Історія прапора пластового куреня «Лісові Чорти» у Львові, або захоплююча історія, яка варта екранізації!

Минулого тижня на сайті Фотографії Старого Львова було поміщено матеріал про печатки пластового куреня «Лісові Чорти» у Львові. У сьогоднішній публікації йдеться про історію прапора цієї молодіжної організації.

Крім печаток члени пластового куреня “Лісові Чорти” зуміли виготовити та урочисто посвятити свій прапор. Загалом пластові прапори символізували карність та вірність пластовій ідеї, непоборну єдність усього пластового братерства. Більшість їх була знищена, і лише невелика кількість збереглась у приватних осіб, колекціях і музеях в Україні та за кордоном. У загальному, вони мали такий вигляд: з однієї сторони прапора на синьому тлі зображались лілея, напис, номер й назва відділу, місцевість та рік заснування. Також мав бути клич СКОБ, що розшифровується: сильно, красно, обережно, бистро. Прапор оздоблювався українською вишивкою. На іншій його частині в кольорі пластового відділу зображався щит з пластовою лілеєю. Також на ньому мав бути короткий клич, що підкреслював головний напрямок діяльности даного пластового відділу. Навкруги щита симетрично розміщувалися у формі різних геометричних фігур (наприклад, коло, квадрат) знаки гуртків, причому залишалося місце і для нових. Полотнище прапора кріпилося до держака, кінець якого мав форму металевого вістря. На полотнищі також використовувалися інші пластові символи.

Важливою подією в розвитку як Українського Уладу Старших Пластунів (УУСП), так і всього Українського Пластового Уладу (УПУ) стало посвячення першого старшопластового прапора – прапора куреня “Лісових Чортів”, що знаменувало викристалізування його організаційних та ідеологічних засад. Ця подія відбулася надзвичайно урочисто в суботу 22 червня 1929 р. о 11 годині на площі собору святого Юра. До цієї події “Лісові Чорти” ретельно підготувалися. Завчасно було розіслано різним пластовим осередкам запрошення на подію. Частина із запрошених пластових підрозділів та приватних осіб жертвували кошти з нагоди таких урочистостей. Так, на сходинах курінної команди 16 пластового куреня імені Короля Данила у Станиславові, які відбулися 18 червня 1929 р., з-поміж іншого було вирішено: “вислати “Лісовим Чортам” 5 зл[отих] на посвячення прапору”. Чималі кошти з нагоди посвячення прапора пожертвували на діяльність “Лісових Чортів” українські громадські діячі, педагоги та духовенство. Так, митрополит Андрей Шептицький передав 10 американських доларів. З цієї нагоди 26 червня 1929 р. керівництво куреня висловило подяку. У ній зазначалося: “Ваша Ексцелєнціє! ІІІ. Курінь Уладу Українських Старших Пластунів дозволяє собі отцим зложити Вашій Ексцелєнції щиру подяку за ласкавий дар 10 $ (десять американських долярів) з нагоди посвячення курінного пластового прапору. З синівською найглибшою пошаною. ІІІ. Курінь Уладу Українських Старших Пластунів”.

Отож, 22 червня 1929 р. на церемонії посвячення прапора куреня “Лісових Чортів” були присутні пластуни Львівського Коша, Северин Левицький, Олександер Тисовський, численні делеґати пластових куренів Галичини та пластовий оркестр з Бережан. Службу Божу відправив духовний наставник Пласту о. прелат Леонтій Куницький. Під час церемонії хресні батьки – Северин Левицький та Олександр Тисовський – тримали прапор. Посвячення прапора відбулося за участі о. прелата Леонтія Куницького. Після цього пролунала його промова (див. додаток 1). Далі хорунжий куреня Юрій Старосольський урочисто склав присягу, виголосивши такі слова: “І буду вірно його берегти і не дозволю ніколи і ніде на його зневагу, хоч би мав наразитися на небезпеку смерти. Так мені, Боже, допоможи!” Після хорунжого присягнули усі інші члени куреня. Митрополит Андрей Шептицький з балкону митрополичої палати поблагословив “Лісових Чортів” та усю пластову молодь. На той час курінь налічував 53 члени. Ввечері святкування цієї події відбулися у гарно прибраній і освітленій залі “Бесіди”. З промовами виступили: Богдан Кравців (про ідею організації) (див. додаток 2), Роман Мармаш (про історію куреня) та інші поважні гості. Северин Левицький і Олександр Тисовський вручили Роману Файґелю одну із найвищих пластових нагород – “свастику заслуги”. Закінчилися святкування уростим забиванням цвяшків в держак прапора. Як зазначалося в пластовому часописі “Молоде Життя”: “Цілий ряд привітів і поважна кількість датків свідчили, що наше громадянство починає розуміти врешті ідею Пласту і в міру змоги підтримує її”.

