додому Блог сторінка 494

36 невідомих фотографій Львова 1976 року

36 унікальних фотографій Львова 1976 року

Проект Lodomeria натрапив на цікаві, до цього часу не опубліковані в Україні світлини Львова 1976 року, які знаходяться в фондах Польської бібліотеки в Парижі (Франція).

Львівський ордена Леніна політехнічний інститут, фото 1976 року
Львівський ордена Леніна політехнічний інститут, фото 1976 року
Львівський оперний театр ім. І. Франка, фото 1976 року
Львівський оперний театр ім. І. Франка, фото 1976 року
Львів, проспект Леніна (тепер проспект Свободи), фото 1976 року
Львів, проспект Леніна (тепер проспект Свободи), фото 1976 року
Львів, проспект Леніна (тепер проспект Свободи), фото 1976 року
Львів, проспект Леніна (тепер проспект Свободи), фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Львів, Львівська Ратуша, фото 1976 року
Львів, Львівська Ратуша, фото 1976 року

Зверніть увагу, як мало автомобілів на львівських вуличках. На будівлях можна зустріти комуністичні лозунги, до прикладу, «Рішення ХХV зїзду КПРС – виконаємо», які абсолютно не гармоніюють із архітектурою міста.

Вхід у Львівський музей історії релігії та атеїзму (Домініканський собор), фото 1976 року
Вхід у Львівський музей історії релігії та атеїзму (Домініканський собор), фото 1976 року
Львів, Каплиця Боїмів, фото 1976 року
Львів, Каплиця Боїмів, фото 1976 року
Латинський кафедральний собор у Львові, фото 1976 року
Латинський кафедральний собор у Львові, фото 1976 року
Храм Святого Архистратига Михаїла у Львові, фото 1976 року
Храм Святого Архистратига Михаїла у Львові, фото 1976 року
Церква святих Ольги і Єлизавети у Львові, фото 1976 року
Церква святих Ольги і Єлизавети у Львові, фото 1976 року
Руська церква і вежа Корнякта у Львові, фото 1976 року
Руська церква і вежа Корнякта у Львові, фото 1976 року
Львів, вулиця Підвальна, фото 1976 року
Львів, вулиця Підвальна, фото 1976 року
Львів, Порохова вежа, фото 1976 року
Львів, Порохова вежа, фото 1976 року
Львів, Лев біля Порохової вежі, фото 1976 року
Львів, Лев біля Порохової вежі, фото 1976 року

Бачимо і тодішні вивіски, яких вже не зустріти сьогодні «Новина дня», «Гастроном», «Ковбаса», «Камелія» «Промтовари». Порівняно із сучасним, місто виглядає сірим та сумним. В країні якраз розпочався період «застою», який став одним із найсуперечливіших в українській історії.

Львів, вулиця Театральна, фото 1976 року
Львів, вулиця Театральна, фото 1976 року
Львів, вулиця Театральна, фото 1976 року
Львів, вулиця Театральна, фото 1976 року
Львів, вулиця Театральна, фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Львівський оперний театр ім. І. Франка, фото 1976 року
Львівський оперний театр ім. І. Франка, фото 1976 року
Львів, вулиця Галицька, фото 1976 року
Львів, вулиця Галицька, фото 1976 року
Львів, вулиця Галицька, фото 1976 року
Львів, вулиця Галицька, фото 1976 року
Львів, перехрестя вулиць Руської і Федорова, фото 1976 року
Львів, перехрестя вулиць Руської і Федорова, фото 1976 року
Львівський облвиконком, (сучасна вулиця Винниченка, 18), фото 1976 року
Львівський облвиконком, (сучасна вулиця Винниченка, 18), фото 1976 року

Адже паралельно із регулярною виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій, щомісячних преміальних, існувала безкоштовне медичне обслуговування, освіта. Ціни на товари та послуги були мінімальні.

Львів, вулиця Лисенка, фото 1976 року
Львів, вулиця Лисенка, фото 1976 року
Львів, вулиця Мечнікова, фото 1976 року
Львів, вулиця Мечнікова, фото 1976 року
Львів, вулиця Мечнікова, фото 1976 року
Львів, вулиця Мечнікова, фото 1976 року
Львів, проспект Леніна (тепер проспект Свободи), фото 1976 року
Львів, проспект Леніна (тепер проспект Свободи), фото 1976 року
Львів, проспект Леніна (тепер проспект Свободи), фото 1976 року
Львів, проспект Леніна (тепер проспект Свободи), фото 1976 року
Львів, проспект Леніна (тепер проспект Свободи), фото 1976 року
Львів, проспект Леніна (тепер проспект Свободи), фото 1976 року
Львів, проспект Леніна (тепер проспект Свободи), фото 1976 року
Львів, проспект Леніна (тепер проспект Свободи), фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Львів, площа Ринок, фото 1976 року
Панорама Львова, фото 1976 року
Панорама Львова, фото 1976 року

Проте дефіцит  товарів, підвищення роздрібних цін, низька якість медичного обслуговування навпаки зростали.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело фото: Association Bibliothèque Polonaise de Paris

 

ХІІІ Фестиваль «Ніч у Львові» (повна програма)

ХІІІ Фестиваль «Ніч у Львові» (повна програма)

З 14 по 16 липня 2017 року у Львові буде проходити XIII Фестиваль «Ніч у Львові». На відвідувачів чекають екскурсії в музеях та цікаві майстер-класи. Для львів’ян уже підготували близько 100 подій впродовж трьох ночей, на яких очікується близько 20 тис. відвідувачів.

Фестиваль “Ніч у Львові” – це захід під час якого львів’яни та гості міста мають можливість відвідати нічні екскурсії, театралізовані дійства, мистецькі перформанси у музеях, театрах, храмах, підземеллях, галереях. Також у відвідувачів є можливість побачити нічний Львів з вежі Ратуші та спуститися у її підвали, побачити вогняні дійства, відвідати нічні театральні вистави, концерти тощо.

П’ятниця, 14 липня 2017 р.

14:00 Творчий звіт Поетичного об’єднання “Парасолька на п’ятьох”

16:00 Вистава Театральної майстерні ЛТЄК ім. Шолом-Алейхема за п’єсою Олександра Вітера “”Станція””

 Музей етнографії та художнього промислу, пр. Свободи, 15


16:00 Майстер-клас “Мій музей” для дітей (8-12 років)”, НМЛ ім. А.Шептицького (Історичний комплекс), вул. Драгоманова, 42. Вартість: 60 грн.

Під час заняття діти дізнаються більше про художні музеї та їх працівників, а також створять макет свого музею, наповнивши його репродукціями відомих робіт та власними картинами. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 063 871 66 64!

Режим роботи: з 12.00 до 20.00 (з 16.00 вхід в музей безкоштовний)


18:00-00:00 Вихід на вежу Ратуші, пл. Ринок, 1. Вартість: 20 грн.

Побачити Львів з висоти пташиного польоту. Саме з вежі львівської ратуші, яка має висоту 65 метрів, відкривається чудова панорама центру міста.


18:00 Прем’єра опери “Дон Паскуале”, Львівський театр опери та балету, пр. Свободи, 28. Квитки можна придбати в касі театру або на сайті gastroli.ua

Дон Паскуале (італ. Don Pasquale) – опера-буфа в трьох актах італійського композитора Гаетано Доніцетті. Італійське лібрето Джованні Руффіні – переробка більш раннього (1810) лібрето Анджело Анеллі «Сер Марк Антоніо». Прем’єра відбулася 3 січня 1843 року в Парижі в Італійській опері. 


18:00-21:00 Музичний вечір в НМЛ, НМЛ ім. А.Шептицького (головна будівля), пр. Свободи, 20. Вхід вільний.

У програмі Вечора прозвучать фортепіанні твори відомих композиторів XVIII – XIX ст:
В.А. Моцарт. Соната для фортепіано в 4 руки D-dur KV 381
Л. ван Бетовен. Вісім варіацій на тему графа Вальдштайна C-dur
Ф. Шуберт. Фантазія g-moll D 9
Ф. Шуберт. Фантазія f-moll ор. 103
Виконавці:
Лауреати міжнародних конкурсів, фортепіанний дует Наталія Зубко та Петро Довгань
На завершення Музичного вечора в НМЛ пропонуємо Вам відвідати екскурсію експозицією «Українське мистецтво XVIII – XIX ст.». Ви дізнаєтесь багато цікавого про мистецьке життя Львова та України загалом. Поринете в мистецьку атмосферу епохи, де творили Мартин Яблонський, Тарас Шевченко, Корнило Устиянович та ін.
Режим роботи музею: з 13.00 до 21.00 (з 18.00 вхід в музей безкоштовний) 
Facebook-подія

18:00-00:00 “Ніч у бібліотеці”, Львівська обласна бібліотека для юнацтва, пл. Ринок 9. Вхід вільний.

У рамках культурного проекту «Spirit of Lviv», організованого міжнародною молодіжною організацією AIESEC, 14 липня у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва проходитиме «Ніч у бібліотеці». Особливістю заходу є те, що він організований у взаємодії працівників бібліотеки, учасників молодіжної організації та 19 іноземних волонтерів з 6 країн світу, які завітали до Львова для участі в проекті, а також те, що більша частина вечора відбуватимуться англійською мовою.
«Проект «Spirit of Lviv» має за мету популяризацію публічних бібліотек міста. Щоб досягнути цієї мети ми будемо організовувати в них різноманітні заходи пов’язані з сучасною культурою, урбаністикою та розумним використанням ресурсів. Один з них – «Ніч у бібліотеці» – кажуть організатори.
Програма бібліоночі планується насиченою. Так, вечір розпочнеться з ігрового квесту «У пошуках скарбів», де «команда піратів» (відвідувачі)і, користуючись картою, будуть подорожувати «світом»( бібліотекою) у пошуках захованого призу від партнерів проекту. Та для того, щоб продовжити шлях, треба буде виконати завдання від «китайського самурая» або «грецької богині».
Далі – зустріч з учасниками волонтерських та професійних стажувань від AIESEC, які у форматі «learning circle» ділитимуться з відвідувачами досвідом своїх подорожей, участі в стажуванні та тим, як це змінило їхнє життя.
Опісля відвідувачів чекатиме міні-фестиваль на тему культури однієї з країн, представники якої беруть участь у проекті.
Музичний супровід нічного дійства забезпечуватиме молодий львівський гурт “Антени”. Після концерту відвідувачі поринують в містичну атмосферу легенд світу: у неформальній обставновці волонтери ділятимуться міфами та легендами рідних країн. Обіцяє бути страшно… цікаво!
Протягом усього вечора також проходитимуть акція «Фото у бібліотеці» (зроби фото у бібліотеці та розмісти у соцмережі з хештегом). Переможці акцій, чиї фото з хештегами матимуть найбільше вподобань, отримають корисні призи.
Організатори запрошують всіх охочих 14 липня з 18:00 та до опівночі, щоб поринути у атмосферу книг та подорожей, а також поспілкуватися з іноземними волонтерами та попрактикувати свою англійську.
Facebook-подія

18:00-00:00 Підйом на вежу храму Свв. Ольги та Єлизавети, Храм Свв. Ольги та Єлизавети, пл. Кропивницького, 1. Вартість: 15 грн.


19:00 Відкриття фестивалю “Ніч у Львові”. Сердньовічна музика та танці. пл. Ринок


19:00 Екскурсія “Кнайпами Львова із паном Збишком”. Збір групи біля Оперного театру, пр. Свободи, 28

 Під час цієї екскурсії ви поринете у загадковий нічний світ Львова, також ви дізнаєтесь про всі видатні кнайпи нашого славетного міста, що означає сам термін “”кнайпа””, про пиво і вино у Львові, історію їх появи і споживання, хто такий Роберт Домс, Леопольд фон Захер Мазох та пан малодобрий, що таке мордовня та верборація. Вартість: 25 грн./ос. Тривалість 2 год. Тел. 0978688122, 0931269406. 0667678140 


19:00 Mantra Acoustic + Aroma. Арт-кафе “Green”, вул. Братів Рогатинців, 5. Вхід вільний

Музичний інтерактив з гуртами “”Secret Forest””, “”Gour”” та “”W.A.Y.S””. Живий звук”
– Free tea
– Ароматерапія
– Смачні сюрпризи
Mantra Acoustic – це незвичний формат музичного перфоменсу, у якому глядачі беруть безпосередню участь, співаючи разом з музикантами. Запрошуємо Вас у мандрівку в світ музики та мантр, далеко за межі своїх звичних настроїв і повсякденних турбот. Назустріч до себе справжнього. Інформація: 093 903 20 58
Facebook-подія

19:00 Місяць авторських читань 2017. Марек Шінделка “Бачення не втратилося”. Мистецьке об’єднання «Дзиґа», вул. Вірменська, 35. Вхід вільний

Народився у 1984 році у Полічці. Вивчав культурологію на філософському факультеті Карлового університету і сценаристику на кінофакультеті Академії мистецтв. Дебютна збірка поезії «Стрихнін та інші вірші» (2005, нагорода Їржі Ортена, 2006). Наступні прозові книги «Помилка» (2008), «Залишіться з нами» (2011, Magnesia Litera в категорії проза, 2012), «Мапа Анни» (2014) та «Втома матеріалу» (2016, Magnesia Litera в категорії проза, 2017). «Поетичне бачення не втратилося, але «шикарні проблеми» європейців замінила боротьба за життя, тож замість орнаментальності бачимо повернення до строгої розповіді. Герой книги перестрибує через паркан психлікарні і тікає до зимового пейзажу», – написав про роман Йонаш Зборжіл.
Facebook-сторінка

19:00 – 23:30 Екскурсії у Каплицю Боїмів. Каплиця Боїмів, пл. Катедральна, 1. Вартість: 30 грн.


19:00, 20:00, 21:30 Екскурсія Львівською галереєю мистецтв. Львівська галерея мистецтв, вул. Стефаника, 3. Вартість: 30 грн.


19:00-00:00, кожні 30 хв. Екскурсія підземеллями храму. Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла, вул. Театральна, 12. Збір усіх охочих відбуватиметься перед входом у підземелля (вхід з проспекту Свободи).

Вартість: 15 грн./дорослі, 5 грн./школярі, дошкільнята – безкоштовно.

Запрошуємо відвідати одне з найбільших та найглибших підземель нашого міста, історія якого починається ще у княжі часи. Протягом екскурсії відвідувачі зможуть:
– ознайомитись з минулим та сучасністю найбільшого храму Львова;
– дізнатись про історію одного з найцікавіших монаших орденів у світовій історії;
– побачити на власні очі як виглядав Львів у XIII , XV та XVIII ст.
– розгадати таємницю архієпископського саркофага XVIII ст.

19:00, 20:00, 21:00, 22:00 Екскурсія середньовічними підземеллями. Музей історії релігій, пл. Музейна, 1. Вартість: 30 грн, діти, студенти – 20 грн.


19:00 – 23:00 Огляд експозиції та підземель Преображенської церкви. Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа, вул. Краківська, 21. Вартість: благодійна пожертва


19:00 Майстер-клас з виготовлення вітражної підвіски. Музей Скла, пл. Ринок, 2

Тривалість 2 години. Вартість: 200 грн.
Попередня реєстрація на сторінці у Facebook, або за телефоном 067 723 45 03

19:30 до 00:00, кожні 30 хв. Екскурсія галереями храму. Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла, вул. Театральна, 11. Збір усіх охочих відбуватиметься у лівій частині храму.

Вартість: 15 грн./дорослі, діти-безкоштовно.

Охочі зможуть піднятися у храмі на висоту 20 метрів та ознайомитись зблизька з музичним інструментом – органом XVIII ст., зокрема, більше дізнатись про систему його функціонування, оглянути автентичні «повітряні міхи», спробувати «дмухнути» в органні труби.
Окрім цього, відвідувачі матимуть змогу пройтися бічними навами хорів: саме там, де молились учні давньої Єзуїтської колегії.
Не менш цікавою для гостей стане розписана шафа початку XVII ст., обклеєна математичними розв’язками та конспектами, яким уже понад 200 років.

19:30 Безкоштовна екскурсія «Українське мистецтво XVIII – ХІХ ст.». Національний музей у Львові ім. А.Шептицького (головна будівля), пр. Свободи, 20

Графік роботи музею: з 13.00 до 21.00 (з 18.00 вхід в музей безкоштовний) 


19:30, 21:00 Пішохідна екскурсія з Ільком Лемком «Львів місто кохання». Початок на пл. Ринок, 1, біля Чудо поїзда

Вартість: 40 грн. Тривалість: 50 хв. Максимальна кількість осіб у групі – 40 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25. 


20:00 «Музика душі і серця». Будинок органної та камерної музики, вул. Ст. Бандери, 8. Вартість: 50 грн.

Олена Мацелюх (орган), Меланія Макарович (ф-но).


20:00 Аудіо казка «Пригода Львівських ельфів» для дітей та дорослих. Початок на на пл. Ринок, 1

Вартість: для дорослих – 40 грн, для дітей – 20 грн. Тривалість – 50 хв. Максимальна кількість осіб у групі – 50 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25.


20:00 Вечірня транспортно-пішохідна екскурсія “Справжній Львівський трамвай”. Місце зустрічі на екскурсію: пл. Ринок, 29. Акційна вартість – 99 грн/особи.

Неможливо уявити Львів без вузеньких брукованих вулиць, по яких неспішно курсує романтичний львівський трамвай. Запрошуємо Вас стати пасажирами справжнього особливого, екскурсійного трамваю у вечірній час і крізь його вікна побачити та пізнати справжній Львів з колоритними міськими краєвидами і цікавими легендами.
Окрім того, на Вас чекає подорож у архітектурне мистецтво Львова XIX сторіччя – знайомство з перлинами австрійського Львова! Австрійський Львів заворожить Ваш погляд неперевершеними барельєфами, елегійними надфасадними скульптурами, пишнотою стилю та витонченістю кольору. Кожен будинок, який Ви оглянете – вартуватиме Вашої уваги. Ви дізнаєтеся неймовірні історії з життя відомих постатей Львова, які жили і творили у цих довершених будівлях. Ви пройдетеся тихими, романтично освітленими вулицями австрійського Львова, і побачите зовсім інше місто, неначе і не у Львові… Тривалість 2 години. Бронювання послуги та оплата здійснюється завчасно.

20:00, 20:30, 21:00, 21:30 Екскурсії Палацом Потоцьких. Палац Потоцьких, вул. Коперника, 15. Вартість: 30 грн.


20:00, 20:30, 21:00, 21:30 Екскурсії у Музеї Й.Г. Пінзеля. Музей Й.Г. Пінзеля, пл. Митна, 2. Вартість: 30 грн.


20:00, 21:00, 22:00 Нічні екскурсії в Музейно-культурному комплексі пивної історії “Львіварня”. Музейно-культурний комплекс пивної історії “Львіварня”, вул. Клепарівська, 18. Вартість: 60 грн.

Попередня реєстрація на екскурсії за телефоном : 0322 94 80 65, моб.0674142344


20:00, 21:00 Аудіо екскурсія Чудо бус «Великий центр». Початок на пр. Свободи, 24

Вартість: для дорослих – 55 грн, для дітей – 30 грн. Максимальна кількість осіб у групі – 50 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25. 


20:00 «Класична естрада Іспанії, Франції і Мексики», музичний вечір оперного співака Антіна Прокопця. Кав’ярня “Штука”, вул. Котлярська, 8. Вхід вільний.

Програма:
– “”El pastor”” (la cancion mexicana);
– “”Yo soy rebelde”” (Manuel Alejandro);
– “”Manuela”” (Julio Iglesias);
– “”Candilejas” (Julio Iglesias);
– “”Por un poco de tu amor”” (Julio Iglesias);
– “”Si te vas no hay lio”” (la cancion mexicana);
– “”Feelings”” (Morris Albert);
– “”Desesperado”” (Cristian castro);
– “”Ensename”” (Emmanuel);
– “”Volver a amar” (Cristian Castro);
– “”Une vie d’amour”” (Charles Aznavour);
– “”I will wait for you”” (Michel Legrand).
Резервація столиків за телефоном 097 586 81 95.
Facebook-подія.

20:00 Театралізована екскурсія Львівським національним університетом ім. Івана Франка.  Львівський національний університет ім. Івана Франка, вул. Університетська, 1. Вхід вільний.

Візит в музей університету.


20:00, 21:00, 22:00, 23:00 Шоу-вистава «Золота любов або смішна трагедія львівського алхіміка». Інтерактивний музей D.S.Таємна аптека, пл. Соборна, 1. Вартість: 65 грн.

