Козельники — це місцевість Сихівського району Львова, що знаходиться між вулицями Луганська і Хуторівка та проспектом Червоної Калини. Колишня приміська громада на південно-східній околиці Львова. Зараз територія Козельник належить до Сихівського району.
За польським переписом населення 1921 р. у Козельниках мешкав 841 житель, з них 774 римо-католиків, 30 греко-католиків, 37 гебреїв. Північна частина Козельник (перед залізницею Львів-Чернівці) увійшла до меж міста 11 квітня 1930 року. Решту території села включили до міста у 1955 р.
Трохи незвичні світлини Юліана Дороша сьогодні пропонуємо ваші увазі. Козельники представлені фотографіями дітей. Але дуже модних дітей. Один з молодих людей має при собі музичний інструмент – вірогідно гармошку. В наші дні це був би певно діджей :-). Задній план не передає особливостей місцевості і якби не підпис Юліана Дороша, вгадати на світлині Козельники було б не реально.
Цей молодий чоловік, що хвацько облизує великого пальця, розпочинає дільницю Старого Знесіння. Підозрюю, що його можна впізнати і хтось з рідних уже це зробив :-).
На цій світлині ми бачимо гробівець в’язнів Талергофу на цвинтарі Старого Знесіння. Минулого тижня цей гробівець Юліан Дорош відніс до дільниці Кривчиць. Але підписи до світлин спеціально залишені такими, які зробив автор фотографій.
Квітуча зелена вулиця мабуть не збереглася до нашого часу, але тоді була дуже доглянутою та охайною. Якби раптом хтось впізнав де це – допишіть в коментарях.
Центральним елементом наступної світлини є потічок. він пропущений через бетонну трубу мабуть ще за часів Австрії. Під час радянської окупації на такі речі не зважали. Потічок, швидше за все, десь впадав у Полтву.
Важко сказати чи на цій світлині продовження попередньої вулиці чи вже зовсім інша. Але на фото домашні гуси пробують атакувати світливця. Мабуть тому він тримається на відстані і далі йти не ризикує. Тому це всі на сьогодні фотографії. Винні гуси.
Наступного тижня ми вже відірвемось! На нас чекає Вулька, далі Софіївка і ще далі Погулянка. Залишайтесь, буде весело.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
