Зі світу львівських книг. Їхні творці, володарі та дещо з закулісся

18. 05. 2021

“Книги – морська глибина”… Глибина, безумовно, але також книги – були і залишаються товаром, були і залишаються інструментом поширення та популяризації знань, часто, на жаль, навіть знаряддям пропаганди. Відтак уже пуд солі з’їли у розмовах про те, що сучасній Україні необхідно нарощувати обсяги книгодрукування й оживляти внутрішній книжковий ринок. Частково цю функцію беруть на себе різноманітні форуми й площадки, де любителі книг можуть зустрітися. Частково цю ідею перекреслює середньостатистичний українець, який не виказує особливого інтересу до книги й читання. Очевидно, що багато подібних питань поставало і перед жителями попередніх епох. Зокрема, друкуванню й поширенню книг завжди надавали величезного значення. Ці процеси контролювалися державою, а право на дану опцію надавалося лиш відповідним центрам. Одним із таких у XVI – XVIIІ століттях на наших теренах було середовище Львівського Успенського братства.

Успенська церква з вежею Корнякта. Рис. Володимира Січинського

Купи книгу

На сьогодні опубліковано багато текстів про друкарню Львівського братства й видані у ній книги. Однак, не менш цікавим і важливим, аніж поява книг, було й питання поширення друкованої продукції, регламентація цього процесу. Виявляється, що надруковані книги досить часто продавали і цей товар користувався популярністю. З-поміж братчиків призначали декількох уповноважених, які й несли відповідальність за призначені для продажу та поширення примірники братських друків. Процедура була наступною: під відповідну розписку конкретний братчик брав потрібні йому книги зі складу й продавав їх зацікавленому клієнтові. При цьому, він точно вказувався перелік книг і дату отримання ним останніх. Цей процес завжди відбувалося в присутності інших братчиків. Таких записів досить багато у документації братства. Наприклад, 3 листопада 1690 року “панові Красовському” було видано “Октої”, “Тріоді Пісні”, “Псалтирі”, “Апостоли”, “Євангелії” і “Граматики” на загальну суму майже 2000 злотих.

Ціну на конкретний примірник визначало братство, його старші, керівники. Керувалися, при цьому, собівартістю надрукованої продукції, але не тільки. Таким чином, продавець на вартість книг не впливав. Не без того, що існували й різноманітні процедури, якими клієнтів намагалися зацікавити і схилити до більш щедрих покупок. Зокрема, якщо людина бажала взяти багато книг, вона могла розраховувати на певну знижку. Подекуди братство навіть надавалю покупцю кредит на свої книги. Усі торгово-грошові операції з книгами відбувалися у спеціально обладнаному для цього місці, “склепі”, тобто відповідній книжковій лавці.

Як можна бачити, процес продажу книг братством було організовано непогано. Звідси й відповідна географія поширення книг із типографії Львівського Успенського братства: це Волинь і Поділля, але також Центральна Україна, Білорусь, Литва, Молдова, навіть Московія. Особливо тісними та інтенсивними були зв’язки між братством й Києвом. Зі Львова до Києва їхало дуже багато книг, саме у цьому напрямку братство й продавало найбільше друків. Особливо інтенсивним цей процес був в роки Хмельниччини, коли робота київської типографії зупинилась. Врешті, якщо про географію поширення, то навіть на терени сучасних Угорщини, Сербії, Македонії, Греції також потрапляли видання, які побачили світ під львівською вежею Корнякта.

Про гроші, які не люблять тиші

Процес продажу книг у Львівському братстві було організовано так, що усі виручені від цього кошти потрапляли до спільної каси братства. На початках гроші вносили до скарбниці один раз на місяць, а пізніше – один раз на квартал. При цьому, контроль за внесення цих коштів і їх вилученням покладався на тих самих братчиків, які відповідали за продаж та поширення виданих їм книг. Братчик вів підрахунок фінансових справ і звітував за книги, які залишалися у нього на руках. Цей процес також суворо регламентувався й контролювався. Наприклад, під 15 червня 1690 року у документах, пов’язаних із функціонуванням Львівського братства, знаходимо запис про видачу коштів отцю Підгірському, проповіднику. При цьому, інформацію деталізовано і вказано, що гроші взято із “вторгованих книг”, не з каси.

Сторінки Тріоді цвітної. – Львів. друкарня Михайла Сльозки, 1666 – 1667 рр — Сторінки Тріоді цвітної. Львів, друкарня Михайла Сльозки, 1666 – 1667 рр

Безумовно, що досить цікавим є і питанням про конкретні суми, виручені за продані книги. Очевидно, що останні були відмінними і змінювалися у залежності від часу та ситуації. Однак, є підстави вважати, що загалом заробіток був дуже навіть непоганим. У одному із записів у статистичних документах братства подано дуже точний і детальний список проданих книг: 5 “Часословів” за 30 злотих, 7 “Часословів” за 35 злотих, 5 “Часословів” за 25 злотих взяв пан Габріель Лонгіш, 2 було продано за 10 злотих панові Павлові Лавришовичу, 1 за 6 злотих панові Сльозці і 3 за 18 злотих купив прибулий з Луцька. Таким чином, загальна сума – це 129 злотих за 24 “Часослови”. Важливо зазначити, що багато надрукованих книг не продавали, а дарували – після відповідного побажання та рекомендацій братчиків: 1 отцям у Крехів, 1 в Успенську церкву у Львові, 2 в монастир у Добромилі, ще один у монастир св. Онуфрія, а 69 “Часословів” друкареві Михайлові Сльозці замість зарплати. Водночас, як виглядає, процес друкування книг все одно був самоокупним і виправданим.

Львів 70-х років минулого століття. Успенська церква та вежа Кортняка

Очевидно, що заснування типографії представниками Львівського братства, перш за все, сприймалося в контексті просвітницьких ідей та як складова боротьби за уми. Водночас, як показала практика, це починання виявилося ще й фінансово виправданим та приносила непогані кошти. У подальшому ці гроші, на рівні із членськими внесками, пожертвами, виручкою за продаж свічок, були запорукою фінансової стійкості братства, його самостійності, використовувалися для забезпечення різних осередків та ініціатив при ньому: утримання школи, типографії, шпиталю, двох священиків, проповідника і диякона Успенської церкви.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

Архив Юго-Западной России. – Киев, 1904. – . Ч. 1. Т.11. – С. 539 – 540, 542.
Архив Юго-Западной России. – Киев, 1904. – . Ч. 1. Т.12. – С. 89 – 92, 227, 237.
Кіт Н. Книготоргівля Львівського ставропігійного братства у XVI – першій половині XVIII століття // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство. – Львів, 2007. – Вип. 2. – С. 39 – 53.

Про (не)відому Ганну Гром, або до Міжнародного Дня Музеїв

18. 05. 2021

«Щодня до нас прибувають все нові і нові групи екскурсантів, туристів …»: про відомого хранителя музею Івана Франка в Нагуєвичах Ганну Гром і маловідому музейну педагогіку в часи тотального атеїзму (липень 1956 – березень 1961).

Ганна Петрівна Гром (з дому Гаврилик) (1.08.1933 – †4.04.2004), народилася в Нагуєвичах у 1933 р. у селянській сім’ї. Закінчила Нагуєвицьку середню школу в 1952 р. із золотою медаллю (І випуск). Після закінчення Дрогобицького педагогічного інституту, у липні 1956 р., Г. Гром була скерована на посаду директора незалежного на той час літературно-меморіального музею Івана Яковича Франка, на якій працювала до березня 1961 р. В цей час їй було всього 23 роки, при цьому вона зуміла серйозно реорганізувати музей та адаптувати його екскурсійний потенціал під різні вікові категорії, передовсім учнів та студентів. Врешті музейна справа в Нагуєвичах стала доброю базою для музейної педагогіки студентів Дрогобицького педагогічного інституту, який сьогодні також носить ім’я Івана Франка.

У даній розвідці спробуємо за маловідомими і невідомими матеріалами дослідити не тільки постать Г. Гром, але й її реформаційно-реорганізаційні справи, які були спрямовані на збереженні ідентичності Нагуєвич в період надмірного тиску атеїзму на постать і спадщину українського генія Івана Франка.

Ганна Гром (фото із фондів музею І. Франка в Нагуєвичах)

Фактично у липні 1956 р. Г. Гром перейняла справу підготовки до 100-го ювілею від дня народження Івана Франка. Досі не відомо, чому керівництво культури вирішило замінити директора саме на передодні святкування, але факт спонтанності є очевидним. Скоріш за все управління культури області шукало молоду та енергійну людину, яка б докорінно реформувала музейну справу і добре знала туристичні локації родинного села письменника та його спадщину. Наприкінці липня 1956 р. наплив туристів був очевидним, врешті відбувалися літні практики та відчити лекцій для студентів заочних відділень Дрогобицького та Львівського університетів. Наприклад, саме за програмою та угодою із вузами і директором Г. Гром 29 липня 1956 р. музей І. Франка в Нагуєвичах відвідала птужна група студентів-заочників IV-го курсу та викладачів історико-філологічного факультету Дрогобицького педагогічного інституту, а враження про екскурсію опублікувала вчителька Судово-Вишнянської середньої школи Г. Крат. Завідувач кафедри української літератури М. Домницький особисто долучився до екскурсії наукових працівників подавши власні методичні поради щодо педагогічних особливостей подання матеріалу учням про життя І. Франка в Нагуєвичах. Фактично це один із перших зафіксованих навчально-методичних семінарів для вчителів регіону зафіксований в пресі[1].

У 1956 р. Г. Гром долучилася до проектів хранителів Львівського музею І. Франка у підготовці до святкування 100-ття від дня народження І. Франка, зокрема в контексті спеціальної постанови Всесвітньої Ради Миру від 9 квітня 1956 р. Згідно постанови міністерства культури у Києві у Нагуєвицькому музеї розпочалося створення нової експозиції, яку разом із львівськими музейниками Марією Давидовою, Вірою Бонь та Левком Полюгою[2] допомагала розробляти і Ганна Гром. Тоді й виникла ідея побудувати на родинному подвір’ї І. Франка батьківські хату та кузню, а також новий бюст-пам’ятник українського генія. Ця ідея музейників вперше була офіційно висловлена на вищому рівні у спільному зверненні Й. З. Штокала, П. С. Козланюка, Є. К. Лазаренка, В. І. Сколоздри, Ю. С. Мельничука, Р. П. Чупина та Я. Х. Цегельника до секретаря Дрогобицького обкому КПУ тов. Гапія[3]. Щоправда тоді ідея так і не була втілена в життя. Натомість багатотисячне франкове свято відбулося з особливою програмою, адже на подвір’ї Франків вперше виступав відомий письменник Максим Рильський, який написав унікальні слова

«Свята святих землі цієї,
Що у Франковій стороні.
Шановні гості зупиніться
І поклоніться цій землі!»[4]

За підсумками засідання ювілейного комітету, який під головуванням Миколи Бажана відбувався в Києві 3 серпня 1956 р.[5] з питань організації багатоденної програми 100-го ювілею від дня народження Івана Франка, 14 серпня 1956 р. дрогобицька преса повідомила про остаточний текст програми. Серед делегатів від Дрогобиччини виступав голова дрогобицького обласного ювілейного комітету Я. Д. Вітошинський, у доповіді котрого було заслухано й тему підготовки музею Івана Франка в Нагуєвичах до святкувань. Як виявилося з нагоди рішень урочистого засідання Урядового ювілейного комітету і за участі громадськості, представників Всесвітньої Ради Миру, делегацій письменників союзних республік, а також представників зарубіжних країн 26 серпня 1956 р. було відкрито пам’ятник Івану Франку в Києві на площі Івана Франка. При цьому урочисті заключні засідання однозначно мали відбуватися в селі Івана Франка – 6 вересня 1956 р. (щоправда раніше повідомлялося про 5 вересня[6]).

У ці дні музейний простір і громадськість серйозно готувалися до події. Відбувалося генеральне прибирання практично усіх локацій села пов’язаних із Іваном Франком. До 100-ччя згідно офіційних запитів музейного директора до районної влади, влада вперше заасфальтувала центральну вулицю села, що вплинуло на збільшення туристів музею. В середині серпня 1956 р. музей відвідало значно більше туристів. Одну із світлин цієї жвавої екскурсійної пори, зокрема із туристами м. Самбора опублікувала у дрогобицькій пресі І. Картузова[7].

Фото туристичної групи із Самбора біля музею І. Франка. Фото І. Картузової, перед 14 серпня 1956 р.[8]

6 серпня 1956 р. в газеті «Радянське слово» було опубліковано розлогу рубрику «Завтра – 100-річчя з Дня народження І. Франка», у якій було адаптовано ювілей до партійної тематики, але й коротко оглянуто програму та особливості проведення святкувань в музеї і селі Івана Франка[9]. З цього приводу по питаннях двадцятитомного видання творів І. Франка та програми святкування спеціальну статтю опублікував дійсний член академії наук УРСР А. Білецький[10].

26 серпня 1956 р. Ганна Гром публікує маловідому сьогодні статтю «Всенародна любов» про переддень святкування ювілею у музеї Івана Франка. Щоправда будучи вже одруженою, у газеті прізвище авторки чомусь було опубліковане згідно дівочого прізвища, яко Ганна Гаврилик – директор Літературно-меморіального музею Івана Франка. Про масштаби екскурсійного напливу туристів у Нагуєвицький музей напередодні 100-го ювілею директор зазначала: «Щодня до нас прибувають все нові і нові групи екскурсантів, туристів, які проїхали сотні і тисячі кілометрів, щоб побувати в зеленому прикарпатському селі, де народився Іван Франко. З далекої Канади, через океан здійснили свою подорож Марія Скрипник, Карл Кобилянський і Юрій Мотоляк»[11]. Щоправда ця стаття мала звичайно партійні ідеологічні вимоги, які змушусили молодого директора писати про так зване «оспівування Франком російського братнього народу та його зв’язки з російською культурою»[12]. У цей же час директор вперше повідомила про формування архіву музею, зокрема епістолярної спадщини, адже на адресу установи постійно приходили листи з різних куточків СРСР та з-за кордону. Також збільшувалися численні записи у книгах відвідувачів. З приводу відвідування та вражень від експозицій оновленого музею Г. Гром писала: «Професор С. Бабаджанов, що прибув з Башкирії з великим інтересом простежив життя молодого Франка в його рідному селі. Високо оцінивши експозицію музею, азербайджанський письменник Мехті Гусейн відмітив у книзі, що радянський народ по-справжньому вивчає творчість і життя великого письменника-революціонера»[13]. Зауважимо, що паралельно серйозні оновлення експозиції відбувалися і у Львівському музеї Івана Франка[14], щоправда основні масові заходи до 100-ї річниці відбувалися цього року виключно у Нагуєвичах. В літературі більшість заходів й надалі проводитимуться на масштабному рівні за протоколами ствердженими саме цього ювілею.

До 100-го ювілею село Івана Франка було повністю електризоване новими трансформаторними станціями, які дозволили повністю освітити територію літературно-меморіального музею І. Франка[15].

Напередодні ювілею серйозно було змінено фонди музею, як виявилося переговори про перенесення оригіналів зі Львова і Дрогобича в Нагуєвичі велися, ще за каденції директора музею Ганни Мусієнко, проте завершилися успіхом за директорства Ганни Гром. Так, станом на 26 серпня 1956 р. до фондів Нагуєвицького музею було передано оригінальну німецькомовну «Золоту книгу» нормальної школи оо. Василіан із записом реєстру учнів усіх класів у яких навчався І. Франко[16]. Попередньо книга зберігалася в Дрогобицькому краєзнавчому музеї, але згідно рішення управління культури області та домовленості між дирекціями музеїв, оригінал книги, який зберігається досі, все ж було передано до фондів Нагуєвицького музею[17]. Також у новій експозиції туристи отримали можливість побачити видання коротких біографій Івана Франка, а також твору «Каменярі» різними мовами світу: німецькою, китайською тощо. Окремої уваги заслуговували нові картини відомих художників про епізоди із життя Івана Франка: «Іван Франко серед селян», «Івана Франка серед бориславських робітників», «На етапі» та ін. Впродовж ювілейного тижня 20 – 27 серпня 1956 р. кількість туристів в музеї перевищила 1 500 осіб, при цьому люди прибували з усіх куточків СРСР, зокрема Києва, Москви, Смоленська, Ленінграда та ін. На ювілейне заключне засідання 5 (6) вересня 1956 р. прибули і спортивні екскурсійні маршрути, зокрема окремий табір з наметами розбили учні залізничних шкіл Львова, які мали за мету відвідати під час туристичного походу усі локації та місця пов’язані з Іваном Франком[18]. 25 серпня 1956 р. біля відомої природньо-музейної локації – дуба Івана Франка, зокрема на території «діброви» відбулося також фінішне підсумування обласної літературно-краєзнавчої естафети зіркового походу школярів Дрогобиччини, яка була приурочена до 100-го ювілею. Біля вечірнього вогнища діти декламували вірші та виконували пісні на слова Івана Франка. Водночас неподалік музею відбулася ювілейна сесія Івано-франківської (тоді так називали село Нагуєвичі) та Підбузької районних рад, після чого розпочався ювілейний концерт та легкоатлетичні змагання[19].

З ініціативи директора Г. Гром на території музею і Нагуєвич було домовлено про роботу із дітьми різних вікових категорій. Так, 1 вересня 1956 р. школярі з Дрогобицької області, а також Жидачева прибули на веломашинах до галявини біля дуба Івана Франка. Проте перш ніж дійти до кінцевої точки злету діти пройшли 290 км пішого маршруту. Біля дуба їх привітали представники культури та влади Дрогобиччини та було оголошено відкриття заключної естафети. Учасники злету вишикувалися на урочисту лінійку, адже прибули учасники юних туристів з Києва та Львова. За кілька годин на галявині булі дуба було змонтовано наметове містечко під назвою «Привал юних нащадків Каменяра». 2 вересня, у неділю, між учнівськими загонами відбулися змагання з туризму: на швидкість установки наметів, переправи через ріку (потік Збір), з надання першої медичної допомоги, а також конкурси на кращі краєзнавчі матеріали і туристичний обід. Окремо було змонтовано радіо-намет з якого велася пряма трансляція конкурсної передачі з художньої самодіяльності. Також учасники злету організували екскурсію історичними пам’ятками рідного села Івана Франка. Після цього було розпалено багаття та розпочато нічний похідний вечір із піснями на слова Івана Франка[20].