У рамках культурного проекту «Ніч у Львові» інтерактивний музей D.S.Таємна аптека пропонує глядачам шоу- виставу «Золота любов або смішна трагедія львівського алхіміка». Це історія відомого львівського науковця Збігнєва Дуніковського, яка сколихнула Львів у 30-тих роках ХХ століття. Пех, розпач, любов, надія,ідея, привид батька, аномальні явища, пігулки для щастя і справжній аптекарський «напій» – ось що чекає на глядача цієї ночі. Герої вистави будуть створювати ілюзію і шукати свою реальність. Історія є історичним фактом, який описаний у газетах того часу, оформлена у сценічний варіант і поставлена режисером Майстерні «Мистецький простір» Уляною Мороз.
Продаж та бронювання квитків: – за телефоном 0673705698, – за адресою пл.Соборна, 1, – на сайті www.secret.lviv.ua

20:00 “Читання у темряві”. Книжковий ЛЕВ, проспект Шевченка, 14. Вхід вільний

В темряві почуття загострюються, а розум часом починає розмивати рамки реальності та фантазії. Особливо якщо це, скажімо, нічна книгарня, а наш загострений слух зосереджений на містичних історіях майстрів хоррору.
Організатори: Гільдія молодих літераторів, Офіс “”Львів – Місто літератури ЮНЕСКО””

20:30, 22:00 Renaissance dance-party. Музей зброї “Арсенал”, вул. Підвальна, 5. Вартість: 50 грн.


20:30 Аудіо екскурсія для дітей та дорослих «Львівські цікавинки». Початок на пл. Ринок, 1

Вартість: для дорослих – 40 грн, для дітей – 20 грн. Тривалість – 50 хв. Максимальна кількість осіб у групі – 50 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25.

20:30 Місяць авторських читань 2017. Заза Кошкадзе “Зомбі, що любила літературу”. Мистецьке об’єднання «Дзиґа», вул. Вірменська, 35. Вхід вільний

Народився у 1982 році як Леван Цертсвадзе. В Інституті традиційного і сучасного мистецтва в Тбілісі вивчав грузинську народну музику, і разом із іншими молодими поетами і митцями заснував групу «Сіть альтернативної поезії», а потім групу «Рожевий автобус». Два його оповідання вийшли у щорічній антології «П’ятнадцять найкращих грузинських оповідань», поетична збірка «Опівнічний танок на підтримку раку» стала найкращим дебютом 2013 року. У 2010 та 2012 роках брав участь у літературних воркшопах і фестивалях у Братиславі, Стамбулі та Празі, через рік заснував фестиваль «Інсомнія», першу жанрову літературну подію в Грузії, присвячену науковій фантастиці, фентезі та горору. У 2015 році виступав на World Science Fiction Convention, міжнародній зустрічі фанатів цих жанрів у Сполучених Штатах. У 2016 році видав у електронному форматі збірку оповідань «Зомбі, що любила літературу». Свою пряму поезію він читає могутнім голосом, вербалізуючи в ній інтимні та еротичні теми. «Заза – письменник, за яким варто слідкувати. Його вірші прославляють життя, за що його сварять, у спину йому дихають привиди Керуака і Буковського», – пише уельський письменник Ріхард Гвин. – «Це прекрасний новий світ, що очікує на відкриття».
Facebook-сторінка

20:30; 21:15; 22:00 Нічна феєрична театралізованома екскурсія «Обрядові забави на Петра». Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, вул. Чернеча Гора, 1. Вартість – 120 грн.

 Запрошуємо Вас потрапити у чарівність звичаїв та обрядів, які були поширені під час святкування Петра та пропонуємо:
• У церкві Св. Михаїла (пам’ятка народної архітектури 19 ст.) дізнатися про особливості петрівського посту та святих апостолів Петра і Павла.
• Вузькими стежинами гаю прийти до хати музиканта та під оркестр давніх інструментів поспівати жартівливих пісень – петрівочок.
• Дівчатам завітати на «прочухрини» – веселі посиденьки не без користі.
• Хлопцям – на справжньому боїщі помолотити зерно.
• Зустрітися із «щезником » та його підступною гостинністю.
• Спробувати виготовити масло давнім способом- та продегустувати його.
• Потрапити на озеро сповнене чарами купальської ночі та романтичну фотозону.
• Іменинникам – прийняти святкові вітання.
• Стати учасником « Петрування»- колоритної забави із вбиранням основного атрибуту свята – вільхи , з музиками, автентичними танцями, обрядовим частуванням і «чимось» для гумору…  

21:00 – 00:00 (кожні 30 хв) Аудіо екскурсія Чудо поїздом «Малий центр». Початок на пл. Ринок,1

Вартість: дорослих – 40, для дитей – 20 грн. Тривалість – 50 хв. Максимальна кількість осіб у групі – 50 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25.  


21:00 «Вечір у «Території Терору». Музей “Територія Терору”, пр. В. Чорновола, 45. Вхід вільний

На Вас чекає історія львівського гетто, екскурсія виставкою «Проти забуття» (портрети жертв Голокосту), зустріч з її автором – німецьким фотографом Луїджі Тоскано, та перегляд короткометражного документального фільму про створення виставки. 


21:00 Концерт органної музики “Звуки вічності”. Музей історії релігій, пл. Музейна, 1. Вартість: 50 грн.


21:30 “Віртуозна ніч”. Класична музика від квартету “Віртуози Львова”. Італійський дворик, пл. Ринок, 6. Вхід в музей 5 грн.


21:30-23:30 (кожні 30 хв.) Нічна екскурсія Личаківським кладовищем. Личаківське кладовищем, вул. Мечнікова, 33. Вартість: 30 грн.


21:45 Кіно у парку з KredoBank. Парк культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького, вул. Болгарська, 4. Вхід вільний.

Детальніше у Facebook: Кіно в парку з KredoBank.


22:00 Музична програма “Нічний трамвай старого Львова”. Львівська обласна філармонія, вул. Чайковського, 7. Вартість квитка – 50 грн.

 Виконавці: Лілія Коструба, Орест Цимбала, Академічний інструментальний ансамбль “Високий Замок”. В програмі концерту твори: А.Кос-Анатольського, Б.Веселовського, С.Гумільовича, Л.Королевича, Є.Козака, В.Лідауера, М.Родрігеса, А.П’яцьолли, Ж.Саллівана та ін.  


23:00 Доба з фестивалем Hamselyt Export / Гамселить Експорт в 10 корпусі на території. Вартість: 50 грн. FESTrepublic, вул. Старознесенська, 24-26


23:00 Театралізоване дійство на канаті від театру “Воскресіння”. Пл. Ринок


Субота, 15 липня 2017 р.

18:00-00:00 Вихід на вежу Ратуші, пл. Ринок, 1. Вартість: 20 грн.

Побачити Львів з висоти пташиного польоту. Саме з вежі львівської ратуші, яка має висоту 65 метрів, відкривається чудова панорама центру міста.


18:00 LitZustrich. Перша Львівська Медіатека, вул. Мулярська, 2А. Вхід: Free Donation

Читатимуть:
Твій К.
Anna Goncharova
Денис Лукин
Nastya Kuzmenko
Поль Бєрковіц
Rostyk Kuzyk
John Hnativ
Sergiy Naumenko
Анна Фарифонова
Музичний супровід: Ihor Vladyka
Facebook-подія.

18:00 Відверта дискусія “Жити на межі світів”. Дім Франка, вул. Франка, 150/152. Вхід вільний.


18:00 Прем’єра опери “Аїда”. Львівський театр опери та балету, пр. Свободи, 28. Квитки можна придбати в касі театру або на сайті gastroli.ua

Опера на 4 дії. Виконується італійською мовою з українськими субтитрами.


19:00 Екскурсія “Кнайпами Львова із паном Збишком”. Ціна 25 грн./ос. Збір групи біля Оперного театру, пр. Свободи, 28

Під час цієї екскурсії ви поринете у загадковий нічний світ Львова, також ви дізнаєтесь про всі видатні кнайпи нашого славетного міста, що означає сам термін “”кнайпа””, про пиво і вино у Львові, історію їх появи і споживання, хто такий Роберт Домс, Леопольд фон Захер Мазох та пан малодобрий, що таке мордовня та верборація. Тривалість 2 год. Тел. 0978688122, 0931269406. 0667678140 


19:00 “Місяць авторських читань 2017. Станіслав Лубєнський “”Орнітологічний компульсивний розлад””. Мистецьке об’єднання «Дзиґа», вул. Вірменська, 35. Вхід вільний

Україніст (автор історичного репортажу «Степовий пірат» про українського анархіста Нестора Махна), культурознавець, і захоплений орнітолог-самоук. Власне, ця орнітологічна пристрасть і принесла йому номінацію на Paszport Polityki 2016 за книжку «Dwanaście srok za ogon». Працюючи над нею, Лубєнський гастролював по всій країні, досліджуючи феномен пташиних міграцій. У ній він з розповідає про стрижів, дроздів та горобців, впроваджуючи свої спостереження за природою у гуманістичну оповідь. Веде блог «Dzika Ochota» та очолює орнітологічні тури. «Якщо «Dwanaście srok za ogon» переповісти одним реченням, то так: це колекція різних історій з птахами та їх прихильниками в головній ролі. Книжка невеличка, але пристрасна». (Олександра Ліпчак, culture.pl)
Facebook-сторінка

19:00-20:00, 20:00-21:00 Екскурсія історією та майбутнім Львівської ратуші “Спільний проект Львівського історичного музею та Музею Міста. Збір групи біля Відділу Давньої історії України, пл. Ринок, 24

Учасники довідаються про цікаві сторінки минулого головної споруди міста в експозиції Відділу давньої історії України. А згодом потраплять в підземелля ратуші, де їх зустрінуть працівники музею, якого ще немає, розкажуть яким буде Музей Міста.
2 екскурсії в день, максимальна кількість в групі 30 осіб.
Вхід у Відділ Давньої історії України – 10 грн. з особи.
Підземелля Ратуші – вхід вільний.
Необхідна попередня реєстрація. 

19:00 – 23:30 Екскурсії у Каплицю Боїмів. Каплиця Боїмів, пл. Катедральна, 1. Вартість: 30 грн.


19:00-00:00, кожні 30 хв. Екскурсія підземеллями храму. Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла, вул. Театральна, 12. Збір усіх охочих відбуватиметься перед входом у підземелля (вхід з проспекту Свободи).

Вартість: 15 грн./дорослі, 5 грн./школярі, дошкільнята – безкоштовно.

Запрошуємо відвідати одне з найбільших та найглибших підземель нашого міста, історія якого починається ще у княжі часи. Протягом екскурсії відвідувачі зможуть:
– ознайомитись з минулим та сучасністю найбільшого храму Львова;
– дізнатись про історію одного з найцікавіших монаших орденів у світовій історії;
– побачити на власні очі як виглядав Львів у XIII , XV та XVIII ст.
– розгадати таємницю архієпископського саркофага XVIII ст.

19.00, 20.00, 21.00, 22.00 Екскурсія середньовічними підземеллями. Музей історії релігій, пл. Музейна, 1. Вартість: 30 грн, діти, студенти – 20 грн.


19:00 – 23:00 Огляд експозиції та підземель Преображенської церкви. Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа, вул. Краківська, 21. Вартість: благодійна пожертва


19:00 Майстер-клас з виготовлення вітражної підвіски. Музей Скла, пл. Ринок, 2

Тривалість 2 години. Вартість: 200 грн.
Попередня реєстрація на сторінці у Facebook, або за телефоном 067 723 45 03

19:30 до 00:00, кожні 30 хв. Екскурсія галереями храму. Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла, вул. Театральна, 11. Збір усіх охочих відбуватиметься у лівій частині храму.

Вартість: 15 грн./дорослі, діти-безкоштовно.

Охочі зможуть піднятися у храмі на висоту 20 метрів та ознайомитись зблизька з музичним інструментом – органом XVIII ст., зокрема, більше дізнатись про систему його функціонування, оглянути автентичні «повітряні міхи», спробувати «дмухнути» в органні труби.
Окрім цього, відвідувачі матимуть змогу пройтися бічними навами хорів: саме там, де молились учні давньої Єзуїтської колегії.
Не менш цікавою для гостей стане розписана шафа початку XVII ст., обклеєна математичними розв’язками та конспектами, яким уже понад 200 років.

19:30, 21:00 Пішохідна екскурсія з Ільком Лемком «Львів місто кохання». Початок на пл. Ринок, 1, біля Чудо поїзда

Вартість: 40 грн. Тривалість: 50 хв. Максимальна кількість осіб у групі – 40 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25. 


20:00 «Клавірна музика епохи бароко», фортепіанний концерт Павла Гречки. Кав’ярня “Штука”, вул. Котлярська, 8. Вхід вільний.

Звучатимуть твори Георга Фрідріха Генделя, Жана-Філіпа Рамо, Георга Філіппа Телемана і Георга Муфата.
Резервація столиків за телефоном 097 586 81 95.
Facebook-подія.

20:00 Майстер-клас “Реінкарнація: вигадка чи реальність”. Студія “Mantra House”, вул. Крушельницької, 1. Вхід вільний

Mantra House – студія, яка поєднала в собі йогу, медитацію, здоровий спосіб життя, творчість та чудовий відпочинок. Наша мета — влаштувати Вам якісний відпочинок для душі і тіла, щоб Ви могли віднайти внутрішню гармонію і наповнитись позитивом. Інформація: +380 (93) 373-03-08, +380 (97) 007-00-10


20:00 Антоніо Вівальді «Пори року». Будинок органної та камерної музики, вул. Ст. Бандери, 8. Вартість: 50 грн.

Олена Мацелюх (орган), Марко Комонько (скрипка), Ольга Куц (живопис)


20:00 Класика з котами. Дім Людкевича, вул. С.Людкевича, 7. Вартість: #PayWhatYouCan (#ПлатиСкількиМожеш)

Музаґенція Collegium Musicum презентує: Боглан Кожушко, Юрій Шуманський – акордеон.
У програмі музика Й.С. Бах, Дж. Б. Платті, Д, Скарлатті, Ж.Ф. Рамо, Ф.Мендельсон, А. Вівальді.
Вхід за реєстрацією . Кількість місць обмежена.

20:00 Вечірня транспортно-пішохідна екскурсія “Справжній Львівський трамвай”. Місце зустрічі на екскурсію: пл. Ринок, 29. Акційна вартість – 99 грн/особи.

Неможливо уявити Львів без вузеньких брукованих вулиць, по яких неспішно курсує романтичний львівський трамвай. Запрошуємо Вас стати пасажирами справжнього особливого, екскурсійного трамваю у вечірній час і крізь його вікна побачити та пізнати справжній Львів з колоритними міськими краєвидами і цікавими легендами.
Окрім того, на Вас чекає подорож у архітектурне мистецтво Львова XIX сторіччя – знайомство з перлинами австрійського Львова! Австрійський Львів заворожить Ваш погляд неперевершеними барельєфами, елегійними надфасадними скульптурами, пишнотою стилю та витонченістю кольору. Кожен будинок, який Ви оглянете – вартуватиме Вашої уваги. Ви дізнаєтеся неймовірні історії з життя відомих постатей Львова, які жили і творили у цих довершених будівлях. Ви пройдетеся тихими, романтично освітленими вулицями австрійського Львова, і побачите зовсім інше місто, неначе і не у Львові… Тривалість 2 години.  Бронювання послуги та оплата здійснюється завчасно. 

20:00 Аудіо казка «Пригода Львівських ельфів» для дітей та дорослих. Початок на на пл. Ринок, 1

Вартість: для дорослих – 40 грн, для дітей – 20 грн. Тривалість – 50 хв. Максимальна кількість осіб у групі – 50 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25.  


20:00, 20:30, 21:00, 21:30 Екскурсії Палацом Потоцьких. Палац Потоцьких, вул. Коперника, 15. Вартість: 30 грн.


20:00, 20:30, 21:00, 21:30 Екскурсії у Музеї Й.Г. Пінзеля. Музей Й.Г. Пінзеля, пл. Митна, 2. Вартість: 30 грн.


20:00, 21:00 Аудіо екскурсія Чудо бус «Великий центр». Початок на пр. Свободи, 24

Вартість: для дорослих – 55 грн, для дітей – 30 грн. Максимальна кількість осіб у групі – 50 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25. 


20:00, 21:00, 22:00, 23:00 Шоу-вистава «Золота любов або смішна трагедія львівського алхіміка». Інтерактивний музей D.S.Таємна аптека, пл. Соборна, 1. Вартість: 65 грн.

У рамках культурного проекту «Ніч у Львові» інтерактивний музей D.S.Таємна аптека пропонує глядачам шоу- виставу «Золота любов або смішна трагедія львівського алхіміка». Це історія відомого львівського науковця Збігнєва Дуніковського, яка сколихнула Львів у 30-тих роках ХХ століття. Пех, розпач, любов, надія,ідея, привид батька, аномальні явища, пігулки для щастя і справжній аптекарський «напій» – ось що чекає на глядача цієї ночі. Герої вистави будуть створювати ілюзію і шукати свою реальність. Історія є історичним фактом, який описаний у газетах того часу, оформлена у сценічний варіант і поставлена режисером Майстерні «Мистецький простір» Уляною Мороз.
Продаж та бронювання квитків: – за телефоном 0962651655, – за адресою пл.Соборна, 1, – на сайті www.secret.lviv.ua

20:30 Аудіо екскурсія для дітей та дорослих «Львівські цікавинки». Початок на пл. Ринок, 1

Вартість: для дорослих – 40 грн, для дітей – 20 грн. Тривалість – 50 хв. Максимальна кількість осіб у групі – 50 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25.  

20:30 Місяць авторських читань 2017. Ніка Джорджанелі “”Тому, хто прийшов вчасно””.  Мистецьке об’єднання «Дзиґа», вул. Вірменська, 35. Вхід вільний

Поет і перекладач, народився у 1978 році. Вивчав німецьку мову і літературу, кілька років працював у Тбілісі вчителем німецької мови, у 2008 році викладав грузинську в Московському державному лінгвістичному університеті. Автор чотирьох поетичних збірок, його творчість представлена в низці антологій сучасної грузинської поезії. Твори перекладені різними мовами: англійською, німецькою, французькою, італійською, російською, голландською. У 2008 році брав участь у Міжнародному поетичному бієнале у Парижі, регулярно виступає на «Київських Лаврах», міжнародному фестивалі поезії, що кожного року відбувається в Києві. У 2008 році отримав у Москві нагороду СНД за поетичний дебют.
Facebook-сторінка

20:30; 21:15; 22:00 Нічна феєрична театралізованома екскурсія «Обрядові забави на Петра». Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, вул. Чернеча Гора, 1. Вартість – 120 грн.

 Запрошуємо Вас потрапити у чарівність звичаїв та обрядів, які були поширені під час святкування Петра та пропонуємо:
• У церкві Св. Михаїла (пам’ятка народної архітектури 19 ст.) дізнатися про особливості петрівського посту та святих апостолів Петра і Павла.
• Вузькими стежинами гаю прийти до хати музиканта та під оркестр давніх інструментів поспівати жартівливих пісень – петрівочок.
• Дівчатам завітати на «прочухрини» – веселі посиденьки не без користі.
• Хлопцям – на справжньому боїщі помолотити зерно.
• Зустрітися із «щезником » та його підступною гостинністю.
• Спробувати виготовити масло давнім способом- та продегустувати його.
• Потрапити на озеро сповнене чарами купальської ночі та романтичну фотозону.
• Іменинникам – прийняти святкові вітання.
• Стати учасником « Петрування»- колоритної забави із вбиранням основного атрибуту свята – вільхи , з музиками, автентичними танцями, обрядовим частуванням і «чимось» для гумору…  

20:30 – 21:20 Класика в бібліотеці. Виступ квартету фаготистів Fagotissimo. Книгозбірня Львівського національного університету ім. І.Франка, вул. Драгоманова, 5


20:30, 22:00 Renaissance dance-party. Музей зброї “Арсенал”, вул. Підвальна, 5. Вартість: 50 грн.


21:00 Концерт органної музики “Звуки вічності”. Музей історії релігій (площа Музейна, 1). Вартість квитка 50 грн.


21:00 – 00:00 (кожні 30 хв) Аудіо екскурсія Чудо поїздом «Малий центр». Початок на пл. Ринок,1

Вартість: дорослих – 40, для дитей – 20 грн. Тривалість – 50 хв. Максимальна кількість осіб у групі – 50 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25.  


21:30 – 23:00 Лемко-співи просто неба. Площа Музейна (поблизу пам’ятника Никифору-Епітафію Дровняку). Вхід вільний

Співи під відкритим небом разом із представниками лемківської громади Львова.  


21:30-23:30 (кожні 30 хв.) Нічна екскурсія Личаківським кладовищем. Личаківське кладовищем, вул. Мечнікова, 33. Вартість: 30 грн.


21:45 Кіно у парку з KredoBank. Парк культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького, вул. Болгарська, 4. Вхід вільний.

Детальніше у Facebook: Кіно в парку з KredoBank.


22:00 Музична програма “Геніальний Йоганн Себастіан Бах”. Львівська обласна філармонія, вул. Чайковського, 7. Вартість квитка – 50 грн.

