Уродженець міста Ходорова Іван Гвіздак на початку XX століття прославився на цілу Галичину як видатний та невловимий злодій, який обкрадав маєтки вельмож. У цьому елегантному панові, який за 30 років свого життя кілька разів змінював своє ім’я та прізвище, ніхто не міг запідозрити злочинця.
Коли ж його все-таки спіймали, то пред’явили обвинувачення у щонайменше 24 крадіжках, на суд викликали півсотні свідків, ще стільки ж показів на підтримку обвинувачення було зачитано в суді. На судовий процес над Гвіздаком у 1909 році продавали вхідні квитки, як на виставу.
За злодійські “подвиги” цього спритного злочинця тогочасна преса охрестила його “галицьким Арсеном Люпеном” — за ім’ям харизматичного злодія-персонажа популярних у той час детективних романів.
Іван Гвіздак народився у Ходорові у 1878 році, але згодом, очевидно, разом зі своєю мамою перебрався до Львова. У 15-річному віці він, завдяки своїй приємній зовнішності, влаштувався прислужником до господаря Стефана Ірсая у Липниках біля Мостиськ. Проте парубкові хотілося не тільки працювати, але й гарно виглядати, тож якось він поцупив у пана трохи доброї одежі. Коли крадіжку викрили, він втратив роботу і змушений був знову шукати, до кого податися в найми. Саме тоді він вперше змінив собі ім’я і почав називатися Яном Маліновським.
Зрештою юного лакея взяв собі до прислуги граф Кароль Дрогойовський, який мав великий палац у Крукеничах. Добре роздивившись, де вельможа зберігає цінні речі, Гвіздак-Маліновський невдовзі обікрав садибу і потайки покинув свого роботодавця.
Як повідомляла тогочасна газета Kuryer Lwowski, від того часу злодій став справжнім пострахом для власників довколишніх маєтків. Підбираючи ключі до замків та вміло користуючись відмичками, злодій добирався до сховків, забираючи столове срібло, прикраси, годинники, різну біжутерію, одяг, картини і, звичайно, готівку.
Щонайменше тричі він обкрадав садибу в Липниках, де за час служби добре вивчив розташування покоїв. Також потайки навідувався “в гості” не тільки до заможних господарів, але й обікрав якось контору Рільничої спілки. Декілька разів Гвіздак бував зі злодійськими візитами у Львові та приміських Бережанах. Одна з таких вилазок закінчилася для Гвіздака-Маліновського першою невдачею — у 1899 році він потрапив до рук поліції і був засуджений до шести років ув’язнення.
Перебуваючи в тюрмі, Іван Гвіздак, він же Ян Маліновський, не розгубив своїх вишуканих манер. У 1905 році він вийшов на свободу і знову подався у найми до вельмож — влаштувався камердинером у палац панів Городиських у селі Колиндяни (тепер — Тернопільська область). Прослужив він там недовго — рівно стільки, щоб вистачило часу роздивитися за цінностями, вивчити розташування кімнат та типи замків на дверях. До цього палацу він навідувався двічі, але одного разу його там сполохали і він встиг винести лише дві хутряні шуби. Іншим разом вилазка була значно вдалішою — цінностей та грошей вдалося викрасти на 2 тисячі корон (за нинішніми цінами — близько 200 тисяч гривень).
Щоб заплутати поліцейських нишпорок, Гвіздак-Маліновський змінив своє ім’я спершу на Мечислава Кулаковського і почав видавати себе за майстра від техніки. Згодом, роздобувши десь документи на ім’я слухача філософії Яна Казимира Бодинського, спритний злодій переїхав до Кракова, поселившись у західному передмісті – Дебніках.
“Зібрана інформація про Бодинського засвідчила, що він довгий час видавав себе у Кракові за студента, мав навіть сфальшований документ, вів заможне життя, аж надмірно елегантно одягався, відвідував першокласні заклади та ресторани та намагався підтримувати знайомства серед вершків суспільства, використовуючи зв’язки серед студентської молоді”, – описувала краківський побут “галицького Арсена Люпена” газета Kuryer Lwowski.
У літньому сезоні 1908 року спритний злодій, за даними слідства, скоїв лише 19 доведених крадіжок, але їхньої точної кількості так і не було з’ясовано. У тому, що всі злочини скоїв один злодій у поліцейських не було сумнівів — Гвіздак-Бодинський бувало у поспіху забував на місці нової крадіжки якісь речі, які він поцупив у попередніх маєтках. Та й знаряддя, якими він користувався, щоб забратися до обійсть, залишали однакові сліди на дверях, тож всі проникнення мали схожий почерк.
