Розповідатиме мистецтвознавиця і дослідниця Мар’яна Зубеляк, модеруватиме Роман Метельський.
Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу Мистецтв.
Цього року вшановуємо 100-літній ювілей Івана Деркача (1924-1998) – відомого львівського журналіста, перекладача, мистецтвознавця, багатолітнього редактора видавництва “Каменяр” у Львові.
Він був людиною різнобічних зацікавлень (музичне мистецтво, живопис, література), широких знань, наполегливої праці в різних ділянках культурного життя. Іван Деркач багато зробив для відкриття музеїв Соломії Крушельницької у селі Біла поблизу Тернополя та у Львові, був науковим консультантом першого документального фільму про співачку. Провів величезну роботу по підготовці святкувань ювілеїв О. Мишуги, С. Крушельницької, О. Любич-Парахоняк.
Упродовж багатьох років копіткої праці Іван Деркач зібрав величезну кількість фотографій, рукописних і друкованих матеріалів про відомих а також незаслужено забутих діячів української культури.
Зібрані матеріали лягли в основу його статей, що друкувались на сторінках українських, польських, американських часописів. Іван Деркач є автором ілюстрованих монографій про славетних співаків – Соломію Крушельницьку, Олександра Мишугу, Модеста Менцинського.
На матеріалах особистого архіву Івана Деркача (який зберігається у фондах Музично-меморіального музею С. Крушельницької у Львові) ви матимете нагоду почути розповідь про роботу над цими виданнями і заглянути в творчу лабораторію дослідника.
Шалена енергія для справжніх меломанів: на початку серпня співачка Марта Липчей презентує роковий лайв-альбом “Народжена в серпні” у відео форматі. До відео-платівки увійшло 12 пісень, що були записані під час першого сольного шоу артистки у Києві.
Марта Липчей, зірка якої засяяла на великій сцені трохи більше року тому, не збавляє творчого темпу. Реліз за релізом, зйомки у телевізійних шоу, великий концерт у столиці, участь у турі “Нескорені” містами України разом з “Другою Рікою” та KOZAK SYSTEM та невпинна допомога українській армії – той шлях, який артистка долає з надзвичайною цілеспрямованістю. Напередодні Дня Незалежності нашої країни, а також дня свого народження у серпні Марта ділиться зі слухачами своїм дебютним альбомом наживо у відео-форматі. У ньому співачка вмістила весь спектр різнобарвних емоцій, які переживає щодня, – тут натягнуті оголені нерви, радість від можливості жити й творити, подяка захисникам, любов, що заживляє рани, та повне відчуття присутності на тому самому першому сольнику артистки.
“У живому виконанні є додаткова сила – жива іскра, за якою глядачі приходять на концерти. Неприборкані емоції та запал, які йдуть від усього серця, – це та справжність, яка дає особливу енергетику кожному відео, – поділилася Марта Липчей. – “Народжена в серпні” – це моє музичне дитя, моє відчуття світу навколо й мої переживання, зібрані в 12ти треках. Я щиро ділюся ними з вами без прикрас та запрошую послухати та подивитись на Apple Music”. Назву альбому “Народжена в серпні” дала однойменна пісня, що увійшла до лонгплею, — друга потужна колаборація Марти Липчей та Сергія Жадана. Студійна версія платівки вийшла у травні та вже полюбилася тисячам слухачів.
Треки з альбому можна буде почути на фінальному концерті благодійного туру “Нескорені”, який пройде 23 серпня в Києві в STEREO PLAZA, а до того – дивіться та слухайте лайв-альбом Марти Липчей “Народжена в серпні” у відео-форматі на Apple Music: https://martalypchei.fanlink.tv/liveinkyiv
В одномуз іноземних архівів вдалося знайти креслення 200-літньої давнини. На них можна побачити яким тоді був замок у селі Мурованому. Документи датуються 1814-1815-ми роками.
Загальний вид замку у Мурованому, 1814-1815 рр.План замку у Мурованому, 1814-1815 рр.План підземелля замку у Мурованому, 1814-1815 рр.План першого поверху у Мурованому, 1814-1815 рр.Замок у Мурованому у розрізі, 1814-1815 рр.
Руїни цього замку зараз входять до складу Самбірського району Львівської області.
Також до вашої уваги фото замку періоду першої половини ХХ століття.
З історії твердині відомо, що перший замок у цій місцині почали будувати ще у XVI столітті. Потім його зруйнували. Нова твердиня постала тут у 1559 році. Її фундував хорунжий Микола Тарло.
Замок у Мурованому в роки Першої світової війниЗамок у Мурованому в роки Першої світової війниЗамок у Мурованому в роки Першої світової війниЗамок у Мурованому в роки Першої світової війни
Опісля замок перейшов власність родині Мнішеків із Львова. Саме вони зробили із замку свою резиденцію. Відомо, що в ньому було 45 кімнат.
У XVII ст. замок обвели зовнішньою бастіонною лінією оборони з трьома бастіонами, двома наріжними вежами, каналом із річки для заводнення внутрішнього рову.
Замок у Мурованому в роки Першої світової війниЗамок у Мурованому в роки Першої світової війниЗамок у Мурованому в роки Першої світової війни
В роки Першої світової війни по замку було здійснено декілька артилерійських залпів російськими військами. Далі замок не відновлювали.
У 2024 році Львівська національна філармонія анонсує ювілейну, десяту едицію міжнародних майстеркласів сучасної музики! За минулі дев’ять років проведення заходу учасниками стали понад 50 молодих композиторів, що тепер стали відомими на весь світ митцями й становлять середнє покоління української музичної еліти. Як і раніше, головним завданням цієї ініціативи є активізувати й підтримати творчу молодь у її креативних починаннях. На майстеркласах заохочується ситуація постійної тісної комунікації та обміну досвідом між менторами та учасниками.
Цьогоріч майстеркласи відбуватимуться з 1 по 6 жовтня в рамках ювілейного 30 Міжнародного фестивалю сучасної музики “Контрасти”.
Ми очікуємо, що обрані 7 учасників з України та з-за кордону після щоденних занять із менторами, консультацій і репетицій з виконавцями представлять нові твори для камерного ансамблю, концертне виконання яких стане результатом проєкту.
Виконання відбудеться 5 жовтня 2024 року у Львівській національній філармонії в рамках “Маратону Контрастів”. Виконавцями стануть музиканти українського колективу “Ensemble Nostri Temporis”.
Окрім індивідуальних занять, на яких зможуть бути присутніми тільки учасники майстеркласів, «COURSE» включатимуть відкриті лекції кожного з менторів та неформальні зустрічі у спеціальному форматі “Кава з композиторами”.