Олена Мацелюх – орган, Ігор Мацелюх – флейта Пана


23:00 Тиха вечірка до ранку на даху FESTrepublic. club. FESTrepublic, вул. Старознесенська, 24-26

Напіврозвалений завод, свіжі релізи, раритетні тюнси і той самий дух рейву. ZAVTRA, Mike Trofimov з 420 AM та техно-ветеран Borman вже почали відбирати пластинки на ту саму «Ніч» на Підзамчі, а ви зберігайте дату 15 липня і починайте рахувати дні.
Facebook-подія.

00:00 Вистава просто неба “Ромео і Джульєта” (за перекладом Ю. Андруховича). Італійський дворик, пл. Ринок, 6. Вартість: партер (перший поверх) – 45 грн, балкон (другий поверх) – 35 грн.


 Неділя, 16 липня 2017 р.

12:00 Cімейний день на FESTrepublic спільно з Видавництво Старого Лева. FESTrepublic, вул. Старознесенська, 24-26


16:00 Кураторська екскурсія виставкою RECYCLED від авторки проекту, художниці з Каліфорнії VALYA. НМЛ ім. А.Шептицького (головна будівля), пр. Свободи, 20. Вхід безкоштовний.

Режим роботи музею: з 11.00 до 19.00 (з 16.00 вхід в музей безкоштовний)


18:00-00:00 Вихід на вежу Ратуші, пл. Ринок, 1. Вартість: 20 грн.

Побачити Львів з висоти пташиного польоту. Саме з вежі львівської ратуші, яка має висоту 65 метрів, відкривається чудова панорама центру міста.


18:00 Прем’єра опери “Дон Паскуале”, Львівський театр опери та балету, пр. Свободи, 28. Квитки можна придбати в касі театру або на сайті gastroli.ua

Дон Паскуале (італ. Don Pasquale) – опера-буфа в трьох актах італійського композитора Гаетано Доніцетті. Італійське лібрето Джованні Руффіні – переробка більш раннього (1810) лібрето Анджело Анеллі «Сер Марк Антоніо». Прем’єра відбулася 3 січня 1843 року в Парижі в Італійській опері.  


19.00 Романтичний «Музичний вікенд». Музей Соломії Крушельницької, вул. С. Крушельницької, 23 (2-й поверх). Вартість квитка – 15 грн.

У розпалі літа запрошуємо Вас на романтичний «Музичний вікенд». 16 липня о 19.00 в Музичному салоні Музею Соломії Крушельницької прозвучать композиції італійських, німецьких та австрійських композиторів – перлини епохи Відродження, барокова розкіш і легкі відзвуки романтизму. Настрій літнього вечора творитимуть Лілія Вікарук (сопрано), Анна Іванчук (фортепіано) та Адрійан Іванчук. 


19:00 Місяць авторських читань 2017. Юлія Мусаковська “”Чоловіки, жінки і діти в масках””. Мистецьке об’єднання «Дзиґа», вул. Вірменська, 35. Вхід вільний

Поетка, перекладає із шведської, а також на англійську.
Львів’янка, народилася у 1982 році.
Друкувалася у багатьох виданнях, зокрема: «Золота доба», «Київська Русь», «Четвер», «Літературна Україна», «Березіль», «Нова проза», «Кур’єр Кривбасу», «RADAR» та ін.
Авторка збірок поезій «Чоловіки, жінки і діти» (2015), «Полювання на тишу» (2014), «Маски» (2011), «На видих і на вдих» (2010).
Лауреатка конкурсу DICTUM від видавництва «Крок» (2014).
Facebook-сторінка

19:00 – 23:30 Екскурсії у Каплицю Боїмів. Каплиця Боїмів, пл. Катедральна, 1. Вартість: 30 грн.


19:00 – 23:00 Огляд експозиції та підземель Преображенської церкви. Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа, вул. Краківська, 21. Вартість: благодійна пожертва


19:00 Екскурсія “Кнайпами Львова із паном Збишком”. Ціна 25 грн./ос. Збір групи біля Оперного театру, пр. Свободи, 28

Під час цієї екскурсії ви поринете у загадковий нічний світ Львова, також ви дізнаєтесь про всі видатні кнайпи нашого славетного міста, що означає сам термін “”кнайпа””, про пиво і вино у Львові, історію їх появи і споживання, хто такий Роберт Домс, Леопольд фон Захер Мазох та пан малодобрий, що таке мордовня та верборація. Тривалість 2 год. Тел. 0978688122, 0931269406. 0667678140 


19:00-00:00, кожні 30 хв. Екскурсія підземеллями храму. Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла, вул. Театральна, 12. Збір усіх охочих відбуватиметься перед входом у підземелля (вхід з проспекту Свободи).

Вартість: 15 грн./дорослі, 5 грн./школярі, дошкільнята – безкоштовно.

Запрошуємо відвідати одне з найбільших та найглибших підземель нашого міста, історія якого починається ще у княжі часи. Протягом екскурсії відвідувачі зможуть:
– ознайомитись з минулим та сучасністю найбільшого храму Львова;
– дізнатись про історію одного з найцікавіших монаших орденів у світовій історії;
– побачити на власні очі як виглядав Львів у XIII , XV та XVIII ст.
– розгадати таємницю архієпископського саркофага XVIII ст.

19:00 – 21:00 Лемко-співи просто неба. Площа Музейна (поблизу пам’ятника Никифору-Епітафію Дровняку). Вхід вільний

Співи під відкритим небом разом із представниками лемківської громади Львова.  


19:00, 20:00, 21:30 Екскурсія Львівською галереєю мистецтв. Львівська галерея мистецтв, вул. Стефаника, 3. Вартість: 30 грн.

Концерт о 20:00.


19:00 Майстер-клас з виготовлення вітражної підвіски. Музей Скла, пл. Ринок, 2

Тривалість 2 години. Вартість: 200 грн.
Попередня реєстрація на сторінці у Facebook, або за телефоном 067 723 45 03

19:30, 21:00 Пішохідна екскурсія з Ільком Лемком «Львів місто кохання». Початок на пл. Ринок, 1, біля Чудо поїзда

Вартість: 40 грн. Тривалість: 50 хв. Максимальна кількість осіб у групі – 40 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25. 


19:30 Екскурсія в Музей Михайла Дзиндри. Музей Михайла Дзиндри, смт. Брюховичі, вул. Музейна, 16. Вартість: 24 грн.

Виїзд від Музею Арсенал о 19.30, початок екскурсії 20:00.  


19:30 до 00:00, кожні 30 хв. Екскурсія галереями храму. Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла, вул. Театральна, 11. Збір усіх охочих відбуватиметься у лівій частині храму.

Вартість: 15 грн./дорослі, діти-безкоштовно.

Охочі зможуть піднятися у храмі на висоту 20 метрів та ознайомитись зблизька з музичним інструментом – органом XVIII ст., зокрема, більше дізнатись про систему його функціонування, оглянути автентичні «повітряні міхи», спробувати «дмухнути» в органні труби.
Окрім цього, відвідувачі матимуть змогу пройтися бічними навами хорів: саме там, де молились учні давньої Єзуїтської колегії.
Не менш цікавою для гостей стане розписана шафа початку XVII ст., обклеєна математичними розв’язками та конспектами, яким уже понад 200 років.

20:00 Геніальний Й.С.Бах. Будинок органної та камерної музики, вул. Ст. Бандери, 8. Вартість: 50 грн.

Олена Мацелюх (орган), Ігор Мацелюх (флейта Пана), ведучий Б.Котюк.


20:00 «За 60 хвилин навколо світу», концерт Мирона Остюка (акордеон) і Зеновія Сороківського (скрипка). Кав’ярня “Штука”, вул. Котлярська, 8. Вхід вільний.

Програма:
“Song from a secret garden”;
S. Joplin “Ragtime”;
J. Gade “Jalousie”;
F. Lehár, танго з опери «Весела вдова»;
E. Humperdinck “The last waltz”;
F. Lai “Love story”;
L. Armstrong “What a wonderful world”;
“Tango canzone”;
H. Wars “Tylko we Lwowie”;
М. Скорик «Мелодія»;
M. Jarre “Lara’s theme” з к/ф «Доктор Живаго»;
Z. de Abreu “Tico-tico no farelo”;
V. Monti “Csárdás”;
E. de Curtis “Torna a Surriento”;
кілька мотивів Джо Дассена;
кілька мотивів Адріано Челентано.
Резервація столиків за телефоном 097 586 81 95.
Facebook-подія.

20:00 Вечірня транспортно-пішохідна екскурсія “Справжній Львівський трамвай”. Місце зустрічі на екскурсію: пл. Ринок, 29. Акційна вартість – 99 грн/особи.

Неможливо уявити Львів без вузеньких брукованих вулиць, по яких неспішно курсує романтичний львівський трамвай. Запрошуємо Вас стати пасажирами справжнього особливого, екскурсійного трамваю у вечірній час і крізь його вікна побачити та пізнати справжній Львів з колоритними міськими краєвидами і цікавими легендами.
Окрім того, на Вас чекає подорож у архітектурне мистецтво Львова XIX сторіччя – знайомство з перлинами австрійського Львова! Австрійський Львів заворожить Ваш погляд неперевершеними барельєфами, елегійними надфасадними скульптурами, пишнотою стилю та витонченістю кольору. Кожен будинок, який Ви оглянете – вартуватиме Вашої уваги. Ви дізнаєтеся неймовірні історії з життя відомих постатей Львова, які жили і творили у цих довершених будівлях. Ви пройдетеся тихими, романтично освітленими вулицями австрійського Львова, і побачите зовсім інше місто, неначе і не у Львові… Тривалість 2 години.  Бронювання послуги та оплата здійснюється завчасно. 

20:00 Музичний інтерактив “Jazz Mantra Party” з гуртом “W.A.Y.S”. Студія “”Mantra House””, вул. Крушельницької, 1. Вхід вільний.

Mantra-party – музична форма медитації. Музиканти, використовуючи різні музичні інструменти та стилі музики, співають мантри разом з аудиторією. Mantra Party — унікальна можливість гарно та корисно провести час, наповнитись життєдайною енергією мантр. Розслабся та будь самим собою! Інформація: +380 (93) 373-03-08, +380 (97) 007-00-10


20:00 Нічний гітарний концерт. Театральний Центр “Слово і Голос”, вул. Городоцька, 38. Вартість: 50 грн. Квитки на gastroli.ua

Програма:
1. Іван Федоришин (м. Грац, Австрія)
Хоакíн Родрíго – “”В пшеничних полях””
Наполеóн Кост – “”Джерело Лізон””
2. Артем Поздняков (м. Львів)
Ейтор Вілла-Лобос – Етюд №7
Августин Барріос-Мангоре – Мазурка Апасіоната
Матіас Дюплессі – “”Cavalcade””
3. Христина Мартинюк (м. Львів)
Луїджі Леньяні — Фантазія ор. 19
Михайло Вігула — Прелюдія №2
Роланд Дієнс — “”Ностальгія”” № 3
4. Юрій Строгуш (м. Львів)
Франсиско Таррега – “”Арабське капричіо”” (Серенада)
Мауро Джуліані — Варіації на тему Іспанської фолії
Антоніо Карлос Жобім – “”A Felicidade”” (аранжування для гітари – Роланд Дієнс)
5. Азарій Чадай-Фесик (м. Умань)
Лео Брауер — Прелюдія і Фуга №1
Сергій Руднєв — “Липа вековая”
Матіас Дюплессі — “”Улан Батор””

20:00 Аудіо казка «Пригода Львівських ельфів» для дітей та дорослих. Початок на на пл. Ринок, 1

Вартість: для дорослих – 40 грн, для дітей – 20 грн. Тривалість – 50 хв. Максимальна кількість осіб у групі – 50 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25.


20:00, 21:00 Аудіо екскурсія Чудо бус «Великий центр». Початок на пр. Свободи, 24

Вартість: для дорослих – 55 грн, для дітей – 30 грн. Максимальна кількість осіб у групі – 50 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25. 


20:00, 21:00, 22:00, 23:00 Шоу-вистава «Золота любов або смішна трагедія львівського алхіміка». Інтерактивний музей D.S.Таємна аптека, пл. Соборна, 1. Вартість: 65 грн.

У рамках культурного проекту «Ніч у Львові» інтерактивний музей D.S.Таємна аптека пропонує глядачам шоу- виставу «Золота любов або смішна трагедія львівського алхіміка». Це історія відомого львівського науковця Збігнєва Дуніковського, яка сколихнула Львів у 30-тих роках ХХ століття. Пех, розпач, любов, надія,ідея, привид батька, аномальні явища, пігулки для щастя і справжній аптекарський «напій» – ось що чекає на глядача цієї ночі. Герої вистави будуть створювати ілюзію і шукати свою реальність. Історія є історичним фактом, який описаний у газетах того часу, оформлена у сценічний варіант і поставлена режисером Майстерні «Мистецький простір» Уляною Мороз.
Продаж та бронювання квитків: – за телефоном 0962651655, – за адресою пл.Соборна, 1, – на сайті www.secret.lviv.ua

20:00 Bandinelli night. Палац Бандінеллі, пл. Ринок, 2. Вартість: 30 грн.


20:30 Аудіо екскурсія для дітей та дорослих «Львівські цікавинки». Початок на пл. Ринок, 1

Вартість: для дорослих – 40 грн, для дітей – 20 грн. Тривалість – 50 хв. Максимальна кількість осіб у групі – 50 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25.

20:30 Місяць авторських читань 2017. Нене Квінікадзе “”Одноголосно””.  Мистецьке об’єднання «Дзиґа», вул. Вірменська, 35. Вхід вільний

Народилася у 1980 році, письменниця, сценаристка і журналістка. Закінчила Державний університет кіно і театру імені Шота Руставелі, де навчалася на факультеті кіножурналістики. Першу збірку оповідань «Одноголосно» видала у вісімнадцять років. З того часу написала цілу низку сценаріїв і театральних п’єс, крім того, видала кілька збірок прози і три романи. Її есе та статті регулярно з’являються у популярному часописі «Анабегді». У 2012 році уривок її роману «Ягуарове техно» був уміщений до німецької антології сучасних грузинських письменниць, що називалася за цим романом. Нині працює продюсеркою щоденного ток-шоу «Другий полудень» на телеканалі «Руставі 2», веде культурний путівник Тбілісі «Tbilisi Out», займається дітьми і надалі активно пише. Експресивний характер і виняткова харизма забезпечили їй ролі у п’яти фільмах.
Facebook-сторінка

21:00 – 00:00 (кожні 30 хв) Аудіо екскурсія Чудо поїздом «Малий центр». Початок на пл. Ринок,1

Вартість: дорослих – 40, для дитей – 20 грн. Тривалість – 50 хв. Максимальна кількість осіб у групі – 50 осіб. Обов’язкова попередня реєстрація за тел. 050 072 02 25.  


21:00 Балет в Італійському дворику. Італійський дворик, пл. Ринок, 9. Вхід в музей 5 грн.


21:45 Кіно у парку з KredoBank. Парк культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького, вул. Болгарська, 4. Вхід вільний.

Детальніше у Facebook: Кіно в парку з KredoBank.


22:00 Renaissance dance-party. Музей зброї “Арсенал”, вул. Підвальна, 5. Вартість: 50 грн.


22:00 Нічний перформанс та майстер-класи з танго від школи “Bario de Palermo”.  пл. Митна. Вхід вільний


22:00 Маппінг In the air, пл. Міцкевича. Вхід вільний

Маппінг In the Air поєднає кілька мистецьких прийомів – роботу художників в реальному часі, світлове шоу-проекцію та медіа-арт у супроводі електронної музики, також виконаної “на живо”. Художники:
Катерина Сад
Мар`яна Клочко
Денис Шиманський
Богдан Пилипушко
Володимир Стецькович
Музика:
Terry Mutiny (Тарас Лужецький)
Куратор:
Анна Манюк
Facebook-подія.

Також під час Фестивалю “Ніч у Львові” відбудеться Художній пленер: 4 майстер-класи за два дні, один із яких – нічний Львів.
Цього літа Вас чекає незабутній пленер в казковому і неповторному Львові !!! В рамках фестивалю Фестиваль “”Ніч у Львові”” ми запрошуємо на нічне малювання. Це буде щось нове для Вас, ми зануримося в прекрасний світ нічної архітектури, спробуємо класичний і стилізований сучасний живопис, будемо малювати фортеці, замки, собори, в загальному все, чим славиться наше колоритне місто.
Скільки коштує? 2 000 грн.
У вартість включено навчання, полотна, фарби, витратні матеріали. У програму пленеру входить 4 обов’язкових майстер-класи.
Facebook-подія

Особливе нічне меню для усіх відвідувачів фестивалю підготували:

“Світ кави” пл. Ринок, 30
“Пекарня Бельгійських вафель “Кориця” вул. Вірменська, 22
“Челентано” пл. Ринок, 1
паб “Ципа” вул. Руданського, 1-3
“Саsa Lеone” пл. Ринок, 6 (Італійський дворик)
Майстерня пряників “Юрашки” вул. Кракіська, 14

Facebook-сторінка фестивалю.

Магія цвітіння лілійника, або квітка лінивого інтелігента

Магія цвітіння лілійника, або квітка лінивого інтелігента

Вчора, 9 липня 2017 року,  Ботанічний сад Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Кирила і Мефодія, 4), в рамках Дня відкритих дверей, відвідали тисячі мешканців та гостей міста.

Протягом одного дня з 14:00 до 18:00 абсолютно безкоштовно тут можна було побачити цвітіння більше 240 видів лілійника.

Ця квітка дуже невибаглива, любить сонячні місця, але й у затінку також цвіте. За свою невибагливість в народі лілійник називають “квіткою лінивого інтелігента”.

Багато відвідувачів цікавилось можливість придбати ботанічного саду лілійник собі додому. Проте, в цьому році ще такої нагоди немає, хоча квітковий фонд дозволяє.  Ботанічний сад планує здійснювати продаж надлишкового фонду уже в наступному році після узгодження всіх юридичних тонкощів.

А наразі нам залишається отримувати насолоду від споглядання чудових квітів майже в самому центрі міста.  І багато мешканців та гостей нашого уподобали собі ботанічний сад для відвідин разом з родинами.

Потрібно сказати що Дні відкритих дверей в Ботанічному саду Львівського національного університету імені Івана Франка вже стали доброю традицією і відбуваються регулярно в залежності від пори року та періоду цвітіння різних рослин.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

 

Луцькі грабіжники ХVII століття: що крали і як за те карали

Луцьк. Поштівка поч. ХХ ст.

Історичний портрет Луцька в часі, про який нині йтиметься, вимальовувався яскравими барвами життєписів пересічних людей.

То були славетні міщани, які ще від кінця ХV століття користали з переваг міської маґдебургії (права на самоврядування). Вони торгували на ярмарках, займались ремеслом, шинкували напоями, випасали худобу в гаях та дібровах поблизу Луцька.

Обговорення нагальних питань та проблем міста, за участю лучан, відбувались на засіданнях самоврядного уряду – маґістрату в приміщенні головної будівлі «маґдебурзького» Луцька – ратуші.

Луцьк на мапі Гійома Левассера де Боплана, середина ХVII століття
Луцьк на мапі Гійома Левассера де Боплана, середина ХVII століття

Яскравим штрихом-доповненням з нотою негативу до тієї картини луцької минувшини ХVІІ століття були так звані «люди на марґінесі». Жебраки, розбійники, п’яниці, розпусні жінки-вшетечниці, вбивці, ґвалтівники й грабіжники добряче псували, а часами урізноманітнювали життя порядним городянам Луцька.

Особливо колоритно з-посеред означених «нетипових» луцьких обивателів на загальному міському тлі виглядали грабіжники. Маючи необережність бути спійманими, їхні імена й історії коротких перемог і однієї прикрої поразки потрапляли на сторінки міських книг. Ті записи іменувались «чорними книгами» і переповідали віхи життя злодія до і після арешту, завершуючись заувагою про тортури чи страту лиходія.

Пітер Брейгель Молодший. «Грабіжники з великої дороги», перша половина XVII століття
Пітер Брейгель Молодший. «Грабіжники з великої дороги», перша половина XVII століття

«Чорні книги» Луцька, через багаторазові пожежі в місті упродовж ХVІ–ХVІІ століть, практично не збереглись. Нині маємо змогу черпати інформацію лише однієї з них, писаної міським канцеляристом Яном Томковичем у 1638–1640 роках. За трирічний період Луцький маґістрат розглянув справи п’ятьох грабіжників.

Історія перша: Як поляк хотів єврейським крамом збагатитись

Перший із злодіїв, чию долю вирішували славетні урядники Луцького маґістрату у 1639 р. називався Францішком Клехою. Судили його за пограбування крамниці єврея Шоломка Нахимовича. Ганебна крадіжка, що привела поляка Клеху спочатку до замкової в’язниці, а згодом до світлиці ратуші, відбулась однієї березневої ночі 1639 р. Наживою в той горе-момент для грабіжника стали сувої шовку («єдвабу»), вовняні тканини («мухаяри») та інші купецькі речі, зосереджені в одній із яток на Ринковому майдані Луцька.