З нагоди такого заходу члени куреня “Лісові Чорти” у своєму журналі “Гей-гу, гей-га” помістили статтю з назвою “Під прапор!” У ній зазначалося:

“У карні ряди під звук короткої команди!

З самопевною вірою глянемо у непроглядне Майбутнє!

Крицева воля, сталеве бажання дозволить нам оформити його по наказу вічного закона Слави і Могутности української Імперії, бо немає стриму у поході до Ціли.

В святому змаганню грімким буревієм покотимося по всім усюдам, несучи творчий фермент, життєрадісний, заразливий сміх, очайдушне завзяття!

– Жити нам! Жити вже треба!

– Духу богато зачерпнути у здорові, молоді груди!

Бурхливими, спіненими хвилями змити все те, що на дорозі нам стане!

Під прапор!

З давними вічними ідеями, з новими силами, з новим розмахом, обновлені радісною хвилею!

Під золотом-горіючий, жаром-червоний чортівський чорний прапор”.

Після посвячення прапора “Лісові Чорти” використовували його аж до вересня 1930 р. 23 вересня 1930 р. Львівське староство видало розпорядження Головному Відділу Українського Крайового Товариства Охорони Дітей та Опіки над Молоддю (УКТОДОМ) приступити до негайної ліквідації пластової організації, мотивуючи це тим, що його статут не передбачає можливости для існування при ньому Пласту. Під загрозою заборони самого УКТОДОМ на ліквідацію відводилося всього два тижні. Незабаром аналогічні розпорядження та відповідні накази поліції трьома галицькими воєводствами були розіслані по всіх повітах. Прапор після таких подій довелося переховувати.

Достеменно невідомо, в кого він перебував у 1930-х рр. З початком Другої світової війни прапор було передано на зберігання тітці одного з членів куреня “Лісові Чорти” Олександрі П’ясецькій (прізвище в заміжжі – Процишин). Побоюючись репресій з боку радянської влади, Олександра П’ясецька влітку 1944 р. розшила прапор наполовину. Одну його частину із зображенням Тризуба П’ясецька та власниця будинку заховали у скляному посуді медичного призначення й закопали в підвалі будинку на вулиці Міцкевича (тепер вул. Листопадового Чину) неподалік Львівського університету (тепер головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка). Іншу частину прапора (із зображенням чортиків з мечами і смолоскипами) та шнурок з кутасами Олександра П’ясецька зберігала у себе вдома впродовж 45 років. Лише 1989 р. під час візиту до Львова племінник О. П’ясецької пластун Олексій П’ясецький забрав другу частину прапора до Сполучених Штатів Америки.

