В неділю, 14 травня, колективи та солісти Львівської національної філармонії підготували до Дня Матері програми, які стануть чудовою нагодою привітати найрідніших.
У цей день відбудеться відразу кілька концертів, на які можна піти усією сім’єю, повідомили в філармонії.
Об 11:30 відбудеться сімейний концерт “Пригоди Дзень-Бума на полонині”, традиційно організований у співпраці з Центром музичного розвитку “Tempo”. «Цікава музична історія, яка трапилася з вже добре знайомим для дітлахів Дзень-Бумом. Наш герой опиниться в самісіньких Карпатах і разом із слухачами буде досліджувати їхнє особливе звучання. Та для виконання цього завдання йому обов’язково знадобляться помічники, яких він радо зустрічатиме на своєму шляху. Тож запрошуємо усіх охочих відчути дух та звучання Карпат у самому центрі Львова», – запрошують організатори.
О 15:00 відбудеться концерт «До дня матері». На камерній сцені Львівської національної філармонії виступлять: Квартет бандуристок «Львів’янки», Мар’ян Шуневич, Анастасія Чубінська, Василь Понайда, Маріанна Лаба, Оксана Гриб.
У програмі прозвучать хіти української естради, які точно сподобаються вашим матусям, а затишна атмосфера камерної сцени філармонії створить відчуття домашнього затишку.
Для того щоб привітати з Днем Матері на сцені філармонії об’єднаються знані львівській публіці колективи: Академічний інструментальний ансамбль “Високий Замок”, ТанцТеатр “Життя”, Дитяча студія “Смайлики” та Вокальний ансамбль “Квіти” а також солісти: Ірина Доля, Оксана Гриб, Ольга Верхоляк-Томків та Софія Гелей.
У програмі звучатимуть композиції, присвячені найдорожчим– нашим Матусям, українські народні пісні, авторські пісні, запальні танці та віртуозні інструментальні композиції.
Команда «трушних» гуцулів з Коломиї T.HUTSULS презентує пісенну новинку – світлу, мрійливу «Світанкову мелодію». Ця пісня кожним своїм рядком наче програмує на зміни на краще – як кожен світанок народжує новий день, дає новий шанс, дарує надію: «Коли прийдеш ти до ріки, / Відлунням ранньої весни, / Живим струмочком летіла / Світанкова мелодія». Новинка уже доступна на всіх цифрових платформах та звучить на радіостанціях України.
Від виходу дебютного альбому T.HUTSULS «Гуцули» минуло три місяці. «Світанковою мелодією» коломийський гурт відкриває нову сторінку у своїй пісенній кар’єрі і обіцяє, що ще цього літа здивує не однією прем’єрою. Анонсуючи суттєві зміни у стилі музики і манері виконання.
Коли група робить свої перші кроки, закономірно, що триває період пошуку себе, свого звучання, свого голосу на сцені, – каже генеральний продюсер T.HUTSULS, автор пісні «Світанкова мелодія» Михайло Балух. – От і ми з початку року з Гуцулами на студії Hutsul Planet Records багато експериментуємо. Натхнення традиційно черпаємо із джерела гуцульської культури, надаючи їй трендового саунду.
Одночасно з виходом треку «Світанкова мелодія» T.HUTSULS презентує однойменне чуттєве відео від Hutsul–ArtProduction:
Вокалістка T.HUTSULS Алекса Цимбал називає «Світанкову мелодію» «ідеальним перехідним треком». «Відкривається нова глава для «трушних гуцулів», нове дихання і безмежний світ нової музики, – каже вона. – У першому альбомі ми знайомили слухача із нами, але водночас пізнавали й самі себе. Зараз добре знаємо, куди хочемо рухатися далі і яку музику робити».
«Світанкова мелодія» стає яскравим саундтреком весни-літа-2023. В унісон з музикою гір зеленіє природа, промені сонця уже добре зігрівають землю – і все це перетворюється на головний рушій для кожного із нас. А у нашому сьогоденні, сповненому боротьби, нам так потрібні світлі емоції, які огортають і наповнюють сяйвом зсередини, – на праведному шляху до великої Перемоги України.
Поява перших пластових гуртків у Львові датуються 1911 р. Іван Боберський долучився до формування організаційних та ідеологічних засад «Пласту» [1]; завдяки його зусиллям і фінансовій допомозі в перші роки діяльності організації були опубліковані пластові методичні видання, спеціальна література, які послужили підвалинами для розвитку пластового руху.
Іван Боберський постійно надавав консультативну допомогу керівництву «Пласту», популяризував пластову ідею, багато зусиль доклав до того, щоб згуртувати молодих викладачів та активних діячів руханкових і спортових товариств й організаційно спрямувати їх на розбудову «Пласту». До творення «Пласту» та поширення його діяльності вдалося залучити молодих учителів: Олександра Тисовського, Петра Франка, Степана Гайдучка, Мирона Федусевича, Теодора Поліху, Дарію Білинську, Савину Сидорович, Олену Степанів, Оксану Федів, Тараса Франка та інших.
Лист від Українського пластового куреня з Самбора до старшини товариства «Сокіл-Батько» у Львові. 22 квітня 1914 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.Лист від Українського пластового куреня з Самбора до старшини товариства «Сокіл-Батько» у Львові. 22 квітня 1914 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Зусиллями членів організації «Сокіл-Батько», головою якої був Іван Боберський, пластова ідея ширилася Галичиною. Зокрема, 1913 р. член «Сокола» Григорій Кичун організував у станиславівській українській гімназії вісім гуртків пластунів; голова сокільської округи в Рогатині М. Бабин займався організацією пластового життя в гімназії Українського педагогічного товариства; колишній член старшини «Сокола-Батька» Теодор Поліха – «Пластом» у Коломиї. Чимало зусиль до створення та діяльності пластового осередку в Перемишлі доклали соколи Євген Любович, Теодор Поліха та Іван Боберський [2]. Пластовий гурток в українській державній гімназії у Перемишлі 1912 р. увійшов до складу спортивного товариства «Сянова Чайка» [3].
