Упродовж цілого дня 24 жовтня Львівська політехніка стала майданчиком аналізу та обговорення питань активізму українських мігрантів. Представники громадських інституцій з Польщі, Чехії, Франції, Молдови, Іспанії, Італії, Німеччини, Словаччини, Естонії, Португалії, Кіпру, Росії, Туреччини з’їхалися на міжнародну конференцію «Громадський активізм українських мігрантів Європи: згуртовані новими викликами», яку ініціювала та провела команда Міжнародного інституту освіти, культури і зв’язків з діаспорою на чолі з директоркою Іриною Ключковською.

Основною частиною конференції, в межах якої відбувалися панельні дискусії, найкращі практики від представників громадського сектору з-за кордону та з України і нетворкінг, стало представлення результатів соціологічного дослідження МІОКу «Молодіжний громадський активізм українських мігрантів у країнах ЄС». Як зазначила у привітанні присутнім Ірина Ключковська, питання активності, консолідованості та єднання з Україною – надважливі. Тож конче потрібно, щоб усі рішення ґрунтувалися на наукових дослідженнях. Саме це стало підставою вичерпного вивчення ситуації з активізмом серед українства за кордоном. До опитування запросили громадських активістів, науковців з різних куточків Європи. На конференції присутні мали нагоду ознайомитися з деякими результатами дослідження, які представили заступниця директорки МІОКу Оксана П’ятковська та співробітники Вікторія Гойсан та Юрій Марусик. Оприлюднили результати, які стосувалися того, як українська молодь інтегрується в суспільства країн ЄС, як об’єднується заради спільних ідей, переконань та інтересів, як саме українські активісти за кордоном підтримують Україну тощо. Ірина Михайлівна також наголосила на тому, що це дослідження підняло на поверхню архіважливе питання – збереження ідентичності українців за кордоном. Згодом результати дослідження видадуть друком, а також викладуть в мережу на сайті МІОКу для загального доступу.

Від імені ректора Львівської політехніки професора Юрія Бобала. Привітала усіх учасників міжнародних проректорка Наталія Чухрай, зазначивши зокрема:

– Процес глобалізації – історичний, а відбувається незалежно ані від нас, ані від ситуацій у країнах. Та ці зміни справді є дуже важливими викликами. Адже сьогодні бачимо, які, часто цинічні, методи боротьби використовують. Тож мусимо дуже виважено й грамотно відповідати.

Серед тих, хто прийшов привітати учасників конференції, було чимало представників влади, які тісно пов’язані з діяльністю МІОКу та добре знають виклики, спричинені міграційними процесами в Україні.

– Мільйони наших земляків мусили роз’їхатися світом, тож у різних країнах маємо багатотисячні українські громади. Тому нам важливо вивчати і їх і вчитися в них, – зауважив керівник департаменту міжнародної технічної допомоги та міжнародного співробітництва ЛОДА Роман Шапеляк.

Про те, що нам важливо чути голос об’єднаного українства говорила також і заступниця міського голови з гуманітарних питань, в. о. директорки департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Галина Слічна

– Те, що робить Міжнародний інститут освіти, культури і зв’язків з діаспорою, – це титанічна робота, базована на персональній ініціативі, яка засвідчує надзвичайне вболівання за розвиток українства в усьому світі. Те, що ви робите, щоб зібрати, опрацювати і проаналізувати інформацію – неможливо переоцінити, бо плоди вкладеної праці будуть дуже щедрі і ви їх віднайдете у масштабних проєктах на різних рівнях, – підкреслила заступниця представника Міністерства закордонних справ України у Львові Катерина Терек.

На визначальних чинника, які об’єднують українців у будь-якій громаді, говорив почесний консул Грузії у Львові Ярослав Музичко. Він виокремив важливу роль Церкви і громадських організацій (окремі діють понад століття). Зокрема вони відіграють особливе значення в поєдинку, який зараз провадимо, підкресливши, що це боротьба за наше існування.

