Ще однією окрасою нашого міста безперечно є Головний залізничний вокзал. Сучасна будівля є уже другою, за свою історію, вокзальною спорудою у нашому місті. Ще у далекому 1858 році цісарсько-королівське Привілейоване товариство Галицьких залізниць імені Карла Людвіга отримало концесію на будівництво вокзалу у Львові.
Будівництво велося на заболоченому узгір’ї на площі 67 моргів. Відкриття вокзалу відбулося одночасно з відкриттям руху Галицькою залізницею імені Карла Людвіга на ділянці Перемишль — Львів, 4 листопада 1861 року. О 14:30 прибув перший потяг у складі паротягу «Ярослав», двох пасажирських вагонів та чотирьох платформ.
Нині, 15 березня 2013 року місто прокинулось під півметровим шаром снігу. В білому полоні опинилися тисячі автомобілів, доїхати на роботу чи на навчання було практично неможливо ні власним транспортом, ні громадським.
Мені самому пощастило добиратися на власному транспорті з Рясне на вул. Коперника більше трьох годин.
В історії Львова є приємні моменти, але є й моменти, котрі згадуєш з сумом та болем. Один з таких болючих епізодів стався в нашому місті на початку великої вітчизняної війни, а точніше з 22 червня 1941 р. коли розпочалася німецько-радянська війна. Актуальним питанням для радянської влади постала проблема переповнення в’язниць політичними в’язнями. Особливо це стосувалося тюрем прифронтової зони, зокрема й у Львові.
Доленосними для багатьох мешканців нашого міста та їх родин стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки В. М. Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.
У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в’язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в ІТЛ [від рос. Исправительно-трудовые лагеря], і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКҐБ). У другому документі говорилося про евакуацію в’язнів, до нього додавався «План евакуації», згідно якого депортації з Львівської області підлягало 5 000 в’язнів. Для цього виділялося 204 вагони. Проте евакуювали лише 1 822 в’язнів із 5 000 запланованих. 3 602 в’язні залишилось у тюрмах Львова.
Тюрма на Лонцького
Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня – розстріляно засуджених до смертної кари (108 осіб). Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи, а 26 червня затвердили розстрільні списки – ще 2068 осіб, що підлягали знищенню. Їх розстріляли протягом 24-28 червня. Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в’язнів. Близько півтисячі осіб було заарештовано протягом 22-28 червня, коли тривали розстріли. У доповідній Лермана йшлося про те, що тюремні документи на нових в’язнів належним чином не оформлювали. У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали в’язнів причетними до ОУН, шпигунами, диверсантами, тобто особами, що підлягають розстрілу. Зокрема у тюрмі на Лонцького було розстріляно 1681 особу, що складає 42 % від усіх розстріляних в’язнів Львова. Загалом у тюрмах України на початку німецько-радянської війни протягом кінця червня – початку липня 1941 р. радянською владою було знищено близько 24 тисяч політичних в’язнів.
Спочатку в’язнів розстрілювали у звичний для практики НКВД спосіб: індивідуальні у спецкамерах пострілом у потилицю. Коли наближався фронт, а плани не було виконано – розстрілювали масово: зганяли в’язнів до камер підвалів та через дверцята для передачі їжі стріляли з автоматичної зброї. А в останні дні перебування НКВД у тюрмах кидали до камер гранати, або відкривали двері камер, в’язні виходили в коридор, гадаючи, що їх звільняють, та в цей момент їх розстрілювали з автоматичної зброї.
Тюрма на Лонцького
Трупи вивозили вантажівками та ховали у спец місцях, котрі сьогодні поступово відкриваються археологами. Проте в останні дні перебування у містах співробітники НКВД, поспішаючи, ховали знищених у подвір’ях та підвалах тюрем. У зовнішньому дворі тюрми на Лонцького було поховано близько 700 осіб. Трупи були залиті гашеним вапном (щоб пришвидчити процес розкладання) та на частині могил посаджено молоді дерева. Згодом розкопки цих гекатомб стали матеріалом для нацистської антирадянської пропаганди.
Сьогодні відомі лише 747 імен розстріляних у тюрмі на Лонцького в кінці червня 1941 р. Серед них було 509 українців, що складає 67 %, 177 поляків — 23,3 %, 53 євреїв – 7 %, 11 росіян – 1,5 % та 7 осіб інших національностей – 0,9 %.
Кто хотя бы несколько дней провел в нашем городе, знает что погода во Львове очень напоминает Лондон и просто непредсказуема.
