У липні 2022 р. минає 100 років від заснування пластового куреня «Лісові Чорти» у Львові. Упродовж 20–30-х рр. ХХ ст. його члени брали активну участь у громадському житті Львова та Галичини. Це проявилося у проведенні мандрівок для молоді, організації стаціонарних та мандрівних таборів, впорядкуванні могил Українських січових стрільців, вояків Галицької армії, постановці театральних вистав, різного роду святкувань тощо.
![Ілюстрація у виданні пластового куреня «Лісові Чорти» – «Гей-гу, гей-га».](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2022/07/lch012.jpg?resize=696%2C303&ssl=1)
Серед членів куреня були такі відомі діячі як Богдан Кравців, Роман Мармаш, Степан Охримович, Михайло Пежанський, Григорій та Петро П’ясецькі, Роман та Юрій Шухевичі, Степан Щуровський та інші.
![Ілюстрація у виданні пластового куреня «Лісові Чорти» – «Гей-гу, гей-га».](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2022/07/lch013.jpg?resize=696%2C424&ssl=1)
Уперше про «Лісових Чортів» стало відомо у 1922 р. Гурток з такою назвою, до якого входили пластуни з львівського та інших пластових кошів взяв участь у двох мандрівках у Карпатах.
![Северин Левицький та митрополит Андрей Шептицький на пластовій оселі «Сокіл». 1930 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2022/07/chl005.jpg?resize=696%2C915&ssl=1)
Перша мандрівка відбулася 7–14 липня 1922 р. Вона проходила по маршруту Стрий – Борислав – Урич – Розгірче – Бубнище – Болехів. На той час члени гуртка зазначали, що їхнім першочерговим завданням було проведення мандрівок «чудовими околицями нашої країни». Серед учасників цієї мандрівки були: Ярема Весоловський (псевда: «Цісар», «Люципер де Люфтлінія»), Володимир Мурський («Мурмурандо»), Степан Салик («Санче де Ґросльох»), Петро Козицький («Мунешті»), Богдан Кравців («Галайда», «Поет диких скель»). Саме під час цієї мандрівки з’явилася назва майбутнього куреня.
![«Гей-гу, гей-га» – перша сторінка видання пластового куреня «Лісові Чорти». Львів, квітень 1927 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2022/07/lch010.jpg?resize=696%2C918&ssl=1)
Ось що з цього приводу писав у своїх спогадах Ярема Весоловський: «Дорога до Розгірча вела через верх, що на мапах його зазначено як «Попцове» (в[исота] 746 [м]), хоч зустрічні бойки не знали цієї назви, а тільки «Трикіпці». Дальша частина дороги верхами в напрямі на Розгірче не була дуже приємна, пішов рясний дощ, було холодно і вітряно. Все таки ми вирішили не зупинятися і не розбивати табору, а йти далі в негоду аж до печер Розгірча. І так ми добилися до Розгірча. По коротких оглядинах скель, куди менших, до речі, ніж у Бубнищі, ми почали розтаборюватися, палити вогнище, сушити одяг та варити вечерю. Перед печерою була велика каменюка, на неї виліз Галайда (Б[огдан] Кравців) і почав виголошувати свої вірші. Мабуть, тоді він теж і дістав своє друге порекло «Поет диких скель». І приблизно в часі рецитації Галайди вийшла з лісу від сторони ріки Стрий стара бабуся, що несла на плечах у плахті назбирані в лісі патики і ріщя, щоб занести їх домів, до села. Селяни-бойки в тому часі і в тих околицях були дуже вбогі і дуже часто не мали власного палива, навіть щоб тільки заварити страву, бо всі ліси і посілості були в руках жидів і польських дідичів. І ось ця бабуся, побачивши несподівано таких окапелюшених людей чи з’яв, налякалася вельми, почала христитися і щось там зі страху бубоніти, а свої відмолювання закінчила, називаючи нас лісовими чортами». Ця подія сталася ввечері 11 липня.
