Цікавий рекламний хід вигадала наша міська влада для того, щоб притягнути до міста туристів. В чиюсь з наших світлих владних голів прийшла ідея розрити головну площу міста міста і так залишити. Погодьтеся, така креативна ідея тільки підніме статус нашого міста не тільки у Європі – але й у всьому світі.
Адже тепер на площі Ринок не тільки цікаво проводити історичні екскурсії, але й різноманітні спортивні змагання з оригінальною смугою перешкод, влаштовувати історичні бої, знімати історичні фільми та організовувати пригодницькі квести.
Никифор (Єпіфаній) Дровняк (*21 травня 1895, Криниця —†10 жовтня 1968) — український художник-примітивіст з с. Криниця, що на Лемківщині (Польща). Мав принаймні 10 імен, під якими фігурував у мистецтвознавчих книжках цілого світу. Наприклад: «Никифор з Криниці» , «Никифор Криницький», «Ян Криницький», «Матейко з Криниці», «Мастер з Криниці», «Лемко Никифор».
Як художника Никифора (українець-лемк Н.Дровняк) світ відкрив 1932 року, коли в Парижі в галереї Леон Марсель експонувалася його виставка з 200 малюнків. Цей захід організував Львівський народний музей імені Т.Шевченка. Митець-самоук був визнаний одним з найцікавіших з-поміж майже сорока своїх колег. Польський художник Єжи Вольф опублікував нарис “Маляр наївного реалізму у Польщі” (“Аркада”, 1938) і від того часу кілька десятків років Никифор був у центрі уваги і митців, і глядачів, яких захоплювала його самобутня творчість. Потім були виставки у Польщі. Але справжню славу митцю принесло експонування його робіт у Парижі 1959 року. Відтоді творчість Никифора набула світової популярності. За право вважати його “своїм” досі сперечаються офіційні особи кількох держав. І є за що.
“Ми, українці, були, є і завжди будемо вільними!” – саме ці слова В’ячеслава Чорновола вибиті на основі його пам’ятника. Адже саме таким було життєве кредо великого українця. Зараз, з висоти часу, можна по різному трактувати цю особистість, але тоді, наприкінці далеких вісімдесятих, він був лідером та надією української нації на свою державність та відродження.
Якби, свого часу, він став президентом (він висував свою кандидатуру) впевнений – ми б зараз жили в абсолютно іншій країні. Його трагічна загибель 25 березня 1999 року в автокатастрофі на шосе під Борисполем, причина якої досі на з’ясована, відкинула процес відродження та становлення нашої держави на багато років назад.
Цей пам’ятник давно уже став одним зі символів Львова. Його зображення можна зустріти на всіх зібраннях листівок з видами міста та на численних календарях. Хоча з’явився він відносно недавно. Відкрили його 26 листопада 1977 року на честь так званого «400-ліття книгодрукування на українських землях».
Пам’ятник стоїть неподалік від місця, де в 16-му столітті знаходилася друкарня Львівського ставропігійного братства. Монумент розташований на майданчику, що утворився після впорядкування скверу в підніжжі вежі Корнякта, між входами до Успенської церкви та Державного архіву Львівської області, а також вулицями Підвальною та Руською. Фоном для нього є одна з найвідоміших сакральних споруд Львова — Домініканський собор, де в радянські часи був розташований Музей історії релігії та атеїзму (тепер — Музей історії релігії). Іван Федоров в одній руці тримає книгу, а другою рукою ніби сіє зерна знань на львівську бруківку. Під час робіт були виявлені залишки двох паралельно розташованих оборонних мурів, і це вплинуло на розміщення пам’ятника та його композиційне рішення.
З 22 вересня – по 2 жовтня у Львівському Палаці Мистецтв, що на вулиці Коперніка, 17 триває ІІІ фестиваль «Ляльковий світ» (Проект LADY & TEDDY». Я забрів сюди нині прочитавши оголошення в одній з соціальних мереж. Забрів і ніби опинився в дитинстві.
Адже в рамках фестивалю відбувається виставка-продаж ляльок понад п’ятдесяти авторів зі всієї України, Молдавії, Польщі, Туреччини, Німеччини, США та Нідерландів. І тут дійсно є на що подивитися.