Живучи у Львові і мандруючи його вуличками, мене завжди цікавило, які люди жили колись в цих будинках, ходили цими сходами, торкалися цих дверей. Адже кожний уламок штукатурки, кожна цеглина чи віконна рама можуть розповісти багато цікавих історій та відкрити таємниці багатьох людей.
Проходячи повз корпус Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького, що на вулиці Пекарській, 50 а, не можна не згадати про одну видатну львів’янку, котра мешкала тут (тоді ще в Пала́ці Ту́ркулів-Коме́лло) на початку двадцятого століття.
Для тих, хто народився та виріс у Львові, трамвай є його невід’ємною частиною. З самого дитинства ми сприймаємо цей вид транспорту, як елемент нашого життя. Це і транспорт і частина культури і тремтіння шибок в центральній частині міста і скрип коліс і ще багато-багато іншого.
Тому першого разу, коли я побачив дітвору віком 10-12 років, котрі приїхали до Львова, щоб покататися на трамваї, я був дуже здивованим. Бо не думав, що це може бути розвагою.
І через це темою цієї збірки будуть власне львівські трамваї. А історія його дуже давня. 25 листопада 1879 року відбулася пробна поїздка львівського трамваю, щоправда кінного. А регулярні трамвайні перевезення стартували у Львові 3 травня 1880 року. Примітно, що це відбулося трохи більше ніж за рік після узгодження плану будівництва 21 травня 1879 року.
Відкритий вагон кінного трамвая (1882)
Закритий вагон кінного трамвая на площі Митній (кінець XIX століття)
Газета «Діло» з цього приводу писала:
“Львівський трамвай розпочав 5 травня правильний рух по квитках з площі Митної до казарм Фердинанда. Кожні 9 хвилин від’їжджає вагон від переду казарм. П’ять вагонів будуть їздити 19 разів щодня, отже 95 разів можуть сідати пасажири на станціях, де зупиняється вагон. Спочатку всі вагони трамвая були у всякій порі дня битком набиті. Зрештою, більшість сідала з цікавості…”
Не судилося Львову побачити парового трамваю, хоча двічі проекти таких транспортних засобів виносилися на обговорення. Вперше у 1888 році Товариство Львівсько-Белзької залізниці подало до львівського магістрату проект будівництва у місті парового трамвая. Вдруге питання будівництва у Львові парового трамвая було підняте у 1892—1893 роках. Тоді Іпотечний акціонерний банк Львова пропонував міській раді концесію на прокладання лінії від Костелу святої Анни вулицею Шевченка до Янова, однак цей проект також не був втілений у життя.
Трамвай на Личаківській
Трамвай поблизу депо (кінець XIX століття)
Трамвай на площі Краківській (тепер площа Ярослава Осмомисла) (1904-1905)
Прокладання трамвайної лінії вулицею Мечникова (1910-ті)
Відкриття лінії на Високий замок (1910)
Трамвай на Проспекті Свободи (1910-ті)
Трамвай за Пороховою вежею на маршруті до Високого замку (1910-ті)
Вагоноремонтні майстерні (1920-ті)
Трамвай на Проспекті Свободи (1920-ті)
Трамвай з причепними вагонами, в яких перевозили в’язнів Янівського концтабору на примусові роботи до міста (німецька окупація Львова)
Трамвайний потяг із вагонів Lilpop/Sanok, прикрашений до 50-річчя львівського трамвая (31 травня 1944 року, німецька окупація Львова)
Кадр з фільму «Старики-розбійники» — трамвай Gotha G4-61 на площі Ринок (1970)
Трамвай «Gotha G4-61» на площі Ринок (1975)
Трамвай на вулиці Руській (1970-ті)
Трамвай біля головного залізничного вокзалу(1970-ті)
У 1893 році львівський магістрат оголосив тендер на будівництво ліній електричного трамвая та електростанції потужністю 400 кінських сил (300 кВт), бо кінний трамвай вже не справлявся зі зростаючими потребами у перевезенні. Його виграла віденська фірма «Сіменс&Гальське», яка зобов’язувалася після двох років експлуатації на вимогу міської ради, якщо така буде, продати місту трамвай. 23 березня 1893 року був затверджений бюджет проекту. Він склав 880 тис. крон. Будівництво лінії електричного трамвая почалося у вересні 1893 року. А вже 31 травня 1894 року у Львові було відкрито регулярний рух другого в Україні і четвертого в Австро-Угорщині електричного трамвая.[14] Довжина ліній становила 8,3 км. Діяли такі маршрути (подані сучасні назви вулиць): «проспект Свободи — вулиця Степана Бандери — головний вокзал», «проспект Свободи — вулиця Івана Франка — Стрийський парк» і «проспект Свободи — вулиця Личаківська — Личаків». Відкриття було приурочено до Крайової виставки 1894 року, що проходила у Стрийському парку.