Напередодні Першої світової війни у Галичині вже існувало одинадцять пластових округ з центрами у Львові, Стрию, Станиславові, Тернополі, Чорткові, Коломиї, Рогатині, Золочеві, Сокалі, Перемишлі, Самборі [4]. У міжвоєнний період «Пласт» поширив свою діяльність на теренах Волині, Закарпаття та в багатьох осередках української діаспори.
Титульна сторінка видання «Сурмові сиґнали сокільских товариств» (Львів, 1908 р.), надіслане самбірським пластунам у квітні 1914 р. З книгозбірні Степана Гайдучка (м. Львів).
Перші пластові гуртки у Самборі засновано у 1912 р. У продовж 1912–1930 рр. у Самборі діяли пластові курені Українського уладу пластунів юнаків (УУПЮ): 37 пластовий курінь імені полковника Дмитра Вітовського, 47 пластовий курінь імені Ольги Басараб; підготовчі та незареєстровані частини Українського уладу старших пластунів (УУСП): підготовчий гурток, самостійний гурток «Чорні галки» [5].
Частина з пластових підрозділів Самбора мали свої печатки. У фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові виявлено чотири різні печатки, які дають можливість простежити зміну у символіці та легендах упродовж 1912–1930 рр.
Перша найдавніша печатка виявлена на документі, який датується 22 квітня 1914 р. Вона міститься на зверненні до старшини товариства «Сокіл-Батько», у якому зазначалося наступне: «Просимо о висилку “Сурмові знаки” [6]. Належитість за ню і порто залучаємо в марках. Здорові були. /Лев Коберський/ кур[інний] писар. P. S. Адреса до нас: Канцелярія “Українського Пластового Куріня” в Самборі, Замійська 173» [7]. Документ завірений печаткою із зображенням Лева, який спинається на скелю. Прохання самбірських пластунів було виконано. На звороті документу є відповідні позначення керівника організаційної секції «Сокола-Батька» Сеня Горука [8].
Пластова виказка (посвідчення) Дмитра Полянського – члена 37 пластового куреня імені Дмитра Вітовського у Самборі. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.Пластова виказка (посвідчення) Дмитра Полянського – члена 37 пластового куреня імені Дмитра Вітовського у Самборі. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Печатка із зображенням Лева самбірськими пластунами використовувалася нетривалий проміжок часу. Відмова від цієї печатки може пояснюватися подіями, які відбувалися в Галичині у першій половині 1920-х рр. Адже зі сторони польської влади видано чимало заборон щодо використання Тризуба, синьо-жовтого прапора та Лева. Дуже часто такі заходи закінчувалися забороною українських товариств. Показовим у цьому плані став старостинський указ, який забороняв діяльність «Просвіти» у с. Боляновичі (тепер село Шегинівської територіальної громади Яворівського р-ну Львівської обл.) через використання останньою печатки із зображенням, як зазначалося у документі, «руського Льва». У львівському часописі «Діло» у дописі під назвою «Лякаються льва на… печатці» за 10 серпня 1923 р. повідомлялося таке: «Нам надіслано дослівний відпис старостинського указу, яким розвязується [забороняється діяльність. – А. С.] читальню за печатку зі зображенням льва, який лякає п[ана] старосту своїм політичним характером. L. 13403/23. Mościska 20. Lipca 1923» [9].
Зауважимо, що на багатьох пластових печатках 1920-их рр. у Галичині використовувалося, як правило, зображення організаційної емблеми – Тризуба і трипелюсткової лілеї, мистецьки сплетених в одну гармонійну цілість, авторство якої належить професору Академічної гімназії у Львові Миронові Федусевичу та графіку Робертові Лісовському [10]. Інші зображення зустрічаються значно рідше, наприклад: трипелюсткова лілея в поєднанні з символом мореплавства – якорем (10 курінь старших пластунів «Чорноморці» у Львові), голова чорта (3 курінь старших пластунів «Лісові чорти» у Львові), червона калина – символ України (2 курінь старших пластунів «Червона Калина» в Стрию), Тризуб без трипелюсткової лілеї (Управа Українського «Пласту» в Чорткові) тощо [11]. Лев на печатках пластових відділів Галичини фіксується рідко. Його можна побачити на печатках Управи V Зв’язку Новиків у Стрию, пластового полку ім. Івана Богуна у Перемишлі [12] Уладу Новиків у Львові [13] та ін.
Пластова виказка (посвідчення) Степана Рогуцького – члена 37 пластового куреня імені Дмитра Вітовського у Самборі. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.Пластова виказка (посвідчення) Степана Рогуцького – члена 37 пластового куреня імені Дмитра Вітовського у Самборі. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
У 1920-х рр. пластові підрозділи у Самборі використовували ще три різні печатки. З них дві – 37 пластовий полк (з 1924 р. змінено назву на курінь) імені полковника Дмитра Вітовського та одну – 47 пластовий курінь імені Ольги Басараб.
У звіті 47 пластового куреня імені Ольги Басараб у Самборі за 2 чвертьрік 1926 р. читаємо наступне: «13. Завваги і бажання. Справа лєґалізації нашого Куріня нічо не поступила в перід. До Дирекції нашої школи прийшов з Кураторії обіжник нагадуючий на яких умовинах можуть існувати укр[аїнські] пл[астові] частини. Отже: можуть існувати тільки під зверхністю Дирекції школи, з відзнак мають відкинути всякі національні емблєми, не сміють бути в порозумінню з иншими пл[астовими] Курінями, ані брати участі в жадних зїздах, чи стрічах. На случай переступлення розпорядку відвічає Директор своєю особою. Після пояснення проф[есора] Д-ра Скорика, дістали такі обіжники усі школи У[країнського] П[едагогічного] Т[овариства]. Формальної відповіди на рішення конференції збору учительського про існування пл[астової] частини в нашій школі – нема. Супроти сього наш Курінь існує» [14]. З вищезацитованого випливає те, що дівочий пластовий курінь працював в досить складних умовах. Однак, не зважаючи на них, вони зуміли виготовити печатку, якою завіряли відповідні документи. Можливо, з конспіративних причин, щоб не наражати себе на небезпеку, було прийнято рішення про те, щоб на печатці не вказувати населеного пункту в якому існує пластовий підрозділ, зокрема місто Самбір.
