Вранці, 8 січня, на Львівщині горіла дзвіниця церкви Св. Параскеви Тирнівської, що у селі Коростів Стрийського району Львівської області. Про це повідомили на Facebook-сторінці обласного управління рятувальників.
Про пожежу повідомили близько 7 години ранку. Горіла дерев’яна дзвіниця, збудована у 1858 році.
“Складність гасіння пожежі полягала у швидкому поширенні вогню дерев’яними конструкціями будівлі. На момент прибуття вогнеборців пожежа поширилася на значну площу, й охопила більшу частину будівлі”, – повідомляють рятувальники.
Рятувальники гасять пожежу у старовинній дзвіниці
Близько 9 ранку пожежу загасили, вогонь не перекинувся на церкву, яка розташована поряд із дзвіницею. На пожежі працювали 17 рятувальників. Внаслідок пожежі знищено частину покрівлі, перекриття, стіни та церковну атрибутику.
Причину виникнення займання встановлюють правоохоронці.
Сьогодні відбудуться завершальні події етнофестивалю «Країна Мрій» у Львові: його закриватимуть своїми виступами Олег Скрипка та НАОНІ-оркестра.
Крім Олега Скрипки та Національного академічного оркестру народних інструментів України, 9 січня на фестивалі виступатимуть Юрій Йосифович та СЕРЦЕ. НОВА АВТЕНТИКА, а також дитячий народний гурт «Орелі» з колядою та різдвяним обрядом «водіння Кози».
Також на Країні Мрій гості можуть відвідати майстер-класи, поринути у ярмаркове розмаїття автентичних виробів, вертепів, мистецьких майстерень та смачної етнічної кухні.
Олег Скрипка
Діятиме фабрика іграшок, де відвідувачі захоплено спостерігають за процесом роботи склодува, дізнаються про нюанси роботи художника, беруть участь у розписі скляних заготовок, які виготовили на їхніх очах та забирають додому ексклюзивну авторську іграшку, у виготовленні якої брали безпосередню участь.
Нагадаємо, вхід на територію фестивалю «Країна Мрій», який діє у Ennio Event Square (вулиця Джерельна, 22), вільний з 15 год. Концертна програма стартує о 18:00.
Місто Березне, 1918 р. Вертеп храму Різдва Пресвятої Богородиці. Джерело: Березнівський краєзнавчий музей.
Спеціально до різдвяних свят вдалося відшукати справжні столітні раритети – фотографії волинських колядників та вертепу. Такі світлини є неабиякою рідкістю. В родинних архівах чи музеях можна знайти хіба поодинокі екземпляри таких світлин.
Волинь, 1940-ві рр. Колядники із зіркою. Автор невідомий. Зі збірки О.В. Тихенка.
Представлені фото датовані 1910-1940-ми роками. Фото з пізніших років віднайти годі, адже в радянські часи колядувати та водити вертеп було суворо заборонено.
Усі ці світлини зроблені на території історичної Волині, а точніше сучасних Волинської та Рівненської областей.
Місто Березне, 1930-ті рр. Вертеп храму Різдва Пресвятої Богородиці. Джерело: Березнівський краєзнавчий музей.
На фотокартках бачимо молодь, переодягнену в героїв вертепу. У їхніх руках – різдвяна зірка.
Варто зауважити, що тоді, як і зараз, популярними були костюми таких персонажів, як пастушки, Ірод, три царі, чорт, ангели, воїни, смерть. Костюми на дітках дуже оригінальні. Такі фото – просто знахідка для науковців, які вивчають традиції.
Місто Березне, 1918 р. Вертеп храму Різдва Пресвятої Богородиці. Джерело: Березнівський краєзнавчий музей.
Дуже хотілося б, аби сучасна молодь поверталася до традицій і також водила вертеп. Адже це магічне дійство є нашою давньою традицією.
Український вертеп, Берестечко, 1930-ті роки. На фото в основному жителі вулиці Богдана Хмельницького (колишня Низька). Більшість з них перебували в ОУН, а потім в УПА. Джерело фото: Олег Дергай.
Як відомо, учасники вертепу завчасно готують виставу, розподіляють між собою ролі, вивчають тексти. Та чи не найголовніше у цьому дійстві – вбрання.
Колядники, Волинь, поч. ХХ ст.
Маємо надію, що після перегляду світлин наші читачі в сімейному колі пригадають ті традиції, які побутували на Різдво в їхніх родинах, заспівають колядок та щедрівок.
"Апостоли" майстра Дмитрія, 1560-ті рр. м. Долина. Фото Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького.
У Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького триває підготовка до майбутньої виставки ікон із колекції установи «Воскресіння», яку планують відкрити у 2023-му році. Зараз команда музею на фейсбук-сторінці показує окремі пам’ятки, які після завершення реставрації потраплять в експозицію.
Апостол Симон майстра Дмитрія, 1560-ті рр. м. Долина. Фото Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького.
Днями у музеї розповіли про ікону «Апостоли» (1560-ті роки) майстра Дмитрія. Цей автор відомий за датованою підписною іконою «Спас Пантократор» (1565) – чільною пам’яткою в експозиції НМЛ і знаковою в історії українського мистецтва загалом, зазначають у музеї.
Євангелист Марко майстра Дмитрія, 1560-ті рр. м. Долина. Фото Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького.
«Апостоли», що понад століття перебувають у запасниках музею, на виставці будуть експонувати вперше. Пам’ятку іконопису привезли з церкви в місті Долина під час експедиції Іларіона Свєнціцького в 1912 році.
Апостол Яків(?) майстра Дмитрія, 1560-ті рр. м. Долина. Фото Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького.
Над реставрацією, яка виявилася складнішою, ніж очікували, працює Тарас Павлик. На частині розкритої малярської поверхні по-новому зазвучав колорит, посилений золотом тла та обрамлень. Пам’ятка вражає віртуозністю рисунку; обличчя апостолів набули експресивності, увиразнився характер кожного персонажа. До того ж завдяки реставрації з’явилася змога відчитати імена дотепер не ідентифікованих апостолів, написані на чорних табличках, – розповідають у музеї.
30 січня у FESTrepublic відбудеться концерт-вечірка «ПоКоляді» вокальної формації «Дударик-Forever» Початок о 19:00, повідомили у капелі.
«Ходять легенди, що Дударик на різдвяні свята заколядовує весь Львів і не тільки. Ви, напевно, не раз чули, як до когось в гості приходили колядувати Дударики і як то було гарно! Правду кажуть! Щоб закріпити святковий настрій різдвяних свят на увесь рік, щоб поколядувати ще і ще всім разом — запрошуємо вас на теплий, домашній, сімейний концерт-вечірку «ПоКоляді»!ПоКолядуємо разом в клубі FESTrepublic!», – запрошують Дударики.
Вокальна формація Дударик-Forever
Після коляди у клубі відбудеться запальна етно-вечірка. Хористи розповіли, що цього вечора одягнуть вишиванки.
Довідково Дударик-Forever – це багаточисельна світова спільнота однодумців і співолюбів. Достойні, красиві, успішні лікарі, професори, священики, архітектори, підприємці, адвокати і прокурори, викладачі, співаки, провізори, банкіри, дизайнери, айтішники…
Вокальна формація Дударик-Forever
Дударик-Forever – велика «соціальна мережа» фантастичних людей, фахівців найвищої проби. Вони географічно розсипані цілим світом, але одне їх завжди єднатиме – любов до співу, України і неповторний «дудариківський» дух.
Двосекційний зічленований тролейбус ЛАЗ Е301 для Києва під час обкатки у Львові. Автор фото – Володимир Саванчук. 2008 р.
Фотографії Старого Львова і далі знайомлять своїх читачів із історією «рогатого» міського електротранспорту Львова. У частині сьомій циклу – про проектування і виробництво на Львівському автобусному заводі низькопідлогових тролейбусів та про роботу львівських тролейбусів в другій половині 2000-х років.
У ті роки електротранспорт попрощався із кондукторами – у салони знову повернулися компостери. У 2006 році у місті почали курсувати перші низькопідлогові тролейбуси.
XIV. Проектування і виробництво низькопідлогових тролейбусів у Львові
Перший низькопідлоговий автобус в Україні був розроблений львівськими конструкторами із ВАТ «НДІ «Укравтобуспром» іще у 1990-ті роки. У 1998 році силами експериментального цеху НДІ «Укравтобуспром» було побудований експериментальний зразок 12-метрового повністю низькопідлогового автобуса «Тур» А181. Під час розробки цього автобуса одразу планувалося, що на базі кузова А181 також буде створено низькопідлоговий тролейбус. Експериментальний автобус «Тур» А181 на початку 2000-х років експлуатувався Львівським комунальним АТП № 1, а потім був переданий Львівському міжнародному аеропорту, де і досі використовується в якості перонного автобуса.
Планувалося, що випуск автобусів «Тур» А181 буде освоєний Львівським автобусним заводом на початку 2000-х років, проте цього не сталося. Відповідно було прийнято рішення про будівництво низькопідлогових автобусів і тролейбусів на базі «Тур» А181 на Південному машинобудівному заводі ім. Макарова в Дніпропетровську. Перший тролейбус ПМЗ Е186, збудований на базі кузова низькопідлогового автобуса «Тур» А181 був побудований у 2003 році. В цій моделі використовувалося силове електрообладнання білоруського виробництва фірми «Етон», яке виявилося не надто надійним. До серійного виробництва тролейбусів ПМЗ Е186 «Південмаш» приступив тільки у 2005 році.
Перший в Україні низькопідлоговий автобус «Тур» А181, спроектований і виготовлений львівським НДІ «Укравтобуспром» під час виставки в Києві на початку 2000-х рр.
Треба зазначити, що конструктори «Укравтобуспрому» також розробили конструкцію низькопідлогового автобуса «Тур» А143 довжиною 9 метрів (залишився тільки в кресленнях) та тривісний низькопідлоговий автобус «Тур» А231, який був запущений в серійне виробницво як «Богдан» А231. Власне на основі кузова автобуса «Богдан» А231 було розроблено тролейбус «Богдан» Е231. Таким чином, саме у Львові розробили перші в Україні низькопідлоговий автобус та тролейбус.
Після приватизації Львівського автобусного заводу на початку 2000-х років, тут теж почали розробку низькопідлогових транспортних засобів. Першим з’явився низькопідлоговий 12-метровий автобус ЛАЗ А183, а вже на основі його кузова в 2004 році почалося проектування низькопідлогового тролейбуса ЛАЗ Е183. У конструкції тролейбуса було використано тяговий електродвигун постійного струму ЕД-139АУ2 потужністю 140 кВт. виробництва харківського заводу «Електроважмаш». Перші тролейбуси ЛАЗ Е183D1 були укомплектовані транзисторною системою управління (ТрСУ) тяговим електродвигуном чеського виробництва (компанія «Cegelec»).