Если вы меняете дома сантехнику и выбираете смесители Италия всегда была законодателем моды и качества в этом сегменте.
З вересня 1914 р. російське військо 3-ої армії генерала Рузького і 8-а армія генерала О. Брусілова окупували Львів. Вони ввійшли до міста одночасно Личаківською, Зеленою і Стрийською рогачками, а на Жовкшському шляху перейшли Полтву щойно тоді, як городецька дорога і головний залізничний вокзал були в їхніх руках. Австрійці опинилися аж над річкою Верещицею, прагнучи реваншу. Але вирішальний бій 7-9 вересня не приніс успіху австрійцям, і доля Львова була вирішена.
18 вересня 1914 р року генерал-губернатор Галичини О. Бобринський видав указ “Про заборону функціонування різного роду клубів, союзів і товариств та про тимчасове закриття існуючих в Галичині учбових закладів, інтернатів і курсів, за винятком учбових майстерень”.
Якщо вам хоч раз у житті доводилося побувати у Львові, ви мусили покуштувати цього незвичного і такого смачного львівського пива. Адже вже багато століть львівське пиво є однією з візитівок нашого міста. І не один десяток чи сотень років наше місто приваблює справжніх поціновувачів цього напою.
Ще в сиву давнину на початку 15 ст. у Львові активно почав розвиватися ремісничий цех броварів, що й поклало початок пивоварінню у місті, а вже з 1533 р. пивоварництво регламентувалось королівським указом.
Львів, Генерал Кюблер вітає командира 18-го корпусу, вересень 1939 року
23 серпня 1939 р. у Москві сталася подія, яка різко змінила долю Львова. Згідно з таємним додатком до підписаної угоди про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом, так званим Пактом Молотова-Ріббентропа, територія Польщі була поділена між диктаторами Гітлером і Сталіним таким чином, що разом із західноукраїнськими землями Львів відходив до СРСР.
Львів, німецький літак в небі над містом, вересень 1939 року
Реалізація німецько-радянської угоди розпочалася нападом Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 р. Цей день став початком Другої світової війни. О 4. 15 ранку 53 дивізії вермахту за підтримки близько двох тисяч танків і понад двох тисяч літаків завдали могутнього удару польському військові. Незважаючи на завзятий опір, під тиском переважних сил противника воно змушене було відступати в глибину країни.
Захована у підземний колектор річка Полтва в минулі століття була повноводною рікою, яка спричиняла повені, що завдавали відчутної шкоди львів’янам. Творили Полтву два потоки – Пасіка та Сорока.
Перший ніс води від Погулянки й Цетнерівки нинішньою вулицею К. Левицького, вздовж якої до міста було прокладено і водогін. Тому від XVII ст. цю вулицю називали “На рурах” або “Рури”.
Полтва – підземна річка Львова
Згодом, у 1885 році, коли розпочалося поступове перекриття русла Полтви, вулиця отримала ім’я Яна Кохановського – видатного польського поета епохи Відродження.
Далі Пасіка перетинала вулиці Івана Франка та Князя Романа й на перехресті сучасних вулиць Фредра та Саксаганського об’єднувалася з Сорокою, яка, своєю чергою, також утворювалася від злиття двох потоків. Один із них витікав з парку «Залізні Води», другий – протікав сучасною вулицею Д. Вітовського, від ставу Світязь, що був на місці сучасного басейну “Медик”.
Полтва – підземна річка Львова
На початку Стрийської два потоки об’єднувалися і вулицею Шота Руставелі пливли до місця злиття з Пасікою. Там через Полтву був перекинутий невеличкий, так званий Волоський місточок, на якому стояла статуя св. Івана. Вона й дала в 1827 році першу назву майбутньому проспектові Т. Шевченка – вулиця Святого Яна. Позаяк вулиця пролягала вздовж обох берегів річки, її поділили на вищу та нижчу. Міщани засадили обидва береги Полтви високими стрункими тополями, які пожвавлювали бідну забудову вулиці, що являла собою два ряди одноповерхових будиночків.У 1851 р. на сучасну вулицю М. Грушевського перенесли Львівський університет. Причиною цього стала пожежа 1848 року старої будівлі (на її місці розташований нині Будинок офіцерів ЗОК). Через це вулиця отримала назву Академічної. Розташований неподалік костел 1871 року дав їй нове ім’я – Св. Миколая. А назву Академічна перебрала найближча вулиця Святого Яна.