1 вересня 1956 р. учнівсько-студентський табір біля дуба Івана Франка. Фото І. Картузова[21]

Туристи-краєзнавці біля пам’ятної арки на місці, де стояла садиба Франків. Фото І. Картузова, 1 вересня 1956 р. [22]

7 серпня 1956 р. Б. Кірше опублікував коротку інформацію про початок святкування 100-го ювілею письменника в музеї та селі Івана Франка[23]. Понеділковий ранок в цей час був дощовий, але це не завадило з’їжджатися на мітинг автобусам з делегаціями з усієї Дрогобицької області. На площі перед новим сільським клубом секретар парторганізації колгоспу ім. І. Франка надав слово голові облвиконкому І. Й. Яворському, після якого виступали ланкова Лідія Джеджула та бібліотекар Діна Кащій. Після цього в клубі відбулося ювілейне засідання районної та селищної ради, яке відкрив голова Підбузького райвиконкому «товариш Лобусевич». Історичну довідку та екскурс і біографію І. Франка здійснив у своїй лекції завідувач кафедри української літератури Дрогобицького педагогічного інституту М. І. Домницький, а після нього спогадами про письменника поділилися сучасники Івана Франка Розалія Гаврилів та Ілля Бадинський[24]. Після цього відбулося ювілейне свято «Пісні та танцю», яке відкрив зведений хор учасників художньої самодіяльності міст Дрогобича, Борислава, Стрия, Самбора, Підбузького і Сколівського районів[25].

5 вересня 1956 р. у середу в селі Івана Франка відбувалося основне заключне засідання програми святкування 100-го ювілею, при цьому від музею аж до родинного подвір’я Франків вулиця була переповнена відвідувачами[26]. Цікаво, що вздовж центральної вулиці громада села допомогла змонтувати чимало книжкових кіосків, у яких популяризувалася спадщина Івана Франка[27]. При цьому силами музейних працівників було організовано вуличну виставку на присвячену життю та творчості Івана Франка. Також за ініціатив та ідеологічного впливу партійної цензури вздовж вулиці було розвішано портрети Максима Горького, Тараса Шевченка, Івана Франка[28].

Мітинг за участі членів міжнародного ювілейного комітету розпочався на площі навпроти середньої школи села Івана Франка (Нагуєвич) о 16. 00 год. Серед присутніх на трибуні були: 1-й заступник Голови Ради Міністрів УРСР – М. С. Гречуха, а також голова Республіканського ювілейного комітету М. Бажан та члени комітету – Є. Гринчак, П. Козланюк, К. Литвин, І. Монастирський, М. Тихонов (секретар правління Спілки радянських письменників СРСР), П. Прокопчак (керівник делегації об’єднаних українських канадців), секретар обласного комітету КПУ – В. Дружинін, голова виконкому Дрогобицької обласної ради – І. Яворський, син Івана Франка – Тарас Франко, а також сучасники Івана Франка. Микола Бажан відкрив мітинг і привітав усіх від імені усіх письменників та урядовців, а також зазначив, що 100-й ювілей від дня народження І. Франка вшановує увесь світ. Після цього виступив письменник П. Козланюк, який охарактеризував життя і творчості Франка. Згодом доповіли про «статистичний прогрес» Підбузького району урядники, а також російський письменник М. Тихонов, який мав особливу промову. Завдання його промови полягало у тому, щоб реабілітувати роботу Всесвітньої ради Миру, яка нібито існувала поза рамками ідеології СРСР. Більше того письменник намагався переконати слухачів, що саме члени Ради внесли Франка в світовий перелік найвідоміших письменників, мовляв досі ніхто цього не розумів. Згодом письменник зачитав власного вірша написаного під впливом перебування у селі Івана Франка[29].

Президія ювілейної сесії в селі І. Франка, присвяченої 100 річчю з дня народження І. Франка. Виступає голова ювілейного державного комітету та ініціатор створення першого музею в Нагуєвичах Микола Бажан. Фото 5 вересня 1956 р.[30]

Святкування 100-річчя від дня народження Івана Франка в селі Нагуєвичі. Багатотисячний мітинг з нагоди ювілею. Фото 5 вересня) 1956 р.[31]

Привітальне слово до ювілею Франка було надано молодому директору Літературно-меморіального музею Івана Франка – Ганні Гаврилик (Гром), текст виступу котрої було опублікована в обласній пресі:

«Імена великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка і великого Каменяра – Івана Яковича Франка завжди живуть в наших серцях. Український народ, всі народи світу гаряче люблять Івана Франка. І це яскраво стверджує те, що протягом тільки останніх двох місяців музей Івана Франка відвідало понад 10 тисяч чоловік»[32].

Власні думки висловив представник від об’єднаних українців Канади журналіст, перекладач і член комуністичної партії Канади – Джон (часто Іван) Вір, який подякував за запрошення відвідати ювілейні заходи до 100-ччя від дня народження Івана Франка в Києві, Москві, Каневі, Львові та селі Івана Франка, зауваживши, що Канада зі свого боку також організувала в цей же час чимало заходів, які відроджують пам’ять про геніального українського письменника. Щоправда головна теза доповідача стосувалася ідеї зближенні українців, які вимушено виїхали в Канаду і стали відірваними від української території із українцями, які досі працюють на своїх землях. Врешті попри ідеологічні наголоси в своїй доповіді Джон Вір зазначив й про ментальні реалії життя українців за кордоном та спадщину Франка в цілому: «…І те, що нас визнають на чужині, що ми маємо свою мову, мистецтво, літературу, цим ми завдячуємо вам, тому що ви творите тут, тому що ви стоїте мужньо і непохитно в перших лавах борців за мир. Ми почуваємо себе невіддільною часткою, часткою великого народу, який вгору йде, хоч був запертий в льох. Ваше майбутнє в ваших трудових руках, і ви не звернете з свого шляху, з шляху поступу й прогресу, який заповідав наш Великий Каменяр»[33]. Як бачимо виступ делегата з Канади повністю різнився із тезами української інтелігенції, котра в цей час складала більшість у Канаді, і яка на території Канади продовжувала суперництво із українцями, які пристали до комуністичної ідеології. Відтак приїзд делегації і Канади в село Івана Франка на 100-й ювілей мав передовсім геополітичне значення в міжнародній ідеологічній війні СРСР. З іншого боку музей І. Франка в Нагуєвичах вперше отримав офіційну візитівку для співпраці із Канадою, яка стане в нагоді дещо пізніше.

Згодом виступили член Президії Академії наук УРСР І. Білодід, який коротко розповів про значення спадщини І. Франка в світовій літературі і науці. Після цього привітальне слово виголосив білоруський поет Микола Аврамчик, який окрім політизованих ідей «братності народів» вперше у історії Нагуєвич виголосив переклад вірша І. Франка «В долині село лежить» живою білоруською мовою[34]. Схожим був виступ грузинського письменника Симона Чіковані, який також зачитав вірша грузинською мовою. Після цього письменник вирішив особливий спосіб подякувати громаді і музею Іван Франка: «Ми, грузинські письменники, від щирого серця даруємо сільській бібліотеці книгу поезій Франка, видану у нас в республіці грузинською мовою»[35]. Поки що нам не вдалося ідентифікувати цей дарунок, а ні в музеї, а ні в бібліотеках теперішніх Нагуєвич, що явно пов’язано із тривалою відсутністю наукового порядку на прикінці ХХ – на початку ХХІ ст. у фондах музею.

Також згідно програми виступали молдавський поет Л. Корняну та казахський письменник Теміргалі Нуртизин, сучасниця Івана Франка – Розалія Гаврилик з Ясениці Сільної, таджицький письменник Амін Зале, який прочитав власного вірша на честь І. Франка «Моїм українським братам». Також виступав львівський поет Дмитро Павличко, який зачитав свого вірша «Франкова криниця». Польським письменник Юліан Стрийковський від себе зазначив: «…Дороге ім’я Івана Франка я знаю з дитинства. Це велике щастя, що мені довелося побувати на батьківщині великого сина українського народу. Пам’ятаю, як вперше, будучи підлітком, я побачив портрет Франка в простій гуцульській хаті. Його одухотворене вольове обличчя зразу ж справило на мене велике враження…»[36]. Після цього поет прочитав польською мовою вірш «Каменярі». Російський поет Микола Ушаков прочитав учасникам мітингу власні переклади на російську мову поезій Івана Франка. Натомість румунський письменник Єусебіу Камілар зауважив про важливість тяглості поколінь в рідному селі Івана Франка: «…Дорогі друзі! Є в світі речі про які людина ніколи не може забути – це мати, світло сонця і місце народження. Ось чому мене так хвилює перебування в селі, де народився великий син українського народу Івана Франко. Я дивлюся на дітей вашого села, що сидять отут перед нами ,і думаю, що з них можуть і виростуть нові Франки. В цьому я вбачаю безсмертя великого Каменяра»[37]. Після цього слово виголосив український письменник Андрій Малишко, який наголосив на потребі наслідування літературознавчих традицій Франка в українській культурі. Окрему доповідь мав також Тарас Франко, щоправда її резюме чомусь було неопубліковане. Зі свого боку Микола Бажан подякував усім виступаючи і оголосив засідання закритим, після чого пролунав гімн УРСР[38].

Багатотисячне святкування трансформувалося одразу у кілька локацій, які тривали до самого вечора: концерт учасників художньої самодіяльності та артистів обласної філармонії, у сільському клубі відбулася перша демонстрація нового фільму «Іван Франко» Київської кіностудії, який напередодні знімався і в Нагуєвичах[39]. Сьогодні цей фільм вже віднайдено для фондів ДІКЗ «Нагуєвичі».

Ювілейні торжества в с. Івана Франка. На трибуні М. Бажан. Фото 5 вересня) 1956 р.[40]

Достеменно невідомо, чому Ганну Гром «попросили» з посади, щоправда добре відомо про її реформаційну політику, як на рівні науки, так і на рівні розвитку музейних фондів та реорганізації музейної педагогіки. Починаючи із 1961 р. і аж до виходу на пенсію, у 1988 р., Г. Гром викладала українську мову та літературу в Нагуєвицькій середній школі. Упродовж 1968[41], 1977 – 1978 рр. разом із Г. А. Данилькевич підготувала ґрунтовну (із політичних причин надто заангажовану) розвідку про історію села Івана Франка Дрогобицького району для енциклопедичного видання «Історія міст і сіл. Львівська область»[42].

Меморіальна арка на колишньому подвір’ї Франків в Нагуєвичах (фото 1968 р.)[43]

очевидь під впливом академічної науки, яка серйозно готувала краєзнавців і дослідників для таких масштабних проектів Г. Гром у пізніші роки розширила свої розвідки з історії Нагуєвич, які вдало застосовувала у педагогічній роботі в школі. Невипадково Г. Гром отримала звання «Відмінника народної освіти», а в пізніший час стала автором численних краєзнавчих праць про Нагуєвичі та постать Івана Франка[44]. Відомим Франкознавцем Ганну Гром знали ще з радянських часів. Невипадково 27 серпня 1976 р. її запросили до членства у президії урочистого вечора з нагоди святкування 120-річчя від дня народження Івана Франка у Києві, на якому Г. Гром виступила із промовою та вітанням від імені громади Нагуєвич[45]. У 1981 р. під час відкриття садиби Івана Франка відомий франкознавець Г. Гром мала кілька зустрічей із відомими письменниками тієї доби. У фондах ДІКЗ «Нагуєвичі» збереглось фото, яке зафіксувало її зустріч із Павлом Загребельним.

Святкування 125-ї річниці від дня народження Івана Франка. 1981 рік. Письменник Павло Загребельний дає автограф вчительці Нагуєвицької СШ Гром Ганні Петрівні[46].

Праці Г. Гром досі вважаються культовими в історіографії історії Нагуєвич та «нагуєвицького періоду» життя І. Франка. Г. Гром одна із перших звернула увагу на польові дослідження в околицях Нагуєвич, зокрема в стосунку збору спогадів та родинних архівів односільчан, чим реабілітувала історичну пам’ять про нащадків родини Франків в Нагуєвичах. Врешті це була перша директор музею, яка почала творити наукову програму музейних досліджень живучи наукою до останніх днів…

Богдан ЛАЗОРАК та Тетяна ЛАЗОРАК

[1] Крат Г. / Вшановують пам’ять Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 14 липня. – С. 3.

[2] Бонь В., Оркуш М. До історії музею-садиби Івана Франка // // Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. – Вип. 10 (155-річчю від дня народження Івана Франка). – Львів: Ініціатива, 2011. – С. 202-203.

[3] Бонь В., Оркуш М. До історії музею-садиби Івана Франка // // Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. – Вип. 10 (155-річчю від дня народження Івана Франка). – Львів: Ініціатива, 2011. – С. 203.

[4] Бонь В., Оркуш М. До історії музею-садиби Івана Франка // // Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. – Вип. 10 (155-річчю від дня народження Івана Франка). – Львів: Ініціатива, 2011. – С. 204.

[5] РАТАУ. В Урядовому комітеті по підготовці і проведенню 100-річчя з дня народження Івана Франка // радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 5 серпня. – С. 1.

[6] РАТАУ. В Урядовому комітеті по підготовці і проведенню 100-річчя з дня народження Івана Франка // радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 5 серпня. – С. 1.

[7] В селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 14 серпня. – С. 1.

[8] В селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 14 серпня. – С. 1.

[9] Завтра – 100-річчя з Дня народження І. Франка // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 1.

[10] Його велич // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 1.

[11] Гаврилики Г. Всенародна любов // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 3.

[12] Гаврилики Г. Всенародна любов // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 3.

[13] Гаврилики Г. Всенародна любов // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 3.

[14] Дивіться докладніше статтю заступника директора Львівського музею Івана Франка Віри Бонь: Бонь В. В музеї Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1957. – 28 серпня. – С. 4.

[15] Шалак М., Гурський І. По франківських місцях. Напередодні // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 1.

[16] Шалак М., Гурський І. По франківських місцях. Напередодні // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 1.

[17] У грудні 2019 р. переклад та підготовку до публікації «Золотої книги» нормальної школи оо. Василіан в Дрогобичі розпочала старший науковий співробітник ДІКЗ «Нагуєвичі», магістр педагогічної освіти Тетяна Лазорак.

[18] Шалак М., Гурський І. По франківських місцях. Напередодні // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 1.

[19] Шалак М., Гурський І. По франківських місцях. Напередодні // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 1.

[20] Зліт юних туристів-краєзнавців // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня 1956. – С. 4.

[21] Зліт юних туристів-краєзнавців // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня 1956. – С. 4.

[22] Зліт юних туристів-краєзнавців // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня 1956. – С. 4.

[23] Кірше Ю. Свято в селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 27 серпня. – С. 2.

[24] Кірше Ю. Свято в селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 27 серпня. – С. 2.

[25] Кірше Ю. Свято в селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 27 серпня. – С. 2.

[26] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[27] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[28] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[29] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[30] Відділ фондів ЛММ КЗ ЛОР «АДІКЗ «Нагуєвичі». – Інв. № 352 ОР-Ф.

[31]Відділ фондів ЛММ КЗ ЛОР «АДІКЗ «Нагуєвичі». – Інв. № 228 ОР-ФР-Ф.

[32] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[33] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[34] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[35] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[36] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[37] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[38] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[39] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[40] Відділ фондів ЛММ КЗ ЛОР «АДІКЗ «Нагуєвичі». – Інв. № 355 ОР-Ф.

[41] Гром Г., Данилькевич Г. Село Івана Франка // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Львівська область / Ред. кол. тому: Маланчук В. Ю. (гол. редкол.), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип’якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відп. секр. редкол.), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П. АН УРСР. Інститут історії. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. – С. 286-296.

[42] История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Львовская область / Зав. ред. В. М. Кулаковский; Ред. И. Л. Бутич, Е. П. Вержбицкая и др. – К.: Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1978. – С. 276-284.

[43] Гром Г., Данилькевич Г. Село Івана Франка // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Львівська область / Ред. кол. тому: Маланчук В. Ю. (гол. редкол.), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип’якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відп. секр. редкол.), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П. АН УРСР. Інститут історії. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. – С. 286-296.

[44] Гром Г. Нагуєвичі – батьківщина Івана Франка. – Дрогобич: Відродження, 1992 . – 76 с.; ЇЇ ж. Нагуєвичі . ‒ Дрогобич: Відродження, 2002. ‒ 288 с.; Її ж. Франкові Нагуєвичі. – Дрогобич: ВФ «Відродження», 2004. – 280 с.; ЇЇ ж. Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – 2010. – Вип. 19. – С. 298-302.

[45] Бонь В., Оркуш М. Літературно-меморіальний музей у селі Івана Франка. Путівник. – Львів: Видавництво «Каменяр», 1978. – С. 51-52.

[46] Відділ фондів ЛММ КЗ ЛОР «АДІКЗ «Нагуєвичі». – Інв. № 211 ОР-ФР-Ф.

Виставка”Львівський історичний музей – Незалежній Україні” відкрилася в Кам’яниці Корнякта

18. 05. 2021

Експозиція виставки "Львівський історичний музей - Незалежній Україні"

Вчора, 17 травня 2021 року, в Кам’яниці Корнякта (пл. Ринок, 6, ІІІ поверх) відбулося відкриття виставки “Львівський історичний музей – Незалежній Україні”.

