Однією з дільниць міста Львова, яка зазнала найбільших змін за останні шістдесят років безумовно є Пасіки. Пасіками колись називали місцевість Сихівського та Личаківського районів Львова, розташована поблизу сучасної вулиці Пасічної.
В жовтні 1960 року Юліан Дорош обходив тут з вірним фотоапаратом всі вулички, стежечки, яри, горбочки і поодинокі архітектурні об’єкти різного часу. Традиційно, ми дотримуємося послідовності в публікуванні його світлин у відповідності до їх розміщення на плівці.
Свого часу ми вже писали про Львівські пасіки, але з іншого історичного аспекту та часового проміжку. Нині подивимось на цю місцевість з точки зору, або, якщо точніше, з об’єктиву Юліана Дороша.
Відтоді, коли львівські міщанські родини Шимоновичів та Бернатовичів у XVI сторіччі в цих околицях почали займатися пасічництвом, довший час тут мало що змінювалося. Нерівна місцевість не сприяла розвитку міської структури, та й до міста було далеченько.
Натомість львівська шляхта в 19 та на початку 20 століття влаштовувала собі тут довші прогульки доходячи аж до сучасних Винник. Був час, мали натхнення – то чом би й ні.
Зовсім близько звідси знаходиться Медова печера, околиці якої в радянський час були відомі потужним мототреком.З 1950-х років тут організовували 5 етапів чемпіонатів світу, безліч чемпіонатів СРСР, України, різноманітних міжнародних кубків.
Зараз дуже важко впізнати місцевість і визначити локацію, звідки світлив Дорош. Але якщо хтось з потужних львовознавців дасть підказку – то будемо дуже вдячні.
Можливо хтось з дитинства пам’ятає ці схили і не раз побив коліна “злітаючи” на велосипеді з природних трамплінів та гірок. Мабуть не один шашлик на природі був засмажений в цій чудовій природні оазі.
Наступної середи ми приготували ще трохи світлин дільниці Пасіки. Але там уже на Вас чекають приємні сюрпризи.
Чи знали ви про каплицю на Пасіках, в якій ще в 1960-тих роках відбувались сакральні дійства? Юліан Дорош зробив її світлину ззовні і в середині. Тож наберіться терпіння та не пропустіть наступного тижня чергової статті зі світлинами Юліана Дороша.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Я своє дитинство і юність прожила у районі Пасічна-Майорівка, неодноразово ходила на мотогонки разом з татом,а біль старшою,ми збирались гуртом і йшли скороченою дорогою на Комсомольське озеро у Винниках….гарні спогади юності, наша школа 42.
Перше фото це Пасіки Галицькі – сліди добування глини для цегельні. третя знимка – з того ж місця, тільки в сторону Пасічної. Чітко видно просіку високовольтної лінії. На знимках 7-8 комини ще передвоєнної цегельні на місці теперішньої вулиці Шафарика (зроблено від Погулянки).
Дякую за світлини!!! Колись район від нижнього водоканалу до Личаківського цвинтаря відгукувався на назву “Філіповка”, дуже кримінальний буфер перед вулицею Погулянка, яка була скопищем борделів і напівлегальних казіно (в радянські часи), зараз там купа спасалонів і косметичнич клінік (?!)))). Але ми не про те. В кінці вул. Погулянка побудований завод Молдвинпром, який розливав шмурдяк на цілий Союз… Від заводу йшов каньйон з трьома ставами (“ТРИ СТАВКИ”), далі була хатинка водокачки, якагнала воду до міста з безлічи джерел… На її місці (майже) побудована декоративна криниця, яку у 90-х засрали щприцями майбутні хібстери. А потім дорога звуджується і йде догори (подекуйкують, що саме цим шляхом танки Ватутіна таємно пройшли до міста у 1944, на Пасічній досі дуже багато ям від мінометних пострілів, цілі поля.) Так от, ці світлини про цю дорогу, між горбами, вона йшла аж до військової частини ВЧ на перехресті сучасної Пасічної та Батальної. Було розгалуження на сучасну вулицю Пасіки Галицькі. Ваші світлини про цей район, про цю дорогу, потім стежку, але це наше дитинство, колись бігали туди і назад, вгору і вниз… тепер тількі світлини(((( …все одно дякую!