додому Блог сторінка 236

У Львові пройдуть «Контрасти»-2021

Львові відбудуться «Контрасти»-2021

На початку жовтня 2021 мистецьке життя Львова очікують 10 днів і 10 проєктів від Міжнародного Фестивалю Сучасної Музики «Контрасти». Його організатором є Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика.

Тема 27 Фестивалю — past-moderne / post-moderneє натхненна коментарем до проєкту past-moderne (post-moderne?..), реалізованого у Львові у 2000 році Центром міжнародних культурних ініціатив, Львівською організацією Національної спілки композиторів України, Володимиром Сивохіпом (директор Філармонії) та Романом Стельмащуком. Це фрагмент з есею «Час і місце, або Моя остання територія» відомого українського письменника Юрія Андруховича.

 «…саме тут, на цій території, добачаю певні ознаки того, що я сам розумію як “пост-модерне”, тобто перш усього “пiсля-модерне” — таке, що прийшло після модернізму з його сутнісним прагненням модерности, новизни як відповідности часів, прагненням, зрештою, перерваним брутально, ззовні, з кров’ю, попелом і світовими війнами, а також диктатурами, концентраками й велетенськими етнічними чистками — так у цій частині світу було зупинено, вибито, вирізано до ноги модернізм, будь-який — віденський (еталонний), празький, краківський, львівський, дрогобицький, натомість прийшла післямодерністична пустка, велика вичерпаність з безконечно відкритою потенційністю, велика багатообіцяюча пустка».

Юрій Андрухович. Час і місце, або Моя остання територія.

На Фестивалі відбудуться 10 подій симфонічної, хорової та камерної музики. Гостями Фестивалю будуть виконавці з України, Японії, Швейцарії, Польщі, Німеччини. Лунатиме музика композиторів з України, Чехії, Угорщини, Австрії, Німеччини, Швеції, Латвії, Іспанії, Ірландії, Польщі, Швейцарії, Франції, США.

Запрошений відомий польський диригент Вінсент Козловський цьогоріч диригує двома знаковими концертами: 17 вересня з великим успіхом відбувся його дебют на почесному Відкритті 64 Міжнародного фестивалю сучасної музики «Варшавська осінь», а вже 10 жовтня він буде виступати на Закритті 27 Міжнародного фестивалю сучасної музики «Контрасти».

За роки свого існування фестиваль «Контрасти» є ініціатором реалізації багатьох мистецьких ідей в царині сучасної класичної музики. Цьогоріч, вперше в Україні, у Львові відбувається Всеукраїнський композиторський конкурс імені Мирослава Скорика, організатором якого виступила Львівська національна філармонія. Саме тому 10 жовтня в Концертному залі Людкевича на Концерті-закритті Фестивалю прозвучить твір Переможця (лауреата І премії Конкурсу). Його ім’я, а також імена лауреатів II та III премії будуть оголошені 8 жовтня.

Своєрідною домінантою стане лінія, пов’язана з вшануванням класика української музики, патрона Львівської національної філармонії Мирослава Скорика. Володимир Сивохіп, директор Львівської національної філармонії так прокоментував неабияке значення Конкурсу: «Загальновідома проблема мистецьких поколінь полягає в тому, що між ними немає належної спадкоємності, професійного розуміння передачі традиції. Завдання Конкурсу — це її продовження. Від кінця 1960-х років після смерті Бориса Лятошинського, коли Мирослав Скорик взяв композиторський клас в Київській консерваторії, і до 2020 року, коли він припинив свою професорську діяльність — півстолітній відтинок часу».

Музика Скорика ввійде до багатьох програм, зокрема, «From the roots» Львівського камерного оркестру «Академія» (4 жовтня), де, крім того, звучатиме твір одного із перших львівських додекафоністів Юзефа Кофлера. Передісторія масштабної імпрези «Скорик — Мусоргський» (8 жовтня) оповідає: у 2020 році визначний український композитор Мирослав Скорик підготував унікальну програму, поєднавши свої твори останніх років з музикою, напевно, найтаємничішого композитора ХІХ сторіччя, — Модеста Мусоргського. Масштабний задум нового прочитання славнозвісного циклу Мусоргського «Картинки з виставки» (у версії для камерного оркестру та ансамблю десяти ударних інструментів), робота над яким тривала понад два роки, став останнім великим проєктом Скорика, який Львів зможе почути на «Контрастах». Особливою нотою In Memoriam Маестро стане проєкт духовної музики Галицького академічного камерного хору «Мирослав Скорик та учні», з композиціями Михайла Шведа, Ганни Гаврилець, Олександра Козаренка, Богдана Сегіна та самого Метра (6 жовтня).

Симфонічні програми цього року стануть окрасою Фестивалю. Швейцарський диригент Сімон Камартін привозить до Львова щойно віднайдені у нововідкритому музичному відділі Цюрихської бібліотеки партитури Германа фон Ґленка, Ганса Шойбле, Германа Ґьотца. На думку музиканта, ці твори стануть «сенсаційним відкриттям». Звучатимуть також світові прем’єри творів Богдани Фроляк та Ганни Гаврилець (1 та 3 жовтня).

Також звертаючись до топосу сьогодення та переосмислення у ньому надбань минулого, концерт-Закриття презентує твори митців XX століття — П’єра Вісмера, Вітольда Лютославського (в оркестровій версії Єжи Корновіча), а також відомих новітніх українських авторів — зокрема, Олександра Щетинського.

Особлива увага  приділена і музиці камерній: програма 2 жовтня, «Summa Tempologica» — назва проєкту, що позначає феномени людського мислення в музиці: сполучення, усвідомлення, компонування. Вона поєднає 4 покоління митців: польського майстра Вітольда Лютославського, українських визнаних авторів Віктора Камінського, Михайла Шведа, Остапа Мануляка та молодого композитора Юрія Пікуша. Прем’єра твору останнього інспірована Резиденцією у «Стипендії Шептицького» — проєкті Центру Шептицького за підтримки УКФ.

Струнний квартет імені Левка Ревуцького приїздить на Фестиваль із програмою-маніфестом про те, що сучасна академічна музика може бути мелодійною, колоритною, чуттєвою, але водночас і новаторською та актуальною. Твори Золтана Алмаші, Томаса Єннефельта, Любави Сидоренко, Богдана Сегіна, Марцеля Хижинського та Сергія Пілютикова відобразять все розмаїття наявних тенденцій (5 жовтня).

Врешті, поблизу золотого перетину фестивальної декади, 7 жовтня, фокусна тема «Контрастів» розкриється вповні, представляючи дві половини мистецького буття: «Меланхолійна кантата на честь львівського Моцарта» створена композитором Богданом Сегіним та поетом Остапом Сливинським спеціально до відкриття встановленої у Львові скульптурної композиції для відзначення 230-річчя від дня народження Франца Ксавера Вольфґанґа Моцарта: post-moderne, — і хорова програма хронологічно близьких між собою творів другої половини XX століття Анджея Нікодемовича, Генрика Гурецького та Петеріса Васкса на релігійну тематику: past-moderne.

Впродовж Фестивалю, 9 жовтня, відбудеться унікальна мистецька подія в Україні, «Ніч контрастів». Богдан Сегін, артистичний директор Фестивалю наголошує: «Серед імпрез неодмінною та унікальною є «Ніч Контрастів»: це і чергування рафінованих камерних концертів у локаціях Філармонії, прем’єрний показ інтернаціонального відеоконцерту та аудіовізуальний проєкт на площі Маланюка біля нововстановленої скульптурної композиції львівському Моцарту».

Крім того, під час Фестивалю у фоє Концертного залу Людкевича триватиме експозиція робіт львівської художниці Олександри Головатої, одна із яких сформувала основний візуал до цьогорічних «Контрастів».

Наталя МЕНДЮК

На Високому Замку, або перший львівський міський парк

Львів, вигляд на Високий Замок
Львів, вигляд на Високий Замок

Традиційно найстаршим міським парком Львова вважається колишній Єзуїтський сад (зараз – парк ім. І. Франка). Дійсно, сад на теренах нинішнього парку закладено наприкінці XVI ст., однак це був сад приватний. На додаток він вже у 1617 р. переходить у власність єзуїтів, які влаштували там фольварк і цегельню. Недовго сад перебував у власності міста після касації ордену, а 1799 р. він знову переходить у приватні руки. Саме тоді цей терен набуває характеру громадського парку. Натомість власністю міста Єзуїтський сад став тільки у 1855 р.

Єзуїтський сад, зображення приблизно 1868 року
Єзуїтський сад, зображення приблизно 1868 року

Першим же парком, закладеним і виплеканим містом, став парк на Високому Замку. Замкова гора перейшла на власність міста згідно декрету імператора Йосифа II від 9 жовтня 1786 р. Довгий час вона була копальнею будівельних матеріалів: на її схилах видобували пісок та каміння. На будівельний матеріал пішли і руїни замку. У результаті схили гори, позбавлені рослинності і зриті каменоломами, почала нищити ерозія. Вітри так часто гнали на місто хмари піску з Замкової гори, що вона на офіційних планах
з 1-ї половини XIX ст. позначалася як “Sandberg” (Піщана гора). Було зрозуміло, що таке ненормальне становище не може тривати безкінечно. І вихід знайшли у влаштуванні на горі міського парку.

Фрагмент гравюри панорами Львова 17 століття із зображенням Замкової гори
Фрагмент гравюри панорами Львова 17 століття із зображенням Замкової гори

Однак ініціатива щодо закладання зелених насаджень на Замковій горі вийшла не зі стін ратуші, як логічно мало би статися, а з губернаторства. Схоже, що у Львові це ставало традицією: адже вже раніше, у 1820 р. майор Лагонда за власною ініціативою заклав перший сад при урядовому будинку (т. зв. казарми “Червоного кляштору” на сучасній вул. Кривоноса, 6). Пізніше, у 1821 р. губернський радник Ратценгайм закладає сквер на залишках міських валів вздовж вулиці Підвальної. Щоправда, у цьому випадку доля виявилася несправедливою до губернського радника: сквер, що початково називався на його честь Ратценгаймівкою, від моменту, коли неподалік влаштували палац губернатора Галичини, став називатися Губернаторськими Валами (1861 р.).