Ретроспективний характер виставки розкриває діяльність Львівського історичного музею за останні 30 років історії, або за перші 30 років Незалежності нашої держави.

“2021 рік є винятковий для України з огляду на те, що проживаємо 30 років Незалежності Української держави в Новітню добу. І важливість цього року очевидно, що відображається на роботі музею та музейників, які перш за все, з одного боку повинні формувати нову ідентичність спільноти, а з другого – бути платформою діалогу для різноманітних проявів цієї спільноти, говоримо про релігійні, етнічні меншості, які творять єдину українську націю.

Директор Львівського історичного музею Роман Чмелик

Готуючись до цього ювілейного року Львівський історичний музей пропонуватиме кілька проектів. І сьогодні – відкриття першого такого проекту, який так і називається Львівський історичний музей Незалежній Україні». Ми пропонуємо нашим відвідувачам, гостям, колегам подивитися на історію України за останні 30 років крізь призму роботи одного колективу. І уже кожен оцінить – зроблено багато чи мало? Що саме зроблено? Це ніби своєрідний іспит совісті для Львівського історичного музею”, – сказав директор Львівського історичного музею Роман Чмелик відкриваючи виставку.

Експозиція виставки за своїм наповненням є мега еклектичною, оскільки саме такою, багатограннною і різновекторною, є діяльність Музею. Тут представлені понад 500 пам’яток з фондів Львівського історичного музею різних культур, країн, епох та стилів.

“В модерній державі, в модерному суспільстві кожен має робити те, що він вміє і має це робити найкраще, а функція держави створити умови для того, щоб кожен міг розвивати та реалізувати свої вміння і знання. Це дуже важливо. Так само інституційно. І мені дуже приємно бачити виставку – це не просто показати 30 років музею. Музею, який зробив стільки виставок і кожен предмет який тут є він побував десь, розповідав про історію нашого міста, нашої держави. Показано, те, що не бачить відвідувач – реставраційна робота. І це дуже важливо розуміти, знати і головне осмислювати своє знання. І дуже важливо, що музей це робить і намагається осмислено донести це до відвідувача. І ми повинні розуміти, що музей – це дуже важлива інституція без якої не може бути суспільства, без якої не можна собі уявити міста, без якої не можна уявити держави”, – розповів теоретик музейної справи Зиновій Мазурик.

Через призму музейної пам’ятки, яка є чи не найважливішим засобом музейної комунікації, виставка демонструє внесок Львівського історичного музею у творення сучасного обличчя української держави через експозиційну, наукову, реставраційну роботу та формування музейного фонду України.

Генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Ігор Кожан

“Кожен музей має свою функцію і як є музей започаткований він буде жити довго і плідно працювати. Я завжди говорю, що музей це поняття вічне. Як постав музей, він може десь змінити форму, але він є і він розвивається, має різні етапи свого становлення, розвитку і виконання своїх функцій. А функції у нього закладені від самого початку його заснування. Музей не має стояти на місці, він має розвиватися. Львівський музей має багато локацій та відділів, зокрема нещодавно відкритий. І Сьогодні ми кожному приїжджому гостю, жителю Львова, України, закордонним гостям можемо з гордістю показати, що Львівський історичний музей є одним з провідних та модернових історичних музеїв на сьогодні. І це праця всього творчого, наукового колективу історичного музею”, – поділився думками генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Ігор Кожан.

Кожна пам’ятка на виставці – це або реалізований виставковий проект (1-зал), чи об’єкт фахової роботи реставратора (2-й зал), чи нове набуття зі свою історичною пам’яттю (3-й зал). Підсумком є підбірка наукових праць, каталогів, матеріалів конференцій, видання яких стали можливими за часів Незалежної України (3-й зал).

Заступник директора Львівського історичного музею з експозиційної роботи, кураторка виставки, Галина Скоропадова

“Сьогодні у цих стінах ми говоримо про можливості, про внесок і про переосмислення. Нашою виставкою «Львівський історичний музей Незалежній Україні» ми хотіли, в першу чергу донести до глядача який внесок Львівський історичний музей зробив у творення нового обличчя української держави. Передусім через основні напрямки нашої діяльності: виставково-експозиційну, реставраційну, наукову і формування Музейного фонду України. Показуємо ми ці напрямки через музейну пам’ятку. Оскільки саме вона є одним з найважливіших засобів комунікації музею і відвідувача. Тут представлено близько 570 пам’яток і кожна з них є або учасником виставкового проекту, або об’єктом фахової роботи реставраторів, або новим набуттям зі своєю історичною пам’яттю. Ці напрямки умовно поділяють виставку на три блоки, підсумком яких є наукова робота, представлена в окремій вітрині”, – розповіла заступник директора Львівського історичного музею з експозиційної роботи, кураторка виставки, Галина Скоропадова.

Вчений секретар Львівського історичного музею, кураторка виставки Ірина Полянська

“За цей час ми надбали 57 тисяч одиниць і це, по суті можна створити новий музей. І повертаючись думками назад – ми всі знаємо як нам було важко збирати пам’ятки, присвячені національній боротьбі. Українському патріотичному руху. ЗА радянського часу це було неможливо Слава Богу, що зараз наші співробітники мають можливість збирати артефакти, які показують справжню історію України. Завдяки нашим науковцям ми дістали чудові пам’ятки і В’ячеслава Чорновола, і Левка Лук’яненка, і Василя Кука та інших”, – зазначила вчений секретар Львівського історичного музею, кураторка виставки Ірина Полянська.

Звичайно, показати всі здобутки і напрацювання Музею за 30 років в одному виставковому проекті – неможливо. Але побачити як він розвивався, його історія, історію України – можна.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Луцький замок 1937 року на картині львівського художника

17. 05. 2021

На одному із зарубіжних аукціонів пощастило натрапити на раніше невідому картину Луцького замку. Вона привернула увагу, через те, що художнику вдалось намалювати не лише замок, а й будівлі навколо нього.

Відомо, що картина була створена у 1937 році. Також вдалось дізнатись, що автором картини є відомий польський художник-баталіст, член Спілки художників України з 1939 року. Його ім’я Станіслав Батовський-Качор (1866-1946). Напевно, в 1937 році він перебував в місті Луцьку і саме тоді створив це полотно. Назва картини Надбрамна вежа в Луцьку». На ній бачимо одну із веж Луцького замку, інша назва, якої В’їздна.

Художник Станіслав Батовський-Качор, поч. ХХ ст.

З біографії художника відомо, що він народився в місті Львові. Потім він здобував освіту у Краківській академії, Віденській академії образотворчих мистецтв та Мюнхенській академії мистецтв. Впродовж життя митець багато подорожував, мешкав в Франції, Італії, Марокко та Іспанії.

Більшість свого життя художник провів у своїй віллі в місті Львові, при вулиці Святої Софії (нині – приміщення Візового відділу Генерального консульства Республіки Польща у Львові).

Станіслав Батовський-Качор «Надбрамна вежа в Луцьку», 1937 р.

Станіслав Батовський-Качор «Надбрамна вежа в Луцьку», 1937 р. (зворот)

У 1903-1914 рр. художник працював викладачем в художній школі міста Львова, також був співзасновником львівського товариства польських художників «Молоде мистецтво» та членом правління Асоціації польських художників у Львові.

Митець прославився картинами на історичну та батальну тему. Його відомі твори: «Атака кінноти під Хотином», ілюстрацій до «Трилогії» Сенкевича — «Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володиєвський».

Надбрамна вежа Луцького замку, 1930-ті роки.

Зараз роботи цього художника знаходяться в колекціях найбільших музеїв Польщі, України та США, а частина в приватних колекціях.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело: https://koneser.krakow.pl/

Нове дихання в українському сучасному репі – Роман Рамус (відео)

17. 05. 2021

Львівський артист Роман Рамус презентує пісню «Поворот», яка зачепить кожного слухача глибиною змісту.

«Для мене дуже важливо самому писати свої пісні, а не користуватися послугами гострайтерів, закладаючи у них сенс, який опирається на власні та особисті історії та досвід. Щирість – у своїх піснях я завжди відвертий та правдивий, як з собою, так і з слухачем».

Послухати пісню можна за посиланням:

Артист розпочав свій творчий шлях ще 5 років тому. Та через життєві обставини зробив перерву на 2 роки. І тепер Роман Рамус готовий до перезавантаження.

«Більш ніж два роки у моїй свідомості вирувала буря та боротьба двох его, які суперечили один одному. Понад два роки я потухав з кожним днем, проведеним без музики. Я точно можу сказати, що не бачу свого життя без музики та творчості. Я готовий працювати на всі 100%!»

Саме піснею «Поворот» Роман Рамус починає новий етап у творчості:
«Новий «Поворот». Новий, фірмовий звук з власним стилем, який вироблявся роками. Нове бачення. Свіжий, але старий розум. Нові “табу” та відкриття. Старий Рамус, але повністю перезавантажений. 98%, 99%, 100% . RELOADING COMPLETE.
Бережіть своїх смаки та мегабайти на смартфоні для нового плей-листа. І будьте готові. Ми стартуємо! Можливо вже за наступним “поворотом” наша ціль.»

Артист вже відзняв відео роботу на трек «Поворот», який презентує на початку літа.

Ольга МАКСИМ’ЯК

З 18 до 23 травня Львів святкує Міжнародний день музеїв (повна програма)

17. 05. 2021

Львів, Лев біля Порохової вежі, фото 1976 року

18 травня Львів разом з усім світом відзначатиме Міжнародний день музеїв. Для події у 2021 році Міжнародна рада музеїв ІСОМ затвердила тему: «Майбутнє музеїв: перевинайдення та переосмислення».

Оскільки цьогорічною темою є «Майбутнє музеїв: перевинайдення та переосмислення», близько 25 музеїв міста підготували спеціальну програму, яка відтворює переосмислення стосунків між музеями та відвідувачами, відкриває цінність музеїв в житті громади. Програма включає лекції на свіжому повітрі, презентації нових виставок, оновлених експозицій, екскурсії з можливістю творення музейного простору особисто, квести для дітей, перегляд рекламних роликів музеїв тощо. Про це повідомляє пресслужба Львівської міськради.

ПРОГРАМА

18 травня, вівторок

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка

Адреса: вул. Івана Франка, 152

Вільний вхід протягом дня.

Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької

Адреса: вул. Листопадового Чину, 7

Вільний вхід протягом дня.

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

Адреса: вул. Листопадового Чину, 11

Вільний вхід протягом дня.

Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького

Адреса: вул. М. Устияновича, 10

Вільний вхід протягом дня.

Історичний комплекс НМЛ ім. Андрея Шептицького

Адреса: вул. М. Драгоманова, 42

Вільний вхід на постійну експозицію “Українське мистецтво ХХ ст.” (12:00-20:00)

Інтерактивний музей D.S.Таємна Аптека

Адреса: пл. Соборна, 1

Вільний вхід протягом дня.

Екскурсія “Таємниці двох старовинних аптек DS”

10:30-12:00

12:00-13:30

Під час екскурсії Вас чекає вражаюча історія та цікаві факти двох відновлених старовинних аптек “Марійської” та “Під угорською короною” й можливість стати учасниками таємного аптечного товариства у “Інтерактивному музеї D.S.Таємна Аптека”.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 37-05-698
Місце зустрічі: пам’ятник Матері Божої на площі Марійській (площа Міцкевича, 8)

Музей міста

Адреса: пл. Ринок, 1

Вільний вхід протягом дня.

В гості до МуМі. Прийди! Поділись! Пострибай!

11:00-21:00

Повеселіться з друзями, згадуючи одну з найулюбленіших дитячих ігор – резинки. Зніміть коротке відео гри, а ще краще одразу навчіть когось, наприклад, своїх дітей. А ролик із хештегом #грарезинки та #mumilviv розмістіть онлайн в соц. мережах в Міжнародний день музеїв 18 травня. Якщо хочете побачити, хто ще пам’ятає як стрибати, викличте друзів на челендж і затегайте їх – нехай покажуть на що вони здатні!

Також, 18 травня можна пограти резинки у Музеї міста, як і поділитись власним досвідом пізнання міського простору в Лабораторії дитинства. У цей день МуМі працюватиме для відвідувачів довше. А хто завітає, ще й отримає сюрприз.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові

Адреса: вул. І.Франка, 154

Вільний вхід протягом дня.

“Селфі в Президентському саду”

11:00 – 16:00

Усі охочі впродовж дня можуть завітати до Львівського музею Михайла Грушевського та безкоштовно зробити фото на квітучій садибі музею та у Президентському саду.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Виставка “…я в році 1901 купив кусень грунту під містом, щоб поставити собі хату…”

11:00-17:00

Виставка оригінальних матеріалів фондової збірки, присвячена 120-річчю від часу закладення Львівської садиби Грушевських, на якій представлені раритети, що ілюструють історію зведення львівської вілли історика.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

“Вілла Грушевських, або історія одного будинку на Софіївці”

12:00

Розповідь, під час якої Ви дізнаєтеся історію вілли Грушевських, зведену на мальовничій Софіївці, від часу задуму побудови (на початку ХХ ст.) і до сьогодні. З чого все починалося, хто і коли мешкав у будинку найвизначнішого українського історика за адресою Понінського, 6 (тепер І.Франка, 154) у Львові та які життєві перипетії тут відбувалися. За гарної погоди слухати розповідь будемо у садибі.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Музей-заповідник “П’ятничанська вежа”

Адреса: Львівська обл., Жидачівський р-н, с. П’ятничани, вул. Замкова, 40

Огляд оновленої експозиції П’ятничанської вежі

11:00-17:00

У приміщенні П’ятничанської вежі будуть представлені опудала тварин та твори сакрального мистецтва із фондозбірки Галереї.

Вік: без обмежень
Вартість: вхідний квиток для дорослих – 30 грн., дітей, студентів та пенсіонерів – 20 грн. Без реєстрації

Меморіальний музей тоталітарних режимів “Територія Терору”

Адреса: пр. Чорновола, 45г

Вільний вхід протягом дня.

Екскурсії: 150 грн, 75 грн. – пільгова екскурсія

День вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

11:00-18:00

День вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу відбудеться 18 травня на території музею “Територія Терору”.

В рамках Дня пам’яті плануються такі заходи:

Молитва (дуа) в пам’ять постраждалих в наслідок депортацій. Проводить представник мусульманської громади м. Львова, Енвер Кучук.
У “вагоні-телятнику” відбудеться відкриття виставки картин художника Рустема Емінова. 3. Показ відеоматеріалів про геноцид у бараці №2, а також виступи доповідачів: Амета Бекірова, Тимура Канатаєва.

Вік: 14+
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Музей вишиваних ікон отця доктора Дмитра Блажейовського

Адреса: вул. Театральна, 26

Вільний вхід протягом дня.

Ознайомча екскурсія до Міжнародного Дня музеїв

12:00-12:30

Історія заснування музею, проведені виставки, сучасність і перспективи розвитку музею вишиваних ікон.

Вік: 14+
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Музей “Івана Георгія Пінзеля”

Адреса: вул. Личаківська, 2-а

Кураторська екскурсія Лесі Банах Музеєм Пінзеля

14:00-15:00

Запрошуємо ознайомитись із творчістю останнього великого скульптора доби бароко Івана Георгія Пінзеля та представників львівської школи різьби того періоду. Принагідно, Ви дізнаєтесь про історію храму Кларисок зі стінописом роботи Станіслава Строїнського.

Вік: без обмежень
Вартість: 100 грн. з однієї особи. Вхідні квитки: для дорослих – 50 грн, дітей і пенсіонерів – 20 грн, студентів – 30 грн.
Реєстрація за телефоном: (098) 72-39-143

Музей етнографії та художнього промислу

Адреса: пр. Свободи, 15

Вільний вхід протягом дня.

Екскурсія виставкою “Керамічний код Івана Левинського”

15:00-15:40

Масштабна фондова виставка присвячена керамічному спадку видатного українського архітектора, педагога, підприємця і громадського діяча Івана Левинського. Понад 300 пам’яток зі збірки МЕХП та приватних колекцій, що розміщені на площі 5 залів, демонструють еволюцію художніх особливостей фірмового стилю кераміки Івана Левинського від 1890 до 1914 років.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Художньо-меморіальний музей Івана Труша

Адреса: вул. І.Труша, 28

Вільний вхід протягом дня.

Кураторська екскурсія музеєм та садом І.Труша

15:00-15:45

Екскурсія експозиційними залами ХММ І.Труша ознайомить відвідувачів із основними віхами життя і творчості видатного українського художника Івана Труша. У музеї в широкому хронологічному діапазоні представлена живописна спадщина митця. Екскурсія продовжиться садом довкола вілли і допоможе глядачам довідатись про неперевершений хист художника-мислителя, філософа, співця ліричного образу України.

Вік: 18+
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Зелена толока у садку І.Труша (висаджування улюблених квітів художника)

16:00-17:00

Сад довкола вілли Івана Труша дарував художнику творчий настрій та наснагу. Тут митець писав численні квіткові етюди упродовж тридцяти літ. Задля відновлення квіткової оази, що була тут при житті художника, у садку І.Труша відбудеться толока. У межах зеленої толоки усі охочі зможуть висадити настурції, братчики та інші улюблені квіти художника. Запрошуємо приносити зі собою однорічні квіткові рослини, аби разом відновити сад.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові

Адреса: вул. Соломії Крушельницької, 23

Вільний вхід протягом дня.

Відкриття виставки “Дарунок для Соломії”

17:00-18:00

У музеї буде презентовано картини художників, які вони подарували музею для проведення аукціону “Дарунок для Соломії”. Аукціон покликаний зібрати кошти для ремонтно-реставраційних робіт напередодні святкування 150-ліття Соломії Крушельницької у 2022 році. Зокрема буде представлено понад 50 робіт видатних художників України.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Музей історії електрифікації Львівщини

Адреса: вул. Мушака, 56

Вільний вхід протягом дня.