На конференцію прибула також народна депутатка України, членкиня Комітету Верховної ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, громадська діячка, волонтерка Софія Федина. У своєму виступі вона з-поміж іншого зосередилася на питаннях боротьби в інформаційній війні.

– На жаль, ми постійно працюємо навздогін. А в інформаційній війні, яку, окрім реальної, де гинуть наші воїни, мирні жителі, веде ворог проти нашої країни – це неприпустимо. Мусимо пам’ятати: перше, що люди чують, сприймають за правду, а все решта – лише за виправдання. Тож, яку би ми правду не казали, її завжди вловлюватимуть крізь призму першого сприйняття. Друге правило інформаційної війни: у найнеймовірнішу брехню люди завжди легше вірять, аніж у найправдивішу правду. Тож коли намагаємося контраргументами спростувати дезінформацію, то ми завжди в програші. Тому мусимо крок за кроком працювати з українцями в усьому світі, бо така послідовна боротьба допоможе нам перемагати у війні.

Окрему увагу депутатка звернула на небезпеки, які чатують сьогодні на активне українство не лише в нашій державі, а в діаспорі.

– Якщо говоримо про громадський активізм, то для мене давно стало зрозуміло, що це те середовище, яке може підмінити державу, коли влада діє не так, як повинна діяти. Ми мали добрий приклад єднання довкола допомоги активістам під час Революції Гідності, а також на початку війни, коли формувалася наша армія, – без українців за кордоном України би не було. І йдеться не лише про матеріальну допомогу, а й про роботу з владою, громадою різних країн. Адже в цій боротьбі усі цивілізовані країни стали на бік України. І саме наша єдність нині стає основною мішенню тих, хто не зацікавлений у сильній Україні. Я помітила страшну тенденцію – в групах у соцмережах активно продукують конфлікт, цькують людей один на одного. І зрозуміло, що це роблять для того, щоб розпорошити українців, щоб ми не могли спільно обстоювати свою державу. Бачу також і те, які конфлікти сіються між новою і старою діаспорою. Хочу, щоб ми усвідомили, куди нас б’ють і як ми можемо протистояти цьому. Маємо чітко виокремити для себе моменти, які нас єднають. А також позиціонувати, які проблеми маємо вирішити першочергово. Нам дуже потрібна підтримка у меседжах до влади, – підкреслила Софія Федина.

– Тема, яку сьогодні обговорюємо, надзвичайно важлива і доволі складна. МІОК – єдиний в Україні інститут, який працює з діаспорою. Тут об’єднуються люди з різними поглядами, формою представлення розвитку реформ, та всі вони дбають про Україну, ідентичність, розвиток, територіальну цілісність. Мусимо пам’ятати: діаспора – це постійні наші лобісти. Знаємо чимало прикладів європейських країн, які ще десять років тому переживали такі ж міграційні проблеми, як ми зараз. Сьогодні трудова міграція – це дуже часто додана вартість до економіки інших держав. Та якщо правильно комунікувати, співпрацювати, то ми матимемо можливість потім реінтеграції. Важливо, щоб молодь здобувала досвід і навіть певний ресурс, а потім поверталася із новими знаннями і, знаючи культуру й особливості свого народу, відкривала нові підприємства та розвивала країну, – підкреслила народна депутатка України VIII скликання Оксана Юринець.

Глибокий аналіз різновидів активізму за кордоном і в Україні зробила очільниця регіонального офісу Міжнародного фонду «Відродження» в Західній Україні Оксана Дащаківська:

– Що стосується активізму українців за кордоном, то передовсім варто наголосити, що рівні його доволі різні. Зрештою, як і в Україні. На локальному рівні він пов’язаний зі швидкими діями – коли треба щось вирішувати вже і зараз, зокрема, це юридичні й соціальні питання, а також політичні. Саме завдяки такому локальному активізму ми здобуваємо потужне опертя, і щодо просування українського дискурсу про війну на Сході також, про російську агресію… Це стає вагомим каналом комунікації та впливом на політику. А другий рівень громадської активності відбувається через діяльність громадських організацій – це конституційована активність. Зараз важливим викликом і для України, і для діаспори має бути переосмислення концепції української освіти українських громадян за кордоном і можливостей навчання українською мовою. Важлива активність українців і в культурній сфері. Та ми потребуємо в цьому напрямі за кордоном продукування сучасних українських сенсів і тут активну участь мають брати органи державної влади.