Як бачимо, про благоустрій та озеленення Львова більше дбали не зобов’язані до цього міські влади, а люди, які випадково, за службовим обов’язком опинилися тут (ситуація, що дуже нагадує сьогодення). Так сталося і у випадку з влаштуванням парку на Високому Замку.

Літографія Карла Ауера “Губернаторські вали” (1837-1838)
Літографія Карла Ауера “Губернаторські вали” (1837-1838)

Цього разу ініціатором влаштування парку виступив губерніальний радник граф Леопольд Лажанський (1808–1860). Він походив з чеської аристократичної родини Лажанських з Букова. Свою службову кар’єру граф Леопольд розпочинав у Львові концептовим практикантом при губернаторстві, потім був окружним комісаром, секретарем губернаторства в Граці, а у 1836 р. був призначений радником губернаторства у Львові.

Граф був популярною у Львові постаттю завдяки численним еротичним пригодам, які постійно постачали теми для пліток. Та Леопольд Лажанський був цінувальником не тільки жіночої краси, але і краси природи. Його аристократичний смак ображали зриті ямами голі схили Замкової гори і хмари куряви, які з’являлися з кожним, більш-менш сильним поривом вітру. Напевне саме тому граф виступив з ініціативою влаштувати зелені насадження на зритих ерозією схилах, і його ініціатива знайшла повну підтримку у міських влад.

Палац латинських архієпископів. Фото Марека Мюнца,1925
Палац латинських архієпископів. Фото Марека Мюнца,1925

З цією метою на схилах біля місця, де пізніше збудували палац латинських архієпископів (вул. Винниченка, 32), було закладено у 1835 р. розсадник дерев. Численні фіри вивозили на гору землю з площі Каструм, де копали котлован для будови театру графа Ст. Скарбека, нею засипали численні ями, що залишилися після видобутку каміння, а також яр між Княжою і Замковою горами. Тривало приготування території під майбутній парк.

Його проект виготовив міський садівник Францішек Прохазка, як і граф Лажанський, чех за походженням. Композицію парку як ландшафтну, в англійському стилі, визначила конфігурація рельєфу терену. Згідно проекту, на терасі, що утворилася після засипання яру між Замковою і Княжою горою, та навколо вершин останньої було створено цілу мережу примхливо закручених стежок. Головна алея проходила вздовж підніжжя Замкової гори, яку мали обдернувати, але не планували обсаджувати деревами, як, зрештою, і інші схили.

Роботи по створенню парку розпочалися навесні 1839 р. Бенедикт Грегорович, на той час службовець магістрату, який був одним з керівників цих праць, так згадує про це у своїх спогадах: “Праці і труднощів було багато, оскільки на гору мусили возити землю і воду, щоб дерева прийнялися. Незважаючи на це, часто дощі змивали і зсували кількатижневу працю, тому для захисту дерев робили плетні, однак і вони часто зсувалися. Витривала праця перемогла усі перешкоди, як тільки дерева пустили коріння”.

Леви біля гроту на Високому Замку.
Декоративний грот у парку Високий замок, 1964 рік

Восени того ж року усі роботи було закінчено. Однак довший час новий парк не тішився популярністю у львів’ян. Певний підприємець навіть хотів збудувати на вершині Замкової гори вітряк, але магістрат на це не погодився. Не допомогло і спорудження у 1841 р. штучного гроту, для оздоблення якого ужито фігури левів з вежі старої ратуші. Тільки збудована коштом 22 тисяч зл. р. кав’ярня, яка відкрилася 5 травня 1846 р., стала магнітом, що приваблював публіку до парку. Схоже, що її споруджено завдяки ініціативі того ж графа Лажанського, який повернувся 1844 р. до Львова на посаду віцепрезидента губернії після дворічного перебування старостою в Оломоуці. На новій посаді він мав можливість впливати на приоздоблення не тільки Львова, але і інших міст (наприклад Перемишля, де 1846 р. було закладено парк на замковій горі).

1847 р. графа Лажанського переведено до Моравії, і він вже не побачив, як кав’ярню на Високому Замку відвідав 19 жовтня 1851 р. імператор Франц Йосиф І. Тут перед очима монарха були зіграні два весілля – українське і польське, а ввечері він з тераси кав’ярні оглядав влаштовану на його честь ілюмінацію.

Перший візит Франца-Йосифа до Львова у 1851 році
В’їзд цісаря Франца Йосифа І до Львова у 1851 році. Джерело Вікіпедія.

Як пам’ятка про цей візит, довший час зберігалася на Високому Замку тріумфальна брама (з боку сучасної вулиці Кривоноса). Крім того, відвідини цісаря дали привід магістрату перейменувати Замкову гору у “гору Франца Йосифа” (Franz-Jseph-Berg). Цей прояв лояльності до монарха було оспівано патріотичними віршами у місцевій пресі:

Еrhеb dеіn Hаuрt döрреlnt stоlz und рräсhtig:
Franz-Jseph-Berg sоll jеtzt dеіn Nаmе sеіn!
(Твоя вершина приоздоблена подвійно:
Віднині ти носитимеш Франц-Йосифа ім’я!)

Хоча варто зазначити, що одночасно надалі продовжувала існувати і назва “Високий Замок”.

Францішек Ян Смолька (1810 — 1899) — польський політик, правник, президент австрійської Державної ради (парламенту) у 1880-х рр. Очолив комітет, який висунув пропозицію пропозицію спорудити курган на Замковій горі
Францішек Ян Смолька (1810 — 1899) — польський політик, правник, президент австрійської Державної ради (парламенту) у 1880-х рр. Очолив комітет, який висунув пропозицію пропозицію спорудити курган на Замковій горі

Як вже згадувалося, схили Замкової гори початково не були обсаджені деревами. Вони там з’явилися після початку робіт з влаштування кургану в пам’ять 300-ї річниці Люблінської унії за ініціативою відомого політичного діяча Францішека Смольки (1810–1899). Сипання кургану почали 12 серпня 1869 р. Первісний проект передбачав спорудження цілого монументального комплексу з підземними криптами та скульптурним декором, а також збереження руїн замку. Однак цей проект в повному обсязі так і не був реалізований, а руїни замку використали як матеріал для будови кургану. Це викликало безуспішні протести тодішніх археологів і любителів старовини.
Залишився тільки невеликий фрагмент замкової стіни.

Вид на курган і рештки замку, поштівка, до 1914 року
Вид на курган і рештки замку, поштівка 1906 року

У 1874 р. на Замку, біля ще не завершеного тоді кургану, встановили ще одну із збережених скульптур старої ратуші, т. зв. “лева Лоренцовича”. З подвір’я магістрату його в урочистому поході на руках несли на Театинську вулицю (тепер М. Кривоноса) і там залишили на ніч. Поліція, яка прагнула не допустити подальшої демонстрації, під покровом темряви своїм коштом перенесла його на верх гори.

«Лев Лоренцовича» – скульптура кам’яного лева, встановлена 1589 року на високій колоні ліворуч від головної брами ратуші Львова. Після обвалу ратушної вежі 1826 року лева зняли, а 1874 року, у п’яту річницю насипання кіпця Люблінської унії встановили на Високому замку
«Лев Лоренцовича» – скульптура кам’яного лева, встановлена 1589 року на високій колоні ліворуч від головної брами ратуші Львова. Після обвалу ратушної вежі 1826 року лева зняли, а 1874 року, у п’яту річницю насипання кіпця Люблінської унії встановили на Високому замку

Ще один пам’ятний знак у парку, на честь короля Яна III Собеського, було відкрито 12 вересня 1883 р., у 200 річницю битви під Віднем. Через кілька років парк було реконструйовано (1889–1894 рр.). Тоді було влаштовано нову клумбу на місці викорчуваних кущів, споруджено дерев’яну веранду у північно-східній частині парку та маленьку оранжерею біля будинку, частково переплановано алеї. Тоді ж поповнено і рослинний репертуар парку; на початку XX ст. до його складу входили каштан, клен, явір, ясен, липа, береза, осика, горобина, акація, модрина, сосна, туя, кедр та тополя (пірамідальна, чорна, біла тощо). На залишках замкової стіни 5 листопада 1895 р. встановили меморіальну таблицю на честь Ф. Смольки.

Камінь Яна III Собєського на Високому Замку. Сучасне фото
Камінь Яна III Собєського на Високому Замку. Сучасне фото

Спорудження кургану затягнулося до початку XX ст. Запроектований без відповідних технічних обчислень, він вже у 1907 р. почав частково осипатися. Пізніше, у 1920-х рр. планували збудувати на ньому ротонду з флагштоком висотою майже 15 м., однак цей проект залишився нереалізованим.

Парк "Високий замок", 1979 р.
Парк “Високий замок”, 1979 р.

Площа біля кургану була популярним місцем проведення святкових урочистостей та політичних мітінгів, в тому числі українських. Один з таких мітінгів (у 1898 р.) закінчився тим, що політичні супротивники скидали один одного на схили гори… А у наш час це вже не місце політичних баталій, а улюблене місце для туристичних екскурсій, звідки відкривається незабутня панорама Львова. Саме завдяки цьому парк на Високому Замку належить до рідкісних у нинішньому Львові зелених масивів, які знаходяться у більш-менш задовільному стані. За останній час збудовано нові сходи на Замкову гору, здебільшого доглянуті доріжки та квітники. Однак схили Високого Замку і надалі точить ерозія. Чи знайдеться новий граф Лажанський, який знову зупинить її та поверне парку давній блиск?

Павло ҐРАНКІН

Джерело: “Галицька брама”, 2004, квітень-травень-червень, № 4-6(112-114). 

Львів – не тільки про авто: як місто стає зручним для пішоходів

Львів - не тільки про авто: як місто стає зручним для пішоходів

Нині місто Лева стає зручним не лише для машин та громадського транспорту, але й  для мандрівників і мешканців без автівок. Важливу роль у місті відіграють пішохідні вулички, які дають змогу повністю пізнати естетику міста.