У спогадах, записаних 27 грудня 1990 р. у Львові, Олександра П’ясецька повідомила про місце сховку прапора: “Власне, половинку прапора з чортиками я тримала в себе в хаті, в своїй шафі. Розшили ми прапор літом 1944 року. Одну частину скрутили і сховали в скляний слоїк і закопали на вул[иці] Міцкевича в підвалі дому, де я мешкала з Людочкою. Прапор, можливо, зберігся, бо слоїк є добре закритий. Про це місце я кажу тільки Вам і називаю Вам номер дому, де він схований. Відкопайте його, коли на Україні буде безпечно і не буде переслідування, як за большевиків. Думаю, що це буде сенсацією для всіх “Лісових Чортів” світу. Було б добре, якби цим освяченим шнурком з кутасами-дармовисами Ви обшили прапор “Лісових Чортів”. Під час цієї розмови Олександра П’ясецька передала пластунам шнурок з кутасами, при цьому зазначивши: “Я щось маю для Вас в шафі. Дивіться! Цьому золоченому шнурку з дармовисами-котасами більше як 60 років. Я їх пришивала до прапору куреня “Лісових Чортів” перед освяченням в Соборі Юра. Дарую Вам для Вашої пластової колекції. Цим речам зараз не має ціни, бо то вже історія, котра не вернеться”.

Зрозуміло, що шукати прапор “Лісових Чортів” відразу після записів цих спогадів було небезпечною справою. Однак після проголошення незалежності України, коли вже була така можливість, ніхто не проводив пошук прапора. Вже згодом, у середині 2000-х рр., інформацію про місце заховання прапора зібрав старший пластун скоб Андрій Котлярчук.

З цього часу розпочалися жваві пошуки прапора. Врешті-решт 7 червня 2007 р., завдяки згоді власників підвалу, прапор було знайдено у вказаному місці. У розкопках взяло участь дев’ять осіб, серед них сім пластунів, Ярослав Онищук та Любомир Горбач із товариства пошуку жертв війни “Пам’ять”. Розкопки тривали близько двох годин. “Пластуни до нашого приходу вже викопали значну яму, однак нічого не знайшли”, – розповів 11 вересня 2007 р. автору статті голова товариства “Пам’ять”, кандидат історичних наук Ярослав Онищук, який фахово долучився до розкопок. – “Як виявилося, двері колись були на метр глибше, ніж нині. Розкопавши у вказаному місці, ми виявили скляну банку, в якій був щільно загорнутий стяг”.

Пластовий прапор, незважаючи на умови та тривале перебування в землі, зберігся відносно добре – пошкоджено лише близько 10 % площі полотнища (найбільше постраждав лівий край), яка згодом була відреставрована. Його передали фахівцям для консервації та реставрації – заміни мідних ниток, які дали окис, а також латання місць, що зітліли. Після проведених реставраційних робіт реліквія повернулася до куреня “Лісові Чорти” у Львові. Після переговорів із “Лісовими Чортами” у США другу частину прапора передали львівським пластунам.

Віднайдений прапор “Лісових Чортів” мав такий вигляд: прямокутне полотнище, розміри: ширина 60 см, довжина – 80 см; з однієї сторони зображено: в центрі – пластову лілею з Тризубом, під ними напис “ІІІ УУСП ЛІСОВІ ЧОРТИ”; з верхніх кутів до нижніх дві блискавки; по трьох кутах – кетяги червоної калини, напис “СКОБ” і перо; з іншої: в центрі переплетені букви “Л” і “Ч”, а навкруги них десять чортів із смолоскипами. Прапор пошито з чорної шовкової тканини, написи та зображення зроблені мідними нитками.

24 лютого 2022 р., з огляду на агресію росії проти України, прапор “Лісових Чортів” було перевезено на тимчасове зберігання до однієї з країн Західної Європи.

Таким чином, членам пластового куреня “Лісові Чорти” у Львові вдалося розробити та втілити в життя своєрідну символіку. Основними її елементами були зображення чорта, пластова лілея і Тризуб. Це свідчило перш за все про викристалізування ідеологія куреня, що сприяло національно-патріотичному вихованні тогочасної молоді. Функціонування даної символіки мало великий вплив на розвиток не тільки куреня у діаспорі та в незалежній Україні, а й пластового руху загалом.

 Додаток 1

Проповідь о. Леонтія Куницького на церемонії посвячення прапора пластового куреня “Лісові Чорти”

Лиш найвищими ідеалами жийте, бо ви – Браття – сини великої історичної хвилі українського Народу!

