Туристичний готель Ліги підтримки туризму в Сянках, 1930-ті рр.
Останній рік позначився тим, що в туризмі українці почали обирати внутрішні курорти та відпочивати більше в різних куточках країни. До теми туризму маємо невідому раніше добірку фото. Усі вони були зроблені на Львівщині, а саме в селі Сянки, яке входить до складу Самбірського району.
Краєвиди в Сянках, 1930-ті рр.Туристичний готель Ліги підтримки туризму в Сянках, 1930-ті рр.
Фото датуються 1930-ми роками. На них можна в першу чергу побачити місцевий готель, яким опікувалась Ліга підтримки туризму.
Ліга підтримки туризму – це була напівофіційна польська туристична організація, яку було утворено рішенням міністра зв’язку Міхала Буткевича 26 квітня 1935 року.
Туристичний готель Ліги підтримки туризму в Сянках, 1930-ті рр.Інтер’єр туристичного готелю Ліги підтримки туризму в Сянках, 1930-ті рр.
Головною метою цієї організації було організація та підтримка дешевого масового туризму та просування окремих регіонів Польщі. Окрім того Ліга підтримки туризму ще й фінансувала різні туристичні підприємства. Організаційна структура Ліги була тісно пов’язана з організаційною структурою Польських державних залізниць.
Інтер’єр туристичного готелю Ліги підтримки туризму в Сянках, 1930-ті рр.Інтер’єр туристичного готелю Ліги підтримки туризму в Сянках, 1930-ті рр.
Ліга також займалася організацією паломницького туризму – для цього вона співпрацювала з курією, а до її складу також входили священики.
В Сянках як бачимо на фото знаходився один із готелів, який підпорядковувався Лізі. Він мав досить пристойний вигляд, і навіть для сучасного періоду виглядає досить стильно.
Краєвиди в Сянках, 1930-ті рр.Місцеві мешканці, Сянки, Львівщина, 1930-ті.
Також на фото можна розгледіти туриста-лижника, який приїхав в Сянки і місцевих дітлахів, які мешкали тоді в селі.
Територія Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики
На території Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, що на вулиці Мучній, хочуть створити музейний простір. Для цього обласна організація Національної спілки художників України, якій належить фабрика, шукає інвестора. Про це Суспільному розповів голова Львівської обласної організації спілки Ігор Гавришкевич.
Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика розташована на вулиці Мучній. Там хочуть облаштувати музейний простір.
Територія Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики
“Мова йде про музейний простір, де збереглися деякі творчі майстерні, в яких творилися ті скульптури. Там працювали відомі патріоти України, скульптори, зокрема такі як Сергій Литвиненко, який там відливав у бронзі пам’ятник Івану Франку, що є на могилі на Личаківському цвинтарі. Також на скульптурній фабриці працювали наші знамениті склярі. Цю пам’ять необхідно зберегти”, — каже Ігор Гавришкевич.
Створення мистецького містечка на території Львівської кераміко-скульптурної фабрики підтримує начальниця міського управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко.
Територія Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики
“Багато художників хотіли би туди повернутися, молоде покоління також зацікавлене в цьому. Це могло би бути дуже гарне мистецьке містечко. Будівлі між собою там з’єднані складною системою комунікацій. Дуже шкода би було, щоби цю територію знищили чи забудували якимись житловими будинками”, — каже Лілія Онищенко.
Створення мистецького містечка на території Львівської кераміко-скульптурної фабрики підтримує начальниця міського управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко.
Територія Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики
“Багато художників хотіли би туди повернутися, молоде покоління також зацікавлене в цьому. Це могло би бути дуже гарне мистецьке містечко. Будівлі між собою там з’єднані складною системою комунікацій. Дуже шкода би було, щоби цю територію знищили чи забудували якимись житловими будинками”, — каже Лілія Онищенко.
У міській раді пояснюють, що податок на нерухомість нараховують лиш у випадку, коли є орендарі.
“Ті зобов’язання, які вони мають перед міською радою, вони не виконують. Гроші за землю вони не сплачують. Там, де здійснюється виробнича діяльність і по закону, і по нашій ухвалі від податку на нерухомість звільнені. Це як пільга. Наступного року виробничі приміщення — звільнені”, — каже членкиня міської депутатської комісії фінансів та планування бюджетів Вікторія Довжик.
З нагоди 30-ї річниці з дня проголошення Незалежності України команда Горіхового кіноцентру запрошує львів’ян та гостей міста долучитись до святкової програми у Горіховому гаю.
Упродовж сторіч мільйони українців боролися за здобуття незалежності, пройшли через зради, війни та голодомори… За 30 років незалежності Україна подолала надзвичайно багато викликів. Але ми вистояли, стоїмо й неодмінно переможемо!
15:00-18:00
Для участі у святкуванні Дня Незалежності у Горіховому гаю ми запросили наші дружні творчі колективи та спортивно-патріотичні секції взяти участь в програмі святкового концерту.
Також наша команда готує серію креативних майстерень для найменших відвідувачів заходу.
Крім того, на гостей заходу чекає козацький куліш, зварений за найкращими рецептами української кухні!
Це буде гонорове святкування Дня Незалежності України для всієї родини 😉
ПРОГРАМА:
15:00-18:00
Козацька кухня – варимо козацький куліш для всіх охочих відвідати традиційну українську страву;
Творча майстерня проєкту винахідливих ідей STEAM space – креативне дозвілля для дітей;
Творча майстерня проєкту РОДИНА FEST – креативне дозвілля для дітей;
Спортивно-патріотична школа Стрілецького клубу «STARROW» – стрільба з луку для всієї родини;
15:00-16:00 Футбол патріотів – святковий футбольний матч за участі волонтерів та ветеранів АТО;
16:00-16:30 Павло Педько – дебютний виступ барда-новатора до 30-ї річниці Незалежності України;
16:30-17:00 Показовий виступ спортивно-патріотичного товариства «ШКВАЛ»;
17:00-17:30 Святковий виступ дитячого колективу сучасного танцю «DanceStation».
А також веселі забави для всієї родини, патріотична музика та весела атмосфера!
20:00-23:00
Вечірню програму доповнить гучний концерт на даху фольк-рок гурту Banderstadt (м.Запоріжжя) та кінопоказ всіма улюбленої стрічки “Мої думки тихі”.
Ще цілих півтора тижні залишилося тішитися нам літом, але осінь вже несміливо нагадую про себе досить помірною температурою. Зовсім скоро доведеться сподіватися хіба на гаряче “бабине літо” попиваючи кавусю на верандах улюблених кав’ярень. І вже традиційно ми будемо це робити з незмінним партнером Торговою Маркою Кава старого Львова.
А якщо пройти далі до кав’ярні, замовити горнятко кави в пана кельнера й довго спостерігати, можна побачити, як розгортається львівська love story.
– Прошу пані, ви є така ладна. Щем файніщої не видів! Дозволите вгостити філіжаночкою кави? Ту є кава люкс! То є вища кляса! – він аж прицмокує, нахвалюючи тутешню каву.
– Та йой, панунцю! Та не грайте вар’ята! – регоче панянка й погоджується.
Вуйко дістає з поляреса купюри й алярмово замовляє напій.
Традиція вгощати львівських дівчат кавою не нова. Давним-давно, як це завжди буває в легендах, проходив Львовом караван зі Сходу, і з ними йшов красень юнак. Хлопець завітав до одного львівського купця в справах і під час візиту приготував запашний напій з гіркуватим смаком – каву. Цим напоєм він підкорив серце вибагливої Юзефи, доньки купця.
Караван попрямував далі, а дівчина ніколи більше не бачила хлопця, хоч і мріяла про нову зустріч. Відтак порядну львів’янку з порядної львівської родини можна звабити хіба що філіжанкою смачнючої кави. Бідолашная Юзефа мала посаг і гроші на одруження, заховані в скриньці в підвалі свого будинку. Тридцять років по тому скриньку дівчини знайдуть і за ті гроші відкриють кав’ярню. Кажуть, у тій кав’ярні час до часу з’являється Юзефина постать: вона ходить на запах кави.
9 вересня о 19:00 на наймальовничішій терасі Львова Kavalier Butique Hotel відбудеться вечір французької музики та атмосфери «Saison de velours».
Французький вечір під зорями у Львові відбудеться уже вдруге цьогоріч, повідомляють організатори.
Вечір французької музики та атмосфери
«Зовсім не обов’язково їхати в Париж, щоб насолодитися французькою атмосферою! Маємо ідею, як провести вечір у Львові, але відчути себе посеред Монмартру. Це буде більше, ніж просто концерт. Це буде вибух французької романтики під зорями! Ми знову відтворимо атмосферу Парижа. Жодного плану, розслабляємося і відпочиваємо!
Музиканти подарують гостям коктейль з неймовірної суміші класичних творів із вкрапленнями джазових імпровізацій та шаленого драйву у стилі мануш», – йдеться у повідомленні.
Легкий та неповторний вечір обіцяють неперевершені Edward Makos – перкусії та ударні, Віктор Янчак – акордеон, Тарас Видиш – скрипка, Андрій Бадюк – гітара та автор проєкту Сєрж Федорчук – контрабас.
Вечір французької музики та атмосфери
У програмі вечора: шедеври Рішара Гальяно, Мішеля Леграна, Джанго Рейнхардта, Юбера Жиро, Стефана Грапеллі та ін.
П’ять причин, чому необхідно відвідати концерт «Saison de velours»: на Вас чекає романтичний вечір під відкритим небом з дрес-кодом для “white party”; звучатимуть найвідоміші шлягери французького кінематографу, циганський стиль мануш; спеціальний гість вечора; не банальний джаз під відкритим небом, а концептуальний концерт із вишуканою програмою витриманих часом шлягерів – від Леграна до ZAZ.
Організатори також обіцяють безліч приємностей для тих, хто дотримається дрес-коду (white party/fete blanche).
За доброю традицією гостей зустрічатимуть пантоміми.
24 серпня 202 року, о 20:00 в Горіховому кіноцентрі (вул.В.Великого,14А) з нагоди святкування 30-річниці проголошення Незалежності України в Горіховому гаю до Львова із сольним концертом на даху завітає прогресивний музичний проєкт Banderstadt ZP.
Banderstadt ZP – це запорізький фольк-гурт, який пропагує українську культуру і є яскравим представником українського етно-року, до складу якого входять ветерани та волонтери АТО.
За часи свого існування гурт неодноразово був гостем багатьох популярних фестивалів сучасної української музики, де виступав на одній сцені з гуртами: “Тінь сонця”, “Тартак”, “ТНМК”, “Kozak System”, тощо. Тагож гурт є переможецем у номінації РОК МУЗИКА фестивалю “Червона рута- 2019”.
Команда виступає з власним репертуаром, а також виконує програму за віршами інших поетів – тематика пісень різножанрова: кохання, патріотизм, любов до власної землі, боротьба з ворогом, перемога, традиції народу, містика, характерництво, чесноти життя.
У сьогоднішній публікації хочемо запропонувати нашим читачам поглянути на столітні фото одного із міст на Львівщині. Світлини дозволять познайомитись із містом Мостиська початку ХХ століття. Усі кадри датуються 1900-1910-ми роками. Ці фото є листівками, на яких колись часто любили надсилати рідним та знайомим.
Якщо говорити про розвиток Мостиська як міста, то поштовх до його розширення відбувся вкінці XVIII ст., а точніше з 1772 року, коли під час першого поділу Речі Посполитої Галичину захопила Австрія. Саме в цей час стався економічний і культурний ріст міста.
Храм Святого Михайла в Мостиськах, 1918 р.Повітовий суд, Мостиська, 1903 р.Панорама з Мостиська, 1904 р.Архітектура, Мостиська, поч. ХХ ст.
Вкінці XVIII ст. в місті проживало близько 2240 мешканців, серед них було 1300 католиків, 240 греко-католиків та 700 євреїв.
В той час місто Мостиська було відоме виробництвом тонкого льняного полотна.
У 1880-х рр. у місті Мостиська існувало кілька дрібних підприємств, а це цегельня, броварня, два млини. В місті чотири рази на рік відбувалися великі ярмарки, куди приїздили ремісники та торговці з усієї Львівщини та навіть сусідніх регіонів.
Повітовий суд, Мостиська, 1902 р.На одній із вулиць Мостиська, 1909 р.Вулиця Панська, Мостиська, поч. ХХ ст.Вітання з Мостиська!, 1909 р.Базарний день, Мостиська, поч. ХХ ст.
Уже на початку ХХ століття кількість жителів значно зросла і їх нараховувалось 4590 мешканців.
Досить непростим був період Першої світової війни (1914-1918 рр.). В роки війни місто опустіло та постраждало.
Цьогоріч уся Україна святкуватиме 30-ту річницю Незалежності! Для кожного українця – це величне свято, яке усі ми свято шануємо і поважаємо. Бо і у наші дні, на жаль, продовжуємо боротьбу за право на свою незалежність!
