Поселення вперше згадується в документах за 1440 р.: у книзі Львівського ґродського суду міститься запис про спір між мешканцем Дублян, дворянином Микитою, та кметями Брюхович — за позовом останніх.
Король Владислав III Варненчик, перебуваючи у Буді над Дунаєм, своїм привілеєм від 21 липня 1444 року дозволено було заселяти «кметям, хліборобам та корчмарям» — втікачам від татарських набігів. Цей привілей підтвердив король Александер Ягеллончик у 1503 році.
![Брюховичі, кінець ХІХ століття](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2023/08/Briukhovychi01.jpg?resize=696%2C448&ssl=1)
У 1576 році львівські міщани протестували проти того, аби міські маєтки (Кульпарків, Клепарів, обидва Голоска, Замарстинів, Білогорща й Брюховичі) перебували у власності дванадцяти райців чи їхніх родин і стали для них джерелом прибутків. 1600 року місто заснувало у Брюховичах свою папірню, яку 1614 року віддали в оренду Ференцові Зелінському.
![Ресторан на вокзалі у Брюховичах. Фрагмент поштівки 1899 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2022/09/10-Restoran-na-stantsii-u-Briukhovychakh.jpg?resize=696%2C398&ssl=1)
Коли у 1635 року король зобов’язав місто щоденно давати на фортифікацію передмість по 12 тяглих і 6 піших підданих, райці Львова наказали осадникам Брюховичів та інших міських сіл відробляти щотижня, замість двох, чотири дні з лану. Мешканці Брюховичів Микола Литвинів та Проник Головачів внесли протест проти львівської влади до міського суду. Скарга дійшла до короля Владислава IV, який призначив для її розгляду виконавчу комісію у складі архієпископа Станіслава Гроховського й коронного рефендаря Залеського. У присутності комісії львівський раєцький уряд засудив непокірних мешканців передміських сіл — «одних на шмагання поворозами на сходах ратуші, інших на колоду. Ще інших на орчик доти, доки не відроблять повинностей, а одного, Яцька Іванового з Малого Голоска, який вдарив на сполох у дзвін, коли міські слуги хотіли виганяти на роботу, засудили, щоб був скараний мечем по шиї».
![Вілла Толочків у Брюховичах, де проживав у 1901 році Юзеф Пілсудський](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/12/123659235_2443161559313621_283541251384230845_n.jpg?resize=696%2C459&ssl=1)
Міський радний Львова Мартин Ґросваєр, який узяв на себе обов’язок керувати обороною Львова під час облоги міста військами Богдана Хмельницького та Тугай-бея 5 жовтня 1648 року пише, що вночі «неприятель не наступав, лише спалив міське село Брюховичі, вирізав чоловіче населення, а білоголову стать забрав у неволю, знищивши нечисленні маєтки».
![Брюховичі, капличка в лісі.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/kaplycia06.jpg?resize=696%2C1219&ssl=1)
Брюховичі залишились у складі Економії маєтків Львова до 1862 року. Місто отримало прибутки від брюховицьких лісів, млинів та каменоломень.
У 1886 році через Брюховичі прокладено залізницю Львів — Белжець, що стало стимулом для створення в селі відпочинкових осель та вілл для заможних львів’ян. На місці піщаних дюн висаджували сосни, що покращило рекреаційні умови місцевості.
1891 року утворено Товариство власників нерухомості в Брюховичах, яке намагалось зберегти довколишні лісові ландшафти. 1898 року виділено 24 морги лісу (морг — 0,56 га) поблизу залізничної станції для створення лісопарку.
![Брюховичі. Парк відпочинку](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2023/08/Briukhovychi02.jpg?resize=696%2C444&ssl=1)
Від 1889 року Брюховичі почали розвиватися як рекреаційна зона Львова, селище було включене в офіційний список кліматичних курортів.
Багато вілл у Брюховичах належало заможним львівським підприємцям, юристам, митцям. Вілла львівського архітектора Генрика Заремби стала місцем трагічних подій. 30 грудня 1931 року на віллі у Брюховичах вбили його 17-річну доньку Ельжбету. У вбивстві підозрювали гувернантку й економку — хорватку Риту Горгонову, яка була коханкою Генрика Заремби й народила від нього доньку. Судовий процес Ритою Горгоновою тривав близько двох років та висвітлювався на перших шпальтах польських газет.
![Брюховичі. Залізничний вокзал](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2023/08/Briukhovychi03.jpg?resize=696%2C442&ssl=1)
Наприкінці 1934 року за проектом, розробленим Анджеєм Тейсейре та за сприянням Секції Лижвярів Польського Татранського Товариства у Львові було збудовано один з найбільших спортивних об’єктів на території тогочасної Польщі — гірськолижний трамплін у Брюховичах, який відповідав також вимогам FIS та на якому можна було виконувати стрибки на відстань до 55 метрів.
Наталка СТУДНЯ