Хтось ще пам’ятає таку вулицю Стрийську? Які колись дерева росли, всі акуратно побілені. Дорога хоч і не брукована, але рівненька, любо глянути. Післявоєнний Львів ще не втратив того європейського лоску і доглянутості.
Сьогодні ми розпочинаємо нову серію публікацій про Львів зі світлинами Юліана Дороша. З 1958 по 1964 рік він обходив Львів зі своїм вірним фотоапаратом і зробив сотні унікальних світлин. Ми будемо дотримуватись хронологічного порядку у їх публікації.
І розпочинаємо з вулиці Стрийської. Чи швидше дороги. Будинків близько зовсім не видно. Світлини датуються березнем 1958 року. Судячи з легкого одягу людей, виглядає що зима в цьому році була достатньо теплою. На фото дружина Юліана Дороша Стефанія зі сином Андрієм.
Мабуть єдиним орієнтиром для Юліана Дороша стало озерце. Старший чоловік в цей час тут ловив раків. І він став центральним персонажем серії світлин.
Цікавим є також силуети будинків на лінії горизонту. Можливо комусь навіть вдасться впізнати будівлі.
Поки ще не пройшов азарт, подивіться до своїх старих сімейних альбомів, а раптом і у вас знайдуться цікаві світлини вулиці Стрийської різних років, або й інших куточків нашого міста. Присилайте нам і ми їх опублікуємо на своїх сторінках.
Довідково. Юліана Дороша справедливо називають одним із найяскравіших українських фотомитців міжвоєнного Львова. Світливством захопився ще у гімназії і з того часу вже не випускав фотокамеру із рук – юнацьке захоплення врешті стало справою життя. Сьогодні його ім’я вже більш відоме львів’янам – він знаний як режисер й оператор першого повнометражного українського фільму в Галичині та невтомний ентузіаст розвитку національного кінематографу на західноукраїнських землях.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Щось дуже подібно на озерця між Львовом та Сокільниками (49.7893328,24.0076776,438), а на горизонті будиночки Сокільник.