Вірменська вулиця — одна з найдавніших у Львові, адже постала одночасно з з формуванням середньовічного Львова в межах оборонного муру. Також Вірменська — одна з найдовших вулиць середмістя. Починалася вона від Краківської і впиралася в забудову Домініканського монастиря.
Відрізок між вулицями Театральною та Краківською приєднали до Вірменської у 1871 р. До того відрізок називався мав назви: Пекарська, Тринітарська, Академічна або Університетська. З часу утворення на поч. ХІХ ст. сучасної вулиці Лесі Українки вулицю стали називати Нижчою Вірменською, а вірменську — Вищою Вірменською. В часи німецької окупації вулиця носила назви Бюрґерштрассе та Вельфенштрасе.
![вул.Вірменська, 1938 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/10/Virmenska-653x900.jpg?resize=653%2C900)
Забудова Вірменської вулиці ХVІ-ХVІІІ ст. здебільшого була дво- та триярусна, і лише під кінець ХVІІІ ст з’являються чотириярусні кам’яниці. Більшість будинків були мурованими, невелика кількість — дерев’яними. Напівдерев’яними були верхні поверхи та дворові флігелі. Багато будинків мали широкі в’їздні брами для сполучення з господарським подвір’ям. У деяких кам’яницях вони збереглися до сьогодні, а на інших після реконструкції залишилися лише сліди аркових отворів.
Внаслідок пожеж, що завдавали великої шкоди, Вірменська вулиця неодноразово відбудовувалася. Зокрема, у 1748 році горів вірменський квартал, починаючи від монастиря вірменських бенедиктинок, а у 1778 році сталася пожежа, внаслідок якої згоріла всі вулиця аж до Домініканського монастиря.
![Й. Свобода. Вірменска церква](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/01/9-900x667.jpeg?resize=696%2C516)
На Вірменській вулиці, розташована одна з найцінніших архітектурних пам’яток Львова — Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці. Споруджено храм, за даними різних дослідників, протягом 1356-1370 рр. на кошти вірменських купців Якова з Кафи та Паноса Абрагамовича. Святиню будували на місці дерев’яного вірменського храму за зразками давніх вірменських церков. Собор кілька разів перебудовувався і в його архітектурі знайшли своє відображення стилістика ренесансу (нава, аркада), бароко (скульптура в екстер’єрі), історизму (фасад від вул.Краківської), ар деко (розписи в інтер’єрі).
Ділянку перед південним фасадом храму, відділену огорожею від вул.Вірменської, займав даній вірменський цвинтар, на якому збереглися вірменські надгробки, датовані ХVІ-ХVІІІ ст.
Від вул.Вірменської в ніші огорожі вміщено скульптуру Богородиці (1664 р.) з колишньої Краківської брами. В західній частині колишнього цвинтаря притулена до муру дерев’яна каплиця «Голгофа» з ХVІІІ ст.
![Дзвіниця Вірменської церкви, 1925 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/08/15-3-649x900.jpg?resize=649%2C900)
З боку вул.Вірменської стоїть вежа-дзвіниця, споруджена у 1571 році за проектом архітектора Петра Красовського на місці старої дзвіниці ХІV ст. Бляшане завершення вежі походить з ХІХ ст. Вежа триярусна, з проходом у нижній частині, де зараз розташована галерея «Зелена канапа».
![Барельєф на вул. Вірменській (перша третина ХХ ст.)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/222-900x529.jpeg?resize=696%2C409)
Декілька цікавих фактів з історії кам’яниць по вул. Вірменській.
У будинку № 2 за польських часів був робітничий спортивний клуб трамвайників і металістів, а під № 3 — друкарня Бодека. У 50-х роках за цією адресою містилася меблева артіль «Червоний промінь». У будинку № 5 за Польщі розташовувався ресторан Гелльрайха.
![Вірменська, 2 , 2017 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/virmen17-900x600.jpg?resize=696%2C464)
Житлових будинків № 6 та 8 сьогодні не існує, через аварійний стан їх знесли в кінці 20-х на початку 30-х років ХХ ст. А до того тут містилися готель Ґуттмана і Польська радіофонічна спілка «Тефаґ» з магазином грамофонів і грамплатівок Клягсбальда.
Кам’яниця за адресою Вірменська, 7-9, що розташована ліворуч дзвіниці є колишньою резиденцією архієпископа. Тут також знаходилися канцелярія, бібліотека та архів архієпархії. Між будинком та собором пролягала вуличка Вірменська Вужча, яка вперше згадується у 1598 р. І хоча зараз її офіційно не існує, нею можна й сьогодні переходити між вулицями Вірменською та Лесі Українки.
![Будинок на розі вул. Краківської та Вірменської, що завалився в 1922 році. Фото 1910 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/04/krakivska-14-virmenska-900x598.jpg?resize=696%2C462)
Кам’яниця під №12, що стояла на розі перетині Краківської та Вірменської запам’яталась як будинок-вбивця. В 1922 році ця будівля завалилась, поховавши під своїми уламками кілька десятків людей. Зводити нові будівлі в цьому місці поляки так і не наважились. У 1943 році на цьому місці німці розстрілювали людей.
![Ріг вулиць Краківської та Вірменської, 80-ті роки ХХ ст.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/16923741_1453969941302519_1896951390_n-640x900.jpg?resize=640%2C900)
Після війни тут облаштували спортивний майданчик, який згодом став дитячим. Уже в роки перебудови тут почав свою діяльність імпровізований ринок «Вернісаж», який згодом перекочував на своє теперішнє місце.