У Львові історія вдало поєднується із сучасністю. Зараз місто швидко розбудовується. На місці радянських старих будівель в окремих районах постають новітні житлові комплекси, а вулички з гранітною бруківкою та асфальтом в історичній частині міста  перетворюються на зручні та безпечні пішохідні зони з тротуарною плиткою.

Сьогодні розповідаємо про п’ять зручних пішохідних вуличок Львова із сучасним покриттям.

Степана Руданського (Галицький район)

Вулиця Руданського розташована в історичному центрі Львова, сполучає вулицю Вороного з проспектом Шевченка. Раніше носила назви Гоервеґґассе, Танської, Готельна.

У листопаді 2017 року на сайті Львівської міської ради з’явився проєкт із перетворення вулиці на пішохідну зону. У жовтні 2018 року розпочалася реконструкція, а вже у 2020 – усі роботи було завершено. Зокрема, на Руданського ліквідували парковку і фактично припинили рух автотранспорту. Крім того, на місці старого покриття встановили зручну для пішоходів тротуарну плитку та поставили невеликі лавочки.

Вулиця Степана Руданського. Фото https://inlviv.in.ua/
Вулиця Степана Руданського. Фото https://inlviv.in.ua/

Нині вулиця Руданського виглядає так: сучасне покриття, відпочинкові зони, дерева та вузенькі клумби. Територія повністю пішохідна, а заїхати туди може лише спецтехніка. Простір відносно широкий, проте в теплу пору року вуличка стає значно вужчою через літні тераси закладів харчування.  На реконструкцію міська влада витратила 3 млн грн.

До слова, Львів обмежив використання ресторанами та кав’ярнями літніх терас до 4-х місяців в році. Якщо ви хочете прогулятися вулицею Руданського зі справжнім комфортном, це слід робити у пізню осінь, зиму чи ранню весну. Через відсутність постійного руху автівок на території нині чисто та спокійно.

Леся Курбаса (Галицький район)

Вулиця Курбаса розташована в історичному центрі Львова, сполучає вулиці Гнатюка і Тиктора.  Колишні назви – Єзуїтська бічна (Станіслава пшечніца), Рейтана, Рейтерґассе, 8 Березня, Морозова. Саме тут знаходиться популярний Львівський академічний театр імені Леся Курбаса.

Вулиця Леся Курбаса. Фото https://foursquare.com/
Вулиця Леся Курбаса. Фото https://foursquare.com/

Збудована вона у стилі австрійського модерну: стародавня архітектура у поєднанні з сучасними закладами харчування. У кав’ярні на цій вулиці можна пити смачну каву  та воднораз споглядати естетику старих будівель.

Територія стала пішохідною ще у 2015 році. Так, вуличний простір було повністю трансформовано в пішохідну зону, проте регламентований в’їзд автомобілів на Курбаса не заборонений.

Вулиця Леся Курбаса. Фото https://foursquare.com/
Вулиця Леся Курбаса. Фото https://foursquare.com/

Нині вулиця виглядає так: сучасне освітлення, широка територія, повністю встелена штучною бруківкою, дерева, невеликі клумби, велостійки та лавочки. Для обмеження руху встановлені спеціальні боларди. У теплий сезон значну частину Курбаса займають літні тераси закладів.

Костянтина Корнякта (Галицький район)

Вулиця Корнякта розташована в центральній частині Львова, сполучає Краківську та Театральну. Колишні назви: Корняктів, Зальцманнштрассе, Ізюмська. Територія дозволяє відчути дух стародавнього міста із традиційно вузькою вуличкою.

У 2019 році на Корнякта провели капітальний ремонт з акцентом на покриття. Зокрема, частину площі залишили для паркування. Стоянка авто вимощена із грубої бруківки, частина дороги встелена кам’яною гладкою мозаїкою, а ближче до будинку поставлена гранітна плитка (розмістили її на одному рівні з мозаїкою, що дуже зручно для пішоходів). Зроблено також поверхневе водовідведення. Реконструкція вулички обійшлася місту у 2,9 млн грн. Тепер територія стала доступною та зручною для пішоходів.

Піша (Галицький район)

Популярна львівська вуличка розташована у центральній, історичній частині Львова. Вона веде до Меморіалу Небесної Сотні.

Вулиця Піша. Фото https://city-adm.lviv.ua/
Вулиця Піша. Фото https://city-adm.lviv.ua/

Роботи із реконструкції вулиці розпочалися у 2020-му році. До середини вересня повністю пішохідна вулиця змінилася до неможливого. Дорогу встелили мозаїкою, а паркувальні місця – грубою бруківкою, прибудинкові ділянки ж вимостили плоскою тротуарною плиткою. Крім того, спеціальним каменем укріпили зелені пагорби, висадили кущі та створили тераси, а також встановили освітлення. Такий ремонт обійшовся місту у 4,3 млн грн. Нині вулиця виглядає сучасною та є більш безпечною для пішоходів. Водночас вона зберегла свою історичну цінність, адже сучасна бруківка аніскільки не вплинула на зовнішній вигляд вулиці, а навпаки – зробила її більш естетичною.

Пекарська (Личаківський район)

Ще однією доступною для пішоходів стала популярна у Львові вулиця Пекарська, простягається від вулиці Франка до Мечникова (вхід на Личаківський цвинтар).  Колишні назви: Тембжицька, Беккерґассе. Архітектура території різноманітна: класицизм, модерн, конструктивізм, новобудови тощо. Тут є на що подивитися туристу та де прогулятися львів’янам, які люблять затишок та комфорт.

Ремонт вулиці завершили лише на початку вересня, а вже 6 числа її офіційно відкрили для проїзду машин та громадського транспорту. Нинішня Пекарська стала ширшою. Територія зручна не лише для транзиту автівок, але й для пішоходів, велосипедистів і припаркованих авто.

Львів, вул. Пекарська
Львів, вул. Пекарська

Асфальтоване покриття на вулиці повністю замінила бетонна тротуарна плитка, встановили місця для паркування, збудували велосипедні доріжки, оновили водо- та теплопостачання, каналізацію і мережу зв’язку. Крім того, зрізали старі дерева та зробили сучасні міні клумби. На повний апгрейд вулиці від ТзОВ «Вельт Капітал»  міська влада витратила 109,4 млн грн. Зате тепер мешканцям та туристам буде зручніше дістатися до місця призначення.

Тротуарне покриття у Львові нині вважається найбільш вдалим варіантом для міста через свою зручність, довговічність і помірну ціну. До того ж такий тип бруківки не порушує історичну естетику міста.

Кароліна БУЧКОВСЬКА

Український диригент із світовим ім’ям Кирило Карабиць та оркестр INSO-Lviv виступлять із новою програмою «De Nihilo NihiI» (відео)

Кирило Карабиць
Кирило Карабиць

2 жовтня о 18:00 у Львівській національній філармонії український диригент із світовим ім’ям Кирило Карабиць та оркестр INSO-Lviv  виступлять із музичною програмою «De Nihilo NihiI».

Ця програма є особливою і точно відгукнеться кожному, повідомили у пресслужбі INSO-Львів.

Зі сцена звучатимуть:

  • І. Стравінський. “Пульчинелла”, сюїта з балету (1924);
  • С. Прокоф’єв. “Осіннє”, симфонічний ескіз для малого оркестру, op.8 (1910);
  • П. Чайковський. Симфонія № 2 до мінор, op.17 (1872).

«Три композитори, в  житті та у творчості яких точно мала місце Україна. Їхнє коріння сягає українських земель, їхня творчість сповнена українського фольклору, краси та мелодики українських пісень, водночас вона за межами будь-якої національності. Три долі, три таланти, три абсолютно різні твори, в яких є точно звучання України, світу, епохи в якій кожен із них жив, та обставин з якими вони зустрілись в житті. Первинною призмою У Стравінського, у Прокоф’єва та Чайковського є українськість, яка нетипово звучить у композиторів, які розмивають межі єдиної ідентичності, будучи частинами світової музики та говорячи мовою, яка не потребує перекладу», – йдеться у повідомленні.

Квитки можна придбати за посиланням: https://soldout.ua/booking/603-de-nihilo-nihiI?lang=ua

Ольга МАКСИМ`ЯК

Літак, який був збитий в бою з УПА в районі Долини

Літак Іл-2
Літак Іл-2

Сьогодні розкажемо вам як ми шукали радянський літак Іл-2, збитий в 1946 році в бою з Українською Повстанською Армією в Долинському районі Івано-Франківської області. Звісно, що насамперед цікава дата, ніби і війни вже не було, але..

Отвори від куль та від вибуху в обшивці літака
Отвори від куль та від вибуху в обшивці літака

Отже, все по-порядку. Конкретно за цей літак ми вже не раз чули, але, на жаль, не могли знайти сліди тих боїв. Наш колега Ростислав, що вже не раз допомагав із пошуками місць падінь літаків, знайшов опис цих боїв взимку 1946 року. Якраз там і була згадка про збитий літак та приблизна локація. І за два роки пошуків він таки знайшов місце, де впав літак. Згідно опису з книжки “Нескорена Долинщина” воно виявилось  в двох кілометрах від місця бою УПА з НКВС.

Частини броні від літака
Частини броні від літака

Згідно дописів взимку 1946 року війська НКВС оточили воїнів УПА в урочищі Ясенів. Один з стрільців УПА виявився зрадником і здав ворогам місце дислокації. Але радянські військові не змогли взяти штурмом висоту і тому запросили авіа підтримку. На допомогу їм вислали два літаки. Під час польоту пілоти помились з координатами і обстріляли свої ж позиції. Тобто були обстріляні старі позиції УПА, які на той час займали радянські військові. Через це літаки були обстріляні радянськими військами і один літак було збито. Він загорівся в повітрі та вибухнув. На землю впали лише його уламки на значній площі.

Переходимо річку, вода+5
Переходимо річку, вода+5

В наш час ми перепитали вже старих людей. Деякі з них навіть бачили той вибух над горами і як падали уламки. Хтось чув від батьків ту історію. За розповідями літак (один) зробив два кола в районі гори Згар. Стріляв та скидав бомби вниз. У відповідь з землі почали стріляти. Хто, та з якої зброї свідки не знають. На третьому колі літак спалахнув та вибухнув у повітрі.