Учасниками майстеркласів можуть стати молоді композитори віком до 35 років (включно станом на 2024 рік).
Участь у майстеркласах можлива у двох форматах: офлайн та онлайн.
Участь у майстеркласах безоплатна.
Організатори забезпечують проживання учасників не зі Львова на період від 30 вересня до 7 жовтня 2024 року.
Для участі у майстеркласах потрібно найпізніше до 20 серпня 2024 року (включно до 23:59 CET) заповнити спеціальну гугл-форму: https://forms.gle/gmcap3pBM5hSkkf2A
Ми повідомимо результати відбору кожного апліканта електронною поштою до 31 серпня 2024 року.
Для додаткової інформації або за допомогою звертайтесь на електронну скриньку майстеркласів: imcnm.course@gmail.com
Подія відбувається за партнерства з Creative Europe та Ulysses Platform.
Співачка THE VITORIEN, яка впевнено увірвалась в український шоу-бізнес, презентувала новий трек «Актриса HOLLYWOOD». Пісня стала восьмою у творчому добутку співачки та написана із життєвого досвіду, як і минулі роботи.
Композиція першочергово створена, щоб дати зрозуміти сучасній молоді, що негаразди завжди нас спіткатимуть: будуть злети та падіння, але тільки наша реакція і сприйняття життя – роблять щасливим фінал.
«Я завжди презентую пісні, які передають мої почуття. Нова пісня описує мій емоційний стан та внутрішні переживання, викликані тим, що колись відчувала кожна із нас», — поділилась артистка
«Актриса HOLLYWOOD» – пісня про стан жінки, всередині якого вона проживає безліч різних емоцій, негараздів і провокацій долі. Не дивлячись на це все, вона розправляє свої плечі і впевнено йде до мети.
«Пам’ятайте, що завжди є вибір: здатися і опустити руки, або не дивлячись ні на що, гордо переступити через всі перешкоди і йти по життю з посмішкою, немов та актриса Голлівуду», — підкреслила співачка
Сингл THE VITORIEN «Актриса HOLLYWOOD» однозначно заслуговує на те, щоб потрапити до вашого плейліста. Слухайте і насолоджуйтесь творінням THE VITORIEN на всіх цифрових майданчиках країни!
Кав'ярня готелю "Жорж", фото 20-ті роки ХХ століття
На сьогодні, Львів — розвинуте туристичне місто, за яким твердо закріпилась репутація «кавової» столиці України. Тут безліч кав’ярень, генделиків чи ресторацій де можна насолодитись філіжанкою ароматного напою. Особливо багато їх в історичній частині міста.
Сьогодні, в рамках недільної кавової рубрики, разом з нашим хорошим партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, хочу розповісти вам які були кав’ярні у Львові за часів Австрійської імперії.
Кав’ярня “Віденська”. Інтер’єр
Львів завжди був містом інтелігенції та інтелектуальної еліти, де протягом усіх часів вирували думки, дискусії та диспути. Коли Галичина була частиною Австро-Угорщини, львівські кав’ярні створювалися за прикладом віденських. Це були місця зустрічі людей з різними політичними та діловими інтересами.
Деякі ресторації навіть мали обмеження на вхід для жінок. Багато закладів мали свою тематику. Наприклад, майданчики Яна Вольфа стали місцем зустрічі місцевої золотої молоді, богеми та світських левиць. Зовсім інша публіка збиралась в дерев’яних цукернях, які були осередками повій. Кав’ярня “Європейська” була середовищем для бізнесменів. Постійні відвідувачі закладів були настільки звичними, що на нових людей дивилися з підозрою.
Кав’ярня “Європейська”, поштівка початку ХХ століття
Основною метою зібрань було обговорення різних питань, літературні та політичні диспути, вирішення нагальних справ. Кава була обов’язковим атрибутом зустрічей. Кажуть, що справжній львів’янин смакує філіжанку ароматної кави не менше 40 хвилин. За віденською традицією, до кави подавали три склянки холодної води. Ще однією важливою причиною зустрічей у кав’ярнях було безкоштовне розповсюдження преси, що дозволяло дізнатися останні новини та обговорити їх.
До 1900 року ресторації та кав’ярні стали доступними тільки для заможних людей. Найбагатші з них мали вдома служницю-кавоварку. Перед Першою світовою війною у Львові виник дефіцит цукру, тому каву подавали несолодкою, а цукор видавали по талонах. Якщо відвідувачі приносили цукор із собою, то адміністрація не забороняла підсолоджувати каву. Використовувалися й альтернативні способи підсолодження.
Кав’ярня “Шкотська” на проспекті Шевченка. Фото першої пол. XX ст.
Назви таких закладів часто відображали їхню тематику. Наприклад, “Банзай” підтримувала Японію під час війни з Росією, популярною була й французька тематика. Однак наближалася Перша світова війна, і все мало змінитися…
За тиждень, 11 серпня 2024 року, о 19:00 Київ та Львів, New Brain Trio та Michael Balog об’єднаються, щоб дати концерт у Jam Factory Art Center (вул. Б. Хмельницького, 124, зал Авдиторія (вхід у зал праворуч з головного входу).
New Brain Trio – київський колектив, якому вже близько 10 років. Гурт брав участь у таких фестивалях, як JazzBez, Gogol Fest, White Nights UA, Jazzomyr, Arsenal Open Air, Leopolis Jazz Fest та ін.
Насамперед музикантів об’єднує любов до експериментів, вільнодумство і незашореність музичних вподобань. Багаторічний досвід виступів у форматі «концерт-джем», де музиканти уявлення не мають, куди занесуть їх власні музичні та технічні засоби, викристалізував особливий стиль та звучання колективу. Більше інформації про колектив тут: https://linktr.ee/newbraintrio
Разом із New Brain Trio на сцені гратиме Михайло Балог – саксофоніст, мультиінструменталіст, композитор і засновник музичної школи Vedel School у Львові. Музикантів поєднують численні виступи та спільно записаний альбом Stratum.
У Львові New Brain Trio & Michael Balog виступатимуть у незвичному для себе форматі. Окрім експромтів «тут і зараз», прозвучать підготовлені твори, а також композиції зі свіжого, ще не опублікованого альбому New Brain Trio, який присвячений творчості Миколи Леонтовича.
Через львівський пункт пропуску намагались перевезти старовинну ікону, яка знаходилась в картонній коробці, на дні багажного відділення, серед сувенірної продукції.
Про це повідомляють працівники митниці.
Для «конспірації» образ Божої Матері прикрили шматком паралону, а зверху – столовим набором з ножів та виделок.
