додому Блог сторінка 160

Галицьке коріння голлівудської зірки Барбари Стрейзанд

Барбра Стрейзанд
Барбра Стрейзанд

Львів – Коріння відомої голлівудської зірки Барбри Стрейзанд із Галичини. Ісаак і Анна Стрейзанди, дідусь і бабуся американської акторки по татовій лінії, виїхали у США наприкінці ХІХ століття саме з Тернопільщини, а побрались у Нью-Йорку. Два галицьких містечка Бучач і Бережани можуть розділити історію, пов’язану з іменем американської акторки і співачки. Радіо Свобода побувало у місцях, де жив Ісаак Стрейзанд, дідусь голлівудської зірки, і провело власне дослідження.

24 квітня американській акторці та співачці Барбрі Стрейзанд виповнилось 75 років. Вона народилась у 1942 році у Нью-Йорку, у Брукліні. Якраз у цей час Галичина була окупована німецькою владою і єврейське населення зазнавало переслідувань, мешкало у спеціально відведених районах, у гетто. Це місце не збереглось у такому вигляді, як у 1940-х у Бережанах, але про нього старші люди знають і показують останню дорогу, якою євреї йшли до цвинтаря у червні 1943 року, де були вбиті.

У цьому давньому галицькому містечку досі можна побродити дерев’яними сходами у старих будинках, в яких мешкали єврейські родини, двориками, які пам’ятають голоси своїх мешканців, коридорами школи і гімназії, які подарували світові відомих літераторів, науковців, лікарів. Стара синагога з кожним роком все більше перетворюється на руїну.

Руїни синагоги в Бережанах
Руїни синагоги в Бережанах
Руїни синагоги в Бережанах
Руїни синагоги в Бережанах

Можливо, тут останню молитву перед виїздом у США промовив у 1898 році 18-річний Ісаак Стрейзанд (1880 року народження). З львівського вокзалу він рушив за океан. А через три роки цей шлях долала його майбутня дружина Анна.

Руїни синагоги в Бережанах
Руїни синагоги в Бережанах

«Бережани були мультикультурним містом. Нинішня вулиця Тернопільська була компактним місцем проживання євреїв. Тут досі є будинки, в яких вони жили. Переважно євреї проживали у центральній частині міста, на площі Ринок. Цілком ймовірно, що на старому єврейському цвинтарі поховані предки Барбри Стрейзанд», – каже краєзнавець Бережан Микола Проців.

Ісаак Стрейзанд народився у Бучачі – дослідник

У книжці американки Анни Едвардс «Біографія Барбри Стрейзанд» розповідається, що Ісаак Стрейзанд емігрував у США з Бережан у 1898 році, як і Анна (1891 року народження), яка приїхала у 1901 році. Є відомості, що останнім місцем проживання в Галичині Ісаак Стрейзанд у документах при в’їзді у США вказав саме Бережани (Brzezany), Австрія – тоді це була Австро-Угорська імперія. На офіційному сайті міжнародного генеологічного проекту місцем народження Ісаака Стрейзанда вказано Бучач. У метричних книгах міста Бережани можна знайти багато людей із прізвищем Стрейзанд, але серед них немає Ісаака, народженого впродовж 1879-1881 років.

Площа Ринок, Бережани
Площа Ринок, Бережани

«Є дві версії: Ісаак Стрейзанд народжений у Бучачі або Бережанах. Бережани можемо відкинути, тому що у метричних книгах народження Ісаака немає. Як це можна дослідити? Є міжнародний генеалогічний проект, який стосується індексації єврейських метричних книг, в тому числі охоплює і Галичину. В індексованих книгах немає Ісаака Стрейзанда, народженого у Бережанах. Немає метричних книг і в інших архівах Бучача, збереглись шматки, тому надати інформацію про родину Стрейзандів, які проживали в Бучачі, ми не можемо. Збереглись записи пізніші. Прізвище Стрейзанд зустрічається на Тернопільщині у Бережанах, Нараєві, Підгайцях, Тлустому і так далі. Не випадково вказано Бережани, бо вони могли там жити якийсь час перед еміграцією з Галичини», – наголосив Ігор Смольський, дослідник родоводів, керівник відділу використання інформації документів Центрального державного історичного архіву України у Львові.

Старе єврейське кладовище, Бережани
Старе єврейське кладовище, Бережани

Відтак, найімовірніше, що дідусь і бабуся голлівудської зірки перед від’їздом за кордон жили у Бережанах, тому і вказано це місто як останнє місце їхнього проживання, а ось народився дідусь у Бучачі. Місце народження бабусі – це тема для подальшого вивчення, каже дослідник.

Євреї шукали кращих шкіл для дітей – Шейхет

Директор Центру дослідження юдаїки Мейлах Шейхет зазначає, що достеменно відомо, що коріння акторки походить із Галичини. А оскільки Бучач і Бережани розташовані неподалік (приблизно 67 кілометрів), то батьки віддавали дітей до школи саме у Бережани.

Гімназія в Бережанах
Гімназія в Бережанах

«В юдейській традиції часто дітей відправляли у кращі школи, їх розподіляли по сім’ях, так було. Сім’ї доглядали за дітьми, які приїхали вчитись, як за рідними. У Бережанах духовна освіта була вища, туди дітей відправляли вивчати слово Боже. Ця духовна освіта була важливішою, діти вивчали її з 3 років. Там була відома на цілий світ духовна академія. Це були споріднені міста Бучач і Бережани, тобто сім’ї могли жити і там, і там», – зауважив Мейлах Шейхет.

Наприкінці ХІХ століття галичани масово подались у пошуках кращого життя і можливостей у США та Канаду, еміграцію спричинили соціально-економічні проблеми. Виїжджали українці і євреї. Ісаак та Анна Стрейзанди побрались у США, важко працювали, він – кравцем, вона – кухарем. У родині було п’ятеро дітей. І їхній син Еммануїл став татом американської акторки. Ісаак і Анна Стрейзанди поховані у Нью-Йорку. На їхніх табличках зазначені роки смерті – 1965-й і 1973-й і вік – 85 і 82.

Бучач і Бережани можуть доповнити історію своїх міст розповідями про предків відомої акторки і співачки. З Галичиною пов’язано чимало відомих людей у світі. Зокрема, з Бучача походить нобелівський лауреат із літератури Шмуель Агнон. У США є також бучацькі і бережанські синагоги.

Галина ТЕРЕЩУК

Джерело: Радіо Свобода

Унікальну виставку перших кольорових світлин Олександра Пежанського відкриють у Львові

Унікальну виставку перших кольорових світлин Олександра Пежанського відкриють у Львові

В суботу, 19 серпня 2023 року, о 12.00 в Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського (вул. Івана Франка, 154) відбудеться відкриття виставки світлин Олександра Пежанського під назвою “Перший колір”. Подія відбуватиметься в рамках П’ятих Львівських Фото Фестин.

В експозиції будуть представлені перші відомі українські світлини Львова та околиць 1938-1939 років.

Спеціально до відкриття цієї виставки донька світливця Олександра Пежанського, Дарія Ярошевич, яка зараз мешкає в Чикаго (США), записала відеозвернення.