“З нагоди свята, хочемо запросити вас на грандіозне святкування 30-ї річниці Незалежності України у Славсько! Для гостей свята виступатимуть Віктор Винник і МЕРІ, Іво Бобул, NAVIGATOR, РОКАШ, Роман Скорпіон, Ілля Найда. Також на гостей чекає
шалене dance party від DJ GONIBEZ, Фуд корт і дитяча зона”, – запрошують організатори Lutsyshyn Promo та Promotions.
Початок дійства 23.08 о 17:00! Локація – Співоче поле, Славсько. Організатори: Lutsyshyn Promo, Promotions, Славська селищна рада.
У неділю, 22 серпня, з нагоди 30-річчя незалежності України на Площі Вічевій біля Жовківського замку відбудеться фестиваль «Bulava Fest». Команди з територіальних громад Львівського району змагатимуться у спортивних та силових конкурсах.
На гостей свята чекають багато цікавих розваг, святковий концерт, танці та частування справжнім кулішем.
Захід проводить Львівська районна державна адміністрація за підтримки Львівської районної ради та Жовківської міської ради.
«Це буде наш перший районний фестиваль. Знаменно, що проводимо його до такої величної події – ювілею Незалежності України. Тож запрошую усіх у неділю до Жовкви. Тут відчуватиметься дух справжнього українського свята, буде весело і цікаво. Представники громад, одягнені у козацькі строї, проявлятимуть свою силу і спритність у рукоборстві, метаючи булаву, піднімаючи колоду, стрибаючи у мішках, перетягуючи линву. Громада, команда якої набере найбільшу кількість очок, наступного року прийматиме фестиваль «Bulava Fest» у себе. Відтак захід стане традиційним і, переконана, це буде одна з найбільш очікуваних подій району», – розповідає голова Львівської РДА Христина Замула.
Основна мета фестивалю – відродити історичні традиції українського народу, а також пропагандувати фізичну культуру й спорт, активного відпочинку та здорового способу життя.
«А ще це чудова нагода представникам громад познайомитися, налагодити комунікацію, щоб надалі обмінюватися досвідом і налагоджувати співпрацю у різних сферах», – додає Христина Замула.
Урочисте відкриття фестивалю «Bulava Fest» – о 17.00. Учасники змагань зустрінуться біля адмінбудинку Жовківської міської ради (вул. Львівська, 40) та пройдуться до замку святковою ходою.
Цього року минає 110 років від заснування української скаутської організації «Пласт» у Львові. Про його початки діяльності йшлося у попередній публікації автора на сайті Фотографії Старого Львова 6 серпня 2021 р. У сьогоднішньому матеріалі розповімо про внесок Івана Боберського у становлення та поширення пластового руху у 1912–1914 роках.
Іван Боберський – голова українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько”. Львів, листопад 1912 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів)
Свої перші кроки «Пласт» робив, користуючись підтримкою, порадами та фінансовою допомогою Івана Боберського. Саме він придумав для молодої організації клич «Бач!», що розшифровувався «бистро а чесно» та знак – «стрілку з чотирма перами, повернену вістрям праворуч». Розроблені Іваном Боберським символіка та атрибутика послужили основою для формування ідеології «Пласту».
Пластовий доріст товариства «Сокіл ІІІ» під час вправ з крісами. Львів, 1914 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).
Згодом Олександр Тисовський запропонував пластунам новий клич «СКОБ!», що розшифровувався «Сильно, красно, обережно, бистро!»; виготовив овальну печатку та відзнаку Першого пластового полку імені Петра Сагайдачного, який діяв при Академічній гімназії у Львові. За наполяганням Івана Боберського Мирон Федусевич 1913 р. при товаристві «Сокіл ІІІ» створив пластовий відділ «малих стрільчиків». Товариство «Сокіл ІІІ» засноване 9 листопада 1912 р. В його структурі було чотири гуртки: організаційний, забавовий, одностроєвий та прапоровий. Члени вправляли руханку у трьох відділах.
Прогулянка пластового гуртка Олександра Тисовського околицями Львова. 1913 р. Світлина опублікована у книзі: Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
Уперше 60 хлопчаків віком 8–10 років у пластових одностроях під своїм прапором, виготовленим за проєктом Мирона Федусевича, виступили 1914 р. на Шевченківському здвизі у Львові. У 1917 р. пластуни цього відділу перейшли до Першого пластового полку імені Петра Сагайдачного. Їхній прапор став символом полку і зразком для наслідування іншими пластовими полками (з 1924 р. – куренями) Галичини у 1920-х роках. Очевидно, не без наполягання Івана Боберського, «Пласт» у Академічній гімназії у Львові та філії почав формувати свою бібліотеку літератури з методики та історії фізичного виховання англійською, німецькою, польською мовами. Відомо, що у філії Академічної гімназії у Львові у 1912/13 н. р. з’явився навіть підручник з японської гімнастики.
Сторінка з книги протоколів пластового полку при Академічній гімназії у Львові. 4 квітня 1914 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Зусиллями та за фінансової допомоги Івана Боберського, який залишався меценатом та ідейним натхненником організації української молоді «Пласт» до Першої світової війни, 1912 р. була надрукована пластова виказка (посвідчення пластуна). Вона була видана при співпраці з Петром Франком товариством «Сокіл-Батько» у Львові великим накладом.
Відбитка печатки пластового полку при Академічній гімназії у Львові. 1914 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Виказка містила відомості про члена «Пласту», «основні точки пластового уставу», 19 пунктів з різних ділянок фізичної та пластової справності: скок вгору (стрибок у висоту); скок у даль (стрибок у довжину); плавання; веслування; їзда верхи; їзда на совгах (на ковзанах); їзда на лещетах (лижах); рухливі ігри та інші – і була розрахована на сім років пластування.
Перші пластові відзнаки та нашивки. 1911–1914 роки. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Протягом 1911–1913 рр. Іван Боберський надавав велику консультативну та фінансову допомогу учневі і колезі за Академічною гімназією Олександрові Тисовському, який укладав книгу «Пласт (scouting for boys) в українських школах». Уперше вона була опублікована у «Звіті дирекції ц. к. ґімназиї у Львові за шкільний рік 1912/1913», а завдяки Іванові Боберському 1913 р. побачила світ окремою брошурою коштом «Вістей з Запорожа». Її наклад був досить великим – 1 тис. примірників. Книга Олександра Тисовського «Пласт» стала для членів пластових гуртків і полків Галичини того часу одним з основних підручників для ведення праці в осередках.
Обкладинка «Пластової виказки». Львів, 1913 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові
Стараннями Івана Боберського у друкованого органу «Сокола-Батька» у Львові «Вісти з Запорожа» 1914 р. з’явився додаток – «Пластовий Табор». Усього віднайдено сім чисел цього додатка: за 28 лютого, 14 березня, 15 квітня, 15 травня, 26 червня та 30 липня – спарене 6-те і 7-ме.
