На початку ХХ ст. велосипеди були дуже модним видом транспорту
Наприкінці липня 1937 року польський уряд вирішив упорядкувати та систематизувати правила та вимоги до велосипедистів та мотоциклістів на дорогах загального користування.
Часопис Діло від 11 серпня 1937 року подало роз’яснення цих нововведень. Оскільки він видався нам достатньо цікавим, подаємо виклад тексту без стилістичних змін і доповнень.
Про рух ролерів на публічних дорогах
Міністр комунікації та внутрішніх справ видав розпорядок з 15. липня ц. р. (Денник Законів з 31 липня 1937 р. ч. 58 поз. 458) про рух роверів на публичних дорогах, що обовязує з днем оголошення, себто від 31 липня ц. р.
Святковий парад на площі Міцкевича в котрому беруть участь велосипедисти. Фото 1921-1930 рр.
Роверів, в яких візки порушувані силою ніг, роверів з допоміжними моторами до 100 цм3 та мотоциклів з моторами такої містоти можна вживати на публичних дорогах щойно по їх ва рееструванні. Ровер реєструється так, що по сідач роверу купує в управі .міської або сільської збірної громади (волости) роверову табличку. Управа волости записує до реєстраційної книги роверів дату викуплення таблички, її число, назву фірми, що його випродукувала, фабричне число роверу, імя та прізвище посідача роверу, його місце замешкання та висоту оплати або звільнення від неї (§ 1).
Роверові таблички важні на реєстраційний період, що обіймає два календарні роки. Форму, краску і виміри роверових табличок та зміст напису на них устійнить на кожний реєстрацій ний період міністерство комунікації. Посідач роверу повинен причіпити викуплену табличку до роверу ззаду за сідальцем так, щоб її можна було легко побачити та відчитати напис (§ 2).
У кінці ХІХ століття у велосипедистів з’явилася своя уніформа
Хто викуповує роверову табличку в першому році реєстраційного періоду платить управі волости 4 зол.; хто викуповує табличку у другому році реєстраційного періоду платить З зол. Оплати не платять жандарми, дорожники, поліцаї, митна сторожа і нижчі державні та самоуправні службовики (§ 4).
Роверів не вільно вживати на публичних до рогах малолітним до 12-ох років життя (§ 4).
Кожний ровер, що його вживається на публичних дорогах, мусить мати прииаймеише одну гальму, та поміщену ззаду з лівого боку роверу ліхтарку з червоним світлом або поміщене в такий самий спосіб відблискове скло червоної краски, що має промір щонайменше З цм. На тому склі, або на його металевій оправі має бути витиснута фабрична марка і напис, що стверджує, що тип цього скла затвердило міністерство комунікації. Кожний ровер мусить теж мати сиґналовий дзвінок. Коли стемніє, ровер на публичних дорогах мусить мати на переді ліхтарку, що кидає безбарвне світло. Якщо ровер заосмотрений у ліхтарну, що кидає осліплююче, ярке світло, тоді ця ліхтарка повинна бути так уладжена, щоб можна було спускати до долу сніп світла.
Учасники наколесних (велосипедних) змагань у День Українського Спортовця. Броди, 15 серпня 1937 року. Світлина опублікована у часописі «Брідські вісті» (Броди) 1 вересня 1937 р.
Ровери з допоміжними моторами і мотоциклі, повинні мати дві справні і незалежно від себе ділаючі гальми. Повинні теж мати сиґнадову трубку, але таку, що видає непереразливий звук (§ 5).
Розпорядок забороняє теж їздити ровером серединою шоси замісць правим її боком, хіба, що виминається інші поїзди. Забороняє їхати двом або більше роверам побіч себе замість за собою в одній лінії. Не вільно возити другої особи на ровері, якщо ровер є одноособовий. Забороняє їхати не тримаючи рук на керівниці, а ніг на цедалах. Не вільно чіпатися підчас їзди інших поїздів (возів, авт. трамваїв і т. п.).
Не вільно вживати інших сигналів крім дзвінків, а при роверах з моторами і мотоциклях – трубок. Вкінці не вільно гнати тварини і возити на роверах предметів вимірами, що загрожують безпеці руху.
Роверів з допоміжними моторами і мотоциклів не можна вживати з причіпними візками або до воження більше ніж одної особи (§ 6).
Не вільно теж роверистам їздити дорогою, якщо побіч неї уладжена спеціальна стежка для роверів.
еклама велосипеда марки Rover в газеті “Кур’єр щоденний”.
Особи, які вживають візків, порушуваних силою ніг, роверів з допоміжними моторами і мотоциклів, можуть користати лише з дороги, призначеної до руху поїздів (§ 7).
Хто купив роверову карту в 1936 р. дістане безплатно роверову табличку на перший реєстраційний період.
Ось так виглядали правила для роверистів в 1937 році. Хоча пройшло вже майже 90 років, але багато з них актуальні й досі. Принаймні є над чим подумати.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерело:
Про рух ролерів на публічних дорогах // Діло. – 1937. – Ч. 175 ( 11 серпня ) – С. 5.
Найромантичніша подія цього літа під зоряним львівським небом! 16 серпня на даху !FESTrepublic, що у Львові, із теплим літнім концертом виступить Pianoboy (Дмитро Шуров)! Початок події о 19:00.
“Дах у FESTrepublic, який вже встиг стати однією з найромантичніших локацій міста, буде ідеальним місцем для цієї події. У цьому невимушеному, дружньому та дещо камерному просторі, Pianoboy заспіває для шанувальників улюблені хіти, нові пісні, а також створить особливу романтичну атмосферу, з дрібкою драйву та пристрасті, таку, щоби цей концерт точно запам’ятався надовго!” – розповідають про подію організатори VINIL Concert agency.
Pianoboy – сольний проєкт незалежного українського автора-виконавця Дмитра Шурова, який входить до Топ-20 українських артистів найбільш ротованих на радiо. Музичний продюсер Національного відбору Євробачення 2022, володар трьох премій Yuna, зірковий суддя шоу “Х-фактор-8” та “Х-фактор-9”. У його репертуарі пісні українською та англійською мовами. Грає як душевні концерти під струнні квартети у філармоніях та на VIP-заходах, так і “качає” майдани міст. Постійний хедлайнер головних сцен найбільших українських фестивалів та подій.
“Львів! Маємо рідкісну можливість зустрітися з вами на свіжому повітрі, поспівати разом вже відомі пісні і створити парочку нових прямо на місці, як завжди!
Концерт буде акустичним, формат максимально вільний, просто хочу побачитись з вами і дізнатись, що в кого змінилось за рік з нашої останньої зустрічі, і розказати, що відбувається в нас. Через музику, звісно. Тож чекаємо на зустріч у Львові 16 серпня у !FESTrepublic. Love, peace, Україна!” – запрошує на концерт Дмитро Шуров.
Анна Трінчер, Олег Собчук, Alina Pash, ROXOLANA та Мішель Андраде виховували любов малечі до української літератури, співали та ділились лайфхаками зі збереження зору.
Близько 70 тисяч дітей ВПО прийняв у свої обійми Львів та область. Серед них – велика кількість дітей військовослужбовців та тих, хто втратив батьків через війну.
Для них українська мережа оптик “Люксоптика” провела у Львові серію благодійних заходів “ЗІРкові читання”, місія яких – долучити дітей до читання книжок, закохати їх в українську літературу та надати корисні поради щодо збереження зору. Проєкт тривав кілька місяців, а його гостями стали понад 200 діточок, чиї родини вимушені були тікати від війни на захід країни.