Збоїська. РІчка Полтва. Вулиця Липинського, 1960-ті роки вул.Промислова (міст на фото)
У 1884-1886 рр. Полтву остаточно закрили, й Академічна почала інтенсивно забудовуватися. У місці перетину з вулицями Романовіча {Саксаганського) та Мохнацького (Драгоманова) була площа з такою ж назвою – Академічна.
Проспект Шевченка (Академічна). Вид від того місця, де тепер стоїть пам’ятник М. Грушевському, а місток веде до вул. Фредра, в цьому місці і тепер існує пішоходний перехід. Ліворуч, за містком, кам’яниця, на місці якої від 1911 р. височить №25
Колись цією земельною ділянкою володіла родина Олександра Фредра – видатного польського драматурга, діда митрополита Андрея Шептицького. У 1897 р. тут постав пам’ятник О. Фредрові роботи скульптора Л. Марконі, який згодом, у 1956 р., передали громаді Вроцлава. Нині ж на його місці споруджено пам’ятник першому президентові України Михайлові Грушевському.
Цього року довелося мені придбати для авто навігатор, багато їздив по області і з ним зручніше. Коли вибирав модель, то зупинився фірмі Garmin – вони і не вибагливі і швиденькі і інтуїтивно зрозумілі.
Площа Ринок з’явилася у Львові після завоювання міста польським королем Казимиром III Великим у 1349 р. XIV ст. Центр міста, який тоді знаходився на сучасній пл. Старий Ринок, було перенесено південніше.
Німці будували за звичним для себе зразком: центральна площа, оточена житловими кварталами, лінія укріплень.
Відома на увесь світ Львівська Опера відкрилася 4 жовтня 1900 року у якості Міського театру. З тих пір і розпочинається її, відносно молода, але дуже насичена подіями, історія.
Щоб візуально доповнити її, викладаю кілька маловідомих фотографій цієї візитної картки Львова.
Сьогодні знову не зовсім типова для цього ресурсу збірка зображень. Зовсім недавно я натрапив на роботи львівського художника Сергія Цемрюка і просто випав з часу на кілька годин. на його картинах наше місто минулого століття виглядає зовсім незвично і дуже загадково.
Серія «Старе місто» користується особливим успіхом у Сергія. Художник уже давно захоплюється колекціонуванням старих листівок. За деякими з них він вирішив зробити замальовки рідного міста кінця дев’ятнадцятого початку двадцятого століть.
І ось перед нами старовинні карети, парові трамваї, перші автомобілі, жінки в елегантних сукнях з парасольками в руках, не поспішаючи походжав уздовж неонових вітрин. Здається, що силуети людей і контури будинків розмиті дощем. Це надає роботам якусь таємничість і казковість.
Місто немов повільно випливає з туману минулого. Картинки старого Львова заворожують, як би таять в собі якусь надзвичайну загадку часу і манять сяйвом сотень маленьких старовинних ліхтариків.
Сергій Цемрюк народився 8 липня 1965 року в місті Львові. У 1990 році закінчив Львівську Академію мистецтв. Ще студентом брав уроки живопису у В.Черкасова і Ю. Скандакова. Творчі виставки проходили в містах України, Польщі, Словенії.
На даний час роботи художника знаходяться в приватних колекціях України, США, Канади, Росії, Польщі, Німеччини.
Кожyа порядна українська родина повинна мати в своєму гардеробі вишиванки, щоб на свято вдягати і до церкви було в чому піти.
3 жовтня 2012 року в приміщенні Палаці Потоцьких о 16.0 в рамках Офіційного відкриття десятого Львівського Тижня Моди відбувся показ колекції реконструйованих історичних костюмів “Подорож у середньовіччя”.
Всього до колекції цвійшло 11 суконь, котрі команда реконструкторів відтворила з портретів видатних осіб минулого і з копій музейних експонатів суконь ХIV-XX ст., які стилістично відповідають готиці, ренесансу, бароко, ампіру, модерну.
3 вересня відбулася одна, можливо не перша за важливістю у місті подія, але для великої кількості першокурсників Національного університету «Львівська політехніка», дуже визначна подія. Їх посвятили в студенти.
Понад 4600 юнаків та дівчат зібралося тут на традиційному місці проведення загальноуніверситетських урочистостей – майдані перед четвертим навчальним корпусом. Батьків, родичів, знайомих, котрі прийшли привітати новоспечених першокурсників, порахувати було нереально.
