Завтра, 23 грудня 2021 року, о 16.00 в Музеї етнографії та художнього промислу ІН НАН України (м. Львів, проспект Свободи, 15) відбудеться відкриття виставки живопису та графіки подружжя Марії Карп’юк та Осипа Сорохтея «НАТХНЕННІ ОДНІЄЮ МУЗОЮ» до 120-річчя Марії Карп’юк.
Марія Карп’юк народилася 13 червня 1901 року в місті Снятин у багатодітній родині Василя Карп’юка та Михайлини Алімурки.
Власне у родинному колі формувався внутрішній світ Марії. Вдома була чимала бібліотека української та світової літератури, також для своїх доньок батько спеціально зібрав нотну бібліотеку.
Природну красу та незвичну, майже східну зовнішність – темне волосся та очі – Марія Карп’юк успадкувала від матері Меланії (Михайлини) Алімурки, яка народилася в сім’ї Степана Антимовича (Мустафи Алі бей Мурзи) та Ольги.
Ще з юності Марія виявила неабиякий талант до мистецтва, тому вступила до школи Олекси Новаківського, де навчалася з 1923 по 1928 рік, і була улюбленою ученицею маестро. У 1929 році художниця також стажувалася в Парижі на стипендію Митрополита Андрея Шептицького, для якого виконала копію картини «Портрет чоловіка» Флорентійської школи XIV століття.
Під час третього року навчання у школі, приїхавши звично на вакації до Снятина, Марія знайомиться із відомим художником Осипом Сорохтеєм. Ця подія стала доленосною для обох митців.
Адже три роки «заслання-вчителювання» у Снятині, як їх спочатку сприймав митець, через карикатуру на директора Станіславівської гімназії, подарували Осипу Сорохтею найщасливіші моменти в житті. Під час спільних походів на етюди Марія створила портрет Сорохтея, який єдиний уцілів після розгрому виставки «новаківців»: «Професор, гратулюю Вам, всьо знищено – лише Ви оцілили – якесь провидіння чувало над Вами. Шлю Вам знимку з-перед знищення і здоровлю Вас… Львів, Мануха Карп’юк. 20.11.1928», – пише Марія Карп’юк у листі до художника.
Символічність цієї події в тому, що надалі живопис у житті Марії Карп’юк відходить на задній план – вона повністю присвячує себе чоловікові і його талантові. Донька Христина пише, що мама після одруження «відклала назавжди олівець і пензель», проте, ймовірніше, йдеться про те, що художниця не представляла свої роботи для широкого загалу. На підтвердження того, що мисткиня продовжувала малювати після заміжжя, є портрети її дітей, внуків та інші твори, що зберігаються у приватних колекціях, здебільшого родини, у Музеї мистецтва Прикарпаття та Снятинському літературно-меморіальному музеї Марка Черемшини.
Унікальність виставки, присвяченої 120-літтю з уродин Марії Карп’юк, полягає у тому, що це перша персональна виставка художниці. Родиною та небайдужими людьми вперше зібрана та відреставрована колекція творів художниці. Окремим розділом експозиції стануть портрети Марії, виконані з особливим замилуванням та любов’ю Осипом Сорохтеєм, а також його зарисовки сімейного побуту.
На виставці представлено ключові етапи у творчості Марії Карп’юк, відтворені подекуди лише фрагментарно.
Перший – це навчання у мистецькій школі Олекси Новаківського, для якого Марія була улюбленою ученицею. З цього періоду твори майже не збереглися, єдиним і одночасно доленосним є вже згаданий «Портрет Осипа Сорохтея». Про цей період також дізнаємося із листів, які писали учні одне одному, і фотографій, де надзвичайно красива темноволоса Марія Карп’юк часто стоїть поруч з маестро – Олексою Новаківським. До цього періоду можемо також віднести твори, які пов’язані із мандрівкою до Парижа на кошти Митрополита Андрея Шептицького, зокрема «Моя кімната в Парижі» та «Копія Богородиці».
Наступний етап пов’язаний із родиною та чоловіком Осипом Сорохтеєм. Марія Карп’юк стає справжньою Музою митця, і це ми можемо прослідкувати в численних графічних портретах, які представлені на виставці.
Ще однією дійсно незвіданою сторінкою у житті Марії Карп’юк стала її рання творчість, для більшості зовсім невідома. Серед таких робіт зустрічаємо «Портрет бабусі» і «Портрет дідуся», а також «Портрет сестри Ольги». Особливим пієтетом вирізняються портрети дітей та онуків, виконані у різний період. Для ранньої творчості художниці характерна більш експресивна манера виконання, що пов’язана, очевидно, із впливом Олекси Новаківського. Експресія та пастозність не зникають і в більш пізніх творах, у них художниця підкреслює внутрішній світ портретованих, проте активний широкий мазок стає делікатнішим.
Натюрморти художниці вирізняються особливою інтимністю, відчуттям затишку. Ліричний, майже поетичний настрій навіюють пейзажі Марії Карп’юк.
Олександра СЛУЖИНСЬКА