Вже традиційно до та після відкриття всіх пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

У Львові стартує всеукраїнський майстерклас для симфонічних диригентів

У Львові стартує всеукраїнський майстерклас для симфонічних диригентів

Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика спільно зі Студентським науково-творчим товариством “Octopus” організовує всеукраїнський майстерклас для симфонічних диригентів. Унікальна співпраця державної інституції зі студентами музичних вишів України стане першим кроком до створення освітньої платформи для набуття практичних навичок молодих музикантів. 

У рамках партнерства головний диригент Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії Теодор Кухар виступить ментором проєкту. Відтак з 11 по 15 серпня 2023 року шість активних учасників майстер-класу матимуть змогу стати за пульт одного з найдавніших та найвідоміших оркестрів України, вдосконалити свої навички диригування, а також виступити у філармонічному гала-концерті, що стане підсумком події.

Молоді талановиті диригенти зможуть отримати знання від досвідченого диригента, ментора майстеркласу Теодора Кухара, дослідити питання відчуття балансу звуку, детально попрацювати над мануальною технікою, навчитися тонкощів психології впливу диригента на оркестр, розвинути вміння надихати оркестрантів творити музику.

І втілять ці знання на прикладі найвідоміших симфонічних творів! Завітайте на концерт і відчуйте оркестрову могутність та радість від свята музики.

Диригентський майстер-клас передбачатиме пʼять днів плідної роботи над трьома симфоніями під керівництвом маестро Теодора Кухара з двома концертмейстерами та Академічним симфонічним оркестром Львівської національної філармонії; пʼять репетицій з Академічним симфонічним оркестром Львівської національної філармонії та участь у гала-концерті 15 серпня.

У програмі — В. А. Моцарт. Симфонія №41 до мажор; Л. Бетховен. Симфонія №2 ре мажор; А. Дворжак. Симфонія №9 мі мінор “З Нового світу”.

Партнером проєкту виступить благодійний фонд “Відкрита музика міста”, що опікується підтримкою молодих музикантів в Україні.

Довідка про організаторів:

Теодор Кухар — американський диригент українського походження, володар численних нагород та найбільш записуваний диригент свого покоління. У 2022 маестро очолив Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії. Нещодавно оркестр під його батутою повернувся з величезного гастрольного туру США, виступивши у 20 штатах та зігравши 40 концертів у всесвітньо відомих залах, в тому числі й Carnegie Hall.

Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії — творчий колектив із 120-літньою історією, один з найбільших українських оркестрів, який береже кращі традиції європейського музикування та представляє бренд Львівської національної філармонії у світі.

Симфонічний оркестр є постійним учасником міжнародних фестивалів в Україні та за її межами. Колектив з успіхом гастролював у багатьох країнах світу, зокрема, у США, Польщі, Італії, Іспанії, Франції, Швейцарії, Німеччині, Нідерландах та ін. Впродовж останніх сезонів оркестр здійснив низку важливих записів для великих міжнародних лейблів. Серед них — Naxos та Brilliant Classics.

Студентське науково-творче товариство “Octopus” — спільнота ініціативних студенток та студентів Національної музичної академії України, що є платформою для позаакадемічної освіти та пошуку можливостей для отримання практичного досвіду молодим музикантам_кам. За три роки команда “Octopus” стала ініціатором та організатором десятків різноманітних культурних проєктів, зокрема Міжнародної конференції “Fresh Science”, що обʼєднала понад 40 учасників_ць з України, США, Канади, Австралії, Кореї, Угорщини, Франції, Литви, а також проєкту Music Student Exchange з Монреальською студентською організацією Vivier InterUniversitaire (Канада).

Ольга МАКСИМ’ЯК

У Львові відбудеться етно-пікнік на садибі музею Михайла Грушевського у Львові

У Львові відбудеться етно-пікнік на садибі музею Михайла Грушевського у Львові

В суботу, 19 серпня 2023 року, з 12.00 до 17.00 на садибі Державного меморіального музею Михайла Грушевського (вул. Івана Франка, 154) відбудеться Етно-пікнік. Подія відбуватиметься в рамках П’ятих Львівських Фото Фестин.

Одягайте ваші улюблені національні строї, беріть смаколики і покривала, щоб постелити на траві. Впродовж дня очікується виступ львівського гурту автентичного співу “ЖИ́ВА”, бенду “Midnight Colors”, Етно гурту “Ойкумена”. Також ресторан “Бойківська гостина” приготує щось смачненьке.

Окрім цього в програмі дві цікавезні розповіді, відкриються дві розкішні виставки, Микола Проців презентує свою нову книгу, а Ігор Поляков проведе майстер-клас.

А наш улюблений партнер Кава Старого Львова обіцяє здивувати презентацією нової етно-кави. Має бути дуже смачно.

Дозволяється приходити зі своїми домашніми улюбленцями (за умови дотримання санітарної гігієни).

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

У Львові відбудеться спецпогашення пам’ятного конверта та марки до 150-річчя від народження Івана Боберського

У Львові відбудеться спецпогашення пам’ятного конверта та марки до 150-річчя від народження Івана Боберського

В понеділок, 14 серпня 2023 року, о 12.00 у Львові на Головпоштампі (вул. Словацького, 1) відбудеться спецпогашення пам’ятного конверта та марки з нагоди 150-річчя від дня народження Івана Боберського.

Коротко про Івана Боберського:

Іван Боберський (14.08.1873 р., Доброгостів на Дрогобиччині – 17.08.1947 р., Тржич, Словенія) – видатний український націєтворець: державний, військово-політичний і громадський діяч, педагог, організатор, основоположник українського тіловиховання, спортсмен, журналіст, редактор, видавець, перекладач, архівіст, музейник, фотограф, меценат.

Народився 14 серпня 1873 р. у селі Доброгостів на Дрогобиччині в священничій родині. Батько – о. Микола Боберський, мати – вчителька Анна-Домініка. Учень гімназій в Новому Санчі й Самборі (1884–1891). Навчався в університетах Львова і Ґраца (1891–1899), де здобув фах учителя німецької мови і фізичного виховання. Вивчав досвід німецької, французької, шведської, англійської, чеської національних гімнастичних систем.

Іван Боберський – голова українського товариства «Сокіл-Батько». Львів, 1914 р. З фондів Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України.
Іван Боберський – голова українського товариства «Сокіл-Батько». Львів, 1914 р. З фондів Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України.

Учитель німецької мови в ІV гімназії у Львові (1899–1900), учитель німецької мови і гімнастики (руханки), завідувач німецькомовної бібліотеки в Дрогобицькій гімназії (1900–1901); учитель (1901–1918), професор (з 1905 р.) німецької мови і гімнастики, завідувач німецькомовної бібліотеки Академічної гімназії та її філії (1906–1914); жіночої учительської семінарії (1903–1905) та гімназії сестер Василіянок (1906–1914) у Львові.