Над вашими хлопячими головами в горах грім гудів, а ви його не лякалися. Ви цікавими, горячими очима слідили грохіт тучі-хуртовини й питалися, в якому місці цей грім загудів, порабощену землю струснув, в якому місці потоком полилося джерело цілющої волі, з відки хрусталями свободи по серцях Народу розлилося.

То були для вас перші великі, дрощем проймаючі хвилі.

З них родилися чини великі – на ваш вік великі.

Ви творилися в пластовому уладі, його творячи і перетворюючи в рідну ідею.

Чи памятаєте? Ваші перші, пластові сходини, ваші сповнювані завдання, перший раз вбраний пластовий однострій – ваша присяга, ваше зарання великих грядучих днів?

Такими вони остались до нині – лиш завдання поширилися – поглибилися, щоб видними стали вчинки думані – роблені – сильно, красно, обережно, бистро.

Ви себе не виділи – ми вас бачили, як ви молоденькі учні лад робили серед многотисячної товпи народу на Йордан, у Страсну Пятницю, на Великдень, на Зелені свята, а нарід вас слухав, з радістю слухав і з вільної волі ставав у ряди, щоби порядок і карність і послух були між нами. Символи майбутнього Вашого! Великі хвилі, Ваші хвилі.

В них Ви росли, розвивалися у молодечий вік. А з ними завдання поглиблювалися.

Ви собі труднощі ставляли, перешкоди брали, серце розкопували до глибини любови, розум розгортали до висот, розуміння правд вічних, ідеалів несхитних, ви на верхи ходили, шукаючи стежок серед українських піль, українських гір, українських душ.

В цю хвилю Вас леґенда сповила, ця казка, що родиться і вється тільки вокруг великих людий, великих ідей.

Ви молодими хлопцями в гори пустилися, по дебрах, по стежках, над пропастями. Опалені сонцем, овіяні вітром, накроплені росою, поєні пахучим зіллям йшли Ви вихром верхами, веселі, розсміяні, розспівані – як птахи лісові.

І ту стрінулася нова ґенерація Українців з давною, минаючою.

Вас побачила жінка – селянка, Українка, що на її очі віками неволі струї сліз лилися, що її лице жура віків зорала, що її змучені руки о землю спиралися, щоби повільними рухами змучених рук, ще хоч грудку життя, ще хоч грудку сили пошукати.

В тім труді непомірнім вона зобачила нове життя – вихор нового життя її вдарив, проснув і вона злякалася.

“Лісові Чорти” повз неї пролетіли, бо не могла вона повірити, що це не лєґендарні духи лісові, а живі, нові діти України, діти нового часу, нових стремлінь. Так Вас молодих вже лєґенда оповила. І нею оповиті ви входите в мужеський вік. А це ваш прапор! А це знамя цего торжества життя. В отсю хвилю з ним дивні річи діялися. В деревище і кусень матерії, що ще недавно були предметом торгу і купна, нині вплелися ідеали – великі і святі. Що один ідеал – це Віра в Бога Великого, Віра святая. Що другий ідеал – це Любов до Народу жертвенна. І кусень шовку знаменем став – прапором – святістю за якої зневагу кара йде, за якого зневагу життя береться, в якого обороні життя дається.

Час випє росу з прапора – свячену воду, але не знищить вже ніщо правди святої, вплетеної освяченням віри святої – надії незломної любови вічної великих чеснот.

Час знищити може свіжість шовку, пошарпає його буря, але ніщо вже не знищить в життю ідеалу вплетеного в нього, ідеалу вірної служби Богу й Україні.

Над цими двома ідеалами вінки зависли, для побідників, що зі св. Павлом – оглядаючи своє життя будуть могли сказати: “Я, доброю боротьбою боровся, діла довершив, а тепер належиться мені вінець слави – два вінки: один від Бога, другий від народу, – борцеви вірному, борцеви чесному-геройському”.

