У Львові на Личаківському цвинтарі є напрочуд гарний нагробок родини Закрейсів і Трушковських, біля якого часто починаються екскурсії по кладовищу.
Розповідь екскурсоводів зазвичай зосереджується на скульптурі жалібниці, яка увінчує гробівець, адже про самого Владислава Трушковського, героя війни біля м. Ґаза, відомо дуже мало. Публікації зазвичай подають багату інформацію щодо авторів пам’ятника і скупу щодо похованих під ним членів родини.
Пам’ятник складається з чотирьох принципових елементів, кожен іншого авторства.
На високому постаменті, виконаному з чорного мармуру Генриком Перьє, поміщено, відлиту з бронзи, прекрасну статую скорботної плачки авторства Яна Юліана Нальборчика. До речі, це єдина на Личаківському цвинтарі робота професора “Львівської політехніки”, знаменитого педагога і організатора львівського художнього середовища.
На одній з мармурових плит знаходиться барельєф з бронзи авторства Б. Солтиса. На ньому зображено лицаря у середньовічних обладунках, який прихилив коліно перед входом до Храму Гробу Господнього в Єрусалимі. В одній руці він тримає шолом, а іншу притиснув до серця. В лівому нижньому куті можна побачити картуш з зображенням Єрусалимського хреста.
Нижче барельєфу знаходиться велика бронзова таблиця з написом, зроблена у відомій варшавській фірмі братів Лопенських. Нагорі таблиці зображено герб Кустодії Святої Землі і герб Дорогослав, до якого належав рід Трушковських. Напис на ній інформує:
“У Єрусалимі в катакомбах OO. Ассумпціоністів спочиває вічним сном Владислав Трушковський гербу Дорогослав, лицар Гробу Господнього, капітан-комендант артилерії австрійських військ на турецькому фронті. Поліг героїчною смертю у битві під Ґазою 26 березня 1917 р. Нагороджений численними високими австрійськими, німецькими і турецькими орденами”.
Якщо когось цікавить, чому В. Трушковський похований в далекому Єрусалимі, то одразу скажу, що перебіг Першої світової війни на Близькому Сході був дуже складний з огляду на різні країни і війська, які втягнулись у ці події. Досить сказати, що австро-угорський офіцер польського походження В. Трушковський керував угорською дивізією, яка допомагала турецькій армії в Палестині, і загинув від куль австралійських кавалеристів, які воювали в складі Єгипетської армії британських військ.
Тому, не заглиблюючись занадто в світову історію, познайомимось з нашим лицарем Гробу Господнього.
Владислав Трушковський народився у Львові 3 травня 1876 року. Його батько – головний інспектор державної залізниці Фелікс Трушковський.
З австрійських військових архівів відомо, що В. Трушковський почав свою військову кар’єру у віці 19 років, служив у різних підрозділах артилерії і авансував у військових званнях, поки в 1913 році не став капітаном (у віці 37 років). Навесні 1916 року він був відправлений до Палестини в якості коменданта 2-ї батареї гаубиць 6-го артилерійського полку. Батарея під командуванням капітана В. Трушковського складалася в основному з етнічних угорців.
Головним завданням двох батарей була підтримка артилерійським вогнем турецького наступу на Суецький канал, а потім, після невдалого наступу, утримування фронту разом з турками на лінії Ґаза – Беер-Шева. Вони пройшли через велике випробування на міцність у першому ж бою біля Ґази у березні 1917 року. При цьому за два тижні до бою командуючий операцією майор Адольф Марно раптом був переведений на італійський фронт і капітан Владислав Трушковський був призначений на його місце в якості головного коменданта цілої дивізії.
18 березня В. Трушковський, командуючи двома батареями гаубиць в позиціях навколо Ґази, встановив свій командний пункт у верхній частині стратегічно важливого пагорбу Алі Мунтар, який височіє близько 70 метрів над містом Ґаза.
Британська кавалерія і піхота почали атаку 26 березня. Після важких боїв артилеристи були змушені відступити, залишивши свої гаубиці. Після цього британська піхота атакувала Алі Мунтар. Оточені британцями В. Трушковський і його офіцери не мали шансів на порятунок.
Пагорб Алі Мунтар залишився в руках англійців до вечора. Під час відновлення боїв вдень, союзним турецьким, австро-угорським і німецьким військам вдалося змусити британців відступити. На заході всі позиції навколо Ґази опинились в руках турків та їхніх союзників.
Крім капітана В. Трушковського тоді загинуло чотири угорські артилеристи. Усі п’ятеро загиблих були поховані поблизу Ґази. Місце чотирьох з них залишилось невідоме. Але зовсім інакше виглядає історія поховання Владислава Трушковського.
Тіло В. Трушковського було вийнято з могили 12 квітня і доставлено в автомобілі швидкої допомоги до Єрусалиму з наміром там його поховати. Ця ексгумація була першою у довгому ланцюгу змін місця поховання, які покійний капітан повинен був перенести через часті зміни у глобальній політичній ситуації. Ці перипетії призвели до чотирьох поховань його тіла.
Останки капітана В. Трушковського були ексгумовані і вивезені з Ґази, щоб він міг спочити в більш гідному місці до остаточної перемоги, коли його тіло мало б бути передано на вічний спочинок у рідне місто Львів.
Тимчасовий притулок для останків капітана було знайдено в Єрусалимі, в склепі колишнього французького монастиря отців Ассумпціоністів на горі Сіон (на той час – німецько-турецький військовий госпіталь). Поховання тіла капітана супроводжувалося урочистим похоронним маршем після заупокійної меси в каплиці колишнього французького монастиря Ратісбонне (на той час – лікарня для австро-угорських військових частин).