Член українського товариства «Сокіл» (з 1901 р.), голова «Сокола-Батька» (1908–1918) – керівного осередку українського сокільського руху. Один з організаторів і голова учительського кружка руханки при «Соколі» (з 1909 р. – «Сокіл-Батько») у Львові (1901–1918). Упродовж 1901–1918 рр. учитель і наставник перших українських фахівців з тіловиховання С. Гайдучка, Т. і П. Франків, Д. Навроцької, О. Суховерської, І. Криницького, Є. Любовича, Т. Поліхи, О. Тисовського, Ю. Семотюка, С. Сидорович. Популяризатор різних видів спорту, автор перших українських теоретико-методичних праць, присвячених різним аспектам фізичного виховання і спорту, розробник української тіловиховної термінології (гаківка, лещетарство, копаний м’яч, прорух, руханка, ситківка). Член Наукового товариства імені Шевченка (з 1902 р.), засновник в Академічній гімназії у Львові «Українського спортового кружка» (1906) – першого осередку розвитку і популяризації спорту в навчальних закладах українців Галичини, співзасновник товариства «Учительська громада» (1908), ініціатор заснування в гімназії СС Василіянок у Львові «Дівочого спортового кружка» (1910); спортового товариства студентів вищих шкіл Львова «Україна», української скаутської організації «Пласт», «Змагового союзу» (1911). Учасник Першого українського просвітньо-економічного конгресу у Львові (1909), ІІІ Міжнародного конгресу з питань шкільної гігієни у Парижі (1910). 1911 р. ініціатор та організатор викупівлі земельних ділянок для створення та облаштування першої у Львові української руханково-спортової площі (руханково-спортового майдану «Український Город», площі «Сокола-Батька»); ініціатор запровадження «Запорожських ігрищ» у Львові – комплексних спортивних змагань (другі відбулися 1914 р.). 1911 р. співорганізатор та очільник І Краєвого здвигу, 1914 р. Шевченківського здвигу у Львові. 1912 р. учасник з’їзду у Відні «Державного союзу вчителів середніх шкіл» Австро-Угорської монархії; організатор участі делегації українських соколів у VІ Всесокільському злеті у Празі. 1909–1914 рр. засновник і редактор українських видань у Львові – «Сокілські Вісти», «Вісти з Запорожа», «Пластовий Табор», «Калєндар “Вістий з Запорожа” на 1914 рік».

Лонгин Цегельський (праворуч) очолив переговори з боку ЗУНР про об'єднання двох республік. Поруч з ним Іван Боберський та Михайло Волошин. Фото 1918 року
Лонгин Цегельський (праворуч) очолив переговори з боку ЗУНР про об’єднання двох республік. Поруч з ним Іван Боберський та Михайло Волошин. Фото 1918 року

Член і скарбник Української бойової управи, референт «Артистичної горстки» і «Пресової кватири» Українських січових стрільців (1914–1918). Член Головної української ради (1914–1915), Загальної української ради (1915–1916). Навчався у торговельній академії у Відні, де закінчив «рахункові студії» (1917–1918). Референт «Письменничого відділу» в Державному секретаріаті військових справ ЗУНР (1918–1919), повноважний представник ЗУНР у США (1920) та Канаді (з 11.1920 р.), секретар Представництва ЗУНР у Канаді (1922–1924).

Керівник українського відділу корабельної компанії «Кунард» у Канаді (1924–1931), 1924–1939 рр. діяльний член «Товариства опіки над українськими переселенцями ім. св. Рафаїла в Канаді», «Товариства опіки над українськими еміґрантами у Львові», «Українського народного союзу». 1928 р. востаннє відвідав Львів, де провів низку зустрічей з громадськими діячами. 1932 р. ініціатор створення «Канадійської бібліотеки імені Івана Боберського» у Вінніпезі. 1932–1947 рр. разом з дружиною Йосифиною проживав у словенському містечку Тржич. 1933 р. обраний почесним головою «Союзу українських сокільських організацій за кордоном». 1936 р. побував як журналіст на IV зимових Олімпійських іграх у Ґарміш-Партенкірхені та XI літніх Олімпійських іграх у Берліні. 1943 р. на українських землях проголошено Рік Івана Боберського.

Іван Боберський в однострої Українського січового стрільця. Відень, 27 серпня 1916 р. Збірка світлин УСС з Бродівського історико-краєзнавчого музею.
Іван Боберський в однострої Українського січового стрільця. Відень, 27 серпня 1916 р. Збірка світлин УСС з Бродівського історико-краєзнавчого музею.

1946 р. – померла дружина Івана Боберського Йосифина. 17 серпня 1947 р. – помер Іван Боберський. Похований у родинному гробівці Поллаків на кладовищі міста Тржич.

Автор численних публікацій з фізичного виховання, спорту, історії української діаспори (підписувався також криптонімами та псевдонімами «Бб», «ББ», «Б. Б.», «І. Б-кий», «Льорд Брідідік», «Оеи», «Оей», «Оси», «Рек», «Рск» та ін.) в українській та зарубіжній періодиці, журналах, альманахах, календарях, енциклопедіях, зокрема «Америка», «Вісти з Запорожа», «Діло», «Життя і знання», «Канадійський Фармер», «Народне Слово», «Поступ», «Свобода», «Сокілські Вісти», «Сокільські Вісти», «Спорт», «Змаг», «Український Голос», «Український еміґрант», «Український Сокіл».

Іван Боберський під час відвідин Львова. 21 лютого 1928 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (Львів).
Іван Боберський під час відвідин Львова. 21 лютого 1928 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (Львів).

Ще за життя іменований «Апостолом фізичного виховання», «Апостолом фізичного відродження нації», «Батьком українського сокільства», «Батьком українського тіловиховання», «Великим Сином України», «Вчителем», «Каменярем українського спорту», «Невтомним каменярем українського відродження, культури й поступу», «Провідником», «Невтомним працівником на ниві української руханки», «Тіловиховним авторитетом». Сучасники порівнювали його з засновниками європейських національних систем фізичного виховання – шведом П. Лінгом, англійцем Т. Арнольдом, німцем Ф. Яном, чехом М. Тиршем, ініціатором відродження Олімпійських ігор сучасності – французом П. де Кубертеном.

Андрій СОВА
історик

Львів і чужинці

Панорама Львова, 1775
Панорама Львова, 1775

Укотре намагаюсь окреслити для себе найголовнішу сутність класичного, питомого, правдивого, «фірмового» львів’янина, але чомусь завше вимальовується успішний чужинець-авантюрист, що покинув свою батьківщину і віднайшов тут для себе нову землю обітовану, новий Єрусалим. Місто, переповнене чужинською сутністю, — ось чим був Львів протягом усієї своєї історії.

«Подивись на більшість тих, кому лише незмірні міста дають притулок», — писав колись найрозумніший із громадян міста, його хроніст, поет і бургомістр. — «Велика частина цієї юрби позбавлена батьківщини, з вільних міст і колоній своїх, з цілого врешті світу стеклася. Одних привела сюди амбіція, других необхідність громадського обов’язку, інших жадоба розкоші, пошуки багатого та вигідного місця служби, ще інших прагнення до вільних студій; когось притягнула дружба, когось працелюбність… багато людського матеріялу, доброго до поселення, з високою рільничою, торговельною та промисловою культурою і власним виробленим суспільним ладом постачали Львову Саксонія та надренські країни». Отож чужинці звикли творити історію Львова.

