У 1939 році Львівський державний загальний шпиталь був реорганізований у Клініку Львівського державного медичного інституту, із тих часів старі львів’яни і називають Львівську обласну клінічну лікарню «Лікарнею Медінституту», хоча із 1959 року лікарня і медичний вуз окремі, проте пов’язані між собою заклади.

Після того, як у 1939 році Львів і Галичина увійшли до складу Радянського Союзу, Львівський державний загальний шпиталь та медичний факультет Львівського університету зазнали реорганізації. На базі медичного факультету Львівського університету було створено Львівський державний медичний інститут, а лікарняні корпуси колишнього Львівського державного загального шпиталю були передані на баланс новоствореного медіституту – лікарня отримала назву «Клініка Львівського державного медичного інституту». Відповідний наказ 1 січня 1940 року був виданий Народним комісаріатом охорони здоров’я Української РСР.

Йшли роки, у складі Клініки Львівського медінституту створювалися нові відділення, існуючі відділення виокремлювалися в окремі лікувальні заклади. Для прикладу, у 1940 році, після реорганізації на базі протиракового відділення Львівського державного загального шпиталю було створено онкологічну клініку. У 1948 році онкологічну клініку в складі Львівського державного медінституту було реорганізовано і створено 25 ліжок променевої терапії в клініці пропедевтичної терапії, 30 онкологічних ліжок – в клініці пропедевтичної хірургії, 20 ліжок – у клініці шпитальної хірургії та 10 онкогінекологічних ліжок. У 1955 році в Медінституті було створено кафедру рентгенології та медичної радіології.

У 1946 році для організації допомоги онкологічним хворим було створено обласний протираковий диспансер, який розмістився на вулиці Пушкіна, 45 (нині – Генерала Чупринки), у 1948 році на базі диспансеру було відкрите стаціонарне онкологічне відділення на вулиці Пушкіна, 48. У середині 1960-х років стаціонар обласного онкодиспансеру перевели у приміщення на вулиці Карла Маркса, 59 (нині – вул. Єфремова). У 1965 році було реалізовано проект будівництва онкологічного станціонару на вулиці Броньовій (нині – Гашека). Початково онколікарня була розрахована на 130 ліжок. У 1997 році Львівський онкодиспансер отримав статус регіонального онкоцентру, а у 2003 році завершилося будівництво нових корпусів лікувального закладу.

У 1959 році на базі Львівської обласної клінічної лікарні було створено спеціалізоване онкологічне відділення, проте проіснувало воно недовго – наказом № 164 по Львівській ОКЛ від 9 вересня 1959 року онкологічне відділення було ліквідоване і замість нього в інших відділеннях було розгорнуто 15 уроонкологічних ліжок і 10 онкохірургічних.

Лікарня і медичний вуз були одним цілим у 1940-41 роках та у 1944 – 1959 роках – 15 січня 1959 року Міністерство охорони здоров’я видає наказ № 26 про реорганізацію Львівського державного медичного інституту, який передбачав відокремлення клінічних підрозділів і створення Львівської обласної клінічної лікарні. Розділення вузу та лікарні регламентувалося також наказом Львівського облздороввідділу № 73 від 21 лютого 1959 року та наказом № 60/1 від 5 березня 1959 року по Львівському державному медінституту. Не дивлячись на те, що Львівська обласна клінічна лікарня ось уже понад 60 років не є частиною медичного вузу, старші львів’яни називають її «лікарня Медінститут», до речі, до кінця 1990-років так офіційно називалася трамвайна зупинка на вулиці Личаківській.

І хоча Львівська обласна клінічна лікарня давно відокремилася від Львівського медичного інституту, в її стінах залишився 15 кафедр медичного вузу із лабораторіями та аудиторіями. Зараз Львівська ОКЛ є клінічною базою низки медичних навчальних закладів, зокрема Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького; Львівського державного медичного коледжу імені А. Крупинського; Львівського медичного училища «Медик»; Самбірського і Бориславського медичних училищ та ін. Щорічно на базі Львівської ОКЛ проходить навчання біля 3000 студентів-медиків, біля 100 лікарів проходять інтернатуру за чотирма спеціальностями – хірургія, терапія, анестезіологія та гінекологія.

