Традиційно до Великодніх свят для жителів та гостей Львова відбудеться багато тематичних заходів у різних локаціях містах. Серед святкових акцій Великодній Ярмарок, Фестиваль писанок. Фестиваль «Великдень в Гаю» та інші заходи. Саме тут можна відчути атмосферу свята та познайомитись із традиціями святкування Великодня.
Галерея мистецьких писанок
Традиційно у передвеликодній час у Львові відбувається Фестиваль Писанок, своєрідний арт-проект, у рамках якого митці, аматори, юні майстри, громадські діячі, молодіжні рухи створюють унікальні роботи у формі Писанки, де кожна робота – це ідея, мрія та історія.
Галерея мистецьких писанок
3 квітня – 19 квітня
щодня з 11:00 до 20:00
пл. Музейна, 1 (біля Домініканського собору)
Великодній ярмарок
Великодній ярмарок розміщується вздовж алеї на проспекті Свободи. Учасники ярмарку: народні майстри, приватні підприємці та організації, майстри народного промислу, писанкарі, гончарі, різьбярі, майстри художніх виробів зі скла, шкіри, бісеру, металу. А також кондитери і ресторатори.
Великодній ярмарок
Також при Ярмарку відкрилася «Великодня майстерня», де проходять безкоштовні майстер-класи з писанкарства, гончарства, ковальства, гутництва, кераміки, лялькарства, вишивки, ткацтва, соломо- і травоплетіння, малярства від майстрів з різних міст України.
3 квітня – 10 травня
пр. Свободи
будні з 11:00 до 22:00
святкові та вихідні з 10:00 до 23:00
Гігантська писанка
Гігантська писанка
На площі перед Оперним театром традиційно встановили величезну писанку, прикрашену гілками та кольоровими стрічками. Під нею цього року розмістились маленькі козенята, які особливо радують дітей, щоправда, відвідувачів просять тварин не годувати.
пр. Свободи
Великодня Арт-майстерня
Великодня Арт-майстерня
З 3 до 19 квітня у Львові проходитимуть тематичні майстер-класи – з писанкарства, створення великодніх свічок, розмальовування дерев’яної іграшки, оформлення декоративної гілочки та ін.
Великдень у гаю
У Музеї народної архітектури та побуту “Шевченківський гай” щорічно відбуваються народні забави, де львів’яни та гості міста можуть ознайомитись з традиціями святкування та безпосередньо взяти участь у великодніх забавах.
Великдень у гаю
На відвідувачів фестивалю чекають майстер-класи з писанкарства та традиційні великодні забави для дітей та дорослих. Гаївки для молоді та найменших відвідувачів, народні гуляння, виступи фольклорних, хореографічних колективів та естрадних виконавців, показові середньовічні бої, великодня фотосесія та ін.
Шевченківський гай
4-5 квітня та 12-13 квітня
Поливаний понеділок
Поливаний понеділок
Для всіх, хто бажає традиційно відсвяткувати Поливаний понеділок і не залишитись сухим, 13 квітня, на пл. Ринок буде організований спеціальний майданчик, де можна буде достатньо повеселитись і позабавлятись.
„Христос воскрес!” (в-тво Гр. Гануляка у Львові, 1918 р.)„Христос воскрес!” (в-тво „Русалка” у Львові, 1929 р.)„Христос воскрес!” (в-тво „Русалка”)„Свячення паски” (в-тво „Союзний базар” у Львові)
Далекого 1842 року під час проведення сейму Крайових Станів Галіції та Лодомерії пролунав заклик до приватних осіб створювати ощадні каси для зосередження коштів, які можна було б використати для розвитку краю. Саме з цієї дати розпочинається історія Галицької ощадної каси у Львові…
Перше відоме зображення Галицької ощадної каси. Фото Е. Тшемеського, бл. 1894 року
Галицька ощадна каса була найстарішою з усіх галицьких кредитних установ – вона була відкрита 1 січня 1844 р.
Будівля ощадної каси у Львові. Фото кін. XIX ст.
Під час сеймових засідань 104 особи підписалися на суму 5 тисяч 185 золотих добровільними внесками, найменший вклад дорівнював 25 кронам, а найбільший – 2000 ринських золотих. Таким чином було зібрано стартовий капітал у розмірі 10 335 ринських золотих на початковий етап будівництва.
Будівельний план Галицької каси на розі Кароля Людвіка- Ягеллонської. Кін. XIX ст.
Головною метою створення було надання кожному галичанину, особливо менш заможним верствам населення, можливості безпечного зберігання, опроцентування та збільшення заощаджень, що повинно було спонукати краян до працьовитості.
Вали Гетьманські на фотографії Кароля Блейма, бл. 1895 року. Ліворуч – будівля Галицької каси.
Галицька Ощадна Каса надавала клієнтам позики під заставу маєтків, нерухомості, цінних паперів. Вже через 10 років діяльності установи сума вкладів досягла 8 млн. ринських злотих, а через 40 років – 34,5 млн. рин. зол., що свідчить про успішну діяльність закладу…
Вид на Галицьку касу з Валів Гетьманських. Фото 1897 року
Від 1843 р. Галицька ощадна каса містилась на вул. Маєрівській, 2 (тепер вул. Січових Стрільців).
Вид на Галицьку касу з Валів Гетьманських. Фото поч. XX ст.
За побудову нового приміщення каси, наприкінці XIX ст., береться талановитий Юліан Захаревич. Багаті ренесансні архітектурні форми у поєднанні з бароковими мотивами – основні риси нового будинку колишньої Галицької ощадної каси, зведеної на місці Англійського готелю, розібраного в 1887 році.
Наріжник ощадної каси у Львові. Фото кін. XIX ст.
Будівництво ощадкаси, яким керував Зигмунд Кендзерський, завершилося в 1891 році. Вдале, вдумливе планування зовнішніх і внутрішніх об’ємів, зручність внутрішніх функціональних зв’язків, парадність інтер’єрів головного вестибюля і кулуарів – усе це ставить львівську споруду в ряд кращих зразків тогочасних будівель Східної Європи.
Будівля каси на поштівці початку XX ст.
У будівлі наявні неоренесансні та необарокові мотиви, які гармонійно в ній поєднуються. Фасади оздоблено рустом з ламаного каменю, жовтою цеглою , майолікою, кованими металевими декораціями, що були виготовлені львівською фабрикою Пйотровича і Шумана. Привертають увагу великі металеві грати на вікнах та кована брама, виконані львівською майстернею Яна Дашека…
Будівля ощадної каси у Львові на поштівці кінця XIX ст.
Наріжний напівциліндричний купол прикрашений алегоричною скульптурною групою Леонарда Марконі “Ощадність”, що символізує економічний прогрес Галичини.
Поштівка поч. XX ст. – на другому плані будівля каси
Оздоблення фасаду та інтер’єрів – це колективна творчість групи провідних митців Львова: Герасимовича, С.Левандовського, Л.Марконі, Ю.Марковського, Т.Попеля, Усьцієнського…
Галицька ощадна каса на поштівці 1914 року
Окрім Марконі, автора скульптурної групи на наріжнику, оздобленням споруди займались скульптори Юліан Марковський та Станіслав Роман Левандовський. Перший – автор статуї “Фортуна”, що знаходиться у вестибюлі, а другий оздоблював Золоту залу з дубовими панелями і барельєфним фризом “Праця”.
Ветерани Січневого повстання 1863 року на фоні будівлі каси. Фото 1923 року
Каса мала неабияку популярність, свої особливості – суми до тисячі крон виплачувались без попередження; щоб отримати більшу суму треба було заздалегідь попередити дирекцію. Дуже популярною була така форма заощадження дрібних внесків, як збереження грошей в металевих банках-скарбничках з емблемою Каси – рельєфним зображенням мурашки. Скарбничка видавалася при відкритті рахунку на суму не меншу 6 крон. Сталеві банки замикалися, ключ зберігався в Ощадній Касі, скарбничку можна було відкрити тільки в присутності працівника установи…
Вид на Галицьку ощадну касу. Фото 1925 року
Неабияку мистецьку цінність мають вітражі цієї споруди. Одночасно із завершенням будівельних та оздоблювальних робіт у віконних отворах будівлі було встановлено 21 вітражне полотно, виготовлене фірмою “Tiroler Glasmalerei” в 1891 році.
Один з віражів Галицької каси збережний донині. Фото 2012 року
У перше повоєнне десятиліття тут розташовують Інститут народознавства НАН України та Музей етнографії та художнього промислу.