Перша сторінка часопису «Вісти з Запорожа», при якому виходив додаток «Пластовий табор». Львів, 15 травня 1914 р. Світлина опублікована у книзі: Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
«Пластовий Табор» публікував інформацію про пластові з’їзди, заклики до пластових куренів краю долучатися до різних заходів, ухвали та роз’яснення про відзнаки, опис пластового однострою, статут, звіти, відомості про мандрівки та табори тощо. Крім додатка, інформацію про «Пласт» подавав часопис «Вісти з Запорожа». Прикладами такої інформації є публікації «Пласт», «Школярські загороди», «Пластовий улад», «Пластовий цїнник», «До хв. пластових гуртків!».
Перша сторінка часопису «Пластовий табор» – додатка до сокільського часопису «Вісти з Запорожа». Львів, 14 березня 1914 р. Світлина опублікована у книзі: Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
До творення «Пласту» та поширення його діяльності Іванові Боберському вдалося залучити молодих учителів: Олександра Тисовського, Петра Франка, Мирона Федусевича, Дарію Білинську, Савину Сидорович, Олену Степанів, Оксану Федів, Теодора Поліху, Степана Гайдучка, Тараса Франка та інших. Напередодні Першої світової війни у Галичині вже існувало одинадцять пластових округ з центрами у Львові, Стрию, Станиславові, Тернополі, Чорткові, Коломиї, Рогатині, Золочеві, Сокалі, Перемишлі, Самборі. Іван Боберський належно підготував Степана Гайдучка, Петра Франка і Тараса Франка до іспиту з руханки, який вони успішно склали 28–29 грудня 1910 р. у Львівському університеті.
Обкладинка книги Олександра Тисовського «Пласт». Львів, 1913 р. Світлина опублікована у книзі: Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
Зусиллями членів організації «Сокіл-Батько», головою якої був Іван Боберський, пластова ідея ширилася Галичиною. Зокрема, 1913 р. член «Сокола» Григорій Кичун організував у станиславівській українській гімназії вісім гуртків пластунів; голова сокільської округи в Рогатині М. Бабин займався організацією пластового життя в гімназії Українського педагогічного товариства; колишній член старшини «Сокола-Батька» Теодор Поліха – «Пластом» у Коломиї. Чимало зусиль до створення та діяльності пластового осередку в Перемишлі доклали соколи Євген Любович, Теодор Поліха та Іван Боберський. Пластовий гурток в українській державній гімназії у Перемишлі 1912 р. увійшов до складу спортивного товариства «Сянова Чайка». Після Першої світової війни «Пласт» поширив свою діяльність на теренах Волині, Закарпаття та в українській діаспорі.
Обкладинка книги Олександра Тисовського «Життя в Пласті». Львів, 1921 р. З фондів Української Бібліотеки імени Симона Петлюри у Парижі.
У 1921 р. Олександр Тисовський (псевдо «Дрот») на основі своєї книги «Пласт» уклав підручник для пластової молоді «Життя в Пласті», який з доповненнями та уточненнями вже 100 років успішно використовується у пластовій діяльності, у тому числі в незалежній Україні. У 1920-х роках пластуни послуговувалися у своїй діяльності працями Івана Боберського «Забави і гри рухові», «Впоряд», «Лавчина і щеблівка» та ін.
Андрій СОВА історик
Джерела та література:
Сова А. Внесок Івана Боберського у становлення організації «Пласт». // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. Збірник наукових праць. – Львів, 2014. – Вип. 15. – С. 85–95.
Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт. ідеї Л. Крип’якевич; упоряд. Ю. Николишин, І. Мельник; літ. редактор І. Лемко. – Львів: Апріорі, 2014. – 268 с.
Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512с.
Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com
26-29 серпня 2021 р. у Львові проходитиме одна з найяскравіших музичних подій року ― 5-ий міжнародний фестиваль класичної музики LvivMozArt, приурочений до 230-річчя з Дня народження Франца Ксавера Моцарта, ― композитора, піаніста та диригента, життя якого було тісно пов’язане зі Львовом. Тема фестивалю ― рефлексії класики в сучасності. Цьогорічна подія розкриватиме тему синтезу мистецтв, синергію академічної музики та інноваційних технологій, а також запропонує прочитання класичних творів молодими виконавцями.
Вперше після тріумфального дебюту у Байройті у Львові диригуватиме Оксана Линів, всесвітньовідома диригентка, арт-директорка та співзасновниця фестивалю.
Цього року ключові події фестивалю вперше транслюватимуться на каналі MEGOGO LIVE, що є абсолютно безкоштовним і доступним на всіх топових платформах, підключених до інтернету: Smart TV, смартфони, планшети, медіаплеєри, ігрові консолі та ін., а також на спеціально встановленому екрані біля Львівської національної опери.
Наймасштабніші заходи фестивалю, які вийдуть у трансляцію MEGOGO:
26.08.Святковий концерт-відкриття у Львівській опері, на якому прозвучить прем’єра першої кантати Ф. К. Моцарта та найвідоміші арії з творів В. А. Моцарта та Д. Бортнянського. Солісти: Юлія Марія Дан (сопрано, Румунія-Німеччина), Константин Деррі (контртенор), Михайло Малафій (тенор), Володимир Шинкаренко (бас), Маріанна Цвєтінська (сопрано). Оркестр Львівської національної опери. Диригує Оксана Линів.
27.08. Концертна програма “За межі”: світова прем’єра “Космічної Симфонії” першої української жінки-композиторки Стефанії Туркевич із мультимедійним супроводом із використанням ілюстрацій Соні Делоне. YsOU/Молодіжний симфонічний оркестр України. Соліст Яков Павленко, скрипка (Німеччина). Диригує Віталій Алексейонок. За підтримки УКФ.
28.08. “Ковчег Україна: Музика”. Концерт-візитівка країни, що презентує 10 століть української музики. В унікальній постановці об’єднані шедеври фольклору, українського бароко, симфонічної класики та сучасної музики від зіркових виконавців. У проекті беруть участь гурти Dakha Brakha, Хорея Козацька, KURBASY, солісти: Оксана Нікітюк, Уляна Горбачевська, Домініка Чекун та ін., Молодіжний симфонічний оркестр України/YsOU, Хор “Дударик”, Камерний дівочий хор КССМШ ім. Лисенка. Ініціаторка та креативна продюсерка — Ярина Винницька. Музична керівниця та диригентка проекту — Оксана Линів. За підтримки УКФ.