Загалом у стаціонарних відділеннях Львівської обласної клінічної лікарні зараз одночасно може лікуватися понад 1000 пацієнтів. Загалом у лікарні діє 27 стаціонарних відділень, у структуру лікувального закладу входять 17 лікувально-діагностичних та 14 господарських відділень. Територія лікарні – біля 9,1 га. Щороку в стінах Львівської обласної клінічної лікарні медичну допомогу отримує до 32 тисяч пацієнтів на рік, тут щороку проводиться до 18 тисяч оперативних утручань. До медичної допомоги залучено більше 500 лікарів та 1000 медичних сестер. У роботі лікарні беруть участь біля 300 осіб адміністративно-управлінського та господарсько-обслуговуючого персоналу.

Станом на початок 2010-х років, хірургічна служба у Львівській обласній клінічній лікарні представлена 16 відділеннями, її ліжковий фонд становить 61,5% від усього ліжкового фонду лікарні. Терапевтична служба ЛОКЛ представлена ревматологічним, гастроенетерологічним, терапевтичним, неврологічним та профпатологічним відділеннями. Загальна потужність ліжкового фонду терапевтичної служби – 275 ліжок. У 1940-59 роках при Львівському державному медичному інституті існувало відділення пропедевтичної терапії. Із 1954 року відділенням цієї клініки керувала Любомира Степанівна Старчук (1915 – 2004 рр.). У 1959 – 69 році вона очолювала терапевтичне відділення № 1 Львівської обласної клінічної лікарні. Ординатором цього відділення вона працювала до 1976 року, коли вийшла на пенсію.

В складі Львівської обласної клінічної лікарні зараз є три хірургічних відділення – № 1, № 2 і № 3, в яких одночасно може лікуватися 170 пацієнтів. Найстарше із них має № 1 – воно знаходиться на ІІІ поверсі головного корпусу ЛОКЛ на вулиці Чернігівській, 7, воно бере початок від хірургічного відділення Загального шпиталю, яке працювало від 1785 року. Спеціалізація хірургічного відділення № 1 – ургентна, гнійно-септична, гастроентерологічна та торакальна хірургія. Хірургічне відділення № 2 було створено понад 100 років тому після будівництва нового хірургічного корпусу Крайового загального шпиталю у Львові (вул. Нєкрасова, 4) – зараз у цьому відділенні щороку роблять біля 1700 операцій. У післявоєнний період (1944 – 1973 рр.) хірургічним відділенням № 2 керував професор Георгій Караванов (1899 – 1982 рр.), який також завідував кафедрою госпітальної хірургії медінституту. Під керівництвом Караванова вперше у Львові були виконані операції на серці, започаткована хірургія надниркових залоз, запропроновані нові методи ефазопластики та резекції шлунка. Наймолодше – хірургічне відділення № 3, організоване у 1982 році. Це загально-хірургічне відділення із пріоритетом надання хірургічної допомоги хворим на патологію ендокринних органів та ускладнення цукрового діабету. Це відділення є одним із центрів ендокринної хірургії в Україні – тут запровадили сучасні малоінвазійні методи лікування патології надниркових залоз, щитоподібної та прищитоподібних залоз, нейроендокринних пухлин травного каналу, виробили алгоритми лікування пацієнтів із ускладненнями цукрового діабету. У відділенні також виконують лапароскопічні операції та ендоскопічні втручання на органах черевної порожнини. Щорічно тут виконують біля 1600 операцій.

Від хірургічного відділення Загального шпиталю поступово «відбрунькувалися» спеціалізовані хірургічні відділення – урологічне, кардіохірургічне, судонної хірургії, проктологічне, щелепно-лицевої хірургії…

На початку 1980-х років у складі Львівської обласної клінічної лікарні було два урологічних відділення – № 1 та № 2. На базі урологічного відділення № 2 у 1982 році відповідно до наказу № 147 від 24 листопада 1982 року було створено перше в Західній Україні відділення хронічного гемодіалізу. Відділення на той час мало 25 ліжок і 8 діалізних місць. Перші сеанси гемодіалізу у Львові були проведені 7 вересня 1983 року. Зараз урологічне відділення Львівської ОКЛ розраховане на 70 ліжок.