На цьому схилі найбільше уламків
На цьому схилі найбільше уламків

Довідково. Літак Іл-2 мав броньований корпус, фактично захисну капсулу навколо корпусу. Збити зі звичайної стрілецької зброї цей літак було дуже малоймовірно. Слабким місцем був лише фанерний хвіст. Але вибухнути літак міг тільки від попадання в корпус, а не в хвіст. Як саме і з чого було збито літак наразі нам достеменно невідомо.

Умови для пошуку не дуже легкі
Умови для пошуку не дуже легкі

Отже, маючи точну локацію ми вирушили дослідити місце падіння, визначити модель літака і по можливості дізнатися всі деталі бою. Запросили всіх охочих приєднатися, серед яких були пошуковці з Івано-Франківська, Долини, Стрия та Львова.

Клапани від двигуна Іл-2
Клапани від двигуна Іл-2

Між Вигодою та Мислівкою знаходилася наша локація. О 9 ранку ми вже на місці. Проте дістатися туди не так просто. Треба перейти невеличку річку завширшки в 20 метрів, глибиною десь 50 см з температурою води біля +5.

Гільзи ВЯ-23, таке озброєння було тільки на Іл-2, рік випуску 1943
Гільзи ВЯ-23, таке озброєння було тільки на Іл-2, рік випуску 1943

На місці падіння уламки розташовані хаотично, але траєкторія якась промальовується. Тобто уламки, що впали на гору скотилися вниз. Деякі з них там і залишилися на схилах в 45 градусів. Частина уламків була внизу, між річкою та потічком.

Уламок від кабіни зі склом
Уламок від кабіни зі склом

Нас в команді було 8 людей. Всі більш менш знайомі з принципами пошуку. Деякі вперше в такій місцевості здійснювали пошук. За цілий день дослідили велику територію. В одному місці навіть натрапили на залишки від кабіни пілота. Багато гільз ВЯ-23 , також 12 та 7.62. Рік випуску на всіх 1943. На жаль 45 чи 46 року не зустріли.

Уламок з характерним забарвленням
Уламок з характерним забарвленням

Залишки від двигуна (в тому числі клапани), частини обшивки, великі шматки броні, оргскло, частини від акумулятора, лючки, дельтадеревину, частини гальмівної та гідро систем, залишки БК, уламки приладів, та різні частини механізмів та вузлів. На багатьох деталях були клейма заводу-виробника. Модель фактично визначили одразу. Це був потужній радянський літак Іл-2. Гільзи 23 мм від гармати ВЯ-23 та броня були тільки на них.

Специфічні лючки Іл-2
Специфічні лючки Іл-2

Трапилось також декілька деталей з номерами, але швидше за все технологічними. Наразі номер літака не знаємо. Також фрагментарно знайшли залишки двох кісток, частина великогомілкової та променевої. Отже пілот або був похований частково, або так і лишився на місці.

Забарвлення фюзеляжу
Забарвлення фюзеляжу

Шукати в тій локації досить проблемно. Знизу біля річки болота, де дуже важко пройти. Вгорі схил на 45-55 градусів. Хоча ми по максимуму визбирали та дослідили цілий квадрат.

Частини від акумулятора
Частини від акумулятора
Клейма заводу виробника
Клейма заводу виробника

За історією з книжки в цьому бою радянські війська втратили біля 400 воїнів та один літак. Зі сторони УПА лише 4 бійців, та 9 поранених. Упівці змогли прорватися і вийти з оточення.

Наша команда на місці
Наша команда на місці
Це більш менш цікаві деталі
Це більш менш цікаві деталі

Точних цифр загиблих ми не знаємо, це лише згадка в літопису. Можливо є неточності, але перевірити ми, на жаль, не можемо. Але є факт бою УПА проти НКВС, підтверджений спогадами одного зі стрільців УПА та свідками подій того часу, під час якого було збито радянський винищувач Іл-2.

Частина від годинника та приладів
Частина від годинника та приладів

Пошук номера літака та прізвища пілота, а також документальне підтвердження в архіві зробити досить складно. Всі архіви післявоєнних втратах радянської армії , а особливо тих, що загинули в західній Україні, до сьогодні під грифом “секретно” і так напевно ще буде довго. Також факт того, що ймовірно радянські військові збили свого літака додає ще більше секретності. Швидше за все такі факти ретельно приховувались.

Зі спогадів стрільця УПА з книжки «Нескорена Долинщина»
Зі спогадів стрільця УПА з книжки «Нескорена Долинщина»

P.S. Всі уламки від цього літака будуть передані в Державний музей авіації імені О. К. Антонова. Там пообіцяли з радістю прийняти та зробити відповідний стенд з історією цього літака та описом бою.

Кому цікава тема пошуку літаків ДСВ в Україні – приєднуйтесь до нашої спільноти в Фейсбук.

Андрій КІР’ЯНОВ

Свій 80-тилітній ювілей святкує Головний художник Львівської Опери Тадей Риндзак

Свій 80-тилітній ювілей святкує Головний художник Львівської Опери Тадей Риндзак

Цими днями святкує свій 80-тилітній ювілей Народний художник України, член Національної спілки театральних діячів України, Головний художник Львівського національного академічного театру опери і балету імені Соломії Крушельницької Тадей Йосипович Риндзак.

Тадей Риндзак народився 26 вересня 1941 року в м. Болехові на Франківщині в багатодітній родині мельника, де крім нього було ще п’ятеро дітей – четверо братів і сестра.

Тадей Йосипович Риндзак
Тадей Йосипович Риндзак

Перша спроба отримати мистецьку освіту і поступити до Київського художнього інституту 1858 р. була невдалою. Палке бажання пов’язати своє життя з мистецтвом і наполегливість врешті увінчались успіхом – юнак стає студентом вечірнього відділення архітектурного факультету Львівської політехніки (нині Національний університет «Львівська політехніка». В майбутньому саме архітектурний фах допоможе театральному художнику краще відчувати і організовувати театральний простір. Сприяла здійсненню мрії і доля – Тадей стає учнем, а з часом колегою славетного українського сценографа Євгена Лисика. У Львівському театрі опери і балету 1968 року художнику довіряють здійснити першу самостійну постановку. До опери «Наталка Полтавка» розробляються не тільки декорації, а й костюми, які помічаються і отримують схвальні відгуки у фахівців і критиків.

Живописна декорація до сценічної кантати К. Орфа «Карміна Бурана».
Живописна декорація до сценічної кантати К. Орфа «Карміна Бурана».

За час служби у львівському театрі, а це більше ніж півстоліття, Тадеєм Риндзаком здійснено десятки сценографічних постанов до світових і європейських шедеврів оперного і балетного мистецтва, оформлені декорації до чисельних урядових концертів та урочистостей, створені сотні ескізів та макетів, розписані разом з колегами по малярському цеху десятки квадратних кілометрів живописних декорацій. Саме його декорації зривали овації під час гастролей львівського театру у багатьох містах України і Європи, зокрема, в Австрії, Німеччині, Польщі, Італії, Франції, Лівані.

Ескіз декорації до опери Дж. Верді «Набукко»
Ескіз декорації до опери Дж. Верді «Набукко»

Визнання таланту художника – це чисельні запрошення провідний музичних вітчизняних і зарубіжних театрів до сценографічної співпраці. Унікальним експонатом, постійне перебування якого є митрополичі палати на Святоюрській горі у Львові є ескіз сценографії до опери Мирослава Скорика “Мойсей”, постановка якої свого часу отримала благословіння та підтримку папи римського Йоана Павла ІІ. Тадей Риндзак є автором декількох персональних та учасником групових виставок в тому числі в Національному музеї у Львові (2012 р.).

Сценографія до опери Дж. Верді «Набукко»
Сценографія до опери Дж. Верді «Набукко»

Творчість сценографа є багатогранною. Як асистент головного художника історичного фільму «Данило Галицький» (1987 р.) Євгена Лисика він долучався до розробки і виконання декорацій. Саме робота під керівництвом геніального театрального майстра, тісна співпраця з ним і відповідне накопичування досвіду уможливило збереженню традиції, Лисиківських методів і підходів до вирішення складних сценографічних рішень, а в подальшому і їх розвитку. В першу чергу, це стосується композиційних прийомів та відповідних універсальних композиційних схем – використання центральної, нерідко, гіперактивної перспективи, яка підкреслює візуальний центр і розтягує простір до космічних масштабів. Деколи візуальний образ створюється за допомогою особливого ракурсу «погляд з небес» або «жаб’ячої перспективи». Прихильність до композицій які базуються на основі сфери, яка виконує функцію візуального акценту і тримає увагу глядача.

Сценографія до опери М. Скорика. «Мойсей»
Сценографія до опери М. Скорика. «Мойсей»

Одна з важливих стилістичних ознак малярської манери Риндзака– це особливий технічний прийом виконання  живописних декорацій в яких є потреба передачі повітряного середовища, простору якій своєю мерехтливісттю має наповнюватись живим звучанням. Простір моделюється методом вібризму за допомогою комбінації хвилястих закручених мазків. Нерухоме статичне по своїй суті зображення стає динамічним, пульсуючим.

Сценографія до опери Ю. Мейтуса «Украдене щастя»
Сценографія до опери Ю. Мейтуса «Украдене щастя»

Вдалим і успішним є творчий тандем Тадея з його братом художником-постановником Михайлом Риндзаком якого свого часу він залучив до роботи у львівській опері. Спіаввторство в якому старший брат перебирає роль ведучого дає плідні результати доказом яких є блискучі сумісні театральні постановки (“Набукко” Дж.Верді, “Мойсей” М.Скорик, «Аїда» Дж. Верді, «Богдан Хмельницький» Є. Станкович і т. і.).

