додому Блог сторінка 697

Перший львівський міський бульвар

Вулиця Володимира Винниченка у Львові
Вулиця Володимира Винниченка у Львові

Вулицю, яку ми знаємо зараз під назвою Володимира Винниченка, і котра за час свого існування змінила багато своїх імен, можна сміливо назвати першим львівським міським бульваром.

До 1860 року цю місцевість називали Верхніми Валами, згодом назва вулиця Чарнецького періодично змінювалася на вулицю Радянську. Тільки на період з 1941 по 1944 рік вулиця носить назву Дістріктштрассе.

І тільки  1992 року названа на честь Володимира Винниченка, українського письменника і драматурга, голови першого уряду УНР.

Фотограф Лянг Карл Фердинанд Губернаторські Вали і костел кармелітів св. Михайла Архангела - Львів, 1861-1863 рр. Вигляд першого львівського міського бульвару (до 1860 г. - Верхні Вали), за сприяння губернського радника Райценгайма облаштованого у 1816 вздовж вулиці Підвальної, де були зосереджені Губернаторство, палац губернатора, а також історичні споруди міського та королівського арсеналів і Порохова вежа. На першому плані - частина Валів з північної сторони Порохової вежі. Вали перериваються вулицею, яка переходить в вулицю Скарбківську, архаїчність виду підкреслює зображення костелу кармелітів св. Михайла Архангела, який має тільки одну вежу, споруджену в 1835 р. Ймовірно на початку вулиці Театінскої встановлений газовий ліхтар. У 1890 р зусиллями директора театру Скарбека М. Шмітта біля старої Порохової вежі був побудований дерев'яний літній театр на 428 місць, крім того в театрі було 36 лож і галерка. Літній театр розібрали в 1899 р. перед будівництвом міської пожежної команди на стику площі Стрілецької та вулиці Підвальної.
Фотограф Лянг Карл Фердинанд Губернаторські Вали і костел кармелітів св. Михайла Архангела – Львів, 1861-1863 рр.
Вигляд першого львівського міського бульвару (до 1860 г. – Верхні Вали), за сприяння губернського радника Райценгайма облаштованого у 1816 вздовж вулиці Підвальної, де були зосереджені Губернаторство, палац губернатора, а також історичні споруди міського та королівського арсеналів і Порохова вежа. На першому плані – частина Валів з північної сторони Порохової вежі. Вали перериваються вулицею, яка переходить в вулицю Скарбківську, архаїчність виду підкреслює зображення костелу кармелітів св. Михайла Архангела, який має тільки одну вежу, споруджену в 1835 р. Ймовірно на початку вулиці Театінскої встановлений газовий ліхтар. У 1890 р зусиллями директора театру Скарбека М. Шмітта біля старої Порохової вежі був побудований дерев’яний літній театр на 428 місць, крім того в театрі було 36 лож і галерка. Літній театр розібрали в 1899 р. перед будівництвом міської пожежної команди на стику площі Стрілецької та вулиці Підвальної.
Невідомий фотограф Монастир кармелітів босих і костел св. Михайла Архангела Львів, близько 1912 року Костел кармелітів босих св. Михайла Архангела споруджений в 1634 р фундацією князя Олександра Заславського з Острога та львівського канцлера Олександра Куропатви. За історію свого існування багато разів змінював господарів, і, відповідно Присвятої. У 1642 р його зайняли кармеліти босі, після ліквідації ордена в 1784 г. - реформати. Через п'ять років костел перейшов у власність кармелітів взутих. Тепер церква св. Міхала, а в старому монастирі (вул. Винниченко, 22) розміщені студити Свято-Успенської Унійної лаври студійського уставу. Ліва вежа костелу кармелітів босих добудована за проектом Алоїза Вондрашкі в 1835 р, інша - побудована у 1906 році За проектом архітектора Владислава Галицького. Ця фотографія, також інші старі фотографії в цій статті і підписи до них взяті з книги Ірини Котбулатовой "Львів на фотографії"
Невідомий фотограф Монастир кармелітів босих і костел св. Михайла Архангела Львів, близько 1912 року
Костел кармелітів босих св. Михайла Архангела споруджений в 1634 р фундацією князя Олександра Заславського з Острога та львівського канцлера Олександра Куропатви. За історію свого існування багато разів змінював господарів, і, відповідно Присвятої. У 1642 р його зайняли кармеліти босі, після ліквідації ордена в 1784 г. – реформати. Через п’ять років костел перейшов у власність кармелітів взутих. Тепер церква св. Міхала, а в старому монастирі (вул. Винниченко, 22) розміщені студити Свято-Успенської Унійної лаври студійського уставу. Ліва вежа костелу кармелітів босих добудована за проектом Алоїза Вондрашкі в 1835 р, інша – побудована у 1906 році За проектом архітектора Владислава Галицького. Ця фотографія, також інші старі фотографії в цій статті і підписи до них взяті з книги Ірини Котбулатовой “Львів на фотографії”