Експериментальний зразок тролейбуса ЛАЗ Е183D1 був збудований у 2005 році. Його презентація (разом із тролейбусом «Дніпро» Е186) відбулася напередодні Дня незалежності України – 23 серпня 2005 року в Києві. Цей тролейбус-прототип проходив випробування у кількох містах України – в Запоріжжі, Донецьку та Миколаєві. Пізніше цю машину було передано до Харкова, а потім тролейбус повернувся до Києва.
Серійний випуск тролейбусів ЛАЗ Е183D1 розпочався у 2006 році. Перша партія машин цієї моделі надійшла у травні 2006 року надійшла до Києва. Перші тролейбуси ЛАЗ Е183D1 надійшли в тролейбусне депо Львова в кінці вересня 2006 року.
Так мав виглядати 9-метровий низькопідлоговий автобус «Тур» А143, спроектований НДІ «Укравтобуспром». 2000 р.
У подальші роки Львівський автобусний завод (Завод комунального транспорту) для здешевлення тролейбусів ЛАЗ Е183D1 почав використовувати замість дорогої чеської ТрСУ компанії «Cegelec» більш дешеву силову електроніку китайської компанії «SMEST». Наприкінці 2000-х років тролейбуси ЛАЗ Е183 почали комплектуватися асинхронними тяговими двигунами російського виробництва ДТА2У1 та тяговими інверторами російського виробництва – фірм «Чергос» та «ЕПРО». Ці машини отримали позначення моделі ЛАЗ Е183А1.
Тролейбуси моделі ЛАЗ Е183 із двигунами постійного струму постачалися до міст України: Києва, Львова, Кременчука, Чернівців, Запоріжжя, Кривого Рогу, Житомира, Івано-Франківська, Вінниці, Миколаєва, Черкас, Тернополя, Сумів, Херсону, Кропивницького, Чернігова та Рівного. Вони проходили випробування у Донецьку і Харкова. За межі України тролейбуси постачалися у Болгарію до міста Стара Загора (наразі виведені із експлуатації) та у Росію в Санкт-Петербург (лише одна машина, яка потім потрапила до Львова). Тролейбуси ЛАЗ Е183 із асинхронними тяговими двигунами постачалися в українські міста Донецьк, Харків, Севастополь та Кременчук. П’ять тролейбусів моделі ЛАЗ Е183А1 були передані із Донецька в Слов’янськ. Вісім тролейбусів цієї моделі було продано у болгарське місто Пазарджик.
Загалом було виготовлено 147 тролейбусів ЛАЗ Е183D1 із двигунами постійного струму та 121 тролейбус ЛАЗ Е183А1 із асинхронними двигунами змінного струму.
Про початок проектування зічленованого двосекційного тролейбуса на основі моделі ЛАЗ Е183D1 на Львівському автобусному заводі повідомили у грудні 2005 року. У 2006 році був створений експериментальний двосекційний шарнірно-зічленований тролейбус ЛАЗ Е291, обладнаний двома вітчизняними тяговим двигунами потужністю 140 кВт. і ТрСУ чеського виробництва. Цей тролейбус передали у Київ, де він проходив випробування у Куренівському тролейбусному депо №4 і перебував у цьому депо на балансі у 2006 – 2008 рр. У листопаді 2008 році тролейбус ЛАЗ Е291 був повернутий на Львівський автобусний завод.
Низькопідлоговий тривісний тролейбус «Богдан» Е231, конструкцію якого було розроблено львівським НДІ «Укравтобуспром» під час презентації в Києві. Автор фото – Євген Гура. 2006 р.
На основі конструкції тролейбуса-протипа ЛАЗ Е291 було спроектовано іще одну модель шарнірно-зічленованого тролейбуса ЛАЗ Е301D1, яка у 2006 році була запущена в серійне виробництво. Машини ЛАЗ Е301D1 обладнуються двома тяговими двигунами (в тягачі та причепі) вітчизняного виробництва (ЕД-139АУ2) та ТрСУ чеського виробництва фірми «Cegelec» або китайською ТрСУ «SMEST».
Зічленовані тролейбуси ЛАЗ Е301D1 із двигунами постійного струму постачалися у Київ та Харків, а тролейбуси ЛАЗ Е301А1 із асинхронними тяговими електродвигунами постачалися у Київ (лише одна машина), Донецьк та Кременчук. Загалом було виготовлено 216 двосекційних тролейбусів ЛАЗ Е301.
Виробництво тролейбусів моделей ЛАЗ Е183 і ЛАЗ Е301 на Львівському автобусному заводі припинилося у 2013 році – остання партія надійшла до Кременчука. Ці моделі виявилися значно вдалішими, а ніж попередня модель тролейбусів ЛАЗ-52522. Тролейбуси ЛАЗ Е183 та ЛАЗ Е183 мають зручний салон із великою кількістю пасажирських сидінь на рівні входу. Проте цим моделям так і не вдалося позбутися дефектів, які були притаманні моделі ЛАЗ-52522. В першу чергу – це погана антикорозійна обробка кузова тролейбусів та використання низькоякісних сталей.
XV. Львівський тролейбус в кінці 2000-х рр.
27 жовтня 2005 року начальник Управління транспорту і зв’язку Львівської міськради Ярослав Вовчак повідомив про те, що на лінію вийшов перший капітально-відремонтований за бюджетні кошти Львівської міської ради тролейбус. Загалом у міському бюджеті на 2005 рік було передбачено 700 тисяч гривень – за ці кошти планували відновити іще 5 тролейбусів.
20 грудня 2005 року на вул. Івана Франка у Львові було вчинено замах на начальника Управління транспорту і зв’язку Львівської міської ради Ярослава Вовчака: невідомий кинув у салон службового легкового авто «Волга» легкозаймисту речовину. За тиждень після інциденту, 27 грудня 2005 року Ярослав Вовчак помер від отриманих опіків.
Низькопідлогові тролейбуси ПМЗ Е186 та ЛАЗ Е183 під час презентації в Києві 23 серпня 2005 року. Автор фото Євген Гура
У 2004 році тролейбусним транспортом у Львові було перевезено 37,68 млн. пасажирів, а у 2005 році – 36,5 млн. пасажирів.
У лютому 2006 року почалася реконструкція трамвайної та тролейбусної лінії по вул. Городоцькій на ділянці від вул. Чернівецької до вул. Кульпарківській. Трамвайні колії для заїзду/виїзду у трамвайне депо №1 перенесли на виділену смугу, а контактну мережу тролейбуса перенесли із брукованої проїзної частини із непарної сторони вулиці у новий проїзд біля Приміського залізничного вокзалу, де було збудовано нову двохсторонню тролейбусну контактну мережу.
Кілька років тролейбуси маршрутів №№ 7 і 12 курсували по Городоцькій від вул. Кульпарківської до вул. Тобілевича проти руху автотранспорту. Лише на початку 2010-х рр.. відновили контактну мережу із непарної сторони вул. Городоцької, але невикористовувану контактну мережу тролейбуса так і не розібрали (станом на грудень 2021 р.).
У березні 2006 року у Львові працювало 12 тролейбусних маршрутів, максимальний випуск сягав 68 машин:
№ 1 вул. Шота Руставелі – вул. Снопківська – вул. Стуса – вул. Енергетична (2 машини);
№ 2 Університет ім. І. Франка – вул. Кульпарківська – вул. Наукова – вул. Симоненка (7 машин);
№ 3 вул. Ряшівська – вул. Володимира Великого – Автовокзал (8 машин);
№ 5 вул. Шота Руставелі – Автовокзал (7 машин);
№ 7 пл. Кропивницького – вул. Городоцька – ст. Скнилів (2 машини);
№ 9 Університет ім. Івана Франка – вул. Любінська – Аеропорт (6 машин);
№ 10 Університет ім. Івана Франка – вул. Любінська – вул. Ряшівська – вул. Кульпарківска – Університет ім. Івана Франка (7 машин);
№ 11 вул. Шота Руставелі – вул. Зелена – ст. Сихів (3 машини);
№ 12 Університет ім. Івана Франка – вул. Суботівська (7 машин);
№ 13 вул. Зернова – пр. Чорновола – вул. Грінченка (8 машин);
№ 16 вул. Шота Руставелі – вул. Зелена – Сихівське кладовище (1 машина);
№ 24 вул. Шота Руставелі – кінотеатр ім. О. Довженко (10 машин).
Станом на липень 2006 року на балансі ЛКП «Львівелектротранс» перебувало 105 тролейбусів, у т.ч. 77 тролейбусів «Skoda 14Tr» та 28 тролейбусів ЛАЗ-52522. Випуск машин на маршрути зменшився до 65 машин. Перший тролейбус виїздив з депо о 05:27 на тролейбусний маршрут №13, останній тролейбус повертався в депо о 23:35 із тролейбусного маршруту №10.
Перший низькопідлоговий тролейбус ЛАЗ Е183 під час презентації в Києві 23 серпня 2005 року. Автор фото Євген Гура
Наприкінці червня 2006 року через проведення робіт із прокладання колії для в’їзду трамваїв у депо №1 було перекрито перехрестя вул. Городоцької та Кульпарківської. На час дорожніх робіт припинили курсування тролейбусні маршрути №№7 і 12. Рух трамваїв в депо по новій лінії було відкрито у листопаді 2006 року.
Наприкінці липня 2006 року стало відомо, що із міського бюджету Львова ЛКП «Львівелектротранс» отримає 2 мільйони 998 тис. грн. на закупівлю 4-х сучасних низькопідлогових тролейбусів. Новий електротранспорт мав надійти до 750-річчя Львова у вересні.
27 вересня 2006 року тролейбусний парк міста Львова поповнився 15 новими тролейбусами. Це було 7 нових низькопідлогових тролейбусів ЛАЗ Е183D1 (№№ 100 – 106) та 8 тролейбусів ЛАЗ-52522, які були виготовлені іще у 1990-х роках. Тролейбуси ЛАЗ-52522 ЛКП «Львівелектротранс» спочатку орендувало в приватного власника, комунальне підприємство викупило їх на початку 2010-х років. Нові тролейбуси ЛАЗ Е183D1 експлуатували на маршрутах №№2, 5, 9, 10, 12, 13 і 24 (по одній машині на кожному маршруті).
Міський голова Львова Андрій Садовий пообіцяв, що довгоочікуване оновлення тролейбусного парку (у 1998 – 2005 рр. не було закуплено жодного нового тролейбуса) скоро продовжиться і місто у 2007 році планує закупити 20-40 нових тролейбусів. Але ці плани так і не були виконані.
