На весні 2022-го року у Львові з’явиться вулиця, названа на честь відомого українського актора Богдана Ступки. Про це стало відомо на сесії 23 грудня, повідомляє Вголос
Так, одну із вулиць планують перейменувати на початку травня, на десяту річницю смерті артиста. Наразі невідомо, яку саме вулицю перейменують, проте цю інформацію повідомлять найближчим часом.
Нагадуємо, народився майбутній актор у селі Куликів, що в Жовківському районі на Львівщині. У Львові Ступка прожив та пропрацював багато років.
Українського актора не стало 22 липня 2012-го року. Богдан Ступка помер в Києві від серцевого нападу на тлі задавленого раку кісток, у віці 70 років.
Продовжуємо знайомити читачів Фотографій Старого Львова із родиною українських архітекторів Пежанських. Раніше ми писали про Олександра Пежанського та його архітектурну спадщину Львова . Сьогодні ж мова під про його молодшого брата Михайла Пежанського — українського інженера-будівельника, термінографа та активного пластуна, котрий народився у Львові 29 вересня 1900 р. в родині видатного архітектора Григорія Пежанського.
Для цього ми використали передрук із журналу “Юнак” – виховного ілюстрованого місячника пластового юнацтва, видання Головної Пластової Булави, що виходить з 1963 у Торонто (Канада).
Статтю про Михайла Пежанського, авторства О. Карпюка, було опубліковано у частині 11 журналу за листопад, 1978 р. в рубриці “Сучасні визначні українці” (публікацію подаємо оригінальною)
Титульна сторінка журналу “Юнак” за листопад 1978 р.
Михайло Пежанський – архівар і фотограф, і щедрий жертводавець
Відзначуючи цього року 60-річчя Української Державности, а в місяці листопаді 60-річчя здобуття українцями Львова, шукаємо пильно за ще живими учасниками цих подій,щоб почути з їхніх уст, “як це було”.
Для нас, пластунів, особливо цікаво знати про наших друзів-сеніорів, які були свідками того славного минулого і також свідками перших кроків Українського Пласту.
Серед них висувається на передове місце скромна постать, завжди похилена під тягарем великої торби з фотографічним приладдям — пл. сен. керівництва Михайла Пежанського.
Ледве чи багато сьогоднішних наших юних читачів знає про того визначного архіваря—пластуна. Однак їхні батьки напевно пригадують його саме через його фотографічно-архіварну працю. Це він утривалив на фільмовій стрічці три найважливіші події після віднови Пласту у формі повних фільмів із звуком та поясненнями, а саме великої Зустрічі у Міттенвальді у 35-річчя заснування Пласту, Ювілейної Пластової Зустрічі у 50-річчя на “Вовчій Тропі” та подібної у 60-річчя.
Він теж є автором єдиного альбому історії Пласту у знімках, який появився у 50-річчя Українського Пласту.
Десятки років муравлиної праці, незлічену ніким кількість годин, днів, місяців віддав пл. сен. М. Пежанський пластовій організації, щоб зберегти та зафіксувати її розвиток, її силу і всі її важливі події. А поруч з цим він ще мав силу й охоту реєструвати на фільмовій стрічці чи у формі прозірок культурне життя нашої спільноти на американському континенті, зокрема мистецької виставки. У його архіві, як каже, є понад 20.000 різних прозірок.
Але все ж найбільша частина архіву торкається Пласту від найдавніших його років. Що пл. сен. М. Пежанський ціле своє життя і всі свої сили посвячує Пластові, зовсім не дивне. Він — це ж член першого пластового гуртка, зорганізованого д-ром Олександром Тисовський в Академічній гімназії (середній школі) у Львові в 1912 році. Спершу як прихильник, а згодом уже як член 1-го Полку ім. Петра Сагайдачного, Михайло Пежанський виконував різні діловодства, а в 1918/19 р. був, хоч молодого віку, заступником д-ра О. Тисовського як голови Головної Пластової Ради.
Львівська академічна гімназія
М. Пежанський як молодий пластун був свідком усіх подій 1-ої світової війни і також участи пластунів у визвольній боротьбі. Про перші кроки Пласту і всі ці події пише пл. сен. М. Пежанський у своїх споминах; кілька цікавих моментів з них подаємо в цьому числі на іншому місці.
Від того часу по сьогоднішній день пл. сен. М. Пежанський залишився вірний Пластові у різних обставинах, на різних постах, як член відомого куреня “Лісових Чортів”.
Посвячення прапору “Лісових Чортів”. Львів, 22 червня 1929 р. (Джерело: Альбом 50-ліття Пласту)
За званням М. Пежанський — інженер і працював як такий до 1977 р., коли з причини віку перестав працювати фахово. Він дуже активний член Т-ва Українських Інженерів, зокрема як знавець і дослідник української технічної термінології та член-основник Українського Термінологічного Центру в США. Та чи не найбільший вклад пл. сен. М. Пежанського в нашу культуру це його (коштом власних тисячів) утривалені у мікрофільмах термінологічні словники та його праця над виданням українського словника технічної термінології. Це його вклад в українську науку.
Пластуни і пластунки Львівського та Стрийського Коша під час постою у Корчині на прогульці на гору Парашку в Карпатах, 1922 р. Провідник: ст. пл. М. Пежанський (Джерело: Альбом 50-ліття Пласту)
Ми всі, що живемо сьогоднішнім днем і тільки мимоходом думаємо про завтра, ледве чи зуміємо оцінити розмір і значення праці для збереження цього “сьогодні”, яку виконує пл. сен. М. Пежанський. Може, колись зрозумієте це Ви, молоді читачі, для яких саме утривалив історію Вашої організації у найкращій формі знімок, фільмів і звукозапису цей надзвичайний архівар і фотограф — пл. сен. інженер Михайло Пежанський.
Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика запрошує провести останні дні 2021 року із чудовою музикою та підготувала для усіх події на будь-який смак.
Уже 27 рік поспіль Львівський камерний оркестр «АКАДЕМІЯ», напередодні світлих новорічних свят, презентує львів’янам та гостям міста Лева чарівний і затишний концерт «Різдвяний музичний дарунок». Концертна програма стане святковим подарунком для кожного за його смаком.