Екскурсія оновленою та розширеною експозицією

18:00-19:30

Запрошуємо відвідати екскурсію нашою експозицією, де розповімо про історію електрифікації, еволюцію професій в енергетиці, зміни в суспільстві, які є наслідком процесів електрифікації.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: через Facebook-сторінку музею

Львівський музей історії релігії

Адреса: пл. Музейна, 1

Вільний вхід протягом дня.

Кураторська екскурсія виставкою “Києво-візантійська традиція: образ і пам’ять”

Час уточнюється

Проводить куратор виставки Наталія Матлашенко.

Вік: 12-85 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 70-21-321

Відкриття банерної виставки “Крим. Народ. Історія Сьогодення”

14:00-15:00

Вік: 12-85 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 70-21-321

Відкриття виставки “Володимир Патик. Збережена таїна прадавньої культури”

15:00-16:00

Вік: 10-85 років
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Концерт класичної музики (труба, фортепіано, вокал)

17:00-17:45

Вік: 10-85 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном 0677021321

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

Адреса: просп. Свободи, 20

Вільний вхід протягом дня.

Музейний квест для дітей “Дари Митрополита”

14:00-15:00

Пройшовши квест, діти дізнаються багато цікавого з життя Митрополита Андрея Шептицького. Ознайомляться з творами мистецтва (іконами, скульптурою, рукописами та стародруками), які до музею особисто подарував Митрополит Андрей. По закінченню квесту наші юні поціновувачі мистецтва матимуть змогу відтворити особистий герб Митрополита Шептицького.

Вік: 6-13 років
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Майстер-клас з гравюри

17:00-18:00

За допомогою спеціально підготовлених кліше ліноритів, діти зможуть надрукувати листівку на папері спеціальною типографською фарбою з допомогою пресу або ж звичайної ложки.

Вік: 6-13 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 71-38-304, Марія

Кураторська екскурсія Василя Одрехівського виставкою «Василь, Володимир, Василь Одрехівський. Скульптура»

18:00-19:00

Виставковий проєкт «Василь Володимир Василь Одрехівський. Скульптура» присвячений 100-літтю від дня народження заслуженого діяча мистецтв України, відомого львівського скульптора Василя Одрехівського (1921-1996 рр.). На мультимедійній виставці представлені скульптура, фото, відео та AR (мистецький твір у доповненій реальності). Експонований матеріал виявляє спадковість, часовість і демонструє певний культурологічний зріз мистецтва Львова за останні 70 років.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Музейно-культурний комплекс пивної історії Львіварня

Адреса: вул. Клепарівська, 18

Вільний вхід протягом дня.

Екскурсія “Майбутнє музеїв: відновлення і переосмислення”

12:00-12:45
14:00-14:45
15:30-16:15
17:00-17:45

Поєднання сучасності, новітніх трендів з стародавньою спадщиною міста та історією пивоваріння.

Вік: з 18 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 41-42-344

Відділ “Музей європейського мистецтва 19-21 століть”, ЛНГМ ім. Бориса Возницького

Адреса: вул. В. Стефаника, 3

Екскурсія в сутінках: Від Аїду до Едему

15:00-16:10

Авторська тематична екскурсія з ліхтариком, під час якої поговоримо про “сутінкові теми” і “персонажів”, які починають з’являтися в Романтизмі і Символізмі. У європейському мистецтві початку і кінця ХІХ століття переосмислюється антична і біблійна тематики. Популярними стають тематика природи, заходу сонця і сутінків, сюжети переходу в потойбіччя через річку Стікс, теми Смерті і Меланхолії, звернення до образів Ангелів та Демонів. Всі ці неоднозначні питання цікавили митців і філософів ХІХ – поч. ХХ століття. І ми запрошуємо долучитися до цієї теми на екскурсії оновленою експозицією Палацу Лозинського, і запросити до нашої дискусії також живопис та скульптуру із збірки ЛНГМ ім. Б.Г.Возницького.

Вік: дорослі, студенти
Вартість: 200 грн для екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 150 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за телефоном – (098) 95-94-097 (каса)

Сімейна екскурсія “В гості до Сельських”

13:00-14:00

“Салон Сельських” – так неофіційно називалися зібрання львівської інтелігенції у домі подружжя художників Романа та Маргіти Сельських. Тут панувала вільна і невимушена атмосфера, можна було відкрито говорити про новітні напрямки в мистецтві. Завдяки Роману та Марґіті Сельським європейські традиції збереглися для майбутніх поколінь художників. Запрошуємо діток та їхніх батьків насолодитися чудовою атмосферою робіт Романа та Маргіти Сельських у залах оновленої експозиції Палацу Лозинського. На вас чекає цікава розповідь про митців, квест, складання пазлів.

Вік: для дітей з батьками, груп дітей
Вартість: 60 грн. для дитячої екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 150 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за посиланням

Палац Потоцьких

Адреса: вул. Коперника, 15

Екскурсія “У світі замків і палаців: як жили лицарі і дами у давнину”

15:00-16:20

Ви, очевидно, знаєте, що машину часу ще не винайшли. Втім, запрошуємо дітей середнього шкільного віку до ЛНГМ ім. Б. Г. Возницького в захоплюючу подорож давніми епохами. Під час екскурсії Ви дізнаєтесь, як жили представники еліти, якими засобами комунікації користувались, якою мовою спілкувались, від кого захищались, як облаштовували свої покої, дотримувались гігієни, харчувались та відпочивали. Під час цієї мандрівки ми зануримось у світ похмурих і загадкових кам’яних фортець, стіни яких витримали не одну облогу, а також поговоримо про розкішні й казково красиві інтер’єри палаців. Приходьте в Палац Потоцьких. Будемо відкривати загадки минулого разом.

Вік: 12-15 років
Вартість: 60 грн. для однієї екскурсійної (учнівської) групи (10 осіб). Вхідний квиток для учня – 20 грн.
Реєстрація: за телефоном – (068) 96-62-348

Музей модернізму

Адреса: вул. Коперника, 15а

Кураторська екскурсія Богдана Мисюги у Музеї модернізму

16:00-17:30

Музей модернізму – нова експозиційна локація Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького. Під час екскурсії куратор познайомить учасників із львівським мистецтвом, що візуалізує світогляд модернізму: від перших ранньомодерних експериментів у руслі техногенного прогресу – до рафінованих прикладів естетики пізнього структуралізму, з його акцентами на переосмисленні давніх культур та космогонізмі.

Вік: 18+
Вартість: 300 грн. для екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 90 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за телефоном (097) 16-12-699

Музей-заповідник “Золочівський замок”

Адреса: Львівська обл., м. Золочів, вул. Тернопільська, 5

Кураторська екскурсія Тетяни Олейнікової виставкою “Крилата феєрія” і експозицією Китайського палацу

15:00-16:00

Реальні й фантазійні рукокрилі заполонили Золочівський замок. У Великому палаці відкрилась виставка зображень птахів і комах у класичному східному мистецтві. У живописі, скульптурі чи вишивці шовком і навіть утилітарних речах – на одязі, порцеляні, меблях – зображення крилатих виконують роль оберегів та зичливих символів: привертають блага, несуть побажання успіху та довголіття, викликаючи таким чином гідне ставлення до себе. Ці крилаті істоти, безумовно, мають багато прихованих сенсів, які можна відчитати, декодувати і навчитися вбачати у природній екосистемі. То ж принагідно запрошуємо відвідати Китайський палац і прогулятись замковим дитинцем, де побачите інших птахів і комах.

Вік: без обмежень
Вартість: 150 грн. Вартість квитків: дорослі – 90 грн., діти і пенсіонери – 20 грн., студенти – 60 грн.
Реєстрація: за телефоном – (096) 21-84-409

19 травня, середа

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка

Адреса: вул. Івана Франка, 150-152

Філософський сніданок у Домі Франка: “Майбутнє музеїв”

11:00 – 12:00

Уже традиційна подія у Домі Франка – спілкування за філіжанкою запашної кави, смакування вишуканими львівськими пляцками під звуки класичної музики. Знані своїм розумом та непідробною любов’ю до рідного міста львів’яни і львів’янки приходять у гості до іншого, не менш знаного і залюбленого у Львів Івана Франка, щоб у дружній атмосфері поділитися думками на смачні й аж ніяк не тільки солодкі теми.

Вік: молодь, дорослі
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: на Facebook-сторінці музею

Прем’єра екскурсії “Мама і доня: нерозказана драма” (Ольга Франко з Хоружинських і Анна Франко-Ключко)

12:00 – 13:00

Взаємини доньки і матері були різними: від щирої безмежної любові до нерозуміння і несприйняття. Через емоційну розповідь та особисті переживання гості Дому Франка дізнаються про обставини життя, побут, стосунки в родині Франків. В основу екскурсії закладені спогади та листування Анни та Ольги Франко.

Вік: молодь, дорослі
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: через Facebook-сторінку музею

Лекція Марти Госовської “Франко і фемінізм”

13:00-14:00

Відкрита лекція від літературознавиці та спеціалістки з феміністичної літературної критики Марти Госовської.

Вік: молодь, дорослі
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Музей “Слідами галицьких євреїв”

Адреса: вул. Котляревського, 30

Колекція музею довоєнної єврейської громади

12:00-13:00

Львів – місто музеїв. У Львові до Другої світової війни було два музеї юдаїки, предмети з яких зараз поділені між кількома музеями нашого чудового міста. Під час заходу ми поговоримо про те, які артефакти можна побачити у музеях зараз, що зберігається у запасниках, і які цікавинки вважаються унікальними навіть для знавців. Захід відбудеться у кафе Академія за адресою вул. Ставропігійська, 4.

Вік: 15+
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 68-20-257
Адреса: кафе “Академія”, вул. Ставропігійська, 4

Історичний комплекс НМЛ ім. Андрея Шептицького

Адреса: вул. М. Драгоманова, 42

Екскурсія постійною експозицією НМЛ “Українське мистецтво ХХ ст.”

15:00-16:00

Запрошуємо на знайомство з українським мистецтвом ХХ століття. Експозиція музею розгорнута в трьох експозиційних залах, що представляють різні періоди розвитку нашої культури.

Вік: дорослі, студенти
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

Адреса: вул. Листопадового Чину, 11

Кураторська екскурсія “Бачити в шляхетному велике: митрополит Андрей Шептицький і митець Олекса Новаківський”

16:00-17:00

Кураторська екскурсія на виставці: «Бачити в шляхетному велике: митрополит Андрей Шептицький і митець Олекса Новаківський», яка експонується у виставкових залах Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької (відділ Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, вул. Листопадового Чину, 7). На виставці представлено живописні та графічні твори Олекси Новаківського. Ці роботи доповнюють світлини, які разом із пропонованим образотворчим матеріалом розкривають сторінки взаємин художника та митрополита Андрея Шептицького, великого мецената українського мистецтва, знакової постаті в історії ХХ століття, а в житті митця – найщедрішого покровителя і приятеля.

Вік: від 12 років
Вартість: 70 грн. для дорослих, 50 грн. – для учнів, студентів, пенсіонерів
Без реєстрації

Меморіальний музей тоталітарних режимів “Територія Терору”

Адреса: пр. Чорновола, 45г

Відкрита екскурсія музеєм “Територія Терору”: “Свідки терору ― почути справжнє”

17:00-18:00

Музей оповідає про масове насильство середини ХХ століття. Це теми, які або зовсім, або майже не представлені в інших музеях Львова ― Голокост, поведінка місцевого населення в умовах нацистського масового насильства, радянські масові депортації воєнного та повоєнного часу, тощо.

В експозиції доступні понад півсотні фрагментів аудіо- та відеозаписів спогадів безпосередніх очевидців, задокументованих упродовж 2019-2020 років. Більшість людей, досвіди яких представлені ― львів’яни, незалежно від того, де вони народились і коли приїхали до міста.

Вік: 14+
Вартість: екскурсія ― 150 грн. (у цю вартість уже входить вхідний квиток за одну особу), 75 грн. ― пільговий квиток. Вартість вхідного квитка: 60 грн, 30 грн. ― пільговий.
Реєстрація: за телефоном ― (096) 25-80-589

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

Адреса: пр. Свободи, 20

Тематична екскурсія «Маловідомі факти з життя давніх портретів»

17:00-18:00

Глядачі дізнаються багато цікавого про розвиток та особливості давнього українського портрета зі збірки НМЛ ім. А. Шептицького. А також про видатних особистостей зображених на цих портретах (духовенство, шляхта, благодійники та меценати).

Екскурсію проводить завідувачка відділу Українського мистецтва ХІХ-поч. ХХ ст. Оксана Жеплинська.

Вік: без обмежень
Вартість: дорослі – 60 грн., студенти, учні, пенсіонери (за наявності посвідчення) – 30 грн.
Без реєстрації

20 травня, четвер

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка

Адреса: вул. Івана Франка, 150-152

Презентація пішохідної екскурсії Львовом в рамках реалізації проєкту “Франкомандри +”

15:00 – 17:00

Іван Франко був завзятим мандрівником, прихильником пішохідного туризму, учасником та організатором низки групових мандрівок та краєзнавчих експедицій. Дім Франка прагне актуалізувати туристичний досвід свого патрона в контексті сучасності та розробити інтерактивні туристичні маршрути на основі знань про те, які місця відвідував і як мандрував доктор Франко. Але хочемо, щоб це були наповнені захоплюючими історіями та красивими локаціями подорожі, а не типові нудні тури формату «стежками когось».

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Вік: молодь, дорослі
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: на Facebook-сторінці музею

Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької

Адреса: вул. Листопадового Чину, 7

Тематична екскурсія “Наш ювілей (до 50-ліття ХММ Олени Кульчицької)” 15:00-16:00

Тематична екскурсія присвячена 50-літтю від заснування музею. Відвідувачі дізнаються про маловідомі факти з історії музею, що стосуються самого будинку та приміщення, де він розташований. Також, мова йтиме про особистостей, що відіграли ключову роль у становленні та розвитку нашого музею.

Вік: без обмежень
Вартість: студенти, пенсіонери – 50 грн, дорослі – 70 грн
Реєстрація: за телефоном – (050) 52-95-089

Меморіальний музей тоталітарних режимів “Територія Терору”

Адреса: пр. Чорновола, 45г

Відкрита екскурсія музеєм “Територія Терору”: “Свідки терору – почути справжнє”

17:00-18:00

Музей оповідає про масове насильство середини ХХ століття. Це теми, які або зовсім, або майже не представлені в інших музеях Львова – Голокост, поведінка місцевого населення в умовах нацистського масового насильства, радянські масові депортації воєнного та повоєнного часу, тощо.

В експозиції доступні понад півсотні фрагментів аудіо- та відеозаписів спогадів безпосередніх очевидців, задокументованих упродовж 2019-2020 років. Більшість людей, досвіди яких представлені ― львів’яни, незалежно від того, де вони народились і коли приїхали до міста.

Вік: 14+
Вартість: 150 грн. (у цю вартість вже входить вхідний квиток на 1 особу), 75 грн. – пільговий квиток. Вхідний квиток – 60 грн, 30 грн. – пільговий
Реєстрація: за телефоном – (096) 25-80-589

Історичний комплекс НМЛ ім. Андрея Шептицького

Адреса: вул. М. Драгоманова, 42

Кураторська екскурсія виставкою “Росте Древо”

17:00-18:00

Запрошуємо на знайомство з народним та декоративним мистецтвом Наддніпрянщини XVII – середини XX століття. Під час зустрічі дізнаємось, який мотив став головним формотворчим стержнем виставки, як наддніпрянці зображали його на різноманітних ужиткових предметах та якого значення йому надавали. Почуємо цікаві історії про рідкісні експонати: кахлі та килими, рушники і плахти, сорочки та прикраси, керамічний посуд, іграшки, народні ікони та розписи.

Екскурсію проведе кураторка проєкту, завідувачка відділу народного мистецтва Любава Собуцька.

Вік: діти, студенти, дорослі
Вартість: дорослі – 100 грн, студенти, пенсіонери – 50 грн, учні – 30 грн.
Без реєстрації

Музей міста

Адреса: пл. Ринок, 1

Перегляд рекламних роликів “MuseumPromoVideo”

21:00-22:30

Приходьте на перегляд рекламних роликів з цілого світу. Спробуємо підважити стійкі стереотипи, переосмислити роль музеїв сьогодні та в майбутньому. Поговоримо як візуальні комунікації можуть допомогти їм не загубитися в інформаційному полі та збільшити свою аудиторію.

Також, під час події запитаємо в експертки з комунікацій Христини Бойко як створити та розкрутити успішний рекламний ролик.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за посиланням

21 травня, п’ятниця

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка

Адреса: вул. Івана Франка, 150-152

Презентація еко простору “Сад Франка: екологія + культура” та презентація екскурсії просто неба “Сад Дому Франка”.

Прев’ю фотовиставки А. Венінгера “Квіти”

15:00-16:00

Проєкт «Сад Франка: екологія+культура» це про відновлення меморіального саду навколо садиби Івана Франка, де сьогодні знаходиться Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка, та запровадження нової тематичної екскурсії просто неба “Сад Дому Франка”, яка у доступній та цікавій формі знайомить відвідувачів музею про захоплення письменника садівництвом та високу екологічну свідомість його родини.

Проєкт реалізовано за підтримки Австрійського міністерства закордонних справ та посередництва Австрійського бюро кооперації у Львові.

Вік: молодь, дорослі
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: на Facebook-сторінці музею

Відділ “Музей європейського мистецтва 19-21 століть”, ЛНГМ ім. Бориса Возницького

Адреса: вул. В. Стефаника, 3

15:00-16:00

Сімейна екскурсія “В гості до Сельських”

“Салон Сельських” – так неофіційно називалися зібрання львівської інтелігенції у домі подружжя художників Романа та Маргіти Сельських. Тут панувала вільна і невимушена атмосфера, можна було відкрито говорити про новітні напрямки в мистецтві. Завдяки Роману та Марґіті Сельським європейські традиції збереглися для майбутніх поколінь художників. Запрошуємо діток та їхніх батьків насолодитися чудовою атмосферою робіт Романа та Маргіти Сельських у залах оновленої експозиції Палацу Лозинського. На вас чекає цікава розповідь про митців, квест, складання пазлів.