Сценографія до опери І. Небесного «Лис Микита»
Сценографія до опери І. Небесного «Лис Микита»

Кожна сценографічна постановка Тадея Риндзака попри впізнаваємість творчого почерку майстра позбавлена штампу, має оригінальне, переважно вражаюче і захоплююче рішення, це свято для правдивих поціновувачів театрального мистецтва. В наш динамічний час в його творчості з’являються новітні прийоми спричинені сучасними тенденціями та модерними віяннями в яких втрачається роль живописних декорацій, натомість перевага віддається об’ємним формам і конструкціям на яких добре проявляються спецефекти 3D-мапінгу (А. Моцарт «Дон Жуан», І. Небесний «Лис Микита»)

Ескіз декорації до опери М. Римського-Корсакова «Царева наречена»
Ескіз декорації до опери М. Римського-Корсакова «Царева наречена»

У вільний час Тадей Риндзак не кидає пензлі; на літніх вакаціях разом з товарищами здійснює пленерними поїздки по історичних місцях України (Хотинська фортеця, Кам’янець-Подільський, Мукачевський замок, Свіржський замок, Закарпатські дерев’яні церкви і т.і).

Сценографія до опери А. Моцарта «Дон Жуан»
Сценографія до опери А. Моцарта «Дон Жуан»

Тадей Йосипович Риндзак нагороджений:

  • Присвоєно почесне звання «Заслужений художник України». 1989 р.
  • Присвоєно почесне звання «Народний художник України». 2002 р.
  • Відзначений премією Львівської обласної ради ім. Зеновія Флінти в галузі декоративно-ужиткового мистецтва. 2000 р.
  • Відзначений премією Львівської обласної ради ім. Івана Труша в галузі образотворчого мистецтва. 2003 р.
  • Відзначений премією імені Федора Нірода в галузі сценографічного мистецтва. 2010 р.
  • Відзначений премією імені А. Ф. Шекери в галузі хореографічного мистецтва 2015 р.
  • Відзначений премією Львівської обласної ради в галузі драматургії та театрального мистецтва ім. Бориса Романицького у складі авторського колективу постановників опери-балету «Коли цвіте папороть» Є. Станковича. 2018 р.
  • Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Указ Президента України № 274/2021 від 28 червня 2021 р.

Юрій ЯМАШ

Львів’ян запрошують на ювілейний концерт Народного артиста України Миколи Кулика (відео)

Львів’ян запрошують на ювілейний концерт Народного артиста України Миколи Кулика

Вже незабаром, 5 жовтня 2021 року, о 19:00 на сцені Львівської Національної Опери з нагоди 40-річчя творчої діяльності лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, народного артиста України Миколи Кулика відбудеться прем’єра грандіозного проєкту “LVIV GALA CONCERT”.

Про це повідомляють Фотографії старого Львова з посиланням на організаторів BIGSHOW Agency.

У першій частині концерту – “MODERN CLASSIC MUSIC” Народний артист України Сергій Магера та Заслужена артистка України Тетяна Вахновська виконають фраґменти з ораторії М. Волинського “Тебе кличу”.

В другій частині  концерту – “WORLD HITS” улюблені світові хіти від Eros Ramazzotti та Barbra Streisand до Lady Gaga виконають у супроводі хору та оркестру кращі українські солісти: Павло Табаков, Сестри Тельнюк, Павло Ільницький, Вікторія Ященко, а також спеціальний гість з Італії – Alfonso Oliver!

Звучатимуть і рідні для кожного хіти Володимира Іваcюка в унікальній авторській обробці та аранжуванні Миколи Кулика.

У концерті візьмуть участь хористи та музиканти капели “Трембіта”.

“Ви зануритеся у незабутні відчуття краси тембрів голосу знаменитих солістів, хору, рок-групи та оркестру капели «Трембіта» у популярній, сучасній музиці з яскравими візуальними ефектами. Також в концерті візьмуть участь Ольга Томків, Ольга Муль, Вероніка Посацька, Вадим Коваль, Сергій Борута. Ведучі: Марія Христинич та Олег Пригода. Продюсер проекту – Михайло Перун”, – повідомили організатори.

Квитки за посиланням. https://bigshow.ua/events/lviv-gala-concert/

Довідково
Творче життя Миколи Кулика нерозривно пов’язане з капелою «Трембіта». Гастрольні шляхи пролягли від усіх регіонів України до Сахаліну та Камчатки. З 1990 року величезна кількість концертів відбулася майже в усіх країнах Європи, лише у Німеччині понад 1 тис. виконаних концертів, що свідчить про величезну популярність.
Ораторія М. Волинського «Я Тебе кличу!» є найвагомішою постановкою у співпраці з режисером-постановником Василем Вовкуном, була виконана на сценах Національних опер Києва та Львова у присутності Президентів України, очільників Церков, представників дипломатичних корпусів різних країн та уряду України.

Ольга МАКСИМ’ЯК

У Львові покажуть “Образ міста” Леопольда Левицького

У Львові покажуть "Образ міста" Леопольда Левицького

В четвер, 30 вересня 2021 року о 16:00 у виставкових залах Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького за адресою (вул. Листопадового Чину, 7 другий поверх) відбудеться відкриття виставки творів Леопольда Левицького “Образ міста”.

Тема виставки продиктована стилем життя митця, його творчими вподобаннями. В експозиції представлено графічні твори 1930 – 1960-х років: офорти, лінорити, монотипії та роботи, виконані в авторській техніці.

Леопольд Левицький
Леопольд Левицький

Творчість Леопольда Левицького цікава своєю багатогранністю, широким тематичним спектром і жанровим різноманіттям. Під час навчання в Краківській академії мистецтв (1926 – 1932) і в Парижі (1929 – 1931) Л. Левицький, учасник Краківської групи митців (1932 – 1937), перебував під впливом мистецьких методів авангарду, що позначилося на його подальшій творчості. У доробку майстра домінують дві образні теми – людина і місто. Ці два начала – гуманістичне й урбаністичне – концептуально, ідейно, світоглядно взаємопов’язані, взаємодоповнювальні та взаємозалежні. Образ людини та образ міста супроводжували митця від початку його творчого шляху, а саме з 1930-х років, і аж до останніх його робіт.

Леопольд Левицький "Натурниця" (папір, офорт, суха голка) 1930-і роки
Леопольд Левицький “Натурниця” (папір, офорт, суха голка) 1930-і роки

Оглянути експозицію виставки можна у виставкових залах Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького за адресою (вул. Листопадового Чину, 7 другий поверх)до 21 листопада 2021 року.

Наталка СТУДНЯ

Даниловому роду немає переводу, або галопом по Рюриковичах

Даниловому роду немає переводу, або галопом по Рюриковичах

У середині далекого XIV століття боротьба за так звану “галицьку спадщину” завершилася тим, що значна частина території Королівства Русі відійшла до Корони Польської й правителя цього державного утворення Казимира ІІІ Великого. Уже наприкінці того ж XIV століття між правлячими елітами Корони Польської та Великого Князівства Литовського було укладено Кревську унію.

Як наслідок, впродовж наступних десятиліть королем польським і володарем та спадкоємцем Русі були Владислав ІІ Ягайло, а по тому і його син Владислав ІІІ Варненчик. Обох правителів можна запідозрити як не у любові, то в симпатії до Русі – точно. Ягайло клопотав перед патріархом про митрополита для православного населення, а Владислав підтвердив Львову привілей про право складу східних товарів, що перетворило місто у економічний та торговий центр. Очевидно, що обидва правителі йшли на подібні кроки через зобов’язання перед підданими. З іншого боку, є ще один цікавий нюанс – у жилах Ягайла, а ще більше у його сина Владислава, руської крові текло не менше (може більше) ніж польської чи литовської. Сьогоднішня історія саме про це.     Король Владислав ІІІ Варненчик Король Владислав ІІІ Варненчик

Син Ягайло

Життя та смерть польського короля й великого князя литовського і руського Владислава ІІ Ягайла оповите багатьма легендами та міфами. По-іншому виглядає ситуація із обставинами його народження. До сьогодні притрушена густим туманом історії і прикрита холодним, як мармур, знаком питання проблема про точну дату появи його на світ. Щоправда, відомими є імена його батьків – це князівна Уляна з династії Рюриковичів, донька тверського князя Олександра Михайловича і великий литовський князь, переможець битви на Синіх Водах (1362 р.) Ольгерд. Князівна Уляна й князь Ольгерд, у кращих традиціях часу, мали понад десять дітей. Додайте ще родичів і стає зрозумілим, чому Ягайлу так непросто було вигризти, а ще важче – втримати у руках владу.    Владислав ІІ Ягайло. Фото з http://slavpeople.com Владислав ІІ Ягайло. Фото з http://slavpeople.com

Мама, бабця Ягайла

Проте залишимо Ягайла у спокої, а поговоримо більше про його маму, князівну Уляну Тверську (також Руську і Вітебську). Остання є донькою тверського князя Олександра та князівни Анастасії. Обоє батьків мали досить непросту долю. До прикладу, князя Олександра, разом із його сином Федором (на той момент трошки більше десяти років) стратили за розпорядженням хана Золотої Орди Узбека. Князівна Анастасія померла у 60-х роках XIV століття разом із деякими зі своїх дітей від чуми, що саме спалахнула при тверському княжому дворі, вигубивши значну частину місцевої політичної еліти.Печатка короля Русі та князя Володимирії Юрія І. Фото з https://uk.wikipedia.org/ Печатка короля Русі та князя Володимирії Юрія І. Фото з https://uk.wikipedia.org

Яким боком це все стосується нас?

Вкрай непростими були відносини короля Русі Данила з представниками ординської адміністрації. Дещо простішою й більш однозначною були ситуація із князем Левом Даниловичем, але король Юрій І Львович знову спробував кинути виклик ординцям. У цьому контексті можна розглядати і “шлюбну дипломатію” даного монарха. Так, першою дружиною цього правителя була тверська княжна Ксенія, донька князя Ярослава (1203 – 1272) а свою доньку від другого шлюбу, Анастасію, король Русі Юрій І Львович також видав за тверського князя – Олександра (1301 – 1339). Весілля відбулося у 1320 році. Таким чином, князівна Анастасія – це донька короля Русі Юрія І, а князівна Уляна, про яку було вище – його внучка.Вбивство чоловіка та сина Анастасії Юріївни в Орді. Фото з https://uk.wikipedia.org/ Вбивство чоловіка та сина Анастасії Юріївни в Орді. Фото з https://uk.wikipedia.org

Дещо про князівну Уляну

Уляна Тверська або ж Руська (також Вітебська) – це друга дружина литовського князя Ольгерда. З ним вона народила понад десять дітей, що є нормальною практикою для тих часів, а після смерті чоловіка, за його заповітом, успадкувала Вітебське князівство, де правила до смерті, виховуючи найменших дітей.