На початку ХІХ ст. у львівській топоніміці вперше з’являється слово «пасаж». Кам’яницю №29 на Ринку збудували у стилі класицизму 1768 року для львівського коменданта Феліціана Коритовського за проектом Христофора Мурадовича на місці двох старих кам’яниць. Довший час історики помилково стверджували, що кам’яницю будували полонені гайдамаки, які потім були страчені 1769 р. До 200-річчя цієї події навіть виготовили велику чорну пам’ятну таблицю, яка зараз встановлена на стіні Міського арсеналу.
Пасаж Андреоллі у Львові
У 1803 р. тут з’явилася перша львівська цукерня, яку заснував італієць зі Швейцарії Домінік Андреолі. Його іменем названо пасаж, що виходить на вул. Театральну.
До ІІ світової війни у пасажі Андреолі розташовувалися чисельні торгові заклади, які за радянських часів переобладнали під помешкання. Тепер їх знову поступово перебудовують для торгових та гастрономічних функцій.
На сьогоднішній день пасаж виглядає досить страшно. Хоча, за словами очевидців, свого часу це був один з найрозкішніших пасажів міста. Можливо, коли прийдуть серйозні інвестори, пасаж колись засяє у своїй новій старій красі. Бо нашій теперішній міській владі до нього просто байдуже.
Реклама в блозі: Лучший способ обеспечить себе авиабилеты в Киеве вовремя – это забронировать их заранее через интернет. Вы не только сэкономите деньги, но и получите бесплатную доставку.
З 15 по 18 вересня у Львові проходить вісімнадцятий форум видавців. Цього року він зайняв велику частину центральної частини міста. Книговидавці “окупували” алею на проспекті Свободи, все подвір’я палацу Потоцьких та весь палац мистецтв на вулиці Коперника.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Для когось – це довгоочікувана подія, інші вбачають в форумі можливість придбати новинки книговидавництва з нижчими цінами (хоча на останніх форумах ціни були чисто комерційними), когось приваблює можливість зустрітися з улюбленими авторами та цікавими особистостями, а для когось – це просто модна тусовка де потрібно “засвітитись”.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові
Основна частина форумі відбувається в палаці мистецтв. Тут розташовані стенди відомих брендів книгоіндустрії, тут найбільше відвідувачів, корі жадібними поглядами поїдають яскраві видання.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Поряд з палацом мистецтв у дворі палацу Потоцьких виникло стихійне книгомісто. Тут можна блукати довгими годинами і знаходити для себе щось новеньке та цікаве. Тут охоче фотографуються з гостями символи Євро-2012. Тут, окрім книг, можна зустріти і аудіозаписи, головоломки, витинанки, та інші цікавинки.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Ще одним продовженням експозиції форуму видавців став проспект Свободи від пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку і майже до Львівської Опери. Тут не потрібно платити 5 гривень щоб оглянути книги. Тут, традиційно, дух демократії, де поряд з червоно-чорним прапором повстанської армії розташовані видавництва з інших держав. Тут молодь, навіть пролітаючи повз, зачепиться оком за яскраву обкладинку і зупиниться щоб щось прочитати, прочитати не з інтернету.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Вісімнадцятий форум видавців у Львові.
Не знаю скільки пройде часу, і люди будуть вдивлятися в ці фото як на екзотику. Адже з кожним роком, інтернет та різноманітні цифрові гаджети витісняють друковану книжку. Добре це чи зле – не мені вирішувати, але на душі стає трохи сумно. Тому – читаймо! Читаймо друковані книжки, поки вони ще друкуються!
Цей будинок на вулиці О. Нижанківського, 2, в якому знаходиться львівське училище культури і мистецтв, і який розташований навпроти конси, в народі називають кульок, кульочок, кулька. І хоча, він не такий шумний, як його сусідка конса, тут теж літають музи.
На його сходинках можна зустріти багатьох цікавих та знаних в місті та Україні, людей. А його стіни пам’ятають тисячі студентів, серед яких Мирослав Вантух – Герой України, Народний артист України, художній керівник державного ансамблю танцю ім. П.Вірського, Степан Фіцич – Народний артист України, соліст Національного театру опери і балету ім. Т. Шевченка, Володимир Миронюк – заслужений діяч мистецтв України, режисер Львівського телебачення та багато-багато інших.
