Підкамінь — село Рогатинського району Івано-Франківської області. Вперше у письмових джерелах село Підкамінь згадується 30 травня 1440 року (Akta grodzkie i ziemskie). Власником села тоді став князь Михайло Іванович Гольшанський, який отримав такий подарунок від своєї дружини Марії.
У кінці XV ст. місцеві маєтки належали до львівського хорунжого Фридерика Гербурта (помер у 1519 р.). Гербурт збудував на на горбі на північно-східному краю села замок і заснував містечко, яке отримало магдебурзьке право від короля Сигізмунда І Старого. Про це є запис у “Географічному словнику Королівства Польського”: король “Сигізмунд І привілеєм 1515 року дозволяє: щоби Фридерік Гербурт при замку своєму, Підкаменче званому, котрий свіжо з муру і цегли поставив, заснував місто, яке має подібно називатись. Мешканців король обдаровує німецьким правом, відміняючи тим самим права і звичаї польські і руські; встановлює торг у четвер, а ярмарки на Зелені Свята і свято Воздвиження Святого Хреста.
Дослідники вважають, що середньовічне місто знаходилось дещо північніше теперішнього розташування села, на горбі Лиса Гора, але у 1623 році воно було повністю знищене під час татарського наїзду.
У XVII ст. Підкамінь належав до Ходорковських, пізніше до Яблоновських.
Оскільки біля Бродів теж було місто з такою назвою, то щоб уникнути плутанини до їх назв додавали прізвища дідичів. Підкамінь біля Бродів (міське право 1569 р.) в «Актах ґродських і земських» за 1758 рік зафіксовано як Підкамінь Цетнерівський (від прізвища дідичів – Цетнер). А Підкамінь біля Рогатина носив назву Підкамінь Яблоновський, або Підкамінь Яблоновського.
Великий канцлер коронний, руський воєвода Ян Станіслав Яблоновський (1669-1731) перебудував замок на палац, який складався з підковоподібно складених трьох крил і був оточений парком.
На початку ХІХ ст. маєток перейшов до Баворовських. В той час, у 1808 році з метою заробітку до Львова приїхав син відомого композитора Франц Ксавер Вольфґанґ Моцарт. Тут він одразу отримав вигідну пропозицію давати лекції музики двом донькам графа Віктора Баворовського і на цілий рік виїхав до підкамінського маєтку, а потім переїхав до Бурштина.
В кінці ХІХ століття, як придане Леонтини Баворовської, дідички сіл Підкамінь, Фраґа і Яглуш, увесь маєток перейшов до графа Леопольда Євгенія Стаженського. Граф був відомою постаттю, як драматург, публіцист і затятий мисливець. Разом з Володимиром Дідушицьким і Олександром Фредро графа називали спільним іменем “пси Мельпомени”. Вже через три роки Л. Стаженський розстався з Леонтиною (без формального розводу), тому що “вона не розуміла принади полювання», але маєток залишив собі.
На мапах австрійського періоду ще можна побачити палацовий комплекс, який традиційно називали замком (як на другій карті – Schloß):
Останніми власниками палацу були Стаженський Леопольд і Марія з Тишкевичів. Леопольд помер у радянській тюрмі у 1939 р., а Марія – на засланні в Казахстані.
З 1939 до 1941 року в замку діяла школа, за час німецької окупації – адміністрація т.зв. “ліґеншафту” – німецького колективного господарства.
У лютому 1944 року на село було двічі вчинено напад боївок УПА. Проводилась акція винищення чоловіків польської національності, починаючи від 16 до 60 років. 9 лютого було вбито 16 поляків. 19 лютого село було оточене боївкою УПА (сотня “Сіроманці”). Було вбито 32 чоловіки, 6 жінок і 2 дітей (згідно польських даних – понад 50 поляків). Як написано у звіті про акцію, «слід замітити, що велике число поляків заховалося по деяких українських родинах, і тим способом врятувало собі життя».
Уся палацова резиденція була спалена боївкою УПА у 1946 році, а пізніше розібрана на цеглу. Тепер від неї залишились тільки фундаменти і рештки стін. На згадку про існування замку його зображення в тлі церкви було вміщено у медальйон на пам’ятних знаках, які встановлено на в’їзді і виїзді з села.
На горбі над селом височить церква Собору Пресвятої Богородиці (УГКЦ). За церквою знаходиться великий цвинтар. Споруджено церкву у 1870 р. Іконостас до неї створив відомий український художник Модест Сосенко.
На жаль, він був знищений місцевими жителями у 2000-х рр., хоча знаходився на обліку державних мистецьких цінностей. Неокласичну будівлю церкви вінчають від фасаду дві вежі.
В центрі Підкаменя стоїть понівечена будівля колишнього костелу Різдва Пресвятої Діви Марії (Narodzenia Najświętszej Marii Panny), збудованого у 1811-16 роках і освяченого у 1829 році. Спалений у 1944 році, деякий час він стояв без даху і вікон, а пізніше будівлю пристосували під колгоспний склад.
Автор: Zommersteinhof
Корисні посилання:
– uk.wikipedia.org – Підкамінь
– Рогатинщина в іменах, назвах, подіях
– forum.zamki-kreposti. Подкамень – локализация замка
– Володимир Пізь (автобіографічні спогади)
– Przewodnik po Ukrainie Zachodniej/ Podole
– Про цукерки, Моцарта та Собор св. Юра – RISU/org/ua
– Сергій Волянюк “Боротьба відділів УПА проти польських військових формувань під час німецької окупації на території Тернопільської воєнної округи “Лисоня” (ІІ пол. 1943 – І пол. 1944 рр.)
– Мотика Ґжеґож. Від волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр.