Коло замкнулося

Вивчення середньовічної історії України неможливо уявити без згадки про союз Ядвіги та Ягайла. Однак, “король” Ядвіга, а саме так звучав її титул, рано померла. Ягайло одружився знову, але жодна з двох наступних дружин, як і Ядвіга, не потішили його наступником трону. Лише четвертий шлюб, який, уже пристарілий, Ягайло уклав із молоденькою Софією Гольшанською, руською княжною, можна назвати вдалим. Остання народила Ягайлу наступників: королевичів Владислава й Казимира, які, один за іншим, зійшли на трон.  Фрагмент видання Біблії, яке ініціювала та підтримувала королева Софія. Фото з https://uk.wikipedia.org/ Фрагмент видання Біблії, яке ініціювала та підтримувала королева Софія. Фото з https://uk.wikipedia.org

Оптика також важлива

Зазвичай поміж нащадками Юрія І Львовича згадують його синів – князів Андрія і Лева. Цей наратив, так чи інакше, закінчується історіями про занепад королівства Русі та прихід іноземних правителів. Однак, не варто забувати і про жіночу лінію Рюриковичів-Романовичів. Тим більше, що великі князі литовські й королі польські, політика яких визначали історію наших території в XIV – XV століття – з Рюриковичами та Руссю також пов’язані, що можна побачити із даного тексту.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Гулюк Є. Найбільш “пухнастий” монарх для Львова, окупація, якої не було і боротьба зі злочинністю у давнину // Фотографії старого Львова, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/najbilsh-puhnastyj-monarh-dlya-lvova-okupatsiya-yakoji-ne-bulo-i-borotba-zi-zlochynnistyu-u-davnynu/
  2. Drąźek A. Zofia Holszańska – ostatnia nadzieja (na) Jagiellonόw // Histmag, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://histmag.org
  3. Władysław Jagełło I Zofia Holszańska. Dopiero czwarta źona dała 70-letniemu krόlowi upragnionego syna // Histmag, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://historia.wprost.pl/10295513/wladyslaw-jagiello-i-zofia-holszanska-dopiero-czwarta-zona-dala-70-letniemu-krolowi-upragnionego-syna.html

Міфи й вигадки про Соломію Крушельницьку і що з ними робити? (відео)

Міфи й вигадки про Соломію Крушельницьку і що з ними робити?

Є така дитяча гра «зіпсований телефон»: по черзі одне одному пошепки на вушко говорять одне слово, і поки воно «доходить» до останнього гравця, зміст, зазвичай, змінюється до невпізнання… Ця гра мені пригадується кожного разу, коли я натрапляю на матеріали про Соломію Крушельницьку в мережі Інтернет: статті, відеопрезентації, афіші, анонси, відеосюжети, в яких, як гриби після дощу, чи як сніжна лавина «ростуть-тиражуться» помилки і хибна інформація…

Соломія Крушельницька. Буенос-Айрес, 1910.
Соломія Крушельницька. Буенос-Айрес, 1910.

Про Соломію Крушельницьку, як особу знамениту, відому багато пишуть, знімають, розповідають, діляться враженнями від прочитаного і почутого… Нічого дивного, що переказуючи інформацію, людина додає щось своє, прикрашає новими деталями і нюансами. Одна справа – легенди, які додають таємничості чи яскравіших барв, інша – відверто неправдива інформація, що виникла через безвідповідальність, поспіх авторів або гонитву за сенсаціями. Найгірше в цій ситуації, що зроблена вперше свідомо чи не свідомо помилка, перекочовує з одного ресурсу на інший… Не тішу себе ілюзіями, що після цієї публікації помилок стане менше, але сподіваюся, що відповідальні користувачі Інтернет-ресурсів стануть уважнішими і більш перебірливими при використанні джерел…

Обкладинка книжки «Народні пісні з малої батьківщини Соломії Крушельницької» (Упорядник Ірина Романюк, Тернопіль, 2011)
Обкладинка книжки «Народні пісні з малої батьківщини Соломії Крушельницької» (Упорядник Ірина Романюк, Тернопіль, 2011)

Перше, на що реагуємо при перегляді матеріалів в стрічці соціальних мереж чи в пошуку – це ілюстрації. І почну я з фотографії талановитої української співачки Оксани Петрусенко (1900-1940), яка, з «легкої» руки тернопільських колег, що готували книжку «Народні пісні з малої батьківщини Соломії Крушельницької» (Упорядник Ірина Романюк, Тернопіль, 2011) і компакт-диск до неї, стала Соломією.

Оксана Петрусенко (1900-1940) – українська оперна і камерна співачка.
Оксана Петрусенко (1900-1940) – українська оперна і камерна співачка.

Не можу знайти пояснення, як на батьківщині співачки її могли сплутати з зовсім іншою особою? Тут напрошується тільки одне пояснення: дизайнерам необхідна була фотографія співачки в народному строї альбомного вигляду для оформлення диску… І тепер, який би сюжет не готувався про Соломію Крушельницьку, там обов’язково буде фотографія Оксани Петрусенко в «ролі» Соломії.

Друга поширена омана є з фотографією знаменитої української співачки Іри Маланюк в ролі Еболі (Дж. Верді «Дон Карлос»). Ця помилка з’явилася, коли працівники Музею Соломії Крушельницької почали публікувати статті про забуту в Україні талановиту оперну співачку Іру Маланюк (1919-2009), яка доводиться родичкою Соломії Крушельницькій. І тепер Іра Маланюк в «ролі» Соломії незмінно прикрашає усі публікації і відеосюжети про Соломію Крушельницьку…

Іра Маланюк (1919-2009) – українська оперні і камерна співачка.
Іра Маланюк (1919-2009) – українська оперні і камерна співачка.

Ну і на десерт два міфи «родом» ще з СРСР. У кінці 1970-х рр. побачила світ повість Валерії Врублевської про Соломію Крушельницьку. Цей твір відразу здобув багато прихильників і не втрачає своєї популярності й сьогодні. Тираж був потужний як на наш час (більше, як 100 000!), та й перевидавалася вона не раз. Приписка «документальна повість» спонукала читачів не сумніватися в правдивості прочитаного. Не буду зупинятися на всіх вигадках, заакцентую увагу лише на двох.

Перша. Вік чоловіка Соломії Крушельницької. У книзі зазначено, що він був на 12 років старший від Соломії. Правда, читачі додали йому ще років, і тепер, під час екскурсій завжди наголошують, що Чезаре Річчоні був на 20 (!) років старший від Соломії. Насправді ж – лише на чотири, роки життя чоловіка Соломії Крушельницької 1868-1936. Про їхнє знайомство і одруження детальніше – у статті Данути Білавич.

Чезаре Річчоні (1868-1936). Буенос-Айрес, 1907 р. Фото з автографом Осипі і Карлу Бандрівським.
Чезаре Річчоні (1868-1936). Буенос-Айрес, 1907 р. Фото з автографом Осипі і Карлу Бандрівським.

Стосунки з Федором Шаляпіним. Бурхливий роман Соломії Крушельницької і російського співака «виник» в уяві львівського письменника Михайла Рудницького і був описаний у нарисі, опублікованому ще у 1963 р. в ж. Вітчизна. Зміст цього нарису настільки обурив племінницю С. Крушельницької Одарку Бандрівську (крім цієї, там було багато вигаданих історій), що вона добилася того, що автор згодом «пом’якшив» зміст, але розповідь про роман Соломії Крушельницької з Федором Шаляпіним залишив. І хоча, крім слів Рудницького, ми не маємо жодних інших документальних підтверджень чи навіть спогадів, цей міф залюбки експлуатують наші сучасні журналісти і екскурсоводи…

Історія знає випадки, коли відомі публічні особи для привернення уваги самі творили про себе легенди… А є і протилежні: коли здійснюються великі зусилля, щоб відстояти правду і захистити відоме ім’я від інсинуацій. Наступний рік – ювілейний для Соломії Крушельницької. Безперечно, з’явиться багато нових публікацій, відеосюжетів. І з’являться нові легенди, міфи, вигадки… які ми, працівники Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької будемо вперто і аргументовано спростовувати…

А зараз помилуйтеся справжньою Соломією Крушельницькою. Франческо Паоло Тості (1846-1916). Романс “Знову побачу тебе” Співає Соломія Крушельницька. Запис 1906 р., Мілан, “Fonotipia”. Світлини з фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові.

Життя митця – то геніальний міф,
а правда потім
правда у безсмерті…

(Наталія Давидовська, «Голоси»)

Роксоляна ПАСІЧНИК
старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

В Годовиці пройдуть ” РОДИННІ ФЕСТИНИ ГОДОВИЦЯ SPORTFEST” (Повна програма)

В Годовиці пройдуть " РОДИННІ ФЕСТИНИ ГОДОВИЦЯ SPORTFEST" (Повна програма)

В неділю, 3 жовтня 2021 року, у с. Годовиця Львівського р-н, Львівської обл. біля костелу Всіх Святих, в рамках проекту “Під Зорею Пінзеля”, відбудеться свято спорту для усієї родини ” РОДИННІ ФЕСТИНИ ГОДОВИЦЯ SPORTFEST”.

Організаторами Фестин виступли ГО “Нові громадські ініціативи” та ГО “Арт студія Івони Лобан” і відбудеться він за підтримки Департаменту комунікації та внутрішньої політики ЛОДА і Сокільницької ОТГ.