У цей магічний передсвятковий час запрошуємо на затишну подію із чудовою камерною музикою, якою можна насолодитися у колі близьких та друзів. Звучатиме вона у виконанні відомих у Львові музикантів.
Маленька дівчинка Еліс мріє стати балериною. Біля свого дзеркала вона постійно танцює і уявляє себе на великій сцені. Напередодні Різдва дівчинка міцно засинає в очікуванні чуда, і потрапляє в прекрасний світ балету, де музика і образи змінюються так стрімко, що вона не тямить себе від щастя.
Прокинувшись зранку, біля свого дзеркала вона знаходить подарунок – свої перші пуанти.
Запрошуємо на передноворічну музичну феєрію із популярною святковою класикою Штрауса, Боккеріні, Баха, Россіні, Лисенка та наймелодійнішими колядками.
У цей вечір вже традиційно святковий настрій для Вас творитиме академічний інструментальний ансамбль “Високий Замок”, квартет «DUDALIS», вокальний ансамбль «Квіти» та солісти Львівської національної філармонії.
Різдвяне Бароко (28.12.2021 / 19:00) Фоє Концертного залу Людкевича
Тріо львівських музикантів запрошує усіх до фоє Концертного залу Людкевича на вечір із кращою класичною музикою бароко, яка стане окрасою Вашого Різдва та подарує незабутні емоції!
Надихайтесь композиціями майстрів німецького, італійського та французького бароко разом з нами!
Проводимо 2021 рік із чудовою музикою у виконанні знаних солістів та улюбленців публіки – Академічного камерного оркестру “Віртуози Львова”. За дириґентським пультом незмінний керівник оркестру, Народний артист України – Сергій Бурко. Подія неодмінно подарує прекрасний святковий настрій, радісні емоції і спогади, біля яких ще довго можна буде погріти душу!
Відкриття персональної фотовиставки Йосипа Марухняка
У львівській кав’ярні-музеї кіно- і фотомистецтва “Фіксаж” відбулася презентація книги Йосипа Марухняка «Зцілення Сонцем» і відкриття персональної фотовиставки за її мотивами.
Книга «Зцілення Сонцем» відомого львівського фотомитця Йосипа Марухняка вийшла недавно у видавництвах «Камула» і «Львівська політехніка» й стала вагомою подією у мистецькому житті Львова, адже автор тридцяти двох персональних фотовиставок і багатолітній журналіст явив себе, що називається, в новій іпостасі – як письменник і новеліст. Про це, власне, і йшла мова на цій події у затишному закутку на вулиці Князя Романа, де вже упродовж п’яти років діє музей – кав’ярня кіно- і фотомистецтва. На стінах, поруч зі старими фотоапаратами і кінокамерами, про які вже й поняття не має нинішнє покоління, розмістилися фотороботи Йосипа Марухняка, які увійшли до книги «Зцілення Сонцем». Прийшли небайдужі до фотомистецтва й, особливо – мистецтва Слова, львів’яни: актори, журналісти, фотохудожники, мистці – щоб поговорити про книгу і послухати прочитання новелет Йосипа Марухняка у виконанні акторів Львівського драматичного театру імені М. Заньковецької.
Відкриття персональної фотовиставки Йосипа Марухняка
Ініціатором заходу став менеджер цього незвичайного закладу і відомий фотомитець Сергій Смірнов. «Це вже двадцять п’ята виставка у нашій кав’ярні за останні п’ять років, – сказав він.- У нас, львівських фотохудожників, є свій, різний шлях до глядача. Ми знаходимося ніби в якомусь парнику, як рослини, які переплелися між собою, але кожен знайшов своє місце. У Йосипа Марухняка – якесь особливе місце, у нього воно дуже переплелося з літературою, словом. Ця людина однаково володіє і фотографічно-візуальною стороною, і вербальною… На виставці в музеї Михайла Грушевського пан Йосип подарував мені цю книгу. Я глянув: ну, гарна, фотографії гарні, а потім вдома почав читати – повільно, вдумливо, бо зустрів там такі слова, які ми вже не вживаємо, там – така культура мови вже не з нашого часу, зустрічаються дуже цікаві вислови, поєднання думок – справді висока література. І це в поєднанні з таким творчим фотомистецьким підходом створює дуже цікаве ціле, то ж я подумав: варто було б зробити презентацію в нашому закладі. Нам зараз усім під Новий рік бракує Сонця, а книжка називається «Зцілення Сонцем».
… Коли я вивішував цю експозицію, то вдивлявся в кожну роботу і зауважив, наскільки ця людина обмежує себе у виражальних засобах, наскільки він не зловживає кольором, широкими загальними планами. Йосип Марухняк дуже вибірково підходить до створення зображення. Напевно, така сама у нього і літературна лабораторія, з такою ж ретельністю він підходить до слова, тому я дуже радий, що сьогодні ці роботи в нас експонується, що присутній їх автор, і ми зібралися щоби почути прочитання цих творів у виконанні професійних акторів».
Відкриття персональної фотовиставки Йосипа Марухняка
Народний артист України, актор театру ім. Марії Заньковецької Григорій Шумейко перед прочитанням творів Йосипа Марухняка поділився своїми враженнями від книги «Зцілення Сонцем». «Журналіст і фотомитець, мабуть, найважча професія, бо вони поєднують в собі стільки, що, здається, ні поет, ні артист, ні живописець, ні ритор, ні лектор, ні вчитель стільки не поєднують, в усьому цьому діапазоні трошки втрачають в оцінці, – каже Григорій Шумейко. – Я знаю Йосипа Марухняка давно і знаю який світ він відкриває: осягнення життя, осягнення свого мистецтва, тих категорій і цінностей, з якими він і я живемо, бо ми – люди одного покоління, яке вбирало з оточення, з глибин пізнання мистецтва, ми відчували самі його джерела, а не лише краплини, які їх родять… У його творчості виражено світогляд покоління, а це – дуже важливо. Не всі зараз знають в якому часі ми жили і як нам важко було займатися творчістю… Оце піднесення, зцілення Сонцем, ця вертикаль – у назві його книги. Від рідної землі йде це вознесіння духовне. Це – колосальний образ. І він втілився у слові Йосипа. Несподівано для мене і для багатьох. Його Слово нічим не поступається, а, може, й передує його мисленню фотомитця, бо його світогляд, його критерії мистецькі вимогливості до себе надзвичайні».