18 грудня 2006 року було відновлено тролейбусну лінію до Тублікарні. Із цього дня туди почали курсувати тролейбуси за маршрутом № 11 вул. Шота Руставелі – вул. Зелена – ст. Сихів – Сихівське кладовище – Тублікарня. На маршруті спочатку курсувало 3 тролейбуси, але після 18:00 рух здійснювався тільки до ст. Сихів. Тролейбусний маршрут №16 було ліквідовано. За тодішнім розкладом, час оборотного рейсу тролейбусного маршруту №11 становив 80 хв., відповідно інтервал руху становив біля 25 – 30 хв. У наступні роки випуск тролейбусів на маршрут № 11 скоротився до 1 – 2 машин. Випуск збільшувався лише у поминальні дні.
Двосекційний зічленований тролейбус ЛАЗ Е301 для Києва під час обкатки у Львові. Автор фото – Володимир Саванчук. 2008 р.
Протягом 2006 року львівські тролейбуси перевезли 39,191 млн. пасажирів, більш ніж на 2,6 млн. пасажирів більше, а ніж у 2005 році, коли у Львові тролейбусами було перевезено 36,5 млн. пасажирів. Наприкінці 2006 року на балансі ЛКП «Львівелектротранс» перебувало 120 тролейбусів.
У липні 2007 року з’явилося повідомлення про плани закупівлі для ЛКП «Львівелектротранс» на ЗАТ «Завод комунального транспорту» (тодішня назва ЛАЗу) 15 нових тролейбусів. Про це повідомляв заступник керівника ЗАТ «ЗКТ» Саїд Фарбазов. Він також повідомив, що підприємство готується до випуску трамваїв. Проте у 2007 році ЛКП «Львівелектротранс» не отримало жодного тролейбуса – партія із 4 тролейбусів ЛАЗ Е183D1 (№№ 107 – 110) надійшла у тролейбусне депо лише в середині 2008 року.
У жовтні-листопаді 2007 року у зв’язку із ремонтними роботами на вул. Виговського тролейбусний маршрут № 3 деякий час курсував по трасі Автовокзал – вул. Стрийська – вул. Володимира Великого – вул. Кульпарківська – вул. Наукова – вул. Симоненка.
На початку грудня 2007 р. в.о. директора ЛКП «Львівелектротранс» Віталій Чаговець повідомив про те, що силами підприємства проведено капітальний ремонт 3 тролейбусів. Ремонт кожної машини вартував 97 тис. грн. Відновлені тролейбуси були випущені на тролейбусні маршрути №№ 2, 9 і 10.
7 грудня 2007 року рішенням № 1082 виконкому Львівської міськради було переглянуто тарифи на проїзд в міському електротранспорті. Відповідно, із 11 грудня 2007 року зросла вартість проїзду в міському електротранспорті Львова – до 60 коп. за загальний квиток на проїзд у трамваї та тролейбусі і до 30 коп. за пільговий квиток для учнів та студентів. За словами начальника Управління транспорту і зв’язку Львівської міськради Миколи Шкургана, економічно обґрунтований тариф на проїзд в міському електротранспорті на той час становив 1 грн. 12 коп.
Тролейбусна лінія по вул. Городоцькій, прокладена у 2006 р. Тролейбуси в сторону центру міста їхали проти руху автотранспорту. Автор фото – Андрій Василюк, 2008 р.
Наприкінці 2007 року в салонах електротранспорту знову почали встановлювати компостери – влада міста оголосила про плани відмовитися від кондукторного обслуговування протягом наступного 2008 року. Із 5 лютого 2008 року у Львівському електротранспорті введено нові квитки, які потрібно компостувати.
Протягом 2007 року тролейбусами у Львові було перевезено 36,634 млн. пасажирів, випуск тролейбусів на лінію у 2007 році складав 66 машин. Станом на липень 2007 року на балансі ЛКП «Львівелектротранс» перебувало 112 тролейбусів.
З нагоди Дня працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення, який відзначався 16 березня 2008 року директора тролейбусного депо ЛКП «Львівелектротранс» Володимира Антоновича Карпу було нагороджено подякою міського голови. Премію в 225 гривень до Дня працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення отримав водій тролейбуса Володимир Володимирович Дерех. За рік до того з нагоди цього ж професійного свята було відзначено водія тролейбуса Качмара Степана Михайловича.
У квітні 2008 року директор ЛКП «Львівелектротранс» Андрій Федоренко, який перебував на посаді біля 100 днів, презентував громадськості розроблену ним комплексну програму виходу підприємства із кризи. В результаті втілення цієї програми планувалося значно скоротити витрати підприємства та звільнити біля 27% працівників (в першу чергу – за рахунок звільнення кондукторів). Зокрема планувалося ліквідувати неефективні на думку керівника підрозділи підприємства, зокрема автодільницю та диспетчерські пункти. Замість існуючої на той час системи диспетчеризації, Андрій Федоренко пропонував запровадити систему GPS-моніторингу за рухом електротранспорту. Також планувалося об’єднання трамвайних депо № 1 та № 2 із перетворенням трамвайного депо № 1 у вагоноремонтні майстерні та обслуговування «Львівелектротрансом» автобусних маршрутів. Автобусний парк планувалося облаштувати на території тролейбусного депо.
Тролейбус ЛАЗ Е183D1 № 101 маршруту № 9 на пл. Св. Юра. Це тролейбус із першої партії низькопідлогових тролейбусів, які були закуплені для Львова до 750-річчя міста. 15 жовтня 2006 р. Автор фото – Олександр Вельможко
16 травня 2008 року виконкому Львівської міськради прийняв рішення № 462, яким встановив нові тарифи на перевезення пасажирів у міському електротранспорті. Відповідно вартість загального квитка на проїзд в трамваї і тролейбусі зросла до 75 копійок, а вартість пільгового для студентів та учнів – до 35 коп. Вартість перевезення багажу – 75 коп. Одночасно було встановлено таку вартість місячних абонементів на проїзд в електротранспорті Львова: вартість загальної картки на проїзд в одному виді електротранспорту для громадян – 40 грн., у двох видах – 60 грн., загальні картки для підприємств і організацій вартували відповідно 50 і 75 грн. Вартість пільгової учнівської картки на проїзд в одному виді електротранспорту зросла до 16 грн., у двох видах електротранспорту – 24 грн.; для студентів пільгові картки вартували відповідно 20 і 30 грн.
У травні 2008 року під час презентації ескізного проекту стадіону до «Євро-2012» було повідомлено про плани збудувати до нового стадіону тролейбусну та трамвайну лінію. Проте ці плани так і не були реалізовані.
Унаслідок потужного буревію, який пронісся над Львовом 23 червня 2008 року і приніс місту збитків на суму біля 22 млн. грн. істотних пошкоджень зазнала контактна мережа електротранспорту. Так із 16 години дня і до пізньої ночі був паралізований рух електротранспорту – трамваї і тролейбуси залишилися на вулицях міста. За словами директора ЛКП «Львівелектротранс» Андрія Федоренка, через негоду сталося біля 30 обривів контактної мережі, падіння чотирьох опор контактної мережі та пошкодження кабелю живлення тягової підстанції № 1, через що зупинився електротранспорт в центральній частині міста. Щодо контактної мережі тролейбуса, то буревій практично знищив службову тролейбусну лінію на пр. Свободи, якою тролейбуси виїздили на маршрут № 13. Також було сильно пошкоджено тролейбусну контактну мережу на вул. Стрийській через падіння дерев і гілок із Стрийського парку і Парку Культури. На розі вул. Шота Руставелі та Зеленої дерево впало на контактну мережу і тролейбус «Skoda 14Tr» №552. Отож, кілька днів тролейбуси маршруту № 5 курсували від кінцевої вул. Шота Руставелі до Автовокзалу через Новий Львів по трасі маршруту №1. Загальні збитки ЛКП «Львівелектротранс» через негоду склали понад півмільйона гривень.
Тролейбус ЛАЗ-52522 № 041 виїздить на тролейбусний маршрут. Це одна із 8 машин ЛАЗ-52522, які поповнили тролейбусне депо ЛКП «Львівелектротранс» до 750-річчя Львова. Автор фото – Юрій Лісінчук
На початку липня 2008 року тролейбусне депо Львова поповнилося 4 новими тролейбусами ЛАЗ Е183D1 (№№ 107 – 110), два із них почали працювати на маршруті № 13, а по одному – на маршрутах №№ 3 і 24. Під час презентації нових тролейбусів начальник Управління транспорту і зв’язку Львівської міськради Микола Шкурган пообіцяв, що до 2011 року всі старі тролейбуси Львова будуть замінені на сучасні. Ця обіцянка, звісна річ, не була виконана. У 2008 році із балансу ЛКП «Львівелектротранс» було списано 32 старих тролейбусів, які не підлягали ремонту. Серед цих машин було чимало тролейбусів ЛАЗ-52522 перших років випуску, які не підлягали відновленню.
14 серпня 2008 року на вул. Панаса Мирного сталося важке ДТП, в яке потрапив тролейбус «Skoda 14Tr» № 527, який працював на маршруті № 1. В тролейбус врізався легковий автомобіль «Opel», водій якого не впорався із керуванням. Від зіткнення в тролейбуса була сильно пошкоджена права сторона кузова і лопнув скат. Тролейбус був списаний у 2010 році і утилізований в квітні 2011 року.
У кінці серпня 2008 року на ЛКП «Львівелектротранс» вибухнув страйк через значні борги по заробітній платі. Страйк розпочався у тролейбусному депо 27 серпня 2008 року. Потім до страйкарів-тролейбусників приєдналися колективи трамвайних депо № 1 і 2. Як повідомив заступник директор ЛКП «Львівелектротранс» Богдан Заєць, заборгованість по зарплаті на підприємстві на кінець серпня 2008 року становила майже 4 мільйони гривень.
«На зарплату працівників йдуть кошти субвенцій та доходи від продажу квитків. Ми не отримали планової субвенції з держбюджету для виплати зарплати у розмірі 1 млн 800 тис. грн. Однак навіть надходження цієї суми не вирішить проблему цілком, бо у нас спостерігається тенденція зменшення збору коштів від продажу квитків. Якщо у червні вона складала 1 млн 700 тис. грн., то у липні – 1 млн 300 тис. грн», – розповідав про ситуацію, що склалася на підприємстві, головний інженер Віталій Чаговець. Він повідомив, що керівництво підприємства звернулося за фінансовою допомогою до Львівської міськради, яка надала частину коштів для виплати заробітної плати.