Разом з книгознавцями “Видавництва Старого Лева” були підібрані твори сучасних українських авторів – “У світлі світляків” Ольги Войтенко, “Скарбничка історій” Володимира Аренєва, “Примари чорної діброви” Андрія Бачинського та “Несподіване кіно” Наталії Ясіновської, найцікавіші фрагменти з яких запрошені зірки вголос читали для маленьких підопічних благодійного фонду “Діти Героїв”, що підтримують дітей, які втратили батьків під час війни, а також фондів “Інші” та “СвіТи”, що допомагають сімʼям переселенців.
Учасниками заходу стали й лікарі-офтальмологи “Люксоптики”, які надали дітлахам базові знання та корисні навички, що допоможуть їм у збереженні зору, та поділились професійними порадами з турботи про здоров’я очей.
Кожен захід із благодійної серії “ЗІРкових читань” супроводжувався ще й зірковою автограф- та фотосесією з врученням книжкових та солодких подарунків від організатора. Зірки разом з дітьми співали пісень, обіймались, танцювали, артисти ділились власними лайфхаками зі збереження зору, радили менше “сидіти в гаджетах та соцмережах” та розповідали секрети свого успіху й мотивували дітей до досягнення власних цілей.
“Ми віримо, що наш благодійний проєкт допоможе дітям такої вразливої категорії відволіктись від пережитих травм, розважитись та поринути у захопливий світ читання, знайти нових друзів та особисто познайомитися з улюбленими артистами, віримо, що наші “ЗІРкові читання” допоможуть й процесу їхньої реабілітації, – розповідає Іванцов Михайло, директор з маркетингу мережі “Люксоптика”. – А ще ми вважаємо нашою місією допомогу дітям та підліткам зберегти зір та здоровʼя очей якнайдовше. Нове покоління українців має бути здоровим, сильним та інтелектуально розвиненим”.
Нині у Львові озера можна перелічити на пальцях, а колись їх були сотні — сотні гарних романтичних ставків, оточених незайманою природою. Про Пелчинський став, котрий мав серед них чи не найгучнішу славу, розповідає польський історик і письменник Францішек Яворський.
Цю водойму між узгір’ями Цитаделі і теперішнім Парком культури імені Богдана Хмельницького засипали майже сто років тому, а до середини XIX століття цей став був центральним пунктом краєвиду, якому тодішній Львів надавав найзнаменитіших назв Аркадії і Швейцарії, його оспівували поети найпрекраснішими віршами.
Усміхнені зелені пагорби, старі алейні дерева і безмір сонця магічно притягували сюди львів’ян. Став із своїми таємничими глибинами мав і сумну славу — як останній прихисток львівських самогубців. Як пише Яворський, не минало року, аби кілька змучених життям не пошукало у водах ставу своєї смерті, а разом з нею і спокою. А ще Пелчинський став із давніх-давен був місцем недільних риболовів.
Пелчинський став. Фрагмент австрійської військової карти (1836 р.)
Пізніше ця місцина цікавим чином стала останньою надією для негарних панн, що засиділися у дівках. Розповідали, що одного разу, прогулюючись берегом ставу, молодий драгун побачив дівчину, що топиться, кинувся до води і врятував потопельницю. Честь офіцера не дозволила драгуну кинути врятовану напризволяще, і, переповнений романтичними почуттями, він з нею одружився. Після цього випадку багато дівчат, що через свою зовнішність мали проблеми з одруженням, чатували на березі ставу на молодих офіцерів. Щойно побачивши жаданий об’єкт, дівчина кидалася у воду, а офіцер незмінно її рятував. Однак чи то вигляд не дуже привабливого обличчя, до того ж зі змитими водою білилами і рум’янами, чи то підозра у підступності дівчат, що імітуючи суїцид, бажали зіграти на романтичних почуттях рятівника, не спонукали більше жодного молодого офіцера до шлюбу з «русалками».
Ще на початку XIX століття вся околиця Пелчинського ставу була дикою і романтичною пусткою, котру оточував вінок лисих поодиноких пагорбів. Посередині диміли багнисті випари. Старші львів’яни воліли за краще не віддалятися від дороги, аніж їздити чи ходити коло страшних урвищ. Навіть пастух, який пас кіз, боявся блукати у цих горах, що кишіли гадинами, осами і шершнями.
Пелчинський став в 1821 р. Автор – Антоній Ланге.
Лише близько 1820 року генерал австрійської кавалерії князь Генеквін фон Фреснель звернув увагу на цей романтичний закуток, може, тому, що й сам, незважаючи на сиве волосся, був великим романтиком. Уже коли мав за собою багато переможних битв, а на грудях шпалери орденів, запрагнув любовних чарів Гіменею. В око його впала молоденька панночка Зузанна Стшембош, котра, окрім розкішної вроди, мала ще й мільйонний маєток. Посаг чарівної одиначки тягнувся з обох боків цісарської дороги від Львова до самого Золочева: шістнадцять сіл із панщиною вклонялося молодій дідичці, для неї шуміли ліси на всім гірськім пасмі Вороняків.
Але у серці панянки ніколи не буяла весна. Батько дівчини, надзвичайно жорстокий і деспотичний, був войовничим авантюрником, цілком у стилі польських магнатів XVIII століття. У новій, більш цивілізованій австрійській епосі вже не було місця для такого типу людей, однак Стшембош і далі навіснів, страхаючи цілу околицю. Врешті дійшло до того, що суд змушений був, зважаючи на клопотання родини, забрати з батьківських рук молоденьку Зузанну і помістити її у львівський монастир Сакре-Кер. Тут її й побачив генерал Фреснель і запалився великою любов’ю, невідомо лише, чи до панни, чи до її шістнадцяти сіл. За допомогою родини та інтриг нерівний шлюб було укладено. Генералові, окрім власних родинних зв’язків з Бурбонами, потрібні були мільйони польської шляхтянки, а вона потребувала захисту від батьківських дивацтв.
К.Ауер. Пелчинський став, 1846-1847 рр.
Молода пані змирилася з долею: хоча не могла знайти щастя в обіймах старого генерала, натомість він дав їй високе становище дами цісарського двору, оточив її ореолом захоплення найшляхетнішого товариства Відня. І лише на самому дні душі прекрасної пані ховався смуток, що змушував її заздрити навіть жінкам, котрі замітали віденські вулиці.
Тим часом старий Стшембош, сповнений хворобливих фантазій, став на стезю війни зі своїм зятем. Окрім того, що на дні його душі жевріла нелюбов до підстаркуватого зятя, почалися змагання матеріальні, позаяк генерал, отримавши у власність частину маєтку своєї дружини, суворо пильнував територіальні межі зі своїм авантюристичним тестем. Дрібні сусідські сутички множилися з кожним днем, аж нарешті дійшло до суперечки про тисячу моргів лісу. Конфлікт мало не призвів до масового кровопролиття, оскільки тесть із зятем не бавились у жодні сентименти на кшталт судових процесів, а просто змобілізували свої збройні сили і рушили на поле бою.
Пелчинський став. Фрагмент “Лемберга з його передмістями у 1844 році”
І от на горі неподалік Золочева зустрілися старий Стшембош на чолі 500 селян зі своїх сіл і генерал Фреснель із загоном гусарів. Обидві сторони лаштувалися серйозно воювати, однак найближчі сусіди почали перемовини з войовничою родиною, і конфлікт вдалося залагодити мирно.