Львів радянський на кольорових фото 1960-1990 років

32 кольорові фотографії радянського Львова, зняті у 1960-1990 роках.

Батярська “Tylko we Lwowie” – найвідоміша пісня про Львів

Найвідомішою піснею про Львів, без сумнівів, є батярська “Тільки у Львові”. Знають її і малі, і старі, тому, здається, вона вже стала народною. Але автори “Lwów jest jeden na świecie” (а це оригінальна назва пісні) – відомі. Автор тексту – єврейсько-польський пісняр зі Львова Емануель Шлехтер (Emanuel Schlechter), а музику написав Генрик Варс (Henryk Wars).

Саме Шлехтер є автором сценарію фільму “Волоцюги” (Włóczęgi), що побачив світ у квітні 1939, де й звучить “Tylko we Lwowie”:

Першими її виконавцями були Щепко і Тонько (Казимир Вайда і Генрик Фоґельфенґер), радіоведучі, актори, зрештою, найвідоміші львівські батярі, які у 30-х роках ХХ століття стали живими легендами. Тому й недивно, що пісня у їх виконанні одразу здобула шалену популярність.

schepko_tonko
Щепко і Тонько, кадр з фільму

Lwów jest jeden na świecie

Słowa: Emanuel Schlechter, muzyka: Henryk Wars

Niech inni sy jadą, dzie mogą, dzie chcą,
Do Widnia, Paryża, Londynu,
A ja si zy Lwowa ni ruszym za próg!
Ta mamciu, ta skarz mnie Bóg!

Bo gdzie jeszcze ludziom tak dobrze, jak tu?
Tylko we Lwowie!
Gdzie pieśnią cię budzą i tulą do snu?
Tylko we Lwowie!

Czy bogacz czy dziad jest tam za „pan brat”
I każdy ma uśmiech na twarzy! …
A panny to ma, słodziutkie ten gród,.
Jak sok, czekolada i mniód!

Więc gdybym miał kiedyś urodzić się znów-
Tylko we Lwowie!
Bo ni ma gadania i co chcesz, to mów-
Ni ma-jak Lwów!

Możliwe, że więcej ładniejszych jest miast,
Lecz Lwów jest jedyny na świecie!
I z niego wyjechać, ta gdzież ja bym mógł!
Ta mamciu, ta skarz mnie Bóg!

Bo gdzie jeszcze ludziom …

tylko_we_lwowieУкраїнською “Tylko we Lwowie” звучить голосом співака, композитора і перекладача Віктора Морозова. Пісня дала назву альбомові “Тільку ві Львові”, що його Морозов записав із батяр-бендом “Галичина” у 2002 році.

Тільку ві Львові

Най єнші шукають на вербах грушок
В Мюнхені, Парижі, Торонті,
Мене ж Бог боронить від хибних думок,
Зі Львова я ані ні крок.

