На “Водохреще” вже можна, або знову Петро Сипняк в “Штуці!”

463
Петро Сипняк. Світлила Вікторія Сипняк
Петро Сипняк. Світлила Вікторія Сипняк

Вона мала відкритися в першій декаді січня нового 2021 року, але локдаун зробив це відкриття безсенсовним. Монтували її, відповідно до всім санітарних вимог, 24 січня. І тепер, вже до кінця лютого,  в кав’ярні-галереї “Штука” (вул. Котлярська, 8) ви нарешті зможете її побачити. Експозицію виставки Петра Сипняка “Водохреще”.

Це далеко не перший виставковий проект художника в цій локації. Він тут уже навіть не гість, а хороший друг, товариш і брат. Коли це стало можливим, я зустрівся з Петром Сипняком за філіжанкою кави з нового апарата і розпитав про виставку.

Експозиція виставки Петра Сипняка "Водохреще". Світлила Вікторія Сипняк
Експозиція виставки Петра Сипняка “Водохреще”. Світлила Вікторія Сипняк

– Звідки взялася ідея зробити таку виставку?

– Чому ця тема, про вертеп, мені подобається? Бо я пам’ятаю з самого маленького коли ми з дідом після Святої вечері йшли в гості до своєї родини, то баба одягала діда – перевертала йому кожуха шерстю назовні, брала паклю з льону і робила йому вуса та велику бороду. А мені, то брала з печі сажу і вимазувала мене, робила таким малим чортеням. І ми з дідом, брали сумку на плече і йшли колядувати. Дідові наливали 50 грам, відповідно пригощали, а мені давали пампухів та цукерок. Так що ми двоє собі щось там мали.

Експозиція виставки Петра Сипняка "Водохреще". Світлила Вікторія Сипняк
Експозиція виставки Петра Сипняка “Водохреще”. Світлила Вікторія Сипняк

– В дитинстві ти брав участь в вертепах?

– А сам вертеп в моєму дитинстві, то був заборонений. Церкву в нас спалили десь у 1961 році, то церкви не було. Була в сусідньому селі. І, як правило, вертеп робили старші чоловіки вже поважного віку, бо до них не було претензій, до них не чіплялися. А до дітей, то ходили вчителі і слідкували. Як бачили, що ходив колядувати, то записували, а потім в школі вичитували, казали, що не можна того робити. Повністю не забороняли, але мусили трохи ховатися, бо все одно залякували, що того робити не можна.

Експозиція виставки Петра Сипняка "Водохреще". Світлила Вікторія Сипняк
Експозиція виставки Петра Сипняка “Водохреще”. Світлила Вікторія Сипняк

– Повертаючись до Водохреща… Твої перші спогади про це.

– Я пам’ятаю, що надходив вечір, перша зірка сходила і баба нам з братом давала дві кружки і ми бігли до річки, до невеличкого потічка, який тече до неї. Там була вибита ополонка. Ми бігли туди, набирали воду, бо, нагадую, церкви не було, і з тою водою верталися до хати. І вважалося, що та вода є свяченою, бо на Водохреще вся вода, яка хреститься є свяченою.

– А як ставишся до сучасних купань в ополонці на Водохреще?

Дуже смішко виглядає, коли люди роздягаються до трусів і лізуть в воду, де вирубаний хрест і священник те кропить. Думаю, що в першу чергу проти того мали би священники виступити і мали би це припинити.

Експозиція виставки Петра Сипняка "Водохреще". Світлила Вікторія Сипняк
Експозиція виставки Петра Сипняка “Водохреще”. Світлила Вікторія Сипняк

– Водохреще для тебе це що?

– Взагалі для мене вода по своїй суті – це символ життя. Життя почалося у воді, без води життя не можливе, вода є абсолютно у всьому і водою людина очищається.

Дуже хочеться вірити, що ми всі вже незабаром очистимося в усіх відношенням, а тим часом можна оглянути виставку Петра Сипняка “Водохреще”, яка буде експонуватися в кав’ярні-галереї “Штука” (вул. Котлярська, 8) до кінця лютого.

Розпитував Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.