У 1924 р. відбулися зміни у пластовій структурі Галичини. Назву «полк» було замінено на «курінь». Це в свою чергу потягнуло зміну назв пластових підрозділів та заміну старих печаток. 37 пластовий курінь імені Дмитра Вітовського у Самборі з цим завданням справився не відразу. Збережені документи засвідчують, що як мінімум до 1 квітня 1927 р. він використовував стару печатку. Перший відбиток нової печатки датується 7 листопада 1927 р.
Нижче подаємо описи та зображення печаток, що публікуються вперше:
Каталог печаток організації «Пласт» у Самборі (1910-ті – 1920-ті рр.)
Відбиток печатки Українського пластового куреня в Самборі. 1914 р.
Український пластовий курінь в Самборі. Матеріал: фіолетове чорнило. Форма: кругла. Розмір: 34 мм. Сюжетне зображення: лев в короні спинається на скелю. Легенда: УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАСТОВИЙ КУРІНЬ в САМБОРІ. Текст розділений двома зірочками. Датування: 22 квітня 1914 р. Місце зберігання: ЦДІАУЛ. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 687. – Арк. 1.
Відбиток печатки 37 пластовий полку імені полковника Дмитра Вітовського у Самборі. Січень 1926 р. – 1 квітня 1927 р.
37 пластовий полк (з 1924 р. – курінь) імені полковника Дмитра Вітовського у Самборі (хлопчачий). Заснований 1912 р. при польській гімназії, відновлений у 1922 р. Стахом Ґрабовським.Матеріал: фіолетове чорнило. Форма: овальна. Розмір: 41х24 мм. Сюжетне зображення: без зображення. Легенда: ПЛАСТОВИЙ ПОЛК ІМ. ДМ. ВІТОВСЬКОГО у САМБОРІ. Текст розділений двома зірочками. Датування: січень 1926 р. – 1 квітня 1927 р. Місце зберігання: ЦДІАУЛ. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 31. – Арк. 32, 33, 34, Спр. 32. – Арк. 126, 127; Спр. 34. – Арк. 25, 27 зв., 54 зв.; Спр. 687. – Арк. 12.
Відбиток печатки 37 пластовий куреня імені Дмитра Вітовського у Самборі. 7 листопада 1927 р. – 6 листопада 1929 р.
Відбиток печатки 47 пластового куреня імені Ольги Басараб у Самборі. Березень 1926 р.
47 пластовий курінь імені Ольги Басараб у Самборі (дівочий). Створений 1924 р. Марією Чиж з учнів середніх польських шкіл. Матеріал: чорне чорнило. Форма: овальна. Розмір: 48х30 мм. Сюжетне зображення: без зображення. Легенда: 47. ПЛАСТОВИЙ дівочий Курінь в…Самборі [слово дописане. – А. С.]. Датування: березень 1926 р. Місце зберігання: ЦДІАУЛ. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 31. – Арк. 63.
Джерела:
[1] Докладніше див.: Сова А. Внесок Івана Боберського у становлення організації «Пласт» // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. Збірник наукових праць. – Львів, 2014. – Вип. 15. – С. 85–95; Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2019. – 512 с.
[2] Гайдучок С. Читаю і згадую // Сокільські Вісти. Орган Українського Сокільства. – Львів, 1937. – Січень. – Чис. 1. – С. 7.
[3] Беч Л. З. Пласт в перемиській українській гімназії. (Сторінки історії б. Куріня У. У. П. Ю. ім. Ів. Богуна) // «Де срібнолентий Сян пливе». Пропамятна книга ювилею 50-ліття української державної гімназії в Перемишлі. 1888–1938. – Перемишль: Накладом Ювилейного Комітету, 1938. – С. 86; Коцик Р. Початки пласту у перемиській українській гімназії // «Де срібнолентий Сян пливе». Пропамятна книга ювилею 50-ліття української державної гімназії в Перемишлі. 1888–1938. – Перемишль: Накладом Ювилейного Комітету, 1938. – С. 214.
[5] Мартиролог Українського Пласту / Укладачі: Свідзинська О. (відп. ред.), Сова А., Юзич Ю. – Львів: Дизайн-студія «Папуга», 2015. – С. 398, 399, 406.
[6] Йдеться про видання, яке уклав композитор Ярослав Ярославенко: Сурмові сиґнали сокільских товариств. – Львів, 1908. – 8 с.
[7] Центральний державний історичний архів України у Львові (далі – ЦДІАУЛ). – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 687. – Арк. 1.
[8] ЦДІАУЛ. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 687. – Арк. 1 зв.
[9] Лякаються льва на… печатці // Діло. – Львів, 1923. – 10 серпня. – Чис. 103. – С. 3.
[10] Сова А. Печатки як джерело до історії організації «Пласт» у Галичині (1910–30-ті роки) // Книжкова та рукописна культура: історія, методологія, джерельна база: тези доповідей і повідомлень: міжнародна наукова конференція (Львів, 17–18 травня 2012 р.). – Львів, 2012. – С. 32–35.
[11] Сова А. Сфрагістичні пам’ятки 10-го куреня УУСП «Чорноморці» // Знак. Вісник Українського геральдичного товариства. – Львів, 2007. – Чис. 42. – С. 2; Сова А. Печатка пластового куреня «Лісові Чорти» у Львові // Знак. Вісник Українського геральдичного товариства. – Львів, 2009. – Чис. 48. – С. 3; Сова А. Ще дві печатки пластового куреня «Лісові Чорти» // Пластовий шлях. – Львів, 2012. – Чис. 1 (169). – С. 45; ЦДІАУЛ. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 84. – Арк. 40; Сова А. Печатки 21 пластового куреня імені Івана Богуна у Чорткові // Знак. Вісник Українського геральдичного товариства. – Львів, 2013. – Чис. 61. – С. 5.
[12] ЦДІАУЛ. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 54. – Арк. 10, 11, 12, 13, 21 зв.; Сова А. Перша печатка 6 пластового куреня імені Івана Богуна у Перемишлі // Знак. Вісник Українського геральдичного товариства. – Львів, 2014. – Чис. 62. – С. 6.