Перед початком урочистості хвилювалися всі, і новоспечені студенти і вишівська професура, і духовий оркестр разом з хором. Хор, до речі, мене приємно здивував, а духовий оркестр можливо цікавіше було б замінити на струнний. В жодному разі не хочу образити духовиків, але студентський гімн під супровід духового оркестру сприймався досить неоднозначно.
Дійство розпочалося, коли директори всіх 16 навчально-наукових інститутів зайняли місця поруч із своїми підопічними. Найкращі студенти університету третьокурсниця Христина Сенус та п’ятикурсник Микола Брич підняли на високій щоглі державний прапор.
Далі на сцену запросили представників першокурсників, де вони вголос зачитали слова студентської присяги. Ректор вручив їх символічний ключ до знань і величезний студентський квиток. А хор виконав студентський гімн “Gaudeamus igitur”.
Святий отець чемно привітав усіх першокурсників та батьків, побажав не лінуватися і благословив усіх добрим словом та святою водою.
Справжній вибух сміху викликала поява Гінця із вічним вогнем науки. Виглядав він не дуже кумедно і його поява нагадувала ранок в дитячому садочку. За ним прийшли три Музи, які уособлювали три історичні фундаментальні напрями університету: інженерія, архітектура і будівництво. Автор проекту і будівничий головного корпусу політехніки легендарний професор Юліан Захарієвич розповів юним політехнікам, як був збудований 1877 року головний корпус, що належить до перлин архітектурного мистецтва Львова.
Пожвавлення в рядах студентів та батьків спричинила поява співака Андрія Заліска у фінальній частині урочистості. Андрій, у супроводі балету, виконав пісню і побажав легкого навчання.
Завершилося дійство потужним залпом з конфеті-гармати, котра висипала на голови присутніх кілограми срібної фольги та спалахами піротехнічних холодних фонтанів. Після чого студенти-першокурсники розійшлися по своїх інститутах.
Если у вас заболела собака или кошка, то лучший выбор – это ветеринар на дом круглосуточно. Ведь не всегда удобно вести животное в клинику.
Сьогодні темою нашої екскурсії стане ще одна візитівка Львова, а саме міський музей зброї “Арсенал” на вулиці Підвальній, 5. Сучасна будівля арсеналу вже не перша на цьому місці. Перший міський арсенал тут примуровано до мурів міста ще в далекому 1430 році.
В такому вигляді він проіснував до пожежі в 1527 році і нову одноярусну будівлю арсеналу прибудували до Високого муру Львова в 1556 році. Залишки цієї споруди ще й досі видно з вулиці Арсенальної. Його покровителем став св. Михайло.
Чи задумувались ви колись про тих людей, котрі жили у Львові до нас? Я не маю на увазі бабусь та дідусів та їх батьків – про це мабуть вам розповідали батьки. Я маю на увазі про людей, які жили і помирали, кохали і ненавиділи, працювали і пропивали останню копійку у Львові?
Якось задумався над цим всі і тому викладаю зараз збірку фото наразі для мене безіменних мешканців Львова різних років минулого століття. Тут і поважні державні мужі і звичайні горожани, церковні служителі і військові. Словом люди різних професій та сфер, для яких ці фото можливо залишаються чи не єдиною згадкою про їх життя в місті.
Львів, Площа Ринок, південна частина західної сторони.
Сьогодні переглянув сторінки з останніми статтями і зрозумів, що вже давненько не викладав старих фотографій Львова. Буду виправлятися і публікую нову добірку старих фотографій площі Ринок.
Львів, Площа Ринок, південна частина західної сторони.
Площа Ринок розпочала історію свого існування в XIV ст. через регулярні перепланування та забудови за зразком середньовічних західноєвропейських міст, як центр торговельного та суспільного життя міста.
З 16 серпня цього року на ремонт закрили перехрестя Коперника-Словацького та частину вулиці Коперника у Львові. На період ремонтних робіт вулиця Дорошенка стала двосторонньою для руху транспорту. Це спричинило величезні корки та суттєво ускладнило рух транспорту через центральну частину міста.
Як попередньо повідомляв “Наш репортер”, відкрити перехрестя для руху транспорту планували вже 23 серпня. Така оперативність дала надію вірити в те, що рухаємось до Європи і щось таки вміємо і хочемо.
На світлинах міжвоєнного періоду, а саме 1938 року можемо побачити місто Миколаїв. Населений пункт знаходиться в Стрийському районі Львівської області.
На кадрах бачимо панораму міста,...