А трохи більше року тому цей навчальний заклад святкував свій 70-ій ювілей. 29 квітня 2010 року в Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини відбулася урочиста академія, присвячена 70-и літтю Львівського державного училища культури і мистецтв.
А розпочиналося усе дуже банально. В грудні 1939 року в м.Львові було створено школу політосвіти та бібліотечну школу, які функціювали як курси. У вересні 1944 року на базі школи політоствіти та бібліотечної школи створено Львівський технікум політосвіти згідно наказу № 1248 Народного комісаріату освіти України.
Свого часу цей заклад мало не став моїм альма-матер. Хотів поступати сюди на факультет художньої творчості. Тому досі, з ніжністю проходжу повз цей будинок.
Реклама в блозі: Если вы, собираясь отдыхать ил по делам в труднодоступные уголки планеты, возьмете с собой автономные генераторы, то вам не придется отказывать себе во многих благах современной цивилизации. Такой генератор легко помещается в багажнике легкового автомобиля и может обеспечить вас достаточным количеством электроэнергии в любом уголке мира.
Коли б не проходив повз цей будинок на вул. Нижанківського, 5 завжди з вікон лунають або вокальні партії або звуки різноманітних музичних інструментів, від мелодійного роялю і до голосних духових інструментів. Так враження що цей будинок взагалі ніколи не спить.
І хоч цей будинок носить горду назву львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка, в народі його називають дуже ніжно і просто – “конса”.
З цих, досить скромних, дверей вийшов не один десяток відомих не тільки в Україні, музикантів, композиторів, співаків та діячів вокального мистецтва. Серед яких Соломія Крушельницька, Михайло Коссак, Мирослав Скорик, Євген Станкович, Стефан Турчак, Роман Филипчук, Світлана Мамчур, Володимир Івасюк.
Цією вуличкою бігали свого часу Оксана Білозір, учасники «Пікардійської терції», Руслана Лижичко, Олександр Пономарьов (навчався певний час), Тарас Чубай, Табаков Павло, і багато інших.
Львівська націрнальна музична академія імені Микали Лисенка — вищий навчальний заклад у Львові, заснований 1853 року на базі музичної школи, відкритої галицьким музичним товариством Союз співацьких і музичних товариств.
В наш час академія використовує колишній будинок Технологічного інституту (професійної установи для промисловців і ремісників), збудований у 1907—1909 роках архітектором Тадеушем Обмінським (архітектурне бюро Івана Левинського).
Будинок збудобвано у модерному стилі. Він має складну, асиметричну конфігурацію плану, що обумовлюється специфічними форматами ділянки, на якому велося будівництво. Два фасади розміщені під кутом, повторюючи поворот вулиці, від них у глибину кварталу розвивається подовжений блок будинку.
Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка на вул. Нижанківського, 5
Будинок виконаний із цегли, потинькований, триповерховий із цокольним поверхом. У композиції фасадів переважають вертикальні членування. Цокольний і перший поверх прикрашені масивним рустом. Над вікнами останнього поверху розташовані декоративні вставки, зроблені з керамічних плиток. На аттику встановлені дві скульптури з бетону, які зображують коваля й теслю.
Ось настав у Львові перший день осені. День, коли у школах, технікумах, вишах та інших навчальних закладах розпочинається навчання. Святковий настрій розпочався з самого ранку – корки на дорозі були просто гігантські.
Але на це неподобство ніхто особливо не зважав. Місто наповнилось молоддю у вишиванках та з квітами. Щасливі першокласники, з букетами вищими за них і за руки з батьками спішили до школи. Учні випускних класів стримано посміхалися і старалися не виказувати свого хвилювання.
На шкільні лінійки зійшлися і бабусі з дідусями, котрі тішилися за своїх внуків. Першокласники невпевнено озиралися, опинившись в центрі уваги і очима шукали в натовпі батьків.
Але, після завершення лінійок, свято не завершилось. Гарний урочистий настрій відчувався до самого вечора. У вишах теж відбувалися урочистості з нагоди першого вересня і вся молодь після них висипала на вулиці міста і окупували більшість кафешок центру.