Бо де ще є людям так файно, як ту,
Тільку ві Львові.
Бо де ще зубачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.

Ховаймо на спід тягар наших бід,
І в Штати нема чо тікати.
Таж пиво у нас холодне, як лід,
Дівчата солодкі, як мід.

Якби ще десь раз я вродитисі вмів, то
Тільку ві Львові.
Так люблю той Львів, що бракує ми слів,
Львів то є Львів.

На світі є Відень, Гонконг і Нью-Йорк,
Я ж нігди туди не поїду,
Бо зроду не схильний до хибних думок,
Зі Львова я ані на крок…

Бо де ще є людям так файно, як ту,
Тільку ві Львові.
Бо де ще зубачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.

Ховаймо на спід тягар наших бід,
І в Штати нема чо тікати.
Таж пиво у нас холодне, як лід,
Дівчата солодкі, як мід.

Ну ж ще зобачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.
Роздінуть, роззують, ще й писок наб’ють,
Тільку ві Львові.

Якби ще десь раз я вродитисі вмів, то
Тільку ві Львові.
Так люблю той Львів, що бракує ми слів,
Львів то є Львів.

morozov_viktor
Віктор Морозов, фото з Facebook

А два роки тому “Tylko we Lwowie” стала англомовною – завдяки тернопільському фолк-рок гурту Los Colorados. Пісня підірвала мережу – і отримала третє дихання. Але за її майбутнє можна бути спокійним,  “Tylko we Lwowie” – завжди актуальна, бо “де ще є людям так файно, як ту, тільку ві Львові”.

Los Colorados – Тільки у Львові / Only in Lviv (Lemberg, Lwow)

Let others go find magic pies in the skies
Of Venice, Toronto or Paris
But I never fall for such things they believe
I’ll never leave my darling Lviv
Where else can you feel as awesome as here?
Only in Lemberg!
Where else can you find such a beautiful sight?
Only in Lemberg!
Let’s hide our sorrow away deep inside
Don’t leave all your beer for tomorrow
They say our city is great, they are right
In daytime and also at night
На світі є Відень, Гонконг і Нью-Йорк
Я ж ніґди туди не поїду
Бо зроду не схильний до хибних думок
Зі Львова я ані на крок
Бо де ще є людям так файно як ту
Тілько ві Львові
Бо де ще зобачиш таку красоту
Тілько ві Львові
Let’s hide our sorrow away deep inside
Don’t leave all your beer for tomorrow
They say our city is great, they are right
In daytime and also at night
Where else can you feel as awesome as here?
Only in Lemberg!
Where else can you find such a beautiful sight?
Only in Lemberg!
Тут море утіх, und das freut mich
Don’t leave all your beer for tomorrow
They say our city is great, they are right
In daytime and also at night
los_colorados
Los Colorados, фото з Facebook

Як бернардинський чернець врятував Львів від татар

Церква святого Андрія Первозванного

Протягом кількох століть годинник на вежі костелу Бернардинів квапився на 5 хвилин. І тривало це до Другої світової війни.

Ні, годинник не зламався. Так містяни знайшли спосіб подякувати ченцю, який врятував місто від набігу татар.

Легенда гласить, що котрогось вечора монах, який пильнував годинник костелу Бернардинів, як звично, підіймався на вежу, щоб пробити сьому годину (до неї залишалось 5 хвилин). Та раптом з жахом побачив, що на місто сунуть татарські полчища. Часу, щоб сповістити львів’ян про навалу, чернець не мав, але йому спало на гадку перевести годинник на 5 хвилин, бо ж якраз о сьомій зачинялися міські брами. Як тільки пролунав дзвін годинника, брами зачинилися перед самим носом у загарбників.

З того часу, на знак вдячності рятівникові, бернардинський годинник спішив на п’ять хвилин.

Святині Львова: Храм святого Лазаря

Майже у центрі Львова, де вулиця Коперника пересікається з вулицею Бандери, на пагорбі, аскетично височіє Храм святого Лазаря.