Створення відділення гемодіалізу було одним із етапів підготовки до проведення на базі Львівської обласної клінічної лікарні операцій із трансплантації нирки – із 1985 року відділення гемодіалізу було реорганізоване у відділення хронічного гемодіалізу і трансплантації нирки. Перші операції із трансплантації нирки у ЛОКЛ були проведені у травні 1986 року, після цього відділення отримало статус Центру трансплантації нирки Західного регіону України, його першим науковим куратором став професор Цезар Кайтанович Борджієвський (1930 – 2020 рр.), який у 1973 – 2001 роках очолював кафедру урології Львівського медичного інституту. Операції із трансплантації нирки проводив сам Цезар Кайтанович – їх виконували, як правило у ночі, адже пацієнти із травмами, несумісними із життям, помирають, як правило вночі, до 5-ої години ранку. Забір донорських нирок від нерідного донора для пересадки у Львівській ОКЛ проводили у Клінічній лікарні швидкої медичної допомоги на вулиці Миколайчука, іноді їх доставляли літаком із Прибалтики, Москви та Ленінграда. Загалом професор Борджієвський провів біля 130 трансплантацій нирки. Син Цезаря Кайтановича – професор Андрій Борджієвський працює у відділенні урології Львівської ОКЛ і виконує складні операції.

На початку 1970-х років із урології (галузь медицини, яка займається хворобами сечостатевої системи) виділився напрямок нефрології (галузь медицини, яка займається хворобами нирок). У 1991 році на базі терапевтичного відділення Львівської обласної клінічної лікарні було розгорнуто 30 ліжок нефрологічного профілю. Терпевтичне відділення на той час (1991 – 96 рр.) очолював Юрій Іванович Бірка. У 1996 році, на основі наказу Головного управління охорони здоров’я Львівської області № 74 від 7 березня 1996 року на базі ЛОКЛ було створено окреме нефрологічне відділення, яке і очолив Юрій Іванович Бірка. На той момент відділення було розраховане на 30 ліжок. Після капітального ремонту терапевтичного корпусу, нефрологічне відділення отримало свої приміщення на другому поверсі.

Протягом останніх років відбулося кілька реорганізацій відділень урології, нефрології та хронічного гемодіалізу. Зокрема у кінці 2003 року на базі згаданих трьох відділень було створено два – нефрології та діалізу на 60 ліжок і 16 діалізних місць та урології та трансплантації нирки на 70 ліжок. Ці відділення почали функціонувати із 10 січня 2004 року. Проте не пройшло і двох років, коли ці відділення знову реформували: із 20 вересня 2005 року почали працювати окремі відділення – нефрологічне на 30 ліжок, яке очолив Юрій Іванович Бірка та хронічного гемодіалізу на 30 ліжок і 16 діалізних місць, його очолила Оксана Ігорівна Русин.

Із 2006 року для лікування пацієнтів нефрологічного профілю у відділенні хронічного гемодіалізу запроваджено замісну ниркову терапію методом постійного амбулаторного перитоніального діалізу. Із 2007 року – запроваджено методику мембранного плазмофорезу, а із 2009 року – автоматизованого перитоніального діалізу.

На основі відділення хронічного гемодіалізу у 2007 році був створений Центр замісної ниркової терапії, до складу якого окрім відділення хронічного гемодіалізу ЛОКЛ увійшли відділення амбулаторного хронічного гемодіалізу № 1 та № 2 у Червонограді та Дрогобичі, які почали працювати відповідно 12 вересня 2007 року і 27 травня 2008 року. Протягом 2014 – 2020 року гемодіаліз почали проводити на базі низки лікарень Львівщини у Новояворівську, Турці, Буську, Стрию, Городку та ін.

У листопаді 2007 року на базі відділень судинної хірургії та хронічного гемодіалізу було створено Центр трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів. Відповідно, групи забору донорської нирки та трансплантації нирки у відділенні урології та трансплантації нирки були ліквідовані, отож відділення стало називатися урологічним.

В останні роки нефрологічне відділення та відділення хронічного гемодіалізу знову з’єднали у одне – госпітальної нефрології та діалізу.