[13] ЦДІАУЛ. – Ф. 358. – Оп. 1. – Спр. 135. – Арк. 3 зв.
Література:Сова А. Печатки організації «Пласт» у Самборі (1910-ті – 1920-ті рр.) // Наша Спадщина. Науково-популярний журнал. – Львів, 2022. – № 4 (32). – С. 16–19; Сова А. Печатки організації «Пласт» у Самборі (1910-ті – 1920-ті рр.) // Пластовий шлях. Журнал пластової думки та інформації. – Львів, 2023. – Чис. 1 (209). – С. 44–45.
19 травня з 10:00 до 13:00 на території ПШ “Арніка” діти разом з волонтерською ГО “Білі Горвати” проведуть благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ.
Зокрема, виручені кошти будуть передані ГО “Білі Горвати” для купівлі безпілотника “DJI Mavic 3T” для 125 бригади 217 батальйону ТрО, підрозділу аеророзвідки.
“Ми живемо у непрості часи – триває війна за незалежність України. Щодня українські воїни, ризикуючи власним життям, обороняють від загарбників кожен клаптик української землі. Тому наше завдання в тилу – не стояти осторонь, а всіляко допомагати нашим ЗСУ на шляху до перемоги. Підтримайте, будь ласка, збір, адже це збереже життя наших воїнів. Разом ми зможемо все! Україна понад усе!”, – розповіли організатори.
А також додали, що на ярмарці можна буде скуштувати українську традиційну їжу!
Зиморович під 1276 роком подає цікаві відомості про князя Василька — дядька князя Лева, і завдяки цьому ми довідуємося про заснування монастиря і церкви святого Юра.
«На ту пору Василько, стрий Лева, князь суворого серця, як то часто трапляється у греків, провівши молодість у небачених злочинах, на старість добровільно постригся у монахи, вибравши за житло порослу тереном печеру, видовбану під пагорбом недалеко від міста. Більше був подібний до фавна, ніж до людини: весь кудлатий, розчухраний, брудний, з навислими бровами та вусами, з довгою й широкою бородою, яка сором’язливо закривала частини тіла, як волосяний щит чи власяниця. Цією своєю надзвичайною суворістю життя хотів він спокутувати ту жахливу різню років двадцять тому, що вчинив у Сандомирському замку.
На його побажання, Лев на самій верхівці того пагорба поставив храм із букового дерева, а поряд також житло для ченців і святому Юрію, яко воєводі воїтелів Христових, присвятив, вибираючи того лицаря патроном для особливо визначних». До речі, історики локалізують печеру князя Василька у західній частині храму, ближче до вулиці Озаркевича, де й досі є помешкання львів’ян.
Уявний портрет князя Василька ХХ ст. Джерело: Вікіпедія
За версією Зиморовича, князь Лев наприкінці життя теж прийшов до спокути гріхів чернечою схимою. Під 1287 роком хроніст відзначає: «Ось так Лев негідно помстився і, не боячись нічого з боку поляків, намислив скасувати відтоді воєнний склад і спосіб життя. Йдучи за пересторогою своїх духовних, за прикладом стрийка, вписався до почту слуг Божих, оголосив війну шлункові та всім неспокійним членам тіла, вгамовуючи пожадливість і злобну хтивість безсонням, постом і бичуванням згідно з прийнятим від греків звичаєм, а замість найвишуканішого вина живився во хвалу Бога виноградним соком і квасом. А оскільки під болючими ударами канчука і дикі тварини надаються до вгамування, то й Лев, вихований у тій школі побожності, лагідніший перед смертю від ягняти, спокійно завершив життя. Погребіння мав скромне, без жодної помпи та військового почту, як сам заповідав останньою волею. Винесли його браття-василіяни, прибраного у чорний саван, в руці мав Розп’яття, похований був під прощальний плач русинок».
Портрет Лева Даниловича, авторства Луки Долинського
За однією версією істориків, Лев, нібито під впливом дружини Констанції, прийняв схиму і був похований у ним же збудованому монастирі в Самбірському повіті, тобто в Лаврівській, чи Спаській, обителі, а його дружина спочила у Домініканському костелі Божого Тіла. З а іншою версією, Лев був похований у львівському храмі святої Катерини у Низькому Замку, адже саме від XIII століття серед європейських володарів поширюється звичай влаштовувати родинні мавзолеї не в соборах, а в призамкових каплицях.
Констанція Угорська
Князь Лев був не лише могутнім правителем великої держави, що простягалася від Вісли до Закарпаття і Сіверщини, він був першим, хто започаткував в Україні перепис населення. Галицько-Волинський літопис під 1287 роком повідомляє: «Року 6791 хан Телебуга хотів іти на Краків, але не дійшовши до нього, повернув назад… на землю Льва, на місто Львів. І стояли у Львовій землі два тижні, харчуючись і не воюючи. І не давали з міста вийти за харчем. Хто ж виїхав із міста, одних убивали, інших брали у неволю, а деяких, пограбувавши, відпускали нагих, а ті від морозу помирали, бо була зима люта вельми. А по відході Телебуги і Ногая князь Лев полічив, скільки загинуло у його землі людей, скільки потрапило до неволі, скільки було вбито і скільки волею Божою померло — дванадцять із половиною тисяч».
Ілько ЛЕМКО
Джерело: Лемко Ілько. Цікавинки з історії Львова. — Львів: Апріорі, 2011.
14 травня о 19.00 у Центрі Довженка із концертною програмою виступить заслужений артист України Зеновій Гучок. Захід присвячено усім матерям, свято яких щорічно відзначають в Україні у другу неділю травня.
“Зеновій Гучок – справжній улюбленець львівської публіки. Його “Черемхова віхола”, “Дика ружа”, “Біла лілея” нагадують кожному із нас про головні життєві цінності, а харизма і щирість артиста надихають та мотивують надовго! Тож, запрошуйте своїх найрідніших і приходьте разом на вечір душевної української пісні! Вам точно запам’ятається цей день!”, – анонсували організатори VINIL Concert agency.
Варто додати, що на сцені Зеновій Гучок запалюватиме у супроводі балету «Життя»! Спеціальний гість — народний артист України Олег Кульчицький!