Мартин Груневег. Високий замок
Мартин Груневег. Високий замок

Та й від самих своїх початків, від самої сутності своєї назви Львів опинився ніби ні в сих ні в тих. Мандрівник XVII століття Мартин Ґруневеґ пов’язує заснування міста з тим, що «князь цієї землі вбив лева, який жив у яскині неподалік замкової гори, прибрав ім’я царя звірів і заснував місто». Якщо легенда про заснування, наприклад, Рима більш-менш стикається зі здоровим глуздом (бо вовчиця могла вигодувати двох хлоп’ят Ромула і Рема, такі випадки траплялися), то лев у львівській печері — казочка, хоча й
теж з реальним підґрунтям. У «Житті тварин» Брема зазначено, що леви водилися на півдні Європи ще в XI столітті. Не так вже й давно і не так далеко від Львова (хоча збіглий з півдня Європи лев наряд чи міг двісті років переховуватись у львівський печері). Отже лев, тварина не місцева, — перший чужинець у нашому місті.

Бартоломей Зиморович (1597-1677) - бургомістр, історик, поет, один з провізорів шпиталю Святого Духа.
Бартоломей Зіморович

Найбільші львівські хроністи Бартоломей Зиморович (1597-1677) і Денис Зубрицький (1777-1862) мають різні версії виникнення герба Львова. Перший із них відзначав: «Герб, наданий цьому місту, не від короля звірів, але від князя Руського бере свій
початок, що підтверджують залишки найдавніших пам’яток; а також північна зірка, яка супроводжує цього сонячного звіра. Вже навіть у найдавніші часи цей урочистий знак нашого Лева вживався великими понтифіками, імператорами, королями. Був наданий
Олександрії, потім Римові і багатьом іншим містам. Однак мандрував він різними землями, аж поки знайшов собі місце у Львові, де й дотепер перебуває. Чи справді той самий князь узяв цього звіра за емблему, чи це пасувало містові, до тих пір не уславленому
символом, не насмілюся стверджувати. Більш вірогідним я б вважав це винаходом наступних століть, коли стало звичаєм глумитися навіть із християнських імен або створювати з невідомого химери». Денис Зубрицький припускав інше: «Чому руські князі використовували в гербі лева, тварину зовсім чужу для їх країв і відому хіба з літератури? Слов’янський ідол «Чорний Бог» мав бути у вигляді лева. Південні русини, можливо, віддавали йому особливу честь і використали його зображення на прапорах і печатках. Хоча згодом, просвічені святим ученням Христа, не знищили цих уже чужих, зрештою, символів, під якими досі воювали, і так лев став гербом. Можливо, що в цьому місці, де зараз є Львів, була славна святиня цього божества, а від цієї назви назвали й місто, де вона існувала. Це божество, безумовно, вшановували на горі, званій горою Лева, а згодом Стефана… Можливо, після зруйнування язичницького капища її присвятили першому мученикові святому Стефанові».

Король Данило Галицький. Фото з http://photo-lviv.in.ua
Король Данило Галицький

Засновник міста Данило Галицький не любив Львова і жив здебільшого у своєму милому серцю Холмі, і це було символом відмови українців від цього міста.

Що ж заважало українцям бути господарями на своїй землі? Як пише хроніст Денис Зубрицький: «слов’яноруський народ на цій землі споконвічний, доісторичний, уже в XII і XIII століттях такий численний і розмножений, що кожен клаптик землі заселяли хлібороби, край був укритий селами й містами, початок і назви яких зникають у неприступній давнині, в дохристиянських часах. Майже всі існуючі й тепер, часом нікчемні, містечка колись були в дуже квітучому стані, про них згадують найдавніші літописи: отже й Львів, одне з найзнаменитіших міст цього краю, може пишатися
такою ж давниною».

Алоїзій Рейхан "Портрет Дениса Зубрицького"(Львівська галерея мистецтв)
Алоїзій Рейхан “Портрет Дениса Зубрицького”(Львівська галерея мистецтв)

Чужинська навала не забарилася до пишного і квітучого Львова. Як мухи на мед ринули сюди чужинці ще за ранньоукраїнських часів. Хроніст розповідає, що німців, як-от вірмен, караїмів і татар, запросили сюди руські князі ще до захоплення цього краю
поляками, ті ж князі надали їм особливу протекцію. «Лев, князь Русі, за вірну службу надає війтові німецького права Бертольдові Штехеру млин у Львові… Зі стількох народів, що різняться між собою мовою, звичаями, обрядами та віровизнанням, складався
придворний почет Лева».

Не встигли українці розплодитися у Львові, як їх потіснили німці, й серед українського етнічного моря спочатку постав анклав німецький, згодом польський, ще згодом польсько-єврейський, потім російський і нарешті уже в наш час український в першому поколінні, український за сутністю, але рустикальний за духом, тобто ворожий урбаністичній культурі, ворожий самому собі, бо міщанин — це громадянин міста принаймні у третьому поколінні, а нам на нього очікувати щонайменше півстоліття…

Костянтин Корнякт
Костянтин Корнякт

Усі видатні львів’яни — не львівського походження. Найбільший меценат і інвестор Львова за всю його історію, грек з Криту Костянтин Корнякт, мав посаду Коронного митника і контролював усю торгівлю вином на Чорному морі. Він залишив нам у спадщину збудовані власним коштом пам’ятки ренесансу європейського і світового значення. Що залишать після себе у спадщину нинішні голови державних податкових і митних служб?.. Найбільший купець Львова, жорстокий і цілеспрямований Павло Боїм, що нині споглядає на нас непривітним оком із портрета на своїй родинній каплиці, — виходець з Угорщини. Патриціанська родина Шольц-Вольфовичів, бургомістри Павло та Мартин Камгііани, Массарі, Убальдіні, Сігніо… Ім’я видатним чужинцям у Львові — легіон.
Але попри все, чужа, новопридбана, віднайдена батьківщина стає милою і культивує найбільший патріотизм, який тільки може існувати у світі, — львівський патріотизм, патріотизм бренду «Semper fidelis!» (Завжди вірний тобі, Львове!)…

Ілько ЛЕМКО

Джерело: Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011.

Полковник Тарас Грень покаже фоторозповідь “Від першого дня війни і до сьогодні. Світлини гарячих днів”

Полковник Тарас Грень покаже фоторозповідь “Від першого дня війни і до сьогодні. Світлини гарячих днів”

В п’ятницю, 18 серпня 2023 року, о 18.00 в читальній залі Науково-технічної бібліотеки НУ “Львівська політехніка” (вул. Професорська, 1), відбудеться фоторозповідь полковника Тараса Греня ““Від першого дня війни і до сьогодні. Світлини гарячих днів”. Подія відбуватиметься в рамках П’ятих Львівських Фото Фестин.

Перед присутніми постане шлях становлення Збройних сил України, реалії початку й сьогодення російської агресії проти України – більше 30 років Незалежності нашої держави крізь об’єктив військового кореспондента. Фотокадри з війни для Тараса Греня насамперед це руки та очі героїв його репортажів. Саме такі кадри він намагається зловити на лінії фронту.

До та після показу гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

До Дня Незалежності Оксана Білозір готує для львів’ян нову концерту програму (відео)

До Дня Незалежності Оксана Білозір готує для львів’ян нову концерту програму

Найголовніше свято нашої країни, День Незалежності, у великому українському родинному колі з улюбленою музикою усіх поколінь. 28 серпня, о 19:00 вперше у клубі Малевич, що у Львові, виступить народна артистка України Оксана Білозір.

