Місцевість Фридрихівка, що була між Клепаровом і Кам’янкою (Баторівкою), зберегла відносно мало натяків на її освоєння ще на початку минулого століття. Зараз між вулицями Левандівською, Шевченка, Єрошенка, Золотою і Татарбунарською складно знайти якісь ознаки забудови Фридрихівки у міжвоєнний період. Втім, донедавна одна з них була: маловідома частинка історії індустріального Львова. Про неї і мова.
Одна зі зупинок громадського транспорту на вулиці Шевченка має назву “Крупзавод”. Про історію адреси вулиця Шевченка, 115 йдеться у Вікіпедії: «до 1939 року був млин “Едмін і син” та 1-ша Малопольська парова лущарня пшона та круп, в радянський період — Крупзавод № 25, за часів незалежності України завод був зупинений, а його будівлі частково зруйновані.» Музей “Територія терору” має у архіві фото його входу .
На польському онлайн-ресурсі архівних фотографій можна розглянути аерофото північно-західної частини Львова, де впізнається Клепарів, Фридрихівка. Воно датоване серпнем 1944 року. На ньому неважко розпізнати крупзавод, – на непарній стороні тодішньої вулиці Янівської (тепер Шевченка) він майже без сусідів, – далі на північний захід від нього великих споруд нема…
За адресою вулиця Шевченка, 115 дотепер є промислові й офісні споруди, поряд з якими кілька років тому збудували хмарочос, з якого можна було розглянути давню трубу-димар. Власне саме на давність споруди вказувала ознака, яку найзручніше було розглядати саме з 5-9 поверхів новітнього хмарочоса.
Безпосередньо з вулиці Шевченка ці цифри важко було зауважити. Так само важко було побачити з вулиці табличку, прикріплену до димаря на висоті другого поверху.
Автентичність таблички та зв’язок напису на ній з цифрами на трубі-димарі цілком реально довести завдяки різним інтернет-сайтам, присвяченим історії та архітектурі.
Так, на російськомовному форумі, присвяченому цеглі, є кілька слів, про Альфонса Кустодіса:
«В 1894 році Альфонс Кустодіс отримав патент на круглу димову трубу, а в 1895 почав будівництво труб на заводі Донецько-Юр’ївського металургійного товариства (нинішньому Алчевському металургійному комбінаті). 1900 рік – засновано Акціонерне товариство для будівництва фабричних труб и печей.
Воно працювало практично на всі території тодішньої Російської імперії, мало представництва на лише у Санкт-Петербурзі та Москві, а й на Уралі, а цегельні працювали у Ростові, Дружківці. Компанія Кустодіса успішно працювала у США, де також отримала патент.»
Його життя припало на часи так званої Другої промислової революції. І він залишив свій слід у історії цього явища, а також у історії розвитку промисловості нашого міста. Більш детальну біографію А.Кустодіса можна прочитати в Австрійському довіднику-енциклопедії:
Народився 24.05.1850 (Еммеріх, Німечина) – помер 20.05.1924 (Дюссельдорф, Німеччина). Перший шлюб (1879) з Марією Людовикою Сабіною, 2-й шлюб (1895) з Наталі, Шмітц. Діти від 2-го шлюбу: Альфонс Марія Антоніус (1896-1976); Гертруд Марія Агнес / Герта (*1897).
Професійна кар’єра:
- приблизно з 1899 року засновується Компанія Alphons Custodis у Відні
- 1906 Нова реєстрація будівельної компанії Alphons Custodis Карла Герцера
- 1920 Будівельні ліцензії на компанію
- 1920 “Alphons Custodis Ges.mbH” будівельна компанія, зокрема виконання заводських димарів, котлової кладки, громовідводу, металургійних заводів, печей і цегельних заводів.
Альфонс (також Альфонс) Кустодіс народився в 1850 році в Еммеріху, Німеччина. У 1881 році він заснував “Tonwerke Dusseldorf”, який спеціалізувався на будівництві печей і високих димоходів. Окрім живих ділових відносин з Росією, він заснував філію в США, а також підтримував філію в Празі (із зміною назв компаній). У 1896 році філія зареєстрована у Відні. Як власник, “Alphons Custodis, Ing. в Дюссельдорфі”. Невдовзі у Відні створюється головний штаб, але Кустодіс ніколи не залишався у Відні довгий час. Про це свідчить реклама в журналі “Neubauten und Concurrenzen” з 1899 року що компанія вже була процвітаючою на той час: «будівництво фабричного димоходу, нове будівництво, піднесення, ремонт без перебоїв. Понад 3000 замовлень з Європи та Америки.»