Стшембош, однак, не забув образи і помстився зятеві доволі оригінально. Під час листопадового повстання 1830 року, в котрому цей шаленець узяв участь з патріотичних і шляхетних міркувань, його улюблений пес урятував йому життя. Отож коли цей собака здох, Стшембош вибудував на місці незреалізованої битви зі своїм зятем, якраз навпроти каплиці — родинного склепу, високий обеліск на честь свого улюбленця, показавши тим самим, що значно більше цінує вірного чотириногого друга, аніж власного зятя.
Серед усієї цієї веремії Зузанна мала лише дорадчий голос, її мільйони щораз зменшувалися і щораз менше втіхи мала вона від життя між двома шаленцями — рідним батьком і чоловіком.
Військовий басейн на Пелчинському ставі. Літографія К. Ауера, 1837 р.
Врешті-решт смерть звільнила її від тих двох найближчих осіб, і графиня нарешті могла дати волю своєму доброму серцю і філантропічним почуттям. Удруге Зузанна вийшла заміж за графа Ожаровського, але матеріальні проблеми не давали їй спокою до кінця життя. Графиня Ожаровська пережила свого другого чоловіка і померла на 89-му році життя, присвячуючи себе духовним справам.
А після генерала Фреснеля у Львові залишилась пам’ятка у вигляді басейну для військових над Пелчинським ставом і впорядкована ціла ця місцевість. Напис на низькому тріснутому будинку з колонами, який стерегли два леви, засвідчував сердечну вдячність львівського гарнізону ініціатору будови басейну. Менш вдячний був львівський магістрат п’ятнадцять років потому, коли довелося чистити став за великі гроші, а потім за ще більші судитись з військовиками за повернення видатків.
Збережена меморіальна таблиця з військового басейну на Пелчинському ставі, що була присвячена генералу Френелю. Таблиця знаходиться в Історичному музеї (пл. Ринок 4)
Судовий процес закінчився полюбовно: військовики визнали за магістратом право безкоштовно навчати плаванню 15 учнів, а мешканці Львова отримали прекрасне місце для прогулянок, котре багато років поспіль було дуже популярним серед міщан і львівських поетів.
З другого боку ставу, на пагорбах, де військовики поставили кам’яний міст з написом «Військо збудувало — місту подарувало», відбувалися показові виступи військових, на які збігалися великі, спраглі видовищ юрби. Ці маневри були справжньою атракцією для львівської публіки. Для поважніших гостей виставлялись намети, звідки все було найліпше видно і де сиділи здебільшого пані. У виступах брали участь усі види зброї, навіть артилерія з гарматами.
Військовий басейн на Пелчинському ставі. Літографія Й. Діллера
Став був також місцем морських видовищ. А що у Львові немає жодного моря, то за нього правив Пелчинський став. Якось, на велику втіху ерцгерцога Фердинанда І, цілого генералітету і взагалі Львова відбулися показові виступи вихованців басейну, а на закінчення піхота і кавалерія розіграли морську битву, кидаючись у воду в повному обладунку. Смакам львівської публіки потрафили змоклі військові, з яких вона дуже тішилася. А за кілька років на тому ж Пелчинському ставі відбулася битва чудовиськ.
Яскраві ефекти, кричуща барва, перебільшення і замилування тривіальними несподіванками були визначальними у смаках львів’ян. Одягався Львів яскраво і демонстрував барвистість життя на догоду власній насолоді. Типовим прикладом такого смаку стали фестини з битвою морських чудовиськ на Пелчинському ставі, влаштовані 1845 року на користь потерпілих від повеней.
Боротьба з морськими потворами. Літографія К. Ауера, 1845 р.
Збереглася гравюра — репродукція афіші цього видовища, яка відтворювала усе, що очікувало там львів’янин. Морські чудовиська мусили мати натуральний вигляд. Кити, крокодили, летючі дракони, навіть симпатична Мелюзина, чи то пак сирена, — всього цього не бракувало 14 вересня 1845 року на Пелчинському ставі на втіху львів’ян. Гарні літографічні афіші зробили свою справу, і у визначений час буквально ціле місто вирушило на став. Підприємці облаштовували трибуни, бо за львівським звичаєм кожен хотів бачити ліпше і більше, ніж інший. Був величезний натовп, а найбільше нарікали на непорядок ті, які найактивніше штовхалися, прагнучи встати в перші ряди.
Якщо вірити тодішнім записам, битва морських чудовиськ на Пелчинському ставі справила на громадян незабутнє враження. Кружляючи ставом штучні кити, крокодили, сирени викликали голосні вигуки захвату, так само як і човни, заповнені «неграми» і «турками». А на завершення цієї забави мала відбутись небачене до цього часу у Львові видовисько — відлов кита…
Будівля «Пливальні» на Пелчинському ставі у Львові, 1893 рік
1915 року під час Першої світової війни російські окупаційні війська спустили Пелчинський став, шукаючи там коштовності, нібито заховані на дні австрійською владою. А 1921 року став остаточно засипали, і ніщо зараз не нагадує про його колишню славетну історію.
Ілько ЛЕМКО
Джерело: Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011.
В неділю, 23 липня 2023 року,на площі перед оперним театром у Львові відбудеться концерт ретро-музики від FIJI Band та Зіновія Карача, під час якого збиратимуть кошти на автомобілі для ЗСУ.
Мета концерту – зібрати 300 тис. грн на автомобілі для ЗСУ. Бо хороше авто на передовій – це чиєсь збережене життя, а, може, і не одне.
Великий музичний проєкт відбудеться під егідою благодійного фонду «Supporters of Ukraine», медичного центру «Берегиня», громадської організації «Міжнародна Асоціація Мистців» за підтримки концертної агенції «Vinil» та Департаменту з питань культури, національностей та релігій. Генеральні партнери події – це активні благодійні організації, які відкрито ведуть свою діяльність під час військового вторгнення в Україну і надають допомогу тим, хто її потребує, постраждалим від збройної агресії, ВПО та ЗСУ.
«Амбасадори української пісні FIJI Band та Зіновій Карач запрошують львів’ян та гостей міста відпочити душею під улюблені хіти української ретро-музики та матеріально підтримати наших воїнів. Улюблені пісні – для доброї справи. Приходьте разом співати «Гуцулку Ксеню», «Червону Руту», «Черемшину» у дружньому колі. Приходь підтримати військо своєї країни! Українська пісня і спільна мета – підтримка наших захисників. Музика має велику силу дарувати надію. Нехай же музика подарує нашим воїнам можливість швидше пересуватися на шляху до перемоги!», – запрошують організатори VINIL Concert agency.
Палац Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі, березень 2021 р.
На Львівщині змінили переможця торгів будівлі санаторію «Розділ», що є колишнім палацом польського графа Лянцкоронського. Новий покупець запропонував на 7 мільйонів гривень нижчу ціну за будівлю, ніж попередні переможець. Про це повідомили у регіональному відділенні фонду Державного майна України по Львівській, Закарпатській і Волинській областях.
Початкова ціна аукціону становила 7 млн гривень. Згодом перший переможець аукціону ПП «Укрпромресурс-2008», запропонував понад 20 мільйонів гривень, проте компанія відмовилася підписувати договір про купівлю. Відтак, 12 липня фонд Держмайна обрав переможцем торгів ТОВ «МЗ Одеська», яке запропонувало 13,2 мільйонів гривень. Зазначимо, що аукціон відбувся 14 червня. У торгах взяли участь 5 учасників. За умовами аукціону, новий власник повинен зберегти історичний вигляд палацу і підписати договір про охорону культурної спадщини.
Палац Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі, березень 2021 р.