Тролейбус ЛАЗ Е183D1 № 107 – машина із другої партії із чотирьох низькопідлогових тролейбусів, які були закуплені у 2008 році. 21 червня 2008 р. Автор фото – Андрій Василюк
27 серпня 2008 року у зв’язку із початком будівництва трамвайної лінії на Сихів було закрито для проїзду вул. Стуса і відповідно припинено курсування тролейбусів на маршруті №1 вул. Шота Руставелі – вул. Енергетична. Контактну мережу тролейбуса на частині вул. Стуса було демонтовано.
Планувалося, що будівництво трамвайної лінії на Сихів триватиме біля 3 років. Перша черга трамвайної лінії до вул. Угорської оцінювалася у 67 млн. грн., а загалом увесь проект – у 115 млн. грн. Планувалося, що для енергозабезпечення нової трамвайної лінії на Сихів буде збудовано дві нові тягові підстанції – в районі вул. Хуторівка та пр. Червоної Калини.
У результаті в 2008 році. було збудовано малу ділянку трамвайної колії, а далі проект призупинився – у міському бюджеті не знайшлося коштів на будівництво трамвайної лінії. Щодо контактної мережі тролейбусного маршруту № 1, то її так і не було відновлено на вул. Стуса. В той же час контактна мережа на Новому Львові, вул. Панаса Мирного, Козельницькій, Енергетичній та Чмоли була повністю збережена. Відповідно, можна було організувати рух тролейбусів на Новий Львів через вул. Стрийську – для цього потрібно було лише перевстановити стрілки та хрестовини на перехресті вул. Стрийської та Чмоли і дозволити громадському транспорту лівий поворот із вул. Стрийської на вул. Чмоли. Проте, через невеликий пасажиропотік в сторону Нового Львова (в останні роки курсування маршруту № 1 тут курсувала тільки одна машина), влада міста вирішила не відновлювати тролейбусне сполучення із цим мікрорайоном. Протягом кількох років вся контактна мережа тролейбусного маршруту № 1 була демонтована. Таким чином довжина тролейбусної контактної мережі у Львові скоротилася на 8,9 кілометрів.
Будівництво трамвайної лінії на Сихів відновилося лише у 2014 році після того, як було отримано грантові кошти та кредит від Європейського банку реконструкції і розвитку. Замовником будівництва трамвайної лінії на Сихів виступило ЛКП «Львівавтодор», а підрядником – турецька компанія «Онур». Замість двох тягових підстанцій було збудовано лише одну – №17 на вул. Хуторівка. Крім того живлення лінії забезпечує тягова підстанція №13, яку збудовано у 1980-х рр. і реконструйовано у 2015-2016 рр. Роботи із зведення і модернізації підстанцій були профінансовані ЛКП «Львівелектротранс» за рахунок коштів кредиту ЄБРР.
Салон тролейбуса ЛАЗ Е183D1 № 107. Автор фото – Андрій Василюк
18 вересня 2008 року було остаточно ліквідовано посаду кондуктора в міському електротранспорті Львова. Квитки для компостування тепер реалізовували водії, а також їх можна було купувати у кіосках на зупинках. Із підприємства було звільнено 284 кондукторів. За словами директора ЛКП «Львівелектротранс» Андрія Федоренка, за рахунок звільнення кондукторів підприємство економить до 400 тисяч гривен. Для контролю платіжної дисципліни пасажирів було вирішено збільшити чисельність контролерів – до 70 осіб.
Відмову від кондукторного обслуговування пасажирів в трамваях і тролейбусах розкритикувала частина депутатського корпусу. Зокрема депутат Львівської міської ради, секретар комісії інженерного господарства, транспорту і зв’язку Олег Породко назвав запровадження безкондукторної системи оплати «непродуманими діями керівництва «Львівелектротрансу». Депутат зазначив, що перед прийняттям такого рішення керівник «Львівелектротрансу» Андрій Федоренко мав порадитися із профільними комісіями міськради, депутатським корпусом та поцікавитися думкою львів’ян. Відмову від кондукторів в електротранспорті засудив також депутат Львівської міськради Богдан Бедрило, який до листопада 2002 року очолював «Львівелектротранс».
25 вересня 2008 року ввечері на вул. Любінській через корозію упала металева опора контактної мережі. Через це не працювали тролейбусні маршрути №№9 і 10. Через цей інцидент у Львові перестали заливати бетоном металеві опори, а почали при реконструкціях застосовувати опори із фланцем і кріпленням гайками до спеціальних фундаментів.
Кузов тролейбуса «Skoda 14Tr» № 527, який потрапив у ДТП 14 серпня 2008 року під час роботи на маршруті № 1. Машина списана у 2010 р. Автор фото – Володимир Саванчук
31 жовтня 2008 року виконкому Львівської міськради прийняв рішення № 1125 «Про тарифи на перевезення пасажирів у міському електротранспорті» – відбулося друге за рік підвищення вартості проїзду в трамваях і тролейбусах Львова. Відповідно із 5 листопада 2008 року вартість проїзду в трамваях і тролейбусах Львова зросла до 1 гривні, вартість пільгового квитка для студентів та учнів склала 50 коп. Вартість місячних абонементів теж зросла. Місячна картка на один вид електротранспорту для громадян була встановлена на рівні 50 грн., на два види електротранспорту – 70 грн. Аналогічні абонементи на два види електротранспорту тепер вартували відповідно 60 і 80 грн. Пільговий студентський місячний абонемент на один вид електротранспорту вартував 25 грн, на два види – 35 грн. Для учнів відповідно – 20 і 30 грн.
Іще у кінці серпня 2008 року, коментуючи майбутнє підвищення вартості проїзду в міському електротранспорті кореспонденту газети «Львівська пошта» керівник «Львівелектротрансу» Андрій Федоренко заявив: «Вартість проїзду зросте до однієї гривні. Водночас тариф абсолютно відірваний від економічних реалій. Це тільки частина коштів, які потрібні для роботи електротранспорту. Тому скільки часу протримається новий тариф, залежить лише від політики міста». У цьому ж інтерв’ю Федоренко повідомив, що розмір компенсації за перевезення пільгових пасажирів у 2008 році становив 21,5 млн. грн., а у серпні 2008 року на маршрути Львова виїздило 70 тролейбусів та 60 трамваїв.
Залишки контактної мережі тролейбусного маршруту № 1 на вул. Угорській. 2016 р.
В останні дні 2008 року в тролейбусне депо ЛКП «Львівелектротранс» було доставлено два нові низькопідлогові тролейбуси «Богдан» Т601.10, виготовлені Луцьким автозаводом. Машини отримали інвентарні №№ 111 і 112. Це були перші тролейбуси міста, обладнані електронними маршрутовказівниками. На маршрути вони виїхали у першій декаді січня 2009 року.
Протягом 2008 року тролейбуси Львова перевезли 37,306 млн. пасажирів – дещо більше, а ніж у 2007 році. У 2008 році, за даними прес-служби Львівської міськради, на лінію щоденно випускалося 68 тролейбусів при 92 машинах на балансі підприємства. Малий випуск тролейбусів на лінію пояснювався не тільки браком справних тролейбусів, але й катастрофічною нестачею водіїв тролейбусів.
У лютому 2009 року директор ЛКП «Львівлектротранс» Андрій Федоренко повідомив про плани закупівлі у 2009 році 8 нових тролейбусів – за його словами в бюджеті розвитку міста на 2009 ріку було закладено 8 млн. грн. на оновлення електротранспорту.
У зв’язку із ремонтом ділянки вул. Кульпарківської, із 25 березня 2009 року змінилася траса тролейбусного маршруту №2 – замість кінцевої на вул. Науковій тролейбуси почали курсувати по вул. Виговського, вул. Патона до кінцевої на вул. Ряшівській. Рух тролейбусів маршруту №2 по вул. Кульпарківській та Науковій до кінцевої вул. Симоненка був відновлений лише 14 вересня 2009 року.
Новий тролейбус «Богдан» Т601.11 на території тролейбусного депо. Січень 2009 р. Автор фото – Андрій Василюк
У квітні 2009 року на маршрут № 13 виїхав тролейбус із №574, на якому було розміщено соціальну рекламу, щодо оплати проїзду в електротранспорті «Львів – місто левів, а не зайців»: «Казкові персонажі представляють різних пасажирів – левів, які ввічливо оплачують проїзд і компостують квитки, а поруч із ними сидять бідові зайці, які ховаються під маскою левів. У імпровізований салон тролейбуса намагаються заскочити іще чотири зайці, але їх очікує контролер, який тримає за вуха іще одного зайчика», – розповіла про оформлення тролейбуса Ольга Бачинська – речниця ЛКП «Львівелектротранс». Вона також повідомила, що у 2008 році контролери виявили в електротранспорті Львова 18 тисяч 338 безквиткових пасажирів. Вони сплатили штрафів на суму 262 тисячі 290 гривень.
Через ремонт вул. Стрийської від вул. Наукової до межі міста із 13 жовтня 2009 року було припинено рух тролейбусів маршрутів №№ 3 і 5 до автовокзалу «Львів» на вул. Стрийській, 109. На перехресті вул. Стрийської і Рубчака було реконструйовано контактну мережу, після чого було запущено курсування тролейбусів по маршруту №3 вул. Шота Руставелі – вул. Стрийська – вул. Рубчака – вул. Тролейбусна – вул. Володимира Великого – вул. Виговського – вул. Ряшівська.
Із 28 жовтня по 3 грудня 2009 року тролейбуси маршруту №2 знову курсували по вул. Виговського і вул. Патона до кінцевої вул. Ряшівська. Рух до кінцевої вул. Симоненка відновлений 3 грудня 2009 року.
Тролейбус «Skoda 14Tr» № 574 в соціальній рекламі «Львів – місто левів, а не зайців» на маршруті № 13. Автор фото – Андрій Василюк. 21 квітня 2009 р.
Наприкінці 2009 року ЛКП «Львівелектротранс» провело тендер із закупівлі 10 низькопідлогових 12-метрових тролейбусів. Розкриття тендерних пропозицій відбулося 11 листопада 2009 року. В тендері взяли участь ТзОВ «Львівські автобусні заводи» та ДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «Луцький автозавод».
«З комерційного боку найбільш прийнятними виявилися пропозиції ТзОВ «Львівські автобусні заводи» та ДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ», які запропонували 1 млн 349 тис. грн за одну одиницю та 1 млн 325 тис. грн відповідно», – розповів про результати розкриття тендерних пропозицій голова тендерного комітету, головний інженер ЛКП «Львівелектротранс» Віталій Чаговець. Він також зазначив, що при ухвалення кінцевого рішення тендерний комітет братиме до уваги не лише ціну тролейбусів, але й умови їхнього постачання.