На кожному кроці можна було зустріти красунь у вишиванках з великими гарними букетами квітів в руках.
Першокурсники військових навчальних закладів одягнули свою новеньку парадну форму і гуляли по місту знайомлячись з дівчатами.
А дівчатам дуже подобалися високі, сильні, красиві хлопці у військовій формі.
Сьогодні всі будуть святкувати день початку навчання, день зустрічі після літніх канікул, день нових знайомств та початок нової дружби. І цей осінній день стане символом молодості, юності на нових надій і сподівань.
Реклама в блозі: Для того чтобы обеспечить сохранность своих данных на компьютере, намного проще купить ибп, чем потом искать способ их восстановления.
Музиканти, міми, артисти, костюмовані персонажі, які демонструють всім своє мистецтво просто неба на вулицях міста, стали вже на стільки звичними, що їх просто перестають помічати…
Одні проходять повз, наче ті просто невидимки, інші стоять осторонь абсолютно байдужі, інші просто стоять і насолоджуються, радіють і підтанцьовують, випромінюючи позитив і тепло.
І, поряд з вуличними музикантами, часто можна побачити і мімів в різноманітних загадкових образах замріяних художників, смішних купідонів чи вишуканих панянок.
Красуні у середньовічних сукнях, котрі влітку продають квіти, а взимку солодких півників, також є цікавим різновидом вуличних артистів.
А взимку, коли настає пора вертепів, центральні вулиці та площі Львова перетворюються на одну велетенську сцену, де на кожному кроці можна зустріти біблійних персонажів.
Але вуличних музикантів, мабуть, найбільше. Від скрипки, до барабана, від баяна і до різноманітних волинок і тальянок – все це можна кожного дня зустріти на вулицях нашого міста.
І, здається, нічого особливого в цьому немає, але часом так приємно почути таку знайому чи зовсім не знайому мелодію у виконанні вуличного артиста.
Реклама в блозі: Коли вирішуєш розпочати свій власний проект в інтернеті, спочатку потрібно добре проаналізувати та вибрати для нього найоптимальніший хостинг. Тут вадливе не тільки співвідношення ціна/якість, але й технічна підтримку, яку надають оператори.
За часів середньовіччя Полтва перед сучасною площею Міцкевича розділялась на два рукави і на невеличкому острові, який вони утворювали, з давніх часів була поставлена каплиця Божої Матері. Острівець той називався Марійний.
З середини XIX століття Полтву почали поступово заковувати в камінь і пускати під землю. Якраз на місці цього острова під час робіт із засклепіння Полтви вдарило сильне джерело, і тут вирішили збудувати криницю з тесаного каменю.
А 1862 року графиня Северина, дружина багатого графа Бадені, вирішила залишити після себе у Львові добру пам’ять. Вона купила у Мюнхені гарну і величну фігуру Богоматері, виготовлену з білого мармуру, і встановила її на цьому місці. Після цього площа, яка мала назву площі Фердинанда — на честь намісника Галичини, стала називатися Марійською.
На початку XX століття польська громада Львова вирішила поставити пам’ятник своєму видатному поетові Адаму Міцкевичу. Пам’ятник хотіли поставити на місці фонтану з фігурою Богородиці, де би він дуже вигідно домінував у просторі центральної частини міста. Але підземні дослідження виявили, що склепіння Полтви, яка тут протікає під землею, не витримало би великого навантаження споруди.
Найоптимальнішим місцем для Міцкевича виявилося його теперішнє, але ж тут неподалік стояла Матір Божа, і ось її вирішили перенести на місце, де спочатку задумали спорудити пам’ятник Міцкевичу. У звязку з цією подією у львівській пам’яті виникла гірка фраза: «Посунься, Матір Божа, бо Міцкевич іде!».Проект нової криниці з фонтаном було завершено одночасно з пам’ятником польському поетові, і споруджено на цьому місці 1904 року.
Після 1939 року Матір Божа муляла очі безбожній радянській владі. 1950 року фігуру зняли і перенесли спочатку до каплиці Боїмів, а тепер вона зберігається у церкві Святого Андрія. На її місці встановили добре відомий львів’яним фонтан з міфологічними морськими потворами. І нарешті 1997 Року копія скульптури Матері Божої повернулася на своє місце і продовжує надалі бути окрасою і захисницею Львова.