Отже, як зазначають у ФДМУ, від приватизації будівель санаторію є одразу декілька плюсів:
24 мільйони гривень в держбюджет, які підуть на підтримку Сил оборони;
відновлення об’єкта культурної спадщини;
поява нового бізнесу, який створить робочі місця та буде розвивати економіку на території, яка роками занепадала.
Палац Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі, березень 2021 р.
Придбати можна будівлі і споруди санаторію «Розділ» у складі:
цегляний головний корпус «А-2» площею 3149,5 кв.м;
цегляний лікувальний корпус «Б-2» площею 760,8 кв.м;
клуб з цегли, каркасу, залізобетону «В-2» площею 1308,2 кв.м;
цегляний продуктовий склад «М» площею 79,6 кв.м;
цегляна майстерня «Н» площею 89,5 кв.м;
цегляна котельня «П» площею 187,8 кв.м;
цегляний гараж «Р» площею 104,4 кв.м;
цегляний гараж «Т» площею 70,0 кв.м; цегляний господарський корпус «С» площею 267,5 кв.м;
цегляна пральня «Ш» площею 204,3 кв.м.
Маєток Лянцкоронських в Роздолі, поч. ХХ ст.
Будівлю у 1704 році побудувала родина Жевуських, але після чотирьох поколінь будівля переходить у власність Лянцкоронських. У 1874–1903 роках палац суттєво розбудував граф Кароль Лянцкоронський, який був знаним меценатом, колекціонером, дослідником і поціновувачем античної культури. Саме Кароль Лянцкоронський, як поціновувач античності, прикрасив будівлю палацу медальйонами з зображеннями богів з Олімпу, а на території маєтку було розміщено кілька десятків античних (але не тільки) скульптур. Найцінніші експонати ще до Другої світової війни вивіз у австрійські і швейцарські маєтки син Кароля Лянцкоронського, а решта – осіла в радянських музеях, зокрема в Ермітажі в Санкт-Петербурзі та Львівській галереї мистецтв.
Панорама Львова з даху приміщення Апеляційного суду Львівської області, що на площі Соборній,7 (колись готель «Краківський»), фото 2015 року
Львів – один із найкрасивіших і найцікавіших міст України. Він має багато історичних і культурних пам’яток, які приваблюють туристів з усього світу.
Ось 10 найпопулярніших туристичних місць Львова:
1 . Площа Ринок – це головна площа Львова, історичне серце сучасного міста. Площа Ринок є однією з найбільших і найкрасивіших у Європі, а ще одним із найпопулярніших туристичних місць Львова.
Вечірній Львів. Площа Ринок
Площа Ринок була заснована в XIV столітті і з того часу була головним центром міста. На площі проходили всі важливі події в житті Львова, від ринків і фестивалів до політичних демонстрацій і релігійних свят.
Сьогодні Площа Ринок – це все ще головний центр Львова. На площі розташовані численні магазини, ресторани і кафе, а також музеї і культурні заклади. Площа Ринок є популярним місцем для прогулянок, зустрічей з друзями і сім’єю, а також для проведення різних заходів.
Площа Ринок – це унікальне місце, яке є символом Львова. Вона є живою пам’яткою історії міста і його культури.
2. Львівська Ратуша – це адміністративний будинок у центральній частині Львова, на площі Ринок, 1. Вона є однією з найстаріших і найкрасивіших ратуш у Європі. Ратуша була побудована в XIV столітті і з того часу неодноразово перебудовувалася. Сьогодні Ратуша є резиденцією Львівської міської ради і одним із найпопулярніших туристичних місць Львова.
Сучасне фото. Львівська ратуша.
Ратуша має форму вежі, яка увінчана шпилем. Вежа має висоту 65 метрів і є одним із найвищих об’єктів у Львові. На вершині вежі розташований оглядовий майданчик, з якого відкривається чудовий вид на місто.
3. Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької – це один із найкрасивіших і найвідоміших театрів України. Він був побудований в кінці XIX століття в стилі неоренесансу і є одним із найважливіших символів Львова. Театр названий на честь відомої української оперної співачки Соломії Крушельницької, яка була однією з найвидатніших оперних співачок свого часу.
Театр має велику глядацьку залу, яка може вмістити до 1200 глядачів. У театрі також є великий хор, балет і оркестр. Театр дає опери, балети, оперети та інші музичні спектаклі.
Національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької
Театр є одним із найпопулярніших туристичних місць Львова. Його відвідують щороку тисячі туристів з усього світу. Театр є також одним із найважливіших культурних центрів України. Він є місцем проведення багатьох концертів, фестивалів і інших культурних заходів.
4. Вірменська вулиця – це одна з найстаріших і найкрасивіших вулиць Львова. Вона була побудована в XIV столітті і є одним із найважливіших символів міста. Вулиця Вірменська була центральною вулицею вірменського кварталу, який був одним із найважливіших торгових кварталів Львова в середньовіччі.
Вулиця Вірменська, 2017 р.
Вулиця Вірменська має довжину близько 450 метрів. Вулиця забудована старовинними кам’яницями, в яких раніше жили вірмени, а також торговими і ремісничими майстернями. На вулиці Вірменській також знаходиться Ансамбль Вірменського собору та культова львівська кав’ярня “Вірменка”.
5. Палац Потоцьких – це один із найкрасивіших і найвідоміших палаців Львова. Він був побудований в XVIII столітті в стилі бароко і є одним із найважливіших символів міста. Палац належав родині Потоцьких, яка була однією з найбагатших і найвпливовіших родин у Польщі.
Палац Потоцьких розташований у самому серці Львова, на вулиці Коперника, 15. Він оточений старовинним парком, у якому ростуть дерева різних видів. Палац має два поверхи і оздоблений багатим декором, в тому числі скульптурами, барельєфами і ліпниною.
6. Архикатедральний Собор Святого Юра – це один із найважливіших храмів Львова і України. Він є кафедральним собором Галицької митрополії УГКЦ і був побудований у XVIII столітті в стилі бароко. Собор є одним із найкрасивіших храмів України і є одним із найпопулярніших туристичних місць Львова.
Собор святого Юра, в якому прийняв свячення о. Дольницький. Фото: http://weloveua.com
Собор є одним із найважливіших духовних центрів України. Він є місцем проведення багатьох церковних служб, а також богословських і культурних заходів. Собор також є місцем паломництва для багатьох вірян з усього світу.
7. Львівський національний університет імені Івана Франка – це один із найстаріших університетів України й Східної Європи та найпрестижніших в Україні. Він був заснований у 1661 році єзуїтами і є одним із найстаріших університетів у світі. Університет має довгу і славну історію, і його випускниками були багато видатних учених, письменників, політиків і громадських діячів.
Головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка сьогодні (фото Сергія Гуменного)
Університет є одним із провідних наукових центрів України. Університет має сильну наукову базу і проводить багато наукових досліджень у різних галузях. Університет також є одним із провідних навчальних центрів України.
8. Латинський катедральний собор – це один із найважливіших храмів Львова і України. Він є головним храмом Львівської архідієцезії Римо-католицької церкви в Україні і розташований на Катедральній площі у Львові. Собор є пам’яткою сакральної архітектури XIV—XVIII століття і є одним із найстаріших храмів Львова.
Латинська катедра у Львові
Точна дата початку будівництва собору невідома. Будівля згадується вперше в 1346 році, але, ймовірно, вона була побудована раніше. Собор неодноразово перебудовувався і добудовувався. До сьогодні збереглося 8 добудованих каплиць навколо храму. Вежа Латинської катедри є однією з найвищих споруд центральної частини міста (66 м, вища лише ратуша), разом з чотирма іншими будівлями вона відображена на логотипі міста.