Ціла низка відділень, зокрема кардіохірургічне та судинної хірургії, у Львівській обласній клінічній лікарні була створена із ініціативи ректора Львівського державного медичного інституту Михайла Даниленка, який очолив вуз у 1964 році. Зокрема Даниленко запросив на роботу в Львівську ОКЛ кардіохірурга Дмитра Бабляка – учня Миколи Амосова. Завідувачами відділення кардіохірургії ЛОКЛ були у різні роки Анатолій Павлюк, Богуслав Фік та Володимир Саганський. У середині 1960-х років у приміщеннях головного корпусу ЛОКЛ, де розмістилося нове кардіохірургічне відділення, провели ремонт, закупили нове сучасне обладнання. Зокрема, із Москви було доставлено апарат штучного кровообігу. Після тривалих експериментів на тваринах, 16 квітня 1966 року у Львові в Львівській ОКЛ була проведена перша операція із штучним кровообігом – її провели 6-річній дівчинці, яка мала вторинний дефект міжпередсердної перегородки.

Лабораторію штучного коровообігу при кардіохірургічному відділенні очолив лікар-хірург за освітою та інженер за покликанням Мирон Павлюк. Його помічниками були інженер Г. Олійник та технік Л. Слабий. Разом вони удосконалювали перші, іще дуже ненадійні, апарати штучного кровообігу, перші оксигенатори. Із часом вони сконструювали апарат штучного кровообігу «Львів-2», а потім ЛВ-73. Ці апарати були виготовлені у Львові на заводі «ЛОРТА», як і портативний апарат штучного кровообігу для надання екстреної допомоги поза операційною. Ці апарати високо оцінив Микола Амосов під час візиту до Львова. Техніка, сконструйована Павлюком і його колегами, працювала до 1983 року, коли відділення отримало апарати штучного кровообігу «Штокерт».

На початку 2010-х років у Львівській обласній клінічній лікарні працювало два кардіохірургічних відділення – № 1 і № 2 – кожне на 30 ліжок. Також працювало дитяче кардіохірургічне відділення на 15 ліжок Кардіохірургічне відділення № 2 було переведено до складу обласного кардіологічного центру.  Починаючи із 2015 року в кардіохірургічному відділені було проведено капітальний ремонт – було оновлено як операційний блок, так і палати для пацієнтів. Відділення кардіології ЛОКЛ було розділено на амбулаторну зону і власне кардіохірургічний стаціонар.

Відділення судинної хірургії, яке розташовується на ІІІ поверсі головного корпусу Львівської обласної клінічної лікарні є найбільшим такого плану відділенням в Україні – зокрема у 2018 році було проведено понад 2000 операцій, із них половина на артеріях. Заслуга його створення належить Михайлові Лобі. За словами професора, завідувача кафедри шпитальної хірургії Ігоря Кобзи, навіть клініки Києва не наближаються до таких показників.

«Ми навіть робимо операції, яких виконується дуже мало в Європі. Наприклад, пухлина нирки з проростанням аж до передсердя. Тільки окремі центри Європи таке роблять. Робимо операції при аномалії судин. Першу таку операцію ми побачили у Польщі 1977 року, а ми зробили її вже за рік – 1978-го. Оперуємо при аневризмах нирки. Зазвичай нирку треба викидати, а ми її виймаємо, робимо реконструкцію і садимо назад», – розповідав про діяльність відділення професор Ігор Кобза – судинний хірург і трансплантолог. У відділення судинної хірургії працює доцент, к. мед. н. Ростислав Жук – позаштатний трансплантолог Львівської обласної клінічної лікарні.

Проктологічне відділення Львівської ОКЛ стало одним із перших таких спеціалізованих відділень в Україні, які надають високоспеціалізовану допомогу хворим зі захворюваннями товстої кишки. Проктологічне відділення ЛОКЛ працює із 1 лютого 1963 року, першим його завідувачем був Володимир Михайлович Масляк – він очолював відділення 12 років – до 1975 року. У проктологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні лікують усі відомі на сьогодні захворювання ободової і прямої кишки.

У 1979 – 1985 роках проктологічне відділення Львівської ОКЛ очолював відомий хірург-проктолог, кандидат медичних наук  Карл Федорович Витвицький. Дорогою батька пішов Заслужений лікар України Ігор Карлович Витвицький, який теж очолив проктологічне відділення Львівської ОКЛ.

Зараз проктологічному відділенні Львівської ОКЛ впроваджено сучасні методики діагностики – ультразвукове дослідження (УЗД); фіброгастродуоденоскопію (ФГДС); фіброколоноскопію (ФКС);  комп’ютерну томографію (КТ) малого тазу, черевної порожнини і грудної клітки; магнітно-ядерну томографію (МЯР) малого тазу; ірригографію; фістулографію та  діагностичні лапароскопії. Проктологічне відділення Львівської обласної клінічної лікарні може одночасно прийняти на стаціонарне лікування до 55 пацієнтів.

