74 роки під землею: на Львівщині знайшли бочки з зерном страшного голоду 1947 року

171968
Бочки з зерном з 1947 року
Бочки з зерном з 1947 року

Несподівану знахідку зробили кілька днів тому “чорні копачі” під Перемишлянами на Львівщині.

Про це повідомив голова археологічної комісії у Науковому товаристві імені Шевченка в Європі, завідувач відділу Інституту релігієзнавства у Львівському музеї історії релігії Микола Бандрівський, повідомляють Фотографії старого Львова з посиланням на Dailylviv.com.

Бочки з зерном з 1947 року
Бочки з зерном з 1947 року

За його словами, на світлині – дві металеві бочки, які по вінця засипані зерном.

“Це чергова – і, доволі несподівана знахідка – “чорних копачів” у лісах під Перемишлянами на Львівщині кілька днів тому. Скоріш за все, ці дві бочки – німі свідки страшного голоду, який спіткав Галичину у 1947 році (мені мама і бабця розповідали). Чому це зерно залишилося невикористаним тією особою (чи, особами), які його закопували, сьогодні навряд чи вдасться встановити.

Бочки з зерном з 1947 року
Бочки з зерном з 1947 року

Але отакі пам’ятки своєю несподіваною появою у нашому сьогоденні, ніби стукають у серце кожного з нас, щоб ми не забували ті лиховісні перші повоєнні роки під червоними звіздами”, – написав Микола Бандрівський.

У коментарях під постом Миколи Бандрівського читачі пропонують висіяти це історичне зерно. Інші висловлюють сумніви, що здорове, на вигляд, збіжжя проросте.

Бочки з зерном з 1947 року
Бочки з зерном з 1947 року

“Навряд чи це зерно проросте – забагато часу пройшло. У мене на дачі, часом, були залишки насіння газонної трави, вівса, люцерни, соняшника, жита, гірчиці.
При зберіганні у нормальних умовах температури і вологості. Соняшник лежить найменше (тобто насіння стає неплідним, хоча ніби якість нормальна), найдовше з усього цього життєздатним залишається газонна трава та жито – десь 10 років. Решта набагато менше. Тобто перемолоти зерно на борошно ще можна,. А от отримати з нього врожай – вже ні. Саме тому у держрезервах зерно регулярно заміняють на свіже, а старше пускають у продаж на хлібозаводи”, – пише Галина Потабенко.

Наталка СТУДНЯ

24 КОМЕНТАРІ

  1. В 46-47 роках мій батько і багато земляків з Бессарабії їздили на Львівщину і міняли товари на зерно,квасолю…В Вижницькому районі (Чернівецька) біля старої цукроварні навіть обеліск стоїть в память загиблих бессарабів. Вони голодні опилися патоки і померли там… Голоду на західній не було,або вінбув менший раз люди могли ділитися зерном,бобовими та іншими продуктами…

    • Абсолютно правдива інформація, яку ви пишете.
      До моєї бабусі приходили люди с Бесарабії, так як вона жила біля дороги якраз з Чернівців в сторону Вижниці, і розказувала, як голодна жінка з собачої миски доїдала те, що собака не доїв. Був неврожай, але голодомор творили москалі, та їх посіпаки-колаборанти, які відбирали останнє в селян.

      • Ну звісно з Москви приїхали москалі і збирали,,, звідти пришла команда зібрати зерно в такій то кількості, а збирали в рази більше щоб перед начальством в служити, і збирали свої місцеві котрі знали в кого скільки того зерна , максимум командир був не місцевий,

        • саме так було й у 1933-му.Бабуся розповідала, що по хатах ходили місцеві ахтівісти-пияки-нероби, які понапозичались у всіх.І йшли, насамперед до тих, кому були винні найбільше.
          У мисочці в зерно була вставлена свічка біля образІв.То свічку викинули й зерно звідти висипали. А командував ними місцевий жид Ісак

  2. На ЛЬвівщині не було. А трохи відчувався голод в Карпатах на
    Івано – Франківщині. в горах. Бабця дружини згадувала, як приходили Українці зі Сходу і просили трохи попоїсти. На Бродівщині голоду не
    було

    • Мої батьки з Дрогобицької області. Так-так, саме області, а не району. Так вони добре пам’ятали голод тих років, як їли суп з щериці та лободи.

      • Мої прадіди і прабаби з Самбірщини, закопали бочки на стежці від брами до хати, щоночі підкопували, брали зерна літру-дві і назад закопували. Потім ще 2 години топтали стежку, щоб місце підкопу не було видно.

  3. Моя прабабуся казала, що у нас на Франківщині голоду не було. Ніхто в них нічого не забирав…

  4. На Львівщину теж приїжджали люди зі сходу України. Моя бабуня виміняла на зерно полотно. Відчувся неврожай 46-47. Бабуня говорили, що в ті часи готували кропиву, лободу. Звісно, роки врожаю- неврожаю чергуються завжди. І працьовиті українці не голодували б, якби їм не ” допрмагала ” демонська радянська влада.

  5. Шановна Пані Студня! Виправте, будь ласка (Ви могли не знати, я розумію): правильно не “Науковому товаристві імені Шевченка в Європі”, а “Науковому товаристві імені Шевченка у Львові” (така офіційна назва). А НТШ в Європі – це інша структура.
    І місце роботи Пана М. Бандрівського, якого я щиро поважаю, Ви теж подали неправильно.

  6. Це все жахливо. І добре до появляються такі знахідки які трохи пожвавлюють людську пам’ять про ті події. Але винне питання до журналістів коли вони нарешті навчаться відрізняти чорних археологів від простих камрадів.

  7. Це все жахливо. І добре що появляються такі знахідки які трохи пожвавлюють людську пам’ять про ті події. Але винне питання до журналістів коли вони нарешті навчаться відрізняти чорних археологів від простих камрадів.

  8. Отож отакі ховали зерно, а люди з голоду пухли. Це ж аж ніяк не НКВС зерно гноїло, це оця погань куркульська — най усі з голоду здихать, хай згниє, аби не людям.

    Які були тоді, такі ж западенці і сьогодні — головні вороги народу України. От вони, справжні україножери, де — на львівщині, а не в “лугандоні”…

    • Голод був і в Західній Україні.А люди ховали зерно якраз від ненажерливої радянської влади. І не тобі москалю судити про наш
      их людей бо ти і є найголовнішим ворогом України.

    • Я тобі, “павославний” , як представник “лугандону” скажу, що багато наших дідів їхали в той час на захід, щоб не скеїти ласты вдома.

    • Той москаль що пише про львів’ян і є скотиняка яку треба повішати на гіляку з надписом ворог України

    • Вы не можете знать почему оно там так и осталось. Прятали. …может тех кто знал о этом зерне расстреляли тогда, сослали. Как можно так рассуждать? И да, куркули не просто так куркулями стали – работали они как лошади – добро никогда само по себе не заводится в кладовку – его нажить нужно, посадить , обработать землю, собрать, следить за всем этим. Так что не надо про злобных куркулей втирать. Куркули точно так от голода умирали когда зерно последнее из кладовок вениками выметали – не дай бог горсточка зерна детям останется. Помнятся рассказы бабушки про то, как последнюю кастрюлю с борщом перевернули – даже этого не оставили. ….

  9. Я тобі, “павославний” , як представник “лугандону” скажу, що багато наших дідів їхали в той час на захід, щоб не скеїти ласты вдома.

  10. Не тобі судити людей тодішніх, закопали значить так треба було тільки ідіоту того не зрозуміло

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.