Відкриття персональної фотовиставки Йосипа Марухняка
А далі відбулося художнє читання новелет із книги «Зцілення Сонцем» і тепла, приязна розмова у затишній львівській кав’ярні, за чим уже всі так скучили через ті різні локдауни і дефіцит живого спілкування між людьми. В обговоренні фотовиставки взяли участь поетеса Оксана Лозова, публіцист Мирослав Греділь, кандидат фізико-математичних наук Юрій Дубленич, мистецтвознавець й актриса Оксана Бобошко-Вандерховен, письменник Мар’ян Нищук, фотохудожник Андрій Куб’як. Зцілитися «марухняківським» Сонцем у кав’ярні «Фіксаж» ще можна до кінця року.
Будівля на площі Ринок №10 – давній палац Любомирських. Тут розташувалися українські товариства та установи: «Боян», «Просвіта», «Руська Бесіда», «Клуб русинок»
У Львові 20 грудня 1868-го вчені та митці заснували товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Організатори вживали чисту народну мову та намагалися впроваджувати її в пресу і театр, школу і науку.
Члени “Просвіти” організовували читальні, видавали українські підручники для шкіл, які на перших порах виходили за редакцією відомого українського письменника Юрія Федьковича. Її мета відповідала назві. Товариство сприяло культурно-освітньому і науковому розвитку українців і піднесенню їхньої національної свідомості.
Будинки “Рідної школи” і читальні “Просвіти” на Личакові,1930 р.
В ній активно працювали Леся Українка, Борис Грінченко Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Михайло Грушевський, Іван Карпенко-Карий, Семен Гулак-Артемовський. Першим головою новоствореного товариства обрали музиканта, диригента та письменника, професора академічної гімназії Анатоля Вахнянина.
Читальня “Просвіти” на Клепарові, 1930 р.
“Просвіта” розвивалася не лише у Львові – за сприяння просвітян філіали товариства відкривалися на Галичині і Лівобережній України. 1934-го “Просвіта” нараховувала понад 3 тис. філіалів. Філії утворили в Станиславові, Коломиї, Кутах, Делятині.
Читальня “Просвіти” на Левандівці, 1930 р.
1939-й став останнім роком існування “Просвіти”. Сталінські соратнки знищили у центральному будинку Товариства на площі Ринок, 10 його архів, цінні історичні документи і рукописи, друковану продукцію. Так вони вчинили з осередками “Просвіти” і в інших містах і селах. Відтоді товариство “Просвіта” існувало лише за межами України.
Завтра, 23 грудня 2021 року, о 16.00 в Музеї етнографії та художнього промислу ІН НАН України (м. Львів, проспект Свободи, 15) відбудеться відкриття виставки живопису та графіки подружжя Марії Карп’юк та Осипа Сорохтея «НАТХНЕННІ ОДНІЄЮ МУЗОЮ» до 120-річчя Марії Карп’юк.
Марія Карп’юк народилася 13 червня 1901 року в місті Снятин у багатодітній родині Василя Карп’юка та Михайлини Алімурки.
Власне у родинному колі формувався внутрішній світ Марії. Вдома була чимала бібліотека української та світової літератури, також для своїх доньок батько спеціально зібрав нотну бібліотеку.
Марія Карп’юк, 1920-ті роки
Природну красу та незвичну, майже східну зовнішність – темне волосся та очі – Марія Карп’юк успадкувала від матері Меланії (Михайлини) Алімурки, яка народилася в сім’ї Степана Антимовича (Мустафи Алі бей Мурзи) та Ольги.
Ще з юності Марія виявила неабиякий талант до мистецтва, тому вступила до школи Олекси Новаківського, де навчалася з 1923 по 1928 рік, і була улюбленою ученицею маестро. У 1929 році художниця також стажувалася в Парижі на стипендію Митрополита Андрея Шептицького, для якого виконала копію картини «Портрет чоловіка» Флорентійської школи XIV століття.
Під час третього року навчання у школі, приїхавши звично на вакації до Снятина, Марія знайомиться із відомим художником Осипом Сорохтеєм. Ця подія стала доленосною для обох митців.
Осип Сорохтей
Адже три роки «заслання-вчителювання» у Снятині, як їх спочатку сприймав митець, через карикатуру на директора Станіславівської гімназії, подарували Осипу Сорохтею найщасливіші моменти в житті. Під час спільних походів на етюди Марія створила портрет Сорохтея, який єдиний уцілів після розгрому виставки «новаківців»: «Професор, гратулюю Вам, всьо знищено – лише Ви оцілили – якесь провидіння чувало над Вами. Шлю Вам знимку з-перед знищення і здоровлю Вас… Львів, Мануха Карп’юк. 20.11.1928», – пише Марія Карп’юк у листі до художника.
Символічність цієї події в тому, що надалі живопис у житті Марії Карп’юк відходить на задній план – вона повністю присвячує себе чоловікові і його талантові. Донька Христина пише, що мама після одруження «відклала назавжди олівець і пензель», проте, ймовірніше, йдеться про те, що художниця не представляла свої роботи для широкого загалу. На підтвердження того, що мисткиня продовжувала малювати після заміжжя, є портрети її дітей, внуків та інші твори, що зберігаються у приватних колекціях, здебільшого родини, у Музеї мистецтва Прикарпаття та Снятинському літературно-меморіальному музеї Марка Черемшини.
Унікальність виставки, присвяченої 120-літтю з уродин Марії Карп’юк, полягає у тому, що це перша персональна виставка художниці. Родиною та небайдужими людьми вперше зібрана та відреставрована колекція творів художниці. Окремим розділом експозиції стануть портрети Марії, виконані з особливим замилуванням та любов’ю Осипом Сорохтеєм, а також його зарисовки сімейного побуту.
