На кадастрових картах, датованих 1850 роком, позначено цвинтар Старого Знесіння. На тих самих картах є ще один цвинтар — на пагорбі біля церкви Вознесіння Господнього. Він значно давніший — плита з написом, яка тепер є на подвір‘ї церкви і правдоподібно походить з цього цвинтаря, оцінюється археологами як свідок ХVІ-ХVІІ ст. Відомі розпорядження австрійського уряду від 1873/74 рр. про скасування поховань біля церков, в костелах і в межах поселень, очевидно не завжди виконувалися ретельно, особливо поза межами міст. Тому орієнтовно до кінця ХІХ ст. на Знесінні існували два цвинтарі, хоча поховання велися на одному із них — новішому.
![Рисунок старої церкви, опублікований А. Вольфскроном 1858 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/Old_church_of_the_Ascension_Lviv_Znesinnia.jpg?resize=696%2C522)
З розповідей мешканців Знесіння посередині цвинтаря був дубовий хрест, біля якого правилося на Великдень. Навколо цвинтаря була загорожа з дубових стовпів та дроту на вході — брама, хвіртка і дзвіниця — з одного боку, а хата грабаря, комора і трупарня — з другого.
![Цвинтар Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes01-900x600.jpg?resize=696%2C464)
Вуличка, від якої починається цвинтар мала просту, розумну і промовисту назву — Цвинтарна. Пізніше вона практично перетворилася у вул. Пустельникова, яка тепер називається вул. Заклинських.
Поширювався цвинтар в глибину гір, у південному напрямку. В горішній частині ховали людей, померлих від холери. Характерними для передміського цвинтаря є надгробки народного (регіонального) стилю, хоча зустрічаються типові для початку ХХ ст. пам‘ятники, що ставилися на великих міських цвинтарях. Це,, зокрема, надгробки виготовлені в майстернях відомого у свій час скульптора Л. Тировича, роботи якого є на Личаківському цвинтарі.
![Цвинтар Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes03-900x600.jpg?resize=696%2C464)
Період новітнього мистецтва представлений цікавими зразками в стилі модернізму та конструктивізму. Зустрічаються роботи у стилі модерну та історизму. Є дві роботи сецесійного стилю. З найдавніших пам‘ятників зберігся один у стилі класицизму (похована Анна Кесельрінг, 1867 р.).
![Цвинтар Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes14-900x600.jpg?resize=696%2C464)
Особливу увагу привертають надгробки, що мають історичну цінність.
Серед них могила Катрі Лотоцької — голови місцевої філії “Союзу Українок”, п.Крілика — голови товариства “Просвіта” на Нововму Знесінні та активістів цього товариства – п. Головка, п. Лужняка, п. Сіяка, Йосипа Кирилюка, Петра Куртяка, котрий очолював “Просвіту” на Старому Знесінні.
Збереглася родинна могила колишнього місцевого пароха о. Айталя Билинкевича.
![Гробівець в'язнів Талергофу на цвинтарі Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes16-900x600.jpg?resize=696%2C464)
![Гробівець в'язнів Талергофу на цвинтарі Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes15-900x600.jpg?resize=696%2C464)
Історично цінним є гробівець в‘язнів Талергофу — поруч з Терезином — одного з найбільших концтаборів на території Австрії у роки Першої світової війни. В цьому гробівці поховані місцеві знесінчани — москвофіли.
Багато старих, “корінних” прізвищ серед написів на могилах: Вертипорох, Чухрай, Шутка, Махницький, Терлацький.
![Цвинтар Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes17-600x900.jpg?resize=600%2C900)
Особлива історія стрілецького поховання. Крім могил окремих людей, що були в лавах Українських Січових Стрільців — Івана Сметани, Івана Вегери, є на цвинтарі Старого Знесіння братська військова могила стрільців Української Галицької Армії, полеглих в боях на Знесінні в грудні 1918 р. під час українсько-польської війни. Один з локальних боїв спалахнув недалеко від залізничних мостів біля перетину вулиць Польової та Старознесенської. Група українських вояків, яка з‘явилася з болотистих рівнин над р. Полтвою, натрапила на позицію поляків, що була між згаданими мостами. Стрільцям довелося залягти на відкритій місцевості біля ставка, де сьогодні стоїть завод залізобетонних виробів № 2. В цьому бою полягло біля 30-ти УСуСусів, котрих пізніше поховали на цвинтарі Старого Знесіння. Це єдина у Львові незруйнована могила УСС — бійців УГА.
![Стрілецьке поховання на цвинтарії Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes09-600x900.jpg?resize=600%2C900)
![Таблиця на могилі стрільців УГА на цвинтарі Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes12-900x606.jpg?resize=696%2C469)
В 1930-ті роки (орієнтовно 1935-38 рр.) з ініціативи української громади Знесіння було зібрано кошти і споруджено пам‘ятник у вигляді піраміди з дикого каменю, увінчаної стрілецьким хрестом. Під хрестом вмурували стрільно (гільзу від снаряда) — так було прийнято для військових поховань.