Близько 1918 року Альфонс Кустодіс вийшов з віденського бізнесу, і колишній керуючий директор Карл Герцер став єдиним власником цієї компанії. Однак компанія залишалася зареєстрованою до 1970-х років під назвою компанії “Alphons Custodis GmbH” у Відні. З придбанням магістерської концесії в 1920 році компанія отримала дозвіл також на здійснення будівництва у Відні.
За даними комерційного суду, у колишній імперії Габсбургів існували записи фактично декількох філій, таких як у моравських Острау, Будапешті,Львові, Кронштадті, Ґраці.
Ймовірно, наш львівський комин філії фірми Кустодіса завершений після смерті цього підприємця-будівничого.
Про львівську діяльність цієї організації можна віднайти інформацію на польських сайтах. Так, в архіві онлайн-магазину є оголошення про те, що у 2016 році за 18 злотих продавали раритетне видання 1911 року “PRZEGLAD CERAMICZNY- Dwutygodnik Podgorze” (“Огляд кераміки – двотижневик Подгуже”).
Тобто, це рекламний двотижневик для будівельників фірми “Ceramika Lagiewniki” з району Podgorze, що у Кракові. В одному з випусків була реклама фірми Альфонса Кустодіса, а саме львівської філії, що мала офіс на вул. Сапіги,45 (теп. вул. Бандери): Galicyjski Zaklad budowy kominow fabrycznych (Галицький завод будівництва фабричних димарів.
Ще одним джерелом інформації про львівський завод Кустодіса є сайт польської фірми, що виготовляє п’єци. На їхньому корпоративному блозі оприлюднили є скан-копію реклами фірми Кустодіса з того ж таки 1911 року. Її розмістили також у тижневику для будівельників. З реклами також дізнаємось, що крім промислових димарів його фірма будувала промислові печі, муровані та залізобетонні водні резервуари, надавала інші послуги.
Втім, його фірма процвітала і по той бік океану. Зараз у США його компанія має іншу назву – “Хамон Кустодіс”. У 1998 році, “Custodis” була придбана міжнародною інженерною та контрактною компанією “Hamon”, яка обслуговує важкі галузі промисловості. Головний офіс компанії “Hamon Custodis” розташований у місті Сомервілль, штат Нью-Джерсі. “Hamon Custodis” обслуговує всі п’ятдесят штатів і десять провінцій Канади.
У США про А.Кустодіса пишуть, як новатора у промисловому будівництві:
«Під час ери, коли низькі будівлі в промислових містах створювали густий покров смогу і вулиці просочувалися забрудненням повітря, Кустодіс переніс промислові димарі на новий рівень з винаходом радіальної цегли.»
«Це була інновація в дизайні, що дозволила побудувати труби вище. На початку 1900-х років, це був направду інженерний подвиг, щоб побудувати таку високу структуру. Підвищуючи висоту димарів, покращувалась якість повітря на місцях.»
Одне з досягень фірми Кустодіса – це труба Анаконди.
Димова труба Анаконди – цегляна димова труба колишнього мідеплавильного заводу в місті Анаконда штату Монтана, США. Вважається однією з найвищих цегляних споруд в світі (за деякими даними, і є найвищою). Була зведена в 1918 році, запущена роком пізніше)нью-йоркською будівельною компанією “Alphons Custodis Chimney Construction Company”.
Вік брав своє і попри інженерні рішення цегла на верхніх ярусах львівського димара, якому було майже 100 років, осипалась. В грудні-січні димар на вулиці Шевченка, 115 розібрали. На його місці є новий, значно менший. Можна припустити, що цей димар був не єдиною промисловою спорудою, що збудувала фірма Кустодіса у Львові. Та чи збереглись вони?
Зараз чи не єдиною будівлею, на Фридрихівці, що до наших днів зберегла ознаку міжвоєнних часів є житловий будинок під номером 132 на вулиці Шевченка. На його фасаді досі є герб міста, що був офіційним символом Львова до 1936 року.
Юрко СЕМАШКО
Джерела:
- https://uk.wikipedia.org/
- http://territoryterror.org.ua/
- http://wroclaw.fotopolska.eu/
- http://community.oldbricks.info/
- http://www.architektenlexikon.at/
- https://archiwum.allegro.pl/
- http://fhuprofit.pl/
- http://digitaledition.qwinc.com/
- https://uk.wikipedia.org/
- https://explorer.lviv.ua/
- https://photo-lviv.in.ua/