Зараз Андріана співпрацює з трендовими авторами пісень, цей трек їй написали Андрій Парфенов, Дмитро Димов та Богдан Бабич з команди «Покитиспавпродакшн», повідомили у прес службі артистки.
Відеоряд команда співачки відзняла з креативним кліпмейкером Ярославом Савчаком. До зйомок долучився відомий український блогер Ігор Пустовіт.
«Ігор виявився співаком з гарним тембром голосу і, забігаючи наперед, відкрию вам секрет, що наступним синглом буде наш з Ігорем дует. І ця пісня, напевно, і є результатом оновленого кола людей, причетних до моєї творчості, і що найбільш приємно, що ці люди стали не тільки колегами по роботі, а і друзями в житті, оскільки усі вони дуже світлі та позитивні, а це важливо в такий непростий час». – ділиться Андріана враженнями від співпраці з Ігорем Пустовітом.
Андріана довго зважувалася на щось нове у своїй творчості. Але співачка впевнена час прийшов: «Пісню ми обрали інтуїтивно. Якщо пісня саме ваша, то це відчувається з першої секунди. Нас зачепила історія, цікаве римування, часті зміни мелодійних ліній, що тримають зацікавленість з самого початку пісні до її завершення».
Перша частина пісні – це питання, наприклад, що таке кохання: а чи можна назвати людей закоханими, якщо більш немає палких обіймів, чи таке воно кохання крізь роки тощо.
Друга частина пісні – це також питання: чому пам’ять нагадує нам про біль, про забуті емоції, про те, що хочеться забути; це сумування за людиною, чи докір самій собі за неправильний вибір колись.
Пісня підсумовує, що кожна жінка хоче щастя та готова через біль і сумніви піти від не своєї людини, піти гордо, без брудних слів, навіть знаючи те, що воліла би забути. Все буде добре, свої люди завжди знайдуться, головне йти на зустріч до них, не тримаючись за минуле. До речі і в музиці так само, співачка Андріана не тримається за якийсь стиль, а робить те, що приносить їй задоволення.
«Це не просто ще один реліз, ще однієї пісні, ні, це щось більше. Кожен артист звикає до якогось свого певного жанру, робить звичне звучання, звичні кроки у розповсюдженні пісні, тобто йде своєю побудованою дорогою. Зараз світ дуже змінюється, та швидкість, з якою змінюється музика і методи її розповсюдження просто вражають. Андріана хоче робити сучасну музику, сучасне звучання, завжди намагається слідкувати за всіма трендами і ця пісня, це ще один експеримент, важливий експеримент, бо артисти, котрі не шукають свіжих ідей, так і залишаються в минулому, в контексті фрази «круто звучить, як колись..». Це не спроба зробити як у когось, чи під когось, це бачення Андріани сучасної поп музики, адже кожен артист хоче звучати не «як колись», а як зараз!», – розповіли у команді артистки.
Знову відомий львовознавець Юрій Вдовенко потішив нас серією невідомих світлин Львова. Цього разу датуються вони початком 1970-их років двадцятого століття.
Львів, фото 1970-1975 років
Хоч ніби нічого особливого немає на фото, але віють вони атмосферою того Львова, який пам’ятається з дитинства.
Львів, фото 1970-1975 років
Багато дерев, немає жахливих новобудів та різних урбаністичних збочень. Давно неперекладена, але ще майже рівна бруківка погрожує жіночим обцасам.
Львів, фото 1970-1975 років
Старенькі ЛАЗи та поодинокі автівки доповнюють трамвайне транспортне сполучення і є майже екзотикою .
Львів, фото 1970-1975 років
Жіночі мішкоподібні сукні, які відрізняють кольором та трохи довжиною, виглядають виграшно на фоні чоловічих штанів та сорочок одного фасону і майже однакового кольору.
Львів, фото 1970-1975 років
Майже порожні у будні вулиці і навіть на лавках біля Опери немає традиційних шахістів-пенсіонерів.
Львів, фото 1970-1975 років
А вивіски на магазинах і політичні гасла на фасадах викликають якщо не регіт. то принаймні широку посмішку на всі 32.
Львів, фото 1970-1975 років
Хоча місто чисте і охайне. Видно що не втратило ще хороші манери і мешканці цінують свій улюблений Львів.
Львів, фото 1970-1975 років
Немає ще натовпів шалених туристів, що прагнуть за тригодинну екскурсію зрозуміти і побачити весь Львів, зробити чудернацькі селфі і засісти на весь залишок дня в якійсь більш-менш пристойній кнайпі з філософськими думками про майбутнє бруківки на старих вулицях .
В п’ятницю, 12 травня 2023 року, о 17.30 в читальній залі Науково-технічної бібліотеки НУ “Львівська політехніка” ( вул. Професорська, 1) з нагоди ювілею Благодійного фонду “Україна-Русь” президент Фонду Ростислав Новоженець проведе презентацію настінних науково-популярних історичних мап.
Подія організована Українським Фотографічним Товариством (УФОТО) у співпраці з Центром порятунку української культурної спадщини, Львівським Фотомузеєм та Науково-технічною бібліотекою НУ «Львівська політехніка».
Охочі зможуть отримати примірники карт за благодійний внесок на потреби Українського Війська.
Фонд “Україна-Русь” створено у Львові групою істориків, географів, науковців та громадських діячів з метою досліджувати й популяризувати історію українських земель. За період діяльності Фондом реалізовано понад чотири десятки успішних проєктів. Видано ряд цікавих і непересічних книг, брошур, поштівок, летючок, наліпок тощо. Але найвдалішою виявилась серія настінних історичних мап.
Структурна побудова таких історичних карт дозволяє зосередити на одному аркуші (формат А2) значний пласт інформації. Це – своєрідні графічні конспекти, які забезпечують швидке пізнання і добре засвоєння матеріалу про окремі важливі віхи української історії.
Серед науково-популярних історичних мап Фонду є такі як “Західноукраїнська Народна Республіка”, “Соборна Україна”, “Українська Повстанська Армія”, “Організація українських націоналістів”, “Давня Україна-Русь V-X ст.”, “Голодомор – геноцид українців”, “Репресії проти українців в СРСР”, “Пам’ятники Т.Шевченкові в Україні та за кордоном”,“Український Крим”, “Донбас. Україна” та “Українська Кубань”. Ці мапи видані тисячними накладами й розповсюджувались серед учнів, студентів та широкої громадськості на Львівщині.
