Серед небагатьох старовинних рівненських вуличок, які ще зберігають колорит давно минулих літ, ці дві міські артерії, хоча й не вражають історичними пам’ятками, але розповідають нам чимало цікавого з минувшини нашого міста. Уже традиційно на Покрову вулиці Петра Могили і Коперника відзначають своєрідні уродини.
Розташовані в старовинному рівненському районі Воля, який у давнину був передмістям, вони по-праву можуть вважатися вулицями-старожилами. Бо на плані Рівного 1896 року їх уже позначено під назвами “Африканская” і “Новаковская”. На щастя, поки що вони не потерпають від сучасних висотних забудов, і око допитливого рівнянина ще може серед рясної зелені розгледіти маленькі шедеври місцевої давньої житлової архітектури. Що ж відомо про ці вулиці?
![План Рівного 1896 року, де вказано передмістя Воля і вулиці Африканська і Новаковська](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/2-Plan-Rivnoho-1896-roku.jpg?resize=696%2C441&ssl=1)
Африканська, Ягеллонська, Коновальця, Першого травня
Це все назви однієї вулиці — сучасної Петра Могили. Африканською вона була за часів Російської імперії (у кінці ХІХ на початку ХХ століття). За Другої Речі Посполитої, на початку 1920-х, стала Ягеллонською. Вочевидь, на честь так званої ягеллонської ідеї.
![Старий будинок у так званому цегляному стилі](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/3-Staryy-budynok-u-tak-zvanomu-tsehlianomu-styli.jpg?resize=696%2C522&ssl=1)
Ягеллонська ідея — польська концепція федеральної держави, скерованої на Схід у бік Литви, Білорусі, України. Назву ідея отримала від польської королівської династії Ягеллонів, які вперше застосували механізм створення федеративної держави, об’єднавши Польське королівство і Велике князівство Литовське. Інтерес до ягеллонської ідеї якраз і виник у польських істориків у 1920-1930-х роках.
У період німецької окупації вулиця носила ім’я Коновальця. А в 1950-1980-і роки — 1-го травня. Так вона називалася й за перших “совєтів” у 1940-у. У 1993 році вулицю перейменовано на честь українського політичного, церковного і освітнього діяча, митрополита Київського і Галицького, натхненника українського церковного відродження Петра Могили. Хоча на старовинній вулиці є чимало сучасних споруд, переважає усе ж таки малоповерхова забудова початку ХХ століття.
![Старовинна забудова вул. Петра Могили](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/4-Starovynna-zabudova-vul.-Petra-Mohyly.jpg?resize=696%2C510&ssl=1)
Щоправда, декотрі будинки з тих пір змінилися невпізнанно. Але ще залишаються кілька цікавих. Один з них — відреставрований “під старовину”, де нині розміщується “Укргазбанк”. А поруч із ним — оригінальний старовинний особнячок з “башточками”. Його можна розгледіти й на світлинах прилеглого до вулиці скверу (про нього йтиметься далі) 1940-х років.
!["Укргазбанк" у старовинному особняку](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/5-Ukrhazbank-u-starovynnomu-osobniaku.jpg?resize=696%2C522&ssl=1)
![Будинок з "башточками"](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/7-Budynok-z-bashtochkamy.jpg?resize=696%2C535&ssl=1)
Старожили розповідають, що в давнину на вулиці мешкали умільці-мебльовики, які тут мали свої меблеві майстерні. Вочевидь, недаремно і в радянські часи на вулиці Петра Могили, а тоді 1-го травня, розмістилася меблева фабрика. До речі, підприємство, але вже з іншою формою власності, тут функціонує й досі.
![На вулиці Петра Могили, фото 2016 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/9-Na-vulytsi-Petra-Mohyly-foto-2016-roku.jpg?resize=696%2C522&ssl=1)
Якщо простувати вулицею Петра Могили від вулиці Соборної по парній стороні, увагу обов’язково приверне незвичної архітектури будинок під номером десять. Там нині розміщується міський центр творчості учнівської молоді. А колись це був один із будинків садиби власника пивзаводу “Бергшлосс” купця другої гільдії Герші Меєра Пісюка.
Донька художника Георгія Косміаді пані Надія, яка нині мешкає в Рівному, твердить, що проектував цей будинок її батько. Однак в архівних документах автором проекту зазначено архітектора Ярмоловича. Будинок зведено в 1928 році.
![Будівля садиби купця Пісюка](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/10-Budivlia-sadyby-kuptsia-Pisiuka.jpg?resize=696%2C522&ssl=1)
![Креслення до проекту будинку Пісюка (з фондів ДАРО)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/10a-proekt-bud-pisiuka.jpg?resize=696%2C583&ssl=1)
У глибині двору стоїть ще один зовні непримітний одноповерховий будинок №8, “осучаснений” білою “вагонкою”. Це ще одна споруда садиби Пісюка, ймовірно більш раннього періоду — початку ХХ століття.