Крамниця ХVII століття. Зображення з Вікіпедії
Крамниця ХVII століття. Зображення з Вікіпедії

Вина злодія була очевидною: награбований крам він не поспішив перепродати чи заховати, а тримав біля себе. Відтак міський суд 31 березня 1639 року віддав злочинця до катівських рук з наказом привселюдно «скарати посторонком й випровадити з міста».

Кару посторонком – елементом кінської збруї, луцький містр-кат здійснював шляхом обмотування мотузки на шиї злочинця та повільного вдушення до відчуття гострого болю, але не до смерті.

Кара посторонком
Кара посторонком

Відбувалось це в самому центрі тогочасного Луцька – посеред Ринкової площі біля ганебного стовпа – пренґира, у присутності міської громади. Спостерігання за страхітливим дійством слугувало застереженням для городян з меседжем: «Дивіться, остерігайтесь й не сходьте на слизьку злодійську стежку, бо он що буде».

Історія друга: Разом мало бути веселіше

Ще одним тогочасним луцьким злодієм був Стефан Пастух. Об’єктом його грабежу став будинок шляхтича Томаша Блонського. Короткочасною наживою – півтори тисячі польських злотих із коштовної скриньки-шкатули. На відміну від попереднього грабіжника цей персонаж «працював» не сам. До пограбування були причетні двоє його товаришів.

Один називався Сташком, інший – Арциковичем Челядником. Останній був слугою шляхтича. Відтак проникнути до будинку для компанії лиходіїв не складало жодних труднощів. Більше того, як свідчив заарештований Стефан, саме Челядник був ініціатором злочину. Він і скриньку викрав, вмовивши оповідача допомогти її відімкнути. В очікуванні швидкої наживи Пастух так і зробив, розламавши шкатулу сокирою. Як і належало, грошову здобич спочатку розділили навпіл. Аби відсвяткувати таке блискавичне поповнення власних статків, друзі відправились до свого знайомого – мешканця села Дворець Романа (нині та територія знаходиться в районі Київського майдану).

Пренґир
Пренґир

Там з цієї щасливої нагоди добряче підпивши, чоловіки вдруге переділили гроші. Однак на цей раз Стефану випали лишень шістнадцять злотих. Чоловіка силоміць відпровадили до Гнідави й недвозначно пригрозили, що якщо повернеться й буде противитись рішенню, то закінчить життя передчасною й неприродною смертю. Попри зізнання і викриття співучасників, Стефана, все ж, визнали винним. 19 травня 1639 року його, в супроводі сорока вартових, відвели на шибеницю, і стратили. Через два дні на допитах віддав Богу душу і один із співучасників пограбування – Сташко.

Історія третя: «Пруський гість», або спочатку було пиво

Наступним порушником міського спокою, злодієм, чию справу розглядав Луцький маґістрат, був уродженець пруського села Бобовець Матвій Вітковський. Як доля закинула цього чоловіка з пруських теренів аж до Луцька невідомо. Знаємо, натомість, імена жертв його грабунку. То було подружжя луцьких міщан Свідерських – Ян та Ядвіґа. Непроханий гість-злодій виніс з їхнього дому скриньку із срібним пасом та жіночими хустами (великими хустками). Вітковський визнав вину. Згодом на допиті він розповів міському урядові й позивачам як саме пішов на злочин.

Тієї ночі потенційний злодій разом із своїм товаришем пив пиво в будинку луцького шинкаря Павла. Потративши на диво-напій цілий таляр, він легковажно піддався на вмовляння місцевого друга й зважився на грабіж.

Пітер Брейгель Молодший. «Біля шинка», перша половина ХVII століття
Пітер Брейгель Молодший. «Біля шинка», перша половина ХVII століття

Трохи подумавши, де до рук могла б втрапити легка нажива, злочинці попрямували до господи лучанина Данила Гайди. В повній темноті чоловіки зайшли до будинку, але їх помітила тамтешня служниця-кухарка. Жінка, захищаючи дім господарів від грабунку, розірвала Вітковському доломан (атрибут чоловічого верхнього одягу). Цим вона змусила злочинців накивати п’ятами. Заледве втікши, горе-злодії, однак, не схаменулись. Друзі почали думати, де б то ще свою вдачу випробувати. Рішення прийшло миттєво – дім заможних Свідерських.

Тепер крадії діяли більш злагоджено: Матвіїв товариш перестрибнув паркан й впустив Вітковського. Потім вони швидко відшукали заповітну скриньку й похапцем пішли відкривати її на берег Стиру. На тому їхні дороги і розійшлись. Спільник Віковського зник у невідомому напрямку, а “пруський гість” шукав сховку на Гнідаві в домі луцького караїма Говші. Від нього злодій і довідався, що міський кликун на Ринку вже декілька разів голосив про його розшук. Матвій Вітковський був страчений катом на шибениці в Луцьку 23 травня 1639 року.

Історія четверта: «Поверніть мій одяг, я більш не крастиму»

Справа, яку міський суд Луцька розглядав в березні 1640 року, чимось нагадувала першу: знов пограбували єврея. Щоправда іншого – Мошка Абрамовича. Та ще й як майстерно: виламали двері його крамнички, забравши не все підряд, а найкоштовніше – гроші, срібло, золото, сувої шовкових тканин. Вчинив те досі невловимий луцький грабіжник Петро Клосинський.

Щоб з’ясувати масштаби злодійських перемог затриманого, міські урядники наказали заслухати свідків. Така судова процедура тоді називалась інквізицією. Для максимально правдивих зізнань, кожен із закликаних до суду міщан, урочисто складав присягу. Піднісши до гори два пальці – вказівний і середній, вони, іменем Всемогутнього Бога, обіцяли говорити правду.

Першим до свідчень став міщанин Матіяш Швець.

Ремісник розповів про Клосинського доволі курйозну історію. Грабіжник півроку був квартирантом у його господі. Коли ж господарі відмовили Петрові у прихистку, той декілька ночей підряд намагався втрапити до будинку через діру в дахові. В часі одного із таких вторгнень шевцева дружина впіймала непроханого гостя і зняла з нього чи не єдині штани. Намагаючись втекти тією ж тісною дірою в даху, Клосинський поскидав із себе решту вбрання з чобітьми і лиш так зміг видряпатись на вулицю.

Дитячий черевичок з Луцька. Імовірно, ХVI – ХVII століть. Фото – Волинський краєзнавчий музей
Дитячий черевичок з Луцька. Імовірно, ХVI – ХVII століть. Фото – Волинський краєзнавчий музей

Найцікавіше відбулось зранку наступного дня, коли утікач переступив поріг дому Матіяша Шевця. Перепрошував за клопоти та слізно просив повернути найдорожче – одяг і чоботи. Порушник нічного спокою закликав міщан, аби не згадували його злим словом. Щиро обіцяв, що лихі справи залишить і з Луцька піде геть.

Принцип обіцянки-цяцянки, однак, був поширений в нашому місті також і тоді. Як з’ясувалось із подальших свідчень, невдовзі Петро Клосинський «почистив» декілька комор луцьких дрібних торгівок-перекупок. Цим він вдосталь забезпечив себе харчами – хлібом та грибами. Згодом утік: спочатку шлях проліг до Кульчина, звідти – до Рожищ. Там лиходія і впіймали. Одначе жага до життя на волі у злодія була настільки сильною, що він двічі тікав із замкової в’язниці Луцька, копаючи ходи під мурами твердині. Такий собі «граф Монте Крісто» луцького розливу.

Як закінчив свій злодійський шлях Петро Клосинський до кінця невідомо. У 1640 році ця справа більш не розглядалась. Відомо, лишень, що його під суворою вартою, закованого в ланцюги, перевели до ратушної тюрми. Там злочинець і мав чекати на вердикт.

Історія п’ята: Грабіжник широкої спеціалізації

21 квітня 160 року з Луцької ратуші до шибениці відпровадили Яцька Клодковського. Горе-злодій був засуджений на смерть за викрадення восьми шабель з комори луцького ремісника Грицька Мечника. Цікаво, що на судовому засіданні йому намагались приписати і решту грабіжницьких нападів, що в тому часі стались в Луцьку. Йшлося про ганебне вторгнення до храму Пречистої Діви, розташованого за Глушцем. Богохульники винесли звідти коштовне церковне начиння.

Друге звинувачення стосувалося згаданої у попередній історії крамниці Мошка Абрамовича. Яцько Клодковський зізнався, що брав лише шаблі. Навіть переповів, де ховав вкрадене. Декілька шабель чекали свого часу на горищі у єврея Леменя та в господі єврейки Краків’янки. Два мечі крадієві вдалось продати в часі сеймику (шляхетського з’їзду) в Луцьку, а третього він необачно заховав у гноєві.

Наступного дня, як годилось, ув’язненого віддали до катівських рук “на муки”, які супроводжувались допитами. У результаті, «скарбничка»ганебних вчинків Яцька Клодковського значно поповнилась. Першим було зізнання про викрадення ткацького полотна із комори луцького міщанина Івана Вирозуба. Останній, між іншим, був присутній на допиті й впізнав на катованому в’язневі одяг із поцупленої у нього тканини.

Катування. Зображення з Вікіпедії
Катування. Зображення з Вікіпедії

До цього додались чотири срібні ложки, двоє чобіт зі шкіри жовтої та чорної барв, хусти й паси. Все награбоване злодій успішно й своєчасно продавав. Наприкінці катувань змучений й приречений крадій назвав імена своїх «колег по грабіжницькому цеху», які мешкали й «працювали» в Луцьку. То були Якуб Вітовський, Мартин Шумленський і Криштоф Швець із Сокаля. Свого часу вони всі гуртом грабували крамницю єврея Мошка Абрамовича.

Справа попереднього луцького злодія Петра Клосинського, можливо, тому і не була завершеною. Яцько Клодковський під катуваннями вказав на правдивих лиходіїв. Тож, ідучи на явну смерть, один злочинець щирим зізнанням, вочевидь, урятував життя іншому.

Оксана ШТАНЬКО

Джерело: http://www.hroniky.com/

“Світло і тіні літнього міста” очима Петра Сипняка

“Світло і тіні літнього міста” очима Петра Сипняка

У вівторок, 4 липня 2017 року, в кавярні-галереї “Штука” (вул. Котлярська, 7) відбулося відкриття виставки Петра Сипняка під назвою «Світло і тіні літнього міста».

Петро Сипняк
Петро Сипняк

З початком літа місто змінює ритми, акценти зміщуються, дні пульсують і згасають залежні від примх погоди, щільності справ, зустрічей і нагод перевести подих. Водночас пустка, що утворюється з відїздом львівян на відпочинок, провокує відчути себе гостем у рідному місті. Знаходити нові місця. Чудуватися непоміченій красі. Спостерігати танці світла і тіней на стінах кам’яниць і бруківки.

Афіша виставки живопису Петра Сипняка "Світло і тіні літнього міста"
Афіша виставки живопису Петра Сипняка “Світло і тіні літнього міста”

“Назва виставки читається як світло міста, але місто має не тільки світло, але якісь тіньові сторони. І через це склалася така назва виставки. А коли читаєш здалека на афіші – то бачиш просто “Світло міста”, хоча назва має ще й тінь. А, оскільки виставка проходить влітку, світло ї тінь є дуже важливими складовими,” – розповів власник кавярні-галереї “Штука” Євген Булавін.

Експозиція виставки живопису Петра Сипняка "Світло і тіні літнього міста"
Експозиція виставки живопису Петра Сипняка “Світло і тіні літнього міста”

Хоча Петро Сипняк народився та виріс в селі Лани неподалік древнього Галича, в його роботах Львів займає вагоме місце, адже він його з першого погляду, з першого свого приїзду.

Експозиція виставки живопису Петра Сипняка "Світло і тіні літнього міста"
Експозиція виставки живопису Петра Сипняка “Світло і тіні літнього міста”

“Коли я вперше в’їхав на автобусі у Львів, а головна автостанція тоді була на залізничному вокзалі, коли зі сторони вулиці Зеленої проїхав його вуличками, тоді я зрозумів – це моє місто”, – розповідає художник.

Експозиція виставки живопису Петра Сипняка "Світло і тіні літнього міста"
Експозиція виставки живопису Петра Сипняка “Світло і тіні літнього міста”

В експозиції виставки показано Львів у різні пори року – сонячний і дощовий, літній і осінній, похмурий і радісний,  але завжди такий рідний і домашній.  Його тихі вулички і храми, його сквери та площі, його привітні місцини, відомі кожному справжньому львів’янину.

Експозиція виставки живопису Петра Сипняка "Світло і тіні літнього міста"
Експозиція виставки живопису Петра Сипняка “Світло і тіні літнього міста”

“Колись я дуже часто малював площу Ринок. Виходив з самого ранечка, ставив мольберт і малював. Водії трамваїв мене уже впізнавали і віталися веселим дзеленчанням і я завжди махав їм у відповідь.”, – ділиться спогадами митець.

Експозиція виставки живопису Петра Сипняка “Світло і тіні літнього міста”

Такий він, Львів, на роботах Петра Сипняка – сонячний і тінистий літній Львів. Виставка передає те, що розуміє кожен львів’янин, щось таке, що важко пояснити і побачити, і щось таке, що постійно вислизає з поля зору.

Експозиція виставки живопису Петра Сипняка "Світло і тіні літнього міста"
Експозиція виставки живопису Петра Сипняка “Світло і тіні літнього міста”

Експозицію можна буде оглянути в кавярні-галереї “Штука” (вул. Котлярська, 7) щодня  до кінця липня, вхід вільний.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Ботанічний сад ЛНУ ім. Івана Франка запрошує помилуватись цвітінням лілійника

У неділю, 9 липня 2017 р., Ботанічний саду ЛНУ ім. Івана Франка, що на вул. Кирила і Мефодія 4,  запрошує відвідувачів помилуватися цвітінням лілійника. Про це повідомляють на офіційній сторінці Ботанічного саду у Facebook.

Цього дня усі охочі з 14:00 до 18:00 безкоштовно можуть побачити цвітіння цих розкішних квітів.

Фото із сторінки Ботанічногосаду ЛНУ у Facebook
Фото із сторінки Ботанічного саду ЛНУ ім. Івана Франка у Facebook

«Швидкоплинна краса. Квітка лілійника милує наше око всього один день. Їх часто можна зустріти посеред міста, але в нашому Саду зібрана колекція з 240 сортів. Запрошуємо цієї неділі у Ботсад на вул. Кирила і Мефодія на затишну прогулянку серед оранжевих, жовтих та рожевих барв. Приходьте з найріднішими!» – запрошують організатори.

Фото із сторінки Ботанічного саду ЛНУ ім. Івана Франка у Facebook
Фото із сторінки Ботанічного саду ЛНУ ім. Івана Франка у Facebook

Нагадаємо, що  у 1852 р. за проектом інспектора міських плантацій Львова Карла Бауера  професор Гіацинт Лобажевський засновує ботанічний сад Львівського університету на місці давнього саду монастиря тринітаріїв (сучасна адреса – вул. Кирила і Мефодія, 4).

Фото із сторінки Ботанічного саду ЛНУ ім. Івана Франка у Facebook
Фото із сторінки Ботанічного саду ЛНУ ім. Івана Франка у Facebook

У 1862 р. університетський ботанічний сад вже був повністю впорядкованим, із новою високою оранжереєю та трьома меншими теплицями, спорудженими на його території.  З 1872 р. на посаді професора ботаніки працює Теофіл Цєсєльський, який будує басейн для водяних і болотних рослин, закладає дослідну ділянку для тестування добрив.

Всередині оранжереї на вул. Кирила і Мефодія, 4
Всередині оранжереї на вул. Кирила і Мефодія, 4

Більше про ботанічний сад ЛНУ ім. І. Франка та інші сади можна прочитати тут.

Незвична виставка, або шовкові шедеври Лесі Квик (відео)

Незвична виставка, або шовкові шедеври Лесі Квик

Йдучи на відкриття виставки живопису зазвичай очікуєш побачити мистецькі полотна в обрамлені дорогих рам, що чинно творять гармонію простору виставкової зали, чи хаотичний перформанс неординарної мистецької думки в творчому безладі авторського бачення. Але аж ніяк не очікуєш, що експозицію виставки доведеться буквально “розшукувати”. Адже твори чекають на вас всюди – на мольберті, у вигляді скатертин на столі чи бюро, яскравою плямою на фортепіано чи загадковими стягами на стінах музичної зали.

Власне так виглядає виставка художнього розпису шовку львівської художниці Лесі Квик «Між доброднями супервечори», що відкрилася вчора, 7 липня 2017 року,  в Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької.

На виставці представлено близько десятка хустин з натурального шовку, на які Леся Квик нанесла різноманітні візерунки спеціальною фарбою. Художниця зізнається, що деякі свої роботи зі шовку сама полюбляє носити, адже ці експонати мають не лише художнє, але й прикладне значення.

Леся Квик
Леся Квик

«Всі, хто мене люблять, знають мою графіку, а тут вирішила представити інші роботи. У мене була можливість малювати по шовку, і я скористалась нагодою та створила такі хустки, – зазначила Леся Квик. – Малювати по шовку дуже просто. Кожна людина, яка має терпець і гроші, може купити усе для того. Але головне не бути занадто впевненим і мати терпіння. Адже один неправильний рух – вжик – і все тече. А головне, не потрібно забувати вчасно зупинитися з кольорами, бо вийдуть дитячі хустки”.

Відкриття витавки львівської художниці Лесі Квик «Між доброднями супервечори»
Відкриття витавки львівської художниці Лесі Квик «Між доброднями супервечори»

Роботи Лесі Квик такі ж самобутні, як і сама авторка. Вона живе як малює, і малює як живе, роздаровуючи у своїх творах позитивну енергетику добра і любові. Бо таке в художниці рідкісне вміння бачити позитив у всьому, що її оточує – природі, людях, речах. Найбільше вона цінує щирість і справжність – як у мистецтві, так і в людях.

Леся Квик крім того, що пише картини – живописні, графічні, – і експонує їх час від часу на різних виставках, також займається графічним дизайном книжок. За графічне оформлення книги художниця вже двічі отримувала гран-прі на Форумі видавців у Львові.

Ористарх БАНДРУК

Зруйнована каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві (відео)

Зруйнована каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві (відео)

Уже стало традицією висвітлення на сторінках Фотографій старого Львова інформації про старі та знищені храми Львівщини. Сьогодні мова піде про філіальну каплицю Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві, яка перебуває у стані руйнації.

Каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві, 2017 р.
Каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві, 2017 р.

Інформації з історії села Кугаєва у відкритих джерелах є дуже мало. Фактично тільки те, що розташоване поселення на південь від Львова за 4 км. на схід від стрийської траси і, що у селі є дві старі святині.

Церква Богоявлення Господнього у Кугаєві, 2017 р.
Церква Богоявлення Господнього у Кугаєві, 2017 р.

Достатньо добре описано та досліджено стару, бойківського типу, дерев’янну церкву Богоявлення Господнього, збудовану 1693 р. Ця пам’ятка архітектури національного значення стоїть фактично при в’їзді до села.

Каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві, 2017 р.
Каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві, 2017 р.

Недалеко від церкви розташована ще одна святиня — неоготична каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської споруджена у 1913 р. Інформації про неї ще менше. Відомо, що в кінці ХІХ ст. Кугаїв належав до парафії у Вовкові.

Каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві, 2017 р.
Каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві, 2017 р.

Але нам пощастило. Історією зведення каплиці з нами поділився краєзнавець, дослідник, редактор історико-краєзнавчого альманаху “Щит Деревацький” Андрій Книш. “Від незапамятних часів у Кугаївській церковці, кілька разів до року пробощ римо-католицький з Вовкова відправляв Богослужіння, але у 1909 році греко-католицький священник Олександр Петро Мійський, після тривалого конфлікту заборонив йому вхід до церкви. Цей вчинок здивував навіть місцевих селян русинів.

Каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві. Перша третина ХХ ст.
Каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві. Перша третина ХХ ст.

Від цього часу в Кугаєві був створений комітет будови римо-католицької каплиці, до якого увійшли ксьондз Францішек Іваніцкі як голова, ксьондз Нестор Шукальскі як заступник голови, Еміль Уромскі – секретар і рільники Ян Каліцінський, Миколай Герус, Міхал Кулик, Бенедикт Франчук, Ян Лазньовскі, Станіслав Кошелінскі і Ян Вонсович.

Пам’ятний знак на площі перед каплицею Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві. 30-ті рр. ХХ ст.
Пам’ятний знак на площі перед каплицею Матері Божої Королеви Корони Польської у Кугаєві. 30-ті рр. ХХ ст.