У майстерні Мистецької школи О. Новаківського. Сидять зліва направо: Стефанія Ґебус, Марія Карп’юк, О. Новаківський із синами, Ольга Плешкан, Григорій Смольський. Стоять зліва направо: Степан Луцик, Антін Малюца, Володимир Булик, Петро Годис, Святослав Гординський, Михайло Мороз, Володимир Гриценко, Леонід Пацуркевич, Леонід Папара. 1927 рік
На виставці представлено ключові етапи у творчості Марії Карп’юк, відтворені подекуди лише фрагментарно.
Перший – це навчання у мистецькій школі Олекси Новаківського, для якого Марія була улюбленою ученицею. З цього періоду твори майже не збереглися, єдиним і одночасно доленосним є вже згаданий «Портрет Осипа Сорохтея». Про цей період також дізнаємося із листів, які писали учні одне одному, і фотографій, де надзвичайно красива темноволоса Марія Карп’юк часто стоїть поруч з маестро – Олексою Новаківським. До цього періоду можемо також віднести твори, які пов’язані із мандрівкою до Парижа на кошти Митрополита Андрея Шептицького, зокрема «Моя кімната в Парижі» та «Копія Богородиці».
Наступний етап пов’язаний із родиною та чоловіком Осипом Сорохтеєм. Марія Карп’юк стає справжньою Музою митця, і це ми можемо прослідкувати в численних графічних портретах, які представлені на виставці.
Олекса Новаківський з учнями під час пленеру у Космачі. Сидять зліва направо: Марія Карп’юк, Олекса Новаківський, Стефанія Ґебус. Стоять зліва направо: Богдан Бобинський, Григорій Смольський, Михайло Мороз, Степан Луцик. Фото 1927 р.
Ще однією дійсно незвіданою сторінкою у житті Марії Карп’юк стала її рання творчість, для більшості зовсім невідома. Серед таких робіт зустрічаємо «Портрет бабусі» і «Портрет дідуся», а також «Портрет сестри Ольги». Особливим пієтетом вирізняються портрети дітей та онуків, виконані у різний період. Для ранньої творчості художниці характерна більш експресивна манера виконання, що пов’язана, очевидно, із впливом Олекси Новаківського. Експресія та пастозність не зникають і в більш пізніх творах, у них художниця підкреслює внутрішній світ портретованих, проте активний широкий мазок стає делікатнішим.
Натюрморти художниці вирізняються особливою інтимністю, відчуттям затишку. Ліричний, майже поетичний настрій навіюють пейзажі Марії Карп’юк.
Святий Миколай завітав до дітей в "Ретро гараж". Світлив Євген Кравс
Традиційно, вже третій рік поспіль, львівський музей техніки «Ретро Гараж» (вул. Вітовського, 57а) запрошує дітей в гості на свято св. Миколая. Цього разу відвідувачами стали понад півсотні дітей, серед яких: учні спеціальної школи Марії Покрови для дітей з вадами слуху і вихованці дитячих клубів Франківського району міста Львова «Калинове намисто» і «Соняшник».
Поки наймолодші відвідувачі розважалися з аніматорами з агенції LuxeShow (керівник – Ірина Баняс) і творчої студії «Меридіана», працівник Львівського Історичного музею Олександр Арістархов провів цікаву пізнавальну екскурсію для старших дітей: ознайомив з постійними експонатами музею та тимчасовими експозиціями.
Святий Миколай завітав до дітей в “Ретро гараж”. Світлив Євген Кравс
Святий Миколай (артист- Ростислав Машталєр), який завітав на свято разом з Сніговиком Олафом і Ангелом, розповідав дітям про свої пригоди. Ангел виявився ще й чарівником-ілюзіоністом і продемонстрував діткам декілька цікавих циркових фокусів. Танцювали, співали, розказували св. Миколаю вірші, Було весело й цікаво…
Засновник музею техніки ретро-мер Львова Андрій Гладун організував для відвідувачів смачне частування – гарячу піцу від «Квадрат суші».
Святий Миколай завітав до дітей в “Ретро гараж”. Світлив Євген Кравс
P.S. Львівський музей техніки «Ретро гараж» розташований в історичній будівлі «австрійського» трамвайного депо (вул. Вітовського,57а). Ангар, в якому розміщена виставка, належить Львівському історичному музею. Виставка розташована на території в 500 кв.метрів, тут помістилися чотири експозиції: одна належить Львівському історичному музею, інші — надані приватними львівськими колекціонерами.
Святий Миколай завітав до дітей в “Ретро гараж”. Світлив Євген Кравс
Багато експонатів, що експонуються тут – оригінальні і унікальні: подібні екземпляри є лише тут. В колекції музею: тематична виставка з ретро-автомобілів, мотоциклів, скутерів, велосипедів, унікальних номерних знаків та навіть маленьких автомоделей. Загалом, у гаражі зібрані експонати із декількох країн: Україна, Німеччина, Австрія, Польща, Чехословаччина, СРСР, Болгарія, США, Італія та Чехія. Біля кожного експонату розміщені таблички з характеристиками.
Святий Миколай завітав до дітей в “Ретро гараж”. Світлив Євген Кравс
Для дорослих вхідний квиток коштує 50 гривень. Учні, студенти та пенсіонери можуть придбати пільговий вхідний квиток за 20 гривень. А для дітей з багатодітних сімей, сиріт, людей з обмеженими можливостями, учасників АТО та дітей віком до 6 років — вхід безкоштовний.
Відкритий щоденно з 10.00 до 17.00 без перерви. Вихідний день – середа.
18 грудня у Львові розпочався етнофестиваль «Країна Мрій». Про це повідомили організатори фестивалю. Як відомо, 18, 19, 24-26 грудня 2021 року та 2, 7-9 січня 2022 у Ennio Event Square (вулиця Джерельна, 22) у Львові відбувається Зимова Країна Мрій.
Брама Країни відкривається о 15:00.
На території Країни Мрій діятиме:
резиденція Святого Миколая із його помічником – Ангеликом
дитячий майданчик, де можна зануритися в атмосферу дитячих народних ігор і забав
майстер класи, завдяки яким можна доторкнутися до всесвіту традиційного мистецтва
невелика ярмарка народних майстрів та інші розваги.