![Будинок садиби Пісюка , вид з вул. Петра Могили](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/11-Budynok-sadyby-Pisiuka-vyd-z-vul.-Petra-Mohyly.jpg?resize=696%2C522&ssl=1)
Адже перші корпуси заводу з’явилися в 1900 році на території садиби, яка займала площу 600 квадратних сажень або 2 730 квадратних метрів. На території садиби були ще інші будівлі, але, вочевидь, вони не пережили великої пожежі, яка сталася в маєтку в 1924 році. Загалом Герша Меєр Пісюк був цікавою і впливовою в місті особистістю. Окрім того, що створив у Рівному одне з найбільших, найприбутковіших і успішних підприємств, яке знали й за межами Речі Посполитої, він займався благодійництвом, представляв єврейську громаду в міській раді. Отримав дозвіл на відкриття торговельної школи, а згодом власним коштом збудував ремісничу школу та фінансово підтримував міську синагогу.
![Ще один будинок садиби Пісюка](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/1.jpg?resize=696%2C522&ssl=1)
![Будинок з колишньої садиби Пісюка, праворуч видно стіни пивзаводу](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/2-1.jpg?resize=696%2C464&ssl=1)
Новаківська — Коперника
Ще одна історична вуличка Рівного з колишнього передмістя Воля, яка відзначає свій день на Покрову — Миколая Коперника. Розташована паралельно вулиці Петра Могили, вона разом із нею наче обрамляють Рівненський пивзавод.
![вул. Коперника, м.Рівне](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/18-1.jpg?resize=696%2C596&ssl=1)
![Орієнтаційний план розташування броварні на розі Шосової-Новаковської](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/18a-Oriientatsiynyy-plan-roztashuvannia-brovarni-na-rozi-SHosovoi-Novakovskoi.jpg?resize=696%2C590&ssl=1)
На початку ХХ століття вона називалась Новаківська (на старих планах і картах — Новаковская). На честь кого її названо, наразі встановити достеменно не вдалося. Але саме на розі тодішніх Шосової і Новаківської зведено перші корпуси Рівненського пивзаводу. Таку адресу зазначено на кресленнях проекту побудови.
Історія вулиці Коперніка, як і Петра Могили, нерозривно пов’язана з пивзаводом.
![Вулиця Коперніка нерозривно повязана з пивзаводом](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/20-Vulytsia-Kopernika-nerozryvno-poviazana-z-pyvzavodom.jpg?resize=696%2C522&ssl=1)
Окрім садиби власника заводу, тут були будинки директорів та інженерів броварні. Власне головна пам’ятка вулиці — корпуси старої пивоварні. Щоправда, з боку Коперніка вони не так презентабельно виглядали, як із Шосової-Соборної. Хоча на кресленнях до проекту видно пишну оздобу споруд.
![Проектне креслення фасаду броварні з боку вул. Новаковської (з фондів ДАРО)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/21-Proektne-kreslennia-fasadu-brovarni-z-boku-vul.-Novakovskoi.jpg?resize=696%2C522&ssl=1)
Нині відреставровані корпуси, що тягнуться вздовж вулиці Коперніка, є окрасою старовинної вулички.
![Відреставровані корпуси Рівненського пивзаводу](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/23-1.jpg?resize=696%2C470&ssl=1)
Милують око й кілька старих будинків, зведених ще на початку ХХ століття у стилі так званої цегляної архітектури. Хоча сучасні їхні мешканці й дещо змінили їхній зовнішній вигляд, але все одно вони яскраво вирізняються на фоні безликої сучасної забудови й гармоніюють з будівлями пивзаводу.
![Старі будинки на Коперніка](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/16-Stari-budynky-na-Kopernika.jpg?resize=696%2C421&ssl=1)
![Цей будинок є і на старих фотографіях вулиці](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/17-1.jpg?resize=696%2C682&ssl=1)
Радянський танк у сквері Українських добровольців
Окрім пивзаводу, вулиці Коперника і Петра Могили об’єднує ще невеличкий сквер, який був тут облаштований ще на початку ХХ століття. За польських часів сквер мав доглядальника, який за свою працю удостоївся високої державної нагороди Польщі — “Хреста Заслуги”. Сучасним рівнянам сквер відомий під назвою скверу Богомолова, хоча в 2016-у в рамках декомунізації сквер було перейменовано на сквер Українських добровольців.
![Сквер Українських добровольців з радянським пам’ятником](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/25-Skver-Ukrainskykh-dobrovoltsiv-z-radianskym-pamiatnykom.jpg?resize=696%2C522&ssl=1)
Проте досі в центрі зеленого масиву залишається пам’ятник радянському комдиву Михайлу Богомолову.