9. Личаківський цвинтар – це один із найвідоміших цвинтарів у Європі. Він був заснований у 1786 році і є одним із найстаріших комунальних цвинтарів у Європі. На цвинтарі поховані понад 300 тисяч людей, зокрема багато відомих діячів української історії, культури та науки.
Личаківський цвинтар – це унікальне місце, яке є символом Львова і України. Він є живою пам’яткою історії міста і його культури.
Могила Маркіяна Шашкевича на Личаківському цвинтарі у Львові
Ось кілька цікавих фактів про Личаківський цвинтар:
На цвинтарі поховані понад 300 тисяч людей, зокрема багато відомих діячів української історії, культури та науки, таких як Іван Франко, Соломія Крушельницька, Володимир івасюк та інші.
На цвинтарі є понад 500 скульптур і рельєфів, які є справжніми шедеврами мистецтва.
Личаківський цвинтар є одним із найпопулярніших туристичних місць у Львові.
Щороку його відвідують понад 1 мільйон людей.
Личаківський цвинтар – це унікальне місце, яке варто відвідати кожному, хто цікавиться історією, культурою та мистецтвом України.
10. Високий замок – це середньовічний замок, що знаходився на Замковій горі у Львові. Він був побудований в XIII столітті королем Левом Даниловичем і був резиденцією руських королів і польських королів. Замок був одним із найважливіших політичних і культурних центрів Русі. У замку зберігалися регалії влади, корони та престоли, а також цінні хрести, в тому числі із частинами Животворного Хреста.
Телевежа на Високому Замку, 2017 р.
Після захоплення Галичини польським королем Казимиром III замок використовувався як тюрма. У XVII столітті замок був сильно пошкоджений під час облоги Львова шведами. У XIX столі замок майже повністю розібрали. На місці замку зараз знаходиться парк і і оглядовий майданчик.
Звісно, кожен львів’янин має свою улюблену десятку найпопулярніших місць, а хтось – і двадцятку і тридцятку. І це чудово, адже не любити Львів неможливо.
Від початку року до 15 липня громади Львівської області позбулися 123 об’єктів монументальної пропаганди росії. Йдеться про памʼятники радянської доби, які возвеличують переможців Другої світової війни, колгоспи та радянську батьківщину.
За словами директора департаменту комунікацій та внутрішньої політики Львівської ОВА Юрія Горуна, ще дві громади в області повністю декомунізували свій публічний простір. Це — Самбірська та Глинянська. Загалом від початку року очистилися від радянського сміття девʼять громад.
«Під час спільних нарад представники громад взяли на себе зобов’язання завершити процес демонтажу обʼєктів до кінця літа. На руку погодні умови: коли сухо, техніка може працювати навіть у важкодоступних місцях. Тому я закликаю не зволікати, друга половина липня має бути «спекотніша» – у плані декомунізації. Всі ці символи «єдності і братерства» народів, які прикривали злочини окупантів, мають відійти у минуле. Історія росії – це один великий міф, який вони будували на кістках і брехні. Поки наші захисники захищають Україну на полі бою, наше завдання – знищити всі чужі міфи, аби вони не впливали на свідомість наших дітей», – пояснив Юрій Горун.
Від початку липня на Львівщині демонтували:
– 2 об’єкти в Золочівському районі: (Поморяни і Золочів);
– 4 об’єкти на Самбірщині: у Добромильській громаді — в селах Міженець і Грушатичі, в самому Самборі (демонтували скульптуру «мати-батьківщина» по вул. С.Бандери), у Рудківській громаді (с. Никловичі);
– 5 обʼєктів у Червоноградському районі: два в Сокальській громаді (с. Перв’ятичі та Нісмичі), один у селі Стремільче Лопатинської громади, по одному у селах Сілець і Незнанів Добротвірської громади.
Позбулися низки монументів на Яворівщині. Так, упродовж 10-13 липня радянська монументальна пропаганда покинула смт. Немирів, села Драгомишль, Грушів та Нагачів, і сам Яворів.
5 обʼєктів демонтували у Львівському районі: два – у місті Винники, два у селах Ушковичі та Кимир Перемишлянської громади, один – у селі Підгайчики Глинянської громади.
Ще один памʼятник радянському солдату забрали у с. Подорожнє Журавненської громади, Стрийського району.
Довідково: Обласна робоча група з питань декомунізації при Львівській ОВА розпочала свою роботу в кінці 2022 року. До неї увійшли діючі військовослужбовці, громадські активісти, історики, управлінці та депутати Львівської обласної ради. Аналогічні робочі групи також створені при районних військових адміністраціях. У результаті інвентаризації на початку року в області виявили 264 об’єкти, які підлягають декомунізації. Процес декомунізації та деколонізації Львівщини має завершитися до кінця 2023 року. Досвід Львівщини переймають й інші регіони України: подібну обласну робочу групу наразі створюють в Івано-Франківській області.
Львівська Національна філармонія ім. Мирослава Скорика
За 120-й концертний сезон рік Львівська Національна філармонія ім. Мирослава Скорика провела понад 500 концертів, які відвідали понад 100000 слухачів! Присутніми на яких були не тільки постійні відвідувачі філармонії, а й люди, які змушені були покинути рідні міста та опинились у Львові.
Однак вкрай важливими стали також благочинні ініціативи установи на користь української армії. Про ті акції, що відбувались впродовж часу повномасштабного вторгнення — ця добірка.
На початку червня 2022 року 5000 грн переказали волонтерському об’єднанню «Доброчинець» та 50 000 грн — на Центр військового капеланства Української Греко-католицької церкви Львівської архиєпархії. Цю суму вдалось зібрати після проведення таких проєктів та фестивалів, як 41 Міжнародний фестиваль музичного мистецтва «Віртуози», VI Міжнародний музичний маратон пам’яті Василя Сліпака та музично-літературна подія «Поміж сирен». Генеральний директор філармонії, Володимир Сивохіп, розповідає: «Під час війни завдяки концертним виступам ми доводимо необхідність музики щодня».
Оперний співак Василь Сліпак
Про важливість такої підтримки пояснює Орест Сліпак, брат Василя Сліпака, засновник Wassyl Slipak Foundation: «З моменту цього дикунського, безпідставного і позацивілізаційного вторгнення країни-сусідки на нашу землю Львівська національна філармонія — єдиний культурний заклад в Україні, який працює без вихідних. Вона перетворилася у волонтерський хаб, де разом з тим відбуваються концерти, фестивалі… Раніше люди ходили у філармонію для розваги, відпочинку, а зараз установа перетворилася у місце сили, укріплення духу. Слухачі мають на меті зарядитися, зміцнитися та продовжувати боротьбу — на фронті чи в тилу. Вони приходять не тільки для культурного збагачення. Коли ми бачимо таку єдність, то немає сумнівів, що перемога близько».
Того червня метою солодкого ярмарку був збір коштів для Львівської 80-ої ОМДШБ. До музикантів доєднались і львівські ресторації, кав’ярні, кондитерські, митці та крафтові майстерні.
Благодійний ярмарок у Львові 12 червня 2022 року
“Ми не очікували такої кількості і активності серед відвідувачів. Ярмарок відвідали люди з усієї України. Діти несли заощадження, аби пожертвувати їх нашим захисникам. І дорослі і малеча з радістю слухали музику, писали листи захисникам, завдяки яким ми маємо можливість зустрічатись. Ми вдячні кожному, хто долучився до ярмарка солодощами, випічкою, сувенірами і майстерками, кожному, хто з нашої імпровізованої сцени творив музику, адже завдяки цій синергії добра нам вдалось зібрати 144 716 гривень. Усі кошти будуть передані нашим воїнам, які боронять нашу з вами незалежність”.