Оксана Білозір – не просто співачка. Вона є одним з символів української пісенної культури та берегинею української пісні, а її творчість –  невід’ємною сторінкою в історії української музики.

https://youtu.be/AytnB_t87y0

До Дня Незалежності України артистка готує унільний проєкт. Це буде зовсім нова концертна програма, що складатиметься з кращих та найбільш улюблених хітів – пісень Незалежної України. Чудовою буде й атмосфера у Малевичі, адже у новому форматі шанувальники зможуть співати та танцювати з улюбленою артисткою разом.

Спеціальним гостей вечора стане гурт KOLABA. Нещодавно з Оксаною Білозір вони разом презентували нову версію пісні “Горобина”, яка одразу стала шалено популярною та “залетіла” у всі музичні чарти. Також на слухачів чекатимуть інші зіркові гості, несподіванки та сюрпризи.

“Відзначимо найбільше свято України разом з улюбленою артисткою, берегинею української пісні – легендарною Оксаною Білозір. Поспіваємо разом улюблені хіти, народні пісні та звісно ж – пісні нашої Незалежності!” – кличуть на концерт організатори VINILConcert agency.

Квитки можна придбати за посиланням: http://bitly.ws/QeaK

Ольга МАКСИМ’ЯК

“Іван Боберський: життєвий шлях через призму світлин” – професор Андрій Сова запрошує на лекцію

“Іван Боберський: життєвий шлях через призму світлин” - професор Андрій Сова запрошує на лекцію

В п’яницю, 18 серпня о 16.30, в читальній залі Науково-технічної бібліотеки НУ “Львівська політехніка” (вул. Професорська, 1) Андрій Сова, доктор історичних наук, доцент кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського прочитає лекцію “Іван Боберський: життєвий шлях через призму світлин”.

Подія підготовлена з нагоди 150-ліття від народження Івана Боберського в рамках П’ятих Львівський Фото Фестин у співпраці Українським Фотографічним Товариством (УФОТО) та з Львівським Фотомузеєм.

У незалежній Україні ім’я Івана Боберського (1873–1947) – видатного українського націєтворця: державного, військово-політичного і громадського діяча, педагога, організатора, основоположника українського тіловиховання, спортсмена, філолога, журналіста, редактора, видавця, перекладача, архівіста, фотографа, мецената було повернено із забуття. Сприяли цьому низка заходів та рішень. Зокрема, 2011 р. у Львівському державному університеті фізичної культури (тепер – імені Івана Боберського) запроваджено спеціальну нагороду – Почесну відзнаку імені Івана Боберського; 2013 р. Львівською обласною радою проголошений Роком Івана Боберського; у листопаді 2013 р. за сприяння ЛДУФК світ побачив документальний фільм «Де сила, там воля витає!» (автор сценарію та режисер Тарас Каляндрук); у червні 2015 р. при Науковому товаристві імені Шевченка створено Комісію тіловиховання і спорту імені Івана Боберського; у лютому 2019 р. Львівському державному університету фізичної культури присвоєно ім’я Івана Боберського; у вересні 2020 р. Посольством України у Республіці Словенії за участі державних словенських органів влади встановлено пам’ятну таблицю Іванові Боберському в Тржичі на будинку, де він проживав упродовж 1932–1947 рр.; у березні 2023 р. Львівська обласна рада проголосила 2023 р. Роком Івана Боберського.

Не зважаючи на появу низки праць про Івана Боберського, малодослідженими залишаються фотографії, які ілюструють його життєпис. У лекції вперше комплексно використано та проаналізовано фотоматеріали, що зберігаються в українських і закордонних архівах, музеях, бібліотеках, приватних колекціях і збірках або опубліковані в окремих періодичних виданнях та спогадах. Значна частина світлин не опубліковані та очікують належного вивчення й ідентифікації. Світлини дають змогу розкрити світ Івана Боберського, відтворити в уяві його життя, фокусуючи увагу на фотографіях, які висвітлюють студентські роки; педагогічну діяльність, як учителя, професора; керівника, натхненника та члена низки громадських організацій («Сокіл-Батько», Наукове товаристо імені Шевченка, «Український спортовий кружок», «Дівочий спортовий кружок», «Пласт», СТ «Україна», «Змаговий союз» та ін.); організатора спортивних змагань та низки заходів національної ваги (І Краєвийздвиг 1911 р., Шевченківський здвиг 1914 р.); члена і скарбника Української бойової управи легіону Українських січових стрільців, члена Головної української ради та Загальної української ради, референта «Письменничого відділу» Державного секретаріату військових справ Західно-Української Народної Республіки, повноважного представника ЗУНР у США та Канаді.

Віднайдення унікальних фотографій та підписів до них дало можливість не тільки доповнили життєпис Івана Боберського, а й пролити світло на перебіг суспільно-політичних подій того часу.

До та після лекції гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Коротка історія Брюхович ілюстрована поштівками

Брюховичі. Комплекс віл
Брюховичі. Комплекс віл

Поселення вперше згадується в документах за 1440 р.: у книзі Львівського ґродського суду міститься запис про спір між мешканцем Дублян, дворянином Микитою, та кметями Брюхович — за позовом останніх.

Король Владислав III Варненчик, перебуваючи у Буді над Дунаєм, своїм привілеєм від 21 липня 1444 року дозволено було заселяти «кметям, хліборобам та корчмарям» — втікачам від татарських набігів. Цей привілей підтвердив король Александер Ягеллончик у 1503 році.

Брюховичі, кінець ХІХ століття
Брюховичі, кінець ХІХ століття

У 1576 році львівські міщани протестували проти того, аби міські маєтки (Кульпарків, Клепарів, обидва Голоска, Замарстинів, Білогорща й Брюховичі) перебували у власності дванадцяти райців чи їхніх родин і стали для них джерелом прибутків. 1600 року місто заснувало у Брюховичах свою папірню, яку 1614 року віддали в оренду Ференцові Зелінському.

Ресторан на вокзалі у Брюховичах. Фрагмент поштівки 1899 р.
Ресторан на вокзалі у Брюховичах. Фрагмент поштівки 1899 р.

Коли у 1635 року король зобов’язав місто щоденно давати на фортифікацію передмість по 12 тяглих і 6 піших підданих, райці Львова наказали осадникам Брюховичів та інших міських сіл відробляти щотижня, замість двох, чотири дні з лану. Мешканці Брюховичів Микола Литвинів та Проник Головачів внесли протест проти львівської влади до міського суду. Скарга дійшла до короля Владислава IV, який призначив для її розгляду виконавчу комісію у складі архієпископа Станіслава Гроховського й коронного рефендаря Залеського. У присутності комісії львівський раєцький уряд засудив непокірних мешканців передміських сіл — «одних на шмагання поворозами на сходах ратуші, інших на колоду. Ще інших на орчик доти, доки не відроблять повинностей, а одного, Яцька Іванового з Малого Голоска, який вдарив на сполох у дзвін, коли міські слуги хотіли виганяти на роботу, засудили, щоб був скараний мечем по шиї».