Окрім більше 15 масштабних і камерних концертів, що об’єднають симфонічну, камерну, хорову, експериментальну та електронну музику із відеопроекціями та театралізованими перформансами, у рамках фестивалю відбудуться також численні спеціальні заходи до 230-річчя Франца Ксавера Моцарта:
Препрезентація видання “Моцарт-син. Життя Франца Ксавера у подорожньому щоденнику і листах” в упорядкуванні Оксани Линів (спільно з Видавництво Старого Лева). Наук. ред. Роксолана Гавалюк.
Виставка “Моцарт і Львів: історія та сьогодення”, де будуть представлені унікальні архівні знахідки, літографії та нотні видання часів Моцарта, у тому числі ті, якими користувався він сам, а також твори сучасного мистецтва, присвячені йому та музиці. Кураторка Ірина Гірна, наук. кураторка Роксолана Гавалюк.
Презентація алегоричної скульптури Францу Ксаверу Моцарту віденського скульптора Себастіана Швайкерта. Спеціально до події український композитор Богдан Сегін написав святкову «Меланхолійну кантату на честь львівського Моцарта», світова прем’єра якої відбудеться 26 серпня на площі Маланюка, де буде встановлено пам’ятник.
Презентація AR-додатку “Discover Mozart in Lviv”, створеного завдяки інноваційному партнеру фестивалю Visa. Додаток дозволить ознайомитися та інтерактивно взаємодіяти з локаціями, що пов’язані з перебуванням Моцарта-молодшого у Львові, побачити об’єкти доповненої реальності, які розкриватимуть настрій і дух часів Моцарта.
Проект Digital Conductor від інноваційного партнера фестивалю Visa. Технологія дозволить спробувати себе у ролі диригента, обрати твір і продиригувати віртуальним оркестром.
Міжнародна онлайн-конференція “Об’єднані Моцартом” за участі українських музичних науковців, членів товариства European Mozart Ways та представників Stiftung Mozarteum Salzburg.
Також у фестивалі заплановано 6 дитячих заходів, серед яких квести, музичні заняття, дитячі концерти від програми MozArt Kids.Кураторка та диригентка дитячої програми українська диригентка Наталія Стець.
Загалом фестиваль об’єднає 8 особливих локацій у м. Львів. Згадуючи перші заходи LvivMozArt, основним концертним майданчиком цього року буде колишнє трамвайне депо Lem Station. Новою локацією для додаткових заходів (прес-конференція, виставка, препрезентація видання, а також дитячі заходи) стане Музей Митрополита Андрея Шептицького (вул. Кривоноса, 1).
24 серпня 2021 року Україна відзначатиме 30-ту річницю Незалежності. Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика долучається до святкувань та підготувала святкові події.
Відсвяткувати Незалежність у творчому колі однодумців запрошує 22 серпня о 19:00 Академічний інструментальний ансамбль «Високий Замок». У події «Зоря України» також візьмуть участь Богдан Стельмах, Ірина Фаріон, Орест Цимбала, Софія Федина, Олесь Дяк та молода генерація солістів – Наталя Кончаківська, Дмитро Янівський, Вікторія Сивоус, Софія Погоріло, Божена Матвіїв, Зоряна Коновалець. У їх виконанні звучатимуть українські патріотичні пісні, авторська поезія і пісні на слова легендарної Ольги Ільків з проєкту «Повстанське танго».
23 серпняо 18:30 просто неба біля Меморіалу Героїв Небесної Сотні відбудеться концерт Духової капели Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії під орудою Тараса Ленька. У їх виконанні почуємо композиції українських митців.
24 серпняо 17:00, у День Незалежності України, на Площі Музейній 1 (біля Домініканського собору), відбудеться концерт камерного складу Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії, який виступить під батутою Сергія Хоровця. У програмі – твори сучасних українських композиторів.
Ці дві події відбудуться у рамках проєкту «Музика ПростоНеба» у співпраці Державного агентства України з питань мистецтв та мистецької освіти, Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика, Департаменту культури ЛОДА та Львівської міської ради.
Також 24 серпняо 18:30 у селі Великі Грибовичі Львівського району відбудеться святковий концерт солістів Львівської національної філармонії ім. М. Скорика з концертною святковою естрадною програмою «Пісенне древо України». До програми увійдуть кращі пісні за роки Незалежності України!
Особливою стане подія «Присвята 30-річчю Незалежності України», що відбудеться 24 серпняо 19:00 в у духовному серці Львова – у Соборі святого Юра! У виконанні оркестру «Віртуози Львова», квартету бандуристок «Львів’янки» та дуету «Бандурна розмова» звучатиме українська музика різних епох. Подія відбудеться в рамках VIII Міжнародного музичного фестивалю «Музика в старому Львові».
Тиждень тому на сторінках Фотографій Старого Львова ми розпочали публікацію про львівські фіртки. Першою, про яку писали була Єзуїтська. Сьогодні ж мова піде про Босацьку фіртку.
Босацька фіртка. Акварель поч. ХІХ ст.
ФІРТКА БОСАЦЬКА
Ця фіртка пробита значно пізніше від Єзуїтської. Після її появи назва «Босацька» перейшла і на Руську браму, що стояла на вильоті вулиці Руської біля апсиди Успенської церкви. Тому історію Босацької фіртки варто розпочати саме з Руської брами, чого вимагає й сама хроніка.
Руська брама (Porta rutenicаl) існувала, напевно, значно раніше від згадки про неї у ХVІ ст. Вона була влаштована у високому внутрішньому мурі, який проходив поблизу Успенської церкви. Руська брама завершувалася вежею з приміщеннями. Там, над брамою, 1573 року збудували нову в’язницю. Це підтверджує видаток міської каси муляреві з помічниками на виготовлення з каменю дверей та вікон для цієї в’язниці. Згодом, аж до кінця ХVІІІ ст., на брамі стояв мешкальний будинок.
Й. Свобода. Волоська (Успенська) церква
1608 року на брамі і вежі зафіксовано чималі тріщини. Тоді ж для їхнього «зашприхування» було куплено кілька дубових колод. Ремонті роботи біля брами і вежі виконав тесля Мартин. Але з часом ця будівля продовжувала руйнуватися і, врешті-решт, її потрібно було розібрати. Нову Руську браму почали мурувати 1646 року і тривало це до 1647 року. На спорудженні нової брами працювали будівничі Войцех Келар і Микола Поправа. Келар за свою роботу, згідно з контрактом, одержав 558 зол. Камінь для будови брали з каменоломень у Кривчицях та Голоску. На тій брамі виставили нові помешкання. На другий ярус брами вели сходи з боку церковної апсиди.