Старовинний образ Казанської Богородиці
Працівники митниці склали адмінпротокол, відповідно до ч. 1 ст. 483 (Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю) МКУ та скерували знахідку на експертизу.
Після експертизи, виявлена «Казанська ікона Богородиці» є оригінальним твором живопису останньої чверті XIX століття і становить історичну та культурну цінність.
Старовинний образ Казанської Богородиці
Повідомлення за фактом, в якому вбачаються ознаки правопорушення – «Контрабанда культурних цінностей та зброї», відповідно до я. 1 ст. 201 Кримінального кодексу України, скеровано в правоохоронні органи.
Понад сто років тому, коли приміське село біля Львова після розбудови цілого містечка вілл, поруч з якими облаштували прогулянковий парк та бальнеологічні оздоровчі заклади, почало перетворюватися на справжній курорт, у Брюховичах з’явилися нові ресторани та корчми, які рятували тутешніх відпочивальників від нестачі пристойних харчів та розваг.
Місцеві селяни у той час воліли вивозити городину та м’ясо на продаж до Львова, тому кухарки на віллах могли приготувати дуже обмежений асортимент страв.
«Крім досить пісного молока, яєць, картоплі, зеленої квасолі (так званої шпарагівки) та хліба, випеченого на млині Рубінка, буквально нічого тут більше не дістанеш. Масло, сир, птицю та ягоди люди вивозять на продаж до міста, сподіваючись там кращих цін. М’ясо всіх видів, кури, качки, овочі (кольрабі, італійську капусту, моркву і навіть закришку зелені до розсолу), крупу та борошно потрібно привозити зі Львова», – попереджала гостей брюховицького курорту газета Kuryer Lwowski.
Одним з перших, хто намагався змінити таку ситуацію, був місцевий підприємець Альбін Солецький, який спробував на власній віллі облаштувати гостинний двір із крамницею, але не міг отримати дозволу на торгівлю спиртними напоями (так звану пропінацію). Зрештою, уже до 1914 року, як свідчить путівник Uzdrowisko leśne Brzuchowice koło Lwowa z planem sytuacyjnym, у Брюховичах було до десятка таких закладів.
Зокрема, приймала гостей молочарня з вегетаріанською кухнею та ресторація Керського. Цей заклад був розташований недалеко від залізничної станції, тут можна було не тільки пообідати, але й зупинитися на постій — причому як влітку, так і взимку, адже гостьові кімнати були з п’єцами для опалення. Приміщення було електрифікованим, тут був великий зал для танців та театральних постановок (в літній сезон тут демонстрували перші кінофільми), на заскленій веранді могло розміститися до 200 осіб.
Привокзальний ресторан Германа Флейшера
Ще один ресторан з верандою, парком, кегельбаном та танцмайданчиком був розташований просто на вокзалі (його тримав торговець Флейшер, який мав також крамницю у селі). Біля пішохідного переходу через колію був ресторан та кав’ярня “Полонія”, що належала Якову Паару, поруч теж був парк, веранда і місце для забав. Ще один ресторан діяв при пансіонаті Войтинського, який приймав відпочивальників, і мав для їх послуг також кегельбан, гойдалки, протосру веранду та зал для танців.
На околиці Брюхович поруч із Бірками Домініканськими з’явилося аж два заклади — ресторан Юркевича та корчма Мавриція Кугеля. Із останнім із них пов’язано кілька авантюрних та “ковбойських” історій, зрештою, як і з його власником, який, судячи з повідомлень в тогочасній пресі, був неабияким пройдисвітом.
У 1904 році Маврицій Кугель став відомим через судову суперечку зі згаданим власником привокзального ресторану Флейшером.
“Ресторатор у Брюховичах Герман Флейшер поскаржився на свого сусіда в Бірках Домініканських Кугеля, який допускав нелегальність у справах пропінації. Щоб провчити Флейшера, Кугель придумав спосіб – він подав скаргу на Флейшера за прилюдну образу на вулиці такими словами: “Циганським та шахрайським способоми ви отримали ліцензію в старостві на пропінацію”. За намовою Кугеля, панове Парнес і Фройндліх підтвердили це на суді. Флейшера засудили до місячного арешту або штрафу в 100 корон. Апеляційна інстанція скасувала цей присуд, після чого Кугель відмовився від обвинувачення на наступному засіданні”, – переповідала перепитії цієї нечесної боротьби з конкурентом газета Kuryer Lwowski.
Але на тому не зупинилося — Флейшер ініціював кримінальне переслідування кривоприсяжників, тож на лаві підсудних невдовзі опинився сам Маврицій Кугель та його “свідки”. Один з них (Іцек Парнес), як виявилося, був професійним лжесвідком і проходив у ще одній схожій справі. За сукупністю злочинів він загримів за грати на два роки. Кугель до ув’язнення не потрапив.
Але тісні зв’язки з різного роду аферистами та шахраями Маврицій Кугель не припиняв. Ймовірно, такого роду знайомствам сприяло розташування його корчми — трохи в глибині від дороги і на околиці Брюхович. Зрештою, він дозволив оселитися на своїй віллі, розташованій недалеко від корчми, кільком буковинським євреям, які розпочали тут виготовляти фальшиві монети ходових номіналів — 5 корон, гульдена (2 корони), 1 корони та тогочасний дріб’язок 20-геллерівки.
Повідомлення про фальшивомонетників у віллі Кугеля, Dziennik Polski, 1904 рік
Коли фальшивомонетників викрили, власника вілли Мавриція Кугеля було заарештовано разом з його постояльцями і доставлено до слідчої в’язниці карного суду на вулиці Баторія (тепер — князя Романа) у Львові. Але ще під час досудового слідства він переконав поліцейських, що отримав рекомендацію на поселення буковинців від одного з львівських рабинів і не підозрював, чим вони там будуть займатися. Зрештою, його випустили із ув’язнення.
У 1907 році з корчми Кугеля знову вели під конвоєм на залізничну станцію, щоб замкнути у Львові під арешт, цілу групу осіб, попарно скутих кайданками. Скандальності ситуації додавало те, що серед арештантів був тутешній війт та кілька сільських депутатів.
“Двоє жандармів конвоювали до львівської в’язниці на вулиці Баторія п’ятьох селян із Бірок Домініканських, скутих парами за руки, які в неділю влаштували бійку в кормі Кугеля. Характерно, що серед арештованих був війт тієї гміни Фр. Новік, якиий разом з двома радниками був поводирем того дебошу”, – повідомляла газета Kuryer Lwowski.