Коментуючи тендер із закупівлі 10 тролейбусів для ЛКП «Львівелектротранс» генеральний директор ЛАЗу Ігор Малець зазначив, що його підприємство готове продати Львову тролейбуси власного виробництва дешевше, а ніж Києву чи Донецьку: «На останніх тендерах ми продавали тролейбуси за ціною 1 млн 700 тис. грн, для «Львівелектротрансу» готові продати за ціною 1 млн 400 тис. грн.» та додав, що на підприємстві вже виготовили кузови цих тролейбусів та замовили частину комплектації.
Тролейбус «Skoda 14Tr» № 574 в соціальній рекламі «Львів – місто левів, а не зайців». Автор фото – Андрій Василюк. 10 травня 2009 р.
Тендер на постачання 10 тролейбусів для ЛКП «Львівелектротранс» у 2009 році було скасовано. Міська влада пояснила скасування закупівлі відсутністю фінансування із державного бюджету на закупівлю тролейбусів. Відповідно, у 2009 році не було закуплено жодного нового тролейбуса.
8 грудня 2009 року завершився ремонт ділянки вулиці Стрийської. Відповідно було відновлено рух тролейбусів маршрутів №№ 3 і 5 до автовокзалу «Львів». Рух тролейбусів по маршруту вул. Шота Руставелі – вул. Ряшівська скасовано.
У 2009 році на лінію щоденно виходило в середньому 65 тролейбусів (при 92 машинах на балансі). Протягом року тролейбусний транспорт, за даними Головного управління статистики у Львівській області, перевіз 27,387 млн. пасажирів. Тролейбуси розподілялися по маршрутам наступним чином: маршрут № 7 – 1 машина, № 11 – 3 машини, №№ 9, 10 – по 6 машин, № 3, 5, 12 – по 7 машин, № 2 – 8 машин, № 13 і 24 – по 10 машин.
Антон ЛЯГУШКІН, Юрій КАУКАЛОВ та Дмитро ЯНКІВСЬКИЙ
Автори висловлюють подяку шанувальникам історії львівського електротранспорту Андрію Дрималику та Олександру Єрохіну за надання важливих матеріалів із історії львівського тролейбуса.
Перелік використаних джерел інформації
Бейкул С.П., Брамський К.А. Київський трамвай. До 100-річчя з дня пуску в експлуатацію. [Текст] / С.П. Бейкул, К.А. Брамський. – Київ: Будівельник, 1992 – 96 ст.;
Богодистый П. Пассажирские троллейбусы производства СССР. Часть 5. [Текст] / П. Богодистый // Наука и техника. – 2017 – № 4;
Вуйцик В.С., Липка Р.М. Зустріч зі Львовом: Путівник. [Текст]/ В.С. Вуйцик, Р.М. Липка. – Львів: Каменяр, 1987 – 175 ст.;
Звіт про роботу виконкому за період з 01.01.96 р. до 30.12.96р. [Текст] – Львів: Львівська міська рада. Виконавчий комітет, 1996 – 6 ст.;
Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. [Текст] / Упорядники У.Я. Єдлінська, Я.Д. Ісаєвич та ін. – Київ: Наукова думка, 1986 – 424 ст.;
Історія Львова. Короткий нарис. [Текст] / Редакційна колегія Г.Ю. Гебрільсткий, Є.К. Лазаренко, В.К. Осечинський, О.Г. Цибко. – Львів: Видавництво Львівського університету, 1956 – 294 ст.;
Климов К. Первооткрыватель мира троллейбусов. [Текст]/ К. Климов // Грузовик пресс. – 2017. – № 1;
Тархов С.А. Історія Львівського трамвая. [Текст] / С.А. Тархов. – Львів: УПІ ім. І. Федорова – Фенікс ЛТД, 1994 – 128 ст.;
Тархов С., Козлов К., Оландер А. Електротранспорт України. Енциклопедичний путівник. [Текст] / С. Тархов, К. Козлов, А. Оландер. – Київ: Варто, 2010 – 934 ст.;
Швед М.І. Львів. Короткий путівник-довідник. [Текст]/ М.І. Швед. – Львів: Каменяр, 128 ст.
Уже сьогодні мільйони українських родин зберуться за святковим столом, щоб відзначити Різдво Христове. Святкування ці особливо колоритні та багаті традиціями, які об’єднують не одне покоління українців. Втім чимало із них, на превеликий жаль, з часом відходить і забувається.
Ми вирішили поцікавитися звичаями відзначення Різдва у фронтмена гурту МЕРІ Віктора Винника, які притаманні його родині. Адже як музикант уже неодноразово розповідав, йому пощастило народитись у Карпатах, у гірському селі, і походить він з великої бойківської родини.
“Звичайно, що Новий рік у нас також святкувався, але це свято було вже привнесено новою владою після Другої світової війни. Тому воно ніколи не було для нас першочерговим – найважливішим було Різдво.
Віктор Винник і МЕРІ
Мені пощастило побачити відзначення цього свята так, як його зараз відтворюють лише, можливо, у науково-популярних фільмах. А це різноманітні традиції, яких зараз або вже зовсім немає, або їх залишилося дуже мало”, – відзначив Віктор Винник.
З дитинства лідеру гурту найбільше запам’яталася традиція, яку привезли дід та баба, які були переселенцями з Сяну.
Віктор Винник і МЕРІ
“Починалось все з того, що вимикалось світло у кімнаті, дідо йшов до стодоли та приносив сніп. Зараз його називають дідухом, але у нас його називали просто снопом.
Дідо тричі стукав у двері, а баба йому відповідала. Виникала ціла театралізована сценка. Для нас дітей це все виглядало дуже втаємничено та урочисто. І врешті-решт дідо заходив, вмикалось світло, з усіма вітався “Христос ся рождає”. Далі ми молились і починалось святкування Різдва.
Хата була застелена соломою, що було радістю для дітей, туди розсипали цукерки, це називалося “шукати гриби”. До хати заносили ягничку (молоде ягня). Це все доповнялося святковими стравами, великою кількістю родичів, які з’їжджались в село до батьків.
Потім йшли колядувати до родичів та сусідів. І це все на фоні карпатської зими. Тому ці спогади залишаються зі мною впродовж життя і коли приходять різдвяні свята, то гріють душу”.
Поділився Віктор Винник і своїми улюбленими різдвяними стравами. “Мені дуже подобаються боби, які завжди є у моїй сім’ї на столі серед 12 страв. Тобто не фасоля, а саме біб. Я взагалі дуже його полюбляю, але на Різдво, це особливо смачно! Традиція готувати страви з цим продуктом в нас збереглася і до сьогодні”.
Різдвяні концерти – одна із незмінних традицій співака Павла Табакова, який віднедавна виступає під сценічним іменем Tabakov. Цієї зими переможець телепроектів «Шанс» та «Голос країни» представить у рідному Львові нову святкову програму «Різдвяна ніч».
Виступи відбудуться у суботу, 15 січня 2022 року, на сцені Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької. Початок – о 16:00 та 19:00.
Tabakov з командою готують різдвяні прем’єри, якими обов’язково потішать слухачів на святкових концертах «Різдвяна ніч» 15 січня. Одна із них – однойменна авторська колядка, яка побачила світ напередодні Дня Святого Миколая і вже заполонила радіоефіри всієї України:
Окрім уже знаних авторських колядок «Колискова», «Різдво для двох», «Коляда-колядка», «Щасливе Різдво», «Покотилась зірка з неба», «Мирне Різдво», під час концертів «Різдвяна ніч» прозвучать і традиційні колядки та щедрівки у несподіваних аранжуваннях.
А ще, співак обіцяє заколядувати на семи мовах! Попурі колядок народів світу – родзинка святкової програми, якої уже з нетерпінням чекає і сам Павло, і його шанувальники. Не обійдеться і без романтичних хітів Табакова «Тільки ти моя», «Ти танцюєш одна», «В тобі моя любов», «Така зима», «Любов жива» та ін.
Павло Табаков
«Мої концерти «Різдвяна ніч» додадуть кожному слухачеві ще більших радості та емоційного піднесення у часі Новорічно-Різдвяних свят», – каже Tabakov.
А вранці 15 січня, об 11:00, на Заньківчанській сцені відбудеться також показ «на біс» авторського Різдвяного мюзикла Павла Табакова «Фабрика Санти». Ця видовищна постановка за участю юних талантів Творчої школи Павла Табакова цієї зими зібрала у Львові уже кілька аншлагів.
Сьогодні, 6 січня 2022 р. відійшов у вічність відомий львівський художник та іконописець Остап Лозинський.
Про це на своїй сторінці фейсбуці повідомив мер Львова Андрій Садовий: “Кажуть, коли людина покидає цей світ у такі великі свята, то вона одразу потрапляє до раю.Нехай Остапу там буде світло і добре.А його роботи, як і пам’ять про нього, житимуть вічно. Світла пам’ять світлій людині”.
Як повідомив художник Роман Зілінко, Остап Лозинський помер внаслідок ускладнень від коронавірусу, він уже тричі хворів на Covid-19.
Як уточнила Іванка Крип’якевич-Димид, вкінці листопада він приїхав з Риму, після того він себе погано почував. З 19-го грудня він почав лікуватися. Іконописець помер у Центрі легеневого здоров’я, перед тим лікувався у Лікарні швидкої допомоги. Про це пише Твоє Місто.
Остап Лозинський народився 1983 року у Львові.2004 – закінчив Львівський коледж декоративного мистецтва ім. Івана Труша (відділ розпис).
2006 – закінчив Львівську Національну Академію Мистецтв.
З 2007 – аспірант Інституту народознавства НАН України.
Завідувач сектору виставково-експозиційної роботи Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, куратор виставкових та видавничих проектів (травень 2006 — квітень 2016).
Куратор виставкових проєктів галереї сучасного сакрального мистецтва Iconart (3 2011).
Остап Лозинський (фото: galinfo)
Співавтор практичної інклюзивної освітньої програми та дизайнер видань у співпраці із НМЛ ім. А. Шептицького, Міжнародним благодійним фондом «Карітас» та благодійною організацією «Мальтійська служба допомоги» (з 2012).
Лектор в рамках програми реалізації 20-річчя двосторонньої партнерської угоди між м. Львів та м. Краків, Презентація міста Львова в Кракові (2015).
Куратор «Львівської Вулички» під час Львівського місяця у Вроцлаві в рамках події «Вроцлав — Європейська столиця культури» (2016).
Викладач теоретично-практичного курсу «Основи композиції» в іконописній школі Радруж Українського Католицького Університету (з 2017).
Інформація про парастас та чин похорону буде повідомлено згодом.
Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям та близькимОстапа Лозинського.
Різдвяна трапеза. 1920-ті рр. Рисунок О. Куриласа (з книги М.Батога "Вовківська земля")
З Різдвом Христовим, читачі Фотографій Старого Львова. І хоча цьогоріч не має ані снігу, ані морозів, але святкового настрою ніхто не відміняв. І традиційно господині готують різдвяну вечерю. А ми хочемо запропонувати кілька порад наших бабусь щодо декорування святкового столу, що були надруковані у жіночому часописі “Нова хата” (ч. 1, січень 1935 р.) у рубриці “З нашого досвіду” як відповідь на запитання передплатниці журналу щодо накриття стола на святий вечір (текст подаємо оригінальним).
Титул журналу “Нова хата” (частина 1 за січень 1935 року)
“Прошу порадити мені, як накрити стіл на святий вечір; я чужинка і не знаю ваших звичаїв, а хотіла би зробити чоловікові приємність на першім святім вечорі в новій рідні”. Чехословачка.
Стіл на святий вечір, а властиво його декорація, повинна заховати певні характеристичні прикмети. Передовсім треба вистерігатися надміру модної фантазії, зрезигнувати з ексцентричних ефектів на користь празвичаю застелювання столу сніжно білим обрусом.
Трудно є приміром відкидати гарне столове накриття, зложене з поодиноких мережаних або гаптованих серветок, розкинених на тлі блискучої столової плити. Накриття таке є гарне, але наскрізь модерністичне, тому зрікаємося його на час святої вечері.
Ярослав Пстрак «Святий вечір» (видавництво Г. Гануляка, Львів)
Наперід кілька практично-організаційних уваг.
Не треба накривати стола в останній хвилі, бо тоді завсіди забракне нам часу на добірне викінчення.
Столову білизну треба вибрати завчасу, справдити її стан; в разі потреби вигладити склади, які завсіди видні на обрусах переховуваних довший час. Дібрати однакові серветки.
Зрештою ця увага може вас як чешку не дотичить, бо чешки відомі як дуже акуратні і дбайливі господині.
Бойківська Різдвяна вечеря
Під обрус є звичай застелювати пахуче сіно. Це звичай дуже стародавній та його щораз трудніше зберігати по містах, та всетаки господині радять собі в такий чи інший спосіб. Може принести трохи сіна молочарка з села, або ще з літа переховала його господиня, коли вертаючи з вакацій везла слоїки з конфітурами. Не мусить його бути багато на цілий стіл під обрусом;але всетаки бодай трохи. У нас в дома ми завели звичай, що не кладемо на цілий стіл, – а лиш між дві більші серветки, які розстелюємо відтак по середині столу. Таким способом сіно не сиплеться зі столу, лише його гарненько можна зібрати при прятанні.
На середину столу, кладемо плетену булку так звану “штруцлю”, яка має зображувати Боже Дитя на сіні.
Крім сіна, кладуть у деяких домах, на всіх углах стола, під скатерть зубці гарного здорового чеснику. Це так ради здоровля, для всіх, що засядуть до столу.
Крім звичайного світла в кімнаті ставлять на столі свічники зі свічками. Їх світло надає особливо святочного настрою, тому не повинно його ніде бракувати. Цього року «Рідна Школах» використала цей традиційний звичай для своїх цілей і продає свічки на Різдво на свій дохід.
До цілости різдвяної традиції належить ще «дідух». Це околот пшеничної соломи, що його ставлять у куті кімнати, – та цей звичай можна зберігати лише на селі, так само як і солома, стелена на долівці.
Різдвяний стіл. Фото daily.com.ua
Тепер про саму вечерю.
Вона складається по старім звичаю з певних означених страв, що ніби то повинні дійти до числа дванадцяти. Але в нинішні часи гігієни відживи майже ніхто не придержується; все-таки подам менш-більш принятий порядок страв:
Борщ із вушками,
Смажений щупак із хріном.
Вареники (з капусти, бараболями, або солодкі, тоді з повилами, або маком, мащені медом; подається по голубцях).
Голубці з рижом.
Узвар (компот із сушених овочів).
Струдель з яблук.
Пампушки на олію.
Медівнички, овочі, оріхи.
Кутя.
Всі ці страви подають у такому порядку. Може їх бути більше або менше. Приміром кілька родів риб, або лише один рід вареників, або замість вареників і голубців, печені пиріжки з рижом чи іншою кашею, замість борщу рибна юшка, все це залежить від обставин, та околиці, в якій живуть господарі, та які там звичаї, та найважніше це кутя, страва, яку подають на стіл лиш один раз у році на Різдво, і всюди обовязково. Тому цю страву мусите обовязково постаратися. Припис подаємо вам листовно.
Обговорюючи накривання столу на святий вечір не можна поминути старого звичаю, а саме запросити когось самітнього із знайомих; та тямити про те, щоби до столу сідала певна кількість осіб «до пари». Також старим звичаєм домашня прислуга повинна мати місце при спільному столі на знак обєднання й зрівнання людей.
В неділю, 9 січня 2022 року, о 14.00 в приміщенні Львівського державного музичного училища імені Станіслава Пилиповича Людкевича (пл. Шашкевича, 5) відбудеться екскурсія “Родина Пежанських і Музичне товариство імені Лисенка”. Вона відкриє цілу низку наукових та мистецьких заходів, які пройдуть на Львівщині в рамках святкування “Року родини Пежаньких”.
Унікальна кам’яниця, історія якої тісно пов’язана з родиною Пежанських та Українським Фотографічним Товариством (УФОТО), відкриє свої таємниці під час екскурсії викладачки вищої категорії, методистки КЗ ЛОР ЛМФК ім. С. Людкевича Роксолани Гавалюк.
Новий проект будівлі для товариства ім. М. Лисенка
Видатний український архітектор Григорій Пежанський долучився до справи зведення українського театру на різних етапах історії української громади міжвоєнного Львова, був у складі групи архітекторів та будівельників власної будівлі Музичного товариства ім. М. Лисенка. Його син – Олександр Пежанський, став студентом-скрипалем Вищого музичного інституту при Музичному товаристві, учасником хору «Бандурист», активним членом Українського товариства фотографів УФОТО та разом із батьком вступив в члени кооперативу «Український театр» які містилися в цьому будинку.
Розпис приміщення Інститут імені М. Лисенка
Зараз їх імена, діяльність та робота згаданих інституцій і творчих колективів відомі не багатьом. Надолужити це постараємося в історичній будівлі, яка береже пам’ять про потужне гроно видатних українців і їх життєві здобутки.
Потрапити на екскурсію можна абсолютно безкоштовно. Екскурсія відбуватиметься з дотриманням всіх карантинних заходів “жовтої” епідеміологічної зони.
Різдво – одне із найважливіших і найчарівніших свят у цілому році, що символізує народження нового життя, нових думок. Цей день дає початок усьому наступному року.
Напередодні Святвечора українські зірки поділилися тим, як вони святкують різдвяні свята та яких сімейних традицій дотримуються.
Багато українських виконавців вирішили провести ці дні у родинному колі із сім’єю та друзями.
Наталка Карпа
Різдво – одне з найулюбленіших свят і для відомої співачки та ведучої НаталкиКарпи. У дитинстві її дідусь робив найсмачнішу кутю, а бабуся смажила румяні пампухи з рожею. Маленька дівчинка Наталка разом із сусідською подружкою ходила колядувати, збираючи перші власно зароблені гроші.
Традиційно Наталка ці дні проводить у батьків у Львові, де збирається вся родина. Напередодні вони домовляються хто що готує: мама Наталки зазвичай відповідає за вареники та грибну підливу, Наталка із сестричкою вигадують цікаві страви, але ніколи не забувають про традиційні пампушки.
Звісно, не обходиться в родині без музики – тато Наталки бере акордеон і всі співають традиційні колядки, розкладаючи спів на багатоголосся.
Співачка SOWA
Новорічні свята для співачки Sowa – це період, на який вона чекає з особливим нетерпінням. Кінець року був дуже плідним: виступ разом із MELOVIN на “Вечорі прем’єр Катерини Осадчої” із піснею “Таємний знак” та чудовий святковий кліп на колядку “Тиха ніч”.
У першу чергу Різдво для виконавиці – сімейне свято. У її родині є багато традицій, яких вони дотримуються щороку: прикрашають будинок гірляндами, на Різдво обов’язково співають колядки та ліплять пампушки. Саме з пампушками у співачки асоціюються різдвяні свята – це світлий спогад з дитинства, який щоразу викликає посмішку.
Святвечір завжди проходить у великому колі сім’ї. У гості приїжджають друзі, з якими вони разом колядують та згадують найтепліші моменти, які відбулись протягом року, розповідають про власні цілі та бажання на наступний рік.
Semyokhina
У співачки також є традиція – дарувати подарунки. Увесь процес – від пакування до моменту коли ти даруєш – приносить неймовірне задоволення.
Святкові дні традиційно проводить в своєму рідному місті Одесі і співачка Semyokhina. Завершення року було плідним для виконавиці: зйомка кліпу на пісню “Две капли”, привітання від Best Music, виступ для топ-журналу “Touch” та випуск унікального live-фільму за першим сольним концертом. У рідному місті завжди своя атмосфера і збирається вся родина. На Різдво час ніби зупиняється, і настає момент перезавантаження. І саме після цього починається новий творчій етап, коли співачка поринає з головою у творчий процес.
SESTRA
Для унікального дуету SESTRA, що вже встиг здивувати українську публіку поєднанням вокалу та саксофону, магія Різдва – це в першу чергу хороша компанія, моменти із близькими та традиції.
Аліна та Інеса згадують різдвяні звичаї, про які розповідали їм батьки. На другий день після нового року обов’язково треба хлопцям посівати до хати, щоб рік був щасливим. А на щедрий вечір хлопці та дівчата переодягалися в «нечисту силу» і ходили по вулиця. На Святвечір сідали за святкову вечерю. На столі стояв дідух – символ родючості та кутя, запалювалася священна свічка. Дівчата цінують ці моменти, які нагадують їм дитинство.
Ivanna Melay
Магія Різдва об’єднує не тільки країни, але й континенти. Співачка та ведуча IvannaMelay, що зараз мешкає у США, пам’ятає національні різдвяні традиції. Побувавши цієї осені в Україні, виконавиця вирішила поділитися новим треком “Этой ночью” під самий новий рік.
Співачка народилася і виросла на Закарпатті. Її дідусь був священиком у Міжгір’ї. Тому кожного Святого вечора родина збиралася у бабусі, а на стіл виставляли 12 традиційних страв. Обов’язковою частиною святкування було колядування із друзями та справжній Вертеп.
Зараз співачка живе в Америці, працюючи над своїм новим альбомом, і не завжди може відвідати Україну, але шанує традиції. І спогади з дитинства зігрівають її.
Xena
Для багатьох артистів Новий рік і Різдво – найкращий час, щоб поділитися із шанувальниками власною творчістю.