26 червня у давньому княжому місті Галич, що на Івано-Франківщині, на Замковій горі відбулась мистецька подія «Форт Галич». Її метою є допомога внутрішньо переміщеним особам, що проживають на теренах Івано-Франківщини, а також підтримка Збройних сил України. Долучилася до цієї події і Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика. Зокрема, гості насолодилися творчістю вокального ансамблю «Kalophonia», вокаліста Назара Савка, скрипаля Миколи Гав’юка та Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика під орудою диригента Володимира Сивохіпа.
Свій виступ Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії розпочав Урочистою увертюрою Левка Колодуба. Відтак прозвучить народна пісня «Гей, пливе кача по Тисині». Загалом, львівські музиканти виконають понад двадцять музичних творів.
У серпні 2022 року частину грошей з купівлі квитків під час Фестивалю Давньої Музики у Львові було передано військовій частині А4076. Ротою забезпечення цієї військової частини здійснюється ремонт та забезпечення пальним військової техніки на різних бойових напрямках. У складі частини служить відомий український культурний діяч, музикант Тарас Компаніченко, що дав сольний концерт під час Відкриття Фестивалю.
ХІХ Фестиваль Давньої Музики у Львові
Він так прокоментував цю подію: “Дякую Львівській національній філармонії за підтримку. Дуже важливо, що в цей час все українське суспільство консолідоване в єдиному пориві, аби всі наші людські ресурси спрямувати для наближення української перемоги. Мені особливо приємно, що я мав честь і відповідальність відкривати ХІХ Фестиваль Давньої Музики у Львові, і що всі, хто брали участь у цьому престижному міжнародному фестивалі, долучились до допомоги нашій бригаді й роті матеріального забезпечення для вирішення поточних справ”.
24 серпня 2022 року у Львівській національній філармонії також відбувся концерт на підтримку наших захисників! У найбільше свято України, День Незалежності, на сцені Концертного залу Людкевича виступила відома співачка Ніно Катамадзе та симфонічний оркестр «INSO-Львів». Усі виручені кошти з продажу квитків на концерт пішли для наших хоробрих воїнів. У цей складний час, час війни, вони боронять нашу Незалежність, ми у тилу маємо робити все, аби допомогти їм вибороти перемогу та повернутись живими до своїх родин.
28 серпня на площі Маланюка відбувся благодійний ярмарок, організований Львівською національною філармонією ім. М.Скорика та симфонічним оркестром “INSO-Lviv”. Завдяки цьому заходу вдалося зібрати для ЗСУ 97 630 грн. «Дякуємо кожному і кожній, хто прийшов до нас на ярмарок, хто підтримав нашу ініціативу та своїм внеском долучився до збору коштів для ЗСУ. Дякуємо усім, хто взяв участь у ярмарку та виставив свою продукцію, солодощі, випічку, напої на продаж. Дякуємо усім, хто підтримував інформаційно, поширював та розповсюджував інформацію про ярмарок. Щоразу переконуємось, що разом ми сила, тільки разом ми можемо протистояти ворогові, вистояти в цій війні», – зазначили організатори.
22 квітня 2023 року у стінах Львівській національної філармонії, спільно з Академічним симфонічним оркестром INSO-Lviv та галереєю Home of Arts Lviv, за підтримки ВЕТЕРАН МЕДІА відбувся благодійний аукціон «СИЛА МИСТЕЦТВА».
Понад 1 500 000 гривень ― нам вдалось досягнути цілі! Завдяки спільним зусиллям, завдяки усім, хто підтримав наш задум і допоміг втілити, кожному і кожній, хто в цей вечір був із нами. Адже, за словами організаторів, “Сьогодні підтримувати наших Воїнів у здоланні ворога, наближенні до перемоги ― найважливіша ціль кожного українця”.
Благодійний аукціон «СИЛА МИСТЕЦТВА»
Від початку повномасштабної війни в Україні оркестр «INSO-Львів» придбав і відправив на фронт десятки авто, партії медикаментів, тепловізорів, дронів. Усі зібрані кошти спрямовані на придбання засобів повітряного нападу для львівської 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Ці безпілотні авіаційні комплекси військового та цивільного призначення забезпечують моніторинг, повітряну розвідку, відеоспостереження та корегування артилерійського вогню вдень та вночі ― (БпАК) «ВАЛК-1» (відомий як «Валькірія»), які обов’язково скоротять чисельність ворога!
Попри злочинні дії країни-агресора 120-й сезон став доленосним для Львівської національної філармонії. Восени свій ювілей масштабною програмою відзначив Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії, попри обстріли та блекаути щотижня філармонія запрошувала слухачів до своєї зали, а артисти та колективи філармонії дарували ще більше емоцій, таланту, надії, ще більше знайомили слухачів з усього світу з українською музикою. Кожен виступ, що відбувся, ми присвячуємо Збройним Силам України.
Дякуємо всім незламним українцям, а особливо воїнам, медикам, волонтерам, — і нашим слухачам, завдяки яким відчувалась єдність та згуртованість у допомозі нашій армії!
Видатний конструктор автомобілів та один з найбагатших людей всіх часів Генрі Форд казав, що місто – це “нещасне безпорадне чудовисько”, якому потрібно постійно постачати блага, до яких воно звикло, які споживає.
Це було сказано про модерні міста, але щодо населених пунктів у давніші часи такі слова теж доцільні. Відтак благом, якого чи не найбільше потребували давні міста, є спокій, безпека та порядок. Більшість з цих питань, традиційно, вирішували через безпосередню комунікацію з королем та його офісо… тобто канцелярією. Принаймні, так було у випадку Львова.
Львів, панорама XV століття
Коли Львів просить, у тебе немає “ні!”
Наприкінці січня 1494 року король Польщі, Пан і Дідич Русі Ян Ольбрахт переглядав записки, прив’язані до ніг поштових голубів і виявив, що одна з них прибула зі Львова. Монарх чудово розумів, що на нього очікує чергова порція нарікань на непросте життя й випрошування привілеїв, але зі змістом документа ознайомився. На мить перемкнувши погляд на види Кракова, Ян Ольбрахт повернувся до листа від львівських міщан, де вже текли ріки “уклінних” прохань і слізних благань. Ніколи такого не було і ось знову львів’яни апелювали до “покращення згаданого міста Львова”. Писали про покращення вибудуваних та відновлених мурів, а відтак укриття та захист мешканців.
Ян Ольбрахт. Фото з https://uk.wikipedia.org/
У системі тогочасної архітектури суспільних відносин місто було важливою опорою короля. Це наче третя нога, обпершись на яку він мав більше ваги у протистоянні з магнатерією. Тому на подібні звернення міської ради монархи зазвичай відповідали позитивно. Так і тут – “нашою винятковою ласкою” Ян Ольбрахт задовольних прохання львів’ян і подарував Львову право розпоряджатися торговим митом. Місто могло починати це робити від моменту завершення оренди на торгове мито у Айнольфа Тедальді. Також мало б користуватися цим привілеєм “на час існування королівської волі”.
Загадковий флорентієць
Айнольф Тедальді… ще одне ім’я з галереї імен та портретів давнього Львова. Хочеться назвати його не надто знаним діячем. Однак, таким він виглядає лише для нас сьогодні – не для людей того часу. У документі Яна Ольбрахта для Львова, зміст якого згадувався вище, Тедальді названо “шляхетним” – це вже немало. Там також згадується, що він із Флоренції, а ще – львівський митник.