Вілла Толочків у Брюховичах, де проживав у 1901 році Юзеф Пілсудський
Вілла Толочків у Брюховичах, де проживав у 1901 році Юзеф Пілсудський

Міський радний Львова Мартин Ґросваєр, який узяв на себе обов’язок керувати обороною Львова під час облоги міста військами Богдана Хмельницького та Тугай-бея 5 жовтня 1648 року пише, що вночі «неприятель не наступав, лише спалив міське село Брюховичі, вирізав чоловіче населення, а білоголову стать забрав у неволю, знищивши нечисленні маєтки».

Брюховичі, капличка в лісі.
Брюховичі, капличка в лісі.

Брюховичі залишились у складі Економії маєтків Львова до 1862 року. Місто отримало прибутки від брюховицьких лісів, млинів та каменоломень.

У 1886 році через Брюховичі прокладено залізницю Львів — Белжець, що стало стимулом для створення в селі відпочинкових осель та вілл для заможних львів’ян. На місці піщаних дюн висаджували сосни, що покращило рекреаційні умови місцевості.

1891 року утворено Товариство власників нерухомості в Брюховичах, яке намагалось зберегти довколишні лісові ландшафти. 1898 року виділено 24 морги лісу (морг — 0,56 га) поблизу залізничної станції для створення лісопарку.

Брюховичі. Парк відпочинку
Брюховичі. Парк відпочинку

Від 1889 року Брюховичі почали розвиватися як рекреаційна зона Львова, селище було включене в офіційний список кліматичних курортів.

Багато вілл у Брюховичах належало заможним львівським підприємцям, юристам, митцям. Вілла львівського архітектора Генрика Заремби стала місцем трагічних подій. 30 грудня 1931 року на віллі у Брюховичах вбили його 17-річну доньку Ельжбету. У вбивстві підозрювали гувернантку й економку — хорватку Риту Горгонову, яка була коханкою Генрика Заремби й народила від нього доньку. Судовий процес Ритою Горгоновою тривав близько двох років та висвітлювався на перших шпальтах польських газет.

Брюховичі. Залізничний вокзал
Брюховичі. Залізничний вокзал

Наприкінці 1934 року за проектом, розробленим Анджеєм Тейсейре та за сприянням Секції Лижвярів Польського Татранського Товариства у Львові було збудовано один з найбільших спортивних об’єктів на території тогочасної Польщі — гірськолижний трамплін у Брюховичах, який відповідав також вимогам FIS та на якому можна було виконувати стрибки на відстань до 55 метрів.

Наталка СТУДНЯ

Анастасія Баукова знову вирішила всіх здивувати незвичайною лекцією

Анастасія Баукова знову вирішила всіх здивувати

В п’ятницю, 18 серпня 2023 року, о 15.00 в читальній залі Науково-технічної бібліотеки НУ “Львівська Політехніка” (вул. Професорська, 1) відбудеться лекція Анастасії Баукової “Story behind photo: фотографія на службі у Харона”. Подія відбуватиметься в рамках П’ятих Львівських Фото Фестин.

Незадовго після того, як Нісефор Н’єпс зробив перший відбиток, фотографія швидко стала новим медіа, яке, між іншим, поєднало світ живих і мертвих.

В історії людства існували різні способи запам’ятовування та увіковічнення образу дорогого серцю померлого і ці техніки були такими ж давніми, як і винахід землеробства.
Портрети з Фаюму, золоті посмертні маски Агамемнона та македонських царів, воскові портрети предків у давніх римлян, шляхетський натрумний портрет…Усі ці техніки, по-перше, зберігали вигляд конкретного члена родини і спільноти, а, по-друге, були привілеєм заможних. І тільки фотографія змогла стати насправді демократичним способом збереження пам’яті.

На лекції доцента кафедри археології та історії стародавніх цивілізацій Львівського національного університету імені Івана Франка Анастасії Баукової поговоримо широке коло питань:

  • Як фотографія post mortem стала знаряддям пропаганди та нового напрямку мистецтва?
  • Чи існує мода на посмертні фото?
  • Які канони у цієї індустрії?
  • Коли відбувається “друга смерть фотографії” чи відколи війна і її жертви опиняються в центрі об’єктиву?
  • Як королева Вікторія стала королевою моди посмертної фотографії?
  • Фотографія на нагробку-яка вона?
  • Як фото на нагробку долає кордони і ламає цивілізаційні канони?

Усе це, і не тільки, змусить слухачів по-новому глянути на свій фотоальбом і побачити ЯК виглядає memento mori в світлі фотографій з нагробків та у спалаху апарату.

До та після лекції гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

У Львові на фестивалі «Шампанські очі» відбудеться презентація нової книги про Кузьму Скрябіна – «Люди, як кораблі»

У Львові на фестивалі «Шампанські очі» відбудеться презентація нової книги про Кузьму Скрябіна - «Люди, як кораблі»

Презентація книжки Олексія Кучеренка про Кузьму Скрябіна – «Люди, як кораблі» відбудеться у Львові вперше – 17 серпня в рамках музичного фестивалю – «Шампанські очі», присвяченому 55-річчю Кузьми.

“Свої яскраві інтерпретації легендарних пісень під час фестивалю представлять Тарас Тополя, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Юрко Юрченко, Михайло Хома, Pianoбой, Арсен Мірзоян, Іван Наві та інші відомі артисти. На місці проведення заходу можна буде придбати книгу та безпосередньо поспілкуватися з її автором”, – повідомили організатори фестивалю VINILConcert agency.

Книжка “Люди, як кораблі» – це не перший художній твір Олексія. Його перша книга, в основі якої закладені реальні події – «Рокіро». Вона відтворює бурхливі події 90-х років минулого століття, які буквально «завоювали» місце в історії нашої держави, приблизно так само, як 20-ті роки в історії США. Високий рівень злочинності, велика кількість могутніх «кланів» і авторитетів та гучні і резонансні вбивства останніх, все це сформувало відповідну «репутацію» того часу, а разом з цим велику кількість «міфів» і «легенд» про його «героїв». Хочемо ми цього чи ні, але ці події і люди займають своє важливе місце в історії України, оскільки їхній вплив на економіку та політику країни в той період часу важко переоцінити.

Другим був роман «Чемпіон», який також заснований на реальних подіях, та описує складний спортивний та життєвий шлях видатного українського спортсмена, чемпіона світу, володаря титулу “найтехнічнішого самбіста світу” незалежно від вагової категорії, Михайла Степановича Левицького. Його видовищна та різноманітна манера боротьби запам’яталась багатьом поколінням спортсменів різних країн, які й до сьогодні вважають його одним з кращих за всю історію самбо.

І от третя книжка розкриває час становлення України на прикладі життя однієї видатної людини – Кузьми Скрябіна. В ній правдиво описані усі періоди життя співака, показано за що його любили пошановувачі, поважали друзі, й що досі не можуть пробачити вороги. Ця книга з’явилася за сприяння кінокомпанії «Пліч-о-Пліч» та благодійного фонду імені «Кузьми Скрябіна».

Квитки на фестиваль Кузьми Скрябіна за посиланням: http://bitly.ws/IDK2

Ольга МАКСИМ’ЯК

У Львові з кіноплівки покажуть фільм “Владика Андрей”

У Львові з кіноплівки покажуть фільм "Владика Андрей"

В четвер, 17 серпня 2023 року, о 17.00 в читальній залі Науково-технічної бібліотеки НУ “Львівська політехніка” (вул. Професорська, 1), відбудеться показ та обговорення фільму “Владика Андрей”. Фільм буде показано з кіноплівки з приватної колекції Олександра Мандрика в рамках П’ятих Львівських Фото Фестин.

