Поширенню стрілецького руху в українському гімнастичному товаристві «Сокіл» у Галичині напередодні Першої світової війни, сприяв голова «Сокола-Батька» Іван Боберський за підтримки таких сокільських діячів, як Сень Горук, Роман та Зенон Носковські, Євген Перфецький, Олександр Довбенко, Людомир Огоновський, Клим Гутковський, Лев Лепкий, Степан Гайдучок та ін.

Так, у Бориславі в листопаді 1912 р. Лев Лепкий і Клим Гутковський активно провадили «стрілецьку науку і вправи», заохочуючи до неї українських робітників. Невдовзі стрілецький гурток набув «3 верндлї, 1 манліхер, 2 кропачки».

Із розвитком стрілецького руху в сокільських організаціях й поширенням «вправ в стріляню» постала проблема закупівлі крісів та виготовлення «поцілок». У лютому 1913 р. з ініціативи Івана Боберського та за його кошти було видано «влучу для стрільців», або «поцілку» (мішень), для стрільби з крісів накладом 1 тисяча примірників. На «поцілці», що мала розмір 28,5х22 см, після завершення стрільби записували дату і місце проведення змагань, результати стрільця і засвідчували їх підписами членів суддівської колегії.

Іван Боберський також закупив для соколів за власні гроші дві бельгійські гвинтівки системи Комблена, щоб ті могли вправлятися у стрільбі. Планувалося також спорудити «стрільницю» (тир) для занять. Старшина «Сокола-Батька» закликала сокільські осередки провадити польові вправи та вправи зі стрільби, для цього були закуплені «фльоберти» з патронами калібру 6 мм (карабін Флобера), гвинтівки типу Манліхер М1895 і Верндль, облаштовували стрільниці тощо.

Популяризації стрільби серед членів «Сокола», руханкових, спортових, парамілітарних товариств і широкої громадськості сприяли спортивні змагання зі «стріляня до влучі»: перше відбулося 10 лютого 1913 р., друге – 19 квітня 1913 р., третє – 8 листопада 1913 р., четверте – 7 березня 1914 р. (п’яте заплановане на 29 червня 1914 р. не відбулося). Змагання проводилися в рухівні (гімнастичному залі) «Сокола-Батька» за адресою вул. Руська, 20. Незмінним організатором і головою суддівської колегії на них був Іван Боберський.

Перші змагання зі «стріляня до влучі» проведено 10 лютого 1913 р. Суддями змагань були Іван Боберський, емеритований капітан Бачинський і Нискоклон. Всього до змагань зголосилося 25 учасників. Вони представляли гімнастичне товариство «Сокіл-Батько», спортове товариство студентів вищих шкіл «Україну», «Сокіл III» і Академічну ґімназію. Найкращими стрільцями на першому «стрілянні до влучі» стали члени «Сокола-Батька» Володимир Неділка (здобув перше місце), Юрій Вінцковський (друге), Семен Магаляс (третє).

Про перші змагання зі стрільби невеликий допис під назвою «Стрілянє» у львівському часописі «Ілюстрована Україна» помістив Степан Гайдучок. Пропоную ознайомитися з його змістом. Декілька світлин з цього заходу збереглося в приватному архіві професора тіловиховання Степана Гайдучка (м. Львів) та у львівському сокільському часописі «Вісти з Запорожа». Публікую статтю із збереженням мови та правопису оригіналу.

Степан Гайдучок

Стрілянє

Народи, що вміють цїльно стріляти, добре ходити, підпорядковувати ся одному розказови, ходити зорґанїзованою лавою а не одинцем або безладною громадою, – ті народи самі розпоряджають своїм я, самі рішають про свою долю і самостійнїсть. Чи у нас богато в тім напрямі зроблено? Перші початки. Оден з перших таких починів зробив Сокіл-Батько у Львові. Через кілька тижнїв підготовлювали ся львівські стрільцї в комнатнім стріляню а 10.II. с[ього] р[оку] станули до змагань. Участь взяло 25 стрільцїв з тов[ариства] С[окіл]-Б[атько], тов[ариства] акад[емічного] «Україна», Сокола III. і ак[адемічної] ґімн[азії]. Судив капітан Бачинський, голова С[окола]-Б[атька] Боберський І[ван] і п[ан] Нискоклон. Найцїльнїйшим стрільцем показав ся п[ан] Недїлка В[олодимир], другим був п[ан] Вінцковський Ю[рій] а третим п[ан] Маґаляс С[емен]. Всі три з С[окола]-Б[атька].

Публікація Степана Гайдучка «Стрілянє» у часописі «Ілюстрована Україна». Львів, 1913, 8 березня, число 5. З книгозбірні Романа Метельського.

Публікація Степана Гайдучка «Стрілянє» у часописі «Ілюстрована Україна». Львів, 1913, 8 березня, число 5. З книгозбірні Романа Метельського.

Примір з того почину повинні взяти собі всі ті товариства, які мають в своїм статуті стрілянє. Як перевести таке стрілянє в товаристві? – Передувсїм справити власне оружіє (можна замовляти через Сокіл у Львові) так, щоби у кождім товаристві було принайменше 10 власних рушниць системи Манлїхера. Не ждати аж нам на просьби дадуть. Все лїпше своє власне! Старати ся о власні стрільницї, які на провінції малими коштами легко устоїти вибираючи на се довгі замкнені долини і набуваючи їх на власність. Не само стрілянє одинцем але роями, четами, дружинами, курінями. Лучити се з вправами полевими і довгими походами. – Се може колись придати ся! В кождім разї полеві вправи, стрілецтво, руханка, спорт зміцнять наші нерви, викорінять у нас брак витревалости, трусливість, байдужність, безхарактерність, лїнивство, а запалять нашу вдачу, вироблять у нас той змисл орґанїзації і послуху, якого завсїгди буде треба, аби здобути власними силами самостійну Україну.

 Джерело: Гайдучок С. Стрілянє // Ілюстрована Україна. – Львів, 1913. – 8 марта. – Ч. 5. – С. 14.

 Джерела та література:

1. Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт. ідеї Л. Крип’якевич; упоряд. Ю. Николишин, І. Мельник; літ. редактор І. Лемко. – Львів: Апріорі, 2014. – 268 с.
2. Сова А. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
3. Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.

Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com

Андрій СОВА
історик