Один з вітражів Галицької каси. Фото 2012 року
Від 1951 року приміщення на проспекті Свободи, 24, де тоді знаходився Музей художнього промислу, віддали під новостворений музей В. І. Леніна. Усі етнологічні колекції вирішили перевести у будинок колишньої Галицької каси. Відтоді тут знаходиться Львівський музей етнографії та художнього промислу. У 1982 р. при музеї було створено Львівське відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського АН УРСР. У 1991 р. розпорядженням Президента АН України відділення було переведено у статус Інституту народознавства АН України.
"Брістоль" - перша готельна імперія у Львові. Історія у зображеннях.
Готель “Брістоль” у Львові має довгу та бурхливу історію.
Готель “Брістоль”на вулиці Кароля Людвіка (нин. пр-т Свободи). Фото поч. XX ст.
Початком майбутньої імперії був ресторан Зигмунта Ценгута , відкритий 1894 року.
Будинки сучасного проспекту Свободи №19-21, місце розташування давнього готелю “Брістоль”. Фото 2015 року
Згодом, на початку XX ст., у будинках № 19–21 на вул. Карла Людвіга (нині пр-т Свободи), споруджених в середині XIX ст., було відкрито готель, як у майже всіх будівлях непарного боку вулиці.
Поштівка Зенгута із зображенням локації готелю “Брістоль”.Поч. XX ст.
З кінця ХІХ ст. до 1939 року сучасна центральна вулиця Львова має особливе значення – це своєрідна головна артерія тогочасного міста.
Реклама готелю “Брістоль” у пресі поч. XX ст.
Вигідне розташування на головній вулиці, поміркована вартість номерів — від 2,40 до 10 корон — гарантували власнику успіх.
Сучасний вигляд будівель колишнього готелю. Фото 2015 року
Винахідливість власника була безмежною: десь в глибині готелю працювала “фабрика пуделок”, продукуючи упаковки до всього, що можна було тут купити – а послуг справді вистачало…
Реклама “Брістолю” у пресі початку XX ст.
Зигмунт Ценгут разом із дружиною, яка активно сприяла розвитку справи, на поч. XX ст. відкрили готель “Савой” у середмісті (на розі вул. Галицької-братів Рогатинців), зробили ресторацію “Брістолю” однією з найбільших у місті, впровадили одну з перших регулярних вар’єте програм у Львові.
Фасад головного входу “Брістолю”. Фото 2015 року
На вул. св. Мартина З (нині вулиця Жовківська) Ценгут обладнав підприємство під назвою “Парова пральня Ценгута”, що вповні задовольняло потреби готелю.
Власник “Брістолю” із дружиною, стаття з преси, поч. XX ст.
Винахідливий підприємець Зигмунт Ценгут використовував всі можливості, що дарував час та фінансовий стан.
Реклама готелю у пресі поч. XX ст.
У будинку №19 десять місяців на рік працював театр “Розмаїтості” — театр-вар’єте з 14-денною змінною програмою.
Реклама готелів Зенгута – “Брістоль” і “Савой” (кут вул. Галицька-бр. Рогатинців). Преса поч. XX ст.
Беручи до уваги розташування готелю поряд з єврейською дільницею (вул. Різницька-нин.вул.Наливайка), З. Ценгут запровадив в будинку № 21 кошерний ресторан.
Парова пральня готелів Ценгута на вул. Св.Мартіна (нин. вул. Жовківська). Поштівка поч. XX ст.
Від 1930 і до 1939 рр. в цьому будинку працював дансинг-бар “Palais de Dance-Bristol” з нічними розважальними програмами, один з найбільш популярних у передвоєнному Львові.
Світлова реклама на готелі “Брістоль”. Фото до 1939 року
Під час німецької окупації (1941-1944 рр.) готель продовжував свою роботу, ресторан з пивним баром у ті часи користувались неабиякою популярністю.
Вестибюль “Брістолю” у роки німецької окупації
Після війни ще кілька років офіційною назвою лишався “Брістоль”, оскільки перейменували головну вулицю і вона стала вулицею 1 Травня, готель з рестораном також отримали назву “Першотравневого”.
Пивний бар готелю “Брістоль” у роки німецької окупації. Фото 1942 року
У повоєнні роки в приміщеннях першого поверха розташували годинникарську майстерню та перукарню.
Готель у радянські часи. Фото 1960-1970-х рр.
Нині перші поверхи орендовані приватними підприємствами.
Сьогоднішня розповідь про Свято-Покровський кафедральний собор УПЦ КП у Львові (Колишній костел св. Миколая та монастир Тринітаріїв) буде про чотири найголовніші ікони цього чудового храму. Як ви пам’ятаєте, попередніх публікаціях ми розповідали про історію появи у Львові монахів-тринітаріїв та унікальні домінанти тринітарського храму, а сьогодні докладно зупинимось на унікальних іконах цього храму. Розповідає кандидат історичних наук, історик-медієвіст, архівіст Василь Кметь.
Сьогодні, як і в давні часи, до Свято-Покровського кафедрального собору УПЦ КП у Львові (Колишній костел св. Миколая та монастир тринітаріїв) приходить багато вірних для того, щоб помолитися, смиренно схилити голови, просити опіки Пресвятої Богородиці перед її іконами.
Від давнього часу в оздобі храму поєднувалися різні традиції. Сьогодні у православному соборі вшановується ціла низка великих святинь. Серед них: ікона Божої Матері Млекопитательниці, копія якої передана до нашого собору зі святої гори Афон, образ, історія якого сягає витоками ще VI століття; образ Святого Сави Освяченого, що був переміщений із Єрусалиму до Хіландарського монастиря, а згодом його вшанування уже було поширене у православних церквах Європи; ікони святої Варвари та святого Макарія, митрополита Київського, – великі святині української землі із часточкою мощей святих.
Ікона Божої Матері Млекопитательниці
Від 1108 року мощі Святої Варвари благословляють українську землю своїм перебуванням у Михайлівському Золотоверхому монастирі. Після його зруйнування, рака зі святинею була перенесена до кафедрального Володимирського собору, звідки й була передана часточка мощей до нашого собору – Покрову Пресвятої Богородиці. Свята Великомучениця Варвара шанована усім християнським світом.
Ікона Святої Великомучениці Варвари з часточкою мощей
Святий Макарій митрополит київський загинув наприкінці XV ст., захищаючи свою громаду і відмовившись покинути літургію перед наступом татар. Пізніше тіло митрополита Макарія було виявлене нетлінним. Чудеса, які діялися на його мощах, стали свідченням особливого Божого благовоління та започаткували традицію вшанування великого ієрарха на українських землях.
Ікона Святого Макарія з часточкою мощей
Особливою святинею Свято-Покровського кафедрального собору є також кіот з копією чудотворної ікони Львівської Богородиці. Унікальна пам’ятка, що походить ймовірно із XV сторіччя, 1534 року була освячена для латинського кафедрального собору, згодом вона була передана до вірменської громади і зберігалася там досить тривалий час. Ще у XIX сторіччі ця ікона була окрасою палацу вірменських архієпископів у Львові. Згодом ікона була експонована на виставках у міжвоєнний період, а в післявоєнні роки вважалася втраченою. У 1980-их роках, завдяки зусиллям директора національної картинної галереї Бориса Возницького, ікона була врятована, відреставрована і повернута до музейної експозиції. Із роками вшанування ікони не припинялося, а традиція поклоніння перед образом Богородиці Львівської набирала все більшого пошанування, все більшого поширення.
Кіот з копією чудотворної ікони Львівської Богородиці
Сьогодні у картинній галереї обладнано каплицю, де особливо вшановується ікона, а на Введення в храм Пресвятої Богородиці у 2010 році цей образ був переміщений до Свято-Покровського кафедрального собору, де відбулося урочисте його прославлення. Чин прославлення очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. До нього доєдналися представники Української Греко-Католицької Церкви і Римо-Католицької Церкви.
Таким чином, образ Пресвятої Богородиці Львівської став символом єднання християн Львова, адже ікона, яку написав православний іконописець, тривалий час вшановувалася в латинському кафедральному соборі, представниками вірменської апостольської церкви, а сьогодні своєю присутністю благословляє львів’ян усіх конфесій.
У 2011 році було започатковано також традицію благословення образом Пресвятої Богородиці львів’ян у день міста Львова.
ікона, написана православним іконописцем, тривалий час вшановувалася в латинському кафедральному соборі, шанувалася представниками вірменської апостольської церкви, а сьогодні своєю присутністю благословляє львівян усіх конфесій.
У 2011 році було започатковано також традицію благословення образом Пресвятої Богородиці львів’ян у день міста Львова.
Василь КМЕТЬ
кандидат історичних наук, історик-медієвіст, архівіст
Ця публікація є продовженням співпраці нашого сайту Фотографії старого Львова і сайту Духовна велич Львова і відкриває цілий цикл унікальних публікацій. Чекайте на продовження найближчим часом.
Австро-Угорський банк у Львові - найбільша фінансова установа Галичини
Формування банківської системи нового типу, що мала відповідати вимогам нового часу та поступу, розпочалось в Галичині з середини XIX ст. Австрійське законодавство щодо заснування банків, у порівнянні з тією ж Росією, було значно ліберальнішим, тим більше – отримати концесію на створення банку у переважно аграрному краї було порівнянно нескладно.
Будинок Австро-Угорського банку у Львові. На розі нин. вул. Листопадового Чину-Б.Лепкого. Фото 2015 року
У 1853 p. у Львові було відкрито філію Австрійського національного банку (згодом, після 1867 року перейменованого на Австро-Угорський). У Галичині й на Буковині цей банк мав 12 філій, які здійснювали операції з іпотечними позиками, обліком векселів, зберігали вклади, фінансували господарства великих землевласників.
Будинок Австро-Угорського банку на поштівці 1914 року
Першою адресою цієї найбільшої фінансової потуги імперії була вулиця Кароля Людвіка,3 (нин. пр-т Свободи). Згодом, 1891 року, філія переїздить на львівську Уолл-стріт, нинішню вулицю Січових Стрільців, 9, де на зламі століть були зосереджені ключові фінансові, деякі адміністративні установи краю.
Скульптурний фриз на наріжнику будівлі банку, виконаний Ю. Белтовським. Фото 2015 року
Австро-Угорський банк утримував основні позиції по всіх банківських операціях, йому належала головна роль на місцевому грошовому ринку. У 1900 р. його акціонерний капітал становив астрономічні 210 млн. крон. Цей банк був розрахунковим центром у цілій Галичині. В його центральному відділенні приватні комерційні та окремі земельні банки тримали частину своїх капіталів.
Нову споруду для банку, на нинішній вулиці Листопадового Чину, збудували у 1912-1913 рр. у стилі модернізованого класицизму архітектори Михайло Лужецький та Едмунд Жихович.
Нинішня вул. Університетська, на другому плані споруда Австро-Угорського банку. Фото Марек Мюнц
Передусім, привертає увагу загальна монуметальність, суворість споруди, та широкий фриз з гарних неокласичних горельєфів, що змінюються вище ампірними пілястрами. Оздобленням фасадів займався скульптор Юліан Белтовський.
Банк Польський у приміщенні давнього Австро-Угорського банку. Поштівка міжвоєнного періоду
Внутрішня оздоба будинку також відповідає своєму застосуванню: типове для банків кабінетно-коридорне внутрішнє планування. Основною структурою інтер’єру є центральний операційний зал, до якого ведуть широкі парадні сходи. Вітражі, що знаходяться на сходовій клітці, збереглись ще з періоду забудови…
Бічний фасад будівлі банку з вул. Листопадового Чину. Фото 2015 року
Австро-Угорський банк у Львові можна вважати “банком банків” Галіції, ініціатором розвитку промисловості краю. У 1888 році філія інвестувала 48 мільйонів крон у інші акціонерні банки Галичини та Буковини, маючи багатомільйонний портфель облігацій та іпотечних паперів (на поч. XX століття майже половина всіх іпотечних операцій проводилася в галицьких відділеннях, насамперед у львівських). З початку 1890-х львівська філія АУБ почала інвестувати капітали у заснування промислових і торгових підприємств.
Львівський трамвай – єдина трамвайна система у Західній Україні, найбільша вузькоколійна система України, а також перша трамвайна мережа і друга електрифікована в Україні. Львівський електричний трамвай від самого початку свого існування був візитівкою міста – ним пишались, його оспівували у піснях, завдяки йому місто отримало централізовану електрифікацію. Які ж трамваї бачило наше місто починаючи з 1894 року?
Трамвай компанії Siemens & Halske.
Трамвай Siemens & Halske у Львові.
Трамвай SB Tw Siemens & Halske використовувався на перших регулярних трамвайних лініях Європи біля Берліна (травень 1881), неподалік Відня (1883).
Вагон човникового типу мав з двох сторін відкриті кабіни водія та центральну закриту пасажирську кабіну з 18 сидячими і 13 стоячими місцями. Довжина вагону в залежності від модифікації становила 5,560 м — 6,010 м при висоті 2,900 м, ширині 2,200 м. Дерев’яний корпус перших трамвайних вагонів виготовляла фабрика Wagonfabrik A.G. vorm. Paul Herbrand et C-ie у Кельні. Підпружинений корпус встановлювався на металевій рамі, у якій були закріплені дві колісні пари з базою 1500 мм. Рушійні колісні пари призначались для колії шириною 1000–1435 мм та мали діаметр коліс 750 мм. Вони були з’єднані через систему шестерень з електродвигуном постійного струму потужністю 8,8 кВт (згодом 18,4 кВт). Конструктивна швидкість трамваю складала 15 км/год. При встановленні нового потужнішого двигуна маса трамваю зросла з 4,0 т до 4,8 т. Моторні вагони використовувались з причіпними вагонами.
Аналогічні вагони також було куплено трьома партіями для використання на першій трамвайній лінії Львова у кількості 24 одиниці (16 (1894); 6 (1895); 2 (1899)) та отримали номери 1-24. Усі вони були списані 1920 року.
Трамвай Sanok SW-1.
Трамвай Sanok SW-1 у Львові.
Трамвай Sanok SW-1 розробили у зв’язку із запланованою з липня 1900 року електрифікацією ліній кінного трамваю Кракова з шириною колії 900 мм. У Першого Галицького акціонерного товариства для будівництва вагонів і машин в Сяноку замовили перші 20 вагонів.
Ці трамваї сподобались у Львові, куди закупили 90 моторних вагонів та 20 причіпних впродовж 1903–1908 років.
Вагони Sanok SW-1 відзначались малою аварійністю, що дозволило експлуатувати їх до 1970-х років.
Модифікації вагонів відрізнялись розміром, кількістю вікон пасажирської кабіни, де пасажири розміщувались на дерев’яних лавах. З двох сторін пасажирська кабіна відмежовувалась від відкритих площадок розсувними дверима, де розміщувалось місце водія. З часом ці площадки отримали вхідні двері. Вагони мали довжину 8400 мм, ширину 1900 мм, висоту 3300 мм при масі 8 т. Два електромотори мали потужність по 14 кВт. Дві рушійні колісні пари кріпились до металевої рами і були підпружинені поздовжніми ресорами. Трамваї використовувались на коліях 900–1000 мм. Моторні вагони використовувались з причіпними вагонами Sanok TW-1.
Модель Sanok SN1.
Трамвай Sanok SN-1 у Львові.
Електричний трамвай Sanok SN1 виготовлявся на фабриці у Саноку та фабриці у Граці впродовж 1912–1936 років та використовувався для перевезення пасажирів зокрема у Кракові, Львові.
Односекційний трамвай Sanok SN1 човникового типу з двох сторін мав закриті кабіни управління з пониженою підлогою, вхідними дверима, що не вимагало на трамвайних лініях наявності поворотної розв’язки лінії і які були відділені розсувними дверима від пасажирської кабіни. Водій управляв трамваєм стоячи. До 1920-х років пасажирська кабіна ділилась розсувними дверима на два відділи, де у 1-му класі дві поздовжні лави мали шкіряне покриття (10 місць), а у 2-му класі їх покривав дерев’яний орнамент. Трамвай мав дерев’яний каркас корпусу з дубу та буку, встановлений на двох підресорених візках з двома колісними парами. Ліроподібний струмоприймач використовували для знімання струму з контактного провідника. Трамвай мав електричне і механічне гальма. Максимальна швидкість становила 40 км/год при масі 13 000 кг. Вагони призначались для колії 1435 мм та мали 24 сидячих і 32 стоячих місць. Трамвай обладнувався двома електродвигунами по 33 кВт кожен.
На основі цих трамваїв виготовляли безмоторні причіпні вагони PN1. До Львова вагони SN1 поставляли впродовж 1912-13 років та у 1920-х роках. Моторні вагони мали номери 163-184, причіпні – 221–240. У 1950-х роках вагони були перероблені та використовувались до межі 1960-х — 1970-х років.
Трамвай компанії “Lilpop, Rau & Loewenstein”.
Трамваї Lilpop на старій фотографії.
Трамвай Lilpop – односекційний трамвай човникового типу з двома закритими кабінами управління для колії шириною 1000 мм. Виготовлявся компанією “Lilpop, Rau & Loewenstein” у Варшаві з 1927 до 1938 років. У Львові курсувало 15 моторних вагонів, які поставлялись у місто у 1926 (5 вагонів, № 185—189) і 1929 (10 вагонів, № 190—199) роках та 15 причіпних вагонів – у 1926 (5 вагонів, № 241—245) і 1929 (10 вагонів, № 246—255) роках. Працювали у Львові ці трамваї до 1950-х років.
Трамвай Lowa T-54/B-54.
Трамваї Lowa T-54 з вагонами Lowa B-54 на старій фотографії.
Lowa T-54/B-54 — серія східнонімецьких вагонів. У 1955 році з заводу надійшло 6 моторних (Lowa T-54, № 401—406) та 6 причіпних (Lowa B-54, № 501—506) вагонів. У 1960 році надійшло ще по 5 вагонів з Кишинева, які отримали номери 425–429 та 525–529, відповідно. Були зняті з маршрутів у 1972 році.
Трамваї марки Gotha:
Трамвай Gota T-57 на старій фотографії.
Gotha T-57/B-57 — серія східнонімецьких вагонів, яка мала моторну (Gotha T-57) та причіпну (Gotha B-57) модифікації. Всього у Львові працювало 27 моторних і 23 причіпні вагони. У 1957–1958 роках з заводу надійшло 15 моторних та 15 причіпних вагонів. У 1961 році надійшло 2 моторних вагони з Кишинева, у 1971 — 10 моторних і 8 причіпних вагони з Сімферополя. Моторні носили номери 407–421, 430–431 і 481–490; причіпні — 507–521 і 581–588. У 1972 році вагони № 507 та № 508 отримали номери 530 та 531 відповідно.
Відреставрований трамвай Gotha T-59.
Gotha T-59E/B-59E — серія з 5 моторних (Gotha T-59E) вагонів поставок 1960 (№ 422—424) і 1961 (№ 432—433) років та 5 причіпних (Gotha B-59E) вагонів поставок 1960 (№ 522—524) і 1961 (№ 532—533) років.
Серія “Gotha G4-61”.
Gotha G4-61 – серія східнонімецьких зчленованих трьохсекційних чотирьохосних трамваїв, що вироблялись у м. Гота. У 1966-1967 роках до Львова було поставлено 50 таких трамваїв, № 601/701—650/750.
Трамваї моделі Gota T-62 у Львові.
Gotha T2-62/B2-62 — серія східнонімецьких вагонів, яка мала моторну (Gotha T2-62) та причіпну (Gotha B2-62) модифікації. Всього у Львові працювали 41 моторний (№ 434—474) і 39 причіпних (№ 537—574) вагонів. 14 моторний і 14 причіпних вагонів були поставлені у 1963—65 роках з заводу; а 27 моторних та 25 причіпних вагонів надійшли у 1969—72 з Кривого Рогу, Дніпропетровська та Одеси.
Трамваї марки Tatra:
Трамваї серії “Tatra KT4SU” на вулицях Львова.
Tatra T4— моторні односекційні чотиривісні вагони. Почали надходити з заводу ČKD Tatra 1972 року. Перша партія складалася з 10 вагонів. Наступного року надійшло ще 17. Ці вагони постачалися до Львова до 1979 року. Всього було придбано 73 таких вагони; вони отримали номери від 801 до 873. Також у 90-их роках після розвалу Львівського трамвайно-тролейбусного ремонтного заводу для Львова поставили ще 9 капітально відремонтованих вагонів, які раніше поставили на ремонт з Калінінграду. Усі львівські Tatra T4 належать до модифікації Tatra T4SU, адже в часи їх поставок Львів входив до Радянського Союзу. Після закриття трамвайного депо № 1 всі вагони були виведені з експлуатації.
Трамваї серії “Tatra KT4A2” на вулицях Львова.
Tatra KT4A2SU – зчленований двосекційний чотирьохвісний трамвайний вагон для одностороннього. Трамваї виготовлялися акціонерним товариством «ČKD Tatra» на заводах у Сміхові та Злічіні із 1973 по 1997 рік. Вагони експлуатуються у Львові з 1976 року. Усього у 1976 — 1988 роках до Львова надійшло 145 трамвайних вагонів цієї модифікації, а з 2007-2013 роки до Львова надійшло ще 27 вагонів серії Tatra KT4A2 з Ерфурта і Гери.
Трамваї Електрон T5L64 і Електрон T3L44.
Трамваї “Електрон” львівського виробництва.
Технології не стоять на місці – йде інформаційний прогрес, з’являються нові стандарти якості перевезення, у 2013 році на вулицях Львова з’явився новий низькопідлоговий п’ятисекційний шестиосний трамвай Електрон T5L64 (№ 1179) львівського виробництва, а у 2014 році його молодший брат – трьохсекційний чотирьохосний – Електрон T3L44 (№ 1180). Трамваї можуть перевозити до 250 і 160 пасажирів відповідно.
Термін «coworking» з’явився в 2005 році. Зараз існує більше 2000 коворкінг-центрів по всьому світі. Ця модель роботи полягає в тому, що, замість роботи вдома, фрилансери часто винаймають спільне приміщення, залишаючись незалежними і вільними. Коворкінг-центри можуть бути корисними для фрилансерів, студентів, людей, що перебувають у відрядженні, компаній, які проводять тренінги, конференції та ін.
Communa
Умови: окрім умов для коворкінгу, є настільні ігри, мольберти, маркери, олівці та фарби та ін. А також умови для ділових зустрічей, презентацій проектів, обговорення та втілення в життя власних ідей.
Communa
Тарифи:
вдень 15 хв – 7,25 грн (1 година – 29 грн),
вночі 30 хв – 8,5 грн (1 година – 17 грн).
Кожна наступна година коштує 19 грн
Розклад роботи: 24 години на добу
Адреса: вул. Галицька, 1, 2-й поверх
Startup кафе Сome in
Умови: в «Startup кафе come in» можна працювати над проектами, підготуватися до пар, розроблювати бізнес ідеї, а також спілкуватись з друзями і бавитись у настільні ігри.
Startup кафе come in
Тарифи:
Вартість – 18 грн/год,
вартість місячного абонементу – 800 грн,
вартість денного абонементу – 65 грн.
Оренда всього закладу на 1 год – 400 грн, на день – 2400грн.
Оренда конференц-залу на 1 год – 200 грн, на день – 1000 грн.
Розклад роботи: щодня з 11:00 до 23:00.
Адреса: вул. Крушельницької, 3
Стартап депо | Startup depot
Умови, тарифи:
«Знайомий»
Варіант для тих хто хоче спробувати щось нове, але все ще вагається зробити крок до змін. Доступ пн-пт 10:00-19:00, 100 ₴/ день.
Startup depot
«Товариш»
Гарний варіант для людей, які перебувають короткий час у місті і шукають зручного офісу для зустрічей та роботи. Доступ пн-пт 10:00-19:00, 400 ₴/ тижд.
«Учасник»
Найкращий варіант для фрілансерів, програмістів та дизайнерів, які шукають місце для роботи та зустрічей. Доступ 24/7, доступ до подій у startup depot, 1000 ₴/ міс.
«Резидент»
Ідеальний варіант для засновників які вже працюють над проектами та шукають можливостей для зростання. Персоніфіковане робоче місце, доступ 24/7, доступ до подій у startup depot, 1200 ₴/ міс.
Розклад роботи: пн-пт 10:00-19:00. Доступ для резидентів 24/7
Адреса: вул. Весняна, 4
Годо коворкінг
Умови: Коворкінг godo – спеціально створений простір для того, щоб цілеспрямовано робити свою роботу, надихались, спілкувались та отримували необхідну підтримку чи компетенцію від інших учасників коворкінгу.
Годо коворкінг
Тарифи:
«Новачок» 400 грн 350 грн/тиж
«Власна справа» 999 грн/міс
«Своя людина» 899 грн/міс
Розклад роботи: 24 години на добу
Адреса: Вул.троф’яна, 4
Betaplace
Умови: Це місце, де збираються люди з різних сфер щоб комфортно працювати. Зручний простір і офісна інфраструктура дозволяють зосередитися на роботі.
Betaplace
Тарифи:
день – 100₴,
тиждень – 400₴,
місяць – 1200₴,
проведення майстер-класів та презентацій — від 100 ₴/година.
Загальна Крайова виставка у Львові 1894 року - кадри та цифри
5 червня 1894 року, на площі близько 50 га, розташованій на верхній терасі мальовничого Стрийського парку, розпочала свою роботу Загальна Крайова виставка, приурочена до 100 річниці повстання Тадеуша Костюшка – найбільша атракція за всю історію Галичини.
Рекламний плакат Загальної виставки Крайової у Львові, 1894 рік
За підрахунками, аби повністю оглянути територію виставки, секції і відділи, палаци, павільйони, кав’ярні та цукерні тощо, потрібно було витратити тиждень часу.
Головна брама виставки Крайової від нин. вулиці У.Самчука
Загальна сума коштів на організацію Загальної Крайової виставки 1894 р. склала близько 600 тисяч злотих.
Трамвайна лінія неподалік головної брами виставки, нин. вул. У.Самчука. Фото 1894 року
На території виставки розплановано, збудовано та облаштовано найкращими фахівцями 130 павільонів, згідно зі спеціалізацією, виставка поділялася на 33 секції.
Кінцева трамвайної лінії Вокзал-Виставка. Фото 1894 року
Лише освітлення обійшлося організаторам події у 80 тисяч гульденів, у той час як спорудження найрозкішнішого павільйону мистецтв – усього у 60 тисяч…
Стовбури під сваї і для будівництва павільйонів виставки. Фото до 1894 року
7 вересня 1894 року Загальну Крайову виставку відвідала монарша особа – її опікун імператор Франц Йосиф I.
Художник Тадеуш Попель під час роботи над тимпаном одного з павільйонів виставки. Фото до 1894 року
Тільки три значні об’єкти витримали випробування часом: Палац Мистецтв, Рацлавицька Панорама та водонапірна вежа.
Урочисте відкриття виставки 5 червня 1894 року
В каталозі виставки описано близько 2 870 позицій, серед яких перелічено вироби, устаткування та інші матеріали, пов’язані з веденням сільського господарства, різного роду промислами або діяльністю промислових чи дрібних підприємств…
Лірник при вході на територію етнографічного відділу виставки Крайової. Поштівка 1894 року
Мистецтво на виставці представляли близько 800 експонатів, дві тематичні групи на виставці та 4 спеціалізовані павільйони.
Павільйон промисловості на виставці Крайовій. Фото 1894 року
Канатна дорога, що функціонувала протягом першого місяця роботи виставки, рухалась за допомогою газового мотору із швидкісю 1.3 м./сек., долала близько 200 м.
Головна алея виставки. Фото 1894 року
Кругла мурована споруда водонапірної вежі загальною площею 99, 58 кв. м збудована з каменю та цегли у вигляді середньовічної башти, вона була однією з оздоб Крайової виставки.
Загальна панорама виставки. Фото 1894 року
На території нафтового відділу виставки демонструвалась система канадського машинного буріння, протягом 8 днів було пробито свердловину глибиною 501 метр.
Павільйон багатств графа Романа Потоцького на виставці. Фото 1894 року
Один з найкращих павільйонів – Палац промисловості мав площу 5 985 кв.м та висоту центрального куполу 32 метри.
Канатна дорога на виставці. Фото 1894 року
Павільйон фірми L.Proux & G. Kondratowicz був одним з найоригінальніших, виконаний за проектом Францішека Чеха у вигляді пляшки коньяку діаметром 3,54 м, висотою 15,1 м.
Канатна дорога на газовому двигуні. Фото 1894 року
Ефектний світло-музичний фонтан був споруджений у центрі головної площі Загальної крайової виставки 1894 року. Загалом фонтан складався з 11 груп трубок, з яких водні струмені піднімалися на різну висоту і підсвічувалися різнокольоровими лампами у супроводі музики. Площу освітлювали 102 лампи (12 амперів) та 1500 жарівок, фонтан працював від 9-ої години вечора.
Світло-музичний фонтан на центральній площі виставки. Фото 1894 року
Від 5 червня по 16 грудня 1894 року Загальну виставку Крайову у Львові відвідали 1 146 329 особи.
Останній проект Тадеуша Обмінського або бібліотека у стилі ар деко
Для багатьох стане відкриттям, що у Львові понад півтора століття успішно функціонує одна з найбільших книгозбірень вищих навчальних закладів України – бібліотека Львівської політехніки, історія якої розпочалась далекого 1844 року…
Бібліотека Львівської політехніки. Фото 2015 року
Утворено бібліотеку паралельно із появою Технічної академії у Львові. Початки виявилися важкими, перша збірка гине при обстрілі і пожежі, разом із будинком академії на розі вулиць Театральної і Вірменської, під час буремних подій “весни народів” у Львові 1848 року.
У відновленому після пожежі будинку бібліотеці виділили одну невеличку кімнату з дуже складними умовами для роботи. Скромні кошти книгозбірні, які надходили від керівництва Академії та від студентів як оплата за користування книжками, не дозволяли купляти достатню кількість літератури.
Бібліотека Львівської політехніки. Фото 1934 року
Станом на 1871 році, майже за 30 років існування бібліотеки Технічної академії, в її фондах було накопичено лише 3600 томів. У той час бібліотека не мала ні штатних працівників, ні належного приміщення, фонди її були не впорядковані і користуватися ними було дуже складно, систематичного обслуговування теж не було. Справами бібліотеки безпосередньо займався сам ректор, який здійснював закупівлю книг, передплату журналів, вів облік в інвентарних книгах і, якщо йому вистачало часу, видавав книги студентам та викладачам…
Фасад бібліотеки Політехніки. Фото 2015 року
Протягом друго половини XIX століття книгозбірня продовжувала змінювати адреси, доки із завершенням будівництва головного корпусу Політехніки (1877 рік), клопотанням Юліана Захаревича, бібліотеці було відведено чотири кімнати на другому поверсі з північного боку. Безпосередньо студентській читальні та книгозбірні відводилася одна зала, яка у зимову пору обігрівалася калорифером, друга була запасною. Поруч зі студентською розташовувалася кімната для професорів.
Бібліотека на німецькій поштівці 1943 року
На кінець XIX ст. фонд зріс до 14 тисяч примірників, близько 300 тисяч читачів регулярно користувались бібліотекою… Приміщення було надто малим, катастрофічно не вистачало місць для читачів. Гостро постало питання про збільшення площі бібліотеки та її штату.
ініціатором будівництва нової бібліотеки був один з професорів Львівської політехніки, видатний учений, доктор Казімеж Бартель. За оголошеним конкурсом проектів на будівництво бібліотеки найкращим визнано проект професора Політехніки Т. Обмінського. У 1929-1934 р.р. за його проектом спеціально для бібліотеки збудовано окреме приміщення на вул. Нікоровича (тепер вул. Професорська,1). Цей проект виявився останнім остаточно завершеним у творчому доробку цього талановитого архітектора…
Читальна зала бібліотеки Львівської політехніки. Фото 1960-1970-х рр.
Будівля є пам’яткою архітектури першої половини ХХ ст. Тут вдало поєднано сучасні форми з елементами класичної архітектури, загальна стилістика первісного оформлення споруди – ар деко. По центральній осі в бік подвір’я виступає масивний ризаліт, в якому міститься книгосховище. Великий читальний зал вікнами виходить на вулицю. Простір між читальним залом і книгосховищем займає зал обслуговування читачів з великим скляним ліхтарем.
Фрагмент фасаду бібліотеки Політехніки. Фото 2015 року
Найбільш інтенсивний період розвитку бібліотеки припадає на 1970-80 роки. У 1970 році побудовано друге приміщення бібліотеки з семиярусним книгосховищем на 1 млн. томів. У новому приміщенні розмістилися всі відділи обслуговування студентів. Майже 1300 читачів одночасно могли працювати в нових читальних залах. Зростають усі показники діяльності бібліотеки, активно поповнюються фонди наукової та навчальної літератури – до бібліотеки щорічно надходить до 80-90 тисяч примірників нових видань.
Довгі роки Науково-технічна бібліотека Львівської політехніки міцно утримує призове місце серед бібліотек вищих навчальних закладів міста і України. Від 2006 року розпочалася інтенсивна робота з інформатизації НТБ та впровадження автоматизованої бібліотечної системи, мета якої — автоматизація всіх основних виробничих процесів бібліотеки, покращення якості обслуговування читачів та розширення списку послуг бібліотеки.
В п’ятницю, 3 квітня 2015 року о 18.00 в приміщенні найдавнішої бібліотеки України Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка (головний читальний зал, вул. Драгоманова, 5) відбулася конференція “Мандрівне бароко” та урок музики від метра барокової музики Жана-Крістофа Фріша.
Урок музики від метра барокової музики Жана-Крістофа Фріша в приміщенні Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка
Засновник ансамблю “Le Baroque Nomade” (“Мандрівне бароко”), фахівець барокової флейти Ж.-К.Фріш відшукує по всьому світу сліди взаємовпливів музичних творів європейського бароко і локальних традицій. Отож, анонсуючи результати дослідження музиканта, l’Alliance française збере квартет найкращих місцевих талантів під склепінням давнього храму єзуїтів. Цю мистецьку акцію присвячено вшануванню Моцарта у Галичині, адже саме у Львові жив і популяризував музичну спадщину батька його син Франц-Ксаверій.
Метр барокової музики Жан-Крістоф Фріш
Упродовж тривалого часу Львів займав особливе місце у культурному просторі Центральної Європи. Якщо у світі добре відомі твори скульптора Пінзеля, то мало хто знає про музичну культуру, що розвивалася тут у проміжку XVI – XVIII ст. Партитури, табулатури та численні нотні раритети залишаються мовчазним скарбом, захованим в архівах давнього міста. Однак час від часу чиясь дбайлива й небайдужа рука дістає із запилених фондосховищ цю дивовижну музику і оживлює її, спонукає зазвучати знову з іще більшим шармом та магічністю. Так, за ініціативи l’Alliance française de Lviv, до Львова прибуває відомий французький музикант Жан-Крістоф Фріш для того, щоб поділитися власним досвідом прочитання та відтворення музичних скарбів.
Директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка Василь Кметь
Директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка Василь Кметь розповів що відвідувачі університетської книгозбірні та гості заходу мають нагоду не тільки насолодитись гармонією давніх музичних творів у виконанні Ж.-К.Фріша, але й ознайомитись із експозицією фотографій Ферранте Ферранті “Пінзель і барокова Європа”.
Директор “Альянс Франсез” у Львові, Бернар Улья
Директор “Альянс Франсез” у Львові, Бернар Улья розповів що зустріч з Ж.-К.Фріша відбувається в рамках “Французької весни” і запросив усіх присутніх у вівторок на 19.30 на концерт барокової музики в Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла. Також він презентував книжку Жана-Крістофа “Мандрівне бароко” (Frisch J.-Ch. Le Baroque Nomade. – [Lorai]: Actes Sud, 2014. – 230 p.)
7 цікавих фактів про музей Михайла Грушевського у Львові
Більшість українців асоціює Михайла Грушевського з Києвом і з його роллю в житті Центральної Ради УНР але мало хто знає, що кращі свої роки родина Грушевських, і сам Михайло, провели у Львові у своєму маєтку на теперішній вулиці Івана Франка під номером 154. Саме тут з 1998 року існує дуже теплий, затишний родинний меморіальний музей Михайла Грушевського. І сьогодні ми хочемо розповісти про цей музей зовсім небагато – всього сім цікавих актів.
1. Офіційно статус музею Михайла Грушевського цьому будинку було надано в 1998 році, а до цього будинок був філією музею Івана Франка.
Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові на вул. Івана Франка, 154
2. На даний час у музеї налічується більше 25 тисяч експонатів (одиниць збереження). Як для меморіального музею – це дуже багато. Сюди входять і меморіальні речі, і речі, котрі мають відношення до епохи, і речі, котрі належали родині Грушевського.
Експонати Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові на вул. Івана Франка, 154
3. На території музею росте президентський яблуневий сад. Свого часу, у травні 1999 року, під час зустрічі Президентів країн Центральної Європи, в саду музею яблуньки висадили всі Президенти – це Президенти Австрії, Болгарії, Німеччини, Польщі, Румунії, Словенії, Угорщини, України і Чехії.
Президентський яблуневий сад, що росте на території Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові на вул. Івана Франка, 154
4. Під час реставрації будинку вдалося зберегти автентичні розписи стін, ліпнину, кахель та плитку на веранді, двері та багато інших елементів.
Автентичні елементи Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові на вул. Івана Франка, 154
5. Також під час реставрації було збережено частину автентичної бруківки на доріжці, що веде від брами і до хати. В своєму щоденнику Грушевський згадував, що сам клав бруківку. Цілком можливо, що він міг класти і саме цю, збережену ділянку.
Частина автентичної бруківки на доріжці Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові на вул. Івана Франка, 154
6. В музеї знаходиться піаніно, котре належало родині Грушевських, але довший час знаходилося в Стрию у дальніх родичів родини. Коли піаніно повернулося в музей, за його задньою стінкою було знайдено багато забороненої літератури і періодичних видань.
Піаніно, за його задньою стінкою якого було знайдено багато забороненої літератури і періодичних видань
7. На головній брамі та на хвіртці збереглися оригінальні ковані монограми Михайла Грушевського, які за радянські часи не були зняті і знищені. Причиною цього може бути старанне приховування знавцями приналежності цього будинку родині Грушевських.
Оригінальні ковані монограми Михайла Грушевського що збереглися на державному меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові на вул. Івана Франка, 154
Надалі ми продовжимо вас знайомити з цим цікавим музеєм і його унікальними експонатами.
Найбільший банк Львова, або хто перший організував приміщення для велосипедів у місті
Львів належав до тих українських міст, які в другій половині XIX – першій третині XX ст., за часів австрійського панування, вирізнялися бурхливим ростом населення, промисловості, посиленням торговельно-економічних зв’язків. Швидкий темп росту визначало насамперед субстоличне становище Львова як центра так званого Королівства Галичини і Лодомерії (Володимирії). В місті були зосереджені державні, судові, церковні органи управління краєм, створювались та стрімко розвивались фінансово-кредитні установи, організації і товариства.
Колишня будівля Крайового Банку, зараз – головний корпус Львівського державного інституту фізичної культури, вул. Костюшка, 11. Фото 2015 року
На початку XX століття найбільшим серед львівських банків був іпотечний Банк Крайовий (Bank Krajowy dla Krolewstwa Galicii i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim), що був заснований 1881 року з капіталом у 2 мільйони крон для здешевлення іпотечного кредиту, прискорення аграрної реформи і кредитування сільського господарства.
Банк Крайовий у Львові. Фото кін. XIX ст.
Протягом 1895-1903 років, за проектом архітектора Юліана Цибульського, для установи зведено нову будівлю. Стиль споруди – історизм (неоренесанс). Будинок розташований на розі вулиці Костюшка та пл. Григоренка, в плані має V-подібну конфігурацію. Особливість, що одразу привертає увагу – вікна, на другому поверсі вони мають аркову форму, на інших поверхах – прямокутну. Прорізи вікон оздоблені маскаронами, рельєфними медальйонами та іншими формами ліпного декору. Вхід з вул. Костюшка оформлено порталом. Скульптурна композиція прикрашала й портик наріжника будівлі, проте вона не зберіглась…
Фрагмент оформлення порталу Банку Крайового. Фото 2015 року
Справи банку просувались непогано, за його роботою стежив Крайовий сейм, що призначав членів Ради установи. До 1907 року капітал Банку Крайового зріс до 15 мільйонів крон, і він стає найбільшим у Галичині також і за розміром капіталу. Установа могла надати 5%-ий кредит із найменшою сумою у 200 крон, це приваблювало дрібних кредиторів, проте дві третини клієнтів все ж були великими позичальниками. Це було найкращим свідченням успіху та популярності Крайового…
Наріжник будівлі Банку Крайового. Фото 2015 року
Звісно ж, не лише вигідими пропозиціями і фінансовим кліматом приваблював цей банк… Цікавий факт, Крайовий банк у Львові, тримаючи марку №1 в Галичині, організував перше у Львові приміщення для велосипедів своїх клієнтів і працівників.
Вчора 2 квітня 2015 року, о 18.30 в приміщенні кав’ярні-галереї «Штука», на вулиці Котлярській, 8 відбулося відкриття виставки «Лабіринти Еви Гати».
Друзі, знайомі, колеги і просто поціновувачі Єви Гати почали збиратися в кав’ярні, мабуть, з самого ранку, бо близько половини сьомої тут уже яблуку ніде було впасти. І публіка, котра прийшла на відкриття, була доволі незвичною. Тут, окрім художників, зібралися літератори та музиканти, письменники та вчені фізики.
Єва Гата на відкритті своєї виставки 2 квітня 2015 року в кав’ярні-галереї «Штука»
Для більшості гостей стало несподіванкою те, що Єва Гата розпочала малювати. Адже всі її знають швидше як письменницю, викладача, але зовсім не як майстриню пензля.
Тим не менше всі погодилися, що роботи її дуже цікаві і наповнені своїм, індивідуальним відчуттям кольору та світла.
“Заблукати в справжньому прадавньому лабіринті неможливо. Тут немає ні перехресних доріжок, ні розгалуження доріг. Кручена стежка, що бере свій початок від входу, неодмінно приведе до центру. То де ж криється загадка? Лабіринт – магічний символ посвяти, двері в інший світ, а витіювата дорога – шлях пізнання. Сягнувши центру, неофіт отримує відповідь на своє сокровенне питання і лише тоді повертається назад у колишній світ, щоб втілити в життя найпотаємніші мрії. На перший погляд усе просто, однак мало кому вистачає сили волі подолати цей шлях” – сказала Єва Гата, розповідаючи про незвичні образи своїх картин.
Експозиція триватиме в приміщенні кав’ярні-галереї «Штука» до 30 квітня, вхід вільний.
Довідково про художницю
Ева Гата (Коссак Ольга Святославівна) – українська письменниця. Кандидат фізико-математичних наук.
Народилася 23 серпня 1958 року у Львові, в родині вчителів англійської мови. Вчилася у Львівській середній школі №4 з поглибленим вивченням англійської мови, потім вступила до Львівського національного університету імені Івана Франка на факультет прикладної математики. Після закінчення працювала в науково-дослідницькому секторі при кафедрі прикладної математики. У 1992 році захистила дисертацію на ступінь кандидата фіз.-мат. наук. Нині є доцентом кафедри прикладної математики Львівського національного університету імені Івана Франка.
Життєве покликання – навчати студентів, писати книжки і малювати картини. Останніх десять років активно співпрацює з Афінським і Салоніцьким університетами (Греція), пише філософсько-містичні романи, які, на її думку, змінять світ на краще.
Автор книг: Очищення, або роблю, що хочу ( є переклад на російську та німецьку мови) 3-тє вид. – Львів: БаК, 2011. – 208с.;
З варяг у греки, або історія накреслена рунами. –Львів: БаК, 2008. – 208с.;
Тут і там, або стежка між Парнасом і Олімпом. – Львів: БаК, 2008. – 192с.;
Сюрпризи долі, або змагання між Аполлоном і Паном. – Львів: БаК, 2009. – 212с.
Три чесноти, або казка про оріхалк. – Львів: БаК, 2010. – 216с.
Соломія Амвросіївна Крушельницька (1872-1952) – українська оперна співачка, педагог. За життя була визнана найвидатнішою співачкою світу.
Музей всесвітньо відомої співачки Соломії Крушельницької у Львові розташований в будинку, де вона проживала. В експозиційних кімнатах представлені оригінальні фотографії, афіші, програми концертів, портрети, фрагменти сценічних костюмів, нотні видання, особисті речі артистки та інше.
вул. С. Крушельницької, 23
Під час екскурсії можна, ніби, поринути в минуле, побувати в артистичному світі С. Крушельницької і разом з нею пройти її життєвим шляхом. Дізнатися і порадіти її успіхам на сценах найпрестижніших театрів світу, ближче познайомитеся з її друзями та родиною і, нарешті, почути неповторний голос Великої Співачки.
Адреса: вул. С. Крушельницької, 23
Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької
Олена Львівна Кульчицька (1877-1967) – український графік, маляр. Автор понад 4000 художніх творів.
В експозиції музею – малярство, графіка художниці, декоративно-ужиткові твори, виконані за її проектами, а також архівні матеріали, фотодокументи і меморіальні речі.
вул. Листопадового Чину, 7
Музей засновано в колишньому помешканні художниці 1971 року. У майстерні, де працювала Олена Кульчицька, представлено олійне малярство раннього періоду: портрети, пейзажі та твори на побутову тематику, сюжетні композиції, декоративні меблі за проектом майстрині, малий ткацький верстат, верстат для друкування гравюр.
Окрім того, в експозиції музею присутня графіка, вишивки, твори на релігійну тематику: гобелен «Богородиця з Ангелами» (1910 рік), олійний живопис, кольоровий лінорит, керамічний сервіз.
Адреса: вул. Листопадового Чину, 7
Художньо-меморіальний музей Івана Труша
Іван Іванович Труш (1869-1941) – український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя Галичини. Його називали поетом кольору та сонця.
Експозиція висвітлює життєвий шлях і мистецький доробок художника. З часу відкриття діє постійна експозиція, представлена у двох розділах.
вул. Труша, 28
Перший розділ репрезентує талант Івана Труша у різних сферах мистецького та суспільного життя Галичини на межі ХІХ-ХХ століть. Тут можна побачити добірку фотографій та епістолярну спадщину з архіву митця, а також низку теоретичних публікацій, роздумів на актуальні теми культурного та мистецького життя.
У другому розділі експозиції увазі глядача пропонуються ліричні пейзажі, психологічні портрети автора та численні тематичні жанрові композиції.
Адреса: вул. Труша, 28
Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка
Іван Якович Франко (1856-1916) – український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч.
У фондах музею близько 26 тис експонатів. Найцінніші з яких – це особисті речі Івана Франка та його родини, рукописи письменника, першовидання його творів з автографами, оригінальні світлини.
вул. Франка, 150/152
Будинок Івана Франка розташований поблизу Стрийського парку. У ньому письменник, учений, політичний та громадський діяч жив та написав свої найкращі твори. У музеї повністю відтворено робочий кабінет Івана Франка – його улюблену кімнату. Збереглися фортепіано, за яким сидів Іван Якович, робочий стіл, за яким він працював.
Адреса: вул. Франка, 150/152
Музей Олекси Новаківського
Олекса Харлампійович Новаківський (1872-1935) – український живописець і педагог.
В експозиції представлені основі етапи творчого шляху визначного українського митця.
Будинок музею у 1911 року викупив митрополит Андрей Шептицький і передав його Національному музеєві для потреб українських митців. Таким чином, пізніше приміщення стало оселею та творчою майстернею Олекси Новаківського. У 1923-1935 роках тут діяв перший на західноукраїнських землях художній навчальний заклад – мистецька школа Новаківського.
вул. Листопадового Чину, 11
У березні 1972 року з нагоди урочисто відзначеного ЮНЕСКО 100-річчя від дня народження Олекси Новаківського у приміщенні майстерні відкрито художньо-меморіальний музей його імені.
Адреса: вул. Листопадового Чину, 11
Державний меморіальний музей Михайла Грушевського
Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934) – професор історії, організатор української науки, політичний діяч і публіцист. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917-1918).
Музей розповідає про життя, творчу й політичну діяльність Михайла Грушевського. У шести експозиційних залах музею подано характеристику практично всіх періодів життя і колосальної праці Михайла Грушевського. Особливий наголос ставиться, звісно, на висвітленні львівського періоду життя вченого (1894-1914). У Львові Грушевський прожив 20 років і цей період став найбільш плідним для вченого-історика.
вул. Франка, 154
Гордість фондової збірки – оригінали видань Михайла Грушевського, його світлини, листи вченого, особисті речі та речі членів родини, періодика, добірка автентичних документів. На території музею росте сад, висаджений дев’ятьма європейськими президентами під час Львівського саміту глав держав Східної та Центральної Європи у травні 1999 року.
Адреса: вул. Франка, 154
Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького
Леопольд Іванович Левицький (1906-1973) – український графік і живописець. Заслужений діяч мистецтв УРСР.
Музей Леопольда Левицького, організований 1984 року, розташований у колишньому помешканні художника, де він жив і творив від 1946 до 1973 року. В основу експозиції покладено специфіку середовища, в якому творив художник – інтер’єр квартири, речі особистого користування, частина творчого набутку митця.
вул. Устияновича, 10
Львівський Національний музей має у своїх фондах найбільшу збірку творів художника, більшість із яких подарувала його дружина Геня. Саме завдяки цій непересічній жінці музейні працівники отримали архів митця: листи, рукописи, документи, інші матеріали, які мають неоціненне значення для вивчення творчості й особистості Леопольда Левицького. Саме вона стояла в центрі посмертної популяризації імені Левицького, а наприкінці свого життя склала заповіт, згідно з яким творча спадщина й архів художника перейшли у фонди Національного музею.
З прадавніх часів люди помічали, що по світу існує безліч місць, де почуваєш себе значно краще, бадьоріше, здоровіше… Десь їх багато, а десь одиниці, проте люди прагнуть відчути їх чудодійну силу та приїжджають перевірити їх здатність з різних куточків планети.
Позначка теренкуру на території нин. парку І.Франка. Фото 2015 року
Є такі “місця сили” і у Львові. Варто зазначити, мова не йде про храми та інші сакральні місця, йдеться про енергетичні зони, інколи цілі маршрути які досі не займані людьми та відвідати їх можуть усі бажаючі не залежно від релігії чи інших вподобань.