![Перша сторінка статуту пластового куреня «Лісові Чорти».](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2022/07/lch015.jpg?resize=696%2C1141&ssl=1)
Друга мандрівка «Лісових Чортів» тривала з 22 липня до 6 серпня. Пластуни (всього учасників 13 осіб) пройшли по такому маршруту: Львів – Підлюте – Скит Манявський – Надвірна – Яремче – Жаб’є – Ясенів – Пістинь – Коломия. Серед нових пластунів були: Петро П’ясецький («Пікусь»), Юрій П’ясецький («Балам-Балам»), «Капітула», Роман Мармаш («Мармарош-Шіґет»).
Після цього, до 1925 р. «Лісові Чорти» як окрема структурна одиниця не проявляли активної діяльності, будучи розкиненими по різних пластових установах та гуртках. Єдине, на що вони спромоглися – це була участь у першій обласній пластовій зустрічі на «Писаному Камені» біля Косова (тепер – Косівський р-н Івано-Франківської обл.), яка відбулася 12–14 липня 1924 р. Керував нею Северин Левицький. За наказом Верховної пластової команди (ВПК) (обрана на Верховному пластовому з’їзді 14 квітня того ж року), 12 липня о 1200 на пункті «1222» вишикувалися пластові полки зі Львова, Стрия, Станіславова (Івано-Франківська), Перемишля, Тернополя, Золочева, Яворова, Калуша та інших міст. Всього на зустріч прибуло близько 100 представників. «Лісових Чортів» представляли Богдан Кравців, Петро П’ясецький та Роман Мармаш. У 1925 р. гурток «Лісові Чорти» був реорганізований у курінь з однойменною назвою.
Досить вдало про напрямки діяльності куреня писав у своїх спогадах один із пластових керівників того часу Северин Левицький («Сірий Лев»): «3-й курінь УУСП «Лісові Чорти» – був найміцнішим курінем УУСП, визначався працею при організації таборів (Сокіл) і виробив у своєму житті багато окремих звичаїв та церемоній, створив багато пісень, що стало згодом зразком для наслідування. Курінним був студ[ент] техн[іки] Ярема Весоловський. Курінь провадив головну організаторську працю серед пластунів львівського коша і О[кружної] П[ластової] К[оманди] Львова».
![Ілюстрація у виданні пластового куреня «Лісові Чорти» – «Гей-гу, гей-га».](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2022/07/lch011.jpg?resize=696%2C672&ssl=1)
У фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові зберігся недатований рукописний оригінал статуту, написаний фіолетовим чорнилом. Він призначався для внутрішнього користування. Статут складався з 19 параграфів. У першому параграфі зазначалося: «Назвою цілої орґанізації є назва «Кодло Лісових Чортів»«; другому: «Цілею Л[ісових] Ч[ортів] є уладжування прогульок, рухомих і сталих пластових таборів та орґанізування курсів і взірцевих таборів в ціли теоретичного і практичного вивчення прогульково-таборового знання»; п’ятому: «Відзнакою Кодла Л[ісових] Ч[ортів] є яструбяче перо, заткане по лівій стороні капелюха, приписана гурт[кова] хоруговка і евентуальні відзнаки, які зістануть ухвалені».
Андрій СОВА
історик
Джерела та література:
- Левицький С. Український Пластовий Улад в роках 1911–1945 у спогадах автора. (Причинки до історії Пласту). – Мюнхен, 1967. – 136 с.
- Лісові Чорти: їх життя і буття. 1922–1945. Ювілейний історично-мемуарний збірник у їх шістдесятиріччя. – Вашингтон–Нью-Йорк–Торонто, 1983. – 230 с.
- Сова А. З історії української вексилології: прапор пластового куреня «Лісові Чорти» у Львові // Знак. Вісник Українського геральдичного товариства. – Львів, 2007. – Грудень. – Чис. 43. – С. 4–5.
- Лісові Чорти: їх життя і буття. Книга друга. 1945–2007. Ювілейний історично-мемуарний збірник у їх вісімдесятп’ятиліття. – Львів–Нью-Йорк, 2010. – 364 с.
- Альманах 100-ліття Пласту: до 100-ліття українського скавтінґу. – Нью-Йорк–Торонто–Львів: Видання Головної Пластової Булави, 2012. – 888 с.