![Цвинтар Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes08-600x900.jpg?resize=600%2C900)
А тепер звернімося до спогадів мешканця Старого Знесіння п. Юліана Шутки, людини, котра у 8-річному віці була свідком і учасником описуваних подій.
“Поляки мали дуже великі претензії до Львова, а до Пілсудського молилися як до Бога… Легіон був, оборонці Львова. Їх ту було в селі, було багато. Всі паркани попалили, бо грітися треба було, а вже морози були. Тут на Знесінні ні одного пса не було — всьо поляки з‘їли.
![Цвинтар Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes13-600x900.jpg?resize=600%2C900)
Круг міста Львова були українці. Оточили цілий Львів і так пригнобили поляків, що ті блідий вигляд мали, дуже блідий… Щоби не тратити патронів надармо, українці голодом хотіли знищити поляків. Стрільці в одностроях були рідко, ніякої форми не було. Знаків не мали, хто вони є — цивільні. По вишивці і по стійці знали, що то наш. І ще й без зброї: “Там собі знайдеш”” – казали. Бо не було. Тільки де-куди, старшини переважно, мали такий пояс, і навіть пам‘ятаю, з дерева на пістоль чохол. З дерева, бо другого виходу не було. А пістоль такий великий, що треба на руку клати, щоб вистрілити цільно — в одній руці важко”.
![Цвинтар Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes04-600x900.jpg?resize=600%2C900)
Один з боїв відбувся на Знесінні, недалеко місця перетину теперішніх вулиць Польової та Старознесенської. Оповідає самовидець: “Поляки залягли між двома мостами: залізна дорога і залізна дорога. Мости — десь зі 7 м. висоти. А тут гора Рота, і як стріляли там, в долині, то ехо відбивалося від тої гори, і українці думали, що поляки на горі сидять. Стрільці українські залягли 150-300 м. від того місця, де поляки сховалися. Там був став, обсаджений плакучими вербами…
![Цвинтар Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes05-600x900.jpg?resize=600%2C900)
Доступу до них не було, щоб їм їсти дати. Ночею дівчата якимось способом там їм підкидали хліб, і то шнурочком — знаєте як? До шнурка стометрової довжини хліб прив‘язали і тягнуть його до шанців і назад, і знову другий хліб. Інакше ні, бо під обстрілом є місце.
Здобути польську позицію було неможливо — самі болота, місце відкрите, а поляки сховані за насипом. Найближче до тих мостів добіг, залягаючи, один стрілець. Десь метрів за 50 від засідки лишився лежати. Так вони там погинули: котрий в окопі, котрий на полі. П’ять днів не дали поляки навіть приступити до них — трупи лежали і почорніли, зачали ся псути.
![Цвинтар Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes07-900x600.jpg?resize=696%2C464)
Списки полеглих ніхто не тримав, бо боявся. Бо то, борони Боже, гміна забороняла, міліція польська нюхала від рана до вечора… У церкві священник просив всіх людей: “Втікайте від мене і дайте мені жити!” – так переслідували. А хто якісь документи тих стрільців навіть коли мав, то би не тримав — кожен за життя воював, що нині є, а завтра нема.
Похоронили стрільців тут на Знесінні, на цвинтарі. А пізніше зачали люди по горах камінь збирати, і як було його вже досить, то купили цемент і поставили пам‘ятник стрільцям, і хрест такий, як має бути”.
![Цвинтар Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes18-600x900.jpg?resize=600%2C900)
Не пошкодувавши життя у боях за волю свого краю, стрільці вдруге вступилися за рідну землю — на цей раз силою свого духу підтримати тих, хто боровся за цвинтар. Власне стрілецька могила була одним із вирішальних аргументів у боротьбі за збереженння цвинтаря.
Рішенням Львівського міськвиконкому від 17.05.1990 р. № 209 цвинтар взятий під охорону.
![Цвинтар Старого Знесіння, 2018 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/07/znes02-600x900.jpg?resize=600%2C900)
Рішенням Львівського облвиконкому 21.05.91 р. № 249 стрілецька могила на цвинтарі Старого Знесіння у Львові занесена до списку пам‘яток археології, історії та мистецтва Львівської області. Над проектом відновлення цвинтаря працювали архітектори з “Містопроекту”, “Львівської полтіехніки”, Укрзахідпроектреставрації”. Проект фінансувався через обласну історико-просвітницьку організацію “Меморіал”.
Фрагмент публікації Олеся ЗАВАДОВИЧА “Роздуми, навіяні цвинтарем Старого Знесіння у Львові”
Джерело: Галицька брама. Червень, 1997 р. № 6 (30)