Джерело: Проповідь о. прал. Л. Куницького. (на посвяченню прапора “Лісових Чортів” в дні 22.VІ.1929) // Гей-гу… Гей-га… Альманах “Лісових Чортів”. – Львів, 1929. – Грудень. – С. 2–3.

Додаток 2

Промова Богдана Кравціва на церемонії посвячення прапора пластового куреня “Лісові Чорти”

Є в старих анґлійських школах гарний і давний звичай, що школа не тільки виховує і виряжає за кількись там літ юнаків у життя, але звязує їх до кінця їх днів зі собою, і вертають до неї по літах молоді і сиві старшини бритійської армії, державні мужі, урядники, промисловці і купці всіх розлогих і багатих кольоній і країн імперії, відкривці і моряки з далеких океанів і земель. Вертають туди, де кувалися їх характери й уми, відвідують своїх старих вчителів, давні свої шкільні кімнати і молодій генерації нових учнів школи вичаровують казку буйного і широкого життя – пригод, боїв і праці – мерехтливу картину недалекого майбутнього юнаків.

З давен-давна існують в західній Европі корпорації – громади студентів, що своїми прапорами, шаблями – фантазійною зверхньою формою і суворою дисціпліною в громаді виховували й виховують почуття чести і товарискости цілих поколінь. Установою батьків корпорацій вони звязують нитками юнацької спільноти молодь і старших, які без огляду на свої становища в суспільстві вміють все бути студентами і розуміти фантазію і порив своїх молодших товаришів. Життя корпорацій, що переливалося бурхливим потоком юнацької вигадливости і розмаху переказують славними лєґендами мистці та поети. Їх історія звязана зі змаганнями за відродження і зєдинення їх батьківщин у великі і могутні нації – держави.

У нас життя, чужі методи виховання колись у двох, сьогодні в чотирох займанщинах не витворили такої живої і гарячої традиції школи, як в Анґлійців чи других націй. Звязок зі школою тих, що вийшли з неї, у нас тільки, що якийсь десяток літ зїзд абітурієнтів з такого й такого то року, з богослуженням і комерсом – такі подібні до цілого суворого й офіційного життя і виховання ц[ісарсько] к[оролівських] чи «государствених» шкіл.

Наш рух молоді не зумів знайти своєрідних форм та ідей. І немає в нас традиції юнацьких організацій, споминів їх бурхливого і привабливого життя поза ясними сторінками історії таємних і явних студенських гуртів і громад, які працею й ідеями обєднували людей потому вже в дальшому громадському життю і що дали початок українському національному ренесансові;

І тільки сьогодні по війні в української молоді йде змагання за нові ідеї і нові форми молодого руху.

Ще до війни приймається в нас скавтінґ, ідея пластового виховання й організації молоді, що мають доповнювати шкільне вчення і вироблювати характерний і мужній тип юнака – провідника. Але пластовий рух зростав в силу і поширюється щойно по війні. Охоплює тисячі української молоді західних українських земель, виховує і вишколює на пластових провідників сотки старшого пластунства і притягав до пластової ідеї, до праці в пластовій організації щораз більше членів зпоміж старшого громадянства.

Вкупі з тим українська студенська молодь на еміґрації серед чужого студенства зустрічається з організаціями й рухами молоді других націй і починається український корпораційний рух.

Неначе синтеза цих двох рухів, однакових по суті, а тільки відмінних формою, повстають серед українського старшого пластунства гурти й громади, своєрідні корпорації й ордени, в яких дорогою добору орґанізуються старші пластуни – студенти, чито на засаді психічної близькости, товариського спільного життя чи вкінці навіть фантазійних форм, церемоній та звичаїв. Їх членами зчасом вже не тільки студенська молодь, але й люде на громадських становищах.

Як перша і найстарша громада старшого пластунства «Лісові Чорти» святкуємо сьогодні свято свойого прапору.