Реклама в блозі: Днепропетровск – один из крупнейших украинских городов, здесь находится много культурных и бизнес центров, поэтому ежегодно город посещает большое количество гостей. Для иногородних существует несколько вариантов, где можно остановиться. Самым удачным из них является вариант, когда квартира посуточно в Днепропетровске заказывается через интернет.
Пасаж Міколяша був торгову галерею, розташованою між вулицями Коперніка та Крутою, а з 1903 р. – Сенкевіча (а наш час вул. Вороного). Пасаж вважається першим у Львові сецесійним об’єктом, його будівництво розпочалося у 1896-1898 і тривало близько шести років. Роботи виконувалися архітектурно-будівельною фірмою Івана Левинського за проектом Івана Левинського та Альфреда Захаревича.
Пасаж Міколяша носить прізвище людини, яка була генератором ідеї його створення. Починався він з аптеки на Коперніка, 1, яка потім увійшла у склад акціонерного товариства, що було створено для проекту «Пасаж». Він складався з проходу зі скляним накриттям, з дебаркадером, де були розміщені і ресторани, і кафе, і бутіки, і кінотеатр, і магазини. Між усім цим була крита прогулянково-відпочинкова зона, яка була утепленою. Взимку відвідувачі Пасажу могли зняти пальто і вільно прогулюватися територією.
Більшість людей у Львові вважає, що Пасаж Міколяша було зруйновано у 1941 році, хоча насправді це сталося у 1939 році, коли німці почали бомбардувати Польщу і, в тому числі, і Львів. За радянських часів відбудувати пасаж просто “забули”. І до наших днів збереглися тільки залишки колись славетного пасажу.
В наш час пасаж Міколяша отримав шанс на друге життя. Депутати Львівської міської ради надали в оренду на 10 років чотири земельні ділянки дочірньому підприємству «Албіс Компані» товариства з обмеженою відповідальністю «Діаніум Трейдінг Ко Лімітед» Республіка Кіпр для відтворення пасажу «Міколяша» (за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання – землі комерції).
Мешканці міста переконані, що відновлення Пасажу у місті поверне Львову втрачений дух культурного міста, дух історії. Пасаж Міколяша обов’язково стане комфортним місцем відпочинку та ділових зустрічей як для львівської бізнесової публіки, творчої інтелігенції, так і для іноземних туристів, які із задоволенням приїдуть до міста, щоб подивитися на відновлену «родзинку» старовинного міста Лева.
Багато моїх ровесників, та й мабуть старших мешканців міста в своєму дитинстві частенько з батьками приходили до центрального місткого парку культури відпочинку імені Богдана Хмельницького, в народі просто парк культури.
Сюди нас наче магнітом притягували качелі, каруселі, атракціони, американські гірки і, звичайно, оглядове “чортове” колесо. Молодші з нас хвилювалися, боялися, несміливо і захоплено дивилися на старших, котрі впевнено заходили в кабінку і гордо підіймалися вгору.
Пройшло вже багато років з тих часів і мені знову довелося побувати на цьому оглядовому колесі. Мушу визнати що воно анітрохи не змінилося. Таке враження що навіть ремонт не проводився.
З певним острахом я сідав в кабінку під номером 13, котру так люб’язно з жартами запропонував працівник атракціону.
Але з кожною секундою страх за технічний стан атракціону поступався місцем захопленням від панорами міста, котра відкривалася перед моїми очима.
До цього часу я, в більшості випадків звик милуватися панорамою міста з висоти Високого Замку, але з приємністю визнаю, що вигляд з оглядового колеса нічим не гірший. Шкода тільки що довго роздивлятися не вдається через рух колеса. Хоча, можливо, у цьому є свій шарм.
Впевнений, якби привести до пуття це оглядове колесо, воно могло б сміливо стати ще одним місцем паломництва для туристів та гостей міста.
Реклама в блозі: Из-за сложности процесса приготовления и условий транспортировки, предлагать и качественно выполнять доставку суши на дом может себе позволить только ресторан очень высокого уровня и мастерства.