Вік: для дітей з батьками, груп дітей
Вартість: 60 грн. для дитячої екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 150 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за посиланням

Історичний комплекс НМЛ ім. Андрея Шептицького

Адреса: вул. М. Драгоманова, 42

Презентація видання “Євген Дзиндра: різьблені стежини життя”

15:00-17:00

Запрошуємо на презентацію науково-мистецького альбому Романа Яціва «Євген ДЗИНДРА: різьблені стежини життя». В програмі зустріч з мистецтвознавцями та родиною скульптора.
Вік: студенти, дорослі
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Меморіальний музей тоталітарних режимів “Територія Терору”

Адреса: пр. Чорновола, 45г

Відкрита екскурсія музеєм “Територія Терору”: “Свідки терору – почути справжнє” 17:00 – 18:00

Музей оповідає про масове насильство середини ХХ століття. Це теми, які або зовсім, або майже не представлені в інших музеях Львова – Голокост, поведінка місцевого населення в умовах нацистського масового насильства, радянські масові депортації воєнного та повоєнного часу, тощо.

В експозиції доступні понад півсотні фрагментів аудіо- та відеозаписів спогадів безпосередніх очевидців, задокументованих упродовж 2019-2020 років. Більшість людей, досвіди яких представлені ― львів’яни, незалежно від того, де вони народились і коли приїхали до міста.

Вік: 14+
Вартість: екскурсія – 150 грн. (у цю вартість вже входить вхідний квиток на одну особу), 75 грн. – пільговий квиток. Вхідний квиток: 60 грн, 30 грн. – пільговий
Реєстрація за телефоном: (096) 25-80-589

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

Адреса: просп. Свободи, 20

Тематична екскурсія « “Книга вчить, як на світі жить…”. Рукописи і стародруки у збірці НМЛ»

17:00-18:00

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького володіє величезною збіркою рукописів і стародруків. Відвідувачі дізнаються, хто писав і друкував перші книги, чим і як. Екскурсію проводить завідувачка відділу рукописів і стародруків Анна Навроцька.

Вік: без обмежень
Вартість: дорослі – 60 грн., студенти, учні, пенсіонери (за наявності посвідчення) – 30 грн.
Без реєстрації

22 травня, субота

Музей вишиваних ікон отця доктора Дмитра Блажейовського

Адреса: вул. Театральна, 26

Тематична екскурсія”Творчі аспекти в науковій діяльності о.д-ра Дмитра Блажейовського” 12:00 – 12:30

Творчий підхід до створення вишиваної ікони, канон і історія створення ікони, унікальність і сучасність вишиваних ікон.

Вік: 14+
Вартість: безкоштовно
Без попередньої реєстрації

Історичний комплекс НМЛ ім. Андрея Шептицького

Адреса: вул. М. Драгоманова, 42

Дитячий квест “Графічна пригода”

12:00-14:00

Запрошуємо діток у загадковий світ графіки. В експозиції “Українське мистецтво ХХ ст.” нас чекає захоплююче знайомство з лініями та штрихами, чорно-білими та кольоровими фантазіями, незвичайними персонажами ліноритів, дереворитів та офортів. А цікавий майстер-клас привідкриє особливі таємниці створення станкової графіки.

Вік: 7-12 років
Вартість: 50 грн.
Реєстрація: за телефоном – (067) 14-51-942

Тематичний проєкт “Мистецтво вибійки”

15:00-16:30

Пропонуємо учасникам тематичну розповідь про особливості вибійки, представленої на виставці “Росте Древо. Народне мистецтво Наддніпрянщини XVII – середини XX століття”. Також, кожен з учасників матиме можливість спробувати самостійно створити еко-торбинку в цій техніці.

Вік: дорослі, діти
Вартість: 200 грн.
Реєстрація: за телефоном – (067) 14-51-942

Музей-заповідник “Золочівський замок”

Адреса: м. Золочів, вул. Тернопільська, 5

Чайна церемонія у Китайському палаці Золочівського замку

13:00-14:00

Запрошуємо вас зміцнити свій імунітет життєвою енергією чаю, поринути у неповторну атмосферу спокою і блаженства та насолодитись глибоким смаком різних сортів чаю, які здатні змінювати свій смак і ваш настрій з кожним новим ковтком.

Вік: без обмежень
Вартість: 150 грн. Вартість квитків: дорослі – 90 грн, діти і пенсіонери – 20 грн, студенти – 60 грн.
Реєстрація: за телефоном – (096) 21-84-409

Львівський музей історії релігії

Адреса: пл. Музейна, 1

14:00-14:45

Квест “Середньовічними підземеллями”

Вік: 10-14 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 70-21-321

15:00-16:30

Квест “Вулицями міста Лева”

Ігровий квест для дітей з легендами, завданнями та цікавинками.

Вік: 10-15 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 70-21-321

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

Адреса: пр. Свободи, 20

Гра для дітей «Я – музейник»

15:00-17:00

Діти познайомляться із тим як працює музей і створять власний проєкт музею та виставки у мішаній техніці.

Вік: 6-13 років
Вартість: 50 грн.
Реєстрація: за телефоном – (067) 71-38-304, Марія

Відділ “Музей європейського мистецтва 19-21 століть”, ЛНГМ ім. Бориса Возницького Адреса: вул. В. Стефаника, 3

Екскурсія в сутінках: Від Аїду до Едему

16:00-17:10

Авторська тематична екскурсія з ліхтариком, під час якої поговоримо про “сутінкові теми” і “персонажів”, які починають з’являтися в Романтизмі і Символізмі. У європейському мистецтві початку і кінця ХІХ століття переосмислюється антична і біблійна тематики. Популярними стають тематика природи, заходу сонця і сутінків, сюжети переходу в потойбіччя через річку Стікс, теми Смерті і Меланхолії, звернення до образів Ангелів та Демонів. Всі ці неоднозначні питання цікавили митців і філософів ХІХ – поч. ХХ століття.І ми запрошуємо долучитися до цієї теми на екскурсії оновленою експозицією Палацу Лозинського, і запросити до нашої дискусії також живопис та скульптуру із збірки ЛНГМ ім. Б.Г.Возницького.

Вік: дорослі, студенти
Вартість: 200 грн. для екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 150 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за телефоном – (098) 95-94-097 (каса)

Меморіальний музей тоталітарних режимів “Територія Терору”

Адреса: пр. Чорновола, 45г

Відкрита екскурсія музеєм “Територія Терору”: “Свідки терору – почути справжнє” 17:00-18:00

Музей оповідає про масове насильство середини ХХ століття. Це теми, які або зовсім, або майже не представлені в інших музеях Львова – Голокост, поведінка місцевого населення в умовах нацистського масового насильства, радянські масові депортації воєнного та повоєнного часу, тощо.

В експозиції доступні понад півсотні фрагментів аудіо- та відеозаписів спогадів безпосередніх очевидців, задокументованих упродовж 2019-2020 років. Більшість людей, досвіди яких представлені ― львів’яни, незалежно від того, де вони народились і коли приїхали до міста. Вік: 14+

Вартість: екскурсія – 150 грн. (у цю вартість вже входить вхідний квиток на одну особу), 75 грн. – пільговий квиток. Вхідний квиток: 60 грн, 30 грн. – пільговий
Реєстрація за телефоном: (096) 25-80-589

23 травня, неділя

Відділ “Музей європейського мистецтва 19-21 століть”, ЛНГМ ім. Бориса Возницького (Палац Лозинського)

Адреса: вул. В. Стефаника, 3

Екскурсія в сутінках: Від Аїду до Едему

10:10-11:20

Авторська тематична екскурсія з ліхтариком, під час якої поговоримо про “сутінкові теми” і “персонажів”, які починають з’являтися в Романтизмі і Символізмі. У європейському мистецтві початку і кінця ХІХ століття переосмислюється антична і біблійна тематики. Популярними стають тематика природи, заходу сонця і сутінків, сюжети переходу в потойбіччя через річку Стікс, теми Смерті і Меланхолії, звернення до образів Ангелів та Демонів. Всі ці неоднозначні питання цікавили митців і філософів ХІХ – поч. ХХ століття.І ми запрошуємо долучитися до цієї теми на екскурсії оновленою експозицією Палацу Лозинського, і запросити до нашої дискусії також живопис та скульптуру із збірки ЛНГМ ім. Б.Г.Возницького.

Вік: дорослі, студенти
Вартість: 200 грн. для екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 150 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за телефоном – (098) 95-94-097 (каса)

Сімейна екскурсія “В гості до Сельських”

12:00-13:00

“Салон Сельських” – так неофіційно називалися зібрання львівської інтелігенції у домі подружжя художників Романа та Маргіти Сельських. Тут панувала вільна і невимушена атмосфера, можна було відкрито говорити про новітні напрямки в мистецтві. Завдяки Роману та Марґіті Сельським європейські традиції збереглися для майбутніх поколінь художників. Запрошуємо діток та їхніх батьків насолодитися чудовою атмосферою робіт Романа та Маргіти Сельських у залах оновленої експозиції Палацу Лозинського. На вас чекає цікава розповідь про митців, квест, складання пазлів.

Вік: для дітей з батьками, груп дітей
Вартість: 60 грн. для дитячої екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 150 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за посиланням

Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького

Адреса: вул. М. Устияновича, 10

Кураторська екскурсія “Рання творчість Леопольда Левицького (до 115 річниці від дня народження)”

14:00-14:45

У процесі кураторської екскурсії відвідувачі дізнаються про ранні роки життя і творчості Л. Левицького. Познайомляться з основними напрямками мистецької діяльності художника. Дізнаються важливі та цікаві факти з біографії митця часу навчання в Кракові, Парижі, причини виключення з академії та обставини створення “Краківської групи”.

Вік: без обмежень
Вартість: дорослі – 70 грн., студенти, учні, пенсіонери – 50 грн. (за наявності посвідчення)
Без реєстрації

Історичний комплекс НМЛ ім. Андрея Шептицького

Адреса: вул. М. Драгоманова, 42

Тематична екскурсія «У подвір᾿ї музею» на території Історичного комплексу НМЛ ім. Андрея Шептицького

15.00 -16.00

Протягом екскурсії відвідувачі зможуть ближче ознайомитись з історією та архітектурними особливостями будівель та території, а також з історіями прибудинкових пам’ятників. Саме віллу професора львівського університету Еміля Дуніковського придбав засновник і меценат музею Митрополит Андрей Шептицький та 1913 року подарував українському народові.

Екскурсію проводить Світлана Зінченко, старша наукова співробітниця відділу рукописів і стародруків НМЛ, кандидатка історичних наук.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

Адреса: просп. Свободи, 20

Тематична екскурсія «Чи страшний “Страшний суд”? Ікони “Страшного суду” в експозиції НМЛ»

15:00-16:00

Складна і багатогранна історія про Страшний суд опирається на тексти Святого Письма та писання Отців Церкви. Однак найвиразніше вона відтворена в церковному мистецтві. В експозиції Національного музею у Львові представлено шість великоформатних ікон Страшного суду, які вражають великою кількістю дійових осіб та розмаїттям сцен.

Екскурсію проводить завідувачка відділу графіки Марія Цимбаліста.

Вік: без обмежень
Вартість: дорослі – 60 грн., студенти, учні, пенсіонери (за наявності посвідчення) – 30 грн.
Без реєстрації

Радянські “зірки Давида” як геогліфи минулого

16. 05. 2021

Геогліф — це нанесений на землю геометричний або фігурний візерунок. Найбільш відомими геогліфами є малюнки Наски, розташовані в Південній Америці.

Можна знайти геогліфи і у нас! Отож, розглядаючи на карті район Рожнятова, в лісочку неподалік села Ясеновець можна помітити абсолютно правильне коло maps.google.com.ua).

Геогліф в лісочку неподалік села Ясеновець в районі Рожнятова

Зараз це місце заросло деревами, але ще 10 років тому при збільшенні мапи проявлялась вписана в коло “зірка Давида”:

Геогліф в лісочку неподалік села Ясеновець в районі Рожнятова

Подальший пошук на карті дав подвійний результат – знайшлось подібне коло біля с. Хлопчиці, в лісочку при дорозі з Рудок до Самбора (maps.google.com.ua), про яке відомо, що це – покинута військова частина.

Геогліф біля с. Хлопчиці, в лісочку при дорозі з Рудок до Самбора

Такі ж геогліфи можна знайти на околицях сіл Костянтинівка Донецької області, Холмець Закарпатської області та в інших місцях, про що є цікава добірка на сайті tour.uzhgorod.ua. Ось, до прикладу, два об’єкти з цієї добірки:

Геогліф на околиці села Костянтинівка Донецької області.

Геогліф в районі села Холмці біля альтернатиіної дороги з села Барвінок в село Дубрівка в Ужгородському районі Закарпатської області

Усі ці геогліфи – це колишні радянські ракетні комплекси протиповітряної оборони. А таке “зоряне” розташування доріг було найбільш раціональним для швидкої доставки боєприпасів до ракетних пускових установок, які розташовувались на кутах цих зірок. В наш час усі ці військові об’єкти нікому вже не потрібні, армія забрала своє майно, народ розкрав решту, а жалюгідні залишки бункерів поволі руйнує природа. Тому жодної військової таємниці вони не становлять.
Смішно, що ці “радянські зірки Давида” було чудово видно зі супутників і американські військові напевно реготали з такого ступеня секретності радянської протиповітряної оборони.

Як цікавинку, можна ще згадати не тільки гексаграми, але й пентаграми, які з неба виглядають, як регулярні п’ятикутні зірки, як от зірочка в Казахстані: maps.google.com

Складно сказати, з якою метою була створена казахська зірка… Інтернет заповнений спробами розкриття теми сатанистської пентаграми. Є також версія, що це теж залишки військового об’єкту. А дехто стверджує, що це залишки піонерського табору, про що в інтернеті жартують: “Ха-ха-ха! Піонертабір №666”.

А от на Кубі біля місцевості Тарара подібна п’ятикутна зірка була створена, як Парк Атракціонів (Parque de Diversiones). На мапі можна її побачити тут: maps.google.com

Автор: Zommersteinhof

Кава повоєнного Львова, або кнайпи львівської богеми

16. 05. 2021

Кава та львівські кав'ярні, або з чого все починалося

Чудового недільного ранку ми знову вирушаємо в незабутню подорож кавовою історією Львова разом з нашим партнером Торговою Маркаю Кава старого Львова. Нашим провідником сьогодні буде знаний львів’янин Юрій Винничук.

До війни Львів мав свою богему, дуже чітко структуровану і неймовірно цікаву. Її захопливе життя і її кнайпи описали Петро Карманський, Остап Тарнавський, Роман Купчинський, Едвард Козак. Францішек Яворський, Мар’ян Тировіч, Анджей Хцюк, Станіслав Лям, Юзеф Майєн та багато інших. Усі їхні свідчення я зібрав був у «Кнайпах Львова».

Композитор Анатоль Кос (Кос-Анатольський), племінник Михайла Коса (зі сайту http://www.uaestrada.org/photo/kos-anatolskyj-anatolij)

У повоєнних роках каварень не було, їх замінювали «Чайні», в яких було все крім чаю. Станіслав Людкевич ходив за звичкою на каву до «Інтуриста». У 1960-тих роках відкрилася перша каварня на Дорошенка, а незабаром друга на площі Міцкевича. Цю останню прозвали в народі «Телевізором» через великі просторі вітрини. До «Телевізора» вчащали відомі митці – Анатоль Кос-Анатольський, Ростислав Братунь, Роман Іваничук, Любомир Медвідь, Роман Безпалків, Любомир Медвідь, Богдан Стельмах, Володимир Яворівський, Микола Петренко і багато інших.

Тарас Мигаль облюбував бар «Під вежею», там його уже знав весь персонал, і обслуговували без черги, хоч він зазвичай приходив з усім своїм. Тому до нього горнулися й інші бухарі.

Кнайпа на Валовій у народі називалася «Сільрада», там за ширмою, де було тільки два столики, засідали «свої» – письменники та журналісти. Іван Гущак розповідав, як вперше проник за ширму. Завів його до тієї забігайлівки вуйко, який був шевцем і добре заробляв, отже міг виставитися. За ширмою того разу сиділи Петро Козланюк, Тарас Мигаль, головний редактор «Жовтня» Юрій Мельничук, який шпарив памфлети проти націоналістів, і група графоманів – відповідальний секретар журналу Петро Інгульський, головний редактор газети «Львовская правда» Тиміш Одудько та поет Микола Романченко. Для юного Гущака це були стовпи літератури. Якщо за ширмою засідав Козланюк, то зайти туди можна було тільки з його дозволу. Але Козланюк якраз вуйка-шевця добре знав.

Тарас Мигаль у цій кнайпі мав свій рахунок. Міг не платити відразу, а щойно після отримання платні. Міг також приносити горілку з собою, а в незмінній течці завше лежав шмат ковбаси чи сала, редька, хліб і цибуля. Власне сам Мигаль і вигадав назву «Сільрада», щоб збити з пантелику кагебістів, домовляючись телефоном з кимось на зустріч.