Афіша фестивалю “Країна Мрій”
У суботу, 25 грудня, на фестивалі можна буде побачити, як виглядає дриґ – традиційні танці та співи у Львові. Такі, якими їх пам’ятають старші люди в селах, ці танці танцюються під усталений склад інструментів – скрипка, басоля (народна віолончель), бубон. Це танці, які танцюєш для веселощів та кайфу, прості, але запальні, якраз такі як треба для забави та розради!
Також цього дня виступить львівський гурт автентичної музики «Коралі». Завітають з колядницьким репертуаром різних куточків України.
Посилання для ознайомлення –
В неділю, 26 грудня, на Країні Мрій також танцюватимуть дриґ танці і виступить «Міклухо Маклай» – львівський гурт, який заспіває колядок та інших пісень з Центральної України, Гуцульщини, Лемківщини, Галичини.
Також цього вікенду на вас чекають гурти:
24 грудня, 2021 Alina Pash та Troye Zillia
25 грудня, 2021 alyona alyona та Joryj Kloc
26 грудня, 2021 Dakh Daughters та Lemko Bluegrass Band
Нагадаємо, вхід на етнофестиваль «Країна Мрій» є безкоштовним. Квитки на концерти та повна програма за посиланням: bit.ly/krayina-mrij
Кінець XVII і перша половина XVIII століття були не найкращим часом в історії українських земель. Розділені між декількома правителями, спустошені війнами, вони залишалися ареною запеклих баталій та землею, де кров лилася ріками. Часта зміна прапорів, лавірування помітних політичних фігур між таборами і просто хаос та нерозуміння – хто свій, а хто чужий…
Найгірше жити в епоху змін – сьогодні часто можна почути цю фразу. Межа XVII – XVIII століть стабільністю точно не відзначалась. Й знаково, що дим від полум’я, яке горіло в Києві, Чигирині чи Батурині часто було чутно навіть у Львові. Саме так було і в 1702 році, коли Правобережну Україну охопили козацькі виступи. Цей театр повстань розгортався далеко від Львова, але місцеві еліти не могли його ігнорувати. Отож, наприкінці листопада 1702 року шляхтичі зібралися у центрі Руського воєводства на нараду – задля узгодження дій.
Далеко/близько. Вступ
У 1699 році, разом із підписанням Карловицького договору, завершився не найприємніший для Речі Посполитої період. Після серії військових невдач, Османська імперія була змушена повернути Речі Посполитій частину територій. Зокрема, Поділля. Відтак, задля встановлення порядку на своїх нових/старих землях, Сейм Речі Посполитої одразу ж проголосував рішення про ліквідацію козацького устрою на цих теренах.
Семен Палій. Фото з https://armyinform.com.ua/
Очевидно, що такий крок не викликав великого захоплення у середовищі русинської шляхти та козаків. Й ця бочка з порохом вибухнула – Поділля, Брацлавщину, Київщину і Волинь охопили збройні виступи. На осінь 1702 року загони Семена Палія, Самійла Самуся, Захара Іскри і ін. контролювали Білу Церкву, Немирів, Бердичів, Бар і ін.
Беззуба реакція
Очікувано, що новина про вибух нового козацького повстання у Речі Посполитій нікого особливо не потішила. З одного боку, у частини шляхтичів підкошувалися коліна від однієї думки про повторення сценарію Хмельниччини. З іншого боку, подібні виступи були дуже сприятливим ґрунтом для різного року провокацій, а за спинами повстанців швидко з’являлися московські вушка чи інтерес інших “хороших” і “доброзичливих” сусідів.
Юзеф Потоцький. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Про реакцію на козацькі виступи можна судити на прикладі персони магната, київського воєводи Юзефа Потоцького (1673 – 1751). Останній володів немалими маєтками на Правобережжі, тому одразу ж виставив свої загони проти повстанців. Проте несподівані поразки у декількох сутичках змусили Потоцького відступити. Оскільки той мав володіння і на теренах Руського воєводства Речі Посполитої, він дуже боявся поширення повстанського руху і на ці землі. Відтак завчасну почав агітувати місцеву шляхту до мобілізації зусиль та належної відсічі ворогам. Між іншим, навіть взявся самотужки зміцнювати укріплення у Станіславові (Івано-Франківськ).
Офіційна позиція. Рада у Львові
Очевидно, що один у полі не воїн! Навіть, якщо він – Потоцький. Тим більше, якщо той один – намагається мобілізувати військову потугу у Руському воєводстві та Львові – сфері впливу родини Яблоновських у той час. З останніми ж, між іншим, Юзеф Потоцький мав далеко не найкращі відносини. Зокрема, Ян Станіслав Яблоновський, син соратника Яна ІІІ Собеського, коронного гетьмана Станіслава Яблоновського, називав Ю. Потоцького “божевільний жидок” і закидав тому випади в сторону батька.
Адам Міколай Сенявський. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Тим не менше, на дії повстанців потрібно було реагувати, а тому наприкінці листопада 1702 року у Львові призначили нараду для узгодження позиції щодо наступних дій, обговорення способів ліквідації повстання. Серед учасників наради – уже згаданий воєвода Юзеф Потоцький, гетьман Адам Міколай Сенявський, віленський воєвода Януш Вишневецький і ін. Присутні на нараді у Львові діячі уповноважили коронного гетьмана Єроніма Любомирського звернутися по допомогу до кримського хана. Відтак навіть намагалися вплинути на короля, щоб той звернувся до хана і попросив про військову допомогу проти козаків. Представники королівського оточення дійсно вийшли на хана і просили про “кілька тисяч доброї і відбірної орди”. Однак, хан відмовив. Отож, проти повстанців виступили війська гетьмана Сенявського, а король Август ІІ звернувся із листом до гетьмана Мазепи, щоб той не пропускав бажаючих приєднатися до Палія. Війська Сенявського відвоювали частину територій, але повністю придушити повстання їм не вдалося. Козацькі виступи остаточно припинилися лише після об’єднання зусиль короля Речі Посполитої і російського царя, втручання у ситуації козацьких військ гетьмана Івана Мазепи.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
Чухліб Т. Палій (Гурко) Семен Пилипович // Енциклопедія історії України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
Після повернення до жовтої зони карантинних обмежень, відкрив свої гостині двері для публіки Львівський цирк. В суботу, 18 грудня 201 року, тут відбулась прем’єра циркової вистави під назвою “Карнавал чудес”.