Перші з цих мап презентувались навіть в особистому кабінеті Президента В.Ющенка. Цими мапами персонально цікавились Міністр інформаційної політики Ю.Стець, голови Львівської ОДА М.Кміть та О.Синютка. За підтримки ЛОДА було проведено тур по містах області з презентацією карт перед освітянами та працівниками культури.
До Дня міста Львова гурт ML TANDEM презентував пісню «Сині очі» в якій розкривається романтична атмосфера неперевершеного, загадкового та чарівного Львова.
Це історія про: вечірні прогулянки, найсмачнішу каву, джаз та романтику міста.Пісня пронизана атмосферою затишних безтурботних вечорів, де погляд закоханих очей примушує твоє серце битися швидше.
Пісня «Сині Очі» написана ще до повномасштабного вторгнення, але її реліз відбувся тільки зараз, адже ми віримо, що вона допоможе відтворити у памʼяті приємні моменти зі свого життя та надихнутися романтикою.
Кожен обовʼязково повернеться у своє миле серцю місто. ML TANDEM додає, що культурний фронт цієї війни теж надважливий. Саме зараз культура формує наратив сильної, вільної України у світі. Гурт закликає слухати українську музику, поширювати її.
Нехай наша рідна пісня лунає на весь світ! Сподіваємося, ви оціните нову старанну роботу гурту ML TANDEM.
Одна з найбільш знаних праць видатного французького історика Марка Блока має назву “Королі-Чудотворці”. У ній дослідник показує, наскільки поширеними були уявлення про надприродний характер королівської влади. Блок пише про Францію та Англію, але подібне сприйняття королівської влади, правителів загалом, у давнину мало значно ширшу географію.
Попри це, монархи також були людьми – з крові та костей, зі своїми хворобами та дивними звичками. Вони їли, пили, скандалили, нервували і, здається, навіть помирали.
Титульна сторінка праці М. Блока “Королі-чудотворці”. Фото з https://www.abebooks.co.uk/
Радощі й нещастя короля
6 травня Ян Станіслав Яблоновський отримав лист від свого батька, руського воєводи і коронного гетьмана Станіслава Яблоновського, у якому той закликав своїх дітей їхати до Жовкви. Через день Ян Яблоновський, його дружина та молодший брат вже були в “ідеальному місті”. У костелі вони застали королівську родину та баварського посла, барона Маєра. Той був вихователем курфюрста Баварії Максиміліана ІІ і прибув просити для свого володаря руку Терези Кунегунди Собеської, доньки короля Яна. Ян Яблоновський відзначив, що обличчя короля було радісним, як і у гетьмана Станіслава Яблоновського, якому також було відведено активну роль в процесі сватання. Натомість, обличчя королеви видавалося “левиним”, як його назвав Ян Яблоновський.
Марія Казимира, дружина Яна ІІІ Собеського. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Проте, вже досить швидко ситуація змінилась. Попри те, що король Ян планував виїхати на природу та організувати відпочинок там, плани довелося змінити. Монарх прокинувся з болем, спричиненим камінням у внутрішніх органах. Він ледь зумів вистояти месу, а по тому одразу пішов в ванну. Пізніше стало відомо, що цей хворобливий стан навіть спровокував блювоту та тремтіння, загальне нездужання. Впродовж наступного дня ніхто з гостей не бачив Яна Собеського. Вони веселилися, жартували, грали в карти, а він – намагався подолати свій хворобливий стан в іншій частині замку.
Ян ІІІ Собеський
У такому стані король був і наступного дня. Лише з тією відмінністю, що тепер гетьману Станіславу Яблоновському вдалося зустрітися з монархом. Той пізніше повідомив всім присутнім, що Ян ІІІ надалі виглядає не надто добре, але його лікар, єврей Сімха Менахем, також відомий як Йона зі Львова, чудово справляється зі своїми обов’язками.
Хвороба короля, одужання, хвороба друзів короля
Лиш через декілька днів король Ян Собеський вперше вийшов в люди після тривалої паузи. Після обіду він навіть сів до карети та виїхав з батьком та сином Яблоновськими, а ще белзьким єпископом Міколаєм Міхалом Вижицьким, на прогулянку. Наступного дня у тому самому товаристві вони ще й поїхали в Глиняни. Ціллю подорожі було поспілкуватися з місцевими гончарами та подивитися на їхнє мистецтво. Шановне товариство провели до місць, де глину видобували і показали ці “студні”, як їх назвав у своєму щоденнику Ян Яблоновський. Це глибокі ями, в які люди спускалися не без ризику для життя. Пізніше гончарі показували прибулим гостям своє ремесло, що неабияк потішило короля Яна.
Станіслав Яблоновський. Фото з http://www.wikiwand.com/pl/Stanisław_Jan_Jabłonowski
Натомість, наприкінці поїздки не найкраще почувався один з супутників короля – Ян Станіслав Яблоновський. До Жовкви він повернувся уже з гарячкою. Наступного дня лікуватися довелося Яблоновському. Через це йому довелося пропустити завершальний етап сватання та наступні урочистості. Ян Станіслав Яблоновський все ж зумів якось прийняти французького посла, хоч і почувався не найкраще, а по тому остаточно вирішив, що поїде до Львова рятувати здоров’я – весь день він мав високу температуру й почувався не найкраще.
Львівсько-жовківські канікули
Попри все, Ян Станіслав Яблоновський все ж залишив королівську родину в Жовкві та їхніх гостей. Перед тим ще мав приватну зустріч з королевою Марією Казимирою, де був також і його батько, гетьман Станіслав Яблоновський.
Руський і волинський воєвода Ян Станіслав Яблоновський. Фото з https://pl.wikipedia.org
Коли король Речі Посполитої Ян ІІІ Собеський давав у Жовкві прощальні бенкети, а його гості їхали додому, Ян Яблоновський проходив курс лікування та перебував під наглядом лікаря у Львові. Він відвідував богослужіння і причащався. Його батько, Станіслав Яблоновський, повернувся з Жовкви лише посеред ночі. Такий вийшов мінливий, але насичений вікенд у львівських магнатів.
