У 2022 році виповнюється 130 років з дня народження одного з цікавих, але маловідомих українських архітекторів Львова – Олександра Пежанського. Син видатного архітектора Григорія Пежанського, талановитий фотограф (член Українського фотографічного товариства), один з перших у Галичині, хто зайнявся кольоровою фотографією, скрипаль, художник та мандрівник (член Туристично-краєзнавчого товариства Плай»).
У цій публікації пропонуємо вам познайомитися з Олександром Пежанським – архітектором. У його доробку насамперед проєкти церков зведених на Львівщині, але про це ми напишемо окремо. Сьогодні ж розповімо про кілька цікавих реалізованих задумів зодчого, виконаних здебільшого у стилі функціоналізму та ар деко в 1930-х роках у Львові та поза ним, які не стосуються храмового будівництва.
Новий корпус Національного музею у Львові
За сучасною адресою вул. Драгоманова, 42 біля колишньої вілли Дуніковського, де розташовано Національний музей, за проєктом Олександра Пежанського було зведено новий корпус для потреб музею.
Освячення фундаментів розбудови Національного музею у Львові відбулося 5 вересня 1930 р.: «… в п’ятницю 5 ц.м., в год. 5 попол., відбулося посвячення фундаментів розбудови Нац. Музею при вул. Мохнацького ч. 42. Чину посвячення довершив Основник Музею ексц. митрополит Шептицький та еп. Будка в окруженні духовенства, членів Кураторії Нац. Музею і Громадянського Комітету, представників українських установ та української преси і невеличкої горстки української інтеліґенції та занятого при будові робітництва. Підчас акту посвячення новозатягнених фундаментів вмуровано в розі муру грамоту, яку підписали всі приявні. Торжество посвячення, з якого пороблено фотоґрафічні знимки, закінчено многолітсвіями.
Плян розбудови Музею, що ведеться під кермою інж. Пежанського, передбачує тимчасом вибудовання 3 величезних кімнат праворуч і 5 кімнат позаду Музею. З часом має бути вибудоване і крило ліворуч Музею, так, що після відповідної перерібки горішніх частин головного будинку Музей як цілість буде представлятися незвичайно величаво і зможе як слід розмітити всі нагромаджені в ньому скарби мистецтва», – писала про захід газета «Діло» (№ 198, 7 вересня 1930).
Будинки для українського кооперативу «Власна хата»
Вздовж парної частини вулиці Піскової (№№ 26-40) тягнеться ряд спарених двоповерхових кам’яничок, збудованих у 1927-1929 рр. у стилі раннього функціоналізму для української кооперативи «Власна хата». Ці будинки нагадують британську рядову забудову першої третини ХХ ст. Оздобою фасаду, крім вхідних дерев’яних дверей з ромбоподібними ґратами, були теж люкарни з трикутним фронтоном на даху.
“За дорученням житлової кооперативи “Власна Хата” дістав я завдання виконати проєкт 24-х будинків на вулицях Генінґа (сучасна Харківська) і Пісковій у Львові. Будинки засадничо мали по два помешкання дво- або трикімнатні з комфортом – в деяких домах було ще помешкання в мансарді. Керівництво будовою виконував я на спілку з Романом Сенишиним з тим, що він займався більше адміністративною частиною та фінансовими справами. По закінченні забудови від вул. Піскової перейдено було до будови другої частини, себто від вул. Генінґа (14 домів), де по виконанні будови під дах ми відмовилися від подальшого керівництва будовою, позаяк нам кооператива не виплачувала умовленого гонорару. Кооператива завинила нам 16 000 злотих, виставила векселі, і справа опинилася в суді де її заступав др. Володимир Старосольський. Справу ми виграли, але грошей ніколи не одержали – лиш вписано було нам кредит на рахунок”, – писав у спогадах Олександер Пежанський.
Дім для товариства «Карпатія»
Будинок по вул. Глибокій, 11, зведений у 1938—1939 роках для працівників товариства «Карпатія» (дочірня страхова компанія Товариства «Дністер», створена у 1911 р.) за проєктом архітектора Олександра Пежанського у стилі функціоналізму. Це типове орендне житло кінця 1930-х рр. з палісадником. Кожен з поверхів містить по дві трикімнатні квартири.
Бібліотека “Студіону”
На вул. Скарги, 2а (сучасна Озаркевича) упродовж 1903-1904 років проєктно- будівельна фірма І. Левинського з участю архітектів О. Лушпинського, Т. Обмінського (автор проекту фасаду) та Є. Нагірного звела в сецесійному стилі будинок, фундований Митрополитом Андреєм Шептицьким.
Згідно з поверховим планом, у будинку дяківської бурси на третьому поверсі від городу передбачалася кімната для освітньої бібліотеки. У цій кімнаті, а також у партері та коридорах на початку свого формування містилася книгозбірня „Студіону”.