Святий Миколай у Львівському цирку
Головним персонажем вистави, звичайно став святий Миколай. Він та маленьке ангелятко принесли зі собою в торбі символ Нового 2022 року, маленьке тигреня. Ним виявилася юна десятилітня гімнастка на ременях артистка Аліна Дмитрів.
Гімнастка на ременях артистка Аліна Дмитрів
Гімнастка на ременях артистка Аліна Дмитрів
З великим захопленням зустріли юні глядачі номер “Дресирована собачка” під керівництвом Владислава Кириловського. З вдаваною легкістю та з елементами клоунади, виступ циркового дуету викликав шквал позитивних емоцій.
“Дресирована собачка” під керівництвом Владислава Кириловського
“Дресирована собачка” під керівництвом Владислава Кириловського
Взагалі, після перегляду циркової програми “Карнавал чудес” важко вибрати “найсильніший” номер. Всі артисти працюють на високому рівні і дарують глядачам незабутні емоції.
Гімнастка у кільці – артистка Олена Баіна
Гімнастка у кільці – артистка Олена Баіна
Групові жонглери – під керівництвом Віталія Ковтуна
Гімнастка на полотнах – артистка Катерина Бакланова
Повітряні гімнасти на ременях – артисти Катерина Бакланова та Артем Пасаман
Еквілібр на котушках – артист Олексій Мруз
Зрештою, кожен глядач сам зміг вибрати для себе улюблений номер чи артиста. Головне що після вистави всі залишали цирк з хорошим настроєм. Адже Новорічно-різдвяні свята в Україні уже почалися. А циркова казка вже давно стала їх неодмінним атрибутом.
Забавна трансформація – артисти Наталія та Владислав Кириловські
Тому не баріться. Циркова програма “Карнавал чудес” триватиме до 16 січня 2022 року. Дізнатися про графік вистав можна на сайті цирку або за телефоном +380987156868 . Вартість квитків від 100 гривень, незабутні враження йдуть у подарунок.
“Карнавал чудес”
До слова, тепер ви можете скористатися послугою Є-підтримка та придбати квитки онлайн на циркову виставу.
Гарнізонний храм святих апостолів Петра та Павла у Львові
У День Святого Миколая Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла, що у Львові, отримав у подарунок від мецената Олександра Свіщова унікальні стародруки та ікону Святого Миколая, створену на початку XVII століття.
«Гарнізонний храм апостолів Петра і Павла є важливою духовною святинею Львова. Це місце сили для наших військових. Хочеться, аби храм був магнітом міста, куди із задоволенням будуть приходити туристи і львів’яни. Старовинні друкописи, в яких є згадки про Гарнізонний храм, та ікони будуть розміщені у підземеллі, і кожен відвідувач зможе оглянути та дізнатись багато цікавих фактів про історію святині», – каже Олександр Свіщов.
Ікона Святого Миколая
Храм отримав унікальні подарунки. Один із перших стародруків – настанови для чернечого життя «Цвітник священноінока Авви Дорофея», виданий у Києво-Печерській лаврі у 1652 році.
Окто́їх (грец. Ὀκτώηχος «восьмигласник», «голос») – богослужбова книга, яка містить в собі чинопослідування вечірні, повечір’я, утрені та Літургії. Видано у друкарні Ставропігійського братства Михайлом Сльозкою у 1643-1644 рр.
На фото (зліва направо) – о. Тарас Михальчук, Максим Козицький, Олександр Свіщов, Юрій Котик.
«Ікона Святого Миколая і справді дуже унікальна для нас – священнослужителів. Ми часто молимось саме до Святого Миколая за здоров’я наших військовослужбовців та за мир в країні. Дякуємо благодійникам за такий чудовий сюрприз для храму у цей прекрасний день», – розповідає настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла о. Тарас Михальчук.
На заходів був присутній голова Львівської обласної державної адміністрації Максим Козицький. До подарунків також долучився благодійник Юрій Котик.
Візит президента Станіслава Войцеховського, Львів, 5 вересня 1924 р.
Продовжуємо знайомити наших читачів із цікавими знахідками. Цього разу до перегляду пропонуємо фото 1924 року, зроблені в Львові та Жовкві.
Візит президента Станіслава Войцеховського, Львів, 5 вересня 1924 р.Візит президента Станіслава Войцеховського, Львів, 5 вересня 1924 р.Візит президента Станіслава Войцеховського, Львів, 5 вересня 1924 р.Візит президента Станіслава Войцеховського, Львів, 6 вересня 1924 р.
Усі вони стосуються візиту польського президента Станіслава Войцеховського (1869-1953). Відомо, що цей політик обіймав посаду президента Другої Речі посполитої в 1922-1926 рр. в складі якої Львівщина перебувала в 1921-1939 рр.
Візит президента Станіслава Войцеховського, Львів, 6 вересня 1924 р.Візит президента Станіслава Войцеховського, Львів, 6 вересня 1924 р.Візит президента Станіслава Войцеховського, Львів, 6 вересня 1924 р.Візит президента Станіслава Войцеховського, Жовква, 7 вересня 1924 р.
У період із 5 до 7 вересня 1924 р. президент Станіслав Войцеховський завітав до Львова та Жовкви. Пропонуємо фото із його візиту.
В п’ятницю,17 грудня 2021 року, в приміщенні Львівського професійного коледжу готельно-туристичного та ресторанного сервісу відбулась Урочиста академія з нагоди відзначення 100-річчя Всеукраїнської громадської організації «Союз Українок».
Ініціювала і організувала це святкування Львівська міська громадська організація «Союз Українок».
Надзвичайно цікава історія СУ та непересічні долі членкинь дістали своє відображення у сценічній постановці за участю союзянок та професійних акторів. Дійство супроводжувалось демонстрацією світлин з історії українського жіночого руху та відео зі спогадами очевидців розвитку організації.
Свято відвідали численні гості і партнери по діяльності. Львівська міська рада відзначила подякою ЛМГО «Союзу Українок» за багатопланову просвітницьку, благодійну та громадсько-політичну роботу. Урочиста академія вийшла святковою й по-домашньому теплою, повсякчас у залі лунали бурхливі оплески.
Усі бажали організації подальших успіхів та розвитку на благо України!
В неділю, 26 грудня 2021 року, о 15:00 у Храмі святого Лазаря (вул. Коперника, 27) відбудеться благодійний захід «Діти – дітям» для збору коштів на закуповування ліків для онкохворих діток з гематології та інтенсивної хіміотерапії Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру Львова.
Гості зможуть послухати концерт та відвідати міні-ярмарок, повідомили організатори.
Висипатиме хор хлопчиків НАХК «Дударик», ансамбль «Сестрички», ЛДХШ «Дударик» ім. Миколи Кацала, Струнний квартет Львівської національної опери. Дириґент – Святослав Роздобудько, ведуча – Людмила Бурда. Також виступатимуть учні молодших класів Львівської державної хореографічної школи.
Афіша благодійного концерту «Діти – дітям»
Окрім того, будуть виступати талановиті дітки з різних навчальних музичних закладів Львова. Запрошений хлопчик-віолончеліст з Польщі, який родом з України. Перед входом в церкву запланована міні-виставка малюнків дітей з відділення гематології.Вхід вільний!
Якщо будуть охочі долучитись до цього заходу в інший спосіб (спекти чи купити щось на ярмарок, молитвою, фінансово чи ще якось), пишіть повідомлення на номер 0505438075. Захід відбудеться за сприяння Благодійного фонду “Порятунок дитини з лейкемією”.
Сподіваюся до вас уже приходив святий Миколай і приніс гарний подарунок. Так, і до мене приходив. Сьогодні дегустую новий сорт кави. Має бути дуже смачно. Якось при нагоді поділюся враженнями. А зараз, разом з Торговою Маркою Кава Старого Львова, дізнаємося ще трохи цікавих фактів про каву і про кавові війни.
У 1690 році бургомістр Амстердама відправляє групу командос в порт Мока, де ті буквально викрадають розсаду кавових кущів, які потім перевозять в Індонезію, де розбиваються кавові плантації, що існують і донині.
Збирання кавових зерен
Перші ж поставки кави в Амстердам були настільки великими, що відразу ж зробили голландців основними постачальниками цього продукту в Європі. На честь підписання Утрехтської Унії між Голландією і Францією королю-сонцю Французькому було подаровано кілька кавових кущів. Вони були посаджені в королівському ботанічному саду, і придворні ботаніки називали їх «арабський жасмин». Голландцям приписують честь поширення кави в Південній і Центральній Америці. З голландської Гвіани чудові зерна за допомогою військових дезертирів потрапили в Гвіану французьку, потім – до Бразилії за участю дружини губернатора Кайени, коханцем якої був бразильський офіцер. Так, історія кави часом не тільки кривава, але і повна романтики.
У 1727 році каву починають виробляти Куба, Пуерто-Ріко, Гватемала, Мексика, Венесуела, Колумбія. Видобуток гігантських плантацій вимагав припливу дешевої робочої сили, що призвело до небувалого розмаху работоргівлі. Мільйони чорних рабів помруть в ім’я чорного зерна. Нарешті до 1780 року європейці зрозуміють, що набагато дешевше розбити кавові плантації в Африці, ніж перевозити звідти рабів, які тисячами гинуть під час депортації. Почалася колонізація Берега Слонової Кістки.
Кавові зерна
У Колумбії – основному постачальнику кави, культура ця поширилася широко тільки до XIX століття, хоча на узбережжі голландці здавна мали великі кавові плантації. Розповідають, як один католицький священик – падре Франциско Ромеро, великий шанувальник кави, закликав одного разу своїх прихожан після кожної сповіді висаджувати перед його церквою по кущикові кави, а оскільки парафіяни не відрізнялися особливою чеснотою і частенько потребували відпущення гріхів, посадки скоро перетворилися на квітучі плантації.
Родоначальники наркоклану Пуйа були колись дрібними торговцями тютюном і солом’яними капелюхами. Але, оперативно оцінивши вигоду торгівлі новим товаром, швидко переорієнтувалися, і, коли в 1906 році Давид Пуйа Фігуерроа помер, виявилося, що його «кавові» статки зробило його одним з найбагатших людей країни.
Робочі на плантації кави в Ко́ста-Ри́ка
Новий бізнес успішно розвивався, і в 1927 році дрібні виробники об’єдналися в Національну Федерацію виробників кави. Сьогодні її президент сидить в Раді Міністрів по праву руку від Прем’єра. Річний оборот країн-імпортерів кави – 15 млрд. доларів. Невичерпний ринок має тенденцію до збільшення. Якщо в 1830 році в світі збирали 2,5 млн. мішків зеленої кави (1 мішок – 60 кг), в 1930 – 30 млн., сьогодні – понад 100 млн. Європа споживає 55 відсотків усієї виробленої кави. Потім йдуть США і Азія.
«Кавові війни» між країнами-виробниками не затихають і понині, а від їх результату залежить життя і достаток 20 млн. чоловік, що працюють у цій галузі. За останніми статистичними даними, людство випиває приблизно 46 мільярдів чашок кави на рік.
За доброю Різдвяною традицією, володар титулу “Голос країни” Павло Табаков, який віднедавна виступає як Tabakov, напередодні зимових свят презентує нові новорічні та різдвяні пісні. Цей рік не став винятком – артист-романтик випустив нову авторську колядку «Різдвяна Ніч». Й одразу у двох версіях – в оригінальній і як ремікс від BAKUN. Обидва варіанти – уже в ефірах всеукраїнських радіостанцій.
“Різдвяна Ніч” – це пісня-свято. У кожному слові та кожній ноті цього синглу відчувається дух Різдва: «Різдвяна ніч у срібному вбранні / Малює у вікні мов чарівниця, / Ми віримо, все бажане здійсниться / В Різдвяну ніч».