У ті часи діяла стандартна процедура – тіло загиблих або померлих від хвороб австро-угорських солдатів переносили з монастиря Ратісбонне на протестантське кладовище на горі Сіон, де на початку 1917 року було створене окреме поле для німецьких і австро-угорських солдатів.
Тим не менш, капітан Трушковський, найбільш високопоставлений австро-угорський офіцер на передньому фронті Палестини заслуговував більш гідного місця поховання. Саме тому його поховали в монастирському склепі. Крім того, можливо, поховання в склепі мало на меті зробити наступну ексгумацію простішою перед остаточною передачею тіла героя цісарсько-королівської армії до Львова.
Урочистий реквієм для капітана відбувся 13 квітня 1917 року в каплиці монастиря Ратісбонне, після чого похоронна процесія вирушила на гору Сіон до монастиря отців Ассумпціоністів.
Знайшлись дві світлини цих похорон: на першій показано процесію, що виходить з монастиря по дорозі на гору Сіон уздовж міської стіни. На другій фотографії ми можемо ясно бачити військові медалі В. Трушковського, які несе один з його товаришів (на передньому плані, поряд зі священником).
З офіційного некрологу відомо, що В. Трушковський мав наступні нагороди: Лицарський хрест Ордена Залізної Корони 3-го ступеня, Хрест військових заслуг 3-го ступеня з Військовою відзнакою, Срібна і Бронзова Медалі військових заслуг з мечами, німецький Залізний Хрест 2-го ступеня, османські Медаль за заслуги і Військова медаль (Залізний півмісяць), а також Орден Гробу Господнього.
Однак навіть після остаточної перемоги Антанти для капітана В. Трушковського війна ще не закінчилася. Коли французькі отці Ассумпціоністи повернулися у свою обитель на горі Сіон, їх першою дією було видалення останків ворогів з монастирських крипт. Тіло В. Трушковського було перенесено до сусіднього кладовища францисканців, де він і був похований в простій могилі 2 листопада 1919 року.
Але і на цьому поневіряння останків капітана не закінчились. Після розпаду Автро-Угорщини відроджена Польща знайшла нових союзників у Франції. Такі відомі французькі офіцери, як Шарль де Голль або Максим Вейган билися пліч-о-пліч з польськими офіцерами, які колись служили в австро-угорській армії. Це стало однією з причин, чому покійний капітан австро-угорської армії Владислав Трушковський раптом був потрактований як польський офіцер! В результаті у 1929 році його останки були знову ексгумовані і повернуті до підземель монастиря Ассумпціоністів, де він спочиває донині. Місце його спочинку відзначене простою кам’яною плитою з наступним написом:
Історія, проте, на цьому не зупиняється. Нещодавно у старій Гостьовій книзі австро-угорського Будинку паломників в Єрусалимі було виявлено два підписи. Перший належав капітану (гауптману) В. Трушковському, який перебував у Будинку паломників від 9 до 13 травня 1916 року. Він залишив свій підпис у книзі почесних гостей 12 травня, за день до відправлення на передову біля Суецу.
Другий підпис, однак, ще більш цікавий. Його залишила родичка капітана, Ольга Закрейс фон Трушковська та Франц Закрейс з нагоди їх візиту 30 травня 1925 року. З цього підпису стає відома їхня адреса: Львів, вул. Городоцька, 66, 2-й поверх.
За цією адресою у “Адресній книзі м. Львова 1913 р.” дійсно були зареєстровані і батько нашого героя – головний інспектор залізниці Фелікс Трушковський, і лікар Франтішек Закрейс з дружиною Ольгою.
До війни вулиця Городоцька починалась від розвилки з вул. Янівською (нині вул. Шевченка), тому нумерація будинків була інша. Відомо, що архітектурне бюро Яна Левинського збудувало для лікаря Ф. Закрейса три кам’яниці на початку вул. Хотинської. Одна з них є наріжною з вулицею Городоцькою і, очевидно, саме вона до війни мала № 66.
Складніше було знайти будинок, в якому мешкав В. Трушковський, оскільки немає довоєнних карт з нумерацією будинків. Але дві підказки допомогли розв’язати цю загадку. Ірина Котлобулатова у книжці “Львів на фотографії 1860-2006” згадала про фотоательє на вул. Городоцькій, 71, вказавши, що сучасна адреса будинку – Городоцька, 121, а отже різниця в нумерації – 50. Потім знайшлась реклама підприємства Шимона Малохліба, в якій було вказано адресу: “Вулиця Кубасєвича, 5 (бічна Городоцької, 101)”. Зараз це кам’яниця на розі з вул. Горської має номер 151, а отже знову різниця – 50.
Відтак, вистачило нанести нумерацію будинків на фото цього відрізку Городоцької, щоби зрозуміти, який саме будинок мав номер 93.
Ось вона, ця гарна кам’яниця, в якій мешкав Владислав Трушковський. Можливо, вікна його квартири виходили на Городоцьку і він бачив вокзал, з якого певного дня був вимушений виїхати вдалечінь, щоби вже ніколи не повернутись до свого родинного міста…
Корисні посилання:
- Lemberg: a gázai hős ötödik sírja (Лемберґ: П’ята могила героя Ґази)
- Австро-угорці на Святій Землі
- Каплиця монастиря Ратісбонна, Єрусалим (старе фото)
- Australian War Memorial. Вид на Ґазу з боку Алі Мунтар (старе фото)
- Австралійська и новозеландська кінна дивізія
- Перша битва біля Ґази
- Синай и Палестинська кампанія