В першу річницю Незалежності України 24 серпня 1992 року на проспекті Свободи в центрі Львова відкрили пам’ятник Тарасові Григоровичу Шевченку. І, хоча, журі обласного конкурсі в 1988 році не визнали жодного проекту переможцем, але, під тиском громадськості, було прийнято рішення споруджувати пам’ятник за проектом скульпторів Володимира і Андрія Сухорських й архітекторів Юрія Диби та Юрія Хромея.
В цей день, якщо бути точним, відкрили тільки сам пам’ятник, на стелу “Хвиля національного відродження” довелося чекати ще чотири роки. Стела, висотою 12 метрів, виконана з бронзи і, через незвичну форму, часто в народі її називають “відкривачкою”, а, за зелену патину на бронзі – жабою.
Велике квіткове панно до EURO-2012 в центрі Львова
Хоча до офіційного відкриття чемпіонату Європи з футболу ще залишилося трохи менше року, у Львові дух цієї події відчувається уже зараз. Відчувається в настроях львів’ян, в активних ремонтних роботах на дорогах, відчувається в будівництві стадіону, аеровокзалу та інших важливих споруд.
А ще в центрі міста, на проспекті Свободи встановили велике квіткове панно з логотипами та символікою EURO 2012. Ця “жива” прикраса міста одразу стала місцем паломництва львів’ян та гостей міста.
Теперішній будинок на вулиці Листопадового Чину, 6 споруджувала фірма «Фельнер і Гельмер» у 1897—1898 роках за проектом віденських архітекторів Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера.
Цей творчий тандем працював над готелем “Жорж” у Львові, оперним театром в Одесі, міським театром у Чернівцях. А попередником сучасного будинку був чиншовий будинок, зведений у 1879 р. за проектом В. Гаара.
Проект з будівництва було здійснено на замовлення клубу власників кінних заводів. Імпозантний вигляд фасадів будинку витримано у стилі псевдо бароко (необароко).
З 1918 до 1939 року Львівський Будинок вчених функціонував як Національне (аристократичне, шляхетське, дворянське, графське, народне) казино.
Інтер’єри цього будинку часто використовувалися для зйомок відомих фільмів. Зокрема, саме тут було знято сцену із фільму “Д’Артаньян і три мушкетери”, де Д’Артаньян по сходах піднімався до кардинала для гри в шахи.
Із 1948 року тут діє Львівський Будинок вчених, із яким пов’язано немало подій наукового, громадсько-політичного і творчого життя Львова, області та України. Раду Будинку вчених очолює ректор Львівської національної академії мистецтв А. А. Бокотей.
Чудово збережені елементи інтер’єру – парадні сходи, ліпнина, алебастрові каміни, оригінальна прозора стеля, вишуканий балкон – все це робить колишнє касино одним з найгарніших і архітектурно довершених будинків Львова.
Не випадково пам’ятник розташований на проспекті Т. Г. Шевченка, адже Грушевський був професором кафедри історії Львівського університету, старий корпус якого знаходиться неподалік на вулиці Грушевського. Виготовили його з бронзи та граніту і відкрили в 1994 році.
Пам’ятник виконали скульптори — Дмитро Крвавич, Микола Посікіра, Л. Яремчук, архітектор — Василь Каменщик.
Для більшості українців Михайло Грушевський запам’ятався завдяки зображенню на банкноті номіналом 50 гривень і як перший президент України (УНР). Хоча насправді він таким не був. Оскільки такої посади в УНР не існувало, не передбачала її й ухвалена в останній день функціювання Центральної Ради Конституція.
А був він президентом Центральної Ради Української Народної республіки, а точніше – президентом парламенту України — тодішній відповідник сучасного Голови Верховної Ради України.
А ще він був професором історії, організатором української науки, політичним діячем та публіцистом, головою Центральної Ради (1917—1918), академіком, автором понад 2000 наукових праць та просто хорошим українцем.
Реклама в блозі: Есть моменты в жизни, которые длятся очень недолго, но являются очень важными. Как, например, беременность – длится 9 месяцев, но каждый день просто неповторим. И, если брать профессиональных фотографов в категории фотосессия беременных Киев держит в этом пальму первенства.
Чим тривалішою є історія міста, тим більше різноманітних означень та метафор, позитивних і не завжди, справедливих і не зовсім, цьому місту приписують. Львів точно...