“Я написав цю колядку під великим натхненням, яке мені щороку дарують Новорічно-Різдвяні свята, – каже Tabakov. – Я сам вірю у дива, про які співаю. Тож загадуйте найпотаємніші бажання, вірте в чудо – і усе добре обов’язково здійсниться!”.
Послухати нову колядку Tabakov «Різдвяна Ніч» можна тут:
«Різдвяна Ніч» (BakunRemix):
«Різдвяна Ніч» – таку ж назву має серія святкових концертів, яку Павло Табаков і його команда запланували на грудень 2021-го та січень 2022-го. Турові виступи співака відбудуться у Золочеві (25 грудня), Стрию (26 грудня), Дрогобичі (28 грудня), Івано-Франківську (9 січня), Тернополі (11 січня), Києві (13 січня) і Львові (15 січня; два концерти у Театрі ім. М. Заньковецької).
“Мої концерти «Різдвяна ніч», як і однойменна пісенна прем’єра, додадуть кожному слухачеві ще більших радості та емоційного піднесення у часі Новорічно-Різдвяних свят”, – додає Tabakov.
В січні-лютому 2022 року українська команда вперше прийме участь у найпрестижніших автоперегонах на антикварних авто – «Ралі Монте-Карло Класик». Українські екіпажі отримали запрошення від автомобільного клубу Монако як виключення – у зв’язку з 60-річчям випуску першого українського малолітражного авто – «Запорожець» моделі ЗАЗ-965. В повсякденні ми звикли люб’язно називати його «Горбатим Запорожцем». Україну презентуватимуть екіпажі зі Львова, Запоріжжя, Чернівців, Тернополя і Києва.
В рамках підготовки до зимового «Ралі Монте-Карло Класик» перші тренування в реальних умовах засніжених гір провів львівський сімейний екіпаж Світлана і Євгеній Кравс. В Карпатах протягом двох днів проїхали гірськими асфальтованими дорогами (Східниця-Урич-Славське) збудованими протягом останніх двох років за Програмою президента «Велике будівництво». Партнер екіпажу №410 – Служба автомобільних доріг Львівщини розробила для тесту маршрут який за складністю і перепадом висот схожий до траси, якою змагатимемося в французьких Альпах і Монако. Щоб опробувати роботу двигуна також довелося проїхати засніженими дорогами без твердого покриття підйомами селища Урич (поруч заповідника «ТуСтань»). Підготовку двигуна робив майстер львівського СТО «BRS-Station» Іван Федоров. Намагалися максимально нагрузити «жужика». Загальний пробіг протягом двох діб не дуже великий – 267 кілометрів. Частину маршруту (близько півсотні кілометрів) кермував я, решту – основний водій нашого екіпажу – Світлана. Близько 70-кілометрів траси – нічні випробування: тестували роботу спарки рідного і додаткового генераторів та пари додаткових фар. Також перевірку холодом проходили наші водійські комбінезони (авторська робота львівської дизайнерки Світлани Микитюк).
Львівський екіпаж Запорожця на випробуваннях
Першими тестами дуже задоволені: потрібно попрацювати над усуненням деяких дрібничок та продовжувати тестування. Наступний виїзд в гори – вже невдовзі у першій декаді січня наступного року: плануємо нон-стоп здолати 450 кілометрів карпатськими дорогами європейського класу…
Тест-драйв львівського екіпажу Світлани і Євгенія Кравс пройшов в рамках Річного звіту «Велике будівництво на Львівщині: результати 2021 року». Також відбулася презентація перспективних проектів з розвитку ретро культури на теренах Львівщини. Серед них організація та проведення схожих до «Ралі Монте Карло Класик» заходів європейського рівня в Україні. Проведення подібних регулярних ралі в Карпатах сприятиме не лише промоції нашого регіону, а й надходженню додаткових коштів до бюджетів місцевих територіальних громад.
Львівський екіпаж Запорожця на випробуваннях
P.S. дякую за сприяння прес-секретарю Служби автомобільних доріг Львівщини Івану Бондару і ретро-меру Львова Андрію Гладуну за організацію техсупроводу нашого екіпажу. А часом і підштовхнути «жужика» під круту гірку доводилося…
Менше місяця минуло від прем’єри танцювального синглу «Нічна» від нового проекту в сучасній українській музиці під назвою T.HUTSULS. І ось команда з Коломиї представляє свій дебютний кліп. Створене у горах і про гори прем’єрне відео на кілька хвилин переносить глядачів у ті куточки українських Карпат, куди рідко ступає нога туриста.
Кліп «Нічна» – це «трушна» історія про відчуття свободи і потребу бути собою. За сюжетом, молода дівчина знаходить у собі сили сказати «ні!» усім умовностям та бар’єрам – і віднайти себе справжню.
Кадр з кліпу на пісню «Нічна»
«Моя героїня – ототожнення гуцулки – вільної, свободолюбивої, незалежної. Вона відчуває своє далеке коріння і водночас існує в сьогоденні. Її серце та душа належать горам і гуцульським традиціям», – розповідає вокалістка T.HUTSULS Алекса Цимбал.
Кадр з кліпу на пісню «Нічна»
Над відео працювала креативна команда Hutsul Art Production: режисером виступила Аріна Цимбал, оператором – Сергій Угрин. Зйомки тривали три дні, найекстремальніший з яких припав на мандрівку в гори. Там, на висоті близько 1,5 тисячі метрів над рівнем моря, за Буковецьким перевалом у Верховинському районі на Івано-Франківщині Гуцулам вдалося відзняти «найсмачніші» кадри «Нічної».
Переглянути колоритну прем’єру від T.HUTSULS можна тут:
Музика T.HUTSULS – це мікс сучасного саунду з унікальними звуками гуцульських народних інструментів: цимбалів, дримби, трембіти, дуди, сопілки… Модно й неординарно, стильно й експресивно, мелодійно й емоційно. І завжди – true, правдиво! «Правдиві гуцули» через музику розкривають етнокод. T.HUTSULS – ще один проект у рамках масштабної культурологічної ініціативи під назвою Hutsul Planet, яка базується в Коломиї на Прикарпатті та прагне відродити, зберегти і примножити гуцульську культуру у всіх її проявах.