Італійський дворик (фото з сайту lvivandtravel.blogspot.com/)
Таким чином, напередодні доступу львівських райців до грошового потоку, який називається “торгове мито”, на цій трубі сидів саме львівський митник, флорентієць Айнольф Тедальді. Відтак король розпорядився, щоб обставини використання торгового мита львівські райці погодили саме з ним – щоб той “жодної несправедливості не мав”. Розуміючи, що останній добровільно і передчасто цією “золотою жилою” доходів не поступиться, король зазначив, що якщо домовитись не вдасться, тоді право користуватися торговим митом перейде до львівських райців після завершення оренди у Айнольфа Тедальді.
Львівський архієпископ Григорій Сяноцький. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Дуже знаково, що у цього “шляхетного” конкурента львівських райців за торгове мито є ще один цікавий факт у біографії. Айнольф Тедальді – це дядько по лінії матері Філіпа Буонакорсі. Останній – італійський мислитель епохи Ренесансу, який приїхав на наші терени, жив і творив тут, ховаючись від переслідувань. Він спілкувався з представниками місцевої знаті. Зокрема, з архієпископом Григорієм із Сянока. Філіп Буонакорсі більш відомий на наших теренах як Філіп Каллімах.
Дороги усіх … бізнесменів … ведуть в Дрогобич
Як і сьогодні, у ті часи митники точно були не останніми людьми у суспільстві. Зокрема, щодо Айнольфа Тедальді, він був орендарем соляних копалень у Дрогобичі. Це було поширеним явищем, коли дрогобицькі соляні жупи давали в оренду іноземцям. Саме італійці довгий час вигравали цей забіг. Тедальді серед них. Очевидно, заробляв там і на цьому не менше, ніж у Львові і на “державній роботі”. Принаймні, були роки, коли він вносив до королівської скарбниці суми, які суттєво перевищували розмір річної орендної плати. Безумовно, королівський двір не мав підстав нарікати.
Євген Дзинра. Юрій Дрогобич, барельєф
Між іншим, Айнольф Тедальді був у Дрогобичі в роки, коли у цьому місті виростав один з його найвидатніших уродженців – Юрій Котермак. Відтак, хто знає, можливо майбутній Юрій Дрогобич і працював на Тедальді, може рахував об’єми видубутої солі і ретельно записував це все у фінансові книги, набував першого життєвого досвіду, вивчав людську психологію та іноземні мови. Не виключено, що син солевара, видатний вчений та астролог, сам також пробував хліб солевара.
Привілеї міста Львова (XIV – XVIII ст.)/Упорядник М. Капраль, наук. ред. Я. Дашкевич, Р. Шуст. – Львів: Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України; Львівський національний університет ім. І. Франка, 2010. – с. 132 – 133.
В серпні у Львові пройдуть вже традиційні, а цьогоріч ювілейні П’яті Львівські Фото Фестини. Це велика фотографічна подія не тільки в житті міста, але й усієї України, адже взяти участь у заході приїжджають шанувальники світливства з різних куточків нашої країни та з-за кордону.
Цього року ювілейні П’яті Львівські Фото Фестини триватимуть з 14 по 19 серпня на різних локаціях нашого міста. Завершальною ж стане етнографічна вечірка, яка відбудеться 19 серпня на садибі Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові (вул. Івана Франка, 154).
До участі у П’ятих Львівських Фото Фестинах запрошуються гурти, в репертуарі яких багато українських пісень і які готові працювати на волонтерських засадах і засадах реклами. Мова йде про 19 серпня з 12.00 до 18.00. Планується участь 4-5 гуртів на цей проміжок. Напрям, техніка, стиль та жанр музики до обговорення. Телефонувати 067 675 93 84 Роман.
Дорослий вчинок талановитої дитини. 8-річна Кіра Касинець з Ужгорода не вперше вражає Україну та світ своїми ораторськими здібностями. А от рекорд встановлює вперше. Дівчинка продекламувала напам’ять найдовшу скоромовку у світі, яка складалася із 1035 слів. На це Кірі знадобилося аж 6:23:95 хв. Встановлення унікального рекорду України відбулося наживо – у прямому ефірі телеканалу ТРК «Київ». Рекорд зафіксували в Національному Реєстрі Рекордів України.
Цей рекорд має важливу мету. Так маленька Кіра Касинець намагається привернути увагу громадськості і закликати людей не втомлюватись допомагати Збройним Силам України й усім, хто постраждав від воєнної агресії російських окупантів та потребує підтримки.
— Я довго думала, як можу особисто допомогти нашим захисникам, – каже Кіра Касинець. – У мене було мільйон ідей. Допоки, нарешті, не придумала вивчити напам’ять ду-у-у-у-уже довгу скоромовку. Приготуйтесь – вона дійсно безкінечна… Якщо вважатимете, що мій рекорд вартий вашого донату, я буду безмежно щаслива!
Талановита маленька українка вирішила вкотре здивувати власними здібностями – вона є переможницею багатьох конкурсів всеукраїнського та міжнародного рівнів із ораторського мистецтва й вокалу. Тренуватися перед рекордом дівчинці допомагала педагог з риторики Якушко Наталія Павлівна. На підготовку пішло близько двох місяців.
Декламуючи довжелезну україномовну скоромовку, дівчинка закликала людей донатити на дрон. Мова про DJI Mavic 3 FMC, вартість якого – 110 тисяч гривень. Усе, що буде пожертвовано в рамках рекорду Кіри Касинець, буде передано на закупівлю такого дрона до фонду Guzema Foundation, який заснований Валерією Гуземою та здійснює постійну допомогу військовим та лікарням.
В колекції Національного цифрового архіву Польщі вдалося знайти фото, підписані як «Каплиця родини Жевуських у Підгірцях на Львівщині. Фото датуються 1918-1939 роками.
Ця архітектурна барокова будівля більше відома як костел Святого Йосипа. він був зведений у XVIII століття в селі Підгірці Львівської області.
Каплиця Жевуських у Підгірцях, 1918-1939 рр.Каплиця Жевуських у Підгірцях, 1918-1939 рр.
Каплиця у формі ротонди була зведена на замовлення Вацлава Петра Жевуського. Її будували 1752-1766 роки під керівництвом архітектора Карла Романуса. Також у будові брали участь підгорецький садівник Йоган Христіан Зайдель та Христіан Дальке
В 2022 році у рамках президентської програми «Велика реставрація» було завершено ремонтно-реставраційні роботи.
Каплиця Жевуських у Підгірцях, 1918-1939 рр.Каплиця Жевуських у Підгірцях, 1918-1939 рр.
Зараз це церква Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ.
Незабутній літній день разом з чудовою музикою в улюблених виконаннях! Батьки Андрія Кузьменка та концертна агенція VINIL запрошують на фестиваль ШАМПАНСЬКІ ОЧІ, який відбудеться на !FESTrepublic у день народження легендарного артиста – 17 серпня.
Кузьма Скрябін – один з найяскравіших та незабутніх українських музикантів. Цей талановитий артист, який залишив свій слід в історії української музики, завжди вражав своєю силою та енергією на сцені. Він не лише писав пісні, які ставали шалено популярними серед публіки, а й вмів передати через них важливі ідеї та почуття.
“Кузьма Скрябін був не тільки музикантом, а й завжди вірив у свої ідеали та боровся за їхню реалізацію. Його творчість не має строку дії, а його пісні актуальні та зворушливі і досі.
Назва “Шампанські очі” у всіх на слуху, адже концерти, які започаткували батьки Кузьми разом з VINIL Concert Agency, відбувалися вже двічі, а цьогоріч концерт вперше пройде у форматі фестивалю. Це буде особлива дата, адже у 2023-му Кузьма святкував би свій ювілей – 55 років”, – діляться спогадами організатори VINIL Concert Agency.