Мигаль був колоритним пияком. У 1949-му після вбивства Галана, коли Галичиною прокотилася хвиля арештів, до нього в редакцію прийшов молодий кагебіст і попросив піти з ним. Тарас відразу здогадався, що вже не повернеться. Тому дорогою запросив кагебіста до першої-ліпшої кнайпи, бо, мовляв, ще не обідав. Правда, та перша-ліпша кнайпа на розі Валової і Сербської виглядала, як підпільний заклад, бо двері і вивіска ховалися за сувоями густого плющу. Там Мигаль і пригостив кагебіста горілкою та канапками. Відтак пішли на флячки на Дорошенка, потім на пиво на Краківській, далі вже кагебіст ніс портфель Мигаля. Їхня мандрівка кнайпами завершилася пізно увечері. Тарас пропонував кагебістові піти до нього на ночівлю, але той, запевнивши письменника у своїй великій до нього повазі, все ж привів у КГБ і здав під розписку. На цілих шість років.

Обкладинка роману Тараса Мигаля «Вогонь і чад»

У романі «Вогонь і чад» Мигаль описав приїзд Гітлера до Львова. Коли в товаристві письменників у «Сільраді» хтось засумнівався в такому факті, Тарас, уже підхмелений, ляпнув, що він на свої очі бачив Гітлера і вітався з ним за руку. Наступного дня його викликали в обком, де він пояснив, що то був жарт.

Цікаво, що «Сільрада» приймала і поважних гостей зі столиці. Сюди львівські письменники водили просто з вокзалу і Михайла Стельмаха, і Миколу Вінграновського, і Євгена Гуцала, і різних заїжджих графоманів.

Іван Гущак ніколи не мав грошей на випивку, але завжди знаходив когось, хто міг би поставити. Не задурно, ні, а за честь познайомити з якимсь приїжджим класиком. Того разу вибір упав на талановитого новеліста Павла Федюка, який саме повернувся з заробітків на Сибіру. Гущак сказав, що може познайомити його з Миколою Вінграновським, якщо він купить випивку і закуску. Павло купив. Дорогою вони перестріли мене й потягнули з собою. Посидівши з годину у «Сільраді», вирішили, що цього замало. Микола Вінграновський, який мав також і львівське помешкання, запросив усю компанію до себе. Дорогою Павло знову накупив різного вгощення. А вдома у Вінграновського просто з порогу почав читати вірші. Вірші не сподобалися, і Микола закричав: «Геть, графомане, з хати!» Ледве вдалося його укоськати. Павло згодом спився і рано помер.

Козланюк завше головував на всіх посиденьках у «Сільраді» і його думка була вирішальною. Тому коли Василь Колодій при бесіді Козланюка й Мельничука вставив якесь маленьке уточнення, то заходити йому за ширму тривалий час було заборонено. Ніхто не мав права втручатися в розмову чи перебивати Папу Козланюка. І щойно коли Колодій став редактором книжки Козланюка, над ним змилосердилися.

Всередині 60-тих до «Сільради» вчащали письменники Роман Іваничук, якого по смерті Козланюка стали теж називати Папою, Дмитро Герасимчук, Роман Кудлик, Богдан Стельмах, Володимир Яворівський, Ростислав Самбук, композитор Богдан Янівський, актори Федір Стригун, Юрій Брилинський, ба навіть компартійні чиновники

Згодом, коли ту ширму зняли, письменники перекочували до кнайпи навпроти галицького базару. Ця забігайлівка була цінна тим, що відкривалася о сьомій ранку, і вже перед сьомою чекали на відкриття спраглі відвідувачі. Тому й прозивалася «Утро нашей родіни».

Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької. 2016 рік, фото Анастасії Нерознак.

Актори й письменники учащали до «Комарика» в підвалі театру імені Заньковецької, куди можна було і з собою принести, і дешево з-під поли в буфеті купити. А головне, що пити тут можна було до ранку. Тут літератори часто обговорювали свої твори. А коли хотіли почути думку Дмитра Герасимчука, то спочатку мусили купити горілку. Художник Роман Безпалків, на прізвисько Адмірал (завдяки річковим мандрам), висловлював свою думку безкоштовно і завше фахово, бо розумівся не лише на мистецтві, а й на літературі.

Видатний композитор та митець Володимир Івасюк

В «Комарику» любив посидіти Володимир Івасюк. Тут мене з ним і познайомив Григорій Чубай, який знав усіх у театрі, бо якийсь час працював освітлювачем, як і Микола Рябчук. Івасюк просиджував тут у товаристві дівчат, до яких інші завсідники ставилися з холодком. «Ноги, як сірники, нічого жіночого ні спереду, ні ззаду – дупа, як зубець частику», – сміявся Богдан Ступка. Але Івасюк не зважав і завжди радо ставив усім підряд, а особливо тим дівчатам. Іван Гущак розповідав, що намагався його познайомити з набагато вродливішими кралями, але марно.

Перерахувати усіх акторів, музикантів і письменників, які бували в «Комарику» зайве, бо практично там бували усі. В тому числі і кияни, і білоруські письменники, і москвичі. Назву бодай Павличка, Гончара і Загребельного.

Щоразу, коли тут зависав Євген Гуцало, а це могло тривати кілька днів, Роман Безпалків декламував його ранній вірш під хоровий регіт:

І знов мені дитинство пригадалось
З багаттями в осінній далині.
Ми спіднички дівчатам піддирали
І цілувались з ними в буряні.
Женитись я хотів на бабі Галі…

Тут уже регіт не давав дочитати далі.

«Комарик» і зараз існує й радо гостить богему. Головне, що тут завжди всі свої і просто неможливо просидіти самітником навіть кілька хвилин.

Юрій ВИННИЧУК

Джерело: Zbruc

Незвичність звичного, або Віддзеркалення нас самих

16. 05. 2021

Обкладинка книги Йосипа Марухняка «Зцілення сонцем»

Чи можна описати або якось ще зобразити захід сонця? Словами, кольорами, звуками?.. А розквітлу вишню, а пшеничне поле, а осінній листок? А пташиний спів, подих вітру, шум дощу, гуркіт грому, яблукопад чи досвітню тишу?

Навесні мені бракує слів. А нині ж такий час: достатньо телефона з вбудованою камерою, щоби «схопити», як гілка вибухає цвітом чи стеблина тягнеться до сонця. Принаймні так мені здавалося… Ох, Йосипе Івановичу, серед скількох кадрів ти вибираєш саме той, найточніший, який потім стане світлиною, що житиме вже своїм життям?

Сторінка з книги Йосипа Марухняка «Зцілення сонцем»

Вірячи анотації до книги Йосипа Марухняка «Зцілення сонцем» – маємо нагоду приглянутися до одного з рідкісних культурних явищ, а саме поєднанням візуального та словесного сприйняття світу однією мистецькою особистістю. Фотооповіді, фотоновелети, як висловився Богдан Смоляк, сповнені внутрішньої гармонії. Тут гармонійна навіть хаотичність, котру оминути неможливо, як істину, що допомагає зрозуміти себе.

Художні світлини й тексти взаємодоповнюються, творячи цілісність. «Світ навколо нас – це віддзеркалення нас самих», – стверджує автор. Ну що б, здавалося, можна вгледіти в усохлому дереві? А й воно здатне налякати чи втішити, викликати спогади, розтривожити чи дати надію. Негода? Сірий день? Непроглядність? – «А за туманом – сонце». Холодно? Але ж це і очікування тепла. Друг залишив попільничку на підвіконні, та й того досить, аби на хвильку відчути ефект його присутності. Чоботи, що сушаться чи просто «дихають», відпочиваючи від натомлених ніг…

В одній із оповідей митець згадує наче й суто «технічні» моменти – границі, рамки композиції, в якій створюються певні ситуації. «Ось вікно. З якої сторони світу на нього дивитися?» – і це вже філософське питання, на яке спробуй знайти відповідь… Подібні роздуми викликає «Ваза і маки». Поєднання далекого й близького, тимчасового й тривалого… «Чи то маки прикрасили вазу, чи ваза підкреслила їхню пломенисту гармонію?» Щось таки єднає та доповнює скороминуще й вічне. Незвичність звичного? Уміння навіть з картинної сірості почерпнути радість, як у фотооповіді «Коли не впіймав зайця».

Люди, дерева, квіти. Безмежний простір під щоразу інакшим небом, під різним кутом бачення. Нові стежини, незвідані шляхи ваблять митця – «вийти і заявити про свою причетність до великого світу, в якому ми… є мандрівниками… І кожен може сказати, що це його світ». Сторінками в пізнанні буття стає весняний ліс, колосковий лан, польова дорога, сад у місячному сяйві.

Пам’ятати, що нинішній – найкращий день твого життя. Переконатися, що уявою можна охопити увесь світ, бути відкритим до нього. Прагнення повноти життя в усіх виявах єднає близькі душі, дає зцілення. Даруючи красу кольорів та світла, митець спонукає «засвітити іскорку любові у своєму серці», а може, ще й у чиємусь.

Колись сама собі сказала: папір та олівець у тебе ніколи ніхто не відбере. Але щоб фотомайстер творив без… камери? Виявляється, можна й так. Бути «режисером свого кіна», уподобавши картинки свого дня, фіксуючи їх, запам’ятовуючи, «бо у своїй уяві ти вільний і готовий малювати як художник». Зрештою, бачимо, що митець давно вже свій і у світі слова. Та й філософ – з усталеними поглядами, котрий сповідує стриманий життєвий оптимізм.

Письмо Йосипа Марухняка живе, самобутнє, таке, що залишається в пам’яті, аби в якусь мить засвітитися лагідним теплом, тихим спокоєм чи новою надією. Не обходиться й без гумору, часом і з нотками гіркоти, бо як інакше рятуватися в цьому непростому світі? «Запах кропу» попервах шокує зізнанням бабусі, котрій син заявив: «Вас врятує хіба що лопата». А таки врятувала! Бо стала чи не єдиною життєвою опорою, допомогла піднятися і вийти на город – до землі, до сонця, до життя!

Хоч і написані прозово, оповіді не позбавлені поетичності. «Зрошена спрагла земля дихає легким туманом» чи «…пізній день жеврів червоним небосхилом» – чим не віршований рядок? Що вже казати про образ росинки, яка щоранку намагається зазирнути у вічі сонечку… Дивуючись, автор дивує, замислюючись – спонукає до роздумів.

Натрапляючи на Йосипові світлини минулих літ, наче повертаюся в молоді роки. Неможливо нічого змінити, але пережити давню радість чи журбу – реально. Нагадати нам нас колишніх, усіх і все довкола… Правдиве мистецтво має таку силу. Як і розповісти нащадкам про те, як ми жили, мріяли, творили.

В усі часи людська душа прагнула краси та гармонії, а око – багатства й розмаїтості барв. Зупинити мить? Чи приглянутися до нової, вже ніби іншим зором – збагаченим, зрілим, мудрим. Аби заново себе пізнати. Зберегти, не розгубити б найголовнішого, непроминального.

А навесні бракує слів… Тому, грішним ділом, приміряюся до ролі фотохудожника. Вже знаю, як затемнити світлини, чи додати яскравості, чи підсилити колір. І деякі знімки навіть не соромно показати. Та чи є серед них такі, що здивували би хоч мене саму? Ех, так і згадується той непійманий заєць з фотооповіді Йосипа Марухняка. А за ним же ніхто й не гнався…

Оксана ЛОЗОВА
поетеса

Концерт для найменших, запальний рок та натхненний Шуберт: Львівська філармонія запрошує на події 15-16 травня

15. 05. 2021

15 та 16 травня Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика запрошує на цікаві події.

Музика заборонена ІІІ Рейхом
15.05.2021 / 18:00
Музей “Територія Терору”

Лінія заборон та репресій тоталітарних режимів ХХ століття, символізм боротьби мистецтва проти системи червоною ниткою проходить через всі твори концерту. Звучатиме музика митців, що творили в рамках тоталітаризму та, водночас, поза усіма його межами та кордонами.

Історія кожного твору, як і доля композиторів, є непростою і свого часу були заборонені, або загублені. Ця музика промовляє через гострий ритм та введення джазових ідіом у Шульгофа, через глибокий драматизм, напруженість звучання, складність музичної мови, багатство розвитку образів у Хартманна та через авангардові експерименти – Коффлера. Вона прозвучить у символічному місці, наче прориваючись крізь заборони та роки. Солісти оркестру «INSO-Lviv» відкриють її зміст для слухача. Вона звучатиме прокламуючи права людини, мир, солідарність та рівність.

Трансляцію події можна переглянути за посиланням:

SCHUBERT ABEND
15.05.2021 / 20:00
Концертний зал Людкевича

Життєпис Франца Шуберта – це приклад буття типового романтика початку ХІХ століття: тут і криза особистості і пошук себе в суспільстві після Французької революції, і ідеалізація, і розчарування – все це крізь призму емоцій виливалося в творчості. Хоч композитор і прожив всього 31 рік, але встиг написати майже тисячу творів! Його музика здавалось би проста, та зворушує до глибини серця. Він так любив пісні та голос, що навіть його інструментальні твори “співають”.

15 травня молода, талановита львівська піаністка Марта Кузій запрошує на речиталь Schubert-abend. У її виконанні 6 музичних моментів та Соната Сі-бемоль мажор додадуть весняному вечору інтимності.

Детальна інформація про подію та квитки за посиланням: https://philharmonia.lviv.ua/event/schubert-abend/

Family concerts. Петрик і Вовк
16.05.2021 / 11:30
Концертний зал Людкевича

Запрошуємо на музичну казку “Петрик і Вовк” за однойменним мотивом твору Сергія Прокоф’єва від Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії!

Що унікального у симфонічній казці “Петрик і вовк”? Завдяки цій симфонічній казці діти легко та із задоволенням знайомляться з інструментами симфонічного оркестру, адже кожен персонаж у казці представлений тембром того чи іншого інструменту (Петрик – група струнних, Дідусь – фагот, Пташка – флейта, Кішка – кларнет, Качка – гобой, Вовк – валторни, Мисливці – литаври й барабан).

“Петрик і вовк” – без перебільшення, один із найвідоміших музичних творів для дітей у світі. Також наш “Петрик і вовк” є одним з найбільш часто записуваних класичних творів. За ці роки було здійснено понад 400 записів різної автентичності на понад десяти мовах світу. Текст твору, який належить композитору, чергується із музикою та висвітлює й характери героїв.

Детальна інформація про подію та квитки за посиланням: https://philharmonia.lviv.ua/event/family-concerts-peter-and-the-wolf/

ROCK ORGANUM
16.05.2021 / 20:00
Концертний зал Людкевича

ОРГАН У КОМПОЗИЦІЯХ HEAVY METAL, SWING, COOL and FUSION ROCK у супроводі оркестру, ударних та фортепіано. Дивовижний вир музичних емоцій! Драйвове шоу! Muse, Radiohead, Rammstein, Arctic Monkeys, System of a down, Marilyn Manson, The Cranberries, Queen, Pink Floyd та ще багато інших хітів від улюблених виконавців!

Сміливі аранжування легендарних композицій у стилі рок від композитора Влада Солодовникова. Свіже звучання та новий погляд на ваші улюблені рок балади та симфонії. Орган, фортепіано, ударні та струнний квінтет об’єднаються під орудою Сергія Лихоманенка – українського музиканта, дириґента і продюсера.

Детальна інформація про подію та квитки за посиланням: https://philharmonia.lviv.ua/event/rock-organum/

Наталя МЕНДЮК

Рівне після визволення в 1944-у на кілька днів “віддали” партизанам

15. 05. 2021

“Червонозоряні визволителі”, прогнавши з міста фашистських окупантів, заходилися наводити свої порядки. Дуже швидко місцевий люд зміг побачити справжнє обличчя визволителів.

Маловідомі сторінки історії Рівного, яку десятиліттями радянська пропаганда подавала лише у вигідному їй ракурсі, нині стають відомі завдяки розповідям старожилів та приховуваним раніше архівним матеріалам.

Партизани на теперішній вулиці Чорновола

За офіційною версією, Рівне повністю було очищене від німецьких окупантів на ранок 3-го лютого 1944 року. У місто, окрім регулярних військ, увійшли частини партизанських з’єднань, що брали участь у боях. Тоді за чиїмось негласним розпорядженням (а можливо, навмисно, щоб не викликати невдоволення населення діями радянських солдат) місто на кілька днів “віддали” партизанам для наведення ладу. Вони гарцювали вулицями на конях, ходили пішки групами від двору до двору, від будинку до будинку. Розпитували місцевих, шукаючи зрадників, так званих неблагонадійних, тих, хто працював при німцях. Підозрюваних хапали й вели до військової комендатури. Місцеве населення, як розповідають старожили, із пересторогою, а хто й відверто вороже, ставилося до партизанів. Далися взнаки їхні диверсії під час фашистської окупації, через які було розстріляно чимало мешканців міста. Як розповідають старожили, свавілля, яке чинили партизани щодо сільського населення, призвело до того, що однаково негативно згадували і фашистів, і “радянську партизанку”.

Німці бомбили Рівне й після визволення

Однією з найбільш зруйнованих у результаті бойових дій була теперішня вулиця Соборна, особливо в районі, що прилягав до залізничного вокзалу. Сам вокзал також був у руїнах. Перед відходом німців підпільники підірвали приміщення станції “Рівне”. Дісталося й мешканцям окраїн. Багато будинків були з проламаними дахами. Оскільки й після визволення німці ще до липня 1944-го продовжували бомбити місто, то, як розповідають старожили, червоноармійці радили мешканцям окраїн вимазувати свої будинки смолою і сажею, щоб вночі вони не відсвічували, бо бомбили частіше саме вночі.