Пологове відділення (відділення для породіль) існувало у Загальному шпиталі від самого його заснування. Сучасне пологове відділення Львівської ОКЛ раніше носило назву «відділення екстрагенітальної патології вагітних». У це відділення переважно потраплять вагітні із різноманітними патологіями та хронічними захворюваннями. Загалом у відділенні щороку приймають до 3 тися пологів, зокрема тут народжують приблизно 60 жінок, хворих на цукровий діабет; більше 150 жінок з патологіями серця, а також  вагітні зі захворюваннями крові, легень, а також жінки, які перебувають на процедурі гемодіалізу, після пересадки нирки та інші. Біля 25% немовлят народжується шляхом кесарового розтину за життєвими показниками матері чи дитини. У пологовому відділенні також приймають пацієнток, які виношують дві і більше дитини одночасно. Перша четвірня в Україні теж народилася у пологовому відділенні ЛОКЛ.

Очолює пологове відділення Львівської ОКЛ кандидат медичних наук Володимир Іванович Солошенко, який встановив своєрідний рекорд: 7 разів на протязі 11 років він проводив кесарів розчин Анні Ціцей із Львівщини. Загалом Анна народила 10 дітей, 9 із них народжені методом кесаревого розтину. Треба зазначити, що жінкам, які народили трьох дітей шляхом кесаревого розтину, медики не рекомендують більше вагітніти, натомість радять перев’язати маткові труби. Навіть при повторній операції ризик ускладнень у породіллі (через кровотечу, розрив матки та ін.) зростає у чотири рази! Додамо, що світовий рекорд – 11 кесаревих розтинів одній жінці встановили тільки медики Ізраїлю.

У пологовому відділенні ЛОКЛ працює 210 осіб медичного персоналу, і тому числі 25 лікарів і 25 акушерок пологових залів. Саме відділення розраховане на 50 ліжок. Тут надають висококваліфіковану медичну допомогу жінкам в період вагітності, в пологах і післяродовому періоді. Є палати  для вагітних з наявною екстрагенітальною та акушерською патологією, операційні блоки, тренінгова кімната для навчання вагітних, кабінети функціональної діагностики (кардіотокографії, електрокардіографії, терапевта), індивідуальні пологові зали, післяродові палати спільного перебування матері та дитини, палати інтенсивного спостереження та лікування, кабінет ультразвукової діагностики.

Нині у пологовому відділенні Львівської ОКЛ триває ремонт, який розпочався у серпня 2017 року.

У 1976 році на базі педіатричного відділення Львівської обласної клінічної лікарні було створено відділення для лікування хворих новонароджених дітей на 30 ліжок. Це відділення розмістилося у будинку на вулиці Чернігівській, 5. Особливу групу серед пацієнтів цього відділення складали передчасно народжені немовлята – так у Львові розпочалася ера виходжування недоношених дітей. Протягом перших 10 років відділення проходило складний період становлення, оскільки досвіду лікування таких дітей не було.

У 1986 році відділення розширили до 60 ліжок, сюди для лікування переводилися хворі новонароджені із усіх пологових будинків міста Львова і Львівської області. Із 1987 року відділення має назву патології недоношених новонароджених дітей.

У 1992 році розпочалася співпраця між Львівською обласною клінічною лікарнею і шпиталем Генрі Форда у Детройті (США), яка включала взаємодію двох неонатологічних відділень цих лікарень. Співпраця тривала протягом 10 років – до 2002 року і включала чітку програму навчання і тренінгів для лікарського і сестринського персоналу За ці роки у Львівській області було впроваджено сучасні методи і стандарти лікування хворих новонароджених, зокрема глибоко недоношених немовлят.

У новоствореному блоці інтенсивної терапії при відділенні патології недоношених новонароджених дітей вперше у Львівській області розпочато проведення дихальної підтримки (штучної вентиляції легень); вперше введений екзогенний сурфактант, отриманий з гуманітарної допомоги в рамках співпраці з США. У 1996 році вперше налагоджена сучасна система транспортування критично хворих новонароджених з перших годин життя на штучній вентиляції легень реанімобілем отриманим зі шпиталю Генрі Форда.