Повідомлення про бійку радників і війта Бірок Домініканських у корчмі Кугеля, Kuryer Lwowski, 1907 рік
Як виявилося, війт Новік віддавна мав неприязнь із радним (депутатом) Співаком, тож із двома своїми товаришами влаштував йому тут “стрілку”, той прийшов разом із товаришем. Під час “ковбойських” розборок справа дійшла до жбурляння гальбами, одна з яких влучила в голову ні в чому невинній шинкарці. Щоб втихомирити п’яних розбишак, Кугель виштовхав їх за двері, але тим самим ще більше розлютив “представників влади”.
“Повибивали шиби, поламали начиння, розбили лампу, з якої витекла нафта і почала горіти, загрожуючи великою пожежею — аж кінець всьому поклав жандарм, що надійшов, і зумів зв’язати ланцюгами пана війта і панів радних”, – описувала кінець цієї історії газета.
Якщо від представників місцевої влади Маврицій Кугель не надто постраждав, то в часи Першої світової війни окупанти наробили йому лиха. У 1915 році російські козаки влаштували погром у його корчмі, куди їх, ймовірно, привів 20-річний візник зі Львова Ілько Гриньків, який перебрався у російський військовий мундир і натягнув на голову для більшого постраху баранячу шапку-черкеску. Здобиччю мародерів стали 90 корон, 13 рублів, одяг, постільна білизна та все, що попало під руку. Після відступ росіян Ілька Гриньківа арештували і судили за цей напад і ще кілька грабунків, які він скоїв під час російської окупації, прикриваючись чужим військовим мундиром.
А в останні дні тієї війни, 20 вересня 1918 року, корчма Кугеля згоріла дощенту. На згарищі виявили труп 16-річної служанки Марині, шию якої було здавлено якоюсь шматою.
Як повідомляла Gazeta Lwowska, пожежа у корчмі сталася вночі, після того, як всі домашні розійшлися до спання. Вогонь зауважила через відблиски на шибі донька Кугеля Лора, яка забила на сполох і розбудила родичів. З охоплених полум’ям будівель почали виносити цінні речі і меблі і тоді ж виявили служницю, яка, як спочатку здавалося зомліла від диму. Але зашморг на шиї вказував, що дівчина стала жертвою насильства, а пожежу, очевидно, влаштував той, хто хотів приховати сліди злочину.
Повідомлення про пожежу і вбивство у корчмі Кугеля, Gazeta Lwowska, 1918 рік.
“На місці злочину і пожежі невдовзі з’явилася брюховицька жандармерія, щоб розпочати детальне розслідування. Наразі невідомі його докладні обставини: найімовірніше, що якісь бандити намагалися пробратися в корчму Кугеля та викрасти з каси готівку. Проходячи через кухню, вони натрапили на сплячу тут служницю, задусили її шмаьтою, але пройти далі не змогли, бо наступні двері були міцно закритими. На маючи можливості здійснити грабунок, вони підпалили будинок і втекли до лісу”, – припускали тогочасні газетярі.
Але вже через кілька днів ця версія злочину не підтвердилася. Присутності сторонніх людей у корчмі не було встановлено. За скоєння вбивства служниці і підпал поліція арештувала… самого власника – Мавриція Кугеля. Під конвоєм його вкотре доставили до слідчої в’язниці у Львові. Як надалі склалася його доля – невідомо, але до суду, ймовірно, справа не дійшла. Уже 1 листопада у Львові українські січові стрільці здійснили Листопадовий чин, було проголошено ЗУНР і столицю Галичини охопили революційні події, що відкривали ворота в’язниць і замітали сліди давніх злочинів, не гірше від вогню пожежі. У повоєнні роки згадок про корчму Кугеля виявити не вдалося.
Під час майстер-класу у Львівському фотомузеї лунатимуть козацькі, стрілецькі, повстанські пісні, які спробуємо заспівати усі разом.
Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), львівського гурту автентичного співу ЖИВА, Львівського Фотомузею та Львівського палацу Мистецтв.
«Спів – як основа, як дихання, як вібрація твого тіла… Є речі – очевидні і добре відчутні, настільки, що ми навіть не задумуємось над їх формулюванням! Вони просто існують!
Спів під гітару у колі друзів, пластові чування при ватрі, коляда з рідними за святковим столом. Молода мати, тримаючи немовля на руках, трепетно і ніжно, співає свою першу колискову… Так наче хоче зігріти його подихом… Так наче хоче захистити від усього злого… Так наче її любов ниткою світла зв’язує її серце із серцем дитини …
Спів – як світотворча сила… Відроджує землю, зростає травою, квітне папороттю, поєднує пару, оплакує втрату, зцілює любов’ю.
Запрошуємо Вас, друзі, на коло співу у Львівський фотомузей будемо черпати сили із коріння нашого роду!!», – діляться дівчата із етно гурту ЖИВА.
Українська команда музикантів, яка створює свій контент за допомогою штучного інтелекту, оголосила про реліз своєї нової пісні “Запалимо свічку”. Пісня покликана надихати слухачів на боротьбу з труднощами і рух до світла навіть у найтемніші часи.
Контент пісні створено за допомогою штучного інтелекту, що надає їй особливої унікальності та сучасності. Лірика пісні відображає глибокі емоції і переживання людей, які стикаються з труднощами у житті, але не втрачають надії та продовжують рухатися вперед.
Пісня несе важливий соціальний меседж, бо вона розповідає про боротьбу з труднощами та пошук надії у темні часи. Вона спонукає слухачів не здаватися, знаходити внутрішню силу та йти вперед, незважаючи на перешкоди.
“Коли світло зникає, темрява вкриває нас, Я запалюю свічку, щоб побачити час, Я знайду свою дорогу, під сердечний бас! Біжу крізь бурю, уже не перший раз”, – співають учасники гурту.
Музиканти Vilni Music Global прагнуть створювати музику, яка має глибоке значення і надихає. Їхня музика заглиблюється у важливі соціальні та емоційні теми, що резонують з людьми, які переживають складні часи.
Учасники проєкту акцентують: “Музика завжди була важливим аспектом нашого життя. Вона може об’єднувати людей навколо спільних ідей, почуттів та цінностей. У світі, де дуже важко знайти істинну надію й віру, музика стає джерелом вдиху та сподівань. Саме тому пісня “Запалимо свічку” – це наша спроба принести у світ трохи світла й оптимізму. Ця пісня народилася з нашого бажання принести світло і надію в темні часи. Ми хочемо, щоб вона стала нагадуванням про силу людського духу і про те, що разом ми можемо подолати будь-які труднощі”.
Пісня “Запалимо свічку” від Vilni Music Global – це не просто музичний твір, це потужний меседж про те, що незважаючи на всі негаразди та перешкоди, у світі завжди є місце для боротьби, надії та віри. Ця пісня є світлом у темряві, що дарує слухачам натхнення та віру у майбутнє. Нехай ця пісня зігріє ваше серце світлом надії та віри!
