Музейні інновації та інтерактивність: дефініція понять (відео)

Музейні інновації та інтерактивність: дефініція понять

Сьогодні ми знову продовжуємо публікувати виступи учасників наукової конференції під назвою “Меморіальні музеї сьогодні: специфіка фондової, експозиційної та виставкової роботи”, що проходила 17-18 листопада в приміщенні Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові.

Сьогодні пропонуємо вашій увазі доповідь кандидата історичних наук, старшого викладача Національного університету «Львівська політехніка», старшого наукового співробітника Музею історії релігії Василя Банаха на тему “Музейні інновації та інтерактивність: дефініція понять“:

В сучасній теорії та практиці музейної справи доволі часто доводиться чути такі терміни, як «інновації» та «інтерактивність». Дані поняття охоплюють доволі широкий контекст й відмінні між собою галузі музейної роботи: використання мультимедійних технологій та аудіовізуальних засобів у експозиції музею; створення віртуальних музеїв та виставок у Мережі й офіційних інтернет-сторінок музею; оцифрування та стандарти програмного забезпечення для обліку музейних фондів; застосування нестандартних й творчих підходів у науково-освітній діяльності музею, музейному маркетингу тощо. Відтак на сьогоднішній день є актуальною спроба з одного боку більш чіткого розмежування й узагальнення понять музейної «інновації» та «інтерактивності» відповідно до того чи іншого напрямку музейної діяльності, а з іншого – віднайти спільні їх точки перетину.

Кандидат історичних наук, старший викладач Національного університету «Львівська політехніка», старший науковий співробітник Львівського музею історії релігії Василь Банах
Кандидат історичних наук, старший викладач Національного університету «Львівська політехніка», старший науковий співробітник Львівського музею історії релігії Василь Банах

Поняття музейних «інновацій» ми можемо розглядати, як в широкому так і у вузькому контексті. В широкому розумінні музейні інновації представляють собою докорінне переосмислення традиційних музейних практик, місця та ролі музеїв у суспільстві та культурі, що сприяє подальшій еволюції музею як особливого історично-культурного феномену, дозволяє йому належним чином відповідати на виклики сучасності й залишатися актуальним насамперед для відвідувача, місцевої громади.

Яскравим прикладом подібного інноваційного музейного розвитку стала поява та становлення у середині 1980-х років нової музеології. Еволюція поглядів на суспільне призначення музею привела до виникнення нової музейної ідеології, системи уявлень про музей як соціокультурний інститут, здатний виконувати більш активну перетворювальну роль в суспільстві. В результаті суттєвій ревізії були піддані традиційні уявлення про музей. Музей почали сприймати не як сховище музейних предметів і науково-дослідний центр, а перш за все – як інструмент соціальних й культурних перетворень, установу, яка слугує конкретним міським та сільським громадам. Такий музей дозволяє своїм відвідувачам не просто отримувати якісь абстрактні знання або естетичні враження, а відчути причетність до історії та самобутності своєї власної громади [1, с. 104]. У Квебецькій декларації прийнятій 13 жовтня 1984 року, відображалися основні принципи нової музеології та йшлося зокрема про те, що у сучасному світі, який прагне використовувати для свого розвитку всі засоби, музеї повинні вийти за рамки традиційних завдань та функцій: ідентифікації, консервації й просвітництва – і перейти до виконання більш широких програм, які дозволять їм активніше брати участь в житті суспільства й повніше інтегруватися в оточуюче середовище. [4, с. 21]. Таким чином інноваційний аспект нової музеології полягав у пріоритетності соціальної місії музеїв над їх традиційними функціями (забезпечення належних умов зберігання й експонування колекцій, обслуговування відвідувачів і т. д.).

Поняття «інновацій» у їх вузькому значенні можна звести до використання інтернет-ресурсів, аудіовізуальних, мультимедійних засобів у експозиційній та фондовій роботі музею.

Загалом цифрові технології в експозиційному просторі музею використовуються у двох взаємопов’язаних аспектах: у вигляді технічної апаратури та як експонати й музейні предмети. У першому випадку інноваційний потенціал технічної апаратури слугує для розкриття сценарію експозиції, а цифрове обладнання виконує допоміжну роль (цифрові етикетки, інформаційні кіоски, звукові ефекти та ін.). У другому випадку цифровому обладнанню або цифровому твору відводиться центральна роль [8, с. 14 – 15]. У даному контексті мультимедіа в музеї стають самостійним об’єктом мистецтва. Спеціально створені аудіо-, відео- і мультимедійні програми, технічні можливості яких дозволяють відчути себе в «іншій» реальності, набувають ваги перед відвідувачами поруч із традиційними музейними експонатами [2, с. 106 – 108].

Кандидат історичних наук, старший викладач Національного університету «Львівська політехніка», старший науковий співробітник Львівського музею історії релігії Василь Банах
Кандидат історичних наук, старший викладач Національного університету «Львівська політехніка», старший науковий співробітник Львівського музею історії релігії Василь Банах

Інновації в науково-фондовій музейній роботі – це насамперед оцифрування музейних предметів та створення відповідного програмного забезпечення (стандартів) для обліку музейних фондів. Найбільш відомими на сьогоднішній день музейними стандартами є, зокрема, CDWA (Категорії для творів мистецтва), MIDAS (Керівництво та Стандарт даних для інвентаризації пам’ятників), SPECTRUM (Стандарт музейної документації Об’єднаного Королівства), LIDO (Полегшений стандарт інформації для опису об’єктів). Виробник: Міжнародний комітет музейної документації CIDOC[6].