Руська вулиця та Волоська церква у Львові. ХІХ ст.
У зв’язку із зведенням нової Руської брами там само, між церквою і міським муром, побудовано кам’яні ворота. Дня 16 липня 1647 року львівські купці і ставропігійські братчики Павло Лавришевич та Матвій Федорович звернулися з проханням до лонґерії, щоб та дозволила їм поставити «ворота від церкви Успення Богородиці аж до міської стіни, де зараз сходи нові та мури і мешкання над брамою новою ериґовані», Райці дозволили збудувати ворота між церквою і муром з тесаного каменю для оздоби міста згідно з поданою моделлю і своїм коштом. За дозвіл Успенське братство заплатило до міської каси 200 зол. Даючи дозвіл, райці застерегли, «щоб до каналу, який з церковних склепів віддавна чистою водою на вал виходить, ніяких клоак не прив’язувати, а повністю зберегти». Отож, маємо цікаву інформацію про канал, що відводив воду з церковних крипт до міського рову, натрапивши на який сучасники можуть сприйняти його за підземний хід.
У другій половині ХVІІІ ст. кам’яниця над Руською брамою належала підчашому землі Вільської, радникові львівського трибуналу, Матвієві Полетилу, який вселився туди 1775 року. Місто, віддаючи йому цю кам’яницю в чинш на 30 років, застерегло, «щоби до брами, через яку проходиться до Босацької фіртки, що знаходиться над нижчим мостом, ніяких воріт ані дверей до замикання винаймачі не давали, і щоб ця брамка завжди була відкрита до висоти склепіння, і жидам ніяких шинків не дозволяли». І далі, у наступному пункті, занотовано вельми цікавий момент: «міський герб лева, що є на тій брамі, щоб був збережений, і напис вище над брамкою про реставрацію 1724 року не був затертий». Ось зразок, як наші предки шанобливо ставилися до пам’яток минулого. Нашим би нинішнім архітекторам і реставраторам брати з них приклад.
Й. Свобода. Костел кармелітів
Тепер, пройшовши через Руську браму чи брамку, звернемо дещо наліво і підійдемо до фіртки Босацької. Свою назву вона одержала від костелу і монастиря кармелітів босих, які вибудувалися на так званому Галюсівському узгір’ї за Пороховою вежею, званою також «Струмилівка». Розпочате 1634 року будівництво костелу Св. Михайла закінчилося 1641 року, але парафіяни з міста не дуже до нього поспішали. Тому ще у тому ж році кармеліти звернулися до короля, щоб той дозволив пробити у міському мурі фіртку до їхнього костелу. Король Владислав ІV своїм рескриптом від 10 березня 1643 року дав дозвіл, а спеціяльно створена для цього магістратом комісія у цьому ж році визначила місце для цієї фіртки. Її пробили у зовнішньому низькому мурі у півкруглій бастеї навпроти Успенської церкви і від неї по прямій лінії мостом через рів і зовнішній вал йшлося до костелу. Фіртка будувалася під наглядом інженера-фортифікатора Павла Ґродзіцького.
Причиною постання ще однієї фіртки в оборонному мурі було бажання зробити парафіянам зручніший і коротший доступ до нововибудованої святині, оскільки вихід Краківською чи Галицькою брамами забирав більше часу.
Фрагмент плану східного прясла фортифікацій Львова. Порохова вежа і Босацька фіртка
На 1645 рік Босацька фіртка була майже готова, але, здається, без верхніх ярусів, про що свідчив би напис у лонґерських книгах маґістрату 1649 року, де мовиться про мурування нової фіртки Босацької. Тоді для неї закуплено 9800 штук цегли і 20 тертиць для стелі.
Цю, а також Єзуїтську фіртки, брами, мури та вежі прикрашали образи різних святих – і мальованих, і різьблених у камені. Про це знову ж таки оповіщають касові книги маґістрату. 1671 року нотується видаток сницареві за різьблення св. Йосифа над фірткою Босацькою і маляреві за два мальовані образи – св. Йосифа і св. Михайла, вміщені у нішах по обидва боки фіртки. Так само занотовані видатки 1691 і 1700 років – «за різьблення і мальовання» цих двох святих. Прикрашання оборонних споруд у Львові було звичним явищем упродовж ХVІ-ХVІІІ ст.
Залишки низького муру з бастеєю, під котрою була босацька хвіртка.
Босацьку фіртку наприкінці ХVІІІ ст. спіткала така ж доля, що й решту міських фортифікацій. Передовсім вони на той час втратили свою захисну функцію і, до того ж, перебували у занедбаному стані, тому 1777 року їх почали розбирати на будівельний матеріял. Рудеру Босацької фіртки 1789 року купив львівський міщанин Гартік всього за 470 золотих.
З Босацькою фірткою пов’язані деякі історичні події. Під час облоги Львова шведами у вересні 1704 року, вони саме нею, на той час чомусь незамкненою, увійшли вночі до міста. Контрибуція, яку шведи взяли з міщан, була великою, але найбільшим тягарем вона лягла на плечі українських мешканців. Українські церкви передали левову долю усією суми, покладеної на місто. Для прикладу, Успенська церква і єпископ дали по 10 тис. зол., церква Св. Юра – 4 000 зол., решта українських церков – по 300, 200, 100 і 50 зол.
Володимир ВУЙЦИК
Джерело: Вуйцик В. Leopolitana. За ред. О.Бойко та В.Слободяна. – Львів, 2013
24 серпня 2021 р. Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові (вул. І.Франка, 154) запрошує усіх охочих разом відсвяткувати 30-ту річницю Незалежності України.
Вранці до музею завітають мистці Запорізької організації національної спілки художників України (голова Ірина Гресик – ініціатор всеукраїнського художнього пленеру «Хортиця крізь віки»), котрі проведуть на мальовничій території музею пленер.
А о 15 год. за участі Ансамблю народної пісні та побутового танцю “Оксамит” (м. Запоріжжя, художній керівник Лариса Купчинська) у музеї відбудеться презентація авторського проєкту «Історія України-Руси у постатях і образах».
Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові
Проєкт «Історія України-Руси у постатях і образах», який представлено до тридцятої річниці незалежності України та 155-річчя Михайла Грушевського – мистецьке бачення постатей українських державників та подій, що відображають шлях нашої країни до своєї самостійності, утвердження і посідання гідного місця у колі європейських держав і світового співтовариства.
На виставці експонуються твори знаних художників, майстрів мистецької справи: Мирона Яціва, Володимира Гамаля, Ярослава Юзьківа, Миколи Опанащука, Василя Семенюка.