Слухайте трек та приєднуйтесь до Vilni Music Global у нашій подорожі, де кожна історія про боротьбу та надію стає реальністю.
Про гурт:
Vilni Music Global – це музика вільних людей, створена з вірою у свободу і прагненням змінити світ на краще. Наша команда родом з України, і ми використовуємо передові технології, зокрема штучний інтелект, для створення унікального контенту. Наша місія – об’єднати людей з усього світу, незалежно від їхньої мови чи культури. Важливо зазначити, що ми дотримуємося принципу анонімності реальних учасників команди – на публіці ми представлені виключно як образ AI.
Проста істина говорить – якісний мерч асоціюється у сприйнятті оточуючих з якістю всієї компанії в цілому, з якістю її продукту, а також ставленням до потенційних і вже існуючих клієнтів. Позитивному знайомству з компанією, що запам’ятовується, однозначно сприяє брендований продакшен, який робить безликого виробника впізнаваним і емоційно близьким. Саме тому треба приділяти розробці дизайну корпоративного мерчу та його застосуванню достатньо уваги, адже при його грамотному використанні продукція з фірмовою символікою здатна вирішити багато маркетингових та бізнес задач.
Корпоративний мерч і його значення для компанії
Корпоративний мерч являє собою продукцію, яку бренд чи компанія створюють та поширюють з використанням свого логотипу, слогану чи інших елементів корпоративної ідентичності. До їх переліку входять різні товари, такі як, наприклад, посуд, одяг, головні убори, ялинкові прикраси, предмети для відпочинку, аксесуари для гаджетів тощо. Корпоративний мерч є не тільки ефективним інструментом, який дозволяє піклуватися про співробітників, посилювати командний дух всередині компанії і відкриває додатковий рекламний канал.
Він також допомагає встановити та зміцнити зв’язок між компанією та її аудиторією, а також просуває бренд у повсякденному житті суспільства. Це робить його важливим інструментом маркетингу та брендингу. Отже, корпоративний мерч, що містить логотип, слоган чи інші елементи ідентичності компанії, суттєво впливає на зміцнення бренду, прихильність та лояльність до нього. А також – на його впізнаваність, що може призвести до повторних покупок або залучення нових клієнтів. Створений через нього емоційний зв’язок спонукає клієнтів вибирати продукти або послуги саме цієї компанії.
Корпоративний мерч як засіб підвищення впізнаваності бренду
Якість корпоративного мерчу та в загальному сенсі його унікальність залежить від багатьох факторів, один з найважливіших з яких – створення та підвищення його впізнаваності. Цей фактор треба обов’язково враховувати при створенні неповторного мерчу. Впізнаваність є такою важливою, бо логотипи, назви та гасла бренду на одязі, аксесуарах та інших предметах щоденного використання забезпечують постійну експозицію бренду перед людьми, стають частиною повсякденного життя споживачів.
Одночасно ті, хто використовують або мають корпоративний мерч, демонструють свою відданість та задоволення відносинами з брендом, його продуктом. Більш того, носіння співробітниками або покупцями одягу або використання предметів з фірмовою символікою створює єдину візуальну ідентичність, підтримує консистентний вигляд бренду в різних контекстах та місцях. До того ж такий мерч, стаючи впізнаваним, здатний розширювати аудиторію прихильників та користувачів, зміцнюючи сприйняття якості, надійності чи статусу бренда.
Критерії вибору корпоративного мерчу та створення унікального дизайну
Вибір корпоративного мерчу та створення його унікального дизайну грає важливу роль у формуванні іміджу бренду та його сприйняття серед цільової аудиторії. Прагнучи створити унікальний корпоративний мерч для бренду, треба брати до уваги основні критерії, які допоможуть реалізувати цю задачу. До них відносяться:
Цільова аудиторія – необхідно враховувати вікову групу, інтереси, професійні характеристики та пріоритети тих, на кого розрахований мерч.
Мета та стратегія бренду – цінності та повідомлення,які мають бути передані через мерч. Наприклад, буде логічним вибір екологічно чистих матеріалів для мерча, якщо бренд наголошує на екологічній відповідальності.
Практичність та корисність – наприклад, одяг повинен бути зручним та комфортним, а предмети побуту – функціональними.
Якість та довговічність – якість бренду повинна відтворюватися в високій якості матеріалів та довговічності виробів.
Дизайн та стиль – відстежуючи тренди корпоративного мерчу, треба прагнути, щоб візуальна ідентичність бренду втілювалася через вибір кольорової гами, використання логотипу або інших графічних елементів.
Крім того, сучасні споживачі все більше звертають увагу на етичність виробництва та екологічну стійкість продуктів. Тому має сенс переконатися, що при виготовленні корпоративного мерчу відповідні стандарти будуть дотримані.
Стратегії ефективного розповсюдження корпоративного мерчу
Створюючи корпоративний мерч на замовлення, треба також розробляти різні стратегії розповсюдження, які будуть враховувати орієнтованість на застосування серед клієнтів та співробітників. Так, брендована продукція для клієнтів може застосовуватися у:
акціях та подарунках – мерч може стати бонусом при покупці певного товару;
конкурсах та розіграшах – продукція з фірмовою символікою може стати призом в таких заходах;
партнерских та спонсорських програмах – застосування подарунків на заходах або в рамках партнерських програм, що допоможе залучити нових клієнтів та зміцнити стосунки з партнерами.
Також персоналізація предметів мерчу (наприклад, додавання імені або ініціалів) зробить подарунок більш значущим для отримувача. Корпоративний мерч для співробітників можна використовувати в мотиваційних програмах, на внутрішніх заходах, семінарах чи корпоративних святах, а також на навчальних заходах та конференціях. Також він буде доречний при брендуванні робочих місць
Прикладом створення та успішного використання унікального корпоративного мерчу можно вважати ініціативу McDonald’s, пов’язану із 50-річчям рецепту їхнього знаменитого бургера. Компанія випустила набір свічок, що відтворювали запахи інгредієнтів, які входять до складу цієї страви. Коли всі свічки були запалені, створювалася атмосфера, що нагадує запах нового бургера.