Зараз на базі Львівської обласної клінічної лікарні функціонує Львівський обласний неонатальний центр, в складі двох відділень – патології недоношених новонароджених дітей та інтенсивної терапії недоношених новонароджених дітей; діє також виїздна неонатологічна бригада та Львівський регіональний навчально-методичний центр реанімації новонароджених. Щороку у відділенні інтенсивної терапії недоношених новонароджених дітей перебуває 700 немовлят із масою тіла при народженні від 500 грам.

Ревматологічне відділення ЛОКЛ – одне із наймолодших, його створили у травні 2000 року. Першим керівником відділення стала Марія Синенька. Зараз відділення очолює її син Омелян Синенький. У ревматологічному відділенні надається спеціалізована медична допомога пацієнтам із дифузними захворюваннями сполучної тканини, системними васкулітами та захворюваннями опорно-рухового апарату. Ревматологічне відділення Львівської ОКЛ має 42 ліжка для пацієнтів.

На базі Львівської обласної лікарні працюють також терапевтичне відділення, відділення гастроентерології (на 40 ліжок), професійної патології (60 ліжок), відділення щелепно-лицьової хірургії (60 ліжок), реанімаційно-анестезіологічні відділення (33 ліжка).

У складі Львівської обласної клінічної лікарні із 1977 року працює радіоізотопна лабораторія – один із параклінічних підрозділів, який розміщується у будівлі на вулиці Нєкрасова, 4. У лабораторії проводяться дослідження гормонів щитовидної залози, статевих гормонів, рівня кортизолу в крові та слині та адостерону. Також у лабораторії проводиться діагностика функції нирок методом радіоізотопної ренографії та ренографічне виявлення стенозу ниркових артерій за допомогою капотенового тесту. До параклінічних відділень належать також рентгенологічне відділення, відділення функціональної діагностики (ультразвукові дослідження, електрокардіграфія, ехокардіографія, тут працює 25 медичних працівників), відділення ендоскопії, відділення гіпербаричної оксигенації та центральна лабораторія. В останні роки при Львівській ОКЛ створено телемедичний центр.

Також при Львівській обласній клінічній лікарні діє Обласна консультативна поліклініка, яка розташована у будинку по вулиці Нєкрасова, 6. У цій поліклініці ведуть прийом лікарі-спеціалісти: пульмонолог, ревматолог, ендокринолог, нефролог, гематолог, клінічний імунолог, алерголог, невролог, нейрохірург, гастроентеролог, кардіолог, офтальмолог, гінеколог, уролог, терапевт, інфекціоніст, ортопед-травматолог, проктолог та ін. Діє кабінет функціональної та ультразвукової діагностики. Загалом станом на 2018 рік в обласній консультативній поліклініці працювало 72 медпрацівники.

Поруч із Львівською обласною лікарнею розташований Львівський обласний клінічний діагностичний центр – його адреса – вулиця Пекарська, 69б, від головного корпусу ЛОКЛ до діагностичного центру можна спуститися сходами. Цей медичний заклад створено у 1988 році. Основна мета Львівського обласного клінічного діагностичного центру – проведення якісної діагностики захворювань, в тому числі – диференціальної діагностики складної патологіх на основі комплексного і всебічного обстеження пацієнтів із застосуванням діагностичної техніки, інструментальних та лабораторних методів. Щороку Львівський обласний клінічний діагностичний центр відвідує 150 – 160 тисяч пацієнтів, у клініко-діагностичній лабораторії центру щороку проводиться понад 90 тисяч аналізів. У складі обласного діагностичного центру працюють наступні відділення: ендоскопії, функціональної діагностики, ультразвукової діагностики, магнітно-резонансної томографії (тут встановлений магнітно-резонансний томограф «Toshiba Vantage 1,5T»), комп’ютерної томографії, рентгенології, лабораторної діагностики та термографії. У центрі надають консультації лікарі-фахівці: гастроентеролог, кардіолог, невролог, офтальмолог, ендокринолог, пульмонолог, дерматолог, імунолог та алерголог.

В стінах головного корпусу Львівської обласної клінічної лікарні працює «Українсько-польський центр серця «Львів» – компанія була заснована 16 вересня 2016 року. У центрі надаються послуги із комп’ютерної томографії, ультразвукових обстежень та ангіографії. Крім того консультації пацієнтам надають кваліфіковані фахівці – кардіологи та кардіохірурги.