Мирон Яців. Данило Галицький
МИРОН ЯЦІВ (1929-1996) – український графік, педагог, доцент Львівської академії мистецтв.
Народився в 1929 році у селі Голешів Журавнівського деканату (зараз Жидачівський район Львівська область). Закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. З 1962 року і до кінця життя працював викладачем “Основ композиції” на кафедрі проектування інтер’єрів ЛДІПДМ. З 1962 року брав участь у виставках. Активно працював у станковій і книжковій графіці.
Мирон Яців оформив понад 50 книг, створив проекти військової атрибутики та одностроїв для сучасного війська, брав участь у розробці проектів грошових знаків України, працював у жанрі екслібрису, оформлення музейних експозицій та виставок, виховав цілу плеяду сучасних художників.
Роботи Майстра зберігаються в родині, а також збірках багатьох музеїв, зокрема – Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові.
Володимир Гамаль. Дмитро Вишневецький
ВОЛОДИМИР ГАМАЛЬ – український скульптор, працює в ділянці монументальної та станкової скульптури.
Народився в 1948 році у місті Чернівцях. Закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва та відділ скульптури Естонського державного художнього інституту в Талліні.
Учасник міжнародних та загальнодержавних виставок. Роботи художника знаходяться у державних та приватних колекціях України, США, Канади, Німеччини.
Ярослав Юзьків. Козак Мамай
ЯРОСЛАВ ЮЗЬКІВ – український скульптор, працює в ділянці монументальної, станкової та дрібної пластики. Член Національної спілки художників України та Клубу Українських митців (КУМ). Мешкає у Львові. Викладає у Львівському коледжі декоративного та ужиткового мистецтва ім. І.Труша.
Ярослав Юзьків народився в 1955 році в місті Долина Івано-Франківської області. Творчу діяльність розпочав 1980 року, ще під час навчання у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва. Відтоді постійно бере участь у регіональних, загальнонаціональних і міжнародних виставках, конкурсах, симпозіумах, творчих пленерах.
Твори художника представлені у приватних колекціях в Україні й за кордоном, збірках музеїв і громадських організаціях.
Микола Опанащук. Михайло Грушевський
МИКОЛА ОПАНАЩУК – львівський графік і живописець. Заслужений діяч мистецтв України. Професор Львівської національної академії мистецтв.
Микола Опанащук народився 1947 р. в селищі Пулини поблизу Житомира. Навчався на відділенні килимарства Решетилівського професійно-технічного училища, а згодом вступив до Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва.
Мав 150 виставок малярства і графіки в Україні та за кордом, з них понад 30 персональних. Микола Опанащук став Лауреатом міжнародної виставки у Польщі (1991), відзначений журі міжнародної виставки в Канаді (1991) і журі міжнародної виставки-бієнале в Польщі (1993), Україні (м. Львів, Весняний мистецький салон (2012; 2015; 2017).
Василь Семенюк. Михайло Грушевський
ВАСИЛЬ СЕМЕНЮК – український художник, працює в галузі живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва. Заслужений діяч мистецтв України, Народний художник України, член Національної спілки художників України . Доцент Львівської національної академії мистецтв
Народився 1957 року в селі Чорний Потік Івано-Франківської області. Закінчив Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова. Автор численних живописних композицій за мотивами творів В. Симоненка, Б.-І. Антонича, О. Ольжича та багатьох інших.
В п’ятницю, 20 серпня 2021 року, о 12:00 у Львівському історичному музеї (пл. Ринок, 6 виставкова зала, І поверх) відбудеться відкриття виставки “Символи Незалежності”.
Виставка «Символи незалежності» продовжує цикл заходів Львівського історичного музею, присвячених 30-літтю Незалежності України.
ХХ ст. стало часом найактивнішої боротьби українців за свободу і самостійність; 1991 рік увінчався остаточним утвердженням державної незалежності.
Провідним мотивом даного музейного проєкту виступають прагнення українців до свободи та боротьба за незалежну державу у ХХ ст. Автори виставки пропонують відвідувачу простежити шлях державотворення за допомогою музейних пам’яток, що пов’язані з національною символікою. Кожен народ має символи, які уособлюють його самобутність та національну єдність. Вони підносять його дух в боротьбі за власну самостійну державу та національне самоутвердження. До таких символів належать герб, прапор та гімн.
Символами незалежності стали й поети і політики, військові та священики, науковці та художники, що боролись за свободу народу, творчості та думки, віровизнання. Вони зуміли залишитись собою у часи бездержавності, зберегти свободу в собі та пронести її через життя.
На виставці представлені понад 200 пам’яток з 25-ти фондових збірок Львівського історичного музею: перші українські банкноти, оригінальні документи, раритетні відзнаки та нагороди, унікальні картографічні видання, світлини, особисті речі відомих громадсько-політичних діячів, представників духовенства. Значна частина представлених експонатів є результатом кропіткої пошукової, науково-дослідницької та реставраційної роботи музейників та демонструються вперше.
Куратор виставки: Андрій Музика, завідувач відділу ЛІМ “Музей історії Львова”.
Сьогодні, 19 серпня 2021 року, о 20:00 у концертному залі ENNIO EVENT SQUARE виступить LAURA MARTI.Це буде сольний концерт артистки, повідомляють організатори.
LAURA MARTI виконує джаз, етно, рок та поп, є співачкою, композиторкою, авторкою текстів. Учасниця міжнародних фестивалів: Leopolis Jazz Fest ( Alfa Jazz Fest), Jazz nad Odrą, Lotos Jazz Fest, Bielska Zadymka Jazzowa, Jazz Bez та інші.
«Українка з вірменським корінням та бразильським серцем, одна з найтемпераментніших співачок України, володарка оксамитового голосу, «Співачка року» за версією ELLE Style Awards, номінантка на звання «Проект Року», учасниця «Голосу країни — 11», українська джазова співачка, яка має найбільшу кількість колабораційний з відомими закордонними джазовими музикантами і найбільшу кількість авторських альбомів, везе до Львова свої найкращі пісні з попередніх альбомів і, звичайно, нові музичні сюрпризи», – зазначають організатори.
Лаура Марті
LAURA MARTI випустила п’ять авторських студійних альбомів, ще два – як запрошена гостя, має безліч синглів.
Окрім власних джазових та поп проектів, Лаура входить до складу Nataliya Lebedeva Trio та “Jazz in Kiev Band” Олексія Когана.
«За LAURA MARTI завжди цікаво спостерігати, тому що це харизматичний музикант, який ніколи не стоїть на місці і постійно експериментує в різних жанрах. Лаура – це і є музика в чистому вигляді. Живі виступи.