Співачка Xena щороку традиційно зустрічає ці дні на сцені – і як виконавиця, і як ведуча. І без цього не уявляє інший сценарій для свята, бо обожнює створювати свято для людей і бачити палаючі очі й посмішки.
Андріана
Ідеальне святкування для співачки Андріани – це сцена та глядачі, яким можна дарувати свої пісні. Кілька років поспіль вона зустрічала новий рік на сцені. Проте цю новорічну ніч виконавиця провела в родинному колі. Різдвяні традиції – родина, діти, святкові подарунки, ті, кого ми найбільше любимо – володіють особливою магією.
Але вже 1 січня Андріана виступила на Буковельскій ярмарці, заспівавши колядки. Співачка вважає, що початок нового року – самий час для новлення та змін. Тому всі прихильники Адріани скоро побачать її зовсім іншою.
Світлана Ісаєнко
А от зірковий психіатр та психотерапевт, засновник першої в Україні клініки ментального здоров’я Світлана Ісаєнко вважає, що перед наступним роком варто змінити атмосферу, щоб відпочити і набратися сил. Саме тому цього року разом із родиною новорічні свята вона проводить в теплій країні, під теплим сонячним промінням. Але обов’язково із родиною, бо сім’я – це головне в житті.
16 січня у Львівській національній філармонії відбудеться Великий Різдвяний симфонічний благодійний концерт «Світло Різдва», мета якого зібрати кошти для лікування онкозахворювання у молодої жінки. Початок заходу о 19:00, повідомили організатори.
Цього вечора для вас співатимуть та гратимуть: СОЛОМІЯ ЧУБАЙ, гурт ShockolaD та Юлія Швед, Electric Avenue, гурт «Band.it та оркестр INSO-LVIV.
«Різдво ― час див, час, коли всі збираються великою дружною родиною і все навколо наповнюється теплом і підтримкою, любов’ю та добром. Ми кличемо вас, друзі, 16 січня до спільного різдвяного вечора, до спільної коляди, різдвяної музики, світових та українських пісень і колядок. Цей вечір буде вечором добрих справ. У нашого друга Tom Lugoloobi важко хвора дружина, мама його маленького сина ― Діна Радик, яка страждає від онкозахворювання. Попри те, що пухлина (карцинома яйника класу high grade) була видалена, на жаль, зараз жінка бореться з обширним метастазуванням. І ми, музиканти, дуже хочемо допомогти цій родині, зібрати кошти на дороговартісне лікування. На Різдво завжди стаються ДИВА, запрошуємо вас разом з нами зробити маленьке Різдвяне диво», – запрошують організатори та артисти.
Вояки УПА намагалися по можливості відзначати найбільші релігійні свята, передусім Різдво Христове. Про те, як святкувалося повстанцям, нині ми можемо дізнатися з їхніх спогадів. Не забуваючи українських традицій, упівці намагалися зустріти Різдво зі святвечором, колядками, подарунками, різдвяними вітальними листівками. Хоч доводилося цього дня і бої вести проти ворога.
Провідники УПА в такі дні намагалося при нагоді прилаштувати незначні подарунки для вояків. Це могли бути тютюн, сушені фрукти, сорочки, рукавиці, шкарпетки тощо. Іноді все це запаковували, а на пакунку писали, для якого повстанця призначений подарунок. Здебільшого цим займалася Теренова сітка ОУН і референтура жіноцтва чи Українського Червоного Хреста. Втім, історик Руслан Забілий зауважує, що організація подарунків була радше винятком, а не правилом. Частіше їх одержували поранені у шпиталях, аніж здорові стрільці.
Повстанська поштівка “З Різдвом Христовим!”
По можливості повстанці вітали своїх рідних, коханих чи побратимів різдвяними листівками, переважно виготовленими кустарним способом (наприклад, на друкарських машинках) або в підпільних друкарнях. Часто вони мали простенький вигляд, були прикрашені різними узорами чи нескладним малюнком з невеличким привітанням. Іноді упівці виготовляли їх у криївках, але тільки тоді коли хтось із присутніх мав хист до малювання та необхідні фарби. Він просто малював листівку на папері та розфарбовував аквареллю.
Зазвичай повстанці прагнули відсвяткувати Різдво в селах – тих, де не було радянських гарнізонів. Зайшовши до населеного пункту, вони обирали кілька хат на околиці, просили господарів готувати кутю та святкували разом із селянами. При цьому навколо села виставляли стійки, які мали стерегти, щоби до населеного пункту раптово не ввірвалися МГБісти.
Повстанська поштівка “З Різдвом Христовим”
Ось як згадував святкування Різдва 1945 року з мешканцями села Білоберізки (Верховинський район, Івано-Франківська область) славетний сотник УПА Мирослав Симчич:
«Пам’ятаю, як з 1944-го на 1945 рік ми святвечір відзначали цілим куренем у Білоберізці на Верховинщині. Білоберізка простяглася вздовж невисокого берега Черемошу. Проте кілька хат розкидано по довколишніх горбах. Саме в одній з таких віддалених хат ми й зібралися для святкування. Поки командири й стрільці вечеряли, озброєні стійкові пильно охороняли село. Вони часто змінювалися, тому всі стрільці мали змогу посмакувати святвечірніми стравами, понасолоджуватись, бодай коротко, домашнім затишком… Люди приймали нас чим хто міг, ділилися останнім у той важкий час… Зійшлося багато людей, ми там гарно відсвяткували, а відтак ще розійшлися по околицях Білоберізки і колядували групами. В такий спосіб Різдвяні свята 45-го ми провели за святковими столами і з колядою. Цілу ніч по горах лунали повстанські колядки».
Дещо по-іншому Різдво відзначали у лісі чи криївці. Цього дня упівці намагалися приготувати кілька смачних страв до різдвяного столу, прикрашали ялинки, навіть робили дідуха. Під час святої вечері після загальної молитви кілька слів і побажань завжди говорив командир, потім всі молилися та сідали за святковий стіл, проглянувши попередньо всі підходи до криївки аби раптово не наскочила облава. Розважали себе чим могли: співали колядок, розповідали веселі історії зі свого життя, згадували рідних.
Повстанська поштівка “Христос Рождається!”
Ретельно святкування Різдва у криївці описав командир УПА Степан Стебельський у своїх спогадах «Зимою у бункрі»:
«Мені припаде сьогодні бути батьком при вечері. Заздалегідь виходжу на бункер, щоб приготовити дідух та сіно, яких давніше стрільці привезли з села. Входячи до бункру, я привітав усіх вісткою: «Христос Раждається!», а всі відповіли: «Славіте його»! Коли я розстелював солому на причі, а хор[унжий] Мирон – палатки та укладав часник, просфору і свічки, в бункрі була цілковита тиша. Лиця стрільців не були сумні, але сльози текли по них. Вони були поважні, святочні і грізні. Під піччю тріскотів вогонь, варили воду, щоб кинути вушка, вареники, бабульки. На причі світилися три свічки. Багато їх на ялинці. Кожний з нас чистенько вдягнутий. Образ Божої Матері освічений лямпадкою. Внизу портрет полк. Коновальця і Володимирівський тризуб. Стаємо в лаву, відмовляємо молитви, співаємо Коляду «Бог Предвічний». Після коляди моїм обов’язком було сказати декілька слів. Ми почали ділитися просфорою. Кожний втирав незамітно сльози, щоб ніхто не бачив. Наших страв було дванадцять: борщ з ушками, кутя, вареники з капустою, каша з грушками, гриби, капуста, вареники з картоплею, голубці, квасоля з сливками, колочений горох, пампушки і суш. На цю вечерю з усякими додатками приготовлялися стрільці вже завчасу. Святвечір проводимо за всіма народними звичаями Лемківщини і Бойківщини, які лише хто з нас запам’ятав. Святвечір проходив весело. Кожний – крім звичаїв і обичаїв з своїх сторін – оповідав про свої пригоди з минулих років. Оповідання час-до-часу втихали. Переривала їх коляда. Потім знову оповідаємо. Коляди ми мусіли обов’язково відколядувати всі. Хор. Мирон оповідає нам перебіг Різдвяних Богослужень, а віст[ун] Тетяна співає дуже гарними лемківськими напівами багато богослужебних уривків з Всеночної й Утрені, яких вона знає дуже багато. Біля півночі віст. Вихор вилазить на свої «банти» і грає на скрипці, приспівуючи, різні коляди. Пізніше творимо групки і «йдемо» з колядою одні до одних».
Повстанська поштівка “З Різдвом Христовим!”
У повстанських таборах у лісі Різдво проходило веселіше, ніж у криївках, адже тут люди були не в замкнутому просторі, а тому могли влаштовувати танці або навідуватися до найближчих до табору сіл. Повстанський святвечір 1947 року в Лемківських лісах Володимир Тютюн (псевдо «Блудний») згадує так:
«Помолилися ми біля ялинки, прикрашеної шишками і сіли до святої вечері. Не було дванадцяти страв, родини, але була віра і завзяття, була коляда, що єднала нашу повстанську родину. На прохання ройових і стрільців, командир дозволи піти в село. У Чертіжному нас ждали. Ми ходили по селянським хатам, спільно колядували, віншували. Над ранок повернулися до табору».
Яке ж Різдво без колядок? Як бачимо, повстанці це теж пам’ятали, тому співали їх своїм побратимам чи разом із селянами у селах Галичини. До речі, колядок співали, як давніх, так і складених повстанцями. Останні були сумними та веселими, але завжди з національно-патріотичним ухилом. У них відчувався весь драматизм повстанської боротьби. Для прикладу наведемо одну з таких:
Сині кучугури, пролягли хуртечі,
І на землю грішну опустився вечір.
Опустився тихо, щоб оголосити,
Як у Вифлиємі народивсь Спаситель.
А в криївці вогко, ні куті, ні сіна,
А в селі Святвечір, ждуть, напевне, сина.
Вийшов із криївки, тишина довкола
Лише кріс з морозом у долоні коле.
Тільки не в цей вечір, вирішив повстанець
І намерзлу зброю – в схованці зоставив.
А мороз гарцює і рипить дорога,
А у небі зорі величають Бога.
І нарешті хвіртка, а за нею хата.
Відчиняє двері: «Із Різдвом вас, тату!»
Ще хотів спитати, де старенька мати,
Як з кутків на нього – штири автомати.
Підійшов до сина батько й тихо мовив:
“Вибач, що так сталось.
Із Різдвом Христовим”.
Повстанська поштівка “З Різдвом Христовим!”
Чим були повстанські колядки для вояків УПА, досить вдало сказав сотник Мирослав Симчич:
«Скажу вам, що і повстанська коляда, і пісня були тоді й пізніше сильною духовною зброєю, часто сильнішою за кріса. Повстанські пісні не лишень підтримували дух вояків УПА у боротьбі з жорстоким ворогом, а й зберігали віру народу в незалежну Україну протягом всього часу совєтської окупації».