Початок наш і ріст в наших пластових мандрівках. Сім літ тому в липні 1922. року вийшли ми – гурток пластунів гімназистів і студентів першою мандрівкою в Карпати. Соняшні повні захоплення дні в горах і лісах, вогні й нічліги, таємний чар скель Урича, Бубнища й Розгірча – і в долини ми вертали вже як Лісові Чорти.

За сім літ спільне життя і спільна праця в Пласті й орґанізаціях молоді, а в міжчасі табори, повні пригод, мандрівки, забави, сміх та сонце створили з колишнього малого мандрівного гуртка сьогоднішній курінь “Лісові Чорти” в силі 53 люда.

За ними довга традиція орґанізаційного життя у Пласті – нашої життєвої школи. З Пластом майже кожен з нас звязаний десятком і більше літ. До таборів його, до вогнів пластових стріч і мандрівок, до наших провідників і молодого пластового брацтва, щоб віддати їм свої сили і свій досвід, ми вертаємо рік-річно.

І коли опівночі в лісах розгоряється Ватра Великої фамілійної Ради нашого лісово-чортівського племени, то прибувають Лісові Чорти і з краю і зза кордону, а для неприявних, тих що думкою при нас залишаємо в нашому крузі навколо вогню Великої Ради порожні місця.

Звязані ми всі зі собою вузлами побратимства, спільним пройденим шляхом Ідеї та праці, і між собою звемо себе латинською назвою “familia”. Для других можемо бути орденом, бо за зверхньою формою в нас лицарський пластовий закон, або корпорацією, бо в нас і внутрішня дисціпліна і добір членів девіз “честь і товарискість” одна зі сторінок нашої ідеольоґії.

Колиж ходить про нашу велику ідею, про нашу найвищу мету – то ми третій Курінь старших пластунів “Лісові Чорти”. І посвячуючи сьогодні наш чорно-злото-червоний прапор, що гаптували і шили його білі руки наших пластунок – нам згадується буйна кровава леґенда прапора полків Наполеона, цісарських вірлів, що за них його ґренадієри і вояки гинули до останнього.

Джерело: Кравців Б. Промова на посвячення прапору “Л. Ч.”. (на святочній Академії) // Гей-гу… Гей-га… Альманах “Лісових Чортів”. – Львів, 1929. – Грудень. – С. 3–4.

Андрій СОВА
історик

Джерела та література:

1. Левицький С. Український Пластовий Улад в роках 1911–1945 у спогадах автора. (Причинки до історії Пласту). – Мюнхен, 1967. – 136 с.
2. Лісові Чорти: їх життя і буття. 1922–1945. Ювілейний історично-мемуарний збірник у їх шістдесятиріччя. – Вашингтон–Нью-Йорк–Торонто, 1983. – 230 с.
3. Сова А. З історії української вексилології: прапор пластового куреня «Лісові Чорти» у Львові // Знак. Вісник Українського геральдичного товариства. – Львів, 2007. – Грудень. – Чис. 43. – С. 4–5.
4. Лісові Чорти: їх життя і буття. Книга друга. 1945–2007. Ювілейний історично-мемуарний збірник у їх вісімдесятп’ятиліття. – Львів–Нью-Йорк, 2010. – 364 с.
5. Альманах 100-ліття Пласту: до 100-ліття українського скавтінґу. – Нью-Йорк–Торонто–Львів: Видання Головної Пластової Булави, 2012. – 888 с.
6. П’ясецька Олександра. Спогади, записані 27 грудня 1990 р. у Львові // Музей-архів пластового руху у Львові.
7. Сова А. Пластовий курінь «Лісові Чорти» у Львові: назва та початки діяльності // https://photo-lviv.in.ua/plastovyy-kurin-lisovi-chorty-u-lvovi-nazva-ta-pochatky-diialnosti/ (дата звернення: 8.07.2022).
8. Сова А. Печатки пластового куреня «Лісові Чорти» у Львові // https://photo-lviv.in.ua/pechatky-plastovoho-kurenia-lisovi-chorty-u-lvovi/ (дата звернення: 15.07.2022).