Лаура Марті
LAURA MARTI – це завжди безмежна шкала емоцій, потужна енергія, натхнення, любов, 100% якісна зі смаком Українська авторська музика», – запрошують організатори концерту.
Кожна львівська дільниця мала своїх злодіїв, які незрідка наводили жах на місцевих мешканців. На зламі 20-30-х років минулого століття на вул. Янівській (нині – вул. Шевченка) проживав знаний грабіжник Юзеф Коляса (1902 р.н.). За фахом він був слюсаром, але покинув своє ремесло і перейшов на злодійський хліб. Уміння і навички попередньої професії йому очевидно дуже знадобилися.
Тандем Коляси і Ванди Пілецької
1926 року Коляса познайомився зі знаною львівською кишеньковою злодійкою Вандою Пілецькою – вродливою блондинкою, у яку відразу ж закохався. Вони проживали у конкубінаті – їх поєднувало взаємне кохання та спільна “праця”. Коли Коляса пробирався у чиєсь помешкання, Ванда стояла на чатах. Коли ж Пілецька “працювала” на трамвайній зупинці, Коляса стоя поруч. Ванда передавала йому украдене, і він миттю зникав з місця події. Якщо б її зловили, то змушені були б відпустити, бо нічого украденого при ній не було.
Злодійський тандем протримався два роки. Коли сусіди запитували, чому вони не поберуться, Юзеф відповідав, що злодій, який впродовж свого життя бореться проти всього легального, не буде укладати легального шлюбу. Коляса зізнавався:
“Мені вистачає, що ми кохаємо один одного, і живемо як чоловік з жінкою… Зрештою, злодій не може одружуватись. Бувають періоди в його житті, коли він змушений свою коханку продати приятелеві. Зрештою, коли злодія закриють до “цюпи”, – для чого тоді, аби його коханка була зв’язаною з чоловіком і йому вірною?”
Вулиця Хмельницького на перетині із нинішньою вулицею Гайдамацькою. Фото поч. XX ст.
В’язниця і угода з Людвіком Греком
Позиція Юзефа Коляси щодо подружнього життя не була оригінальною. Так звичайно мислили у злодійському світі. Життєві перипетії диктували таку поведінку. Юзефа Колясу невдовзі спіймали при спробі проникнення в помешкання. Перебуваючи у в’язниці, він передав своєму приятелю, що може продати йому свою коханку разом з помешканням за ціну, яка б дорівнювала гонорару за оборону у суді. Його друг, Людвік Грек, званий “Сьвірком” (свірк, вар’ят; на львівській гварі – розумово обмежена або психічно хвора людина), давно вже мав плани на коханку Коляси. Коли ж підвернулась така нагода, він без вагань купив Ванду Пілецьку разом з помешканням, обіцяючи витягти Юзефа з ув’язнення.
Проте “Сьвірку” не вдалося виконати своє зобов’язання. Колясу засудили на 6 місяців суворого ув’язнення. Він був розгніваний на свого друга, звинувачуючи його у тому, що той не найняв кращого адвоката.
Шість місяців спливло швидко. Вийшовши на волю, Юзеф Коляса подався до помешкання своєї коханки. Там застав “Сьвірка” – між колишніми приятелями зчинилась сварка, яка швидко переросла у бійку. Грек отримав важке ножове поранення. Коляса утік в невідомому напрямку.
Подальша доля Коляси залишилась поза увагою тодішньої преси. Очевидно одне: традиція продавати коханку приятелеві була потенційно небезпечною для усіх учасників такої угоди.
В рамках Всеукраїнського фотографічного фестивалю “Львівські Фото Фестини 2021” у читальній залі Науково-технічної бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка» відбулась лекція, присвячена творчості видатного співзасновника спортового товариства «Україна», активного діяча пластового руху та спортивного товариства «Сокіл» Степана Гайдучка.
Під час свого виступу доктор історичних наук, доцент кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Андрій Сова розповів про актуальність та цінність фотоархіву.
Лекція «Фотоархів Степана Гайдучка як важливе джерело до вивчення листопадових боїв за Львів 1918 року»
― Чому я обрав саме цю тему? Через теперішню коронавірусну епоху питання війни відходить на другий план. Тому я й обрав військовий аспект і на основі фотоархіву Степана Гайдучка показав маленький епізод з історії України ― листопадові бої за Львів 1918 року. Усе це через призму українських фотографів Теодора Яцури та Івана Боберського. Саме ці світлини збереглися в архіві Степана Гайдучка, ― каже спікер.
Організатор Львівського фотографічного фестивалю «Фото фестини 2021», колекціонер і фотограф Роман Метельський прагне активізувати українське минуле саме через призму фотографії.
― Сьогодні ми розпочинаємо третій Всеукраїнський фотографічний фестиваль “Львівські Фото Фестини 2021” із лекції Андрія Сови. Пізніше у читальній залі Науково-технічної бібліотеки Львівської політехніки відбудеться лекція-спроба подати відоме (світло) й невідоме (тінь) фото Бережан 1865–1930 «Світло й тінь фотолітопису старих Бережан» Миколи Проціва. Це надзвичайно цікава подія, яка варта уваги, ― розповів організатор.
Лекція «Фотоархів Степана Гайдучка як важливе джерело до вивчення листопадових боїв за Львів 1918 року»
Головна мета фестивалю ― популяризувати фотографію та історичні світлини. Роман Метельський зазначив, що навіть серед науковців фотографія є недооціненою. Мало хто вважає, що світлини ― це окремий документ, який вартий уваги. Фотографія набагато більше дає нам зрозуміти ― показує тисячі сторінок спогадів.
Андрій Сова вважає, що потрібно показувати всі історичні здобутки, які розміщені в архівах і саме через це є маловідомими.
Лекція «Фотоархів Степана Гайдучка як важливе джерело до вивчення листопадових боїв за Львів 1918 року»
― Фотографія ― це колосальне джерело, яке, на жаль, сьогодні не завжди беруть до уваги сучасні дослідники. Ми розуміємо, що зараз через певні економічні чинники книги випускають без світлин. Тож потрібно популяризувати вивчення українського минулого, ― додав історик.
Також під час фестивалю «Фото фестини 2021» із 16–21 серпня 2021 року відбудуться лекції відомих науковців та митців, фотовиставки, воркшоп із оцифрування аматорських та професійних кіноплівок, вечір документального кіно «Кінохроніка Нашої Незалежності» та «Ретро Фото Паті».
У місті Лева є тільки одна кам’яниця, фасад якої прикрашає скульптурне зображення… дикого кабана. Розташований цей наріжний будинок на вулиці Євгена Гребінки, № 8, неподалік...