Gieroswski J. Jabłonowski Jan Stanisław h. Prus III (1669 – 1731) // Polski Słownik Biograficzny. – Wrocław – Warszawa – Krakόw, 1963. – T. X/2, zeszyt – S. 221 – 223.
Команда “Українського фотографічного товариства” продовжує проєкт “Живе кіно у Львові” і запрошує на чергову розмову про кіно та перегляд фільму наживо з кіноплівки від Олександра Мандрика.
«Чорнобиль – Хроніка важких тижнів» – український документальний фільм режисера Володимира Шевченка, відзнятий 1986 року.
Займає 49-50-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Багато фільмів створено вже через роки після вибуху четвертого блоку Чорнобильської АЕС. Та лише небагато людей були свідками самої трагедії.
Лише дві кіногрупи прорвалися через чиновницькі перешкоди, однією з них була команда режисера «Укркінохроніки» Володимира Шевченка. 14 травня 1986 року вони виїхали на зйомки на станцію і наступні сто днів провели поряд з пожежниками, енергетиками, військовими, дозиметристами і атомниками, що ліквідовували наслідки вибуху на ЧАЕС. Всі вони розуміли небезпеку, якій піддавалися. Хтось виконував наказ, хтось не мав вибору, але серед кінематографістів були тільки ті, хто приїхав сюди із власної волі. Більше того, Шевченко вів справжню облогу численних, але необхідних інстанцій, щоб потрапити в епіцентр катастрофи.
Вже в лікарняній палаті, отримавши велику дозу радіації, режисер записав в щоденнику:
«Якщо хтось скаже мені, що якби не ліз, був би з легенею, негайно відповім: краще без легені, ніж, як деякі, без честі».
Перегляд фільму безкоштовний. До та після перегляду традиційно пригощатиме Кава Старого Львова.
Найвідоміший український поет, номінант на Нобелівську премію з літератури, також широко відомий як співак і лідер декількох музичних гуртів Сергій Жадан презентував у Львові, у приміщенні America House Lviv, нову книгу «Птах: вірші, що стали піснями». Це артбук, що вийшов у видавництві «Ковчег «Україна».
Книга зі спецефектами – висічка, рисовий папір, копірка, дзеркальна фольга. Усі музичні композиції можна буде прослухати за QR-кодами. Але звучить і сама книга – декілька шарів рисового паперу нагадуватимуть шарудіння снігу у пісні «Сніг»; у пісні “Середні віки” через копірку можна буде залишити «стигми» людських гріхів на дерев’яній скульптурі Христа; у пісні «Вона» відірвати перфорований папір у ритмі групи Kozak System, аби побачити цитату з пісні; а потім у тиші прочитати пальцями шрифтом Брайля назву пісні «Торкатись». А ще у дзеркальні фользі, що проходить наскрізним декоративним елементом через усю книгу, кожен зможе розгледіти себе – як і у геніальних віршах Сергія Жадана… Замовити книгу – http://surl.li/gnvwd
Презентація артбуку «Птах»
Співзасновниця культурної платформи «Ковчег Україна» Ярина Винницька, яка є куратором артбуку «Птах»: «Це книги для багатих, – сказали нам в польському Інституті літератури. Мене ця фраза дуже зачепила. Адже мою книгу прирівняли до сумок Фенді і «важкого люксу». Але наші книги – таки справді haute couture – «висока мода» книжкової індустрії. Чи зараз на часі видання дорогих ексклюзивних книг? Чи на часі поезія і концерти? У час війни можна закинути нам, що такі видання не є речами першої необхідності. Як і живопис чи поезія не є необхідними для виживання. Але якщо їх забрати, тоді постає питання – навіщо тоді взагалі виживати? Наша культурна платформа спеціалізується на артбуках – це книги-артефакти, книги-арт-об’єкти, дорогі подарункові видання зі спец-ефектами. У такій книзі поєднуються три музи – літературний текст, графічний дизайн і ексклюзивна поліграфія – дизайнерський папір, висічка, фактурні лаки та інші ексклюзивні поліграфічні прийоми».
Сергій Жадан
Сергій Жадан додає: «Книжки треба видавати дорого. Адже дешево видана книжка – це неповага читача і до духів літератури. Книжки мають видаватися красиво і тішити око й руки тих, хто їх читає. Збірка, звісно, не є повною, адже моїх віршів, які співаються, набагато більше, і нові пісні далі з’являються. Тут навіть не йдеться про якийсь The best – у збірку увійшло те, що особисто для мене дуже дороге. І я радий, що ви зможете цю книгу не тільки слухати, але й гортати, розглядати фантастичні ілюстрації і мати її, як певний артефакт. Бо все, що видає «Ковчег» – це завжди трішки більше, аніж просто паперове видання того чи іншого тексту. Крім того, цей артбук має дві мети: естетичну та благодійну. Всі кошти від його продажу підуть на підтримку ЗСУ, ними ми зможемо закривати запити, які безперервно надходять».
Анонс благодійних концертів
На підтримку ЗСУ у Львові 22 травня, на сцені Львівської опери, відбудеться і два благодійні концерти. Сергій Жадан і культурна платформа «Ковчег «Україна» скликають друзів – на унікальний проект відомих львівських музикантів, що виконують пісні на вірші Жадана. Ці концерти стануть публічною презентацією артбуку «Птах: вірші, що стали піснями». Разом із Сергієм Жаданом того вечора на одній сцені виступатимуть Мар’яна Садовська – міжнародно визнана співачка у стилі world music, яку називають українською Бйорк, співачки Христина Соловій, Соломія Чубай, Уляна Горбачевська – етноспівачка, дослідниця української традиційної пісні, відомий джазовий музикант Марк Токар.
Презентація артбуку «Птах»
Справжньою сенсацією стане повернення на сцену легендарногогурту «Мертвий півень» – вперше після багаторічної перерви. Звісно ж, не обійдеться без «бойових друзів» поета – гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». А спеціальним гостем концерту будуть вже навіть не легендарні, а міфічні «Брати Гадюкіни».