![Пам’ятник Михайлу Богомолову в одноіменному сквері, кінець 1940-х років](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/26-Pamiatnyk-Mykhaylu-Bohomolovu-v-odnoimennomu-skveri-kinets-1940-kh-rokiv.jpg?resize=696%2C906&ssl=1)
Чомусь тривалий час вважалося (з подачі радянської пропаганди?), що в цьому місці і поховано військового. Принаймні лаконічний напис на пам’ятнику зроблено так, як це роблять зазвичай на похованнях: прізвище і дати народження й смерті. У радянських туристичних путівниках також вказувалося, що тут могила Михайла Богомолова. Хто ж ця неоднозначна за нинішніми мірками людина? З історичних джерел можна дізнатися, що був він відданим більшовиком, червоним командиром, активним учасником громадянської війни. Влітку 1920 року, командуючи ескадроном Першої кінної армії, Михайло Богомолов воював під Рівним з білополяками.
![Богомолов з родиною 1930. Фото з фондів РОКМ надане Г. Данильчук](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/28-Bohomolov-z-rodynoiu-1930.-Foto-z-fondiv-ROKM-nadane-H.-Danylchuk.jpg?resize=696%2C979&ssl=1)
А у вересні 1939-го танкісти під командуванням Богомолова одними з перших увійшли в Рівне. Нетривалий час Богомолов був комендантом Рівненського військового гарнізону. Під час радянсько-фінської війни Богомолов керував автобронетанковими військами Північно-Західного фронту.
![Невідоме фото, у центрі – Богомолов. Фото з фондів РОКМ надане Г. Данильчук](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/29-Bohomolov-nevidomo-dn-zrobleno-foto.jpg?resize=696%2C539&ssl=1)
Будучи членом комісії Головної військової ради, яка займалася узагальненням бойового досвіду за результатами фінської війни, раптово помирає 5 травня 1940 року в Москві. Про це є інформація зокрема в російських військових журналах. Звісно ж, що ніхто не віз його ховати до Рівного. Звідки пішла інформація, що могила військовика знаходиться у рівненському сквері, наразі нічим, як радянською пропагандою не пояснити. Тоді ж, у 1940 році, в Рівному було встановлено пам’ятник Богомолову у вигляді постаменту з гранітних брил, на яких височіє радянський легкий танк БТ-5. Щоправда, це не справжня бойова машина, а зменшена в 2,5 разу бетонна копія.
![Сквер у 1940 році з щойно встановленим монументом комдиву Богомолову](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/30-Skver-u-1940-rotsi-z-shchoyno-vstanovlenym-monumentom-komdyvu-Bohomolovu.jpg?resize=696%2C485&ssl=1)
Автор пам’ятника скульптор Леонід Барвицький. Цей зразок радянської монументалістики ще довоєнного періоду зберігся до наших часів, хоча пропозиції щодо його демонтажу в громадському просторі Рівного вже звучали.
![Біля пам’ятника у сквері, 1941 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/33-Bilia-pamiatnyka-u-skveri-1941-r..jpg?resize=696%2C1003&ssl=1)
Прикметно, що навіть під час німецької окупації пам’ятник не постраждав. Більше того, окупанти полюбляли фотографуватися на його фоні.
![Могили Сухарєва і Жукова. Фото з фондів РОКМ надане Г. Данильчук](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/34-Mohyly-Sukharieva-i-ZHukova.jpg?resize=696%2C542&ssl=1)
Автор пам’ятника скульптор Леонід Барвицький. Цей зразок радянської монументалістики ще довоєнного періоду зберігся до наших часів, хоча пропозиції щодо його демонтажу в громадському просторі Рівного вже звучали.
Прикметно, що навіть під час німецької окупації пам’ятник не постраждав. Більше того, окупанти полюбляли фотографуватися на його фоні.
![Вихованці дитсадка “Вишенька” біля пам’ятника Богомолову. Ймовірно 1973 рік. Фото з сайту “Это ретро”](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/11/35-dytsadok-Vyshenka-bilia-pam-Bohomolovu-ymov-1973.jpg?resize=696%2C502&ssl=1)
Це лише невеличка частинка інформації про ці дві затишні старовинні рівненські вулички. Нині вони живуть сучасним життям. На них розміщені численні організації, установи, кав’ярні й магазини. У старих будинках мешкають сучасні рівняни, які прагнуть якомога більше дізнатися і про вулиці, і про будинки, а отже — і про історію свого міста. А отже нові цікаві моменти з історії цих вулиць ще попереду.
Світлана КАЛЬКО
Джерело: РівнеРетоРитм