У 2007, 2010 та 2011 роках тут проводилися розкопки під час яких фахівцям вдалось віднайти добре збережені рештки фундаментів кам’яниць, а також рештки давньоруської доби (приблизно XII-XIII ст.) у вигляді уламків кераміки та прясельця із рожевого шиферу, а також два скарби – срібний металобрухт та монети австро – угорської доби, найдавніша з яких датувалась 1914 роком. Зараз на цьому місці будують готель.
Будинок № 13, у сучасному вигляді, звели у 1783 року на місці двох старих камяниць. Це один з кращих будинків палацового типу в стилі бароко, який, за винятком окремих декоративних деталей, зберігся у незмінному вигляді від часу побудови. Незначні ремонтні роботи відбулися 1909 року.
У 1859 році за цією адресою розташовувалась фінансова прокуратура, 1929 року – Товариство «Релігійна бібліотека» з друкарнею, від 1933 – Архидієцезіяльна спілка вірмен.
Будинок № 14 збудований у ХVІІ ст. та кілька разів перебудований у ХVІІІ-ХІХ ст. Від 1840 року належав українському історику Денису Зубрицькому. Його донька Станіслава, котра мешкала у Кракові, перед смертю записала кам’яницю греко-католицькій капітулі з умовою, що дохід з неї буде йти на виховання дівчат. Бібліотеку Зубрицька записала історику Антону Петрушевичу.
Будинок № 16 був побудований на парцелі трьох менших кам’яниць у 1792 році (у 1801 році надбудовано четвертий ярус будівлі). А до того в одному із будинків мешкала відома вірменська родина малярів Богушів. Павло Богуш створив фрески у Вірменському соборі та малював ікони для католицьких костелів. Його син Шимон Богушович займався оформленням інтер’єрів ратуші, арсеналу, Латинської катедри.
У 1768 році будинки придбав Теодор Дзержбицький, котрий у 1776році винаймав їх Якову Ґодзембі Варженському і відомому друкареві Антону Піллєру. За польських часів тут містилася Перша львівська гуртівня спиртних напоїв і електротехнічне підприємство «Ампер» Зеха.
За адресою Вірменська, 19 до сьогодні працює відома кав’ярня «Вірменка», що була надзвичайно популярною серед львівських і заїжджих неформалів та представників молодіжного середовища у 1980-90-х роках, а за польських часів у цьому будинку працював майстер біжутерії Бадер.
Будинок під № 20 було збудовано у середині ХVІ ст. італійським архітектором Петром з Лугано. У 1898 р. здійснена реконструкція кам’яниці за проектом архітектора Івана Левинського. З 2008 року у лівому крилі будинку знаходиться ресторан «Гасова лампа».
Одним з найцікавіших будинків на цій вулиці є кам’яниця під номером 23. У 1764 році цей будинок було перебудовано з двох в один. У 1882 році місто викупило будівлю, щоб влаштувати тут Школу ім. Григорія Пірамовича – від вул. Вірменської і Школу ім.М.Шашкевича – від вул Скарбівської (сучасна Лесі Українки), остання була тоді єдиною міською школою з руською (українською) мовою навчання.
Будинок було відновлено і, ймовірно, тоді на фасаді з’явилися рельєфи із зображенням пір року і зодіакальний фриз роботи скульптора Гаврила Красуцького. Власне через таке оздоблення львів’яни називають кам‘яницю – «Будинок пір року».
В 1930-х роках в кам’яниці була майстерня Януша Вітвіцького, де виготовлялася пластина панорама Львова ХVІІІ ст. Зараз тут навчальний корпус Академії мистецтв.
У будинку під № 25 свого часу розміщувалося українське ремісниче товариство «Зоря», засноване 1884 року за участю архітектора Василя Нагірного, а у 50-х роках ХХ ст. був ремонт взуття.
Будинок № 27 постав на місці двох менших кам’яниць, що згоріли під час пожежі 1782 року. У 1887 році на другому ярусі будівлі знаходилося товариство «Просвіта». За польських часів тут розміщувалася фабрика дзеркал Бика.
![Вул.Вірменська, 2017 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/virmen01-900x600.jpg?resize=696%2C464)
Вулиця закінчується брамою, за якою під склепінням проїзду, влаштовано виставковий зал Мистецького об’єднання «Дзиґа», який переїхав сюди з Порохової вежі влітку 1996 р. До 1939 року тут були приміщення храму Божого Тіла, згодом, у 50-х роках, база готового одягу, бакалійний склад та склад Облкниготоргу.
У 90-х роках ХХ ст. вул. Вірменську від вул. Театральної перекрили шлагбаумом.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- Вуйцик В. Leopolitana. За ред. О.Бойко та В.Слободяна. – Львів, 2013
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: “Апріорі”, 2009
- Мельник І. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми і кам’яниці. – Львів: Апріорі, 2015
- Прокопів В.”Найпоганіша” вулиця Львівського Середмістя – вулиця Краківська. http://photo-lviv.in.ua/
До Вашого списку джерел:
Р. Липка. Ансамбль вулиці Вірменської – Львів, Каменяр, 1983 рік.
Цю книгу відомий львівський архітектор Роман Липка написав, перебуваючи на посаді завідувача кафедри рисунку і живопису Львівської політехніки.