Місцеві поляки зголосились з офірами на будову каплиці. Безкоштовно звозили будівельні матеріали, каплиця швидко зростала, а 29.06.1913р прибув до Кугаєва найпревелебніший біскуп Бандурський для освячення каплиці і від цього часу, що третю неділю тут відправлялось Богослужіння. Каплиця стала прекрасою села, адже збудували її у найкращому місці під покровом Матері Божої Королеви Корони Польської. Щорічно у першу неділю травня тут відбувалися дуже урочисті відпусти, на які прибувала ціла парафія. У 1930 році на площі перед каплицею було встановлено памятний знак на честь польських жовнірів, що полягли у боротьбі з більшовицькою навалою”.

На сьогодні святиня повністю заросла деревами та чарником, покрівля збережена лише частково, сигнатурка каплиці та хрест провалились в середину, замість вікон залишилися металеві грати, в інтер`єрі – залишки вівтаря та розкидані по підлозі фрагменти різьблених елементів. Дерев’яними гвинтовим сходами можна піднятися на хори, але дуже обрежно, бо на горі чималенька дірка.

Коли місцеві мешканці побачили нас з фотоапаратами біля храму, то одразу сказали, що нічого уже там немає для фотографування, все розвалено і додали: “Як будете йти, то двері зачиніть за собою”. Хоча каплиця настільки заросла кущами, що ми заледве пробралися до тих дверей.

На сьогодні стан святині залишає бажати кращого. Ще трохи часу і вона, внаслідок погодних умов та недбалості перетвориться на руїну, зрештою як багато подібних храмів на території Львівщини. Тішить тільки те, що хоч птахи знайшли собі притулок у каплиці і звили тут гнізда.

Софія ЛЕГІН

Фотографії Старого Львова щиро вдячні за надані старі фото та історичну довідку Андрієві Книшу.

Історія львівського сміття, або куди львів’яни дівали відходи у давнину

Історія львівського сміття: куди львів’яни дівали відходи у давнину

Побутове сміття стало по-справжньому гострою проблемою лише у другій половині ХХ ст., коли людство почало виробляти товари з надлишком та, щоби краще продати, пакувати їх у кольорові упаковки. Тоді і виникли, в основному біля міст, великі звалища, куди, не задумуючись, все це вивозили. Та темпи накопичення відходів стали такими, що через декілька десятиліть вони стали загрозою для людей, повідомляє zik.ua.

У цілому світі вже роками ведеться активна робота над мінімізацією відходів та їх належною утилізацією. Схоже, дійшла черга і до України. Як це вже неодноразово бувало у ключові для держави моменти, флагманом вирішення цієї проблеми має стати Львів. Не з власної доброї волі, але велінням долі. Трагедія у Грибовичах не залишає місту шансів для відступу. Як завжди у складних ситуаціях, на допомогу може прийти традиція та досвід поколінь. А їх у питанні «поводження з відходами» у міста чимало.

Грибовицьке сміттєзвалище
Грибовицьке сміттєзвалище

Згадати про них допоможе праця історика Павла Гранкіна «Каналізація міста Львова».

В долинах річок виникали давні цивілізації (згадати хоча б Єгипет та Межиріччя), поблизу водних артерій також закладали ключові міста – і Львів у цьому питанні не виняток. Вода тоді ставала джерелом життя, засобом пересування, рушійною силою, а також утилізатором відходів. Не даремно і досі у карпатських селах прийнято викидати сміття «у потік», а зливання води у туалетах звична, буденна справа для кожної людини. Допоки йшлося про органічні відходи – така практика не становила надмірної загрози, але з початком ери пластику і поліетилену – стала глобальною проблемою. Пластик «з потіка» тече у річки, моря і океани.

Як наслідок, за дослідженнями екологів, зараз у світовому океані поблизу Гавайїв між США та Японією утворився «сьомий континент» з пластику, площа якого перевищує розміри Центральної Європи, а загальна вага невдовзі може перевершити масу усієї риби.

Літографія Карла Ауера "Нижні Вали" (тепер просп. Свободи)(1837-1838)
Літографія Карла Ауера “Нижні Вали” (тепер просп. Свободи)(1837-1838)

Львів був заснований в долині річки Полтви, яка фактично відразу була включена в інженерні споруди міста. Вона, зокрема, «відповідала» і за утилізацію побутових відходів.

У княжі часи центр міста знаходився в околицях теперішньої площі Старий Ринок. Невелике місто тоді перебувало на відносній височині, що спрощувало відведення надлишку води, а відтак і нечистот. З перенесенням міста у XIV столітті у болотисту долину Полтви в район теперішньої площі Ринок, ситуація змінилась та вимагала спеціальної системи іригації.

Зараз ми не помічаємо Полтви, але колись це була достатньо повноводна, жива та активна річка. Тривалий час Львів був одним з ключових експортерів риби у Східній Європі. На Полтві було більше десяти водяних млинів, деякі з них – доволі потужні. А коли річка розливалась, то затоплювала значну територію, підтоплювала місто, а часом і «брала в жертву» людські життя.

Всі ці фактори свідчать про те, що львів’яни активно використовували можливості, якими нагородила їх близькість до водної артерії.

Окрім ведення господарської діяльності, саме до річки вела система дренажу та водовідведення. А саме місто, з метою захисту від нападників, було обнесено фортифікаційними спорудами, елементом яких були й рови з водою. Для їх наповнення дещо змінили русло Полтви та прилеглих потічків.

Полтва - підземна річка Львова

Меліоративні рови та канали, прокладені через місто, в той час також слугували каналізацією та утилізатором побутових відходів.

Зараз прийнято будь-які дослідження щодо сміття починати з вивчення його морфології, тобто складу. Первинно у Львові ТПВ складалися з відходів життєдіяльності людей і тварин, а також цехів, майстерень та виробників продуктів харчування, в основному пекарень та броварів.

В період розбудови Львова вдосконалювалась і система утилізації відходів з міста. Активно розвивалась мережа «підземних каналів, якими надлишок води та нечистот з міста відходили».

Краківська брама та монастир Трінітаріїв на пластинчастій панорамі Львова Януша Вітвіцького
Краківська брама та монастир Трінітаріїв на пластинчастій панорамі Львова Януша Вітвіцького

Дослідники припускають, що система стічних каналів була розроблена ще на початку XV століття, коли формувалась схема фортифікацій міста. Центральний каналізаційний колектор, як можна сказати теперішніми термінами, вже тоді розміщувався вниз по течії Полтви з північної сторони міста і виходив з-під вежі Золотарів, неподалік Краківської брами у кінці сучасної вулиці Театральної, тобто в районі ринку «Добробут».

«Під містом були два старовинні великі головні канали для його осушення, на хлопа глибокі, засклеплені, з яких один від Галицької брами аж на Краківське передмістя попід єврейські ятки виходив», – пише Денис Зубрицький у «Хроніці міста Львова».

У Середньовіччі про чистоту Львова дбав міський кат

Як зазначає дослідниця каналізаційної системи Львова Луція Харевічова, очищенням підземних каналів та ринштоків відали рурмайстри. Їм підпорядковувались «пурґанти, що гної шуфлювали». До їх обов’язку, окрім очищення каналізаційної системи, також входило вивезення «гноїв» з міста. Серед міської служби «пурґанти» з’являються з 1525 р. До цього очищенням міста завідував кат.

Львів, вежа Токарів та Линників поруч з Міським Арсеналом. Фото початку XX століття
Львів, вежа Токарів та Линників поруч з Міським Арсеналом, де колись мешкав кат. Фото початку XX століття

У ті часи прибирали місто двічі на рік (майже, як Олег Синютка в останні місяці): перед Великоднем і перед днем Святого Михаїла; іноді чистили також і площу Ринок – перед процесією на свято Божого Тіла.

Місто почали регулярно вичищати лише після епідемії 1548 року.

Ситуацію змінила епідемія 1548 р., яка змусила магістрат ретельніше дбати про чистоту міста і вивезення нечистот. Богу дякувати, у 2017 році до цього не дійшло – досвід предків не дав повторити помилку минулого.

Тоді винайняли спеціального слугу, в обов’язки якого було покладено очищати щотижня місто та вивозити нечистоти. Ну майже як створення Департаменту з поводження з ТПВ, який, до речі, також наразі складається лише з однієї людини.

Сюжет з життя міста, в якому ходить епідемія
Сюжет з життя міста, в якому ходить епідемія

Так як зараз головним винуватцем захаращення міста є його жителі, так само було і в часи Середньовіччя, весь ореол романтики якого ховається за смородом та купами гною на вуличках тогочасних міст.

Як вже зазначалось, одним з головних продуцентів ТПВ були люди, які творили, в основному, органічні відходи. Вони концентрувались у вигрібних ямах туалетів та безпосередньо на вулиці.

Хоревічова так описує типовий стан міських туалетів: «клоаки невичищені … великий у місті чинять сморід і обридливу справляють ауру».

Та навіть при їх наявності не всі мали можливість і хотіли користатись туалетами. Чималу популярність мали нічні горщики, вміст яких дуже часто виливали просто через вікно на вулицю (ну майже як у гуртожитках «універу» на Пасічній). Тому одним з головних завдань власників будинків було: «пильно перестерігати, щоб помиї та інші плюгавства на вулиці публічно з вікон або ринвами не виливали».

Про існування громадських туалетів також не могло бути мови. Люди справляли нужду у якомусь затишному місці чи навіть під муром будь-якої кам’яниці (як ще донедавна у під’їздах, двориках чи сходових клітках, керуючись віковічною традицією). До захаращення міста відходами немало долучались чисельні розквартирування військ, збіговиська біженців (періодичні «міграційні кризи») та велелюдні ярмарки.

Бартоломей Зиморович (1597-1677) - бургомістр, історик, поет, один з провізорів шпиталю Святого Духа.
Бартоломей Зіморович

Також слід розуміти, що курники, стайні, військові обози та фіри з усіляким крамом також були буденним явищем міста, як і великі конюшні «комунальних» коней. Про каналізаційні роботи при міських стайнях, «аби стічні води через усі доми не розпливалися», згадує бургомістр та літописець Львова Бартоломей Зиморович у своїй хроніці під 1495 р.

Вивозити нечистоти мали селяни підміських сіл

Хоч не хоч, але історія то така штука, яка часом є більш актуальною, аніж «мудрі стратегії» сучасних чиновників.

Цитуємо Гранкіна: «Наприкінці ХV і на початку XVI ст. вивозити з міста нечистоти повинні були селяни підміських сіл, та часто бувала ця «панщина на приватні потреби обернена».

Ну чим не історія з Грибовичами-Малеховом та Меморандумом про вивезення ТПВ зі Львова у містечка і села області.

Далі ще цікавіше: «Часто нечистоти, замість цього, щоб вивозити і складати на спеціально визначене магістратом і зазначене стовпами місце, скидали близько міських валів. Результатом цього було те, що «місто у великому гнойовому смороді лежить … і вільних доріг для проїзду немає».

Перевізники ТПВ і тоді, з метою економії, замість вивозити на визначені звалища – висипали попри дороги.

Типово людський фактор, як стосовно виконавців, так і влади міста. Павло Гранкін, ще у далекому 2001 році писав: «Санітарний стан міста змінювався залежно від стану міських фінансів, вмілої адміністрації та багатьох інших факторів».

Львів, панорама XV століття
Львів, панорама XV століття

Серед «інших факторів» у 1366 році згадується, що «король цілий місяць перебував у Львові і його присутність «додала більше охоти до швидкого будівництва міських і замкових мурів».

Не так дбають сучасні «королі» про наше місто, тому й кількагодинні вояжі урядовців не додають «охоти» до швидкого вирішення проблеми.

Також у Львові були і в той час райони, які більше, а які менше потерпали від «сміттєвої кризи». Так, до прикладу, у єврейських дільницях відходи сягали «на півтора, два, два з половиною (зрости) хлопа».

Як захаращення відходами врятувало місто від москалів

Та були і випадки, коли забиті сміттям з міста стічні канали рятували мешканців від лютого ворога. Так було у 1655 році під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького та Василя Бутурліна. Хмельницький, судячи з подій 1648 року, не надто бажав захоплювати місто. Натомість неабияку активність проявляв російський воєвода. Отець Томаш Юзефович у своїй хроніці розповідає: «8 жовтня 1655 року у Єзуїтському саду (парк ім. І. Франка – ред.) і по інших місцях сипали москалі шанці та інші приготування для здобуття міста чинили, а саме порох, підкладений… через підземні канали запалити намагались. Але зручного місця через надмір води не знайшли».

Єзуїтський сад (сучасний парк ім. Івана Франка). Початок ХХ ст.
Єзуїтський сад (сучасний парк ім. Івана Франка). Початок ХХ ст.

Натомість львів’янам стічні канали неодноразово ставали у пригоді у боях з неприятелем. Зиморович описує, що саме через канал у 1672 році оборонці вийшли з міста та запалили околиці, чим відбили охоту туркам продовжувати облогу. Неодноразово нічними вилазками через колектор набридала ворогу і залога бернардинського монастиря.

Хто врятував місто від завалів сміття у XVIІІ ст.

Чисельні міжусобиці та паршива господарка призвели до того, що станом на кінець XVIІІ ст. місто «потопало у смітті». На допомогу прийшла «центральна влада». Польща розпалась і Львів перейшов в руки Австрійської імперії, якій, чи не в першу чергу, довелось розгрібати завали сміття у місті. У найбільш жалюгідному стані були околиці Ратуші.

«Коли нова влада спробувала привести вулиці середмістя до ладу, то під грубим шаром багна та гною виявилися аж три верстви бруківки. Бруду на площі Ринок було так багато, що в ній застрягла карета самого цісаря Йосифа ІІ разом із запрягом з шести коней. Не прикрашали вулиць і купи гною, в які взимку залазили в пошуках тепла жебраки», – пише Луція Харевічова.

Площа Фердинанда під час засклепіння Полтви. Фото 1861-1871 рр.
Площа Фердинанда під час засклепіння Полтви. Фото 1861-1871 рр.

Австрійська влада, яка обрала Львів столицею нової провінції, почала активно наводити лад та порядок. Зміни торкнулись і проблеми відведення від міста нечистот та вивезення ТПВ. Для відведення рідких фракцій, що, на той час, становили значну частину відходів, почали масово будувати нові канали, які усі зводились до Полтви, поступово перетворюючи її у центральний каналізаційний колектор.

Саме наявність великої кількості забруднених стоків, а також зменшення об’єму притоку води з джерел, які пустили у міські водогони, змусили владу міста прийняти остаточне рішення про каналізування річки у центральній частині міста. Роботи розпочались у 1839 році. Річка була вкладена у кам’яний колектор на двох ділянках – у районі пл. Марійської (пл. Міцкевича) і театру Скарбека (театр ім. М. Заньковецької).

Слід відзначити, що ситуація з відходами у Львові була типовою для більшості міст Європи. Першу у світі новітню систему підземної каналізації (а сучасною мовою – утилізації відходів) було прокладену у Гамбурзі лише у 1842 році. У Англії, яка стало колискою промислового розвитку, їх почали робити лише у другій половині ХІХ ст. Не скоріше Львова, модернізація каналізаційної системи почалася у Відні та найбільших містах імперії.

Роботи із засклепіння Полтви на околицях міста. Фото 1913 року
Роботи із засклепіння Полтви на околицях міста. Фото 1913 року

«Стратегія утилізації відходів» ХІХ ст. – наслідок «реформи децентралізації»

Але справжні зміни у житті міста почалися лише після проведення «реформи децентралізації» – створення двоїстої Австро-Угорської імперії та надання провінціям автономії у 1867 році.

В основу розробленої місцевими фахівцями нової системи каналізаційних колекторів на базі цементних конструкцій, були покладені напрацювання одного з чиновників Ратуші Йоганна Зальцмана, який за свої труди навіть отримав орден у столиці.

Паралельно у 1884 році завершилася тривала, майже десятирічна, епопея з розробкою тогочасної «стратегії утилізації відходів», яка мала чимало критиків та супротивників.

Інженери на огляді колектору Полтви. Фото 1930-х років
Інженери на огляді колектору Полтви. Фото 1930-х років

Втілювати її почали з того, що у 1885 році продовжили роботи щодо перекриття Полтви. Впродовж двох років завершили каналізування річки від кінця вулиці Академічної (район пам’ятника М. Грушевському), де власне і починалась Полтва, і до театру Скарбека. В подальшому тривали роботи щодо будівництва колектора і на інших потоках. Чимало старих каналів були замінені на нові. Тоді блискучий дослідник старовини Львова Францішек Яворскі писав: «Тепер не Львів розташований над Полтвою, а Полтва під Львовом».

Перші звалища Львова

Як уже згадувалось, у Середньовіччі ТПВ, які в основному складались з продуктів життєдіяльності людей та тварин, вивозили за межі міста на спеціально встановлені місця.

Також зібраний у місті гній та інші відходи, за твердженнями деяких дослідників, скидали у відкрите русло Полтви в районі оперного театру. Цілком імовірно, йшлося про місце витоку міського каналу з вежі Золотарів у кінці сучасної вулиці Театральної.

Герб Львова на знаку цеху золотарів (джерело фото http://vydavnytstvo.plastscouting.org/vor/arkhiv/149/5.html)
Герб Львова на знаку цеху золотарів (джерело фото http://vydavnytstvo.plastscouting.org/vor/arkhiv/149/5.html)

Згодом, як пише Павло Гранкін, вміст вигрібних ям асенізатори вивозили на т. зв. «Золотий міст» (у районі перехрестя вул. Жовківської-Промислової-Липинського).

Прототип «біотуалету» вперше створили у Львові

Для вдосконалення процесу утилізації органіки члени Політехнічного товариства Марцін Маслянка, Станіслав Дзбанський та Ян Бляут пропонували використовувати у вигрібних ямах порошок торфу. Отриману в результаті масу планувалося застосовувати як органічне добриво в сільському господарстві.

С. Дзбанський навіть сконструював «біотуалет» на базі цієї технології, на що отримав відповідний патент у 1889 році. Його винахід не прижився у Львові, натомість його впровадили у залізничних вагонах.

Таким чином «клозет Дзбанського» можна вважати прототипом сучасного біотуалету, до того ж цілковито екологічно безпечного. Також його принцип компостування органіки з допомогою торфу міг би стати в пригоді у сучасній складній ситуації з відходами у місті.

Реорганізація каналізації та головного міського звалища

Після десятків років дискусій, лише у 1912 році остаточно затвердили проект будівництва нової каналізації у Львові. Місто вже фізично не могло давати раду з відведенням нечистот, які продукувало населення. А число мешканців зростало з кожним роком – відповідно росла кількість відходів. У 1897 році у Львові проживало 130 тис. осіб, які продукували 670 тис. тонн відходів продуктів життєдіяльності. У 1906 році населення міста становило вже практично 180 тис. осіб і, відповідно, кількість відходів доходила до 1 млн тонн на рік.

Нова концепція каналізації будувалась на використанні русел Полтви та її приток з достатніми для проходження стоків природними нахилами. До них сходились штучні канали і всі разом вони рухались в бік головної річки міста, якій була приготована доля стати головним каналізаційним колектором.

Сцена на давній площі Зернова (на місці нин. готелю "Львів"). Фото поч. XX ст.
Сцена на давній площі Зернова (на місці нин. готелю “Львів”). Фото поч. XX ст.

Полтва на той час була замурована лише до теперішньої вулиці Зернової, що за готелем «Львів», а далі вона несла відходи міста у відкритому річищі і в районі вулиці Промислової перетиналась з міським звалищем.

Вже після Першої світової війни продовжились роботи над каналізуванням міста. Також тривав процес будівництва колектора в руслі Полтви, який у 20-их роках був доведений до вулиці Торфяної на перехресті з Замарстинівською та Липинського.

У міжвоєнний період також було перенесено місце, яке можна вважати головним міським звалищем. Замість «Золотого моста» в районі вулиць Жовківської-Липинського, для викидали ТПВ та випорожнювання асенізаційних діжок у русло Полтви було визначено т. зв. Гаврилівку (або Габріелівку), тобто територію на Підзамче.

Площа Зернова у Львові, фото поч.XX століття.
Площа Зернова у Львові, фото поч.XX століття.

Очисні споруди у міжвоєнний період так і не були збудовані.

«Манеляжі» – ті хто заробляли, порпаючись у відходах

Заробляти, виловлюючи цінні предмети з нетрів відходів, було прийнято віддавна. Це ще одна львівська традиція, характерна для мешканців територій, що примикають до міста. Називали цих людей у Львові «ловцями перлів», або «манеляжами».