ПРОГРАМА СВЯТА

СПОРТИВНА ЧАСТИНА:

ПОКАЗОВІ ВИСТУПИ ТА МАЙСТЕР-КЛАСИ ВІД ПРОВІДНИХ СПОРТИВНИХ ФЕДЕРАЦІЙ ТА КЛУБІВ:

  • бойовий гопак – школа бойового Гопака «ВОВК»,
  • спортивне орієнтування- ДЮСШ «ЮНІСТЬ»,
  • художня гімнастика – Центр творчості дітей та юнацтва Галичини
  • фехтування «КЛУБ СПОРТИВНОГО ФЕХТУВАННЯ»,
  • мистецтво самооборони крав мага – Асоціація Крав Мага/Львів),
  • спортивний ножовий бій – Федерація ножового бою та збройових мистецтв/ Львівський підрозділ,
  • мотоспорт – мотоклуб «ZAZIRJA» – Львів ,
  • корфбол- Федерація корфболу України,
  • фрисбі – Львівський клуб алтимат фрисбі «NXT»;
  • флорбол, футбол, велотріал та інші.
  • шаховий турнір серед дітей та дорослих;
  • перегони на самокатах для дітей різних вікових категорій;
  • перегни на велосипедах;

ВАЖЛИВО!
Для участі у змаганнях: перегони на велосипедах та самокатах, шаховий турнір, обов’язкова попередня онлайн реєстрація за посиланням, або безпосередньо на на святі з 11:30 до 12:00.

КОНКУРСИ ТА ЗАБАВИ

ФЛЕШ-МОБ з членкинею ГО «Нові громадські ініціативи» Лідією Леськів

МИСТЕЦЬКА ЧАСТИНА:

  • скрипковий ансамбль «Sempre Primo» під керівництвом О. Матвієнко
  • концертна програма “Моя родина – уся Україна” за участю хору с. Годовиця, вокального ансамблю “Вишиванка” та дуету “Берегиня”.  Диригент та художній керівник – Оксана Петрів.
  • вокально-танцювальний колектив «Сонечко»
  • виступ поетеси Ілони Верхівської-Ельтек, супровід Сергій Гурін (гітара) з поезією «Пінзель і Мадонна»

МАЙСТЕР-КЛАСИ:

  • ангелики-мотанки,
  • розпис на склі,
  • малюнки пастелями,
  • гончарство

ЗУСТРІЧ З ПИСЬМЕННИКАМИ:

  • презентація книги «Я Іоан» -автор Андрій Аркан
  • презентація роману Галини Вдовиченко «Пів яблука», який надихнув на створення проекту «Під Зорею Пінзеля»
  • Презентація книги львівської поетеси, композиторки і членкині Національної спілки композиторів України – Ілони Ельтек «Ніжність у чорно-білому»

ФУД-КОРТ

  • Розіграш подарунків серед учасників та глядачів від партнерів свята.

Ведучі свята – Вікторія та Аріна Сотник. Вхід вільний! Захід проводиться з дотриманням усіх карантинних правил.

Івона ЛОБАН

Жовква на маловідомих фото 1900 року

Жовква, 1900 р.

Сьогодні пропонуємо нашим читачам мандрівку вилицями міста Жовква на Львівщині. Усі представлені фото були зроблені в 1890-1900 роках. Завдяки світлинам можна побачити, якою була Жовква більше ніж 120 років тому.

Колегіата в Жовкві, 1900 р.
Колегіата в Жовкві, 1900 р.
Глинська (Краківська) брама в Жовкві, 1900 р.
Глинська (Краківська) брама в Жовкві, 1900 р.
Замкова брама в Жовкві, 1900 р.
Замкова брама в Жовкві, 1900 р.
Жовківський замок, 1900 р.
Жовківський замок, 1900 р.
Інтер’єр Жовківського замку, 1900 р.
Інтер’єр Жовківського замку, 1900 р.

З історії відомо, що поселення тут було засноване у 1368 році. Міські права Жовква отримала у 1603 році.

Дзвіниця в Жовкві, 1900 р.
Дзвіниця в Жовкві, 1900 р.
Церква Святої Трійці в Жовкві, 1900 р.
Церква Святої Трійці в Жовкві, 1900 р.
Церква Святої Трійці в Жовкві, 1900 р.
Церква Святої Трійці в Жовкві, 1900 р.
Синагога в Жовкві, 1900 р.
Синагога в Жовкві, 1900 р.
Синагога в Жовкві, 1900 р.
Синагога в Жовкві, 1900 р.

Здавна, Жовква славилась як місто ремісників. У XVII столітті Жовква була резиденцією короля Речі Посполитої Яна III Собеського. Наприкінці XVII — на початку XVIII століть славилася художня школа і школа різьблення по дереву.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело фото: polona.pl

У Львові відкрили виставковий проєкт, присвяченого історії Премії професора Андрія Бокотея для молодих художників-склярів 2018-2021 рр.

Відкриття виставкового проєкту, присвяченого історії Премії професора Андрія Бокотея для молодих художників-склярів 2018-2021 рр.
Відкриття виставкового проєкту, присвяченого історії Премії професора Андрія Бокотея для молодих художників-склярів 2018-2021 рр.

22 вересня о 16:00 у галереї ЛНАМ  (вул. Кубійовича, 35б (подвір’я ЛНАМ)) відбулося відкриття виставкового проєкту, присвяченого історії Премії професора Андрія Бокотея для молодих художників-склярів 2018-2021 рр. Конкурс, що не має аналогів в Україні цьогоріч вперше відбувся за підтримки Українського культурного фонду.

Експозиція складається із двох тематичних блоків та в новому форматі розповідає глядачеві про здобутки молодих склярів, учасників та переможців від 2018 р. до 2021 р. Якісний візуально-інформаційний контент про всіх конкурсантів та засновників доповнили творчі роботи лауреатів попередніх років у першій частині експозиції. Другий блок повністю присвячено  переможцям 2021 рр. та їх творчим експериментам в рамках проєкту.

Відкриття виставкового проєкту, присвяченого історії Премії професора Андрія Бокотея для молодих художників-склярів 2018-2021 рр.
Відкриття виставкового проєкту, присвяченого історії Премії професора Андрія Бокотея для молодих художників-склярів 2018-2021 рр.

Концептуально побудована експозиція комплексно представляє напрацювання конкурсу від початку заснування та його роль у розкритті творчого потенціалу представників молодої генерації української школи художнього скла.

Відкриття виставкового проєкту, присвяченого історії Премії професора Андрія Бокотея для молодих художників-склярів 2018-2021 рр.
Відкриття виставкового проєкту, присвяченого історії Премії професора Андрія Бокотея для молодих художників-склярів 2018-2021 рр.

Конкурс на премію проф. А. Бокотея – платформа для творчих дебютів, яка створює конкурентне середовище, дає можливість практичної реалізації, сприяє промоцїї якісного культурного продукту молодої генерації художників скла в Україні та світі. Діяльність Премії розпочато 2018 р. як щорічний проєкт в рамках 80-річного ювілею всесвітньо відомого скляра, професора Андрія Бокотея. Роботи всіх лауреатів увійшли в колекцію Чженцзянського музею скла у Нінбо (Китай). Цьогоріч троє переможців отримають у нагороду можливість створення творчих робіт в майстернях кафедри художнього скла, а створений відеорепортаж буде використано для промоції дебютантів.

Відкриття виставкового проєкту, присвяченого історії Премії професора Андрія Бокотея для молодих художників-склярів 2018-2021 рр.
Відкриття виставкового проєкту, присвяченого історії Премії професора Андрія Бокотея для молодих художників-склярів 2018-2021 рр.

Нагадуємо, що у 2021 р. лауреатами конкурсу стали випускниці кафедри художнього скла ЛНАМ Наталія Парщик із роботою «Безголосся» (1 місце), Юлія Галишин та її «Приховані наміри» (2 місце), а також студент-магістр Богдан Ломоносов із роботою «Сіль» (3 місце).

Відкриття виставкового проєкту, присвяченого історії Премії професора Андрія Бокотея для молодих художників-склярів 2018-2021 рр.
Відкриття виставкового проєкту, присвяченого історії Премії професора Андрія Бокотея для молодих художників-склярів 2018-2021 рр.

Як зазначає керівник проєкту, завідувач кафедри художнього скла ЛНАМ, кандидат мистецтвознавства, доцент, член-кореспондент НАМУ Михайло Бокотей “Підтримка молодого покоління та забезпечення належних умов для творчого розвитку – одне з пріоритетних завдань, яке стало провідною ціллю заснування премії на роки. Даний проєкт водночас сприятиме стимулюванню ініціатив учасників освітнього процесу на єдиній в Україні кафедрі художнього скла ЛНАМ, формуванню унікальної колекції, підтримці міжнародних зв’язків та представлення здобутків львівської школи художнього скла у світі»

Партнери проєкту: Музей скла у Львові, Національна академія мистецтв України, Львівська національна академія мистецтв, галерея ЛНАМ, Музей мистецтва Центрально-Східної Європи «Greenwawe» (м. Усі, КНР).

Наталка СТУДНЯ

Розібратися з -ізмами допоможе Дарина Скринник-Миська

Розібратися з -ізмами допоможе Дарина Скринник-Миська

В суботу, 2 жовтня 2021 року,  о 16:00 у Львівському муніципальному мистецькому центрі  (вул. Стефаника, 11) Лекція Дарини Скринник-Миськи “Розібратися з -ізмами: про модернізм в історії мистецтва”.

На лекції мова піде про те, як окреслюють модернізм у стосунку до візуального мистецтва, які ознаки свідчили про його появу, а які – про вичерпаність. З’ясуємо як співвідносилися модернізм та авангард.

Крім того, під час лекції буде окреслено ключові риси найвпливовіших художніх течій перших двох десятиліть ХХ століття з позиції змін художньої мови та через зв’язок внутрішньо мистецьких процесів з економічним, політичним, соціальним життям, науково-технічним прогресом.

Фовізм, експресіонізм, кубізм, футуризм, кубофутуризм, супрематизм, дадаїзм, сюрреалізм. Розбиратися з -ізмами будете разом з лекторкою Дариною Скринник-Миською, кураторкою, мистецтвознавицею, завідувачкою кафедри актуальних мистецьких практик ЛНАМ, кандидаткою філософських наук.

Квитки: https://2event.com/events/1864431#/

Діана ІГНАТЕНКО

Невигадані кавові історії. Роксоляна Мисько-Пасічник (відео)

Кава та львівські кав'ярні, або з чого все починалося

Після того, як минулої неділі ми, разом з нашим партнером Торговою  Маркою Кава Старого Львова запропонували вам поспівати про каву, наша електронна пошта заповнилася вщент за лічені години. Від вас прийшло багато розповідей, нагадувань про інші кавові пісні, навіть відеозаписи як ви співаєте з філіжанкою кави 🙂 Це було дуже мило, і ми вам щиро вдячні.