Цього тижня відбудуться завершальні події фестивалю «Країна Мрій» у Львові. Фестиваль закриватимуть своїми виступами Олег Скрипка та НАОНІ-оркестра, повідомили організатори.
У п’ятницю, 7 січня, на етнофестивалі виступлять Хорея Козацька та Майстерня ЧГС;
8 січня – Burdon Folk Band та Роялькіт.
В неділю, 9 січня, Олег Скрипка, Національний академічний оркестр народних інструментів України, Юрій Йосифович та СЕРЦЕ. НОВА АВТЕНТИКА своїми виступами завершать фестиваль.
Окрім концертів, на Країні Мрій гості можуть відвідати майстер-класи, поринути у ярмаркове розмаїття автентичних виробів, вертепів, мистецьких майстерень та смачної етнічної кухні.
Також діятиме фабрика іграшок, де відвідувачі захоплено спостерігають за процесом роботи склодува, дізнаються про нюанси роботи художника, беруть участь у розписі скляних заготовок, які виготовили на їхніх очах та забирають додому ексклюзивну авторську іграшку, у виготовленні якої брали безпосередню участь.
Нагадаємо, вхід на територію фестивалю «Країна Мрій», який діє у Ennio Event Square (вулиця Джерельна, 22), вільний. Брама відчиняється о 15 год.
В неділю, 9 січня 2022 року, у Центрі Довженка відбудеться великий різдвяний концерт фольк-гурту «Львівські музики».
Початок концерту о 18:00, повідомили Lutsyshyn Promo і Prmotions. Спеціальні гості – Гриць Драпак та Мирон Блощичак. Ведучий – Ігор Кобрин.
“Затишок українського Різдва. Мила, чарівна і близька серцю колядка.
Неймовірна мелодія, яка знайома кожному з дитинства. Завітайте з найріднішими! Відсвяткуємо Різдво разом”, – запрошують організатори Lutsyshyn Promo і Prmotions.
Як відомо, гурт «Львівські Музики» був заснований ще у 1988 році, але до його складу увійшли відомі і досвідченні артисти. Тому вже за рік вони стали лауреатами легендарного фестивалю “Червона Рута” -89, а у 1996 році отримали відзнаку на фестивалі “Золоті Трембіти”. І відтоді їх слава пролунала далеко за межами України
У репертуарі гурту не тільки фольклорні та традиційні українські пісні, а й сучасні композиції.
Перебуваючи на самому початку 2022 року (так, треба вже до цього звикати), розпочнемо нашу оповідь також із базових речей. Речей, які визначали життя людей у давньому Львові і обличчя міста впродовж тривалого часу. Врешті, наслідки цих речей, хоч їх самих може давно немає, ми продовжуємо простежувати, а часто – навіть бачити.
Впродовж століть надзвичайно важливим питанням, мова тут не лише про наші терени, була можливість продукування та розповсюдження алкогольних напоїв. Звично монополію у цій сфері утримувала сторона, яка добивалася права легального використання сили чи таке право для себе узурпувала.
Магдебурзьке право, книга 1581р в Львівському історичному музеї (фото Тетяна Жернова 2016р)
Потреба урегулювання усіх питань, пов’язаних із алкогольною сферою, у давньому Львові виникла давно. Отож, уже у привілеї про надання місту магдебурзького права ми можемо зустріти певні розпорядження з цього приводу. Так, цей документ значно більше стосується політичного та господарсько-економічного життя в місті загалом. Право на самоврядування, незалежність від місцевих урядовців, можливість клопотати про вирішення актуальних проблем одразу перед королем – це все про магдебурзьке право і двері, які відкриває ця правова система. Водночас, диявол ховається у деталях. Тому на деталі й варто звертати особливу увагу. Тим більше тоді, коли виявляється, що деталі є настільки цікавими, а водночас ще й важливими, як це мало місце із привілеєм про надання Львову магдебурзького права.
Чверть слова про привілей
Найдавнішим зі збережених привілеїв на підтвердження магдебурзького права для Львова є грамота короля Казимира ІІІ, датована 1356 роком: “…дбаючи про численні клопоти та незручності, що наше місто Львів зазнало від усіляких немилосердних ворогів, прагнемо, щоб це місто процвітало і збільшувало свої вигоди, прибутки, користі та добробут. Для втіхи згаданого міста та збільшення кількості його вірних жителів даємо і встановлюємо вищезгаданому містові на вічні часи німецьке право, яке по-простому називається Магдебурзьким…”. Десь так, як було зазначено в документі, все й відбулося – затвердження магдебурзького права сприяло економічному та політичному розвитку Львова впродовж наступних століть, а функціонування тут даної системи стало елементом включення наших земель до єдиного європейського правового і політичного простору.
Король Казимир ІІІ Великий
Водночас, у інших документах того часу зустрічається інформація, яка схиляє до думки, що прояви явища, яке сьогодні називають магдебурзьким правом, спостерігалися у Львові ще за часів князя Лева. Це дає дослідникам підстави, щоб говорити про привілей 1356 року як факт не наданням, а підтвердження місту магдебурзького права.
А в середині…горілка
Привілей, наданий Львову у 1356 році, стосувався різних сфер тогочасного життя і багатьох питань. Звичайно, це урегулювання правового життя місцевих жителів. Також політичного життя – місто мало підпорядковуватися лише війту, а через нього – безпосередньо королю. Цей привілей стосувався і питання відносин між народами, які проживають у місті, а також забезпечення безпеки і порядку у внутрішньому житті кожної з громад. Врешті, надання міській громаді Львова у розпорядження лісів, виноградників, луків і пасовищ, що, на думку короля і працівників його канцелярії, також мало б сприяти розвитку міста.
Мешканці середньовічного Львова. Рисунок Ф. Ковалишина. Фото з https://photo-lviv.in.ua/
Водночас, цей документ – це не лише про невтручання місцевих королівських чиновників та шляхтичів у політичне життя міста. Він також, зокрема, про щось більше – про життя господарське і повсякденне. Отож, наприкінці привілею є одна непримітна, на перший погляд, але також важлива фраза: “даємо тому місту (право), щоб жоден із зем’ян, духовних, міських та будь-яких інших осіб не розміщував, не встановлював і не будував шинків у межах однієї милі від міста”.
Львівська ратуша в 1620 році (джерело ілюстрації – Лозинський В. «Патриціат і львівське міщанство XVI –XVII ст.»)
Над цією фразою можна іронізувати і говорити про те, що якийсь, умовний, ксьондз XIV століття, який половину свого життя збирав гроші на відкриття корчми на площі Ринок у Львові, втратив, після публікації даного документа право на останнє. Однак, є очевидним, що насправді цей фрагмент документа також стосується захисту місцевих виробників алкогольних напоїв і саме міських виробників – львів’ян. Дана фраза – це захист, перш за все, їхнього бізнесу. Тому нова система, яку вибудовували у середині XIV столітті у давньому Львові, створювалась і впроваджувалась з максимальним урахуванням інтересів міста та його жителів.
Єпископ УГКЦ 78-річний Григорій Хомишин помер у Лук’янівській в’язниці 28 грудня 1945 року. Не витримав тривалого побиття чекістів НКВД.
Чоловік народився 1867-го в селищі Гадинківці – нині Тернопільської області. 1893 року закінчив богословський факультет Львівського університету та одразу став священником. Продовжив навчання у Відні, де за п’ять років здобув ступінь доктора богословських наук. Працював катедральним служителем в Івано-Франківську, а 1902-
Єпископ УГКЦ Григорій Хомиши
го став ректором духовної семінарії у Львові.
1904 року митрополит Андрей Шептицький висвятив його на єпископа Станіславської єпархії. Хомишин активно займався її розбудовою, відкривав школи й бібліотеки. 1916-го спробував запровадити григоріанський календар, щоб порвати зв’язки із Росією. Попри опір вірян календар діяв в єпархії два роки.
У часи визвольних змагань долучився до державотворення ЗУНР. Закликав українців вступати в Галицьку Армію.
Андрей Шептицький. Фото Олекандра Пежанського
1932 року опублікував працю “Українська проблема”, у якій доводив, що прийняття Руссю хрещення з Візантії, а не з Риму, було великим нещастям, оскільки надалі це заважало основним істинам віри стати одночасно принципами поведінки вірних у повсякденному житті. 1933-го звернувся до вірян із закликом підтримати впровадження Католицької Акції – руху за справедливе розв’язання суспільних суперечностей. Для цього підтримав релігійне товариство “Скала”. Дозволив йому в кожній парафії закладати читальні, що призвело до конфліктів з українською “Просвітою”.
Вперше Хомишина заарештували після встановлення контролю СРСР над Галичиною 1939 року, але тоді відпустили – після обшуків не знайшли нічого “підозрілого”. У період Другої світової війни долучився до порятунку євреїв, за що арештували німці. Чергове рішення про його арешт ухвалили вже радянські чекісти 26 березня 1945-го. За пів року до того помер митрополит Андрей Шептицький і радянська влада вирішила ліквідувати греко-католицьку церкву.
Єпископ УГКЦ Григорій Хомиши
Хомишина звинувачували в антирадянській діяльності, співпраці з гітлерівцями й поляками, у підтримці українських націоналістів. Його посадили до внутрішньої тюрми НКВД УРСР у Києві. Під час допитів застосовували побиття, які завдали сильної шкоди й так слабкому здоров’ю. Наприкінці 1945 року його перевели до лікарні Лук’янівської в’язниці де він і помер. Поховали на території в’язниці чи в Биківні.
Беатифікований 2001-го Папою Римським Іваном Павлом II у Львові.
Радянська влада арештувала предстоятеля Української греко-католицької церкви Йосифа Сліпого у Львові 11 квітня 1945-го. Владику схопили в Соборі святого Юра.
Йосиф Сліпий у Римі
Разом із ним заарештували єпископів Миколая Чарнецького, Григорія Хомишина, Никиту Будку та Івана Латишевського. На всіх завели справи про антирадянську діяльність, зв’язки з Ватиканом, іноземними розвідками та українськими націоналістами.
Доля предстоятеля залишалася невідомою для українців до середини 1946 року. Тоді розповіли, що владику вивезли до Києва. Звинуватили у “ворожій діяльності проти УРСР і співпраці з німецькими окупантами”. Закидали, що публічно підтримав Акт відновлення Української держави 30 червня 1941-го. Призначили вісім років Сибірських таборів, у яких насправді він пробуде 18.
Впродовж багатьох віків Львів був традиційно багатий на мистецьке життя. Тут творили відомі у всьому світі скульптори там живописці, композитори писали безсмертні музичні твори,...