З середини 1936 року митрополит почав реалізовувати свій давній намір – перенесення у нове приміщення. Запрошений Андреєм Шептицьким архітектор Олександер Пежанський у 1936-37 роках зводить п’ятиповерхову будівлю за адресою вул. П. Скарги, 2б, сполучену переходом з старим приміщенням.
Новий будинок з усіх поглядів відповідав тогочасним технічним вимогам щодо зберігання книжок: мав залізні двері й полиці, добре електричне освітлення, центральне опалення, залізобетонні підлоги, перехідний балкон і внутрішній ліфт, що сполучав усі поверхи. До речі каналізаційні роботи при зведенні будинку бібліотеки виконав брат архітектора, інженер Михайло Пежанський.
Вілла Шухевичів
Двоповерхова кам’яниця у стилі функціоналізму 1930-х років за адресою вул. Барвінських, 7. Споруджена внаслідок перебудови вілли Шухевичів кінця ХІХ ст. (за проєктом Броніслава Бауера). Від старої вілли залишилися лише вхідна брама на ґратах якої видно літери «ВШ» та рік побудови «1897».
Тут у 1900—1915 роках мешкав із сім’єю український етнограф і громадський діяч Володимир Шухевич, у 1920-х роках, під час навчання у Львівській політехніці — його онук Роман Шухевич. За польських часів тут була редакція українського часопису «Вісті з Лугу», також тут мешкав його видавець Роман Дашкевич.
1928 року розпочато перебудову за проєктом Олександра Пежанського. Роботи завершено лише у 1936 році під керівництвом Ярослава Фартуха. Будинок отримав другий поверх і втратив первісний фасад
Управа «Маслосоюзу»
У 1932 році між сучасними вулицями Братів Міхновських і Головацького у Львові за проєктом Олександра Пежанського було зведено 2-поверхову торговельно-промислову споруду «Маслосоюзу». Управа Крайового молочарського союзу знаходилася тут до 1940 р., а на прилеглій території до 1990-х було підприємство з переробки молока. Зараз на цьому місці сучасна забудова.
Домівка Карпатського лещатарського клубу у Славському.
Проєкт домівки, виконаний Олександром Пежанським у 1932 році, був затверджений товариством і до кінця року майже повністю реалізований. Будівлю Товариство зводило за власні кошти та пожертви. Вагомий внесок у фінансування будівництва вніс д-р Дм. Левицький. На честь поважного мецената домівка отримала його ім’я.
У березні 1934 р. будинок КЛК у Славському було освячено: «На прекраснім місці, в столиці нашого лещетарського спорту – Славську, станув перший український лещетарський захист. Завдяки платній грошевій допомозі голови УНДО д-ра Дм. Левицького і фаховій інж. О. Пежанського мають наші лещетарі дім, до якого не потребують впрошуватися. До нього, як до вулика бжоли будуть злітатися на нічліг і відпочинок – з прогульок по дооколичних горах» – писала газета Діло (ч. 60, 7 березня 1934 р.)
На жаль, домівка Карпатського Лещетарського Клубу у Славському не збереглася.
Високогірна база-притулок українського Туристично-краєзнавчого товариства «Плай»
Проєкт бази в оригінальному бойківському стилі архітектор Олександер Пежанський виконав безкоштовно, позаяк був членом «Плаю». Зведено будівлю було на полонині Плісце в Ґорґанах, під горою Ґрофою впродовж 1933-1935 років.
База мала три приміщення і придатне для використання горище. До наших днів притулок авторства Пежанського не дожив. Ймовірно, що його спалили під час бойових дій.
Цікавим також є власний споруджений житловий будинок по вул. Пелчиській, 17 (сучасна Вітовського), який автор проєкту збудував в 1930-х рр. для потреб своєї сім’ї.
Окрім того, під керівництвом Олександра Пежанського зводили новий корпус шпиталю «Народна лічниця» (коштом Андрея Шептицького, за проєктом Євгена Нагірного на вулиці Петра Скарги, 4. Будівництво тривало у 1931-1937 рр.), а також проводилася реставрація Народного дому у 1927 р.
Софія ЛЕГІН
Редакція Фотографій Старого Львова висловлює щиру вдячність за надані матеріали, використані у публікації, доньці Олександра Пежанського – Дарії Ярошевич
Джерела:
- Архітектура Львова: час і стилі XIII-XXI ст. / упорядник і науковий редактор Ю. О. Бірюльов. – Львів: Центр Європи, 2008;
- Мельник І., Загайська Р. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. Центр Європи, 2013;
- Мельник І. Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова. Львів: Центр Європи, 2011;
- Мельник І. Львівський Новий Світ та південні околиці Королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії. – Львів: Центр Європи, 2014;
- Містерії. Що діється в «Народньому Домі»? // Діло. — 1928. — 21 квітня. — № 87 (11340);
- Пежанський О. Спогади 1892-1972 / упорядник Д. Ярошевич. – Київ: Майстер книг, 2018