У 1621 році біля костелу святої Марії Магдалини на кошти львівського архітектора Амбросія Прихильного побудували шпиталь для хворих, убогих і польських воїнів, які повернулися з турецького походу. У 1620-1640 роках поряд звели костел святого Лазаря. Проект розробив і керував будівництвом сам Прихильний.

Стіни храму – без декору, але підкреслюються карнизом і витонченими консолями. Будівля поєднала риси бароко, ренесансу та готики. До бічних фасадів костелу симетрично примикають двоповерхові корпуси шпиталю.

Костел і шпиталь були оточені оборонним муром. У 1648 році монастир захопили війська Богдана Хмельницького. У 1781-1782 роках архітектор Ф. Гриль продовжив будівництво шпиталю. У 1845 році поряд звели будівлю будинку пристарілих. Він діяв до Другої світової війни.

На мурі шпиталю збереглися рельєфи з біблійними сценами про багатія і Лазаря, а також рідкісний сюжет, що зображує Бога-Отця з Ісусом на колінах.

Після 1945 року храм не діяв. 1989 року колишній костел і шпиталь відреставрували. Зараз тут приміщення дитячої народної капели “Дударик”.

У 1994 році у будівлі костелу відкрили Храм святого Лазаря, що належить Українській Автокефальній Православній церкві.

Старі фото:

Сучасні фото:

Адреса храму: Львів, вул. Коперника, 27.

Вілла “Ломниця” та її… пухнасті мешканці. Невідомий Львів

Вілла “Ломниця” у Львові по вул. Ак. Сахарова, 62а
Вілла “Ломниця” у Львові по вул. Ак. Сахарова, 62а

Пошуки невідомих туристам львівських красот привели нас на вулицю Сахарова, де між сучасними будинками, у затінку дерев, сховалася розкішна вілла – “Ломниця”.

Віллу “Ломниця” (willa “Łomnica”) у 20-х роках ХХ століття звів для себе і своєї сім’ї відомий архітектор та інженер Станіслав Ревуцький (Stanislaw Rewucki), співвласник будівельної фірми “Станіслав Ревуцький та Владіслав Дердацкі”.

10150745_1469155593313850_1090590214_nФото вілли 1930 року:
willa_lomnica

Сучасні фото:

Станіслав Ревуцький так проектував віллу, щоб кожен із його трьох синів мав помешкання, – розповіла “Фотографіям старого Львова” правнучка архітектора Ева Гречанюк. З нащадків Ревуцького тепер тут проживає тільки її сім’я. Інші дві квартири пустують: одна, власник якої живе у Винниках під Львовом, – уже 17 років, інша – 5 років – власник виїхав у США. По собі віллі залишив вставлені під час ремонту пластикові вікна, – скаржиться пані Ева.
Вілла потребує догляду і великих капіталовкладень, але це правнучці Ревуцького не під силу.
“Якби могла, продала б будинок, щоб не занепав. Але хто ж мені дасть гарантію, що його не знесуть?” – питання пані Еви залишається риторичним.
На сам кінець і на потіху – знайомтеся: пухнасті мешканці вілли “Ломниця” – розумниця Діна і метушливий Поршик.


Адреса вілли “Ломниця” – Львів, вул. Сахарова, 62.

Яніна Романувна – львівська легенда театру і кіно

Яніна Романувна - львівська легенда театру і кіно
Яніна Романувна - львівська легенда театру і кіно

Яніна Романувна – актриса театру, кіно і телебачення, режисер і педагог.

Народилася 9 жовтня 1904 у Львові в родині відомого актора Владислава Романа і Лени Михаліни Дзєдуцької.
Дебютувала на театральній сцені в 1921 році в виставі Дон Жуан Тадеуша Ріттнера у Великому театрі у Львові.. З 1921 по 1924 роки працює на сцені Львівського міського театру.

http://youtu.be/ewMAei-gYyU

У 1924 році Юліуш Остерва запросив актрису в варшавський театр Narodowy. До війни грала в варшавських театрах: ім.Боуславского (1925-26) і Польському (1926-39). Під час окупації працювала офіціанткою в варшавських кафе і брала участь в конспіративних постановках.

Після війни була актрисою Польського театру у Варшаві (1946-73).
Викладала в Варшавській вищій театральній школі.
Дебют у кіно відбувся в 1925 році в фільмі “Івонка”. Знялася також в таких фільмах: “Крапка над І” (1928), “Сильна людина”(1929), “Голос серця” (1931), Палац на колесах (1932), Ksiezna Lowicka (1932), “Шлюб за розрахунком” (1966), Лялька (1968)

Пішла з життя 11 жовтня 1991 року у  Варшаві.

 

Пам’ятник королю Яну III Собеському у Львові

Пам’ятник королю Яну III Собеському у Львові
Пам’ятник королю Яну III Собеському у Львові

Більше шістдесяти років тому на центральному проспекті Львова, проспекті Свободи, на місці, де зараз знаходиться пам’ятник великому Кобзареві Тарасу Шевченку, стояв кінний пам’ятник польському королю Яну ІІІ Собеському.

Пам’ятник королю Яну III Собеському у Львові
Пам’ятник королю Яну III Собеському у Львові

Урочисте відкриття монументу відбулося 20 листопада 1898 р. У 1905 р. постало питання підвищення його постаменту, за пропозицією інженера Вісьнєвського – на 1,5 м. Виконання пам’ятника в жовтні 1890 р. доручено відомому львівському скульптору Тадеушу Барончу. Відливку моделі виконала віденська ливарня Артура Круппа, роботи по спорудженню п’єдесталу — скульптурна майстерня Юліана Марковського у Львові. З боку вулиці Карла Людвіга на цоколі був розташований щит з гербами Польщі та Литви, а з протилежного боку, від вул. Гетманьскої, містився родинний герб Собєських, виконаний з теребовельського каменю.

Родинний герб Собєських
Родинний герб Собєських

З боку пл. Маріацкої на цоколі був розташований напис „Яну ІІІ місто Львів 1898”.

Напис „Яну ІІІ місто Львів 1898”;
Напис „Яну ІІІ місто Львів 1898”;

З боку міського театру на цоколі були розташовані назви місцевостей, де відбулися найголовніші битви за участю короля та рік битви.

Найголовніші битви за участю короля та рік битви
Найголовніші битви за участю короля та рік битви

Спорудження пам’ятника королю Яну III Собеському коштувало 32 000 зл.

В листопаді 1911 р. Рада міста розробила план підвищення п’єдесталу монументу на 1,25 м. та повернення пам’ятника під прямим кутом так, щоб він став тилом до театру. Ціна цього проекту сягала 17680 корон. П’єдестал пам’ятника підвищили, і в 1920 – 1930-х рр. він використовувався як трибуна.

Пам’ятник королю Яну III Собеському у Гданську
Пам’ятник королю Яну III Собеському у Гданську

12 листопада 1949 р. комісія у складі голови виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих Семена Стефаника, заступника голови Комітету зі справ мистецтв при Раді Міністрів УРСР Г. Кіналова та завідуючого протокольно-консульським відділом Міністерства зовнішніх справ УРСР передала представнику уряду Польської республіки П. Влонському пам’ятник королю Яну ІІІ Собєському. 7 березня 1950 р. його було перевезено до Варшави, до Вілянова, де тимчасово поставили без цоколю на травнику. В 1965 р. монумент було перевезено до Гданська.

Невідомий Львів. Вілла Гелени Бромільської

Мандрівку вулицю Коновальця, розпочату знайомством із віллами Кшечуновичів і “Ґражина“, продовжимо на віллі Гелени Бромільської.

Збудована у 1898-1899 роках фірмою відомого львівського архітектора Івана Левинського (будівничий Станіслав Дец) за проектом Станіслава Маєрського, вілла належала Гелені Бромільській.

Віллу звели у неоготичному стилі з нетинькованої червоної цегли. Фасади будинку декоровані керамічними плитками.

Адреса вілли – вулиця Коновальця, 27.

“Старики-розбійники” і Львів: 43 роки опісля

У 1971 році вийшла у прокат тепер, мабуть, уже безсмертна стрічка Ельдара Рязанова “Старики-розбійники”. На екрані – улюблені Нікулін, Євстигнєєв, Миронов, Бурков… Але має фільм ще одного персонажа, не менш улюбленого і впізнаваного. Звісно, це Львів, де й відбувалися зйомки.

Пильне око львів’янина чи доброго знавця міста одразу помітить заплутаність маршрутів персонажів, бо ж ніяк не вийти героєві Євгена Євстигнєєва Валентину Воробйову, йдучи вверх вулицею Лисенка, на площу Ринок, та й до Ратуші від театру Заньковецької – рукою подати, хоч герої забігають у трамвай. Але від таких деталей Львів на плівці своєї чарівності не втрачає.

Наскільки змінилося місто через понад 40 років опісля зйомок, розкажуть фото, зроблені на цих ж місцях, де й знімалися “Старики-розбійники”. Проходячи деякими з них ледь не щодня, ми й не здогадуємось, що вони – частина декорацій фільму, і не менш прекрасна, ніж у 1971.

Львовом вп’яте пройшов марш УПА “Воля народам! Воля людині!”

У День створення Української повстанської армії Львовом вже традиційно, вп’яте, пройшов марш “Воля народам! Воля людині!”.
Кілька сотень активістів, що їх зібрав рух “Автономний опір”, члени якого декларують боротьбу з шовінізмом, імперіалізмом, капіталізмом і глобалізацією, пройшли ходою від пам’ятника В’ячеславові Чорноволу до пам’ятника Степанові Бандері. У руках учасники ходи тримали червоно-чорні стяги, подекуди – синьо-жовті. Дівчата-активістки роздавали охочим червоно-чорні стрічки. Лунали гасла “Путін – хуйло!”, “Герої не вмирають!”,  “Слава нації! Смерть ворогам!”, “Наша земля – наші герої!”, “Владу мільйонам, а не мільйонерам!”.

 

 

На “Галичфарм” відкрили свій музей

Музейна експозиція історії заводу «Галичфарм» «З досвідом у майбутнє»
Музейна експозиція історії заводу «Галичфарм» «З досвідом у майбутнє»

9 жовтня у Львові відбулося відкриття музейної експозиції історії заводу «Галичфарм» Корпорації «Артеріум» під назвою «З досвідом у майбутнє». Експозиція працює в одному з приміщень підприємства, що розташоване за адресою Опришківська, 6/8.

Серед експонатів музею лікарський посуд з оригінальними паперовими етикетками з понад півторастолітньої історією, що використовувались в аптеці «Під золотою зіркою» на вулиці Широкій (тепер Коперника). Саме цю аптеку пов’язують з витоками створення підприємства, яке в подальшому стало фармацевтичним заводом «Галичфарм». Також відвідувачі побачать аптечний посуд зі спеціальним маркуванням системи якості фармацевтів XIХ ст., австрійські аптечні ваги 80-х років XIХ сторіччя. Відлік історії сучасного підприємства починається в 1911 році, коли на вул. Фургальського (тепер  вул. Опришківська) була побудована фармацевтична фабрика «Лаокоон». Фабрика розпочала масове виробництво ліків за традиційними технологіями. Наприкінці 30-х років вона була націоналізована, а пізніше реорганізована у Львівський хіміко-фармацевтичний завод. Вже у 1966 році підприємство виготовляло ліки на експорт.

Серед експонатів, що представляють історію вже промислово розвиненого підприємства у ХХ сторіччі, відвідувачі музею побачать таблетки «Od bolu glowy», які «Галичфарм» виготовляв у 70-90-х рр. для експорту у Польщу. За часів Радянського Союзу Львову було поставлено завдання відтворити ліки «Od bolu glowy» польської фармкомпанії Польфа. Таблетки «Od bolu glowy» були популярними серед поляків, які вважали їх найпершою допомогою при головному болю. У ті часи вони продавалися крім аптек, ще у звичайних маленьких кіосках, наприклад, там, де продавалася преса. В побуті поляки ці таблетки називали «од булю глови з кугуцікем» (пол. kogucik – півник), тому що на упаковці було зображення маленького червоного півника. Підприємство відтворило склад таблеток, організувало та налагодило їх виробництво в промисловому масштабі. На упаковці замість червоного півника з’явився червоний хрестик. Пізніше ці таблетки в народі називали «од булю глови с кшежикем» (пол. krzyżyk – хрестик). Загальний випуск таблеток в ті часи на рік складав 200-230 млн. упаковок. Завод виробляв ці ліки до початку 90-х.

 

Вулиця Підвальна в кінці ХІХ – на початку ХХ століття

Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття

Підва́льна — вулиця на межі Галицького і Личаківського районів Львова, що сполучає початок вулиці Винниченка і площу Данила Галицького.

На валу — перша назва вулиці, перша згадка про неї сягає 1801 р. Пізніше її називали вул. Збройовні вищою і нижчою, пл. Збройовні. Упорядкування почалося вже 1811 р. Через п’ять років, у зв’язку з приїздом до Львова імператора Австрії Франца І, була вирівняна і засаджена деревами площа біля сучасного будинку обласної Ради. У 1821 р. за ініціативою губернського радника Рейценгейма поверхня валу була розрівняна і озеленена. Новий сквер стали називати Рейценгеймівкою, а пізніше — Губернаторськими валами.

Близько 1841 р. з’являється нова назва — Валова вища, або Верхні вали (на противагу Нижнім валам — сучасному проспекту Свободи). Але якщо спочатку будинки ставилися на валу, то пізніше їх почали розташовувати нижче — під валом. І назву треба було лише санкціонувати офіційно. З 1871 р. вулиця мала назву Подвалє. Сучасна назва — з 1944 р.

 

Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століття
Вхід на вулицю Зацерковну, фото середини XIX ст. Будинку біля Домінікани тепер немає, зараз там площа Музейна.Кажуть, що колись це була найвужча вулиця Львова.Вона зникла приблизно в 1914-1918 рр.
Вхід на вулицю Зацерковну, фото середини XIX ст. Будинку біля Домінікани тепер немає, зараз там площа Музейна.Кажуть, що колись це була найвужча вулиця Львова.Вона зникла приблизно в 1914-1918 рр.
Вхід на вулицю Зацерковну, фото середини XIX ст. Будинку біля Домінікани тепер немає, зараз там площа Музейна.Кажуть, що колись це була найвужча вулиця Львова.Вона зникла приблизно в 1914-1918 рр.
Вхід на вулицю Зацерковну, фото середини XIX ст. Будинку біля Домінікани тепер немає, зараз там площа Музейна.Кажуть, що колись це була найвужча вулиця Львова.Вона зникла приблизно в 1914-1918 рр.
Німецька гімназія на Підвальній у Львові на початку ХХ століття
Німецька гімназія на Підвальній у Львові на початку ХХ століття
Губернаторські Вали у Львові на початку ХХ століття
Губернаторські Вали у Львові на початку ХХ століття
Міський арсенал на вулиці Підвальній, фото кінця ХІХ століття
Міський арсенал на вулиці Підвальній, фото кінця ХІХ століття
Герби на стіні міського арсеналу у Львові на вулиці Підвальній, фото початку ХХ століття
Герби на стіні міського арсеналу у Львові на вулиці Підвальній, фото початку ХХ століття

Мандрівки невідомим Львовом. Вілла “Ґражина”

На затишній вулиці Коновальця, де спокій мешканців, здається, порушує тільки трамвай, біля розкішної вілли Кшечуновичів, притулилася маленька “Ґражина”. Цю віллу, спроектовану архітектором Тадеушем Обмінським, звели у 1906 році для Романа Дзеслевського. А у 1913 році її перебудували у дворковому стилі за проектом Антонія Піллера.

Зараз у віллі “Ґражина” – кафедра дизайну Львівського національного лісотехнічного університету.

Адреса вілли – вул. Коновальця, 102.

 

Мандрівки невідомим Львовом. Вілла Кшечуновичів

У 1912 році за проектом львівського архітектора Станіслава Улейського для Олександра Кшечуновича з відомої та шанованої у Львові вірменської родини, що славилася меценатством, звели віллу.
Згодом тут замешкав аптекар Стефан Стенцель – власник аптеки у кам’яниці Шпрехера на площі Міцкевича, яка функціонує і досі.
Збудована у стилі неоготики, зараз вілла є перлиною вулиці Коновальця. Правда, стороннім до неї – зась. Високий паркан, зачинена брама, густолисті дерева приховують її від чужого ока.
Роздивитися цей невеликий замок можна з подвір’я будинку кафедри дизайну Львівського національного лісотехнічного університету, що знаходиться поруч.

Адреса вілли – Львів, вул. Коновальця, 100.

 

Дворик будинку №37 на проспекті Свободи у Львові

Дворик будинку №37 на проспекті Свободи у Львові
Дворик будинку №37 на проспекті Свободи у Львові

У львівській архітектурі завжди цікаво поєднувалися різні часи,  різні світи та соціальні статуси в одне парадоксально-гармонійне ціле. Одним з таких поєднань є дворик будинку номер 37 на проспекті Свободи.

Тут квіткова клумба оригінально поєднується з облупленими стінами, білизною, що звисає на мотузках з балконів, обшарпаними стінами і вікнами сусіднього кафе. Тут органічно поєднується людське житло і приватний бізнес, величезні панорамні вікна і металеві, певно минулого століття, двері. Тут існує своя, тільки львівська атмосфера.

Історія Львова 1913-1943 років у листівках та агітках

Період Першої світової війни

Оборона Львова 1-22 листопада 1918 і до радянського вторгнення у 1920

Календар мистецької кнайпи “Атляс”

Листівки й агітки 1919-1939 рр.

Період Другої світової війни

Copyright: TMLiKPW Oddział w Krakowie.

Старі фото із львівських фотосалонів початку ХХ століття

Давні фотографії львів’ян розповідають про модні віяння, передають дух минулого. Вони є досконалими ілюстраціями життя міщан початку минулого століття.

Джерело.

1...696697698...707сторінка 697 з 707

Популярні статті:

Український павільйон на виставці “Століття прогресу” в Чикаго у 1933 році. Фото з архіву УНМ в Чикаго

Тріумф волі: як український павільйон у Чикаго став сенсацією 1933 року

У 1933 році світ з’їхався до Чикаго на Всесвітню виставку «Століття прогресу». Поки промислові гіганти демонстрували дива техніки під гаслом «Наука знаходить, промисловість застосовує,...
Вулиця, що з'явилась раніше за Львів. Історія у десяти зображеннях

Вулиця, що з’явилась раніше за Львів. Історія у десяти зображеннях

Сколе, 1937. Світлив Юзеф Тежицький

Яким було Сколе на унікальних фото 1937 року

Залізнична станція і замок в Старому Селі. Світлина 1868 р.

Замок Острожських в Старім Селі. Стаття Миколи Голубця 1933 року

м. Миколаїв, Львівщина, 1938 р.

Місто Миколаїв на Львівщині на унікальних світлинах 1938 рік

Найпопулярніші статті:

Вже бачили наші відео?