Інтерактивність – це взаємодія, процес комунікації, який передбачає двосторонній діалог між учителем та учнями (викладачами і студентами), метою якого є перетворення узагальненої інформації в особистісні знання. Інтерактивність виступає в якості базового принципу музейно-педагогічної діяльності й акцентує увагу на необхідності створення ефективного дидактичного середовища у музеї. Противага цьому, як правило, традиційні методи, які представляють в основному одноманітні екскурсії, характерною особливістю яких є відсутність зворотного зв’язку між музейними працівниками й відвідувачами, які виступають в ролі пасивних слухачів[3, с. 171, 174 – 175]. Відтак, поняття музейної «інтерактивності» стосується у першу чергу науково-освітньої галузі діяльності музею.

Інтерактивність науково-освітньої роботи музею проявляється у диференційованому підході до різних категорій відвідувачів, впровадження в традиційну екскурсію ігрових та театралізованих елементів, можливості для відвідувачів тактильного доступу до експонатів. Так, у Львівському Музеї історії релігії проводиться «Родинний день у музеї» для батьків із дітьми – це інтерактивна екскурсія з елементами гри, яку ведуть костюмовані персонажі, акцентуючи увагу на оригінальних експонатах, цікавих фактах, захоплюючих легендах. Упроваджуються інтерактивні майстер-класи, під час яких учні занурюються у стародавні часи, набувають навичок давніх способів видобування вогню, виготовлення первісних знарядь праці та вивчають давню орнаментику на прикладі писанок та вишитих рушників із фондових колекцій музею [7, с. 53].

Ще однією точкою перетину «інновацій» та «інтерактивності» можна вважати музейний маркетинг. Одним із визначальних напрямків музейного маркетингу є в першу чергу ефективна стратегія залучення відвідувача до музею. Відтак музей повинен бути актуальним, цікавим, відомим, створювати належні умови для проведення вільного часу в контексті сучасних тенденцій «цивілізації дозвілля» тощо. Саме тому в музейному маркетингу органічно взаємодіють з одного боку інноваційні методики (паблік рілейшнз (ПР), пабліситі – техніка успішного формування іміджу, партнерські відносини (друзі музею) та ін.), а з іншого – інтерактивні (створення в музеї рекреаційних зон, зон творчості, ігрового простору, музейного магазину, арт-кафе та ін.). Загалом, інновації та інтерактивність музейного маркетингу мають спільний знаменник, означений поняттям «маркетинг інновацій», який може бути інтерпретований як сукупність дій, прийомів, методів, систематична активність суб’єктів економічних відносин щодо розробки і просування на ринку нових товарів, послуг та технологій для задоволення потреб і запитів споживачів (суспільства) у більш ефективний, ніж у конкурентів, спосіб на основі оновлення та підвищення рівня складових потенціалу підприємства, пошуку нових напрямів та засобів його використання з метою отримання прибутку та забезпечення умов тривалого виживання й розвитку на ринку [5].

Отже, в сучасній теорії та практиці музейної справи важливе місце, з огляду на спроможність музею відповідати викликам часу, займають музейні інновації та інтерактивність. В широкому розумінні поняття музейних інновацій стосується структурних змін в музеї відповідно до плину часу й переосмислення в музейному середовищі місця та ролі музейних інституцій в системі національних, суспільних й культурних взаємин. У вузькому значення музейні інновації – це використання мультимедійних технологій в експозиційному просторі музею з метою підсилення інформативності, комунікативності та атрактивності музейної експозиції, а також використання комп’ютерного програмування з метою вдосконалення обліку та використання музейних фондів.

Музейна інтерактивність зосереджується в галузі науково-освітньої діяльності музею та пов’язана насамперед із музейною педагогікою й використанням інтерактивно-педагогічного потенціалу музейної екскурсії, уроку, експонату. На перше місце виходить використання рольових історичних ігор, тактильний та психологічний потенціал музейних експонатів, можливість «занурення» в історичне чи природне середовище тощо.

Дуже часто музейні інновації та інтерактивність перетинаються, взаємно доповнюючи при цьому одне одного. Особливо яскраво це проявляється у використанні інноваційного потенціалу новітніх технологічних досягнень під час проведення інтерактивних музейних уроків, екскурсій. Інноваційні та інтерактивні аспекти музейного маркетингу в комплексі та взаємодії дозволяють залучити до музею нових відвідувачів, фінансові ресурси та зробити музейний товар конкурентноздатним на ринку культурних послуг.

Василь БАНАХ
кандидат історичних наук, старший викладач Національного університету «Львівська політехніка», старший науковий співробітник Львівського музею історії релігії

  1. Ананьев В. Г. История зарубежной музеологии: Учебно-методическое пособие. – СПб., 2014 – С. 104.
  2. Баруткина Л. П. Мультимедиа в современной музейной экспозиции // Вестник СПбГУКИ – 2011 – декабрь – С. 106 – 108.
  3. Караманов А. В. Организация интерактивной музейной среды: от методов к моделям // Вопросы музеологии – 2012 – №2 (6) – С. 171 – 178.
  4. Квебецкая декларация: основные принципы новой музеологии // Museum – 1985 – №148 – С. 21.
  5. Комаріст О. І. Визначення сутності маркетингу інновацій [електронний ресурс] – Режим доступу http://khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_125/22.pdf
  6. Оцифровка: ландшафт стандартов для европейских музеев, архивов, библиотек [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.minervaplus.ru/publish/standards_landscape.pdf
  7. Рагозіна В. В. Художньо-освітня діяльність музеїв мистецького профілю з дітьми дошкільного віку та школярами // Горизонты образования – 2012 – №3 (36) – С. 50 – 55.
  8. Смирнова Т. А. Цифровые технологии в экспозиционном пространстве музея: современные тенденции и перспективы // Вестник ЯрГУ. Серия Гуманитарные науки. – – № 4/1 (22/1) – С. 14 – 18.

Напишіть відгук