«Владика Андрей» (англ. «Metropolitan Andrey») — український художній фільм кінорежисера Олеся Янчука. Відзнятий на кіностудії «Студія Олесь-фільм» у 2008 році за сприяння Українського конгресового комітету Америки (УККА), за участю Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Один з небагатьох відомих фільмів, який профінансувала держава — Міністерство культури і туризму України та Державна служба кінематографії України.

Всеукраїнська прем’єра фільму відбулась 4 вересня 2008 року.

Фільм розповідає про життя та діяльність видатної постаті української історії — митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Нащадок старовинного шляхетного роду, серед якого були видатні релігійні діячі і полководці, дипломати і політики, Шептицький знехтував перспективою блискучої світської чи військової кар’єри і обрав шлях служінню Богу і людям.

До та після показу гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Про «чудеса» радянської окупації. Спогади Романа Шведа

Радянська піхота на вулиці Городоцькій. Липень 1944 р.
Радянська піхота на вулиці Городоцькій. Липень 1944 р.

Три роки тому за сприяння Відділу преси, освіти і культури США в Україні і за підтримки Міжнародного фестивалю мистецтв Anne de Kyiv Fest у київському видавництві «Пінзель» вийшов роман-спогад «Ромцьо: Львів’янин між трьох окупацій» Романа Шведа. Твір цікавий тим, що подає погляд на непрості події Другої світової війни очима маленького хлопчика. Там є чимало веселого, комічного, дитячо-оптимістичного. Але за цим усім стоять часто речі серйозні, навіть трагічні.

«Перші совєти»

Герой, Ромчик, не пам’ятає першої радянської окупації, яка тривала у Львові в 1939–1941 роках. Бо народився він саме під час неї – в 1940 році. Коли мати народжувала Ромчика, в лікарні раптом зникло світло. Чи не наслідок «умілого радянського менеджменту»? Але добре, що все добре завершилося.

Ілюстрація до роману-спогаду Романа Шведа
Ілюстрація до роману-спогаду Романа Шведа

Про окупацію «перших совєтів» Ромчик знав із розповідей батьків. Останнім поталанило. Їх не репресували, не вивезли в Сибір. Бо вони були робітниками. Батько Ромчика працював лінотипістом у друкарні – щоправда, у Науковому товаристві імені Шевченка (НТШ). Але ж НТШ – не ОУН. Мати Ромчика взагалі була кравчинею. І, до речі, під час окупації «першими совєтами» до неї зверталися радянські офіцери, щоб вона перешивала нічні сорочки, які вони купили чи просто банально «конфіскували» у львівських магазинах, у «бальні плаття» для своїх дружин чи коханок.

Попри пролетарське походження, батько Ромчика совєтів не любив. Він казав: «…ці комуняки… нас всіх вигнали і виголили… а потім почали нас вчити пісню: «Повстаньте, гнані і голодні, робітники усіх країв! Вставайте ж, хто в ярмі конає, бо рівність хоче других слів…» і так далі… Що за абсолютний булшит, що за брехня, який ідіотизм. Уяви собі, сину, вигнали, виголодили, і їм нагло хочеться ще якусь францувату пьосенку співати? Я думав, що поляки були вар’яти, але вони були тільки запеклі шовіністи, а ці голодранці, ці сов’єти, вони абсолютні садистичні звірі, на зіхер умовно недорозвинені, взагалі незбалянсовані, у них не всі вдома, їх треба було післати до Культпарку (психіатрична лікарня у Львові – ред.) лікуватися…» І це говорить не якийсь там буржуй, а представник робітничого класу, який совєти прийшли визволяти.

Обкладинка роману-спогаду Романа Шведа «Ромцьо: Львів’янин між трьох окупацій»
Обкладинка роману-спогаду Романа Шведа «Ромцьо: Львів’янин між трьох окупацій»

До речі, мова твору – своєрідна. Є в ній чимало галицьких діалектизмів, польських, німецьких, англійських слів. У цьому – певний позитив роману-спогаду. Адже така мова передає дух часу й місця.

Батьки (наголошую – звичайні робітники!) розповідали Ромчику про курйози совєтської окупації. Новопосталі «визволителі» «визволили» населення передусім від продуктів, різноманітних товарів. Вони, фактично, розграбовували магазини, гребучи буквально все. Забирали, наприклад, нічні горщики і використовували їх як чайники.

Ілюстрація до роману-спогаду Романа Шведа
Ілюстрація до роману-спогаду Романа Шведа

Або брали нічні жіночі сорочки, котрі дружини офіцерів чи їхні коханки використовували як бальні сукні. І сміх, і гріх. Гроші знецінилися. Люди почали вертатися до натурального обміну. «Грошима» стали ходові товари, зокрема продукти харчування. Чи могли жителі Львова (навіть прості робітники) чекати чогось доброго від таких «визволителів»?

Після совєтської окупації настала німецька, нацистська. Нові окупанти були культурніші. Зрештою, Львів входив до так званого Генерал-губернаторства, де окупаційний режим був більш м’якший, аніж на більшості українських територій. Однак культурність нових господарів Львова часто поєднувалася з раціонально-системною жорстокістю. Це і вбивства євреїв, і вивезення українців на роботу в Німеччину. Батько Ромчика був відірваний від сім’ї і посланий працювати у Дрезден.

«Визволителі» Європи

Коли до Львова знову наближалися совєтські «визволителі», мати Ромчика та її рідні, розуміючи яке «райське життя» чекає їх, вирішили не випробовувати долю й подалися на Захід. Опинилися вони в містечку Клявзен коло Відня. Однак і тут їх дістали ті «визволителі».

Наївні жителі Клявзена вірили, що коли прийдуть аліянти (так іменували представників антинацистської коаліції), то наступить покращення життя. Принаймні покращиться постачання продуктами. Таке справді спостерігалося в американській, англійській та французьких зонах окупації. Але не в совєтській.

Частина ж Австрії, в тому числі Відень, опинилася в останній. «В окупованій Австрії, в сов’єтській зоні, життя було завжди під загрозою, – читаємо в творі. – Сов’єтські солдати грабували і ґвалтували мирне населення, і не було кому поскаржитися. Населення повоєнної Австрії, околиці Відня, опинилися під військовим «Сов’єтським Губернатором». Він не приймав яких-небудь скаргів австрійських громадян протів «героїв» – радянських солдатів. Чейже сов’єти «визволили» Австрію та взагалі цілу Європу і світ від «нацизму»! Як можна на таких красавців нарікати!» До речі, й нині русскоязичниє екскурсоводи у Відні розповідають туристам із пострадянського простору про те, як то було добре, коли радянські війська визволили Австрію від нацистів.

Мати Ромчика теж хотіли «визволителі» зґвалтувати. Довелося раз їй навіть втікати зі своїм сином до лісу. Зрештою, вона боялася, що її вивезуть в СРСР. З великими труднощами їй вдалося проникнути в американську зону окупації.