Звісно, багато хто з нас може стенути плечима і сказати собі: “а, чи треба мені про тих львівських НКВДистів знати..? Що, у мене інших справ немає..? Тим більше, що вони вже більш як пів-століття лежать мертвими у землі на Личакові…”
Воно то, ніби й так, але є нюанс:
за кожним тим синьопогонником-садистом стоять тисячі і тисячі замордованих ним українців у тюрмах на Лонцького, Замарстинові та по інших катівнях Західної України. Тільки уявіть собі: зараз ви і ваші діти в теплі, ситі і у відносному затишку, а ті наші люди в страшних муках відходили у Потойбіччя – з відтятими кінцівками, розпоротими животами, зґвалтованими -надцять разів різною російськомовною нечистю і… після цього всього ми скажемо собі, що нам ця тема звироднілих катів, є нецікавою..?
Отож, далі – кілька речень про тих, які мордували тисячі українців у Львові.
От, приміром, чи знаєте ви, що відомий російський письменник Віктор Астафьев (після контузії, яку він отримав на Курській Дузі) у квітні 1945 року був скерований на Західну Україну, де служив у гарнізоні Внутрішніх Військ у Львові (висловлюю подяку своєму колезі Сяргею Горбіку, який надав інформацію по деяким з цих персоналій).
На фото полковник Кримян Никита Аркадьевич
Ще один персонаж – полковник Кримян Никита Аркадьевич, вірменин, який з вересня 1939 року по 26 лютого 1940 року був начальником Слідчої частини Управління НКВД у Львівській області, а з 26 лютого 1940 року по 14 березня 1941 року був на посаді заст. нач. цього Управління. Цікаво, що Л.Я.Лурье у своїх спогадах характеризує цього полковника Н.А.Кримяна як закінченого садиста.
А, вже у 1951 році цього Н.А.Кримяна за “…незаконные аресты граждан, применение незаконных методов следствия” та ін. в Ульяновській області було знято з посади і звільнено з органів МГБ. Більше того, 25 вересня 1953 року полковника Н.А.Кримяна арештували, а 15 листопада 1955 року, розстріляли.
Ще один типаж – генерал-майор Кравченко Николай Григорьевич, українець з Дніпропетровщини, який із 23 січня 1954 року по серпень 1959 року був начальником ОО МВД – КГБ Прикарпатського військового округу. У 1956 році цей Н.Г.Кравченко мав якесь відношення до СШ №8 у Львові. Нагороджений трьома орденами Красного Знамени, орденом Отечественной войны 1 степени, двома орденами Красной Звезды, дев’ятьма медалями і знаком “Почетный работник ВЧК-ГПУ (XV)”.
На фото генерал-майор Кравченко Николай Григорьевич
І, на кінець, один із найвідоміших НКВДистів Львова – генерал-майор Горяинов Евгений Николаевич, 1907 року народження, етнічний росіянин. Починаючи із вересня 1949 року по 26 жовтня 1951 року Є.Н. Горяінов був на посаді нач. УКР МГБ Прикарпатського військового округу, а з вересня 1959 року по квітень 1962 року він був на посаді нач. ОО КГБ Прикарпатського військового округу. Нагороджений чотирма орденами Красного Знамени, орденом Отечественной войны 1 степени, двома орденами Красной Звезды, 7 медалями та знаком “Заслуженный работник НКВД” (19.12.1942). Помер у 1963 році у Львові, але похований на Серафимівському кладовищі у Ленінграді.
Для тих, кому вищенаведена інформація видалася нецікавою, поясню простіше: вищеперелічені у цьому – і у минулих моїх дописах – львівські НКВДисти, на той час очолювали чи працювали у єдиному (на все Прикарпаття) львівському відомстві, яке розробляло плани по ліквідації підрозділів УПА, фізичному знищенню бандерівців і всіх, хто їм співчував або ж симпатизував.
На фото генерал-майор Горяинов Евгений Николаевич
І ями з негашеним вапном на подвір’ї Стрийської тюрми, куди живими скидали сотні українців – це теж їх рук справа. І соляні шахти в Саліні біля Добромиля, куди тисячами скидали напівживих і мертвих галичан – теж вчинено за їх наказом. І жахливі, нелюдські масакри львівських арештантів у тюрмах на Лонцького і Замарстинові у Львові наприкінці червня 1941 року – теж було зроблено за їх, МГБістським, сценарієм.
І, на останок: щорічно, виконком і депутатський корпус Львівської міської Ради, виділяють достатньо великі кошти на впорядкування і догляд за могилами на Личакові (оскільки це кладовище лише для зовнішнього вжитку має статус “музею”, а насправді – має статус звичайного ЛКП, як будь-який ЖЕК, з типовими, для підприємства такого типу, фінансовими проблемами).
Я жодним чином не закликаю якісь могили перестати впорядковувати чи кудись конкретно переносити. Ні! Я лише хочу, щоб на Личаківському кладовищі був, врешті, наведений порядок з радянськими військовими могилами: могили тих, хто доблесно воював, громив німців і з честю дійшов до Берліну – слід й надалі підтримувати у належному стані й опікуватися ними, оскільки у багатьох з них лежать наші однокровні українці, які нічим не завинили перед своїм народом.
Натомість, щодо могил “стребків” та інших синьопогонників (зокрема, МГБшного генералітету на Личакові), питання слід вирішувати у комплексі, керуючись думками фахівців.
Сучасні технології відіграють важливу роль у збереженні та популяризації культурної спадщини міст. Львів, з його багатою історією та архітектурою, є чудовим прикладом того, як можна поєднувати старовину з інноваціями. Використання IT-технологій може значно покращити ці процеси та зробити їх більш доступними для широкої аудиторії.
Цифровізація архівів
Одним з основних напрямків використання IT у сфері культурної спадщини є цифровізація архівних матеріалів. Завдяки цьому старовинні фотографії, документи та інші історичні матеріали стають доступними онлайн для всіх бажаючих. Це дозволяє не тільки зберегти оригінали від фізичного зношення, але й зробити їх доступними для дослідників і громадськості.
Переваги цифровізації:
Збереження оригіналів від пошкоджень.
Легкий доступ до матеріалів з будь-якого куточка світу.
Можливість створення цифрових копій високої якості для детального вивчення.
Використання CRM-систем для управління архівами
CRM-системи (системи управління взаємовідносинами з клієнтами) можуть бути використані для ефективного управління архівами та взаємодії з користувачами. Salesforce recruitment agencies надають рішення, які допомагають організаціям налаштувати процеси збереження та поширення культурної спадщини. Впровадження таких систем дозволяє ефективно організувати бази даних, відстежувати взаємодію з користувачами та покращувати якість послуг.
Розробка веб-сайтів та додатків
Сучасні технології дозволяють створювати інтерактивні веб-сайти та мобільні додатки, які можуть значно покращити досвід користувачів при ознайомленні з історичними матеріалами. Python companies Poland спеціалізуються на розробці програмного забезпечення, яке може бути використане для створення таких додатків. Веб-сайти та додатки дозволяють користувачам легко знаходити інформацію, взаємодіяти з контентом та ділитися ним у соціальних мережах.