Резиденція Еріха Коха після звільнення Рівного

На розчищення кварталів від руїн та подальшу відбудову залучали полонених гітлерівських вояків. Наприклад, як пригадують мешканці вулиці Замкової, частину військових бранців утримували в бараку поруч із теперішнею будівлею санстанції. Щодня цих полонених залучали до впорядкування території колишньої резиденції гауляйтера України Коха. Як відомо, канцелярія Коха розміщувалася в приміщенні теперішнього обласного краєзнавчого музею. Поруч було спеціально зведено двоповерхову будівлю, де мешкав Кох. Приблизно на місці, де нині стоїть знак роду Лимичів перед школою №2, був огороджений басейн для німців. Будинок, де були покої Коха, постраждав під час визвольних боїв. На його місці полонені звели новий двоповерховий житловий будинок — поруч із так званим бункером Коха. Останній — ще одна зі споруд, що входила до цілого комплексу резиденції гауляйтера. Зрозуміло, цікавість до колишньої резиденції кривавого ката України з боку радянських військових була великою. Причому військові й комуністичні начальники наввипередки поспішали влаштувати фотосесію в рівненському логові Коха. Не погребував зазнятися в кабінеті Коха й командир партизанського з’єднання начальник обласного штабу партизанського руху на Рівненщині і секретар Ровенського підпільного обкому компартії Василь Бегма. До речі, в період, коли Бегма з 1944-го по 1949-й роки обіймав посаду першого секретаря Ровенського обкому КП(б)У, свій кабінет він облаштував у тій же кімнаті.

Василь Бегма (ліворуч) у колишньому кабінеті Коха

Як свідчать архівні джерела, перші дні після визволення в місто не пускали сторонніх. За цим стежили спеціальні військові патрулі. Владу в місті уособлював військовий комендант. Водночас, між визволителями та представниками нової влади і місцевим населенням панувала взаємна недовіра — місцеві не довіряли “совєтам”, а ті — місцевим. Тому перші директиви влади були дуже жорсткими. Зокрема, наказом начальника гарнізона Гладкова і начальника штабу гарнізона Шатохіна в перші дні після визволення передбачалося: населенню негайно здати усю зброю, військову амуніцію, боєприпаси, радіоапаратуру. Усе це слід було зносити на майдан біля Свято-Воскресенського Собору. За невиконання — військово-польовий суд.

Військові також наказали припинити розграбування майна магазинів, залишених німцями, техніки тощо. Під страхом покарання заборонено приймати на ночівлю і проживання одиночних громадян і військових без дозволу військового коменданта. Цим наказом населення зобов’язали передавати німецьких військових, що переховувалися в місті, а також посібників і агентів німецької армії до органів НКВД. У нічні години — з 20.00 до 6.00 пересування містом суворо заборонено. Трохи м’якшою була наступна постанова командування “Н-ського” з’єднання від 11 лютого 1944 року. Нею зокрема населення зобов’язували здати особисті радіоприймачі на зберігання до управління зв’язку. За непослух — кримінальне переслідування у вигляді 5-ти років позбавлення волі. Дозволялося працювати театрам, кіно, ресторанам, але тільки до 20.00 години.

Перші накази радянської влади після звільнення міста

Працювати в радянські установи рівняни йшли неохоче

Налагоджуючи мирне життя міста, нова влада стикнулася із проблемою кадрів. Адже рівняни спочатку ні за які блага не погоджувалися йти працювати в органи влади та державні установи. Доповідні записки щодо цього (під грифом “для службового користування”) партійно-військового керівництва зберігаються в державному архіві області. Одні боялися повернення окупантів, інші — остерігалися, що хтось донесе “бандерівцям”, ще інші — не надто довіряли новій владі. Щоправда, й нова влада не надто довіряла місцевим. Попри те, що радянські офіційні джерела повідомляли, що мало не 3-го лютого відновили роботу органи влади, але це не зовсім так.

Обіймати високі посади погоджувалися в основному приїжджі з інших областей, або спеціально скеровані комуністами партійці. Нова влада енергiйно заходилася органiзовувати масову мiграцiю до Рівного лояльних кадрiв управлiнцiв, службовцiв, робiтникiв. Наприклад, для відновлення роботи загальноосвітніх шкіл у Рівному до міста було надіслано цілий десант вчителів із східних областей України. У відповідності до політики компартії, у навчанні та виховній роботі акцент відтоді робився на радянський патріотизм.

Такі накази розміщували визволителі по усьому місту

Старожили пригадують, як для новоприбулих партгоспноменклатурників “ущільнювали” мешканців, які жили в районі Грабника. Там були найбільш ошатні будинки, й район найменше постраждав від бомбардувань. Не гребували партійці займати й добротні будинки розстріляних євреїв, репресованих патріотів, заможних міщан. Деякі приватні великі будівлі переоблаштовували під комунальні гуртожитки для робітників. Як це зробили, наприклад, з уцілілою частиною князівського будинку на Гірці — там, де нині адмінприміщення об’єднання парків у парку імені Шевченка.

Репресії не забарилися

Фактично одразу, щойно радянська влада встановилася в місті, почалися переслідування патріотів-націоналістів. Особливо після наказу від 22 червня 1944 року за підписом наркома внутрішніх справ СРСР Берії та заступника наркома оборони СРСР маршала Жукова щодо виселення у віддалені райони СРСР усіх українців, які проживали під владою німецьких окупантів. У цинічному наказі зокрема йшлося: „Выселение производить: в первую очередь украинцев, которые работали и служили у немцев; во вторую очередь высылать всех остальных украинцев, которые знакомы с жизнью во время немецкой оккупации; выселение начать после того, как будет собран урожай и сдан государству для нужд Красной Армии; выселение производить только ночью и внезапно, чтобы не дать скрыться одним и не дать знать членам семьи, которые находятся в Красной Армии.”

У Рівному повторилася трагедія 1939-1941 років, коли, як пригадують старожили, в люті морози на станції “Рівне” стояли сотні товарних вагонів, набитих українцями, яких зарахували до ворогів народу. Цілі рівненські родини вивозили до Сибіру. Плач і виття не вщухали над залізницею доки ці страшні ешелони стояли на станції. Нещасні, потерпаючи від морозу та голоду, просили хліба та води, благали про поміч. Але вагони охороняли війська НКВД, й нікому не дозволяли навіть наближатися до них.

А вже в січні 1945-го, через рік після визволення від фашистської окупації, в Рівному відбувалися й публічні страти патріотів. Причому, на тому ж мiсцi, де фашисти в 1942-1943 роках проводили публiчнi страти нескорених — на сучасній Театральній площі. Там “енкаведисти” карали на смерть воякiв Української Повстанської Армiї. Щоб посіяти страх і придушити волю до будь-якого спротиву місцевих, на страту “зрадників” зганяли дивитися працівників державних підприємств, молодь і навіть школярів. Про це десятки років боялися бодай словом публічно згадувати (навіть, коли Україна проголосила Незалежність) очевидці тих подій. А декотрі відмовляються про це говорити ще й досі.

Влада маніакально вишукувала й переслідувала проукраїнськи налаштованих рівнян, а надто тих, хто дозволяв собі бодай на йоту бути невдоволеним діями радянського режиму. За вдягнуту вишиванку чи співи українських пісень могли оголосити “українським буржуазним націоналістом” або й ворогом народу з усіма наслідками. Компартія заходилася формувати особливу людську істоту, яку колись згодом назвуть “гомо совєтікус”, і нову безлику спільноту — “совєтский народ”.

Світлана КАЛЬКО

Джерело: РівнеРетроРитм

«Зашків 2021» здивує насиченістю програми та новими локаціями

15. 05. 2021

У червні на Львівщині вже вп‘ятнадцяте відбудеться молодіжний патріотичний фестиваль «Зашків». Для узгодження концепції, мети та основних цілей фестивалю фахівці управління молоді та спорту Львівської ОДА учора, 12 травня, зустрілись з представниками молодіжних громадських організацій, які допомагатимуть у проведенні заходу.

«Першочергово фестиваль орієнтований на українську молодь, однак для нас важливо, аби якісно, цікаво та змістовно могли провести час люди різного віку та інтересів. Для цього на фестивалі традиційно діятимуть різноманітні локації: спортивна, ярмаркова, інтелектуальна, з показовими виступами, тощо», – розповідає керівниця відділу молодіжної політики управління молоді та спорту Львівської ОДА Софія Курман.

«Зашків» є фестивалем всеукраїнського рівня та відбувається за підтримки Міністерства молоді та спорту України. Його основна мета – вшанування та нагадування про визначну постать української історії Євгена Коновальця. Патріотичне молодіжне свято триватиме три дні. Подія традиційно відбуватиметься у селі Зашків 18 км на північ від Львова. Ювілейний «Зашків» запланований на 18-20 червня.

«Цей фестиваль є яскравим прикладом якісної співпраці для спільної мети – змістовної національно-патріотичної події, яка справді подобається молоді і позитивно впливає на формування її поглядів і цінностей. «Зашків» – це вже про традиції і дуже важливо, що однією з них є власне участь молодіжних організацій в процесі організації заходу», – зауважує начальник управління молоді та спорту Львівської ОДА Роман Хім’як.

У перший день фестивалю на учасників чекає теренова гра, мобільний університет та можливість відвідати історичний музей Євгена Коновальця. У суботу відбудуться показові виступи військової техніки, кінологів, реконструкція бою. Прихильники спорту зможуть пограти у футбол босоніж, здолати крос або ж взяти участь у велопробігу. На учасників фестивалю чекає і музична програма на великій сцені з виступами популярних українських гуртів, етногуртів та виконанням пісень з АТО. Вхід на фестиваль вільний. Обов’язковими є дотримання карантинних норм та безалкогольне святкування.

Детальніше про фестиваль читайте згодом на сторінці Молодіжний фестиваль “Зашків 2021” у Фейсбуці.

Ольга ДОВГАНИК

У Львові вшанували українського письменника Василя Стефаника

15. 05. 2021

Відзначення 150-річчя від дня народження Василя Стефаника

Вчора, 14 травня 2021 року, перший заступник голови Львівської обласної ради Євгеній Гірник та голова комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Володимир Квурт взяли участь у відзначенні 150-річчя від дня народження видатного українського письменника, громадського і політичного діяча Василя Стефаника.

Спільно з громадськістю відбулося покладання квітів до пам’ятника Стефанику, опісля проведення чину панахиди.

«Сьогодні ми вшановуємо, не побоюся цього слова, генія нашого народу. Він мав надскладну долю та унікальний талант передати влучно емоцію і експресію словами. Певною мірою був пророком. “Забагато смерті, забагато скошеної молодості”, – писав в одному з творів. Хіба це не нагадує нам зараз пандемію? Дуже важливо, що його життя і творчість продовжують досліджуватися. Перевидання його творів та друк наукових праць, присвячених вивченню його спадку, є важливою справою», – зазначив Євгеній Гірник.

В межах пам’ятного ювілею у Львівській національній науковій бібліотеці імені В. Стефаника відкрито ілюстративно-документальну виставку з експонуванням архівних документів, видань творів новеліста, публікацій у періодиці, мистецької стефаникіани.

Наталка РАДИКОВА

Як розвивався важкоатлетичний спорт на Львівщині

14. 05. 2021

Змагання з дужання і двигання тягарів, організовані спортовим товариством «Україна» у Львові в рухівні «Сокола-Батька» 23–24 березня 1912 р. Зліва направо – 1-й ряд: Степан Гайдучок – суддя змагань, Володимир Криловський – член «Сокола-Батька», Олекса Гарасимів – член «Скали», Паращак – член «Скали», Богдан Гарасимів – член «Скали»; 2-й ряд: голова «Сокола-Батька» Іван Боберський та Казимир Врублевський – судді змагань, Миколаївський – член «Сокола-Батька», Невідомий – член «Скали», Зенон Черевко – член «Сокола-Батька», Іван Маланчук – член «Сянової Чайки», Василь Остапчук – член «Сокола-Батька» і «України». З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Становлення важкої атлетики як окремого виду спорту в українському середовищі на Львівщині сягає початку ХХ століття. Про це розповідається у довідковому виданні «Важка атлетика Львівщини (1912–2012)». Книга побачила світ 2014 року у Львові.

Авторами довідника стали викладачі Львівського державного університету фізичної культури (тепер ЛДУФК імені Івана Боберського) доцент кафедри атлетичних видів спорту, заслужений тренер України, суддя міжнародної категорії, заступник голови федерації Львівщини з важкої атлетики, член президії федерації важкої атлетики України Іван Василишин та старший викладач кафедри атлетичних видів спорту, старший тренер команди Львівської області юніорів Володимир Науменко. Вони видали перший в незалежній Україні довідник, в якому зроблена спроба відображення 100-річного шляху розвитку та сучасного стану важкоатлетичного спорту на Львівщині.

книжка Обкладинка книги Івана Василишина та Володимира Науменка «Важка атлетика Львівщини (1912–2012) [Текст]: довідник» (Львів, 2014 р.).

Довідник складається зі вступу (Від авторів); двадцяти восьми параграфів:

Зародження та розвиток важкої атлетики в Україні і Львівській області;
Важка атлетика на іграх олімпіад;
Міжнародні та національні органи управління розвитком важкої атлетики;
Історія Європейської Федерації важкої атлетики;
Федерація важкої атлетики України;
Федерація важкої атлетики Львівської області;
Старші тренери збірної команди Львівщини;
Заслужені майстри спорту України;
Майстри спорту міжнародного класу СРСР і України;
Заслужені тренери СРСР;
Заслужені тренери УРСР;
Заслужені тренери України;
Важкоатлети Львівщини – науковці, доктори наук, професори;
Кандидати наук, доценти;
Львівські фахівці – судді міжнародної, всесоюзної і національної категорії;
Участь важкоатлетів Львівщини в Олімпійських іграх;
Участь важкоатлетів Львівщини в чемпіонатах світу (дорослі);
Участь важкоатлетів Львівщини в чемпіонатах світу часів незалежної України;
Участь важкоатлетів Львівщини в чемпіонатах світу (юніори);
Участь важкоатлетів Львівщини в чемпіонатах Європи (дорослі);
Участь важкоатлетів Львівщини в чемпіонатах Європи (юніори);
Львівські важкоатлети – чемпіони і призери чемпіонатів СРСР (дорослі);
Львівські важкоатлети – чемпіони і призери чемпіонатів України (дорослі);
Чемпіонати УРСР і незалежної України, в яких брали участь важкоатлети Львівщини (дорослі);
Чемпіонати незалежної України (1992–2012 рр.);
Львівські важкоатлети рекордсмени світу, Європи, СРСР, УРСР і незалежної України;
Видатні спортсмени, судді, науковці, прихильники й організатори важкої атлетики Львівщини;
Львів приймає змагання з важкої атлетики;
переліку умовних позначень.

Сторінка видання: Василишин І. П., Науменко В. С. Важка атлетика Львівщини (1912–2012) [Текст]: довідник. – Львів: ЛДУФК, 2014. – 168 с.

Джерельною базою дослідження стали протоколи змагань, документи федерацій УРСР, СРСР, важкої атлетики Львівської області України, Львівського державного університету фізичної культури, Управління фізичної культури і спорту Львівської обласної державної адміністрації, спогади ветеранів спорту, приватні архіви В. Драги, Б. Євдокімова, І. Лозовського, В. Олешка, Л. Соколова, Я. Шнеєрсона, І. Яремка тощо. Як відзначають дослідники, у довіднику про деяких осіб немає повних відомостей через те, що архіви часів Другої світової війни та післявоєнного часу збереглися частково. Не зважаючи на це, до наукового обігу залучено чимало неопублікованих та незнаних широкій громадськості документів та фотографій.

Сторінка видання: Василишин І. П., Науменко В. С. Важка атлетика Львівщини (1912–2012) [Текст]: довідник. – Львів: ЛДУФК, 2014. – 168 с.

У дослідженні поміщено біографії 176 видатних важкоатлетів, тренерів, організаторів і науковців. Біографічна довідка міститься таку інформацію: прізвище, ім’я, по-батькові, дата і місце народження, професія, освіта, сфера спортивної діяльності, досягнення тощо. Понад ¾ біограм супроводжуються відповідними фотографіями. Хронологічні межі дослідження охоплюють 1912–2012 рр.

Сторінка видання: Василишин І. П., Науменко В. С. Важка атлетика Львівщини (1912–2012) [Текст]: довідник. – Львів: ЛДУФК, 2014. – 168 с.

З огляду на те, що в радянські часи на дослідження багатьох тем було накладено табу, різні аспекти західноукраїнського гімнастично-спортивного руху кінця ХІХ – першої половини ХХ століття, у тому числі і на Львівщині, тільки нещодавно почали досліджуватися на належному рівні. Тому й не дивно, що автори довідника основну увагу приділили розвитку важкої атлетики після Другої світової війни до наших днів. Через брак документів, Іванові Василишину та Володимиру Науменкові не вдалося обґрунтувати нижню межу дослідження. Вона визначена на основі двох фотографій (с. 34), на яких зафіксовано учасників змагань з дужання та двигання тягарів, проведених спортивним товариством «Україна» 23–24 березня 1912 р. (у книзі вказано лише рік) у Львові в рухівні «Сокола-Батька» на вул. Руській, 20.

Сторінка видання: Василишин І. П., Науменко В. С. Важка атлетика Львівщини (1912–2012) [Текст]: довідник. – Львів: ЛДУФК, 2014. – 168 с.

Поверховий аналіз преси та документів львівських архівів вказує на те, що витоки важкої атлетики Львівщини слід відносити не до 1912 р., а щонайменше до початку ХХ століття і пов’язано це з діяльністю українського гімнастичного товариства «Сокіл». У виданні згадано чимало прізвищ і населених пунктів. Тому певним недоліком є відсутність іменного та географічного покажчиків.

Загалом авторам вдалося укласти довідник на належному фаховому рівні. Проведене дослідження є вагомим внеском для написання енциклопедії українського спорту, а також має важливе значення для генеалогічних студій. Видання розраховане на викладачів, студентів та широке коло читачів.

Андрій СОВА
історик

Джерела та література:

Василишин І. П., Науменко В. С. Важка атлетика Львівщини (1912–2012) [Текст]: довідник. – Львів: ЛДУФК, 2014. – 168 с.
Сова А. [Рец.:] Василишин І. П., Науменко В. С. Важка атлетика Львівщини (1912–2012): довідник. – Львів: ЛДУФК, 2014. – 168 с. // Генеалогічні записки. – Львів, 2014. – Вип. XІІ (нової серії VІ). – С. 102–103.
Сова А. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.