Ілюстрація до роману-спогаду Романа Шведа
Ілюстрація до роману-спогаду Романа Шведа

Багато про що в книзі розповідається. І про те, як радянські солдати в Німеччині «вудили рибу», кидаючи у водойми гранати, і про те, як вони влаштовували полювання за «радянськими громадянами» в американській, англійській та французьких зонах. Є тут і оповідь про життя українців у таборах для переміщених осіб в американській зоні, й, зрештою, про еміграцію українців у Сполучені Штати. Не була Америка для них «раєм». Але давала можливість заробляти тут своєю працею на пристойне й достойне життя. Було би бажання! В Америці Ромчикові тато й мама знайшли роботу. Зрештою, сам Ромчик ще дитиною почав заробляти собі якогось цента.

За право бути «Юкрейнієн, а не Рашен», треба боротися»

Є в романі й цікаві спостереження за українським діаспорним життям. Автор, зокрема, доходить такого висновку: «Бути українцем було дуже тяжко: більшість людей на Заході заперечували існування України. Пишатися своїм українством в невигідні та непопулярні часи було дуже складно. Ромцьо не раз переконувався на власній шкурі, що бути українцем нелегко і що за право бути «Юкрейнієн, а не Рашен», треба боротися». І все ж чимало українських емігрантів у Америці зберегли свою ідентичність, не стали «рашен», створивши свої освітні, громадські, церковні та інші інституції.

Ілюстрація до роману-спогаду Романа Шведа
Ілюстрація до роману-спогаду Романа Шведа

Книга «Ромцьо» не нав’язливо й щиро розвіює чимало радянських стереотипів. Хотілося, щоб її прочитало якомога більше українців. Адже ці стереотипи ще не відійшли у нашій країні в минуле. На жаль…

Петро КРАЛЮК
голова Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професор, заслужений діяч науки і техніки України

Джерело: Радіо Свобода

Студія з Броварів запрошує на показ пластилінового мультика-анімації “Жага до життя”

Студія з Броварів запрошує на показ пластилінового мультика-анімації "Жага до життя"

В четвер, 17 серпня 2023 року, о 16.30 в читальній залі Науково-технічної бібліотеки НУ “Львівська політехніка” (вул. Професорська, 1), відбудеться показ пластилінового мультика-анімації в техніці стоп-моушн “Жага до життя”. Подія відбудеться в рамках П’ятих Львівських Фото Фестин.

Пластиліновий мультик-анімація в техніці стоп-моушн від Культурно-просвітницького центру «СвітЛиця» (філії Культурно-інноваційної платформи «ТепЛиця» Броварської міської ради Броварського району Київської області), відзнятий до 90-х роковин Голодомору 1932-33 років в Україні.

Реальні історії тих, хто пережив ці страшні часи, відібрані з проекту Музею Голодомору «Голодомор: мозаїка історії. Невідомі сторінки». 468 світлин в яких відображено історію українського народу в боротьбі за життя.

Над створенням працювали: Юлія Кругляк та Ніна Горбань
Автор тексту та режисер: Юлія Кругляк (завідуюча КПЦ «СвітЛиця»)

Про заклад: КПЦ «СвітЛиця»  – заклад культури, який відчинив свої двері в 2019 році, з метою познайомити мешканців та гостей нашого міста з життям та творчістю Тараса Шевченка (проходять інтерактивні екскурсії з елементами доповненої реальності). В процесі своєї роботи заклад розширив свою діяльність, зокрема знімаємо мультики анімації в техніці стоп-моушн. Полюбляємо наповнювати сторінку нашого закладу світлинами з парку Тараса Шевченка, який знаходиться поруч та який вражає в будь-яку пору року!

До та після показу гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Сергій Лазановський | RIDNYI та The Faino презентують dance-версію хіта «Очі» (відео)

Сергій Лазановський RIDNYI
Сергій Лазановський RIDNYI

Український співак Сергій Лазановський | RIDNYI презентує оновлену, dance-версію трека «Очі» разом із The Faino. Після успіху ліричної оригінального хіта, який увійшов до дебютного авторського мініальбому «Етюди», артист вирішив створити варіант пісні у стилі sad dance music, взявши за основу головний меседж композиції. На допомогу прийшла The Faino – діджейська спільнота, відома своїми реміксами на хіти від KAZKA, IVAN NAVI, Арсена Мірзояна, Jamala та інших.

«Створення таких версій пісень – новий досвід для мене. Я радий, що вдалось попрацювати із The Faino, у них великий досвід створення танцювальної музики. Чесно, ніколи не думав, що мої треки там смачно можуть звучати у електронній обробці. Думаю, на «Очах» ми не зупинимось», – прокоментував Сергій Лазановський | RIDNYI.

Зйомки лірик-відео відбувались в Одесі. Співак наголошує, що рішення зробити екранізацію було спонтанним, адже команда їхала та дитячий конкурс. Проте в останній момент Лазановський взяв із собою оператора та вирішив відзняти лірик у місцевій бухті.

«Ми завжди ретельно готуємось до зйомок. Підбираємо локації, образи, залучаємо багато людей. Проте зараз у зніманнях вперше брав участь тільки я і оператор. Було мало часу, адже ми прибули під захід сонця. Все мало бути швидко, тому ми акумулювали сили та спрацювались на всі 100%», – наголосив співак.

Аліна ПЕТРУШЕВСЬКА

У Львові покажуть фільм «Сіль Землі»

У Львові покажуть фільм «Сіль Землі»

В четвер, 17 серпня 2023 року, о 14.00 в читальній залі Науково-технічної бібліотеки НУ “Львівська політехніка” (вул. Професорська, 1), відбудеться показ та обговорення фільму «Сіль Землі». Подія відбудеться в рамках П’ятих Львівських Фото Фестин, модеруватиме Ігор Гармаш.

«Сіль Землі» (фр. Le Sel de la Terre) — франко-бразильський документальний біографічний фільм 2014 року німецького кінорежисера та фотографа Віма Вендерса та бразильського режисера й сценариста Джуліану Рібейру Сальгаду про життя та творчість бразильського фотографа Себаштіана Сальгаду. В Україні фільм вийшов у прокат 25 червня 2015 року.

Фільм розповідає про життєвий шлях легендарного бразильського фотографа Себаштіана Сальгаду, який протягом сорока років розповідав у своїх чорно-білих фотографіях про людей та природу на планеті Земля. У його роботах недавня історія: міжнародні конфлікти, голод, масові переселення, гонитва за золотом… У старшому віці Сальгаду фотографує незаймані території, дику фауну та флору, грандіозні ландшафти, людей та тварин у найвіддаленіших закутках Землі. Життя і творчість Себаштіана Сальгаду розкривається у фільмуванні його сина, Джуліано, який супроводжував його в останніх подорожах, і Віма Вендерса, також фотографа.

До та після показу гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Поштове управління в Городку на фото 1930-х років

Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.

Пропонуємо переглянути ретро світлини з м. Городок на Львівщині на яких можемо побачити працівників, офіси та будівлю тогочасного поштового управління.

Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.

Оригінали фото зберігаються в фондах Національного цифрового архіву Польщі.

Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.
Поштове управління. Городок, 1930-ті рр.

У міжвоєнний період (1920-1930-ті роки) їх публікували на сторінках тогочасних ЗМІ.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело: Narodowe Archiwum Cyfrowe

1...159160161...707сторінка 160 з 707

Популярні статті:

Найпопулярніші статті:

Вже бачили наші відео?