Переваги інтерактивних рішень:
Зручний та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс.
Можливість додавання інтерактивних елементів, таких як віртуальні тури.
Легкий доступ до інформації та можливість її поширення.
Використання соціальних мереж
Соціальні мережі є потужним інструментом для популяризації культурної спадщини. Вони дозволяють залучати широку аудиторію, взаємодіяти з нею та поширювати інформацію про історичні події, архітектурні пам’ятки та інші аспекти культурної спадщини. Активне використання соціальних мереж дозволяє підвищити обізнаність громадськості та залучити нових прихильників.
Переваги соціальних мереж:
Широке охоплення аудиторії.
Можливість швидкого поширення інформації.
Взаємодія з користувачами та отримання зворотного зв’язку.
Висновок
Використання IT-технологій є невід’ємною частиною сучасного процесу збереження та популяризації культурної спадщини. Цифровізація архівів, використання CRM-систем, розробка інтерактивних веб-сайтів та додатків, а також активне використання соціальних мереж дозволяють значно підвищити ефективність цих процесів. Інвестиції у технології допомагають зберегти культурну спадщину для майбутніх поколінь та зробити її доступною для широкої аудиторії.
Настя Єрофеєва, яка виступає під сценічним імʼям Nastasia Y [Настáс’я Уай] – канадська співачка, яка народилася в Києві та в юному віці переїхала до Торонто.
Володарка неповторного сопрано, сильного темпераменту та української вроди. Артистка, яка втілює елементи джазу, фанку і електроніки у слов’янські народні пісні. ЇЇ головна місія – розказати світу про Україну та донести любов до української культури. У своїй творчості вона об’єднує традиції минулого і виклики сучасності, досліджує теми війни та кохання.
З раннього дитинства Настасія полюбила українську пісню. Найбільший внесок у становлення майбутньої співачки зробив її батько Кость Єрофеєв, соліст легендарного гурту «Рутенія». Гурт брав участь у Революції на Граніті та першому фестивалі «Червона Рута», де став дипломантом. Настасія росла у Києві, слухаючи як її тато співав патріотичні пісні, і це збудило в її серці глибоку любов до музики і до України.
АЛЬБОМ У SPOTIFY:
Влітку 2024 року Nastasia Y презентувала альбом «Kyiv Soul», мета якого емоційно зв’язати людей з подіями, що відбуваються в Україні з 2014 року, нагадати і не дати забути що війна триває.
«На жаль, багато людей на заході відвертаються від України. Нам потрібна їх підтримка, тому культурний фронт для мене важливий.», — каже співачка.
Міжнародні Східні Торги у Львові, 1926, фот. audiovis.nac.gov.pl
Сьогодні хочемо поділитися із читачами Фотографій Старого Львова із враженнями очевидця про Східні Торги у Львові 1936 року. Жмут вражень було опубліковано у часописі Діло (№207 від 15.09.1936 р.) за авторством В. Несторовича.
Нагадаємо, що Східні Торги – щорічні міжнародні виставки, що відбувалися із 1921 по 1939 роки у Львові, в парку Кілінського (сучасний Стрийський парк) та були о.рієнтовані на розвиток торгівлі Польщі з іншими країнами Центральної та Східної Європи.
Площа Східних Торгів. Фото 1921-1938 рр.
Традиційна імпреза Львова. Жмут вражінь із „Східних Торгів”.
Цьогорічні „Східні Торги”, ХVІ-ті з черги рішуче нічим не замітніші від своїх попередників. Затримали вони ту даму неповність, коли йде про репрезентацію промислу цілої Польщі, ту саму слабу участь закордону, той сам малоярмарковий характер деяких тіаігільонів, ту саму репрезентаційну „напушистість” промислових „величин” з одночасною погонею за зиском дрібних крамарчиків, врешті ту саму перевагу декоративности над практичністю. Не хочемо тим самим сказати, що на цьогорічних «Торгах» нема нічого нового. Є й новини, починаючи від ніби – відокремленої вистави «Львівський Повіт» з червоно-білими і жовто-блакитними паперовими ґірляндами в середині павільончику, де можете бачити ориґінальних сільських ткачів із Дмитрович за роботою при автентичнім варстаті, – а кінчаючи XIV новозбудованим великим павільоном. Це, як те ж дещо інше (нпр. гарна «ловецька вистава») є гідним уваги приростом, хоч від цього ніяк не стали «Торги» імпозантніші. Мають вони свій (що так скажемо) крій, від якого майже не відступають.
Східні Торги. Вигляд на рільничий павільйон. Листівка 1928 р.
Вже давно стверджено, що характер «Торгів Східних» зовсім розійшовся зі своєю назвою. Бо ані не є вони імпрезою для влекшення торговельних взаємин зі справжнім сходом, ані – коли під сходом розуміти східні воявідства Польщі не відзеркалюють вони як слід батацтв і потреб сх.- галицького населення. Вся «східність» міститься мабуть у східних семітських типах, місцевих і з варшавських Налєвок, що доволі густо окупували деякі павільони, заступаючи багато краєвих промислів і майже всіх заграничних виставців (крім німецьких, які зосередились в окремому гарному павільоні п. н. «Нємци —Дойчлянд» з гітлерівською свастикою).
Давня вежа Бачевського – місце розташування Польського радіо під час Східних Торгів. Листівка 1936 р.
Кажуть, що міністра торговлі і промислу п. Романа, який особисто відчинив цьогорічні «Торги», найбільше зворушило велике число сільсько-господарських машин, якими заповнено шматок площі при вході до окремого павільону, шо репрезентує хліборобство. «Є ліпше, а буде ще краще» – мав він з задоволенням сказати. Що завдяки зростові цін сільсько-господарських продуктів на селі є дещо краще, це так, але до зросту селянського добробуту «Торги» нічим не причиняться. Занадто вони наставлені на місто, на репрезентацію, традицію і… патріотизм. Щоправда, в павільоні «Рільництво» найде селянин чимало ціка вого, особливо в асортименті збіжжа. Зокрема слід відзначити виставу сільсько-господарської літератури. Подбала за неї львівська Хліборобська Палата, віддаючи третину стійлища під сільсько-господарську літературу в українській мові. Це немов би окрема вистава видань т-ва «Сільський Господар» гарно оформлена і вдекорована українськими вивісками (одинокі на виставі). Але — як сердечно мало присвячено уваги основним інтересам села, коли взяти «Торги» як цілість! Як не дивно, але навіть рухливі аранжери заліщицького «Свята винозбору» не подбали, щоби розреклямувати у Львові огородничо-садівничі інтереси теплого Поділля. Стійлище шутроминецької фондації нічим не краще від першої з берега бойківської будки в будній день на одній з вулиць Львова. І то не тільки виглядом, але і в ділянці торговельної інформації.