Виставку «Крим. Народ. Історія. Сьогодення» покажуть у Львові

14. 05. 2021

До річниці депортації кримських татар науковці Львівського музею історії релігії презентують банерну виставку «Крим. Народ. Історія. Сьогодення». Відкриття – 18 травня, о 14 годині, на площі Музейній, 1.

Мета виставки – показати історичний процес формування на півострові нового етносу кримських татар, привернути увагу до їхньої історії, культури.

Виставка складається з 11 банерів, кожен з яких присвячений окремій темі: етногенез кримських татар, мова, роль ісламу, культура, народні вірування, інші. Приділено увагу відродженню народних традицій: вишивці, ювелірному мистецтву, кераміці. Про політичних і культурних діячів XIX–XX століть, а також всесвітньо відомих представників кримськотатарського народу сучасності розповідає заключний банер.

Відвідувачеві покажуть світлини Ханського палацу у Бахчисараї – єдиного у світі зразка кримськотатарської палацової архітектури. Інтер’єри мечеті, соколиної вежі, головної брами, мавзолею, суду, будівлі офіційного призначення розмістять на зворотній стороні банерів. Усі роботи – з приватної колекції професійних фотографів, кримчан (з 2014 року живуть у Львові) Вікторії Темної й Ігоря Сальнікова (співробітник Львівського музею історії релігії).

Зважаючи на карантинні обмеження працівники музею потурбувалися, щоби виставку можна було побачити в режимі онлайн. Тому розмістять її віртуально, зокрема на офіційній сторінці ЛМІР.

Куратор виставки – Ульвіє Аблаєва, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник музею.

Олена МАЛЮГА
науковий співробітник ЛМІР

Команда «Форуму видавців» оголошує про старт нетворк-платформи BOOKMINT’s

14. 05. 2021

Що таке BOOKMINT’s? Дещо свіже та м’ятне. А насправді – це поєднання читання та MINT – німецькомовної абревіатури від математики, інформатики, природничих наук, техніки, англійською відомої як STEM.

Платформа BOOKMINT’s – своєрідний довідник для дорослих для організації цікавого та корисного дозвілля для дітей: удома, у школі чи в бібліотеках. На сайті зібрано читацькі MINT-проєкти, що поєднують захопливі методи STEM-освіти та активне читання.

Експерименти з читацьких MINT-проєктів призначені для дітей різного віку, хоча зацікавлять і дорослих. Разом із BOOKMINT`s наука для дітей перестане бути чимось страшним, недосяжним і нудним. Натомість стане тим, що важливо, цікаво та пізнавально. І в чому хочеться самому розбиратися!

Дізнатися більше можна на сайті проєкту: https://bookmints.com.ua/ та на ютуб-каналі ГО “Форум видавців”: https://youtu.be/F5y0MhYxZbA

BOOKMINT’s підтримує Європейський Союз за програмою «House of Europe». Проєкт реалізується у партнерстві з «Goethe-Institut Ukraine» та разом із Центром інноваційної освіти для дітей «Дитячі наукові студії» (м. Київ).

Марія КРАВЧЕНКО

День Європи у Бібрці: гостювання у святого Яна й підняття 9 прапорів ЄС (повна програма)

14. 05. 2021

На Львівщині 15-16 травня з нагоди Днів Європи одночасно піднімуть прапори ЄС на 9 локаціях, відкриють турсезон у Свірзькому замку, влаштують сходження на гору Камула й презентують шлях «Сто гостей святого Яна».

Як передають Фотографії старого Львова із посиланням на пресслужбу Львівської ОДА, святкування організовують Бібрська громада та Чеський центр у Києві.

Зазначається, що на гостей заходів чекатимуть екскурсії історичною будівлею товариства «Сокіл», містом Бібрка та Свірзьким замком, презентація маршруту для туристів. Він охоплюватиме церкви у селах Волощина, Лопушна, Вільхівці, Великі Глібовичі й місті Бібрка і пролягатиме до придорожньої статуї святого Яна Непомуцького.

«Місцева громада, а також ініціативи «Спадщина.ua», «Сокіл. Перезавантаження», тутешні ферми з гастромандрів демонструють кооперацію, гідну поваги і наслідування в інших краях Львівщини. Раніше тут вже відкривали офіс гостинності, ми приїжджали з проєктом «Експедиція громад: фокус на туризм». Цього ж разу захід пов’язаний із Днем Європи і він знову актуалізує для Львівської області Бібреччину», – зазначила директорка Управління туризму та курортів Львівської ОДА Наталя Табака.

Бібрка. На поштівці зображено вигляд містечка у 1905 року ( з фондів цифрової бібліотеки Polona)

Центральною локацією Дня Європи буде давня скульптура католицького святого Яна Непомуцького в селі Суходіл. Статуї не менше 120 років, і вона має вагому цінність. Напередодні до ладу було приведено 4 липи, які ростуть довкола неї.

«Дерева довкола святого Яна Непомуцького поросли омелою, їх ніхто ніколи правильно не кронував. Цього року липи вдалося полікувати за підтримки Чеського центру в Києві», – розповів координатор проєкту «Сокіл. Перезавантаження», голова комісії з питань історико-архітектурної спадщини та туризму обласної ради, архітектор Іван Щурко.

Співорганізаторка Дня Європи на Бібреччині, волонтерка проєкту «Сокіл. Перезавантаження» Анна Герич повідомила, що у межах культурної програми біля статуї святого Яна на роздоріжжі відбудеться «живий» концерт барокової чеської фортепіанної музики та показ фільму «Перлини на дні».

ПРОГРАМА ЗАХОДІВ

15 травня, субота

1) 11.00 одночасне урочисте підняття прапора ЄС на таких локаціях:

– Свірзький замок (село Свірж). Екскурсія, майстер-класи стрільби з лука і бою на мечах
– Бібрська ратуша (місто Бібрка, вул. Тарнавського, 22). Екскурсія містом
– Історична будівля товариства «Сокіл» (місто Бібрка, пл. Стрілецька, 1). Екскурсія
– Гора Камула – найвища вершина Подільської височини (на південь від села Романів). Початок сходження – о 9.00 біля церкви Святого Михайла у селі Романів
– П’ятничанська вежа (околиця села П’ятничани, відкриття оновленої експозиції музею)
– Ранчо «Скарбова Гора» (село Лопушна)
– «Едем Резорт» (село Стрілки)
– «Клуб Рослин» (село Стрілки)
– «Галицька сорока» (село Вілявче)

2) 11.00-16.00 – 6 храмів будуть відкриті для туристів

• Дерев’яна церква Воскресіння Господнього, 1924 рік (село Лопушна)
• Дерев’яна церква Пресвятої Трійці, 1904 рік (село Вільховець)
• Дерев’яна церква Покрова Пресвятої Богородиці, 1928 рік (село Суходіл)
• Дерев’яна церква Вознесіння Господнього, 1710 рік, пам’ятка архітектури національного значення (село Волощина)
• Мурована церква Успіння Пресвятої Богородиці, 1929 рік (село Великі Глібовичі)
• Мурований костел Святого Хреста, 1909 рік (село Великі Глібовичі)

3) 16.00 Концерт барокової музики біля статуї Святого Яна Непомуцького у Суходолі.

4) 19.00 Показ фільму «Перлини на дні» на ранчо «Скарбова Гора» (село Лопушна), з обговоренням, за участю Радки Рубіліної, директорки Чеського центру в Києві при Посольстві Чехії в Україні

16 травня, неділя

5) 15.00 Свято поезії та музики «Європа тут» (історична будівля товариства «Сокіл». Місто Бібрка, площа Стрілецька, 1).

Наталка РАДИКОВА

З минулого станції Підзамче

13. 05. 2021

У проекті залізниці зі Львова до Бродів і Тернополя, який розробило на початку 1860-х pp. Товариство залізниці Карла Людвіга, не було мови про станцію Підзамче. Проектована траса мала пройти по гребеню висот між Рясною та Клепаровом до Збоїщ і далі долиною Полтви до Борщович.

Такий проект не влаштовував міську раду Львова, яка великою незручністю вважала значну віддаль від вокзалу залізниці Карла Людвіга до центру міста (близько 2,5 км). Тому усі зусилля були спрямовані на зміну проекту таким чином, щоб залізниця пройшла через Жовківське передмістя, де мав бути збудований новий вокзал як найближчий до центру міста.

Поштівка з видом на Жовківське передмістя і нин. вул. Б. Хмельницького, 1943 рік

Магістрат розпочав широку кампанію за свій проект. Було видано навіть меморіал, скерований до Державної ради у Відні, в якому говорилося: “Причини, що змушують Представництво (м. Львова) до нинішнього прохання, настільки важливі з огляду на властивості міста, що у випадку задоволення цих вимог буде раз і назавжди забезпечено ріст і розвиток міста, а відмова стала би причиною остаточної його руїни”. (Memorial der königl. Hauptstadt Lemberg in Angelegenheit des Bahnhofes der projektierten nenen Bahnlinie Lemberg-Brody-Tarnopol. Lemberg, Buchdruckerei von E. Winiarz. 1865). Далі стверджувалось, що тільки таким чином проведена залізниця корисно вплине “на розвиток торгівлі в місті, на ріст продукції фабрик, розташованих на теренах міста, на піднесення взагалі дрібної промисловості. Спричиниться в значній мірі до будівництва нових домів, до забудови Жовківської дільниці, корисно вплине на розвиток міського господарства, зміцнить господарську продукцію в околицях міста і, навіть, піднесе доходи держави завдяки зміцненню податкової спроможності мешканців Львова. Зі стратегічних поглядів розміщення вокзалу на Підзамчі також стане корисним і рятівним”.

Проти аргументів противників проекту, що таким чином проведена залізниця ускладнить транспортний рух по Жовківській вулиці (Б. Хмельницького), в проекті наводилися приклади європейських міст, де залізниці було прокладено саме у такий спосіб. Було також висловлено впевненість, що зараз залізниця для міста є більш важливою, ніж перешкоди, які вона створює, а з часом знайдеться яке-небудь розв’язання цієї проблеми.

Фрагмент карти 1894 року, позначено станцію "Підзамче", що розташувалась на північній частині Папарівського цвинтаря — Фрагмент карти 1894 року, позначено станцію “Підзамче”, що розташувалась на північній частині Папарівського цвинтаря

Австрійський уряд після поразки у війні з Прусією 1866 р. йшов назустріч провінціям, отож аргументи, викладені в меморандумі, були визнані слушними. Видана 15 травня 1867 р. концесія на будову остаточно схилила Товариство Карла Людвіга на будову залізниці через Підзамче.

Земляні роботи розпочалися восени 1867 р. Під час їх проведення неодноразово натрапляли на сліди минулого, що були скриті землею. Одного разу натрапили на велику спільну могилу полеглих під час битви з татарами у 1695 р. Про інші знахідки місцева преса повідомляла: “В збірці п. Кунашевича знаходиться кілька викопалин, знайдених при перекопуванні ґрунтів під будову Львівсько-Бродівської залізниці. Між іншим знаходиться там каріатида, ціла з литого заліза і сильно іржею ушкоджена. Знайдена була з початком року (1868) на львівському передмісті “Муровані мости”… Служила запевно оздобою якоїсь будови. Крім каріатиди в ренесансному стилі, відлитої за римськими зразками, викопано при будові тієї залізниці також велику кількість монет, котрі віддані були до ц. к. Дирекції поліції, окремі ж екземпляри монет, від квартників Казимира до шелягів Понятовського, викопувано вздовж усієї будови дуже часто…” (“Przyjaciel domowy”, N 17/1868 r., s. 132).

План підземний ходу з вул. Гайдамацької до Високого Замку. Рисунок Ф. Ковалишина

Археологічні знахідки в районі станції Підзамче бували й пізніше. Найцікавішою став підземний хід від вул. Бальонової (Гайдамацької), що йшов під залізницею до Княжої гори, відкритий у 1900 р. і досліджений Ф. Ковалишином.

Проведення залізниці через територію міста спричинило значне підвищення коштів на викуп земель під будівництво: наприклад, за кожну зрубану черешню на Клепарові платили по 150 гульденів. Щоб хоч частково компенсувати ці кошти, під станцію відвели північну частину цвинтаря на Папарівці. Почалося перевезення захоронень на інші цвинтарі, і місто стало свідком “скорботного, особливого в своєму роді видовища процесій, що перевозили багато трумен нараз кількома караванами”.

Могила на Папарівці під Високим замком, 1930 р.

Вже під час будівництва стало зрозуміло, що новий вокзал не зможе виправдати покладені на нього надії: вокзали залізниці Карла Людвіга і вибудований поряд з ним у 1866 р. Чернівецький стали основними центрами залізничного руху. Тому будинок станції Підзамче був досить скромним: двоповерховий, з виступаючим центральним ризалітом, він не дорівнював розкішнішим “старшим” вокзалам.

Будівля станції на Підзамче. Поштівка до 1914 року

Регулярний рух через Підзамче відкрився 12 липня 1869 р. в напрямках на Броди і Золочів. Від 1870 р. поїзди стали прямувати до Тернополя, від 1871 – до Підволочиська. У 1873 р. Броди і Підволочиськ було з’єднано з залізницями Російської імперії.

Все це спричинило до розвитку Жовківського передмістя і, передусім, до збільшення руху по Жовківській дорозі. Однак залізниця, як і попереджали, стала перешкодою для міського транспорту. Рух було скеровано вздовж залізниці до Замарстинівської по новій вулиці з красномовною назвою “Об’їзд”, 1874 р. (нині Л. Долинського).

В 1881 р. відкрилася лінія кінного трамваю, що з’єднала станцію з центром міста. В 1908 р. його замінив електричний трамвай.

Кінний трамвай на залізничному переїзді на теперішній вул. Б. Хмельницкого, фото, кінець XIX ст.

Першим розширенням станції стало прокладення другої колії у 1897 р. А через 10 років почалося капітальне розширення станції за проектом тодішнього директора залізниці у Львові Станіслава Рибицького. Це мало стати першою чергою реконструкції Львівського залізничного вузла. Під час реконструкції фірмою Альфреда Захарієвича і Юзефа Сосновського було збудовано міст над вулицею Купільною (Опришківська), що зберігся донині. У 1909 р. Підзамче з’єднали з залізницею Львів-Підгайці, пізніше було відкрито лінію до Стоянова.

Залізничний міст на Підзамче, споруджений на початку ХХ століття в процесі реконструкції лінії на Красне, 1910-ті рр

Під час І Світової війни на станції було організовано їдальню для вояків, що від’їжджали на фронт. Можливо, що її послугами скористався і бравий солдат Швейк, коли їхав через Львів до Жовтанець.

Але найбільш драматичні події на станції відбулися у листопаді 1918 р.

В ніч з 31 жовтня на 1 листопада станція перейшла в руки українців. Щоправда, не обійшлося без ускладнень: “Година 4:15 вбіг у салю (Народного Дому) пop. Белей з Команди двірця Підзамче. З сльозами в очах говорив, що його люди – кільканадцять старушків з 50-го вартового куріня не хочуть його слухати; він їх вговорював, просив, та вони бояться “бунтуватись”. Прийшов просити помочі: накричали на нього, приказали вертатися і за всяку ціну обсадити двірець. Пішов…” (Д.Паліїв. “Листопадова революція”. Львів, 1929 p.).

Вже на другий день боїв було втрачено головний вокзал, і Підзамче стало одним з найважливіших пунктів усього фронту. Захищав станцію відділ під командуванням пop. Кравця. 5 листопада залогу було зміцнено 2-ю сотнею УСС в складі 4 старшин і 100 багнетів. На Жовківське передмістя польське командування кинуло значні сили, які підтримував імпровізований панцерник із платформи, укріпленої балками, вагона та локомотива. Через пошкоджену колію поїзд не міг під’їхати до станції, а вогонь залоги змусив його до відступу.

Будівля станції "Підзамче". Фото до 1914 року — Будівля станції “Підзамче”. Фото до 1914 року

11 листопада командування групою “Підзамче” перейшло до пop. Зенона Носковського. До складу залоги входили сотні Іваницького, Теліщака, відділ Гачкевича і скорострільна сотня Костя Третяка, а також відділ козаків отамана Долуда – єдиний підрозділ, який прибув на допомогу Львову з Великої України. Фронт простягався від залізничної колії до міської різні.

“Слідували щораз сильніші удари поляків на Підзамче, і то вдень і вночі безперервно”, – згадував пізніше учасник цих боїв (В.Калина). Але залоги трималися міцно. Ще в останній день боїв 21 листопада було відбито атаку польського бронепоїзда, але втрата Верхнього Личакова примусила Начальну Команду дати наказ про відступ зі Львова. Останньою відступила залога Підзамча.

У 1928 р. станцію знову розширено в зв’язку з відкриттям залізничного сполучення між Луцьком і Львовом через Стоянів. Сучасний будинок вокзалу збудовано після другої світової війни. В збереженій частині старого будинку розмістились залізничні служби.

Залізнична станція "Підзамче". Фото 2015 року — Залізнична станція “Підзамче”. Фото 2015 року

Для повоєнного господаря галицьких ліній – СРСР – першочерговий інтерес становив розвиток головних магістралей, а не локальних ліній. Зруйновані в роки війни залізниці Львів–Підгайці, Галич-Підвисоке і Станіславів–Бучач, навіть не відбудовувалися: вони ж бо мали значення тільки для локального руху. Жертвою економічної гігантоманії стали і карпатські вузькоколійки: багато з них перестало існувати як “безперспективні”.

Але часи змінюються, і є надія, що знову розвиток локальної залізничної мережі стане на порядок денний, що ці судини великих залізничних артерій запрацюють на повну силу, бо “навіть погана залізниця є доброю залізницею” (Р. Ґостковський).

Павло ҐРАНКІН

Джерело: “Галицька брама”, 1997, березень, № 3(27). – С. 9, 16.