Ось як описує їх автор одного з міжвоєнних путівників по Львову:

«Вони приходять до підземелля, щоби виловлювати з мутних струг ріки «скарби», які потрапляють туди разом зі стічними водами. «Манеляжі», обравши зручне місце, закидають у воду маленькі сіті, а коли набирають у них густий осад з дна, викидають його на хідник і, наблизивши каганець, маленькими грабельками шукають у ньому розмаїтих коштовних предметів, що іноді через необачність потрапляють сюди. «Манеляжі» рідко повертаються зі своїх експедицій без «улову»…».

Дорогою до Грибович

У післявоєнні роки з початком активної радянської індустріалізації міста, очевидно, звалище на Гаврилівці не могло справлятись з об’ємами відходів. Дослідники припускають, що смітники почали робити на околицях міста у всіх районах. Найбільш відомим було звалище Червоноармійського району (зараз Личаківський район) на кінці вулиці Зеленої, яке, власне, і вважають попередником полігону у Грибовичах.

Самі Грибовичі для звалища почали використовувати у 1958 році, а офіційним загальноміським «полігоном ТПВ» це місце стало з 15 червня 1960 року.

Ще пізніше місто врешті отримало очисні споруди – лише у 1960-х роках.

Богдан БІЛАН і Василина БІЛАН

«Україно моя», або захисникам українських рубежів присвячується

В понеділок, 10 липня 2017 року, у переддень третьої річниці трагічних подій під Зеленопіллям, о 16.00 у Львівському музеї історії релігії (вул. Музейна, 1) відбудеться Відкриття фотовиставки «Україно моя». Куратори виставки – наукові співробітники ЛМІР Марія Куса, Оксана Гірняк.

Дорога на схід.
Дорога на схід.

Минає три роки з моменту трагедії під селом Зеленопілля в Луганській області… На пам’ять про полеглих і живих захисників кордону України у Львівському музеї історії релігії відкривається фотовиставка «Україно моя».

Кулеметна позиція Зеленопілля.
Кулеметна позиція Зеленопілля.

Це документальні кадри самих учасників бойових дій під Зеленопіллям (Ізваринський котел), зафіксовані мобільними телефонами безпосередньо на полі бою й під час прориву із цього котла смерті.

 Зеленопілля після обстрілу
Зеленопілля після обстрілу

У ніч на 11 липня 2014 року прикордонники із 2-ї мотоманевреної групи Державної прикордонної служби України, а також військовослужбовці Збройних сил України, що входили до батальйонної тактичної групи, сформованої з підрозділів 24-ї механізованої, особовий склад якої – це переважно уродженці Львівщини, (Яворівський район Львівської області), 72-ї механізованої (Біла Церква, Київська область) та першого батальйону 79-ї аеромобільної (місто Миколаїв) бригад вийшли в опорний пункт у районі селища Зеленопілля. Їхнім завданням було прикриття визначеної ділянки Державного кордону.

Село Сонячне Донецької області
Село Сонячне Донецької області

Але о 4 годині 30 хвилин російська реактивна артилерія (із застосуванням системи залпового вогню БМ-21 «Град») завдала потужного удару по позиціях українських військ.

Зеленопілля після бою
Зеленопілля після бою

Це було перше безпосереднє масоване застосування військ РФ проти Збройних сил України. Від табору українських військових залишилося попелище…

Ірина ЦЕБЕНКО
завідувач інформаційного відділу ЛМІР

Львів’янка, що ламала стереотипи міжвоєнної Європи (відео)

Львів’янка, що ламала стереотипи міжвоєнної Європи

Зараз її ім’я мало кому з львів’ян нагадує про блискуче творче минуле. А от Відень,  Варшава, Львів, Катовіце, Краків, міжвоєнної доби повсюдно мали його на устах. Вона – незрівнянна Анда Кічман (справжнє ім’я – Anne Weiner Kitschmann), була знана як композиторка, академічна співачка, актриса, режисерка музичного театру, артистка і адміністраторка низки театрів і кабаре, учасниця вокальних ансамблів, а також як перша професійна жінка-диригент у Польщі.

Анда Кічман
Анда Кічман

Інформація про неї різниться численними неспівпадіннями. Що справді вірно – вона народилась у сім’ї  артистів-львів’ян: батько, Адольф Кічман – актор, автор поетичних текстів розважальних пісень, режисер мандрівної комедійної трупи, що виступала Східною Галичиною, мати – Ельжбєта Якубовська-Кічман, співала у опері та опереті на львівських сценах.

Батьки дали своїй обдарованій доньці щонайкращу академічну освіту: в 1911 році вона закінчила курси вокалу, фортепіано і, що було нечуваним у її час – із золотою медаллю завершила Школу диригування у Королівській академії музики у Відні. В цьому місті пережила й перше фіаско як співачки у «Травіаті» на сцені Віденської опери.

Анда Кічман
Анда Кічман

Однак, за натурою вона була лідером і борцем. Тож у 1912 у Львові дебютувала як композиторка оперетою «Золотоволосий паж» («Paź złotowłosy»),  а також спробувала свої сили як диригент в посередній опереті угорського композитора Віктора Якобі «Ярмарка наречених». Рецензенти, як і глядачі були щиро заінтриговані нечуваним жіночим амплуа, порівнюючи його з поважними очільниками оркестрів минулих часів: «Ах! Є! В крісло, в якому сиділи врівноважений Ярецький, нервовий Челянський, байдужий Сломковський, холодний Ельшик, елегантний Спетріно, витривалий Штерміч, вагнероман  Рібера і багато інших, усілась дівчина! Замість недбало спадаючого пасма Вольфсталя – модна зачіска з перукарні Стоїнського (вул. Кароля Людвіка, 1), замість суворих преторіанських рис Лєрера – весело усміхнене личко з веснянками на кирпатому носику. Сам вигляд диригентки викликає доброзичливість і приязнь. … Багато вчора було таких, які воліли дивитись на диригентку, а не на сцену, бо на сцені не було нічого нового, ані веселощів, на жвавості, а біля диригентського пульту – все: новизна, гумор і життя. Очевидного таланту і музикальності диригентки було шкода на такий твір».

Наступного року обдарована дівчина проявила себе у Варшаві, диригуючи в «Teatrze Nowości» мініатюрним балетом під назвою «Мазурка», виставою, в якій грала Пола Негрі. А на 8 серпня 1913 року припадає прем’єра пантоміми під назвою «Sumurun», яка зробила цю актрису-танцівницю легендою сцени.

Пола Негрі у пантомімі «Sumurun»
Пола Негрі у пантомімі «Sumurun»

Згодом Анда Кічман написала для неї балет-пантоміму «Афродіта».

Усього двома роками пізніше, у 1915 році, вона постала на концертній сцені уже як піаністка, виконавши велику програму, укладену виключно з Шопенівських творів.

А вже від 1916 року, в непрості часи воєнної хуртовини, у пошуках заробітку як співачка і актриса виступає на сценах популярних Варшавських кабаре «Miraż», «Czarny Kot», «Argus». Паралельно диригує в театрі оперетами «Florabella» чи «Капризні жіночки».

Від 1918 року Анда повертається у місто своїх батьків – Львів. Тут став в пригоді її естрадний досвід на малих сценах. І разом з трьома талановитими варшавськими компаньйонами вона засновує кабаре (літературно-мистецький театр) “Czwórka”. Цей творчий склад дебютує на сцені театру «Rozmaitości» (аналог вар’єте), який тоді орендував Велику залу Музичного Товариства ім. М. Лисенка. Його програму складали ревю з сольних номерів, скетчів, фарсів й опереток. Тут вона пописується і як співачка, і як піаністка, і як композиторка та авторка текстів.

Її сценічною фішкою було виконання естрадних пісень під власний акомпанемент, а невід’ємною складовою образу стали розкішні капелюхи з плюмажами.

Анда Кічман в сценічному образі
Анда Кічман в сценічному образі

Від 1920 р. вона вже сама очолила роботу «Солдатського театру» («Teatr żołnierskie»), тож до її талантів додався хист адміністратора. Але будучи людиною вимогливою до фахового рівня, вона й далі наполегливо працювала над своєю освітою – приватно студіювала академічний вокал у Оперній школі визнаного львівського педагога Вільгельма Флямм-Пломєньського.

Вільгельм Флямм-Пломєньський
Вільгельм Флямм-Пломєньський

Лише за рік занять успішно виступає в публічному збірному концерті з аріями з опер, про який рецензент писав: «Пальму першості слід віддати Анді Кічман-Віндхайм, артистці, наділеній небуденними здібностями, музикальністю і вишуканим мистецьким смаком … складно повірити, що співає та сама особа, яку ми слухали в кабаре за виконанням легких пісеньок – майже без участі голосу». Й ось – нове потрясіння для львівської публіки, яка добре знає і любить свою естрадну зірку, – в листопаді 1921 року вона з великим успіхом виконує головну партію в опері «Тоска» Дж. Пучіні у Великому міському театрі Львова.

Обкладинки нотний видань з піснями А. Кічманн
Обкладинки нотний видань з піснями А. Кічманн

А від 1922 року Анда вже регулярно працювала там як диригент і співачка, гастролювала з театральними постановками у Кракові та Станіславові. Преса зберегла згадки її співпраці з розважальними кабаретовими трупами на сценах Народного дому, «Rewieta», «Casino de Paris», «Bagatela», «Ul», а в 1925/1926 рр. – керівництва львівським митецько-літературним кабаре «Semafor».

Від кінця 1920-х рр. жила в Катовіце, Варшаві, Кракові, багато працюючи в естрадному жанрі, співпрацюючи з різними кабаре, керуючи вокальними ансамблями, створюючи оперети, музику до драматичних вистав. Її пісні виходять друком у провідних видавництвах Європи.

Обкладинки нотний видань з піснями А. Кічманн
Обкладинки нотний видань з піснями А. Кічманн

Серйозну музику також не полишає: працює корепетитором у Великому театрі Варшави, перекладає тексти опер, оперет та творів інших жанрів.

Але куди б не занесла її доля, Львів ніколи не залишається осторонь її мистецьких інтересів: 30 березня 1924 р. у симфонічному концерті Єврейського музичного товариства під орудою Натана Гермеліна була виконана Симфонія № 4 Г. Малера для оркестру з сопрано-соло на текст, перекладений з німецької Андою Кічман, у 1930-ті рр. її голос часто лунав в програмах Львівського радіо.

Анда Кічманн
Анда Кічманн

Народжена у Відні, і завершивши свій земний шлях у Кракові, талановита донька львівських артистів стала унікальною постаттю на небосхилі музичного мистецтва міжвоєнної Європи, і насамперед –улюбленицею та зіркою академічних і естрадних сцен Львова. Вона сміливо ламала стереотипи свого часу щодо можливостей і місця жінки у мистецтві, відважно змінювала, опановувала і поєднувала абсолютно різні сфери творчої діяльності, здобуваючи успіх та визнання і примхливої публіки і поважних знавців, ставила високі цілі – і досягала їх. Актриса кабаре, оперна співачка, поетеса, композитор, піаністка, перекладач, адміністратор, засновниця труп і колективів, корепетитор, член вокального ансамблю, театральний диригент – все це лише окремі грані унікального музичного дива, ім’я якому – Анда Кічман.

Роксоляна ГАВАЛЮК
музикознавець, викладач КЗ ЛОР ЛМК ім. С. Людкевича

Для підготовки матеріалу використано:

  1. Anda Kitschmann w “Tosce” // Chwila. – №1010. –13.11. – 4 s.
  2. Dzisiejsza transmisja radiowa. // Chwila. Wydanie wieczorne. – 12. 03. – №1006
  3. Krakowskie Kalendarium Rocznicowe. – Śródmiejski Ośrodek Kultury w Krakowie, 2007 (format PDF).
  4. Piosenki w wykonaniu Kwartetu Andy Kitsćhmann // Chwila. –1936. –№ – 26.06.
  5. Repertuar teatru Lit.-Art. “Czwórka” // Chwila. – №322. – 1919. – 06.12. – S. 5/
  6. Sempoliński Ludwik: Wielcy artyści małych scen. – Warszawa : Czytelnik, 1977.
  7. Słownik Biograficzny Teatru Polskiego 1900-1980, t. II. – Warszawa : PWN, 1994.
  8. Stebnicka Marta Cóż to za hece! // Dziennik Polski. – 2004. – № 265. –11-12.
  9. Adrjański Zbigniew. Kalejdoskop estradowy. Leksykon polskiej rozrywki 1944-1989. Artyści, twórcy, osobistości. – Warszawa : Bellona, 2002.
  10. Walter E. Z muzyki// Gazeta Lwowska. – 1912. – No 256. – 7 listop. – S. 4.

 

Чим здивують Заньківчани у 100-ому ювілейному сезоні (відео)

Чим здивують Заньківчани у 100-ому ювілейному сезоні

14 і 15 жовтня 2017 року, з нагоди сотого ювілейного сезону,  заньківчани здивують глядачів прем’єрною виставою-легендою письменника Івана Рябокляча “Марія Заньковецька”, яку писали саме для цього театру.

Про це  у вівторок, 4 липня 2017року, під час прес-конференції заявив головний режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Федір Стригун.

Головний режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Федір Стригун
Головний режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Федір Стригун

“Наше святкування – це не просто формальність: такого-то числа буде така-то вистава, заграли і все. Ні,  у нас це буде цілий сезон. Це сотий сезон у Театрі Заньковецької, який розпочнеться у другій половині 2017 року і буде продовжуватись до кінця першої половини 2018 року. Тож наше святкування триватиме цілий театральний сезон 2017-2018 рр.

Щодо святкової академії, то ми плануємо, орієнтовно 22 жовтня, зіграти виставу «Марія Заньковецька», яку написав Іван Рябокляч у 1971 році. Якщо будуть гроші, якщо уряд і верховна рада виділять нам кошти, то буде й святкування. А це вже залежить від того, наскільки наші владні структури, наші кермачі зрозуміють, що таке культура і що таке «Сторіччя Театру Заньковецької”, –  розповів Федір Стригун.

Народний артист України Федір Стригун наголосив і на тому, що “сьогодні всі займаються європеїзацією українською культури. Але зараз ми не маємо, що дати Європі, а навпаки – мусимо вчитись у них. Тому ми можемо бути цікаві Європі такими, якими ми є, а не такими, яких з нас хочуть зробити. Адже наші традиції та культури унікальні”.

Також Федір Стригун розповів, що до сторіччя театру планують надрукувати видання, над яким працюють вже упродовж двох років. Наразі вже по-трохи закінчують перший том, сподівають на те, що до нового року світ побачить цю працю. Загалом заплановано три томи.

Наталка СТУДНЯ

Традиції та звичаї — те, чим живе кожен народ

Експозиція виставки «Великопольський обрядовий рік у творах Мар’яна Шварца і Яніни Клопоцької»
Експозиція виставки «Великопольський обрядовий рік у творах Мар’яна Шварца і Яніни Клопоцької»

Традиції та звичаї — це те, що робить народ унікальним, що об’єднує поміж собою різні країни і за якими можна навіть простежити хід історії. Адже й справді, якраз через різні святкування, вірування, звичаї та й звички, як через збільшувальне скло можна побачити, ким є та чи інша нація і що в її основі. 5 липня 2017 року в Львівському музеї історії релігії відбулося представлення виставки „Великопольський обрядовий рік у творах Мар’яна Шварца і Яніни Клопоцької“.

Через обрядовий рік, зображений на картинах, а також прислів’я та приказки, якими надали ще глибшого змісту творам, що зображають повсякдення селян — обробіток землі, взаємини в родині, святкові обряди. На експозиції представлені роботи, які показують найважливіші традиції кожного місяця року: „Лісок привітання весни“, „Посвячення худоби навесні“, „Хрестова хода“, „Коли народжується Христос“, „Колядники“, „Закінчення посту“, „Обжинки“. Ці роботи — експонати Музею-замку Гурків у Шамотулах (Республіка Польща). Крім того, можна зблизька оглянути народні костюми.

Львівський музей історії релігії вже не перший рік тісно співпрацює з Музеєм-замком Гурків у Шамотулах (Республіка Польща). Творчі зустрічі, презентації виставок стали невід’ємною частиною життя наших колективів.

Мар’ян Шварц і Яніна Клопоцька — відомі у Польщі художники. На їхнє формування вагомий вплив мала релігія, яка займає чи не чільне місце суспільному житті поляків. І майже всі традиції та звичаї цього народу тісно пов’язані з релігією. Мешканці шанують і дотримуються встановлених костелом свят, радіють національним урочистостям і з повагою ставляться до історичних цінностей. Тож і в творчому доробку цих митців є чимало робіт, присвячених життю рідного краю.

Експозиція виставки «Великопольський обрядовий рік у творах Мар’яна Шварца і Яніни Клопоцької»
Експозиція виставки «Великопольський обрядовий рік у творах Мар’яна Шварца і Яніни Клопоцької»

— Це вже четверта виставка польських друзів. І не одна українська експозиція була в Музеї-замку Гурків у Шамотулах (Республіка Польща). Наші нації формувалися поруч і в ході історії тісно перепліталися, тож в нас дуже схожі обряди і в тому числі ті, що пов’язані з нашим релігійним життям. Також плануємо виставку „Львів у графіці Шамотула“, — зазначила керівник виставкового відділу Львівського музею історії релігії Руслана Бубряк.

Наталія ПАВЛИШИН

Творець львівської «Слави»

Що не кажіть, а Великий театр у Львові (нині Львівський національний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької) залишається найвишуканішою й найпрестижнішою будівлею в місті та головною прикрасою його головного проспекту. А височіє над його чільним фасадом алегорична скульптура «Слави» з позолоченою пальмовою гілкою в піднесених руках.

Скульптура «Слави»
Скульптура «Слави»

Пригадую, як кільканадцять років тому «золоту» пальмову гілку зняли для реставрації, і стало важко дивитися на фаціяту театру, бо «Слава» тимчасово втратила свій шик…

Автором львівської «Слави» є відомий скульптор Петро Василь Війтович (Войтович; Wójtowycz Piotr Bazyli, 1862–1938). На 10 червня припадають 165 років від його народження та, ймовірно, 79-і роковини смерті. Скульптури П.Війтовича оздоблюють багато відомих львівських будівель, а також споруди Відня, Будапешта й інших міст.

Походив П.Війтович із Перемишля, з незаможної греко-католицької, руської родини. Його батько працював міським сторожем. Дослідник львівської скульптури, професор НУ «Львівська політехніка» Юрій Бірюльов пише: «Війтович бажав не афішувати своє українське походження і майже не підтримував контактів з українськими громадськими або релігійними організаціями… Від раннього дитинства Війтович проявляв здібності до скульптури й власне в цій професії бачив мету свого життя. У Перемишлі він працював як учень столяра, вирізаючи рами для картин. Потім заробляв собі на життя різьбленням по дереву у Кракові та Львові. Тут у 1882 році потрапив до майстерні Л.Марконі, де 4 місяці вчився обробляти мармур. Марконі вислав скульптора-початківця до Відня. Перебування у цьому місті Війтович вважав одним з найкращих періодів свого життя» ¹.

Робота над пам’ятником Марії Терезії в майстерні проф. К.Цумбуша.
Робота над пам’ятником Марії Терезії в майстерні проф. К.Цумбуша.

З 1883 року П.Війтович вчився у Віденській академії мистецтв. Одним із його меценатів став князь Єжи Чарторийський, який призначив здібному молодому скульпторові невелику стипендію. Навчався він у майстерні Каспара Клеменса Цумбуша (1870–1915), який 1874 року отримав від цісаря Франца Йосифа І замовлення на створення грандіозного пам’ятника цісаревій Марії Терезії. Робота над монументальною композицією тривала понад 13 років. Цимбуш доручив П.Вітовичу виготовити бронзові кінні скульптури австрійських фельдмаршалів XVIII століття Леопольда Йозефа фон Дауна, Людвіґа Андреаса Квенґюллера, Ґідеона Ернста фон Ляудона й Отто Фердінанда фон Трауна, які були встановлені по діагоналях композиції. Відкриття пам’ятника відбулося на площі Марії Терезії при віденському Рінґу 13 травня 1888 року, коли відзначали 171-у річницю цісареви.

Пам’ятник Марії Терези у Відні (1888)
Пам’ятник Марії Терези у Відні (1888)

Підчас студій в Академії П.Війтович виконав ще декілька робіт у стилі необароко та манієризму. У 1890–1892 він студіював мистецтво в Римі на стипендію цісаря Франца Йосифа І. Повернувшись до Відня, Війтович працював з професором Цумбушем над пам’ятниками фельдмаршалові Йозефу фон Радецькому та «Перемоги під Віднем над турками у 1683 році».

У 1894 році П.Війтович повернувся до Львова. «Львівське мистецьке середовище придбало скульптора вже зрілого, з обґрунтованими поглядами на мистецтво і повністю сформованою мистецькою мовою. Відтоді стиль Війтовича протягом десятиліть майже не змінювався… Цей стиль поєднував неокласицизм і натуралізм з необароко, а Війтович ще доповнив емоціональною інтерпретацією образів» ².