Серед власників маєтків почався переполох, вони обурювалися, що поліція не може впіймати спритного злодія, який хазяйнує в чужих домах. До речі, перша крадіжка, яку він здійснив, переїхавши до Кракова, була з ювелірної крамниці і дала йому можливість одразу стати забезпеченим чоловіком та вдавати із себе “артистократа”. Тоді його здобиччю стали 52 золоті годинники, 20 ланцюжків, багато сережок, кільця, брошки — всього на суму 12 тисяч корон (за нинішніми цінами — 1 мільйон 200 тисяч гривень).
“Гвіздак був настільки нахабним, що наступного дня після крадіжки прийшов до обікраденого ювеліра, назвався репортером газети і поцікавився подробицями злому”, – описував цей випадок Kuryer Lwowski.
Спроба обікрасти ще один ювелірний магазин у Кракові мало не закінчилася для Гвіздака-Бодинського провалом, але він знову виявив витончену холоднокровність. Щоб дістатися до крамниці, він непомітно прокрався до книгарні, яка була розташована в тому ж будинку, і почав розбирати стіну між приміщеннями. Та коли вже пробив діру, стіна обвалилася з голосним гуркотом. Це привернуло увагу власника, який, побачивши світло, що пробивалося крізь прочинені двері книгарні, наказав сторожі перекрити всі виходи з кам’яниці.
Але злодій не розгубився і, скориставшись тим, що в цьому ж будинку мав помешкання його приятель пан Раух, сміливо постукав до нього у двері. Радісно привітавши друга, він запросив його на вечерю до ресторану. Уже через кілька хвилин обоє панів, приязно між собою розмовляючи, покинули місце невдалої крадіжки, не привернувши уваги поліції, яка чекала, що от-от із брами з’являться замурзані злодії з долотами та кувалдами.
Попався в руки поліції Іван Гвіздак цілком випадково. 30-річний чоловік вирішив, що йому пора закінчити з холостяцьким життям, і надумав одружитися з панянкою із Мостиськ Марією Лангер. Наприкінці серпня 1908 року дорогою до цього містечка він опинився у селі Чижевичах, в яких свого часу двічі відзначився злодійством. І тут потрапив на очі такій собі пані Ванді Місінгевич, яка одразу написала донос до поліції: мовляв, побачила знайомого їй злодія, який видає себе за студента.
Отриману інформацію уважно вивчили місцеві “шерлоки холмси”. За допомогою старих фотографій, які були зроблені ще у в’язниці у Львові, було констатовано, що студент Бодинський із Кракова — той самий злодій Гвіздак-Маліновський, який вже був караний за крадіжки.
Під час обшуків у його краківському помешканні та в маєтку його нареченої у Мостиськах було виявлено велику кількість предметів, які свого часу були викрадені в обійстях вельмож не тільки у Кракові, але й у цілій східній Галичині. Походження деяких речей так і не вдалося встановити, тобто невідомо, де і коли украв їх спритний “Арсен Люпен”.
За останні три роки Іван Гвіздак звик до розкішного життя і не збирався знову потрапляти до тюрми. Тож, потрапивши до рук поліції, він не відповідав на жодне запитання і вдавав із себе психічно хворого. З проханням підтвердити його розумову неповноцінність, хитрий злодій звернувся навіть до свого майбутнього тестя, передавши йому зі слідчого ізолятора потайки листа. “Це не буде неправдивим свідченням, ви ж самі часто називали мене вар’ятом”, – переконував він батька своєї нареченої. У тому ж листі він попросив знайти якогось Янка з вулиці Городоцької у Львові та переконати його взяти вину за крадіжки на себе за відповідну винагороду.
Понад рік тривали психіатричні експертизи арештанта, під час перебування під арештом він оголошував голодування та застосовував всі відомі прийоми, щоб викрутитися із халепи. Але зрештою у вересні 1909 рік розпочався великий судовий процес.
“Обвинувальний акт, підготовлений прокуратурою, охоплює 100 сторінок дрібного письма, а судовий розгляд через незвичний інтерес буде проводитись за вхідними квитками”, – повідомляла перед початком розгляду справи Гвіздака газета Kuryer Lwowski.
Вирок суду для “галицького Арсена Люпена” був досить суворим. Його визнали винним у скоєних крадіжках і відправили на 8 років до в’язниці. На початку жовтня 1909 року його відправили по етапу до тюрми у Вісьничу, де відбували покарання засуджені до ув’язнення на термін понад один рік.
“Серед в’язнів – Ян Гвіздак-Маліновський-Бодинський, засуджений на останньому судовому засіданні до 8 років позбавлення волі. В’язнів у кайданах супроводжували жандарми до місця призначення”, – писала газета Kuryer Lwowski.
Подальша доля злодія невідома, його слід губиться у вирі Першої світової війни, яка вибухнула на три роки швидше, ніж закінчився термін його ув’язнення.
Богдан СКАВРОН
Джерело: БОМОК