Фестиваль об’єднає на одній сцені усіх найвідоміших українських зірок, серед яких Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Тарас Тополя, Михайло Хома, Pianoбой, Арсен Мірзоян, DILYA, Lizgunova, Ivan NAVI та інші популярні виконавці заспівають найкращі пісні Скрябіна.
“Кумир для мільйонів, символ епохи, але водночас простий і свій чувак для кожного!
Його пісні стали народними і співаються серцем і душею мільйонами українців по всьому світу! І для нас він завжди живий, поки лунають його хіти! Не пропустіть найзірковішу подію літа!” – запрошує на подію VINIL Concert Agency.
Концерти до дня народження Кузьми Скрябіна відбудуться також в інших українських містах:
Гурт “ДикоBrass” презентували “Пісні Героїв” – попурі з повстанських пісень, які піднімали дух українців, у відстоюванні незалежності крізь роки та століття.
Цей трек створювався для проекту “Українська пісня/Ukrainian Song Project” і вперше прозвучав на наймасштабніший події 2023 року.
До складу попурі увійшли такі пісні: “Зродились ми великої години”, “Йшли селом партизани”, “Ой у лузі червона калина”.
Аранжування створив учасник гурту – Юрій Сірий.
Тепер “ДикоBrass” виконує попурі на кожному зі своїх концертів.
Нагадаємо, хлопці з гурту від початку війни активно займаються благодійністю. Музиканти почали організовувати перші благодійні концерти у місті Львові, зуміли зібрати артистів та разом зіграти серію концертів в Україні та закордон.
Хлопцям вдалося вже відправити на передову 3 машини та амуніцію для військових.
Зараз гурт готується до великого концерту у Львові, який запланований на 23 серпня.
Кава має бути. Вона просто має бути завжди. І кав’ярня має бути. Якщо не улюблена, то принаймні найближча. Де хочеться випити кави і зустрітися з друзями. Але не завжди так було. Сьогодні, з нашим незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, розкажемо який вигляд мала перша кав’ярня Кульчицького у Відні.
Докладний опис кав’ярні був надрукований в рубриці “Всячина” в газеті “Діло” від 4 лютого 1926 року. Для збереження атмосферності залишаємо текст без змін і правок.
“Каварня Кульчицького. Всі Кульчицькі, яких генеальогічне дерево не сягає зовсім ясно аж до року 1683, можуть мати претенсії, шо іх предком був той славний Кульчицький, про якого Віденці знають, шо оснував у Відні першу каварню, після перемоги Собіського над Турками.
Один з істориків Відня присвятив саме статтю питанню: де був осідок цієї наварні. На цвинтарі са. Стефана. Площа св. Стефана, де нині стоїть собор була тоді ще цвинтарем. Каварня була там, де нині є крамниця а рукавичками, біля каплиці, що межує з єпископською палатою.
Пам’ятник Юрію Кульчицькому у Відні.
Вона була похмура і мала деревляні столи, з лавками вздовж стін. На стелі висіли дві великі ліхтарні; каву пили з цинових мисочок на зупу, деревляною великою ложкою. Замість цукру гості одержували чарочку солодкого сиропу. Булочки та „рогальки” вже толі істнували. Каву пили без молока. Склянки води також не додавали. Часописів у каварні Кульчицького ще не читали. Велика мисочка кави а булкою коштувала два феніги.
Сам господар приладжував каву. Його називали «Брудер Герц» тому, то він мав звичку до всіх своїх гостей звертатись з такою апострофою («брате серденько»).
Кав’ярня «Під синьою пляшкою» у Відні, фото 1910 року
3 його каварнею є звязана віденська легенда, що кельнером була там одаліска з гарему Кара Мустафи, яка втікла від султана, і та м служила переодягнена за хлопця,. і що я нею Кульчицький пізніше оженився. Ця легенда основана на факті, що неодна Турчанка, попавши в полон, залишилась у Відні. Всупереч популярному поглядові, буцім-то каварня Кульчицького у Відні була першою в Европі, віденський історик пригадує, шо каварня істнувапа в Марсейлі уже в 1671 р., а першу в Парижі одчинено в 1672 р. Кульчицького була третьою в Европі.”
Пройде кілька десятків, може сотень років і про вашу улюблену кав’ярню теж будуть ходити чутки та складатимуть легенди. Але ви можете не чекати і розпочати вже. Попиваючи філіжанку улюбленого напою та кидаючи неспішні погляди на вуличну метушню за вікном вашого улюбленої кав’ярні.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерело:
Каварня Кульчицького // Діло. – 1926. – Ч. 25 ( 4 лютого ) – С. 4.
Дударик пожертвував зароблені концертами в Україні і Європі кошти «Незламним» дітям. Про це повідомили у Дударику.
Благодійний фонд «Незламні» скерує кошти на реабілітацію і протезування постраждалих дітей з Краматорська, Херсона, Миколаєва.
«Це найменше, що ми можемо зробити для них. Памятаєте, фатімські діти відмовились від солодощів заради молитви? Так і ці офірують (своє море, і заслужений відпочинок) для українських дітей-ангелів», – сказали у капелі.
За останні два концертні сезони хорова школа і капела Дударик дали понад 300 концертів і усі зароблені кошти передали на потреби ЗСУ. Тепловізори, приціли, дрони, пікапи, ударний БПЛА, екскаватор – це далеко не повний перелік їх заофіруваних «солодощів» за для Перемоги.
Дударик висловлює подяку хорам хлопчиків міст Геттінген, Єна, Майнс, німецькій і українській спільнотам та особливо Рейнхарту Зігаферу, департаменту і управлінню культури області і міста, що уможливили останній концертний тур капели Німеччиною і долучились до цієї доброї справи.
Сума благодійного внеску становить 500 тисяч гривень.
Про князівсько-королівський шарм Луцького замку, часи його розквіту та занепаду, легендарний з’їзд королів і правителів у 1429 році, обороні вежі замку та чому його називають місцем сили розповів історик Володимир Пришляк у Файному подкасті замками Волині.
Луцький замок — це оборонна архітектура литовської доби з готичною кладкою, та присутніми елементами перебудови. Утім, як підкреслив історик, це є ознака будівничого пориву наших предків.
“Іноземні та українські історики завжди захоплюються нашим Луцьким замком, коли ми тут проводимо міжнародні конференції. Ним захоплювалася і Леся Українка, яка писала: “Мій старечий замку”. Замком можна милуватися годинами. Вигин мурів, гонт — який покриває владичу вежу, мерлони — які прикрашають в’їзну вежу, закінчення ластівчиних шляхів — над Стиром. Це наша минувшина, яка захоплює”, — ділиться любов’ю до пам’ятки Володимир Пришляк.
Щоб також пройнятися любов’ю та духом давнини луцької твердині запрошуємо послухати Файний подкаст на зручних для вас платформах за посиланням: linktr.ee/volyncastles
Подкаст про Луцький замок – це уже четверта аудіомандрівка історико-культурною спадщиною нашого краю. Перед цим вийшли серії про Острозький та Новомалинський замки, а також записали розмову про палац у Самчиках.
Файний подкаст замками Волині – проєкт, що втілюється ГО Волинська фундація за підтримки Українського культурного фонду.
У місті Лева є тільки одна кам’яниця, фасад якої прикрашає скульптурне зображення… дикого кабана. Розташований цей наріжний будинок на вулиці Євгена Гребінки, № 8, неподалік...