Перейдімося деякими львівськими адресами, пов’язаними з життям і творчістю Петра Війтовича.

Почнемо з залізничного вокзалу на пл. Двірцевій. Його будівництво тривало у 1899–1903 роках за проектом архітектора Владислава Садовського та за участі фірми Івана Левинського. Новий двірець урочисто відкрили 26 березня 1904 року. Його будівля творилася на межі двох сторіч і двох архітектурних стилів – історизму та сецесії, тож обидва вони знайшли тут своє відображення. При спорудженні вокзалу використали тодішні нові технології.

Обабіч гербу Львова – скульптури «Залізничний рух» і «Місто Львів»
Обабіч гербу Львова – скульптури «Залізничний рух» і «Місто Львів»

В основі його плану лежить видовжений прямокутник, довша сторона якого прилягає до лінії перонів. У центрі та з боків височіють три ризаліти, завершені великими банями з ліхтарями. Над порталом центрального входу бачимо скульптури Петра Війтовича, які символізують місто Львів і залізничний рух.

У 1923 році на бічних ризалітах двірця встановили по дві пари скульптурних груп авторства П.Війтовича. їхні сюжети були основані на подіях польсько-української війни 1918–1919 років за Львів і Галичину. Зліва направо: «Побудка», «Атака», «Після битви», «Увінчання».  Вони були знищені під час ІІ Світової війни та повоєнної відбудови двірця.

Кам’яниця при вул. Городоцькій, 143
Кам’яниця при вул. Городоцькій, 143

Рухаючись від вокзалу до центру міста, виходимо на вулицю Городоцьку. Тут у 1920-х роках у кам’яниці під №9З (тепер це №143) мешкав сам П.Війтович. Кам’яниця належала українському страховому товариству «Дністер».

Майже поруч, на теперішній площі Кропивницького, височіють три вежі колишнього костелу Св. Єлизавети (тепер храм Свв. Ольги та Єлизавети), збудованого за проектом “найготичнішого” галицького архітектора Теодора Маріана Тальовського (1857–1910) в 1911 році. Західний фасад, що дещо виступає вперед за лінію веж, прикрашає портал головного входу з великою розетою. Над порталом встановлено скульптурну композицію “Розп’яття з Пристоячими – Божою Матір’ю та Св. Іваном-Євангелистом”, створену в того ж року Петром Війтовичем.

Скульптурна композиція “Розп’яття з Пристоячими – Божою Матір’ю та Св. Іваном-Євангелистом”
Скульптурна композиція “Розп’яття з Пристоячими – Божою Матір’ю та Св. Іваном-Євангелистом”

У 1917 році в костелі встановили гіпсовий вівтар Св. Йосифа, виготовлений Петром Війтовичем. Первісно його планували виготовити з мармуру у Флоренції, але І Світова війна перешкодила втіленню цього задуму (з 1915 року Італія воювала проти Австро-Угорщини). Фундаторами вівтаря були львівські залізничники, тому дехто з них був зображений на ньому. Зокрема, тодішній директор Львівської залізниці Юзеф Рибіцький. Вівтар було знищено за радянських часів (активісти Товариства Лева, впорядковуючи 1988 року колишній костел перед реставрацією, ще бачили рештки гіпсових барельєфів).

Кам’яниця при вул. Дорошенка, 19 (ліворуч – скульптури «Війна» і «Мир»)
Кам’яниця при вул. Дорошенка, 19 (ліворуч – скульптури «Війна» і «Мир»)

До центру міста рухаємося вулицею Дорошенка (колись Сикстуською). Найпомпезнішою кам’яницею на Сикстуській став будинок під №19. Його збудували 1909 року в необароковому стилі за проектом Володимира Подгородецького для банкіра Едварда Ляндау. Фасад прикрашають великі вікна, потужні коринфські колони та шість скульптур, створених Петром Війтовичем. Вони символізують (починаючи зліва) “Війну”, “Мир”, “Науку”, “Мистецтво” (ототожнене з жінкою, що тримає в руках палітру та молоток), “Працю” й “Торгівлю” (останню уособлювала постать Меркурія). На жаль, доволі вузька вулиця не дозволяє як слід оглянути й гідно оцінити фасад цього будинку.

Виходимо на проспект Свободи, головну та найпрестижнішу вулицю Львова. На ньому 1896 року почали будівництво «Нового міського театру» (на відміну від «Старого» – театру Скарбека), який також називався «Великим» (тепер Львівський національний театр опери і балету ім. Соломії Крушельницької, пр. Свободи, 28). Автором проекту нового театру був архітектор Зиґмунт Ґорґолевський (1845–1903). Урочисте відкриття будівлі відбулося 4 жовтня 1900 року.

Над чільним фасадом Львівської опери височіють «Геній драми» і «Геній музики».
Над чільним фасадом Львівської опери височіють «Геній драми» і «Геній музики».

Над чільним фасадом театру височіють три крилаті шестиметрові бронзові скульптури: в центрі – “Слава” з позолоченою пальмовою гілкою, ліворуч – “Геній драми” з маскою, праворуч – “Геній музики” з лірою. Їх виконано за моделями Петра Війтовича на фабриці А.Бешорнера у Відні 1900 року.

Скульптурні прикраси залу глядачів виконали Петро Віталіс Гарасимович, Петро Війтович, Едвард Подґурський, Джоано Джованетті й учні Львівської художньо-промислової школи. Над авансценою вміщено скульптури роботи П.Війтовича – крилатого Генія та Богині Мистецтв, які тримають герб Королівського столичного міста Львова і лаврову гілку.

Статуї “Комедія” і “Трагедія” та барельєф з профілем З.Ґорґолевського
Статуї “Комедія” і “Трагедія” та барельєф з профілем З.Ґорґолевського

Вестибуль театру рясно оздоблений різнобарвним мармуром, позолотою, декоративними розписами та скульптурою. Портал входу прикрашений біломармуровими статуями роботи П.Війтовича “Комедія” і “Трагедія” та барельєфом з профілем З.Ґорґолевського, створеним 1907 року Юліаном Белтовським. Фойє (Дзеркальну залу) театру прикрашають чотири жіночі алегоричні скульптури (теж різця П.Війтовича): “Любов”, “Заздрість”, “Пиха” (з люстерком у руках) і “Материнство”.

У 1898–1904 роках на частині площі Каструм збудували величний дім Міського промислового музею ім. Цісаря Франца Йосифа І (тепер проспект Свободи, 20). Чільний фасад прикрашали статуї та барельєфи скульпторів Антонія Попеля, Михайла Паращука, Петра Війтовича, Григорія Кузневича.

У міжвоєнний період ця установа мала назву “Міський музей художнього промислу”. У 1951 році залишки його збірок перенесли до Музею етнографії та художнього промислу (нині проспект Свободи, 17), а в будинку 1952 року відкрито Львівський філіал Центрального (московського) музею В.І.Леніна. При цій нагоді було знищили майже все оздоблення фасаду – не лише герб Королівського столичного міста Львова з коронами, але й статуї “Живопис” і “Скульптура” авторства П. Війтовича (біля входу), скульптурну групу А.Попеля “Освіта, Промисловість і Мистецтво” (над порталом входу) та горельєфи Г.Кузневича над вікнами. Алегоричні скульптури оголених жінок не пасували до образу вождя більшовицької партії.

Путті в аптеці на площі Міцкевича, 8
Путті в аптеці на площі Міцкевича, 8

На першому поверсі будинку №8 на площі Міцкевича збереглася аптека з інтер’єром у стилі бідермаєр, виконаним у 1921–1922 рр. за проектом архітектора Генрика Заремби. Позолочені фігурки путті та левів у цій аптеці, що належала Стефану Штенцлю, створив скульптор Петро Війтович.

Скульптура Св. Флоріана на будинку по вул. Підвальна, 6
Скульптура Св. Флоріана на будинку по вул. Підвальна, 6

На вул. Підвальній, 6 стоїть будинок пожежної стражниці, який виходить головним фасадом на площу Данила Галицького. Триповерховий будинок з двобарвної нетинькованої цегли, «коптярки та вишнівки», збудований у 1899–1901 рр. будівничим Володимиром Подгородецьким на місці літнього театру в неоготичній стилістиці за проектом Юліуса Гохберґера й Ігнація Брунека. Споруду прикрасила скульптура Св. Флоріана (покровителя пожежників), виготовлена П.Війтовичем.

Будинок на вул. Саксаганського №11, споруджений у 1911–1912 рр. за проектом того ж Володимира Подгорецького, вирізняється своєю необароковою стилістикою та розкішним порталом з корінфськими колонами та двома атлантами роботи скульптора Петра Війтовича.

Горельєфні скульптури «Мистецтво» та «Праця»
Горельєфні скульптури «Мистецтво» та «Праця»

Комплекс будівель Художньо-промислової школи на вул. Снопківській, 47 спорудили у 1907–1910 роках за проектами Владислава Садловського й Адольфа Віктора Вайса. Над головним входом встановлені горельєфні скульптури «Мистецтво» та «Праця», створені Петром Війтовичем (1909). Тепер у цих будівлях розміщені Львівський технікум залізничного транспорту та Львівський коледж декоративного й ужиткового мистецтва ім. Івана Труша, частину приміщень займає Академія мистецтв.

До нашого часу збереглися дві статуї ангелів, виготовлені Петром Війтовичем, які завершують абсидні колони храму Пресвятої Трійці (колишнього костелу монастиря Сакраменток). Деякі його роботи збереглися у Латинській катедрі, костелах Єзуїтів (тепер храм Свв. Петра і Павла) та Домініканів (тепер церква Пресвятої Євхаристії).

Янгол в храмі Пресвятої Трійці
Янгол в храмі Пресвятої Трійці

У 1930-х роках самотній П.Війтович вже не міг займатися творчою працею й опинився у скрутній ситуації. «Після 1931 року 70-річний скульптор припинив працювати. Він страждав від різних хвороб й алкоголізму» ³. Забутий громадою, він останні роки життя провів у притулку Фундації Роберта Домса, що функціонував до 1939 р. (вул. Митрополита Андрея, 10).

Помер митець між 9 і 11 червня 1939 року у військовому шпиталі Львові. Похований на Янівському цвинтарі. Його могила забута і втрачена.

Початок вул. Війтовича у Львові
Початок вул. Війтовича у Львові

У 1991 році одну зі львівських вуличок (між вулицями Митрополита Андрея та Шептицьких) названо на згадку про П.Війтовича. Її проклали у 1890-х під час забудови садибних ділянок на захід від собору Св. Юра. Початкова назва – Домса, за прізвищем львівського підприємця та філантропа Роберта Домса, який близько 1893 року заснував уже згаданий притулок для митців похилого віку. Під час німецької окупації, у 1942–1944 роках вулиця називалась Жіночою (Frauenstrasse), у 1946-му її перейменували на Червонофлотську. З 1991 року це вулиця Петра Війтовича.

Ігор МЕЛЬНИК

ПРИМІТКИ:

¹ Бірюльов Ю. Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму. – Львів, 2015. – С. 211, 212.
² Там само. – С. 213, 214.
³ Там само. – С. 222.

Джерело: https://zbruc.eu/

Зірка Савка та Роман Хрущ знають як втримати рівновагу в творчому дуеті

Художники Зірка Савка та Роман Хрущ

Завжди активні, в пошуках цікавих проектів, виставок, прагненні творити, знаходити нові форми та надавати глибинних змістів усьому, що потрапляє до їхніх рук чи вимальовує уява — такими є митці Зоряна Зірка Савка та Роман Хрущ.

Художники Зірка Савка та Роман Хрущ

Молоді митці постійно долучаються до величезної кількості спільних із іншими художниками виставок, пленерів, а також волонтерства. Найвідоміша їхня благодійницька діяльність — розмальовування лікарняних стін у Львові. Вони звичайні сірі лікарняні коридори перетворили у величезне дерево з кронами, які сягали неба та роєм пташок, які з поверху на поверх „перелітали“, щоб втішати маленьких пацієнтів. Також митці є постійними волонтерами акції „Червоні носики“ Всеукраїнського благодійного фонду „Запорука“, який збирає кошти на перетворення дитячих лікарняних відділень у затишні та комфортні місця найкращих європейських зразків.

Художник Роман Хрущ працює над проектом “Наскрізь”

Нещодавно Роман захистив свій дипломний проект у Львівській національній академії мистецтв. Його робота „Наскрізь“ — вразила і викладачів, і всіх, хто її бачив.

— Основне, що хотів у цій роботі — максимально використати природну красу дерева, бо воно має графічну фактуру, багато кольорів і відтінків. Для втілення задуму використав колоду дуба, яка тривалий час зрізана лежала на вулиці і вже навіть почорніла від дощу. В мене виникло чимало ідей та врешті вирішив зробити об’ємну роботу, використавши кругляки і скло. Дерево — символ матеріального, а скло —духовного. Відсутність духовного породжує нестабільність і дисгармонію в структурі. Мені подобається робота з деревом та не менше захоплює й живопис. Хотів би поєднати ці два напрями своєї творчості, — розповів про свою роботу Роман Хрущ.

Художник Роман Хрущ

А наприкінці осені минулого року представили першу спільну виставку „Приховане“. Ці роботи в певній мірі доповнюють одні одних: об’єднані технікою виконання, кольоровою гамою, тематично.

Відкриття спільної виставки Зірки Савки та Романа Хруща “Приховане” у м. Миколаєві

— Творіння молодих талановитих художників Романа Хруща та Зірки Савки дають можливість зазирнути у незримий, таємний світ людини. Об’єднані спільною назвою виставки, автори робіт звертаються до різних аспектів „прихованого“. Роман Хрущ за допомогою видимих символів, образів та кольору, відображає у своєму живописі прихований, тісно пов’язаний із релігією внутрішній світ людини. А тривожні моменти життя, які люди зазвичай тримають у таємниці від інших, стали основною темою робіт Зірки Савки. Експресивні образи відображені у творах художниці спонукають задуматись над прихованим від чужих очей світом людських переживань, — проаналізувала їхні роботи мистецтвознавець Лідія Кукіль.

Відкриття спільної виставки Зірки Савки та Романа Хруща “Приховане” у м. Львові

Із прихованим художники побували також і на півдні нашої країни — у Миколаєві, де зібрали чималу публіку і знайшли шанувальників своєї творчості. Найближчим часом своїм прихованим світом планують поділитися з дрогобиччанами.

Митці переконані, що в цій виставці кожен знаходить для себе щось цікаве, бо мистецтво впливає на глядачів на підсвідомому рівні. Саме тому часто люди навіть не можуть пояснити, чим саме та чи інша робота їх захопила.

Художниця Зірка Савка

До такого спільнотворення вони йшли досить тривалий час.

— На початках ми творили окремо, кожен в себе. А згодом, коли з’явилася можливість мати майстерню в одному приміщенні, почали „притиратися“. Досі маємо уявну лінію розподілу простору, хоча здебільшого працюємо разом на чиїсь стороні. Звичайно, іноді відчувається якась конкуренція та щодалі, то частіше радимося, прислухаємося і підтримуємо один одного, — зауважив Роман.

Перформенс Зірки Савки та Романа Хруща “Будова” у мистецькому проекті “Березіль”

— Завжди на виставках хвалять нас по різному і це, мабуть, найбільше, що зачіпає внутрішнє его. Та ми все таки разом і розуміння, що це не чужа людина стає дужчим і глибшим. Тим більше, що здорова конкуренція стимулює до розвитку. Ми практично щодня працюємо разом, тож є певним трампліном один для одного, спонукаємо до участі в різних проектах. Буває, що готуючись до якоїсь виставки Роман починає вже малювати, а в мене ще нема часу чи ідеї, то він мене надихає роботою і все ж таки встигаю все. Тобто в такий спосіб ми взаємодоповнюємо один одного і це дає можливість значно більше встигати і краще працювати, — зазначила Зірка.

Художниця Зірка Савка

Зрештою, вони завжди один одного підтримують. І підтримуючи один одного втримують рівновагу: коли один завантажений якоюсь нагальною роботою, другий допомагає залагоджувати інші справи. Те ж стосується взаємної промоції творчості: Зірка намагається бути для Романа і рекламним агентом, і менеджером, і натхненником, натомість Роман не згаює жодної можливості, щоб розповісти про роботи дівчини.

Художниця Зірка Савка

— Ми близькі люди і мусимо радіти успіхам один одного, бо інакше руйнуватимемо все. Успіх одного підштовхує до активнішої праці іншого, стараємося розвиватися кожен у своєму напрямі. Я зацікавлена, щоб Роман робив те, що робить, нехай просувається, це буде легше для нас обох. Я вчуся на монументальному живописі. Мені це подобається і стараюся не просто творити величезні полотна, а не забувати, що окрім великого об’єму робота має приваблювати дрібними деталями. Зараз прагну навчитися „видавлювати“ зі себе колір, щоб картини були живописніші, а не нагадували кольорову графіку¸ — додала мисткиня.

Зараз художники мають декілька цікавих проектів, які один за одним планують втілювати. Кажуть, що, незважаючи на труднощі, перед якими стоять українські митці, а особливо молоді, перспективи є, а тим більше, якщо мати потенціал, талант і прагнення до розвитку.

Наталія ПАВЛИШИН

«Між доброднями супервечори» – у Музеї Соломії Крушельницької відкриється персональна виставка Лесі Квик

«Між доброднями супервечори» – у Музеї Соломії Крушельницької відкриється персональна виставка Лесі Квик

В п’ятницю, 7 липня 2017 року, о 16.00 в Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької (вул. Соломії Крушельницької, 23) відбудеться відкриття персональної виставки львівської художниці Лесі Квик «Між доброднями супервечори».

Леся Квик. Презентація книги «Соломія Крушельницька. Міста і слава». Львів, «Лівий берег», 7 травня 2010 р.
Леся Квик. Презентація книги «Соломія Крушельницька. Міста і слава». Львів, «Лівий берег», 7 травня 2010 р.

Співпраця Лесі Квик з музеєм триває так довго, що ані працівники музею, ані сама пані Леся не могли згадати, з чого саме вона почалася.

Квик з донькою Анною-Марією. Музей Соломії Крушельницької, 2007 р.
Квик з донькою Анною-Марією. Музей Соломії Крушельницької, 2007 р.

Напевно, першими були афіші для музейних виставок, потім додалися – календарі, оформлення Каталогів тематичних виставок, поштівки, путівник по музею і путівник «Соломія Крушельницька і Львів», «Безсмертна слава Соломії», «Каталог платівок»… і , нарешті, гордість і кульмінація нашої співпраці – книга «Соломія Крушельницька. Міста і слава», яка великою мірою завдяки дизайнерському оформленню здобула Гран-прі на Форумі видавців у 2010 році.

Робота над цією книгою тривала декілька років. Це були тривалі дискусії, спільні пошуки концепції подачі ілюстративного «музейного» матеріалу, сумніви і знахідки, експериментування…

І зрештою, автори-упорядники Галина Тихобаєва, Ірина Криворучка і художник Леся Квик створили книгу, яку цікаво читати, переглядати і навіть… слухати, оскільки вона має додаток – компакт-диск із записами вокальних творів у виконанні Соломії Крушельницької.

Леся Квик. Презентація книги «Соломія Крушельницька. Міста і слава». Львів, арт-кав’ярня «Штука», 29 грудня 2009 р.
Леся Квик. Презентація книги «Соломія Крушельницька. Міста і слава». Львів, арт-кав’ярня «Штука», 29 грудня 2009 р.

В одному з інтерв’ю пані Леся сказала: «Працюючи над оформленням книжки, мені важливо, щоб людина не хотіла її випускати з рук». Цей альбом дійсно є такою книжкою, яку хочеться гортати і детально розглядати кожну з двохсот фотографій…

Працівники музею познайомили Лесю Квик з письменником, перекладачем Андрієм Содоморою, який належить до славного роду Крушельницьких. Андрій Олександрович саме шукав художника для оформлення нового видання книги «Жива античність» і в особі Лесі Квик знайшов справжнього однодумця. Пані Леся надзвичайно тонко відчула світ його Слова, створивши неперевершені ілюстрації до книжок «Жива античність», «Пригорща хвилин» і «100 загадок Симфосія». У 2014 р. книга «100 загадок Симфосія» здобула Гран-прі на Форумі видавців.

 Ірина Криворучка та Галина Тихобаєва розглядають роботу Лесі Квик. Музей Соломії Крушельницької, 2010 р.
Ірина Криворучка та Галина Тихобаєва розглядають роботу Лесі Квик. Музей Соломії Крушельницької, 2010 р.

Графічний дизайн – це лише одна грань творчої діяльності Лесі Квик. У її доробку – станковий живопис, графіка, батик.

Саме роботи у техніці вільного розпису шовку будуть представлені на персональній виставці в Музеї Соломії Крушельницької.

