Григорій Пежанський виступає одним з найцікавіших, проте одним з найменш відомих львівських архітекторів австрійської та міжвоєнної доби. Його творіння і досі успішно слугують львів’янам та радують як їх самих, так і гостей міста. Сьогодні ми пропонуємо вам поглянути як на його життєпис, так і на найцікавіші реалізовані у межах Львова проекти.
![Г. Пежанський](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/1.gif?resize=696%2C945)
Народився майбутній архітектор у 1860 році у селі Пчани (сьогодні – Жидачівського району Львівської області). Тоді це була територія Королівства Галичини та Володимирщини з центром у Львові, яке входило до складу Австрійської монархії Габсбургів. Григорій закінчив гімназію у Стрию, де здобув базові та провідні на той час знання, враховуючи високий рівень, який давала тогочасна австрійська гімназія.
![Львівська політехніка у наші дні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/2.gif?resize=696%2C522)
Перед ним постало питання вибору подальшого життєвого шляху. Вибір Григорія впав на архітектурне відділення Львівської політехнічної школи (сучасного університету Львівська політехніка). Тут він здобув базові знання з фаху, проте за тогочасною поширеною практикою він вирушає продовжувати своє навчання у інших університетах. Його вибір падає на досить престижний у той час Цісарсько-королівський інститут у Відні, де після навчання Григорій отримує диплом інженера-архітектора, який давав йому можливості для подальшого кар’єрного зростання.
Григорій розпочав свою роботу у Львівському магістраті, згодом перейшов на державну службу у намісництво, де він працював радником з будівництва аж до 1924, переживши як Першу світову війну, так і зміну урядів і держав у Галичині протягом цього часу. Впродовж своєї творчої діяльності він стає членом Політехнічного товариства у Львові у 1888–1890 роках та від 1893 – він постійний член товариства, а від 1896 – пожиттєвий. У 1895 році він навіть входить до правління товариства.
![Галицький сейм](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/3.gif?resize=696%2C522)
Григорій стає одним із засновників Українського технічного товариства, протягом певного часу він навіть його очолював. Загалом, один лише перелік ангажованості Пежанського до українських громадських ініціатив вартий поваги: він був директором страхового товариства «Дністер» у 1917-1918 роках, членом Українського педагогічного товариства та Кураторії Народного Дому, він був також членом Ставропігійського інституту у Львові.
Серед об’єктів створених Пежанським особливо виділяються трибуни стадіону на 8 тис. глядачів поблизу головної алеї Крайової виставки 1894 року. Ним було створено проект цілої низки корпусів Львівського університету, проте прикметно, що ним була здійснена і реконструкція будинку Галицького сейму, який у 1920 році передали університету. Виділяється також власний будинок на сучасній вулиці Вітовського, 22.
Серед інший його проектів пов’язаних з університетом особливо виділяється спорудження нового приміщення для бібліотеки Львівського університету, на сучасній вулиці Драгоманова, 5.
![вул. Кирила і Мефодія](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/6.gif?resize=696%2C522)
Протягом 1910–1912 років він керував спорудженням корпусів геологічно-палеонтологічного факультету по сучасній вул. Кирила і Мефодія, 6 і 8.
![вулиця Туган-Барановського, 7](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/7.gif?resize=696%2C522)
Ним було створено проект будівлі для жіночої учительської семінарії у Львові на нинішній вулиці Туган-Барановського, 7. Реалізований 1899 року. Спорудженням займались Август Богохвальський і Юзеф Масловський.
Помер Григорій у Львові у святковий день 1 січня 1925 року. Похований на Личаківському цвинтарі.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Савицький І. В., Нога О. П. Архітектор Григорій Пежанський та розвиток фізичної культури в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2016. 196 с.
- Тимофієнко В. І. Пежанський Григорій // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть.