додому Блог сторінка 481

“Хочемо бачити старий Львів”, або спроба відновлення історичної частини міста

“Хочемо бачити старий Львів”: спроба відновлення історичної частини міста

Ні для кого не секрет, що жодне з міст, упродовж періоду свого “земного буття” не залишалося таким, яким воно було на момент заснування, або ж, тим більше, яким є зараз. У різні історичні епохи та періоди існували свої уявлення про те, чим є місто та як його розбудовувати. Зараз відмінні критерії у підходах до означення міста та функціонування цього простору співжиття й взаємодії можна побачити у різних країнах. Однією з колоритних точок на мапі міст світу є Львів. Сказане вище, десь в чомусь, стосується і його. Місто змінювалось, “вбирало” нові ідеї, рухалось в ногу з часом. Разом з тим, для Львова та його мешканців завжди дуже багато означала історія міста та його пам’ятки. Про останнє і поговоримо.  

Панорама Львова Ф. Пернера (1772). Фото з https://uk.wikipedia.org
Панорама Львова Ф. Пернера (1772). Фото з https://uk.wikipedia.org

Якось, відкривши один з номерів газети “Wschód”, на який натрапив у фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, засумнівався у правдивості фрази, яку приписують давньогрецькому філософу Геракліту. Судіть самі. У статті, яка має стільки років, скільки в Україні зазвичай не живуть, пише приблизно наступне. Зі славного минулого в архітектурі Львова залишилось багато пам’яток. Кожна з цих будівель по-своєму унікальна, але їх спільною проблемою є те, що стара архітектура “потонула у морі” більш сучасного міста, яке активно розбудувалось. Автор уточнив, що протягом ХІХ століття місто розрослось у кілька разів і ті “уламки давнини”, які збереглися, губляться на фоні сучасної забудови.

Панорама Львова Гогенберга (1608). Фото з https://uk.wikipedia.org
Панорама Львова Гогенберга (1608). Фото з https://uk.wikipedia.org

Доки я сидів і роздумував – про свої, чи про наші часи пише автор тієї статті, він поспішив зазначити, що було б добре, якби видатним львівським пам’яткам повернути попередній вигляд. Навіть навів перелік: оборонні мури, рови, вали, замок і ін. На той момент я саме дочитав до цього місця у статті і задався питанням нащо авторові то здалося. І він відповів: “було б що показувати туристам і самим дивитись”. Я був змушений погодитись – з його логікою важко сперечатися.

Ілюстрація зі статті у виданні "Wschod". Фото Є. Гулюка
Ілюстрація зі статті у виданні “Wschod”. Фото Є. Гулюка

Думав, що стаття і далі буде продовжуватись у такому ж дусі і вже хотів переходити до наступної, аж тут автор від водички перейшов до конкретики і запропонував у повній мірі відновити фортифікаційні споруди в районі колишнього бернардинського монастиря. Аби остаточно переконати усіх пристати на його пропозицію і підтримати позицію, додав, що це незаперечна ознака “поступу культури і європеїзації міста”.

Януш Вітвіцький за роботою. Фото з http://photo-lviv.in.ua
Януш Вітвіцький за роботою. Фото з http://photo-lviv.in.ua

Доки я ловив на спині мурашок, які розбігалися від прочитаного, автор встиг зазначити, що відповідний проект уже в процесі розробки й заопікувався ним архітектор Януш Вітвіцький. І що Ви думаєте? Я мусив відкласти величезну підшивку з номерами газети “Wschód” і йти шукати хто це такий. З’їв пуд пилу, але дізнався, що це відомий львівський архітектор, історик та, що головне, автор пластичної панорами міста 1772 – 1775 років. На його макеті міста понад 300 мініатюр: елементи фортифікаційних споруд, храми, кам’яниці і ін. Але, на жаль, ця робота зараз не у Львові і в нашому місті, здається, навіть ніколи не експонувалась. Митець загинув у липні 1946 року. За день до цієї дати до нього на квартиру прийшло кілька “мистецтвознавців”. З ними він залишив будинок, а наступного дня його знайшли мертвим. Панораму до Польщі вивезла дружина архітектора. Спочатку її переховували, але потім передали музейникам. Сьогодні вона знаходиться у Вроцлаві.

Панорама Львова Януша Вітвіцького. Фото з https://gazeta.ua
Панорама Львова Януша Вітвіцького. Фото з https://gazeta.ua

Я повернувся до статті і взявся її дочитувати. Той самий Вітвіцький розробив проект реконструкції фортифікаційних споруд давнього Львова (там же ж було зазначено, що він розробляє пластичну панораму міста) і його розробку навіть вже передали на розгляд міській владі Львова. Януш Вітвіцький з цієї нагоди дав коментар, у якому розповів, що ціллю є надати місцевості такий вигляд, який вона мала кілька сотень років тому: оборонні мури з давньою в’їзною брамою, перекидним мостом над фосою і т.п. Автор статті, рефлексуючи на коментар архітектора, тішився, що не тільки Краків, Варшава, Вільно та Торунь будуть мати давню проїзну браму та оборонні мури, а й Львів зможе похвалитись подібним. Він вже відправляв у ту місцину тисячі захоплених та задоволених туристів.

Проект реконструкції львівських фортифікацій Януша Вітвіцького. Фото Є. Гулюка
Проект реконструкції львівських фортифікацій Януша Вітвіцького. Фото Є. Гулюка

Проект-впорядкування території довкола колишнього бернардинського монастиря інженера Януша Вітвіцького подано вище. Цією ілюстрацією візуалізовано матеріал статті. Розробка архітектора зацікавила міську владу, але до практичного втілення за його життя не дійшло. Фортифікаційні споруди було реконструйовано лише у 1976 – 1977 роках, тобто на кілька десятків років пізніше. Керували цим процесом архітектори Андрій Новаківський і Костянтин Присяжний.

Євген ГУЛЮК

  1. Іпатов Є. Львів’янин створив унікальний макет Львова XVIII столітті // Gazeta.ua, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://gazeta.ua/articles/history/_lvivyanin-stvoriv-unikalnij-maket-lvova-xviii-stolittya/650119?mobile=true
  2. Пластична панорама Львова 1775 року Януша Вітвіцького (Janusz Witwicki) // Фотографії старого Львова, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/plastychna-panorama-lvova-1775-roku-yanusha-vitvitskoho-janusz-witwicki/
  3. Chcemy widzieć stary Lwów // Wschód, str. 5 – 6.
  4. Lwów w miniaturze jak nowy, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.wroclaw.pl/lwow-w-miniaturze-jak-nowy

Від фабрики Івана Левинського до вілли архітектора Юліана Захарєвича “Юльєтка” (відео)

Від фабрики Івана Левинського до вілли архітектора Юліана Захарєвича "Юльєтка"

Недільного сонного ранку, 24 вересня 2017 року, не дивлячись на дощову мряку і досить низьку, як для вересня температуру повітря, біля будинку на вулиці Чупринки, 58а забралося близько вісімдесяти спраглих до знань львів’ян з однією метою – потрапити на екскурсію на віллу “Юльєтка”.

Прогулянку-розповідь від фабрики Івана Левинського до вілли архітектора Юліана Захарєвича "Юльєтка".
Прогулянку-розповідь від фабрики Івана Левинського до вілли архітектора Юліана Захарєвича “Юльєтка”.

Це вже була друга зустріч-екскурсія, яку організували представники громадської ініціативи Музей Івана Левинського у Львові.  Активними учасниками цього проекту є Тетяна Казанцева, Leon Serg, та Сергій Іванов-Костецький і кожного дня долучаються все нові люди.

Тетяна Казанцева, Leon Serg, та Сергій Іванов-Костецький
Тетяна Казанцева, Leon Serg, та Сергій Іванов-Костецький

Цього разу для всіх охочих запропонували прогулянку-розповідь від фабрики Івана Левинського до вілли архітектора Юліана Захарєвича “Юльєтка”.


Історик архітектури професор Ігор Жук розповів про перспективи розбудови фабрики Івана Левинського, а також про історію та архітектуру “Вілли Юльєтка”. Разом з дендрологом Halyna Lukashchuk провели аналіз існуючої дендрофлори та встановлено її відповідність задуму Юліана Захарєвича.

Історик архітектури професор Ігор Жук
Історик архітектури професор Ігор Жук

Окрім того дорогою між головними об’єктами екскурсії прозвучали додаткові  розповіді Ігоря Жука про цікаві будинки (зокрема про будинок-замок Юзефа Сосновського як своєрідну рекламу архітектурних можливостей залізобетону), якими ми йшли поруч та ще й отримали відповіді на численні запитання.

Вілла Юліана Захарєвича “Юльєтка”
Вілла Юліана Захарєвича “Юльєтка”
Вілла Юліана Захарєвича “Юльєтка”

Нарешті всі охочі змогли потрапити у середину вілли “Юльєтка” та побачити інтер’єри, які збереглися. Зокрема вітражі, автентичну плитку підлоги, паркети, умеблювання вітальні тощо.

Інтер’єр вілли “Юльєтка”
Інтер’єр вілли “Юльєтка”
Інтер’єр вілли “Юльєтка”

Головною метою громадської ініціативи Музей Івана Левинського у Львові є зацікавити думкою про створення музею Івана Левинського у Львові якомога більшу кількість людей (фахівців, шанувальників, мешканців) та звісно отримати підтримку та допомогу влади.

Фабрика кахлевих печей на вул. Кшижовій у Львові, поч. XX ст.
Фабрика кахлевих печей на вул. Кшижовій у Львові, поч. XX ст.

На кожній такій зустрічі-екскурсії Тетяна Казанцева малює Львів зі всіма охочими художниками чи тими, хто захоче долучитися і спробувати свої сили в малюванні. Всі роботи зберігаються в розділі Архітектурні замальовки в музеї Івана Левинського. Тетяна впевнена , що з часом охочих помалювати Львів буде ставати все більше.

Тетяна Казанцева. Фабрика Івана Левинського. Львів. 12 вересня 2017 року
Тетяна Казанцева. Фабрика Івана Левинського. Львів. 12 вересня 2017 року

Музей Левинського потрібний не лише мешканцям, для розуміння цінності та збереження будинків, в яких вони проживають, але й туристам, оскільки Іван Левинський – це одне з визначних імен, що має ідентифікуватися зі Львовом, Галичиною та, можливо, з Україною. Музей має включати не лише фабрику, але й все, що збудував Іван Левинський, починаючи від вокзалу, Оперного театру, Торгової палати, палаців, храмів, закінчуючи віллами та чиншовими будинками у Львові та в Галичині.

Іван Левинський
Іван Левинський

Іван Левинський – визначна особистість для Львова, великий будівничий кінця XIX – початку XX століття, професор, меценат, громадський політичний діяч та підприємець, організатор української національної промисловості.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Львівян запрошують на презентацію збірки поетеси Лілії Батюк–Нечипоренко «Не відміряна міра»

Лілія Батюк–Нечипоренко
Лілія Батюк–Нечипоренко

В четвер, 28 вересня 2017 року, о 17:00 у Львівській обласній бібліотеці на площі Ринок, 9 відбудеться презентація збірки поетеси Лілії Батюк–Нечипоренко «Не відміряна міра».

Лілія Батюк–Нечипоренко (справжнє ім’я Нечипоренко Лілія Владиславівна), народилася в селі Кучаків Бориспільського району Київської області. Живе і працює в Києві. За освітою вчитель історії, фінансист, маркетолог.

  • Лауреат Фестивалю «Мі–Сі–Соль» 2014 р. у номінації «Найкращий вірш».
  • Дипломант 20–го Міжнародного фестивалю бардівської (авторської) пісні «Славутич–2015» в номінації «автор віршів».
  • У 2015 році отримала першу премію VIII Всеукраїнського фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (2015).
  • Дипломант XXVIII міжнародного фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Булат» 2016 р. в номінації «поет».
  • У 2017 році отримала диплом І–го ступеню музично–поетичного фестивалю «Ірпінський Парнас» у номінації «Релігійна лірика».
Постер презентації збірки поетеси Лілії Батюк–Нечипоренко «Не відміряна міра»
Постер презентації збірки поетеси Лілії Батюк–Нечипоренко «Не відміряна міра»

Видані книги:

  • Збірка «Жіночності п’янке бордо» – ПрАТ «Миронівська друкарня», 2014 – 176 с. ISBN 978-966-2428-52-0
  • Збірка «Не відміряна міра» – ПрАТ «Миронівська друкарня», 2017 – 200 с. ISBN 978-966-2428-72-8

Колективні збірки:

  • Альманах «Проникновенность» випуск № 2, 2008 р.,
  • Альманах “Проникновенность”випуск № 3, 2012 р.,
  • Альманах «Дух землі», 2015 р.
  • Антологія сучасної української літератури, 2015 р.
  • Літературний часопис «Барви», 2016 р.
  • Альманах поезій «Підкова для носорога»  Укладач і автор передмови А. В. Стебелєв., 2016.
  • Колективна збірка, присвячена пам’яті Т.Г.Шевченка «Огні горять», 2017 р.
  • Альманах фестивалю «Литаври», 2017 р.

Наталка СТУДНЯ

Довоєнні фарбовані смуги у Львові

Довоєнні фарбовані смуги у Львові

Цікавими у Львові є чорно-жовті та червоно-білі фарбовані смуги на фасадах колишніх крамниць. Існує кілька думок які кружляють навколо ствердження щодо точної функції яку вони виконували, тому я ще не маю остаточної відповіді.

Фарбовані смуги на будинку
Фарбовані смуги на будинку

Проте багато дослідників єврейської спадщини, зосередили увагу на цьому питанні нещодавно, коли «Rohatyn Jewish Heritage» створили в соціальних мережах пост, який стосується цього питання і зібрали декілька вагомих теорій.

Вулиця Старознесенська
Вулиця Старознесенська

Перш за все, що стосується кольорів; джерело вказує на те, що кольори до Першої Світової війни були чорно-жовтими (кольори династії Габсбургів), тоді як кольори після Першої Світової війни були червоно-білі (кольори прапора Польщі).

Площа Зернова, 1920-30-ті рр.
Площа Зернова, 1920-30-ті рр.

Що ж стосується їхньої функції, то деякі з теорій включають наступне:

  • Смуги датовані часами правління династії Габсбургів і означають той факт, що власники (польського та єврейського бізнесу) отримали дозвіл на відкриття магазину. Можливо, ця функція була доступна лише для певних типів магазинів, тих, які продавали «регламентовані» товари.
Фарбовані смуги на фасадах колишніх крамниць у Львові. Перша третина ХХ ст.
Фарбовані смуги на фасадах колишніх крамниць у Львові. Перша третина ХХ ст.
  • Вони не були національними ознаками, а лише позначенням для ново-відчинених невеличких крамниць, які після прийняття кількох нових законів було простіше відкрити, особливо для українців та євреїв.
Фарбовані смуги на фасадах колишніх крамниць у Львові. Перша третина ХХ ст.
Фарбовані смуги на фасадах колишніх крамниць у Львові. Перша третина ХХ ст.
  • Червоно-білі смуги на дверних каркасах вказували, що у певній крамниці продавались сигарети, сірники та цукор, товари народного споживання, які регулювались державною монополією. (Джерело: веб-сайт «Музей Голокосту – США».)
  • Смуги значили, що певна крамниця отримала дозвіл на продаж алкоголю, сигарет та інших продуктів, на які державою видавалась окрема ліцензія.
Фарбовані смуги на будинках Львова. Сучасне фото
Фарбовані смуги на будинках Львова. Сучасне фото

Якщо придивитись до поверхонь фарбованих ліній ближче, то можна побачити проблиски білого кольору на жовтих смугах та червоні заплямування на чорних смугах. Схоже на те, що спочатку там були чорно-жовті смуги, фарбовані під лівим кутом, але згодом поверх них були намальовані червоно-білі смуги, під правим кутом.

Фарбовані смуги на будинках Львова. Сучасне фото

Таким чином, виглядає на те, що в цій будівлі розміщувалась крамниця яка володіла певними привілеями за австрійських часів, але на які згодом, по закінченню Першої Світової війни, потрібно було отримувати ліцензію від польської влади і, відповідно, змінити кольори на фасаді відповідно до кольорів прапору тогочасного режиму.

Фарбовані смуги на будинках Львова. Сучасне фото
Фарбовані смуги на будинках Львова. Сучасне фото

Фарбовані смуги зустрічались мені не лише у Львові але й в інших містах Галичини. До прикладу, я побачила схожі смуги в Перемишлі та Самборі. А також їх можна побачити на світлинах та кіноплівках з іншими містами Галичини за правління династії Габсбургів та за часів довоєнної Польщі.

Відтворені фарбовані смуги на фасаді будинку. Сучасне фото
Відтворені фарбовані смуги на фасаді будинку. Сучасне фото

Такі смуги були доволі звичним виглядом впродовж ери династії Габсбургів, бо навіть у сьогоденні одне з тематичних кафе стилізоване під австрійський період, ЦК Локаль, відтворює цей тодішній обов’язковий атрибут на своїх віконницях.

Текст: Арета Ковальська
Переклад: Ігор Ковальчук

Джерело: http://forgottengalicia.com/

Як у Львові святкували ювілей Соломії Крушельницької (відео)

Як у Львові святкували ювілей Соломії Крушельницької

В суботу, 23 вересня 2017 року, в приміщенні Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові (вул. С. Крушельницької 23) відбулися урочистості з нагоди 145 дня народження української оперної співачки, патронеси музею.

Працівники Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові біля ювілейного торта на 145-тиріччя Соломії Крушельницької
Працівники Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові біля ювілейного торта на 145-тиріччя Соломії Крушельницької

Вечір розпочався з привітального слова директора Музею Соломії Крушельницької у Львові Галини Тихобаєвої. Вона подякували всім “старим”друзям дому Соломії і тим, хто в цей день завітав до музею вперше, розповіла про здобутки  та досягнення музею за останній рік та проанонсувала  програму вечора.

Про один рік з життя оперної діви на основі публікацій в періодичних виданнях  розповіла завідувач наукового відділу музею  Данута Білавич. Її ґрунтовна доповідь так і називалась – “1897 рік в житті Соломії Крушельницької” і включала в себе розповідь про неймовірні гастролі оперної діви в Чилі.

За рік, що минув, фонди Музею поповнилися новими цікавими матеріалами, що допомагають краще зрозуміти творчу натуру оперної діви і доповнити її біографію раніше невідомими фактами не тільки Соломії Крушельницької, а й інших відомих і не дуже постатей музичного життя України. До слова, весь фонд Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові складається виключно з подарованих експонатів. Виставку нових надходжень “Скарби Соломіїного Дому” презентувала  головний хранитель фондів Музею Ірина Криворучка.

Музей не стоїть на місці і постійно шукає нові способи та варіанти комунікації з відвідувачами різних вікових категорій. Ось і на ювілеї старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької Роксоляна Пасічник презентувала унікальну музейну розробку – “аудіо поштівку”, створену з використанням QR-коду. Навівши камеру свого смартфону на, зображений на звороті поштівки, кожен охочий одразу міг почути виконання Соломією Крушельницькою арії з опери, фото з якої знаходиться на титулі поштівки.

Cтарший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької Роксоляна Пасічник демонструє аудіо-поштівку
Cтарший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької Роксоляна Пасічник демонструє аудіо-поштівку.

Мистецька частина вечора, як і годиться,  розпочалася концертом вокальної музики.  Арії з опер та українські народні пісні з репертуару Соломії Крушельницької” прозвучали у виконанні молодої вокалістки з Червонограда Мар’яни Зінь. Співачка, котра зараз навчається в Італії, виявила бажання виконати кілька вокальних композицій в Домі Соломії Крушельницької з нагоди ювілею.

Несподіваним та абсолютно поза програмою став імпровізований виступ Звенислави Костур, яка вже тривалий час досліджує родинне дерево Крушельницьких. Буквально за кілька хвилин вона розповіла величезну кількість мало, або й зовсім невідомих фактів про представників роду та їх генеалогічні зв’язки.

Пані Звенислава також поставила багато запитань і запросила до співпраці. Очевидно це стосувалося усіх присутніх, оскільки плідна співпраця з музеєм уже триває.

Ювілейний торт на 145-тиріччя Соломії Крушельницької
Ірина Криворучка розрізає ювілейний торт на 145-тиріччя Соломії Крушельницької

Завершальним акордом вечора став великий торт з келихом вина та неформальне спілкування у приємному товаристві шанувальників творчості Соломії Крушельницької.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

“Виставка нескорених художників”, або 5 вигнанців

У вівторок, 26 вересня 2017 року, о 17.00 Львівському Палаці Мистецтв (вул. Коперника, 17) на третьому поверсі у другій залі відбудеться мистецька акція-протест “Виставка нескорених художників”.

Учасниками акції є народний художник України, скульптор Василь Ярич, заслужений художник України, графік Дмитро Парута, скульптор Сергій Якунін, скульптор Василь Заляско та лауреат премії ім. Лесі Українки, графік, ілюстратор Вікторія Ковальчук.

Ілюстратор Вікторія Ковальчук
Ілюстратор Вікторія Ковальчук

«Хочемо привернути увагу громадськості Львова і всієї України до свавілля, що відбувається в майнових справах ЛОО НСХУ, а також до порушення наших прав на творчість і професійне зростання на благо нашої Батьківщини і культурне збагачення народу», – кажуть митці.

Нагадаємо, цих 5 митців (3 скульптора, 2 графіка) «без суду і слідства» виключили з членів Спілки художників України.

Сергій Якунін
Сергій Якунін

“Нас п’ятеро, але ми повірили, що у 2014 році відбувся Майдан ГІДНОСТІ, а не чергова профанація, спекуляція почуттями людей, їх довіри, тим більше, що пролилася кров. А кров людська не водиця! Ми не маріонетки, яких можна смикати за мотузки, як кому заманеться, ми – громадяни незалежної України, а не раби купки можновладців, олігархів, котрі забирають у нас останнє – творчі майстерні, без яких художнику ніде працювати!”, – розповідають автори мистецької акції-протесту.

Наразі митці тримають інтригу і не розкривають секрет – чого чекати відвідувачам мистецької акції-протесту.  Добре що чекати доведеться недовго – відкриття вже завтра.

Божена ГОРОДНИЦЬКА

У Львові стартував 16 фестиваль “Ляльковий світ” (відео)

У Львові стартував 16 фестиваль "Ляльковий світ"

В четвер, 21 вересня 2017 року, у Львівському Палаці мистецтв (вул. Коперника 17) стартував щорічний фестиваль «Ляльковий світ». Це уже 16 фестиваль за 8 останніх років. Додатковою темою цього року стали “Чарівні казки».

До створення експозиції фестивалю долучилося кілька десятків авторів з цілої України. Вони присилали організаторам своїх ляльок створених у різних техніках. Приймали лише по кілька творінь від кожного автора. Винятком були лише дрібні забавки. Таких могли взяти і кілька десятків.

Експозиція виставки фестивалю «Ляльковий світ»
Експозиція виставки фестивалю «Ляльковий світ»
Експозиція виставки фестивалю «Ляльковий світ»
Експозиція виставки фестивалю «Ляльковий світ»
Експозиція виставки фестивалю «Ляльковий світ»

“Насправді ми намагаємося щоразу здивувати, показати щось нове, щось інше. Правда за 8 років шукати щось нове все важче і важче, але наразі нам вдається”, – сказала організатор фестивалю Ірина Сорокіна.

Особливістю цьогорічного фестивалю стало те, що вперше до нього приєдналися театральні ляльки. Так обласний театр ляльок показав героїв вистави «Дикі лебеді», яких глядачі не бачили на сцені вже чотири роки. Цих маріонеток та шарнірних ляльок створив ще наприкінці 1980-х років художник з Санкт-Петербургу Павло Міронов. Вони ляльки мають дуже точну побудову суглобів через що дуже пластичні. Зараз мало хто з теперішніх лялькарів може створити таку пластику ляльок.

Експозиція виставки фестивалю «Ляльковий світ»
Експозиція виставки фестивалю «Ляльковий світ»
Експозиція виставки фестивалю «Ляльковий світ»

“Найстаріші ляльки виготовлені тоді, коли й утворився наш театр – в 1970 році. В архіві театру є ляльки з більш ніж 10 вистав, які вже не входять в сучасний репертуар. Можливо, колись створимо власну виставку, щоб показати цих ляльок-акторів”, – каже головна художниця лялькового театру Інесса Кульчицька.

Перший театр на фестивалі «Ляльковий світ»
Перший театр на фестивалі «Ляльковий світ»

Перший театр на фестивалі представив героїв вистави “Лялька Реґґеді Енн” – ганчірних ляльок та ляльковий вертеп з вистави “Черевички”.

Експозиція виставки фестивалю «Ляльковий світ»
Експозиція виставки фестивалю «Ляльковий світ»

“Також дітки від 4 до 15 років підготували спеціально на фестиваль цілий казковий світ із “Кота в чоботях” – замок, герої. Окрім того, є ляльки для дорослих – копії політиків – мера Садового, канцлера Ангели Меркель та багато іншого”, – розповідає Ірина Сорокіна.

Виставка фестивалю “Ляльковий світ” експонуватиметься у Львівському Палаці мистецтв (вул. Коперника 17)  до 1 жовтня 2017 року.  Потрапити сюди можна щоденно крім понеділка з 11.00 до 18.00. Каса працює до 17.30.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Сороміцька казка говіркою волинської бабусі

Сьогодні пропонуємо вашій увазі казку, яка побутувала на поліських теренах Волині і записана була у селі Пульмо Шацького району.

З розповіді Є. П. Стоянович (1928 року народження):

«Роскажу про дівчину й про хлопця, як вони кохалися молодеї.

Ходив хлопиць до дівчини. Він був красіви, но бідни. А посусідній був багатий, но не такій красівий. Али ж батько не схотів за бідного воддати. Тико за багато одтале єї. Вона його ни хотіла просто нияк. Спати ляжуть – вона з ним ни має ніякого до його одношеня. І все говорить, що: «В мене тої штукі нима, бо мині ни купели – мий батько бидний був, ни мав за шо купити». А він каже: «То ти попитайся, де їх вшивають. У нас хватає всього, то ми купимо». Вона йому сказала: «От, – каже, – їть туда на те сило, там є такій-такій. Він спеціаліст хороший, ну вин вшиє».

Поліська молодиця. Тут і далі – фото з volyn24
Поліська молодиця. Тут і далі – фото з volyn24

Він заїхав і каже: «Чи вшиїш?» – «Вшию. Привизи жінку на дьви ниділи до примєрки, і привизи пуд меду, і пітуха, і кілограм шерсті». От він то все взяв і жинку і повіс.

Вона там побула дьви ниділи. Вони канєшно, ше покохалися. І він приїхав єї забірати, ше заплатив тому, ш-ш-ш…за те, шо вшив. І визе єї дудому вже.

Поліський парубок
Поліський парубок

Заїхали лісом. Каже: «Покажи, я побачу, як вин єї вшив», – Ой! Нихай вдома побачиш». – «Ай, нє, покажи, оде никого нима». Вона йому показала. Він роздивився, каже: «Пітушок – видно, шо є гребушок. Ну кілограм шерсті тут не пушло. Ну, але то шерсть такє». Вин лизнув єї язиком, каже: «Нє, ошукав вин тебе, бо-о меду нима, токо соли насипав» Али ш покі він те все роздивився, йому шось заманулося другє, як вин каснувся до єї. Потом каже: «Хєтрий він: мід вложив на самий спід, а зверху силлю присипав…».

Джерело:

Григорій Аркушин. «Всього на світи хватає…» (фольклор, звичаї та обряди Західного Полісся у діалектологічних записах): [вибране]. – Луцьк, 2015. – С. 186 –187.

http://www.hroniky.com/

Олесь Нога відкрив персональну виставку (відео)

В четвер, 21 вересня 2017 року, в виставковій залі Будинку архітектора (Порохова вежа, вулиця Підвальна 4) відкрилася виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва відомого художника і мистецтвознавця Олеся Ноги.

Виставкова зала не могла вмістити всіх, хто прийшов в цей день привітати Олеся Ногу з такою знаменною подією у житті кожного митця, як відкриття персональної виставки.  Серед присутніх можна було зустріти художників та мистецтвознавців, бізнесменів і чиновників, шанувальників творчості Олеся і просто його хороших друзів. Всі відчули на собі  теплу атмосферу його робіт і оригінальність його світосприйняття.

Олесь Нога
Олесь Нога

“Ми маємо унікальну можливість зануритися в теплий, асоціативно образний, дещо меланхолійний світ образів Олеся Ноги. Від часу організації його першої художньої виставки у 1985 р. він не переставав майже щороку дивувати всіх нас, культурно-мистецький, художній світ Львова своїми оригінальними знаковими проектами. І не лише в мистецькій складовій, не лише своїми художніми творами, але й знаковими науковими результатами, адже Олесь Нога є автором більше 30 монографій у різних сферах.

Андрій Клімашевський
Андрій Клімашевський

На сьогоднішній виставці він представив цілий світ своїх образів від  футуристично-кубістичних композицій, конструкцій до урбаністичних пейзажів і, врешті-решт, чудове, ліричне втілення прекрасних фітоморфних композицій” – зазначив ведучий відкриття виставки Андрій Клімашевський.

Відкриття виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги
Відкриття виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги

Голова Львівської обласної організації Національної спілки художників України Олег Микита високо оцінив роботи Олеся Нуги і порівняв їх з кращими шедеврами світових митців.

Олег Микита
Олег Микита

“Сьогодні, якщо говорити в світовому масштабі, Олесь Нога не копіюючи великих Альфонса Муху чи Віктора Вазарелі відчуває на підсвідомому рівні те, що робили ці великі художники. А ще Олесь Нога не просто живе життям міста, він живе суспільним життям отої великої  великої культури, з якої складається наша львівська історія”,  – сказав Олег Микита.

Відкриття виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги
Відкриття виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги

Актор театру імені Марії Заньковецької, народний артист України Григорій Шумейко нагадав присутнім за феноменальні роботи Олеся Нуги в царині театральної сценографії у різних постановках львівських театрів.

Григорій Шумейко
Григорій Шумейко

“Графік в живописі, живописець в графіці, мистецтвознавець, історик, дослідник, театральний режисер. Ми зробили дві постановки, одна з яких – «Картка любові» про Івана Франка, де Олесь Нога і Ірина Кодлубай  – художники постановники і художники по костюму,  і досі, вже протягом шістнадцяти років на камерній сцені Театру ім. Заньковецької грається для публіки. І коли глядач заходить в зал, сідає, то відразу потрапляє перш за все у світ Олеся Ноги. А його світ глибокодумний, цікавий, багатовимірний, неоднозначний, скільки б н знімав пластів все одно здається, що там є глибинність”, – поділився враженнями Григорій Шумейко.

Олесь Нога. Церква в Крилосі
Олесь Нога. Церква в Крилосі

Доктор мистецтвознавства Олег Боднар захоплено розповів про силу духу і силу характеру художника, його працелюбство і незламність.

Олег Боднар
Олег Боднар

“Я хотів би звернути увагу, відзначити таку якість характеру Олеся Ноги, як сила духу і сила характеру. Без яких художник не стане великим. Не зважаючи на те, що відбувається у нього в житті він працює далі, пише статті, малює. Ось ця внутрішня впевненість, внутрішній характер невід’ємні якості художника, з якими він далі буде йти вперед і дарувати нам нові твори”, – зазначив Олег Боднар.

Експозиція виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги
Експозиція виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги

Олесь Нога народився у Львові 27 листопада 1959 року.  Мистецьку освіту отримав у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. Труша (1980) та Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв) (1985). Творчо реалізує себе як художник і мистецтвознавець. Працює в техніці графіки та темперного живопису. Перша персональна виставка відбулась у Львові 1985 р. Брав участь у виставках в Україні (Київ, Львів, Ужгород, Чернівці) та за кордоном (Литва, США, Німеччина, Франція, Швеція, Польща). Графічно оформив більше 50 книжок.

Експозиція виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги
Експозиція виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги

Зробив сценографію до вистав у театрах ім. М. Заньковецької та Л. Курбаса у Львові. Роботи знаходяться в приватних колекціях в Іспанії, Італії, Бельгії, США, Канаді.

Мистецькі дослідження провадить в Інституті народознавства НАН України, де працює на посаді старшого наукового співробітника відділу мистецтвознавства. Тут же 1995 р. захистив дисертацію, кандидат мистецтвознавства. Автор ряду монографічних досліджень. Відзначений у 1995 р. преміями Західного наукового центру та Президента України, у 2000 р. нагороджений премією “Львівська слава”.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

«Тиждень акварельної майстерності у Львові» зібрав найкращих

«Тиждень акварельної майстерності у Львові» пройшов у Львові

На цьому тижні, з 20 по 24 вересня 2017 року, з нагоди святкування 30-ї річниці Спілки дизайнерів України, у Львові проходить Міжнародний  симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).

До роботи симпозіуму долучилися художники Ізраїлю, Молдови, Києва, Одеси, Харкова, Львова та інших міст. Мистецькі заходи розпочались презентацією творчих робіт у виставкових залах Інституту бібліотечних досліджень мистецьких ресурсів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. Василя Стефаника (вул. Бібліотечна, 2).

Станіслав Мигаль
Станіслав Мигаль

“Треба відзначити, що на теренах Центральної і Східної Європи Львівська дизайнерська школа має свої славні традиції. Взагалі місто Львів – це історичне місто, де вперше на цих теренах у другій половині ХVІІІ ст. була започаткована вища архітектурна дизайнерська освіта”, – сказав заступник голови Спілки дизайнерів України Станіслав Мигаль на відкритті виставки.

Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).
Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).

Метою симпозіуму є популяризація техніки акварелі, обмін досвідом та встановлення творчих контактів, створення комунікативної платформи, яка в майбутньому буде основою для розробки нових проектів із розвитку вітчизняного соціокультурного середовища.

Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).
Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).

“Акварель – це техніка, яка неймовірно приємна. Вона тонка, жива, вона змушує не просто малювати, а хочеться з нею жити. Я хотів, щоб ті учні, котрі сьогодні приїхали насправді отримали велике задоволення від самої техніки. Тому що всі дітки починають в школі малювати аквареллю і дуже рідко хто продовжує це професійно робити.

Ігор Мосійчук
Ігор Мосійчук

Якщо подивитися на події, що проходять у всьому світі, то можна побачити,що техніка дійсно відроджується. І в Україні також є потужні майстри акварелі. Єдине, треба об’єднуватися і робити такі акції, які приносять задоволення художнику і рекламу самій техніці”, – зазначив Ігор Мосійчук  (Молдова) – завідувач кафедри «Образотворче мистецтво» ПДУ ім. Т. Г. Шевченка, народний художник ПМР,  член ради Спілки художників Молдови.

Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).
Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).

Завідувач кафедри дизайну та основ архітектури Світлана Лінда звернула увагу на високий рівень організації симпозіуму і на велику кількість іменитих гостей з різних країни, котрий виявили бажання долучитися до цього проекту.

Світлана Лінда
Світлана Лінда

“Я вражена організацією, надзвичайно приємно, що приїхало стільки гостей. Звичайно, що кафедра дизайну має відношення до 30-річчя, тому що,наш інститут стояв у витоків дизайнерської освіти. 20 років тому історична справедливість відновилася, була нарешті створена спеціальність дизайну, яку ми намагаємося розвивати”, – зазначила Світлана Лінда.

Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).
Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).

23 вересня – на завершення симпозіуму відбудеться урочисте закриття, виставка творчих робіт, створених під час пленеру учасниками симпозіуму та вручення пам’ятних сертифікатів.

Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).
Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).

Організатори симпозіуму дякують за сприяння у проведенні всіх заходів Департаменту з питань культури, національностей та релігій  Львівської ОДА, керівництву Спілки дизайнерів України, дирекції Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника, Інституту бібліотечних досліджень мистецьких ресурсів, кафедрі книжкової та станкової графіки Львівському поліграфічному коледжу Української академії друкарства, інституту Архітектури  Національного університету «Львівська Політехніка» та дирекції Магазину-салону “Художник».

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Забутий кулінарний світ Леонтини Лучаківської повертається

Забутий кулінарний світ Леонтини Лучаківської: повернення

Цьогоріч на Форумі видавців було презентовано книгу Леонтини Лучаківської “Домашна кухня. Як варити і печи”. Упорядкувала видання дослідниця урбаністичного культурного середовища, авторка кількох книг на львівську тематику Маріанна Мовна.

Вона радо погодилася поділитися своїм новим творчим досвідом з читачами нашого сайту, цього разу з царини кулінарної культури Галичини.

 – Як виникла ідея перевидання книги?

Книга, у якій збережено унікальні рецепти галицької кухні кінця ХIХ –  початку ХХ ст., повернулась до сучасного читача цілком випадково. Декілька років тому я завітала в одну із львівських антикварних крамниць і натрапила на книгу кулінарних рецептів. Її автором була Леонтина Лучаківська. Ця книга мене буквально зачарувала своєю яскраво вираженою індивідуальністю і неповторністю авторського стилю та українським етнічним колоритом. На той час я уже була знайома з іменами авторок українських кулінарних книг (Ольгою Франко, Осипою Заклинською, Ольгою Ліщинською та ін.). Але це ім’я залишалося невідомим. Хто ж ця жінка? Хотілося дізнатися про неї якомога більше.

Маріанна Мовна
Маріанна Мовна

Ось так виникла ідея перевидати цю прекрасну книгу, донести її до українського читача, відродити давні галицькі рецепти і надати їм нового звучання. Київське видавництво “Богуславкнига” підтримало моє починання, а книга відкриває собою серію кулінарних видань “Авторська кухня українська”. Понад століття книга Л. Лучаківської була незаслужено забута, особливо в час, коли радянський режим викреслював з історії тисячі імен діячів української культури. Сьогодні вона повертається до українського читача.

– Хто ж така Леонтина Лучаківська? Чим вона прислужилася вітчизняній культурі?

Леонтина народилася 1858 р. в селі Должанка на Тернопільщині у родині священика Дмитра Лучаківського, який отримав тут парафію і служив у церкві св. Івана Богослова. Мати Антоніна походила із священицької родини Івана та Юліани Дольницьких. Батько свого часу навчався у Львівському університеті та Львівській духовній семінарії разом із Маркіяном Шашкевичем. Дівчинка була наймолодшою у великій родині, де було шестеро дітей: найстарший син Володимир і п’ятеро доньок – Кароліна, Людвига, Емілія, Олександра і Леонтина. Це була велика інтелігентна, шляхетна, патріотична українська родина, яка дала Україні чимало відомих особистостей. Зокрема, старший брат Леонтини Володимир Лучаківський став громадським діячем, доктором права, першим українцем – міським головою Тернополя у 1896-1903 рр.

Книга Леонтини Лучаківської “Домашна кухня. Як варити і печи”
Книга Леонтини Лучаківської “Домашна кухня. Як варити і печи”

Сестри Леонтина і Олександра залишились неодруженими. Після смерті батька в 1885 р. Леонтина разом із сестрою Олександрою переїхали до Львова. Тут вони у скрутних матеріальних умовах прожили майже півстоліття. Проживали спочатку на пл. Домбровського, 8 (сучасна пл. Маланюка), а згодом на вул. Снядецьких, 5 (сучасна вул. Політехнічна). Олександра заробляла на життя кравецтвом, шиючи жіночий одяг. Леонтина померла в 1935 р. у віці 77 років.

Про усю родину Лучаківських детально описав у післямові історик Володимир Мороз. Він також допоміг віднайти у Тернопільському обласному архіві світлини родини Лучаківських, які, на превеликий жаль, не були підписані і сьогодні проблематично ідентифікувати осіб, зображених на фотографіях.

– Отже, детальніше поговоримо про саму книгу.

Книга “Домашна кухня. Як варити і печи” вийшла у Львові в 1910 р. Леонтині було на той час 52 роки. Досвід довгого життя, працю і знання, набуті внаслідок домашньої науки і виховання, вона зібрала у книзі кулінарних рецептів. Видання повністю профінансував відомий у Галичині громадський діяч і меценат Микола Заячківський. Через два роки у 1912 р. побачив світ другий ідентичний наклад книги. Львівська щоденна газета “Діло” ось так відгукнулася на вихід книги: “Се перша руська кухарська книжка, з якої кожда русинка може добре навчитися варити і печи найріжнорідніші страви на всі пори року, а до того дуже смачні і дешеві, і печи всякі смачні і також дешеві печива”.

– Яка структура видання і скільки рецептів увійшло до неї?

До видання увійшло 455 переписів, зібраних у 17 розділів (наприклад, “Росоли і зупи”, “Соси до мяса”, “Мяса”, “Паштети, паштетики, тісто французьке і крухе до паштетів”, “Ярина”, “Компоти”, “Салати”, “Морожене” та ін.). Широкий діапазон представлених рецептів – від найпростіших та економних (яйця в майонезі, макарони до росолу, зупа помідорова, зупа яринна) до вишуканих із багатьма дорогими інгредієнтами, які могли собі дозволити заможні господині (серна, паштетики з серни, пантарки печені, перепелиця з рижом, квічоли, бекаси, чмілюхи).

Рецепти представляють собою як українську галицьку кухню (сальцесон подільський, валочки должанецькі до чаю, булки подільські без яєць, книшики домаморицькі, цвібак ломницький), буковинську (медівик буковинський), так і єврейську (булки жидівські шабасові, прецлики з маком до чаю) та європейську – австрійську, польську, французьку, італійську (наприклад, тісточка французькі з пінкою, бабочка гольштинська, бабка німецька до кави, зупа італійська ковбаски віденські, тісточка віденські, тісточка еспанські, торт прованський та багато-багато ін.).

Кулінарна книга пані Леонтини сьогодні цікава як багатьма актуальними рецептами (які можна практично реалізувати), так і стравами, що мають здебільшого історичну цінність, через втрату чи недоступність складників до них (бекаси, чмелюхи, серна, олень та ін.). Окрім власне рецептів, книга наповнена рекомендаціями досвідченої господині, що стосуються нюансів приготування страв, культури їх подачі та поведінки за столом.

Книга куховарських переписів Леонтини Лучаківської є вислідом багаторічної копіткої праці, множинним нашаруванням накопичуваних століттями українських регіональних кулінарних традицій у їх органічному поєднанні з кращими зразками європейської кухні і є цінною не лише під оглядом практичного використання. Вона важлива в культурологічному аспекті, а також є пам’яткою української літературної мови початку ХХ ст. Словничок, поміщений наприкінці видання, допоможе сучасному читачеві краще зорієнтуватися у плетиві його старовинних кулінарних рецептів.

Наприкінці хочу щиро подякувати за допомогу в роботі над упорядкуванням книги президенту львівського кулінарного клубу “Здоров’я і спокій” Костянтину Ковалишину, а також усьому творчому колективу видавництва “Богуславкнига”.

– Пані Маріанно, якщо не секрет, трошки привідкрийте свою творчу лабораторію, що найближчим часом плануєте запропонувати     вибагливому львівському читачеві?

Наступний видавничий проект, над яким працювала останнім часом, і який уже майже завершений – це знову ж таки Леополітана. Видавництво “Апріорі” (за моїм упорядкуванням) готує до друку перевидання першого українського путівника Львовом Миколи Голубця – Левка Лепкого 1925 року.  Сподіваюсь, провідник нашим містом незабаром побачить світ і буде прихильно зустрінутий читацькою аудиторією.

Розмову вів Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

У Львові відкрили виставку Василя Семенюка (відео)

У вівторок, 19 вересня 2017 року, в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (м. Львів, проспект Свободи,15) відбулося відкриття ювілейної виставки творів знаного художника Василя Семенюка.

В експозиції виставки представлено близько 70 творів автора, серед яких малярство на склі, графіка і тиснення на шкірі. Протягом декількох десятиліть митець працює над створенням графічних та живописних образів Ісуса Христа. Образ Христа є знаковим у творчості Василя Семенюка, про що свідчать живописні роботи на склі, кольорова графіка та лінорити.

Василь Семенюк
Василь Семенюк

“Василь Семенюк є знаковою постаттю нашого львівського бомонду.  Досить згадати тільки його чудові графічні ілюстрації до робі таких поетів-пророків як Тарас Шевченко, Богдан-Ігор Антонич, Василь Симоненко, Василь Стус та багатьох інших.  Крім того, Василь Сменюк працює в різних техніках і сьогодні він представив не тільки графічні композиції, роботи на склі, але й тиснення на шкірі” – сказав керівник Музею етнографії та художнього промислу Андрій Клімашевський відкриваючи виставку.

Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка
Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка

Космічність подій, пов’язаних з Христом митець інтерпретує у стилістиці суголосній, як практикам авангарду, так і засадам народного мистецтва, що формує оригінальні та емоційно насичені твори.

Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка
Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка

“Серце радіє, що зібралася така численна громада, прихильники п. Василя – виняткової постаті в нашому українському мистецтві  і я пишаюся тим, що у нас працює такий чудовий, прекрасний педагог справжній патріот, великий українець”, – зазначив ректор Львівської національної академії мистецтв Володимир Одрехівський.

Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка
Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка

Академік Василь Лизанчук розповів присутнім, як у співпраці з Василем Семенюком видав три книжки, остання з яких – підручник “Інформаційна безпека України. Теорія і практика”, вийшла друком всього лишень декілька тижнів тому.  “У виданні вісім розділів, які Василь Семенюк блискуче оформив, блискуче пов’язав з глибинним текстом  книги”, – поділився Василь Лизанчук.

На завершення відкриття художник Василь Семенюк подякував усім присутнім, нагадав,щоб усі пам’ятали, що за сьогоднішнім днем буде наступний, а також побажав усього найкращого.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

У Львові презентували другу частину книжки “100 церков Нагірних” (відео)

У Львові презентували другу частину книжки "100 церков Нагірних"

Минулої п’ятниці, 15 вересня 2017 року, в Палаці Потоцьких – відділі Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького (вул. Коперника, 15), відбулася презентація книжки “100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного”.

"100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного"
Книжка “100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного”

Це вже друга книжка в рамках проекту порятунку спадщини родини Нагірних. Перша книжка “100 церков Нагірних. Частина перша. Церкви Василя Нагірного” була презентована майже рік тому 20 вересня також  в Палаці Потоцьких – відділі Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького.

Книжка "100 церков Нагірних. Частина перша. Церкви Василя Нагірного"
Книжка “100 церков Нагірних. Частина перша. Церкви Василя Нагірного”

“Історія проекту почалася ще на початку 1990-х років, коли Борис Григорович Возницький віднайшов архів родини славних архітекторів Нагірних, а також відомого українознавця Василя Лева. В процесі праці над архівом та співпраці із нащадками Нагірних та Левів виникла ідея створення проекту, який ми назвали «100 церков Нагірних». Почали ми про нього думати у 2010 році, а їздити та фотографувати у 2011 р. Згодом відбулися презентації у Львові, в Перемишлі , також в США, а тепер ми презентуємо другий том”, – сказала співавтора проекту Наталя Філевич.

Наталя Філевич
Наталя Філевич

І дуже приємно що на презентацію другої частини видання змогла приїхати одна з упорядниць та співавтора правнучкою відомого архітектора Василя Нагірного Христина Лев.  Вона передала до фондів Національної галереї архів свого прадіда.

Презентація книжки "100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного".
Презентація книжки “100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного”.

“Нагірні були дуже цікаві люди і ці церкви зараз не всі стоять, багато з них були знищені. І таких людей треба згадати, бо це наша історія. Її треба пам’ятати і вчити наших дітей, щоб вони знали, які ми є хто ми були і що далі для нас всіх українців має бути”, – зазначила Христина Лев.

Христина Лев
Христина Лев

Історик-науковець, дослідник сакральної архітектури, керівник видавничого відділу інституту “Укрзахідпроектреставрація” Василь Слободян звернув увагу присутніх на важливості дослідження мистецької спадщини українських архітекторів, які творили власне українські образи міст та сіл нашого краю.

“Так склалося в давніші часи, що нашими архітекторами не цікавилися ніхто. Не цікавилися в радянській Україні і на початках в Україні теж не дуже цікавилися, польську сторону вони теж не дуже цікавили. Власне серед тих українських архітекторів одним з найстарших був Василь Нагірний. Він старався створити образ Галичини української, хотів щоб село мало український вираз. І його архітектура, можливо не досконала в своїх формах, але  в загальному це архітектура, яка відразу каже, що це село, поселення, містечко є українським.

Василь Слободян
Василь Слободян

Набагато цікавішим і прогресивнішим архітектором був син Василя Нагірного Євген, який спроектував майже 200 церков. Він більш різноманітний в формах, він прислухався до нових європейських віянь в архітектурі і разом з тим дивився на традиції”, – сказав співавтор видання, Василь Слободян.

Над дизайном та макетом альбому працював  Ярослава Філевича. Видання має на меті не тільки віддати шану видатному архітекторові, але й привернути увагу до сучасного стану, будованих ним, сакральних споруд. Так під час презентації автори промовились що проект “100 церков Нагірних” не завершується і, можливо за рік, відбудеться презентація наступної книжки.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Спорт, концтабір і базар, або чим унікальний стадіон “Торпедо”

Сьогодні мова піде про стадіон, розташований на вулиці Золотій у Львові, назва якого у більшості з нас міцно асоціюється із однойменним ринком електротехнічними товарами – “Торпедо”.

Стадіон "Торпедо", 2017 р.
Стадіон “Торпедо”, 2017 р.

І хоча ця спортивна арена постала у 1933-1939 рр. її історію варто почати значно раніше, а саме з 1908 р. коли у Львові Єврейське гімнастично-спортивне товариство (ЖГСТ), створене з ініціативи спортсмена Адольфа Коха, заснувало декілька клубів. Серед яких і клуб «Гасмонея».

Члени команди "Гасмонея", 1935 р.
Члени футбольної команди “Гасмонея”, 1935 р.

У львівському клубі “Гасмонея” діяло 12 секцій. Найбільшою популярністю користувалися футбол, легка атлетика, настільний теніс, хокей та гімнастика.

Члени футбольної команди носили форму у біло-синіх кольорах. Найвідомішими гравцями були: І.Редлер, З.Штайерман, Л.Шнайдер. З 1927 до 1928 р. клуб провів 2 сезони в першій (головній) лізі Польщі.

Логотип футбольної команди "Гасмонея"
Логотип футбольної команди “Гасмонея”

На початках товариство мало майданчик на Янівському тракті в районі Левандівки, однак після Першої світової війни спортсмени  змушені були його залишити, оскільки поруч були розташовані склади боєприпасів.

У 1920 р. клуб “Гасмонея” отримав дозвіл маґістрату на побудову стадіону на Личаківських Пасіках. Тож, наступним осідком «Гасмонеї» стала нова спортивна арена, відкрита 7 липня 1923 року в Кривчицях. Вона була найбільшою у місці – на трибунах стадіону могли розміститися 11 тисяч глядачів. На жаль, у листопаді 1932 року цей стадіон згорів. Після цього було прийнято рішення про побудову нової арени, яка постала на вулиці Золотій.

Стадіон «Гасмонеї» у 1930-х
Стадіон «Гасмонеї» у 1930-х

З цього часу (1933 р.), можна вести уже офіційну історію стадіону із сучасною назвою «Торпедо», яка, знову ж таки на жаль, налічує багато трагічних сторінок.

Після початку Другої світової війни клуб “Гасмонея” припинив своє існування, а на його території розміщувався Янівський концентраційний табір. В таборі німці влаштовували футбольні матчі: “в’язні”-“охорона”.

Стадіон “Торпедо”, 2017 р.
Стадіон “Торпедо”, 2017 р.
Стадіон “Торпедо”, 2017 р.

У 1941 році на стадіоні відбулася гра між в’язнями Яновського концтабору і його охоронцями. До складу команди в’язнів, яка отримала назву “Morituri”, входили футболісти львівських єврейських команд, бориславської “Каліти”, самбірської “Корони”. Матч закінчився із рахунком 3:1 на користь в’язнів. Два голи забив Штойєрман, один – Бербер. Через кілька годин найкращого гравця – Штойєрмана застрілив есесівець. Згодом розстріляли й інших учасників гри.

Стадіон “Торпедо”, 2017 р.
Стадіон “Торпедо”, 2017 р.
Стадіон “Торпедо”, 2017 р.

В радянські часи стадіон було передано спортивному товариству “Торпедо”. Львів’янам ця територія уже  більш відома, як однойменний ринок, адже від 1980-х тут здійснювали торгівлю радіо- та електротехнічними товарами. У 2008 р. ринок перенесли на  вулицю Кукурудзяну, але назва за ним так і залишилася.

Стадіон “Торпедо”, 2017 р.
Стадіон “Торпедо”, 2017 р.
Стадіон “Торпедо”, 2017 р.
Стадіон “Торпедо”, 2017 р.

Що ж до сьогодні, то стадіон у дуже занебнаому стані. Його уже давно не використовують за призначенням, хоча на ньому можна побачити поодиноких мешканців району під час занять бігом. Досі стоять головний вхід з металевими воротами та одноповерхове муроване службове приміщення, а все решта розвалене, поросло кущами та травою. І якщо на території самого стадіону, ще більш-менш чисто, то за його парканом розкидано дуже багато сміття.

Єва ГОЙ

Джерела:

  1. http://repository.ldufk.edu.ua/
  2. http://www.kopanyi-myach.info/
  3. https://archive.is/
  4. http://galsports.com/

Археологи знайшли фрагмент львівського Високого замку

Високий замок у Львові кінця ХVІІ ст.
Високий замок у Львові кінця ХVІІ ст.

Під час археологічних досліджень Високого замку археологи виявили фрагмент автентичного муру твердині, повідомляє Львівська газета. Його знайшли при підніжжі копця Унії. Унікальна знахідка може доповнити знання про замок, які сьогодні формуються на основі частини вцілілої стіни.

«За параметрами цегли, а це 13 х 8 см, можемо говорити, що це мур XIV століття. Очевидно, це шматок захаби – в’їзної частини замку, а саме стіни, що прилягала до брами», – розповів керівник проекту молодший науковий співробітник «Рятівної археологічної служби» Остап Лазурко.

Фрагмент автентичного муру Високого Замку
Фрагмент автентичного муру Високого Замку

За словами архітектора, доцента НУ «Львівська політехніка» Василя Петрика, досі у Львові була пам’ятка археології «Високий замок», однак вона існувала лише теоретично, адже жодного фрагмента замку археологи під час досліджень не знаходили. Досі побачити, яким міг бути княжий замок, можна було лише на шматку вцілілої стіни, що є пам’яткою архітектури національного значення. Причина в тому, що культурний шар на замковій горі було знищено під час насипання копця Унії в середині ХІХ століття.

Фрагмент автентичного муру Високого Замку
Фрагмент автентичного муру Високого Замку

«Це єдиний елемент, який можна прив’язати до пам’ятки археології, і нарешті ця пам’ятка отримає своє наповнення. Окрім цього, ми можемо почерпнути чимало інформації з цього фрагмента. За розміром цегли можемо говорити про характер забудови частини замку. На мою думку, цей фрагмент цілком заслуговує на експонування. Переконаний, це сенсаційна знахідка року у Львові», – прокоментував Василь Петрик.

Фрагмент автентичного муру Високого Замку
Фрагмент автентичного муру Високого Замку

Нагадаємо, на початку вересня археологи Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України розпочали дослідження  у парку «Високий замок». На замовлення ЛКП «Зелений Львів» археологи проводять шурфування кількох ділянок, які планують відвести під будівництво станцій та проміжних опор під майбутню канатну дорогу.

Ористарх БАНДРУК

У Львові презентували виставку живопису Ігоря Кузьмака (відео)

У Львові презентували виставку живопису Ігоря Кузьмака

Вчора, 20 вересня 2017 року, у виставкових залах Львівського  Палацу мистецтв (вул. Коперника, 17) відбулось відкриття виставки “Живопис” українського художника та архітектора Ігоря Кузьмака. Експозиція складається із понад півсотні унікальних полотен, на яких митець відтворив усю самобутність природи України і за допомогою кольорової палітри передав її багатогранність.

Відкриття виставки “Живопис” Ігоря Кузьмака
Відкриття виставки “Живопис” Ігоря Кузьмака

Участь у заході взяли знані митці, представники влади, колеги та друзі  художника, а також усі небайдужі до українського мистецтва.

Юрій Гнатковський
Юрій Гнатковський

“Ігоря Кузьмака я знаю перш за все як архітектора, який багато працює і має великий доробок архітектурний. І завжди дивує він знаходить час творити, малювати, створювати твори мистецтва. Кожен його витвір мистецтва заряджає нас енергією, потужністю, сонцем, величчю гір і, фактично, є джерелом натхнення”, – сказав директор Львівського Палацу мистецтв Юрій Гнатковський відкриваючи виставку.

Відкриття виставки “Живопис” Ігоря Кузьмака
Відкриття виставки “Живопис” Ігоря Кузьмака

Безпосередньо перед відкриттям виставки директор Львівського Палацу мистецтв Юрій Гнатковський провів бліц-інтерв’ю з Ігорем Кузьмаком щоб розпитати про шлях мистецького становлення і дізнатися про його творчі плани.

Із відкриттям виставки Ігоря Кузьмака привітав також голова Львівської обласної держадміністрації Олег Синютка.

Олег Синютка
Олег Синютка

“Наша Львівщина є великим форпостом українства і роль художника Ігоря Кузьмака є стержнем української культури і української нації. Я вдячний митцю за це прекрасне відтворення краси нашої багатої і величної країни”  – зазначив Олег Синютка.

Експозиція виставки Ігоря Кузьмака “Живопис”
Експозиція виставки Ігоря Кузьмака “Живопис”
Експозиція виставки Ігоря Кузьмака “Живопис”
Експозиція виставки Ігоря Кузьмака “Живопис”

Виставка “Живопис” – продовження незакінченого циклу “Під небом України”. Картини, створені художником, приваблюють своїм вишуканим колоритом і позитивним настроєм, сповнені гармонійними кольорами і цікавим сюжетом.

Ігор Кузьмак
Ігор Кузьмак

“Сьогоднішня виставка створена для того, щоб люди збагнули, що потрібно пізнавати свій рідний край, їздити в долини, милуватися ріками, підніматися в гори, щоб кожен цінував те, що його оточує і навчився помічати прекрасне.” – наголосив під час відкриття художник Ігор Кузьмак.

Зазначимо, “Живопис” – друга персональна виставка Ігоря Кузьмака в Україні. У його творчому доробку –  виставки в Греції, Італії (галерея Ватикану), Хорватії.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Неймовірні гастролі Соломії Крушельницької в Чилі

Неймовірні гастролі Соломії Крушельницької в Чилі

Весною 1897 року Соломію Крушельницьку запросили на гастролі в Чилі. Це була перша подорож, яку здійснила Соломія Крушельницька в Південну Америку. Впродовж п’яти місяців вона з величезним успіхом виступала на сцені театру Муніципале в Сантьяго. Збереглися рецензії на вистави опер “Аїда”, “Бал-маскарад” Дж. Верді, “Фауст” Ш. Ґуно, “Манон Лєско” Дж. Пуччіні, “Жидівка” Ф. Галеві за участю С. Крушельницької, в яких музичні критики високо оцінювали прекрасний голос, статуру, артистизм, природну дикцію, чистий тембр молодої співачки.

В цій подорожі Соломію Крушельницьку супроводжувала її сестра Олена, яка залишила детальні спогади про перебування в Сантьяго, рукопис яких зберігається у фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької. Пропонуємо читачам ознайомитися з цим надзвичайно цікавим матеріалом.

Соломія Крушельницька – Рахиль в опері “Жидівка” Ф. Галеві
Соломія Крушельницька – Рахиль в опері “Жидівка” Ф. Галеві

“Після повернення (з Одеси – Д. Б.) в Італію Соломію законтрактували на виступи в в Південу Америку, в Чіле, до Сантьяго. Це була “Grand compania de l’opera lirica italiana”. Соломія зі мною ще встигла перед Чіле поїхати до Білої, а потім до Львова, де виступила на концерті в честь Шевченка (березень 1897 року).

В Чіле ми виїхали 1 травня 1897 року. Їхали на 5 місяців з італійською трупою з Мілано через Париж до порту Кале; там – на корабель. Імпресаріо цієї трупи був італієць Лялоні (Laloni), добрий знайомий п. Креспі. Їхав із жінкою. Вони нами дуже опікувалися в дорозі. Більшість артистів були жонаті і їхали з дружинами. Корабель відплив під вечір. За кілька годин я дістала морську недугу, а потім – Соломія. Нам казали, жартуючи, що море мусить взяти всій податок.

Поштівка з рукописом Соломії Крушельницької
Поштівка з рукописом Соломії Крушельницької

Перша пристань була Лісабона. В часі подорожі було розмаїто: і добре, і зле, залежно від погоди. Ми сиділи переважно тепло закутані, бо вітер, і дивилися на море, що міняло свої краски, а над нам літали меви (чайки). Були також розваги: концерти. танці. Їхали цілий місяць!

Пам’ятаю: ми їхали попри Бразилію, а задержалися аж в Ріо-де-Жанейро. Потім пливли біля берегів Вогняної землі. Там виходили на берег чорні кучеряві тубільці. Люди з корабля кидали в море гроші, а вони скакали в воду і виносили гроші в зубах. Там також корабель набирав вугіль і солодку (прісну – Д. Б.) воду. Виносили там на продаж банани.

Соломія Крушельницька – Аїда в однойменній опері Дж. Верді
Соломія Крушельницька – Аїда в однойменній опері Дж. Верді

Ми плили англійським кораблем. Під час подорожі не раз настигала нас буря. Тоді ми лежали в кабіні в ліжках. Не виходили до їдальні, бо боялися морської хвороби. Їда тоді була дієтична, але за це треба було окремо платити. Ми їхали першим класом, другим класом їхали хористи, балет, третім класом їхали емігранти. По дорозі за кораблем плили риби і їм кидали відпадки з кухні. Я бачила рибу-пилу та інші риби. Як зближалися до землі – прилітали різні птиці. Так ми заїхали до пристані Вальпарайзо, звідти – залізницею до Сантьяго.

У Сантьяго привітали нас музикою. Усі посідали на кінні повозки і поїхали до готелю, де заквартирували всю трупу. Соломії та мені приділили дві кімнати та спальню і гостинну з фортепіаном і балконом. Ми були перевтомлені дорогою. Контракт запевнював нам три дні відпочинку. Але вже по двох днях просили дуже, щоби Соломія виступила як перша зі всіх сопранів. То була “Аїда”. Виступ увінчався великим успіхом. По першому акті прийшли директори тамошнього театру, висказали Соломії слова найвисшого признання та вдоволення.

Театр “Муніципале” в Сантьяго. Сучасний вигляд.
Театр “Муніципале” в Сантьяго. Сучасний вигляд.

Було таке. В першому акті приключилось, що Соломії під час молитви і поклону впала корона з голови. Це не вплинуло зле на успіх. Коментували, що то добрий знак, що поклонилася їх землі. Потім йшли опери з чим раз більшим успіхом Соломії. Газети поміщували портрети Соломії на перших сторінках та суперлятивні рецензії.

У Сантьяго ми ходили часто на проходи. Була там зима, а в нас літо. Зима була легка, без снігу. Місто зі старими і новими домами на переміну. Через місто з обох боків доріг були викопані рови, якими плила вода. З міста видно було гори Кордилієри. Ми часто ходили в добру погоду поза місто. З нами як провідники ходили директори театру. Говорили ми по-італійськи, вони – по-еспанськи, але розумілися. Були то люди культурні, заможні, впливові. Природа не пригадувала ні Італії, ні України. Бачили, “де росте перець” на деревах. Також росли високі агави, а на них великі червоні квіти.

Соломія Крушельницька – Амелія в опері “Бал маскарад” Дж. Верді
Соломія Крушельницька – Амелія в опері “Бал маскарад” Дж. Верді

В горах живуть лями. Ми привезли собі звідтам покривала на ліжка з їх хутра (скіра з шерстю) дуже легкі і теплі – “вікуни”, покриті з-під споду сукном. Такі “вікуни” дістала кожна сестра.

Жінки в місті одягалися як в Європі, але не носили капелюхів, тільки чорні гаптовані великі хустки. Великий вплив там мали священики, вони були думки, що жінкам ходити в капелюхах не годиться. Містом часто йшли церковні процесії зі статуями святих. Ми дивилися на них з нашого балкону.

На прощання дали бенефіс в честь Соломії, а від дирекції цінні подарунки (бриліанти). Нам до хати прислали паштет у формі птиці.

Соломія Крушельницька – Манон в опері “Манон Лєско” Дж. Пуччіні
Соломія Крушельницька – Манон в опері “Манон Лєско” Дж. Пуччіні

Харч ми діставали готовий, дуже смачний. Овочі (фрукти) спроваджували з Бразилії. Були різні, незнані у нас, наприклад, “церемонія” – у вигляді груші, а в смаку, як наші суниці.

При від’їзді директори (все тоді було 2-х директорів) відпровадили нас до порту Вальпарайзо.

Так закінчився наш побут в Чіле. Публіка по всіх виставах пращала Соломію з великим ентузіазмом та великими оваціями перед, під час і по виставах. Її щоразу закидали білими голубами, що в тому краю є виявом найбільшої похвали, честі і слави”.

Данута БІЛАВИЧ
завідувач наукового відділу Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

“Живопис” відкривається сьогодні

Експозиція виставки Ігоря Кузьмака "Живопис"
Експозиція виставки Ігоря Кузьмака "Живопис"

Вже сьогодні, 20 вересня 2017 року, о 16. 00 у Львівському Палаці Мистецтв (вул. Коперника, 17) відбудеться відкриття виставки живопису держслужбовця, бізнесмена, архітектора і керівника “Украдизайнгруп”, одного із авторів проекту пам’ятника Андрею Шептицьком Ігоря Кузьмака під назвою “Живопис”.

Експозиція виставки Ігоря Кузьмака "Живопис"
Експозиція виставки Ігоря Кузьмака “Живопис”

Живопис, як форма самовираження та втеча від рутини… Тож близько півсотні представлених полотен стануть квитком для кожного з глядачів у маленьку мандрівку, що перенесе нас з сірої буденності у мальовничі краєвиди, сповнені тиші, спокою, роздумів і кольору.

Експозиція виставки Ігоря Кузьмака "Живопис"
Експозиція виставки Ігоря Кузьмака “Живопис”

Виставка є продовженням незакінченого циклу “Під небом України”, який вперше художник-аматор представив ще у 2012 році у галереї “Леміш” серією “Тіло Карпат”. Сьогодні ж, у галереї Палацу, запрошує до огляду доповненої експозиції чотирма масштабними панорамними полотнами.

Експозиція виставки Ігоря Кузьмака "Живопис"
Експозиція виставки Ігоря Кузьмака “Живопис”

Ігор Кузьмак народився 15 червня 1965 року. Львів’янин. За освітою архітектор. За спиною має 16 років державної служби. У творчому доробку виставки в Україні, Греції, Італії (галерея Ватикану), Хорватії. Одружений.

Божена ГОРОДНИЦЬКА

1...480481482...661сторінка 481 з 661

Популярні статті:

Найпопулярніші статті:

Вже бачили наші відео?