Палітра образів Лесі Квик – це неповторні миті нашого щоденного життя, звичайні речі, події і люди, які завдяки особливому баченню художниці стають символами, знаками, філософськими узагальненнями або дотепними штрихами до “портрету” цього прекрасного, такого різноманітного, часом кумедного світу, яким його бачить мисткиня.

У Музеї Соломії Крушельницької. Леся Квик з батьком Ярославом, сином Олексою і донькою Анною-Марією. Персональна виставка Олекси Миська «Ювелірні прикраси у техніці гарячої емалі», 17 грудня 2011 р.
У Музеї Соломії Крушельницької. Леся Квик з батьком Ярославом, сином Олексою і донькою Анною-Марією. Персональна виставка Олекси Миська «Ювелірні прикраси у техніці гарячої емалі», 17 грудня 2011 р.

«Леся Квик – не просто відома львівська художниця, але й для багатьох, в тому числі для мене – улюблена. З тих, яких забагато не буває. Її графіка досконало лаконічна, як японська поезія. Її живопис щирий, як дитячий малюнок. «Яке то все смішне…», – улюблена Лесина фраза. Мистецька доля наділила її рідкісним даром: зауважувати комічне у банальному, а поетичне – у буденному, перетворюючи щоденну метушню на філософські притчі» (Наталія Космолінська).

«Сонячна, виразна, динамічна, а головне – наділена величезною спостережливістю та почуттям гумору, ця авторка – той творець, який людське життя робить світлішим» (Ярина Коваль).

Роксоляна ПАСІЧНИК
старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

Джерела:

  1. http://www.kvyk.lviv.ua/
  2. http://zik.ua/
  3. https://zbruc.eu
  4. http://gazeta.lviv.ua
  5. https://gazeta.ua
  6. Фотографії з архіву Музею Соломії Крушельницької

Учитель Богдана Хмельницького, який рятував від свого учня Львів

Учитель Богдана Хмельницького, який рятував від свого учня Львів

Коли у 1648 році під мурами Львова перебували війська Богдана Хмельницького, представники міста вислали до гетьмана на переговори делегацію. Один з членів цієї команди мав дізнатись, чи дійсно сам Хмельницький є під Львовом, бо козацького ватажка “знає з лиця, як про се всюди оповідав”. Складно собі уявити, що жителі Львова, перебуваючи в оточенні вже якийсь час, не володіли інформацією про тих, хто їх штурмує. Але саме таким чином ці події передавав історик Львівського єзуїтського колегіуму, Матеуш Велевіч. Делегатом, який особисто знав Хмельницького і мав домовлятись з ним про безпеку міста, був Анджей Гонцель-Мокрський – колишній єзуїт та вчитель Богдана Хмельницького.

Облога Львова козаками Хмельницького. Фото з http://photo-lviv.in.ua
Облога Львова козаками Хмельницького. Фото з http://photo-lviv.in.ua

Про те, коли саме народився Анджей Гонцель-Мокрський і яким були його дитячі та юнацькі роки, відповісти складно. Навчався він у Каліші, а потім Кракові. До ордену єзуїтів вступив у Кракові і відбулося це в 1615 році. Мав багато знайомств та загалом провадив досить активне життя. У літописі Тшемешненського монастиря ордену регулярних каноніків було подано наступну характеристику цього діяча: “Князям був милий і самому Богданові Хмельницькому, якого колись учив у школах львівської колегії”. Гонцель-Мокрський викладав у 1620 – 1622 роках синтаксис і поетику у львівських єзуїтів, але чи саме тоді він познайомився з Хмельницьким – невідомо. Вже наступного навчального року єзуїт перебрався до Луцька, де викладав риторику. По тому був у єзуїтських навчальних закладах ряду польських міст.

Богдан Хмельницький. Фото з https://www.etsy.com
Богдан Хмельницький. Фото з https://www.etsy.com

Час від 1639 до 1642 Гонцель-Мокрський провів у Вільно. Викладав Святе Письмо та полеміку в місцевій єзуїтській академії, а також був проповідником одного з місцевих костелів. Ще через якийсь час переїхав до Тшемешна. На той час ще не було Болонського процесу, але таки існувала мобільність викладачів і студентів. Тому частим переїздам Гонцель-Мокрського з одного до іншого міста, дивуватись не варто. За нього можна хіба лише потішитись. Особливо в наших умовах, коли є імітація причетності до Болонського процесу та абсолютно відсутня мобільність та співпраця між вузами.

Тшемешненський монастир у виконанні Наполеона Орди. Фото з https://pl.wikipedia.org
Тшемешненський монастир у виконанні Наполеона Орди. Фото з https://pl.wikipedia.org

На момент переїзду до Тшемешна, Мокрський чомусь виходить з ордену єзуїтів та вступає до регулярних каноніків. Станом на 1646 рік він уже не був частинкою Товариства Ісуса. Натомість, швидше за все, був проповідником короля Речі Посполитої Владислава IV. Це також поширена практика владних осіб того часу – брати за проповідника саме представника з єзуїтського середовища. На підтвердження такої діяльності Мокрського є кілька свідчень й одне з них – лист Хмельницького. У листі гетьман говорить, що Гонцель-Мокрський “королеві….і сенаторам добре відомий”.

Король Владислав IV. Фото з https://uk.wikipedia.org
Король Владислав IV. Фото з https://uk.wikipedia.org

У 1648 році, яким ми починали цей матеріал, Анджей Гонцель-Мокрський саме був у Львові. Невідомо достеменно, чому в той момент доля його закинула до міста: приїхав у власних справах, або ж перебував зі спеціальним відрядженням, частиною чого і стала зустріч з Хмельницьким. Схоже на те, що більше рації саме в другому припущенні і колишній єзуїт виконував доручення новообраного короля Яна Казимира. Швидше за все, суть доручення полягала в тому, аби підштовхнути Хмельницького до дипломатичного вирішення проблеми та зупинити в такий спосіб війну.

Ян Казимир. Фото з https://uk.wikipedia.org
Ян Казимир. Фото з https://uk.wikipedia.org

В таборі Богдана Хмельницького впродовж 1648 року Анджей Гонцель-Мокрський був двічі. Першого разу передав лист від львівського магістрату. Хмельницький зустрів його суворо, але по ходу зустрічі змінив тон до більш привітного. З другим візитом пов’язана цікава байка, яку навіть сьогодні часто можна почути. Суть її в тому, ніби Хмельницький кинувся своєму колишньому наставнику в ноги і почав зі сльозами на очах просити вибачення за війну та хаос, які розпочав. Але це, так виглядає, тільки легенда. Хоча доля правди у ній може бути, але з частково зміщеними акцентами. В окремих джерелах трапляються згадки про те, що під час другого візиту, подібна сценка могла мати місце. Нібито в присутності послів Хмельницький не говорив зі своїм учителем, але коли інші дипломати розійшлись, гетьман кинувся йому в ноги і дякував за (!!!) науку.

Переговори Хмельницького з послами від короля. Фото з http://photo-lviv.in.ua
Переговори Хмельницького з послами від короля. Фото з http://photo-lviv.in.ua

Надалі колишні учитель та учень часто намагались використати один одного для досягнення окремих зі своїх цілей. Йдеться, головно, про питання війни і миру. Так, на прохання Хмельницького, Гонцель-Мокрський їздив до Варшави. Мав представити королю позицію та вимоги гетьмана. Але о. Анджей збирався в дорогу, на думку гетьмана, надто повільно і він був змушений написати до Львова (де саме перебував Мокрський) і просити його поквапитись. Дорогою до Варшави колишній єзуїт також заїжджав до Замостя, де вів перемовини з оточеними міщанами від імені Хмельницького. Лише після цього, у складі делегації з 40 чоловік від Хмельницького, прибув нарешті до пункту призначення. Передав королю суть справи, отримав відповідь і поїхав назад до Хмельницького, сподіваючись “змягчити ум” гетьмана.

В'їзд Хмельницького до Києва. Фото з https://uk.wikipedia.org
В’їзд Хмельницького до Києва. Фото з https://uk.wikipedia.org

Але побачити Хмельницького знову його учителю більше не судилось. Доки він був у Варшаві, гетьман відступив з-під Замостя і завернув свої війська назад. Гонцель-Мокрський, повертаючись з Варшави, зупинився на якийсь час у Львові. Там його і застала смерть. З одного боку, він був вже у досить похилому віці. З іншого, захворів під час останньої поїздки до Варшави. Помер він у францисканському монастирі Святого Хреста. Нібито там був похований.

Меморіальний знак на честь Богдана Хмельницького у Львові. Фото з https://uk.wikipedia.org
Меморіальний знак на честь Богдана Хмельницького у Львові. Фото з https://uk.wikipedia.org

Коли саме і де Анджей Гонцель-Мокрський навчав Хмельницького й коли вони вперше познайомились, сказати до кінця складно. Єзуїт практикувався у кількох колегіумах в різних містах Речі Посполитої – це стандартна для того часу модель. З джерел дізнаємось, ніби саме “під ним Хмельницький слухав поетики і риторики” і відбувалось це ніби саме у Львові. Чи так воно було насправді, стверджувати важко. Традиційно вважається, що освіту майбутній гетьман здобував у єзуїтів (називають колегіуми у Львові та Ярославі). Львів з-поміж них дійсно виглядає дуже імовірним варіантом, враховуючи той факт, що батько Богдана Хмельницького, Михайло, служив у Станіслава Жолкевського. Останній же був протектором єзуїтів та їх щедрим меценатом, фундатором багатьох проектів львівських представників Товариства Ісуса.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Кметь В. Гонцель-Мокрський Анджей // Енциклопедія Львова / За ред. А. Козицького та І. Підкови. – Львів: Літопис, 2007. – Т. 1. – С. 543 – 544.
  2. Кметь В. Гонцель-Мокрський Анджей // Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011. – Т. 1. – С. 365.
  3. Крип’якевич І. Учитель Богдана Хмельницького (Андрій Гонцель Мокрський) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів: З друкарні Наукового товариства імені Шевченка, 1922. – Т. CXXXIII. – С. 27 – 38.

10 найцікавіших путівників, які дозволяють зазирнути в історію Львова

10 найцікавіших путівників, які дозволяють зазирнути в історію Львова

Історична традиція випуску путівників Львовом сягає часів Австро-Угорщини й налічує понад 140 років.

“Батьком” першого путівника нашим містом є історик-аматор, краєзнавець, археолог Антоній Шнайдер. Його вадемекум, що з’явився друком 1871 р., побудовано за наступним принципом: короткий історичний огляд, маршрутна частина з докладним описом головних площ і вулиць (площа Ринок та сім вулиць-променів і одна площа, що виходять з неї), окремих дільниць міста (історичні Галицьке, Краківське, Жовківське, Стрийське, Зелене передмістя; Хорунщизна, Новий Світ, Байки, Богданівка, Підзамче, Пасіки), визначних будівель (ратуша, “Народний Дім”, королівський арсенал), костелів (римо-католицький кафедральний собор, Єзуїтський костел, Домініканський собор, костел св. Маґдалини, кафедральний греко-католицький собор св. Юра), монастирів, навчальних і культурних закладів, товариств, лікарень.

Антоні Шнайдер (1825—1880). Графічний портрет із часопису «Kłosy». Варшава, 1875 р.
Антоні Шнайдер (1825—1880). Графічний портрет із часопису «Kłosy». Варшава, 1875 р.

У путівнику наведено статистичні дані про кількість площ, вулиць, передмість, будинків, мешканців за національною ознакою та конфесійним складом. За даними урядового перепису населення 1869 р., у Львові налічувалася 3 381 кам’яниця, у якій проживало 87 109 постійних мешканців. Серед них – 46 252 особи латинського обряду, 12 406 осіб греко-католицького віросповідання,26 694 особи іудейського віровизнання та невелика кількість німців і вірмен. Окрасою цього путівника стали чорно-білі ілюстрації на основі літографій відомих львівських графіків чеського походження Йозефа Свободи та Карела Ауера, що презентували для огляду читача визначні архітектурні набутки Львова.

Перше видання путівника по Львову А. Шнайдера. 1871 року
Перше видання путівника по Львову А. Шнайдера. 1871 року

“Провідник по Львові та загальною Крайовою виставкою” 1894 р. Альберта Ціппера – перший німецькомовний путівник містом. Він поділявся на дві частини: путівник Львовом та провідник окремими павільйонами виставки. Путівник містом знайомив приїжджих із географічними та статистичними відомостями, особливостями мови його мешканців, із архітектурними перлинами й туристичними атракціями. Побіжно згадувались і найближчі підльвівські відпочинкові місцевості (Винники, Брюховичі, Зимна Вода).

Альберт Ціппер
Альберт Ціппер

Один з найкращих вадемекумів Львовом, укладений Францішеком Баранським “Путівник по Львову” 1902 р., складався з трьох частин. У першій (“Опис Львова”) подано короткий історичний шкіц з акцентом на середмісті і чотирьох основних дільницях (Галицьке, Краківське, Жовківське і Личаківське передмістя). Тут також подано практичну туристичну інформацію. Автор розробив одно- та кількаденні пішохідні маршрути для ознайомлення з містом. Друга частина (“Перелік вулиць”) містила алфавітний список вулиць, площ, доріг, парків, цвинтарів та інших громадських місць з описом найважливіших пам’яток. У заключній частині (“Покажчик Львова”) в алфавітному порядку надруковано адреси урядових установ, редакцій газет, навчальних закладів, товариств, а також подано рекламний блок. За наповненням практичною інформацією для приїжджих путівник Ф. Баранського був найкращим провідником вулицями тогочасного Львова.

Францішек Яворський
Францішек Яворський

“Путівник Львовом та околицею з Жовквою та Підгірцями” 1907 р. авторства історика-краєзнавця Францішека Яворського відкривала інформаційна частина, присвячена переліку об’єктів міської інфраструктури, місцевій топографії та статистиці. Також тут подано історичну довідку-опис старовинного Львова з послідовним викладом фактичного матеріалу про деякі старожитності (квартали історичної забудови, визначні культові та цивільні споруди). В окремі розділи винесено прогулянки садами, 16 парками, цвинтарями, а також інформацію про міські архіви, бібліотеки та музеї. Ф. Яворський приділив значну увагу ближнім околицям міста (Брюховичі, Зимна Вода, Пустомити, Янів, Любінь) й описав пам’ятки ренесансної Жовкви та замку в Підгірцях.

Путівник по Львову електричними коліями, 1914 р.
Путівник по Львову електричними коліями, 1914 р.

Вартим уваги є також “Путівник по Львову електричними коліями”, виданий у 1913 р. Із збільшенням у місті кількості вулиць і площ, відповідно зростала  й кількість трамвайних маршрутів. І навіть родовитий львів’янин не завжди міг пояснити приїжджому той чи інший маршрут. Цей путівничок кишенькового формату вміщав алфавітний список вулиць, правила руху міської електричної колії, інформацію про розташування кас, ціни на проїзд (перша кляса – 120 корон, друга кляса – 90 корон).

Перший англомовний “Путівник Львовом і околицями” з’явився 1914 р. за сприяння Галицької туристичної спілки. Він розширив туристичні горизонти Львова до обширу всієї Європи і ним користувалися туристи з Великобританії.

“Путеводитель по городу Львову” 1914 р.
“Путеводитель по городу Львову” 1914 р.

Під час російської окупації Львова часів Першої світової війни в окупантів виникла потреба в інформаційному забезпеченні, а саме – у довідниках містом. Одним із них став перший російськомовний “Путеводитель по городу Львову” 1914 р. з короткою історичною довідкою та практичною інформацією для прибульців (план міста, тарифи транспортних послуг, карта трамвайних маршрутів, рекламні оголошення, календар днів народжень членів імператорського дому Романових).

Микола Голубець (зі сайту http://artes-almanac.in.ua)
Микола Голубець (зі сайту http://artes-almanac.in.ua)

Вперше погляд українця на галицьку столицю, її історичну долю від початку заснування та найвизначніші архітектурні пам’ятки був оприлюднений 1925 р. у першому українському путівнику Миколи Голубця і Левка Лепкого. М. Голубець є автором першого розділу книжки: “Історія Львова від найдавнійших часів. Історичні памятники старовини”, зміст якого становить симбіоз історичних відомостей про наше місто від заснування та опису найвизначніших архітектурних пам’яток, дібраних за маршрутним принципом й побачених очима українця. Другий  розділ – “Львів у часах великої і визвольної війни. З. У. Н. Р.” написав Л. Лепкий. А заключний розділ путівника “Провідник по Львові” без зазначення авторства слугує інформаційним тлом переважно українських установ містаокремих культурно-освітніх, професійних товариств, промислових підприємств, а також фахівців-українців.

Провідник по Львову Миколи Голубця та Левка Лепкого, 1925 р.
Провідник по Львову Миколи Голубця та Левка Лепкого, 1925 р.

 У 1936 р. українське педагогічне товариство “Рідна Школа” профінансувало видання українського путівника Львовом О. Когута і Б. Котецького. “Ілюстрований провідник по Львові” завдяки доступній формі й добрій методиці розкривав для читача культурну палітру українського Львова. У книжці розроблено два туристичні маршрути, розраховані для кількагодинної та одно-дводенної прогулянок містом. Путівник проілюстровано світлинами С. Щурата, Д. Дмоховського, Б. Борща, О. Моха.

“Ілюстрований провідник по Львові”, 1936 р.
“Ілюстрований провідник по Львові”, 1936 р.

Першим путівником, що побачив світ уже в незалежній Україні й увібрав риси кращих європейських зразків, стало двомовне українсько-англійське видання “Львів. Туристичний путівник” 1999 р. Юрія Бірюльова. Путівник складався з 10 маршрутів, розрахованих на 3-5 годин огляду: “Середмістя”, “Княжа гора та Підзамче”, “Центральні проспекти і площі”, “На захід від центру”, “Новий Світ”, “Від Опери до вокзалу”, “На південь від Середмістя”, “Від вулиці Франка до Погулянки”, “Личаків”, “Райони новобудов”. Багатий ілюстративний матеріал представлено 975 літографіями, гравюрами, картинами, рисунками, плакатами, архівними й сучасними фотографіями, картосхемами. Книгу характеризує інформативна наповненість при стислому викладі матеріалу, персоніфікованість історичного процесу, спрямованість на висвітлення маловідомих куточків Львова, об’єктивність, актуальність і популярність у широких читацьких колах.

“Львів. Туристичний путівник” Юрія Бірюльова. Видання друге, 2007 р.
“Львів. Туристичний путівник” Юрія Бірюльова. Видання друге, 2007 р.

Путівник не лише виконує своє пряме функціональне призначення гіда, він розкриває широку історичну панораму міста. Як цінне документальне свідчення епохи, фіксує найбільш значущі для мегаполісу події та різні точки зору на них. На сторінках путівників знайшли відображення архітектурне обличчя міста, що змінювалось упродовж століть, досягнення технічного прогресу (поява всього першого: залізничного сполучення, 1861, запровадження телеграфного зв’язку, 1875, кінного трамвая, 1879, електричного трамвая, 1894, кіносеансів, 1896, автомобільного руху, 1897, міського (1884) і міжміського телефонного зв’язку (1898), електричного освітлення вулиць, 1900, сучасного водогону, 1901, міських таксомоторів, 1906, пасажирських авіаліній (внутрішніх, 1922; міжнародних, 1931), карети швидкої допомоги, 20-ті рр. XX ст., радіомовлення, 1930, регулярного автобусного сполучення, 30-ті рр. XX ст., нових будівель, що з часом набули статусу візитівок Львова (Оперний театр, 1900; залізничний двірець, 1904) та їх впровадження у повсякденне життя львів’ян, масштабні культурні події (виставки, ювілейні імпрези, з’їзди). Ілюстративний матеріал, вміщений у путівниках, дає змогу ґрунтовно вивчати урбаністичну іконографію – картини, гравюри, літографії, фотографії, рисунки, поштові картки, карти, схематичні плани. Дослідник отримує чудову нагоду простежити за візуальними змінами архітектурного ландшафту Львова, метаморфозами, що їх зазнало архітектурне середовище Львова (які архітектурні пам’ятки збереглися до наших днів, а які змінили час і люди), тобто візуалізувати історію Львова.

Маріанна Мовна. Путівники Львовом, 2014
Маріанна Мовна. Путівники Львовом, 2014

Усю цю інформацію та ще багато історичних цікавинок можна прочитати у книзі “Путівники Львовом”, яку можна придбати у книжкових крамницях міста (книгарня НТШ, “Книжковий дворик”, “Книгарня на Федорова”, “Українська книгарня”, “Глобус”, “Скарбниця”).

Маріанна МОВНА

Популярні статті:

Королі шахрайства старого Львова

Королі шахрайства старого Львова

Для деяких кмітливих злочинців міжвоєнного часу шахрайствo було своєрідним мистецтвом. Вони підходили до цього свого гобі з розмахом, зі смаком і гумором. Недарма описи...