Серед тих, хто ділився досвідом діяльності українських спільнот в діаспорі, був голова секретаріату Світового Конґресу Українських Молодіжних Організацій Роман Руссу. Він з-поміж іншого зазначив, що діаспора може передавати Україні досвід інших країн і чіткі кроки до співпраці відкриють перед Україною нові перспективи.

Учасники конференції мали нагоду не лише дізнатися про досвід активізму від представників із різних країн, а й випрацювати основну візію для подальшої співпраці. Панельна дискусія «Виклики перед Україною як фактор українського громадського активізму в Європі», яку модерувала заступниця директорки МІОК Оксана П’ятковська, підняла низку важливих питань.

Провідна наукова співробітниця Відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України Оксана Іванкова-Стецюк у своєму виступі наголосила, що громадський активізм передбачає декілька контекстів, зокрема благодійний. Тож сьогодні напрацьовують нові методики допомоги родинам мігрантів – з’явилося явище «родинного тьюторинґу», коли вже адаптована родина допомагає адаптуватися іншій родині.

Через скайп про досвід активності українців розповідала голова Фонду «Наш вибір» в Польщі Мирослава Керик.

– Активність громадян України за кордоном безпосередньо пов’язана зі ситуацією в Україні. Українців у Польщі чимало і вони багато допомагають і українцям в Україні – воїнам, їхнім родинам, і тим співвітчизникам, які приїжджають до Польщі. Зробили б значно більше, якби мали представництво у Сеймі. Та коли я кандидувала до польського парламенту від опозиційної партії, зіштовхнулася з хвилею ненависті щодо мого українського походження – на щастя, лише в інтернеті, – розповіла пані Оксана.

Цікавим був і досвід приватної підприємиці, громадської діячки з Нюрнберґа (Німеччина) Ольги Котик. Вона розповіла, що діяльність національних меншин у Німеччині розвивати досить нелегко. Адже німці звикли до численних акцій, які організовують представники різних національностей, і звертають на це увагу лише ті, хто співчуває тій чи іншій нації. Відповідно й зібрати людей дуже важко. Та, незважаючи на це, українство в Німеччині досить дієве.

Про нелегку працю об’єднання українців у Чехії поділився заступник голови громадської організації EuroMaidan in Prague Святослав Каліщук. Він підкреслив, що об’єднання українців у Чехії постійно висить у повітрі, та наразі цьому заважає розділення на тих, хто організовує певні заходи з метою просто згадати минуле, і тих, хто готовий до дій, співпраці, поступу заради успішного майбутнього України.

Надзвичайно цінним був досвід очільниці Асоціації українців на Канарських островах «Дві Землі, Два Сонця» Олесі Лилак-Чижович:

– Щоб прожити за кордоном, утвердити своє професійне «я», ми часто змушені відмовлятися від українського громадянства, попри всі свої переконання. Тому нам так важливо мати змогу отримати подвійне громадянство. Бо нас тут дуже поважають і люблять, особливо цінують нашу працелюбність, – підкреслила пані Олеся

Підбиваючи підсумки Міжнародної конференції «Громадський активізм українських мігрантів Європи: згуртовані новими викликами» Ірина Ключковська виокремила декілька пропозицій до Ухвали Конференції (надалі її ще обговорюватимуть та опрацьовуватимуть). Серед них, зокрема:

• сприяти створенню спільних бізнесових структур між Україною та країнами прожиття українців;
• вдосконалити механізми правового захисту українців за кордоном;
• врегулювати питання подвійного громадянства для закордонних українців;
• ініціювати спільне виїзне засідання із міжфракційним об’єднанням народних депутатів «Українці у світі» у Львівській політехніці та провести другі парламентські слухання з питань світового українства.

Наталія ПАВЛИШИН