Східні Торги. Павільйон Мистецтва. Фото 1927-1936 рр.
Не будемо обговорювати тут поодиноких павільонів, бо треба би тому присвятити цілий цикль статтей-репортажів. Безперечно, що крім ріжного хламу в роді бляшаної кухонної ґалятерії і всяких «вічних» апаратів та «медикаментів» є на «Торгах» багато дечого, що варто побачити. Ми хочемо тут ще тільки згадати про учасників-україїнців чи українські фірми, які в тій чи іншій формі заступлені на виставі. Вичисляемо їх за чергою, так як зустрічали йдучи від одного пасвільону до другого. Ось вони: «Будучність» – тутки «Калина» і канцелярійні книги, сеґреґатори, тощо фабрики «Бібльос» (одні і другі вироби в загальному стійлищі, що його влаштувала ф-ма «Центропапір»), відтак «Перзіяна» інж. Кіндія (гарбарня і красильня футер, Львів-Скнилівок), столярські робітні в Підберізцях коло Львова П. Балтро і М. Дзюбек, дальше П. Чепига із Кут, який виставив ріжні гуцульські вироби та наслідування ловицьких узорів. У збірній виставі Ремісничої Палати в Станиславові найшли ми вироби «Гуцульської Різьби» і Григ. Цвілика (кераміка) з Косова, Брушкевича Синів (кераміка) із Кут, священничі колпаки Михайла Тихонюка зі Станиславова та вивіску Снігуровича також зі Станиславова. В павільоні «Ремесло» виставив самостійно П. Рогатинський, кафлярськиїй майстер зі Львова. Гарне і цікаве стійлище має п. Іван Бунда зі Львова, який віддавна працює в бранжі фризієрських апаратів. Як щороку так і цим разом багата вистава відомого нашого купця Ю. Ломаґи (машини до шиття і писання). Постійний елєґантний кіоск має «Око» Литвиненка, де довше спиняються тільки ті, що цінять мистецтво.
Східні Торги, приміщення дирекції. Львів 1920-1930-ті рр.
Маємо вражіння, що все важніше з того, що наше, ми вже подали. Є щоправда чимало дрібних виставців, особливо гуцулів (як нпр. Ґретиняк із Річки) і яворівців з їх деревляною всячиною. Цікаво сконструовану гойданку виставив Дамян Сенишин із Винник. Наш народній промисл репрезентує чимало польських і жидівських фірм під ріжними назвами. Особливо багато їх торгує килимами і ліжниками, заробляючи очевидно добрі гроші. Все те називається здебільша: «пшемисл людови», або «пшемисл халупнічи», чи «вироби людове» або «вироби халупніче». Скільки там цінних виробів а скільки хламу – годі при поверховному огляданні пізнати…
Один з павільйонів на Торгах
Ми приглянулися «Торгам» у будні, приглянулись і в неділю. У будні було публики обмаль, виставці нудьгували і нарікали. В цю неділю фреквенція була велика. Люди формально душились у вузьких проходах поміж стійлищами. Перед деякими павільонами треба було стояти в хвості, а в трамваях здобувати місце з ужиттям великої кількости терпцю і енерґії. Помогла понеділкова військова ревія. До Львова приїхало чимало посторонніх, що пішли теж «Східні Торги» оглядати. Чи купці, що виставляють, поправили свої гумори, не довелось нам довідатись. Усі вони були заняті пропаґандою своїх виробів.
Передача артефактів із Закарпаття до Львівського історичного музею
Фонди Львівського історичного музею поповнилися 104 предметами археології та нумізматики VII-XIX століть. Раніше їх конфіскували правоохоронці на Закарпатті. Про це 31 липня повідомив Львівський історичний музей.
Передача конфіскованих культурних цінностей відбулася у вівторок, 30 липня, на території Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Легоцького. Таким чином було виконано наказ Міністерства культури України.
Передача артефактів із Закарпаття до Львівського історичного музею
Як розповіла завідувачка відділу історії України Львівського історичного музею Оксана Куценяк, ці артефакти під час спроби вивезти їх за кордон виявили на Закарпатті митнику у 2021 році. Відтоді тривали експертизи, судові процедури та лише зараз львів’яни змогли забрати ці предмети у свої фондосховища. “Весь цей скарб складається з 50 монет, решта — це археологічні знахідки. Це бронзові фібули, наконечники стріл, кільця зі вставками, хрестики, підвіски тощо. Датування в усіх випадках є різним. Деякі з цих предметів потребують ретельнішого дослідження, наприклад окремі монети, які, я сподіваюся, після цього вивчення зможуть розкритися для нас зовсім по-новому” — зазначила Оксана Куценяк.
Передача артефактів із Закарпаття до Львівського історичного музею
Після того, як музейники задокументують предмети старовини, їх планують виставити для огляду в археологічній експозиції музею, що на площі Ринок, 24. Це може статися вже через місяць або й раніше, запевнила Оксана Куценяк.
Українська блогерка та учасниця шоу «Холостяк», а віднедавна співачка Adel Asanty презентує свій новий трек та кліп «Дотики». У новому релізі артистка розповіла про свої особливі дотики.
«Дотики» — це літній трек з особливим вайбом, який розкриває особистість Adel Asanty з нового боку та затягує нас у світ справжніх емоцій та почуттів.
«Це вже третій мій трек, і я впевнена, що він увійде в мій майбутній дебютний альбом. Я все життя була пов’язана з творчістю, і ось вже майже рік музика не полишає моє життя. І я впевнена — це моя історія», — коментує Adel Asanty.
Кліп «Дотики» був створений Михайлом Жаренком та Владиславом Бабенком. Зі слів Adel Asanty, без курйозних моментів теж не обійшлось. Один з тих, хто раніше займався продюсуванням та зйомкою, вчасно не забронював локацію і команді довелось скасовувати зйомку, а згодом й змінювати концепт, що пішло тільки на кращий результат.
«Працюйте завжди тільки з професіоналами. І маст-хев кожному артисту — знайдіть свою команду, саме своїх людей», — додала Adel Asanty.
Вже найближчим часом артистка планує презентувати кілька нових робіт, які обов’язково влучать в серце кожного слухача.
На світлинах міжвоєнного періоду, а саме 1938 року можемо побачити місто Миколаїв. Населений пункт знаходиться в Стрийському районі Львівської області.
На кадрах бачимо панораму міста,...