У кінці березня 2021 року у Львівській обласній клінічній лікарні завершилася реконструкція приймально-діагностичного відділення, яке розташовано у головному корпусі. Реконструкція, зокрема, передбачала благоустрій території лікарні, зокрема укладання нового асфальтового покриття від терапевтичного до головного корпусу. У приймальному відділенні влаштували лабораторію, довідкову та кімнати для переодягання та відпочинку медичного персоналу. Також у приймальному відділенні влаштували кабінети для ультразвукової діагностики (УЗД) та ехокардіографії (Ехо-КГ) із закупівлею нового обладнання. Персонал приймально-діагностичного відділення – 48 медпрацівників. У головному корпусі лікарні також реконструювали підвальні приміщення.

Наприкінці зазначимо, що велику роботу по дослідженню та збереженню історії Львівської обласної клінічної лікарні, як і медицини Галичини загалом, проводить Оксана Стадник – завідувачка інформаційно-аналітичним відділом Львівської обласної клінічної лікарні. Пані Оксана є авторкою низки статей та декількох книжок про історію медицини Львова та Галичини. Також вона часто проводить пізнавальні екскурсії, присвячені історії медицини. Автор та редакція сайту «Фотографії Старого Львова» висловлюють вдячність пані Оксані за її дослідницьку роботу – її розвідки використані при написанні цього матеріалу.

Антон ЛЯГУШКІН

Перелік джерел інформації

1. Ван Доеверен Н.Р. Медико-соціальне обгрунтування удосконалення структури обласної лікарні в умовах реформування галузі./ Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. – Київ, 2016;
2. Зінчук О.М., Яворський І.Г. До історії клініки та кафедри інфекційних хвороб у Львові. // Актуальная Инфектология, № 3 (12), 2016, ст. 141 – 149;
3. Кафедра неврології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Заснування, становлення, наукова діяльність. / Івасюк Г.,Негрич Т., Боженко Н., Криса В. – Львів: ЛНМУ ім. Данила Галицького, 2019 – 52 ст.;
4. Кіцера О.О., Крук М.Б., Цимар А.В. Історія кафедри отоларингології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького./ Кіцера О.О., Крук М.Б., Цимар А.В. – Львів: ПП «Видавництво «БОНА», 2014 – 172 ст.;
5. Кобза І., Чопяк В., Жук Р., Петров В. Трансплантація органів в Україні – історія в особистостях і подіях. // Праці наукового товариства імені Т. Шевченка. Медичні науки, 2018, ст. 25 – 32;
6. Кухта В.С., Тарасов В.В. До історії медицини Львова. // Здоровий спосіб життя. Випуск 53, 2010, ст. 14 – 19;
7. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. / Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. – Львів: Видавництво «Апріорі», 2009 – 528 ст.;
8. Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова. / Мельник Б.В. – Львів: Світ, 2001 – 272 ст.;
9. Мельник Б.В. З історії львівських вулиць. Випуск 1. / Мельник Б.В. – Львів: В0идавництво «Вільна Україна»: 1990 – 64 ст.;
10. Мельник Б.В. З історії львівських вулиць. Випуск 2. / Мельник Б.В. – Львів: Видавництво «Вільна Україна»: 1990 – 48 ст.;
11. Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. / Мельник І. – Львів: Центр Європи, 2008 – 384 ст.;
12. Петришин О., Оліярчик Т. З історії шпиталів Львова: від притулків до лікарень. // Львівська пошта, № 68 (1827), 2016;
13. Стадник О. Ретроспективний огляд інституцій соціального захисту в Галичині. // Український вісник медико-соціальної експертизи, №3 (13). 2014, ст. 47-67;
14. Стадник О.М., Тріль О.В. Онкологія та радіологія у Львові: від перших кроків до становлення. // Український радіологічний журнал, том ХХІІІ, 2015, ст. 7 – 19;
15. Стадник О. Лікарські товариства у Львові до 1939 року. / Стадник О. – Львів: «Видавництво «Аверс», 2017 – 160 ст.;
16. Стадник О. Урологія у головному шпиталі Галичини. До 100-річчя урологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні. / Стадник О. – Львів: «Видавництво «Аверс», 2020 – 232 ст.