Навздогін співочій каві пропонуємо сьогодні музично-кавову сніданкову історію від Роксоляни Мисько-Пасічник – музикантки і музейниці. І, звичайно, шанувальниці хорошої кави.

Роксоляна Мисько-Пасічник
Роксоляна Мисько-Пасічник

День починається з ранку…
Ранок починається зі сніданку…
Сніданок починається з кави…

А мої вівторкові ранки певний час починалися з музичного сніданку в кав’ярні-галереї “Штука”, де завжди панує такий звабливий аромат запашної кави, приготованої дбайливими професійними руками баристів п. Галини і п. Наталі.

Атмосфера “Штуки” зачарувала мене, як тільки я туди вперше потрапила. І головним об’єктом мого зачарування було раритетне піаніно ХІХ ст. – дуже гарне за формою, але жахливе за своїм звучанням (тепер там вже набагато кращий інструмент!).

Роксоляна в "Штуці". Шарж музейного колеги Ігоря Данилихи
Роксоляна в “Штуці”. Шарж музейного колеги Ігоря Данилихи

Можна собі тільки уявити, скільки пальців торкалося його клавіш, скільки різної музики чув цей інструмент. Але незважаючи на свій плачевний стан, це піаніно було якесь дуже “тепле”, як старий вірний друг, і грати на ньому було приємно.

І от з’явилася ідея влаштовувати ранкові живі а-ля концерти фортепіанної музики в стилі ретро, які отримали назву “Музичні сніданки з п. Роксоляною”. Ця музика переносила мене в атмосферу наших родинних зустрічей, де завжди звучали фортепіано, гітара, скрипка, лунали народні пісні і пісні моєї тітки Лідії Королевич (талановитої композиторки-піснярки з трагічною долею). Створюючи музичне тло для ранкових зустрічей відвідувачів “Штуки”, я відчувала себе тапером, який колись грав до німих фільмів, а зараз створює музичний супровід до справжніх історій, що відбуваються навколо мене.

Тішило мене, коли приходили друзі, знайомі, колеги з інших музеїв, відривалися від своїх щоденних клопотів і проблем, занурювалися в атмосферу танцювальних ритмів танго, вальсу, залюбки підспівували…

Ранок заряджає нас на цілий день. Тож нехай Ваші ранкові кавування завжди проходять в атмосфері любові, радості і в товаристві щирих друзів!

P. S. Можливо, колись ми відновимо музичні сніданки в “Штуці”, то я Вас запрошу.

Роксоляна МИСЬКО-ПАСІЧНИК

Кольорова матриця Ігоря Теплого відкривається в Зеленій канапі

Ігор Теплий
Ігор Теплий

У вівторок, 28 вересня 2021 року, о 17.00 в галереї “Зелена канапа” (вул. Вірменська, 7) відбудеться відкриття виставки Ігоря Теплого “Матриця. Живопис”.

а світі є безліч кольорів. Їх не менше аніж людей. Подібних, відтінкових і протилежно різних – контрастних.

Ігор Теплий створив серію творів з використанням кольорових послідовностей у геометрії композиції. За його словами кожен колір –  частинка матриці в якій є ми всі і кожен окремо, є наші дії, вчинки, емоції.

Художник надає усьому кольору і складає з частинок свою картину світу – різнокольорову.

Ігор Теплий народився 1 січня 1967 року у Львові.  1992 року закінчив Львівську Національну Академію Мистецтв, тоді ЛДІПДМ.

Вчителі з мистецтва: В. Риботицький, С. Ярема, приватні уроки в Карла Звіринського, а також М. Яців, . Лозинський, В. Манастирський, В. Черкасов, Р. Василик.

З 1991 року виставкова та творча діяльність. А з 1997 року Ігор займається розписом і оздобленням сакральної архітектури (церков).

Зараз в його доробку понад 25 об’єктів в Україні. Румунії та Польщі. Зокрема: Церкви: Володимира і Ольги, Львів; Собор Преображення Господнього, Коломия; Ц. Св. ап. Андрія Первозваного, с. Хоружівка, Сумська.обл.; Ц. Св. Володимира, м. Лугож, Румунія; Ц. Св. апп. Петра і Павла, с. Красна, Мароморощина, Румунія;  Михайлівська ц., с. Верин, Львівщина та Успенська ц., с. Чишки, Львівщина.

Олеся ДОМАРАДЗЬКА

«Світ львівської Ставропігії» відкриють у Львівському музеї історії релігії

Домініканський собор
Домініканський собор

У вівторок, 28 вересня 2021 року, о 16 годині у Львівському музеї історії релігії (вул. Музейна, 1) презентують виставку «Світ львівської Ставропігії. До 30-ліття відродження Львівського ставропігійського братства».

Мета організаторів – показати діяльність Львівського Крайового ставропігійного братства святого апостола Андрія Первозваного, яке відродилося 1989 року, у Незалежній Україні. Братство є спадкоємцем Львівського ставропігійського братства, яке заснували у XV столітті при Успенській церкві, і форпостом українства в Галичині.

У зв’язку із запровадженням локдауну відкриття виставки, яке мало бути дещо раніше, було перенесено.

Служебник (Літургікон) Ставропігійного Успенського братства. 1702 рік. Фото з http://tsdazu.gov.ua/index.php/ua/online/47-all/252-online.html
Служебник (Літургікон) Ставропігійного Успенського братства. 1702 рік. Фото з http://tsdazu.gov.ua/index.php/ua/online/47-all/252-online.html

Виставка «Світ львівської Ставропігії» складається з двох частин. Одна знайомить з історією Львівського ставропігійського братства. Організатори виставлять першу хоругву відродженого братства, статут, натрунний портрет братчика, інше. Привертає увагу мідерит італійського майстра Абрагама Гоґенберґа «Вид Львова 1612 року» за малюнком роботи Ауреліо Пассаротті. Це перше друковане зображення Львова. Цікавими є особисті речі священника церкви Петра і Павла у Львові, ініціатора відродження братства отця Володимира Яреми (майбутнього Патріарха Київського і всієї України УАПЦ Димитрія): мантія, кукіль, друкарська машинка, на якій він друкував наукові роботи.

Другу частину виставки становлять експонати, які показують сучасну діяльність Львівського ставропігійного братства. Серед них – матеріали, що розповідають про роботу газети «Успенська вежа». Завдяки  братчикам, протягом тридцяти років вона регулярно виходить. (У той час як інші видання були нерегулярними або банкрутували чи просто зникали.) Експонуватимуть афіші братства, зокрема присвячені фестивалю «Прощання з колядою», який засновано 1997 року з ініціативи Патріарха Димитрія. Відвідувач ознайомиться з інформацією про діяльність хору «Ставрос», побачить сучасні хоругви братств Львова і львівської області.

Герб ставропігійного братства на задній поверхні служебника. Фото з https://uk.wikipedia.org
Герб ставропігійного братства на задній поверхні служебника. Фото з https://uk.wikipedia.org

Привертає увагу інтер’єр помешкання кінця XVI – початку XVII століть, зокрема стіл-скриня, стільці. Предмети відтворюють побут львівських міщан. Такі речі могли стояти у квартирах братчиків, що тоді було типовим для Львова.

Виставка є результатом плідної співпраці Львівського музею історії релігії з Львівським Успенським братством, Церквою Успіння Пресвятої Богородиці, Львівським історичним музеєм, Музеєм етнографії і художнього промислу Інституту народознавства НАН України.

Куратор виставки – Людмила Ходькова, завідувачка відділу «Православ’я».

Виставку можна оглянути протягом місяця у виставковій залі Львівського музею історії релігії.

Олена МАЛЮГА
науковий співробітник ЛМІР

Вечірки, парки та піца: як відпочивати у Львові?

Вечірки, парки та піца: як відпочивати у Львові?

Старий Львів — це не лише історичні будівлі, а ще й прогулянки, відчуття спокою і робота уяви. Атмосферу старого міста та його історії можна відчути у кожному його прояві. Найкращий відпочинок у будь-якому випадку — це теплі або спекотні вечори з друзями чи родиною.

У теплі дні актуальні пікніки в красивих парках Львова, а у холодний сезон можна влаштовувати власні вечірки. Тож треба запастися смачною їжею, музикою та фільмами.

Де та як замовити піцу?

У Львові працюють декілька піцерій Domino’s Pizza та виконується адресна доставка. Тож треба перевіряти актуальну зону праці цієї послуги. Кожна піца Domino’s Pizza — це поєднання класичних італійських рецептів та сучасних ідей для покращення смаку.

Доставка у Домінос працює за такими правилами:

  • з 10 ранку до 23:00 термін отримання — 30 хвилин;
  • з 23:00 до 10 ранку — одна година;
  • оформлювати замовлення можна заздалегідь на сайті, вказавши час та адресу для отримання піци.

Швидке замовлення та не менш швидка його обробка надасть вам змогу не витрачати зайвого часу. А цілодобова доставка не зіпсує ваші плани. У центрі міста працює піцерія з можливістю самовивозу 24/7. Також є можливість відстежувати на сайті етап приготування вашої піци в реальному часі.

Піца
Піца

Корисні пропозиції для львів’ян

Одна з головних переваг піцерії Domino’s полягає у постійному оновленні акційних пропозицій та знижок. Серед популярних акцій: «Шалений вівторок» та «-40% на другу піцу у вихідні». Це досить зручні пропозиції для сімейного відпочинку або зустрічі з друзями.

Додатково можна з меню вибрати салати, м’ясні страви, хлібці з овочевою або м’ясною начинкою. Існує досить багато пропозицій для дітей. Кухарі повністю дотримуються вимог до пропорцій та грамування.

Також піцерія створює вигідні пропозиції разом з іншими брендами. Наприклад, знижка надається користувачам телебачення SWEET.TV. Тому варто слідкувати за оновленнями акцій та знаходити цікавіші для себе. Так відпочинок у Львові стає приємним та зручним з боку організації.

Анна КРАМАР

Популярні статті: