Вулиця Митрополита Андрея розташована у Галицькому районі нашого міста; простягається від площі святого Юра до вулиці Степана Бандери. Теперішню назву вулиця отримала у 2004 році. Названа на честь відомого церковного та громадського діяча, глави УГКЦ (1901 – 1944 рр.) митрополита Андрея Шептицького.
Якщо говорити про історію перейменувань вулиці, то зазначимо, що з 1863 р. вулиця називалась Новий Світ бічна, від 1871 р. – святої Терези (на честь розташованого поблизу монастиря Святої Терези сестер ордену Божого Провидіння), впродовж 1944 – 2004 рр. – вулиця Невського (на честь Олександра Невського,новгородського князя).
Колишній монастир Св. Терези. Фото Ю. Едера 1870 – х років. (Тепер вул. С. Бандери,30 – 32)
У будинку під номером 1 знаходиться студентська бібліотека Львівської політехніки.
Студентська бібліотека та корпуси НУ «Львівська Політехніка». Фото Мар’яни Іванишин.
Під № 3, 5 – корпуси Національного Університету «Львівська Політехніка». Варто зауважити, що на території сучасних корпусів Національного Університету «Львівська Політехніка» (збудованих у 1970 – х роках) між вулицями Карпінського, Митрополита Андрея, площею св. Юра та вулицею С. Бандери стояли будівлі та був сад монастиря Святого Серця (Сакракерок).
У 1944 р. черниць звідси виселили, а в приміщенні монастиря розмістився головний корпус Львівського сільськогосподарського інституту. У 1960 – х роках, коли аграрні студії були переведені в Дубляни, ці приміщення передали політехнічному інституту. На місці колишнього костелу Найсвятішого Серця Ісусового у 1970 – х роках збудували харчоблок політехніки. Переважна більшість монастирських будівель не збереглася (збереглась будівля виховного закладу при монастир, тепер – 3 навчальний корпус НУ «Львівська Політехніка»).
Як зазначив Мельник І., колись, вздовж непарної сторони вулиці Митрополита Андрея простягався високий монастирський мур з червоної цегли. У 1960 – х роках мур розібрали, а вулицю розширили.
Житлові будинки № 2, 4, 6, 8 збудовані архітектором Зиґмунтом Добжанським. Кам’яниці № 4, 6 та 8 споруджені перед Першою світовою війною у постсецесійному стилі та призначались для банківських службовців.
31 жовтня 2008 р. на стіні будинку №2 була урочисто відкрита пам’ятна дошка, на якій зображено Митрополита Андрея Шептицького, внизу якої напис : «Вулицю названо в честь Божого Митрополита Андрея Шептицького 1865 – 1944». Ініціатором встановлення цієї таблиці виступило Львівське обласне товариство політичних в’язнів і репресованих.
У будинку №10, який стоїть на розі із вулицею Війтовича, колись існував Притулок для Митців та Літераторів фундації Роберта Домса. У 1893 р. Роберт Домс заснував цей Притулок та він проіснував до 1939 р. Сьогодні тут знаходиться головне управління Пенсійного фонду у Львівській області. Слід зазначити, що львівський скульптор, на честь якого і названа бічна вулиця, Петро Війтович останні роки життя провів у цьому Притулку.
Кам’яниці №16, 18 та 20 збудовані у стилі історизму за проектом Вінцентія Кузневича у 1892 р.
Мар’яна ІВАНИШИН
Джерела :
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Л.: ‘‘Апріорі’’, 2009. – 528 с.: 574 іл.;
- Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. – Л.: Центр Європи, 2008. – 384 с.: 330 іл.;
- http://postup.brama.com/usual.php?what=45211;
- https://photo-lviv.in.ua/chy-znayut-politehivtsi-scho-navchayutsya-u-monastyri/.
