Невигадані кавові історії. Роксоляна Мисько-Пасічник (відео)

458
Кава та львівські кав'ярні, або з чого все починалося

Після того, як минулої неділі ми, разом з нашим партнером Торговою  Маркою Кава Старого Львова запропонували вам поспівати про каву, наша електронна пошта заповнилася вщент за лічені години. Від вас прийшло багато розповідей, нагадувань про інші кавові пісні, навіть відеозаписи як ви співаєте з філіжанкою кави 🙂 Це було дуже мило, і ми вам щиро вдячні.

Навздогін співочій каві пропонуємо сьогодні музично-кавову сніданкову історію від Роксоляни Мисько-Пасічник – музикантки і музейниці. І, звичайно, шанувальниці хорошої кави.

Роксоляна Мисько-Пасічник
Роксоляна Мисько-Пасічник

День починається з ранку…
Ранок починається зі сніданку…
Сніданок починається з кави…

А мої вівторкові ранки певний час починалися з музичного сніданку в кав’ярні-галереї “Штука”, де завжди панує такий звабливий аромат запашної кави, приготованої дбайливими професійними руками баристів п. Галини і п. Наталі.

Атмосфера “Штуки” зачарувала мене, як тільки я туди вперше потрапила. І головним об’єктом мого зачарування було раритетне піаніно ХІХ ст. – дуже гарне за формою, але жахливе за своїм звучанням (тепер там вже набагато кращий інструмент!).

Роксоляна в "Штуці". Шарж музейного колеги Ігоря Данилихи
Роксоляна в “Штуці”. Шарж музейного колеги Ігоря Данилихи

Можна собі тільки уявити, скільки пальців торкалося його клавіш, скільки різної музики чув цей інструмент. Але незважаючи на свій плачевний стан, це піаніно було якесь дуже “тепле”, як старий вірний друг, і грати на ньому було приємно.

І от з’явилася ідея влаштовувати ранкові живі а-ля концерти фортепіанної музики в стилі ретро, які отримали назву “Музичні сніданки з п. Роксоляною”. Ця музика переносила мене в атмосферу наших родинних зустрічей, де завжди звучали фортепіано, гітара, скрипка, лунали народні пісні і пісні моєї тітки Лідії Королевич (талановитої композиторки-піснярки з трагічною долею). Створюючи музичне тло для ранкових зустрічей відвідувачів “Штуки”, я відчувала себе тапером, який колись грав до німих фільмів, а зараз створює музичний супровід до справжніх історій, що відбуваються навколо мене.

Тішило мене, коли приходили друзі, знайомі, колеги з інших музеїв, відривалися від своїх щоденних клопотів і проблем, занурювалися в атмосферу танцювальних ритмів танго, вальсу, залюбки підспівували…

Ранок заряджає нас на цілий день. Тож нехай Ваші ранкові кавування завжди проходять в атмосфері любові, радості і в товаристві щирих друзів!

P. S. Можливо, колись ми відновимо музичні сніданки в “Штуці”, то я Вас запрошу.

Роксоляна МИСЬКО-ПАСІЧНИК

1 коментар

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.