Теренкури (від слів терен – місце, курація – оздоровлення) – це дозовані у часі і відстані прогулянки по рівній або пересічній місцевості з певним заданим фізичним навантаженням.
Єзуїтський сад у Львові (нині парк ім. І.Франка), одна з найбільш насичених теренкурами місцевостей. Поштівка поч. XX ст.
Ще 1885 року німецький лікар Ертель запропонував ввести таку методику оздоровлення організму. Він вважав що піші прогулянки по рівній місцевості у чергуванні з підйомами та спусками позитивно впливають на людину — і виявився правий. Теренкури досить швидко набули визнання по всій Європі та Азії.
У Львові до популяризації теренкурів долучився сам австрійський цісар Франц Йосиф, відчувши приплив сил після прогулянок по розташованому на Знесінні (Кайзервальді) маєтку. Невдовзі власники садиби де зупинявся цісар зробили тут парк. Як виявилось згодом шлях монарха пролягав пересіченою місцевістю через давні язичницькі капища. Відкритий невдовзі на цьому місці так званий “шлях волхвів” пояснив багато подій пов’язаних з цим місцем…
Позначка теренкуру на будівлі школи по нин. вул. С. Бандери. Фото 2015 року
Згодом медики підтвердили – ці прогулянки підвищують імунітет, позитивно впливають на нервово-психічну та ендокринну системи, укріпляють серцево-судинну і дихальну системи, покращують травлення, підвищують життєвий тонус… Вечірні прогулянки особливо призначені для людей, які страждають на безсоння. За призначенням лікарів корисно займатись теренкуром не лише хворим зі серцево-судинними захворюваннями, функціональними та органічними ураженнями нервової системи і захворюваннями органів дихання, але й людям зі схильністю до ожиріння, тим, хто займається розумовою працею або виконуючих фізичну роботу сидячи…
Високий Замок у Львові та липова алея – місце одразу декількох теренкурів. Поштівка поч. XX ст.
Пізніше видатний лікар Рудольф Вайгль провів експеримент над своїми пацієнтами. Він давав своїм пацієнтам таблетки, які містили у своєму складі виключно крейду і рекомендував їм регулярно прогулюватись теренкуром — ефект був вражаючий: пацієнти значно швидше йшли на поправку, відчували прилив сил та покращення здоров’я…
На сьогодні, на думку багатьох фахівців, наше місто розташоване на перетині потужних енергетичних потоків, що проходять поверхнею Землі, до того долучається велика кількість малих енергетичних епіцентрів. Зокрема проводились дослідження (Знесіння, Високий Замок, Лиса гора і ін.), які тривали не один рік і всі вчені одноголосно прийшли до висновку (застосовуючи відповідну апаратуру), що на всьому шляху теренкурів значно підвищений електромагнітний фон землі. Науково пояснюється таке незвичне явище стиком у цих місцях тектонічних плит. Там де вони стикаються існує певне потоншення і викид енергії землі.
Відмітка теренкуру на Львівській Опері. Фото 2015 року.
Будівничі старого Львова, очевидно, добре знали всі ці енергетичні потоки, свідомо їх враховували і використовували. Скажімо, ратуша стоїть у місці проходження кількох енергетичних потоків: невеликих (посеред подвір’я ратуші та лівої частини будинку) досить потужних (з правого та фасадного боків за межами площі), потужних – по діагоналі площі Ринок, які проходили через скульптури-фонтани. Епіцентр енергетичної зони розташований на доріжці, що веде до бокового входу ратуші й викладений чорною бруківкою у вигляді шестипелюсткової розетки (навпроти будинку №7 на площі Ринок). Така сама розетка була зображена на дверях колишньої кав’ярні “Кентавр”.
Відмітка теренкуру на будівлі Головної пошти
Нажаль, з плином часу, безліч позначок у Львові просто зникла, а разом з ними і безцінні визначені стежки цілительних оздоровчих теренкурів…
Наступного року відсвяткує 225-річний ювілей один з найдавніших, донині діючих навчальних закладів України – школа Святої Анни у Львові. Сьогодні, від 2009 року, у цих давніх стінах, за адресою вул. Леонтовича, 2 діє львівська Правнича гімназія.
Будівля давньої школи Святої Анни у Львові. Фото 2015 року
Тривіальну (середню, загальну) школу Святої Анни було закладено 1791 року при давньому костелі Св. Анни, історія якого сягає початків XVI століття. Відомо, що до 1855 року навчання у цьому закладі велося німецькою мовою.
Міська школа Св. Анни. Фото 1894 року
Станом на 1871 р. головна чоловіча школа Святої Анни налічувала 287 учнів, а наприкінці ХІХ ст. вона мала подвійну кількість постійних викладачів, адже шестикласна школа була поєднана з чотирьохкласною. До школи було записано 679 учнів, ще 672 були вільнослухачами. Функціонувала також доповнююча промислово-реміснича школа.
Вхід до чоловічої частини школи Св. Анни від нин. вул. Леонтовича. Фото 2015 року
Окрему школу Святої Анни для дівчаток було утворено 1853 року. Станом на рік 1871-ий ця школа, що була розташована в орендованому приміщенні, мала вже 204 учениці, наприкінці сторіччя їх кількість зростає до 763… В школі відбувалася доповнююча наука для дівчат віком від 12 до 15 років, яких вчили також науці прання та прасування.
Будівля давньої школи Святої Анни у Львові. Фото 1904 року
Упродовж багатьох років школа, що утримувалася коштом міста, була розташована в різних орендованих приміщеннях Городоцького передмістя. 1884 року, за проектом Юліуша Гохбергера (1840-1905), директора Будівельного управління львівського магістрату, між вулицями Кучера та Городоцькою, вздовж нинішньої вулиці Леонтовича, зведено нову будівлю школи у неоготичному стилі. Коштував цей масштабний проект 114 тисяч злотих.
Неоготичний аркадний фасад школи Св. Анни від вул. Городоцької. Фото 2015 року
Новозбудована школа прийняла тисячу дітей Городоцького передмістя для навчання у двадцяти шкільних приміщеннях… Цікавий факт, у 1891 р. Дирекція будівництва, після консультації зі шкільним інспектором та міським фізиком, замовила для шкіл дерев’яні лавки системи Лікрота – тогочасну новинку, що дбала про дитячу поставу.
У міжвоєнне десятиліття тут надалі містилась чоловіча й жіноча школа Святої Анни; за часів СРСР – російська середня школа робітничої молоді № 5, згодом – російська неповна середня школа № 43, дитяча юнацько-спортивна школа “Олімпійські резерви з легкої атлетики”; від 2009 тут Львівська правнича гімназія.
Вид на “червону школу” від вул. Городоцької. Фото поч. XX ст.
P.S Перед колишньою школою Святої Анни взимку 1972 року сталася жахлива катастрофа. Трамвай № 6 втратив керування і, розігнавшись на спуску вулиці Городоцької, в’їхав на зупинку-острівець, яких тоді було багато на львівських вулицях. Загинуло близько 30 осіб, а з самої трагедії зробили таємницю, про яку заборонили повідомляти в радянській пресі…
Тут легко можна зустріти Рєпіна і Блока, Чайковського і Шашкевича, а Леся Українка та Іван Франко тут не одні – їх кілька. І це не палата для “обдарованих” в будинку на добре відомій вулиці Кульпарківській у Львові. Це унікальний дворик біля головного входу у Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва ім. Івана Труша.
Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва ім. Івана Труша
Вже більше ста років студенти-скульптори вчаться в цих стінах і за весь час створили багато цікавих скульптур та композицій. Найкращі з робіт зайняли свої місця на будинках, в парках та скверах, частина опинилася в музеї коледжу, доля ще якоїсь частини скульптур невідома.
Скульптурний дворик Львівського коледжу декоративного та ужиткового мистецтва ім. Івана Труша
Але залишилась ще якась частина робіт, які було вирішено розмістити поруч з головним входом до коледжу в маленькому дворику. Кому прийшла така ідея, наразі достеменно невідомо, але ось уже багато десятиліть у маленькому дворику збираються студентські скульптури.
Нам цей дворик видався цікавим і ми зробили кілька фото, щоб поділитися з вами. Правда, цікавить нас ще одне питання – що подумають археологи майбутнього років через тисячу, розкопавши цей дворик?
Експозиція триватиме в приміщенні кав’ярні-галереї «Штука» до 30 квітня, вхід вільний.