Вже не вперше розповідаємо нашим читачам про важливу подію, яка відбувалась у Львові з 1921 по 1939 рік. Мова йде Східні торги, куди приїздили торговці та представники відомих брендів та компаній із усієї Другої Речі Посполитої та сусідніх країн Європи.
Східні торги, 1921 рік.Східні торги, павільйон 9, 1921 рік.Східні торги, в’їзна брама, 1921 рік.Тлуми людей на Східних торгах, 1925 рік.Східні торги, мистецький павільйон, 1920-ті роки.Східні торги, 1920-ті роки.Східні торги, 1920-ті роки.Східні торги, 1920-ті роки.Східні торги, 1920-ті роки.
Цього разу маємо фото із цього заходу періоду 1920-х років.
Робота з виставки Юрія Коваля "Проект в процесі створення"
У вівторок, 9 травня 2023 року, о 18.00. в галереї “Зелена канапа” (вул. Вірменська, 7) відбудеться відкриття виставки Юрія Коваля “Проект в процесі створення”.
“Джон Бергер говорив, що людина, вперше після народження, починає саме бачити. Зір – першооснова нашої ідентичності. А разом з зором у немовляти з’являються потуги до самоаналізу, підсвідоме почуття гармонії і краси оточуючого світу. Все присутнє для нього навколо наповнене чудернацьким та фантастичним флером – і все це ще до того, як новонароджена людина знайомиться з поняттями зла та добра, з моральними нормами суспільства. Згодом кольорові плями і “сліпі плями”, об’єднуючись, перетворюються в повсякденні речі навколо нас.
Юрій Коваль
Часом я розмірковую про нормальність власного розуміння навколишніх речей і про те, чого ми досягли, або ж втратили. І чи можна повернутись в точку формування чогось нового, іншого, через емпіричний досвід теперішнього? ” – Юрій Коваль за редакції Інги Естеркін.
“Проєкт в процесі створення” – серія з 10 натюрмортів Юрія Коваля, створених протягом 2022-23 років у Львові, в яких звичні побутові предмети переривають абстрактні плями.
Експозицію виставки Юрія Коваля “Проект в процесі створення” можна буде оглянути в галереї “Зелена канапа” (вул. Вірменська, 7) до 4 червня.
Дружина артиста, блогерка Катя Реп’яхова розповіла, що він позичив мікрофон і гітару в місцевого музиканта, щоб порадувати мешканців і гостей Львова імпровізованим виступом
Про це повідомляють Фотографії старого Львова з посиланням на Факти.
Журналістка Фактів ICTV Мирослава Прокопюк також зняла мініконцерт Віктора Павліка. За її словами, він виконав 4-5 своїх відомих пісень: Шикидим, Ой, у лузі червона калина, Ні обіцянок, ні пробачень, Хвилі і Ти подобаєшся мені. Деякі слухачі й зовсім підспівували музиканту, оскільки пісні знайомі багатьом.
На відео видно, що навколо артиста зібрався натовп слухачів – вони активно закидали купюри в чохол для гітари, на якому був прикріплений аркуш із написом На ЗСУ.
Сьогодні, разом з нашим незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, гортаючи старі газети, знайшов цікавий допис в “Ділі” від 26 вересня 1926 року.
Історія дійсно трапилася дуже пікантна, але й в наші дні трапляються шанувальниці модних тенденцій, які здатні на все заради уваги. Для збереження атмосферності, публікуємо допис без стилістичних змін та орфографічних правок.
“Проти теперішньої жіночої моди. Історія трапилась у Білгороді. Але могла трапитись у Парижі, а навіть у багато меншій столиці. Місце події найбільше сучасне: каварня. Тема ще сучасніша. Сцена починається тим, що перед каварню заїзжає карита. Негайно після цього -рух серед каварняних гостей. З карити висідає дама, але мінімально одягнена, точніше кажучи: зовсім ні, мов Єва. Платить спокійно візникові, і заки гості встигли зорієнтуватись, іде крізь каварню, вибирає собі місце і чекає спокійно на кельнера. Немов би нічого не притрапилось і все було в якнайкращім порядку.
В кав’ярні. Кінець ХІХ ст.
Одначе гості і персонал каварні не були такі супокійні. Деякі обступили незнайому приглядаючись їй з цікавістю, инші почали протестувати з обурення. Одні вважали її божевільною, другі гукнули на поліцію, Представник влади приказав каварняній Еві прикрити себе, потім списав її «персоналія». Виявилось, що ця 30-літня дама є замужною жінкою і звичайною мамою двох дітей.
Вона заявила, що прийшла до каварні в сукні, яка зробила лише один крок далі на шляху сучасної моди: адже, колиб жінки ходили зовсім голі, то це виглядало би багато приличніше. Вона не є божевільна, а найбільше нормальна жінка під сонцем. Своєю появою хотіла тільки запротестувати проти безглуздя пануючої моди.
Єдиною ненормальною рисою в ній було те, що вона була клясично-гарної будови. Ті, що бачили її, му сіли признати її рацію, що естетичне вражіння у такій формі є багато більше як під модерною сукнею. Невідомо тільки, чи звернули їй увагу, що не всі нині визначаються клясичною лінією тіла. І тому бодай кусники одіжі є кращі, ніж ніяка. Даму засудили на два дні арешту. Серби не є стародавніми Греками. Одначе демонстрація дами мала такий успіх, що дехто лякається, щоби білгородська Венера не повторила її ще раз.”
Кожен з нас був свідком коли в кав’ярню приходила красуня, скромний одяг якої не міг, а навіть не особливо старався втримати всі її принади. Але щоб отак, в сукні Єви – щось не пригадується. Хоча, якщо раптом хтось оголосить флеш-моб – то охочих певно трохи знайдеться. Головне щоб причина була вагома.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерело:
Проти теперішньої жіночої моди // Діло. – 1926. – Ч. 213 ( 26 вересня ) – С. 4.
У місті Лева є тільки одна кам’яниця, фасад якої прикрашає скульптурне зображення… дикого кабана. Розташований цей наріжний будинок на вулиці Євгена Гребінки, № 8, неподалік...
