З чого починався Пласт у Львові?

1317
З чого починався Пласт у Львові?

Цього року минає 110 років від заснування української скаутської організації «Пласт» у Львові. У сьогоднішньому матеріалі розповімо про початки пластової організації, а саме перші місяці її діяльності.

Іван Боберський, який працював професором Академічної гімназії у Львові і на той час був головою українського гімнастичного товариства «Сокіл-Батько», стояв біля витоків створеного 1911 р. у Львові «Пласту», що відіграв важливу роль у формуванні української тіловиховної традицій. За його прикладом Олександр Тисовський, Петро Франко, Іван Чмола та інші громадські діячі почали прискіпливіше ставитися до методів виховання молоді. Традиційну виховну методику критикував Олександр Тисовський у статті «З думок чудака», опублікованій 1911 р. у львівському виданні «Діло». На його переконання, тодішня школа лише вчила, але не виховувала. У цьому ж виданні 2 грудня 1911 р. з’явилася стаття Петра Франка «Пластуни», в якій коротко були описані звичаї, побут і подвиги козаків-пластунів Кубані, а також історія створення та поширення скаутського руху в Англії. За інформацією Петра Франка, скаутів в Англії налічувалося близько 1 мільйона, а книга очільника цього руху Роберта Бейден-Повелла «Scouting for Boys» («Скаутинг для хлопців») була видана 1908 р. накладом 200 тисяч примірників.

Іван Боберський – голова українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько”. Львів, листопад 1912 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).
Іван Боберський – голова українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько”. Львів, листопад 1912 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Спостерігаючи за розвитком скаутського руху в різних країнах світу, Іван Боберський та його однодумці вирішили створити подібну організацію для української молоді. Поступово ця ідея почала наповнюватися конкретним змістом і набувати конкретної форми. Ось що з цього приводу писав один із керівників та активістів «Пласту» Северин Левицький: «Організація Пласту почалась у Львові. Справа охоплення молоді окремою організацією, скерування її в русло, корисне для виховання на початку другого десятиріччя ХХ стор[іччя], була дуже актуальна. Вона полонила увагу не тільки політичних угрупувань, а й знаних педагогів. Організацію [Пласт] попередила широка прилюдна дискусія в пресі у журналах «Діло», «Наша Школа» і т[аке] п[одібне], в якій забирали голос такі особи, як проф[есор] Михайло Грушевський, проф[есор] Іван Боберський, проф[есор] Василь Панейко, проф[есор] Олександер Тисовський, а, крім того, цілий ряд молодих студентських діячів. Деякі з дискутантів вказували конкретно на нову форму, організацію Скавтинґ, яка, вийшовши з Англії, почала охоплювати широкі кола європейської молоді.

Петро Франко – ініціатор і співзасновник української скаутської організації «Пласт». Світлина опублікована у книзі: Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
Петро Франко – ініціатор і співзасновник української скаутської організації «Пласт». Світлина опублікована у книзі: Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.

У шкільному році 1911–1912 троє осіб, незалежно одна від одної, приступило до організування української молоді. Це були два молоді педагоги – Олександер Тисовський в головній українській гімназії у Львові і Петро Франко у філії української гімназії там само – та студент філософічного факультету [Львівського] університету Іван Чмола, який діяв серед молоді всіх середніх шкіл Львова, між ними й жіночого учительського семінара У[країнського] П[едагогічного] Т[овариства]. Усі вони взяли за основу англійську скавтську систему виховання через життя у природі і надали їй більш чи менш глибокого національного характеру. В усіх трьох виходило воно дещо різно, залежно від завдань, що їх вони ставили собі як найперші, основні. Новій організації дано назву «Пласт», щоб пов’язати з «козацькою» українською традицією. «Пластунами» називано на Січі спершу запорожців, які виходили на риболовство і на добичу звірини. Пізніше, в чорноморсько-кубанському війську, пластунами звали чати на ворога, які мали вистежувати його непомітний підхід у степовій, чорноморській, чи гірській кавказькій місцевості. Мавши на увазі обидва ці роди діяльности, треба було, отже, позначити назвою ті вміння (знання природи, швидкий розум, гарт духа та тіла тощо), які мали характеризувати юнака-пластуна. […] [Петро] Франко надавав ваги передусім тіловихованню і дисциплінуванню розуму й тіла через пластові ігри. Він і є поруч проф[есора] Івана Боберського, першим автором виданих ним «Пластових ігор» і реалізатором їх на терені перших пластових гуртків».

Олександр Тисовський – ініціатор і співзасновник української скаутської організації «Пласт». Світлина опублікована у книзі: Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
Олександр Тисовський – ініціатор і співзасновник української скаутської організації «Пласт». Світлина опублікована у книзі: Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.

Ознайомившись із засадами англійського скаутингу, Іван Боберський, Олександр Тисовський, Петро Франко та Іван Чмола створили нову виховну організацію, якій надали української сутності. Щодо історії появи назви «Пласт», досі нема одностайної думки. За інформацією Степана Гайдучка, поданою 1929 р. у додатку до львівського часопису «Новий час» – «Пластовому прапорі» та 1937 р. у часописі «Сокільські Вісти», на слово «пластун» натрапив Петро Франко і запропонував його як назву членів нової організації Іванові Боберському під час однієї з нарад у товаристві «Сокіл-Батько»: «Вічно темнаве подвіря будинку «Дністра» у Львові при вул[иці] Руській ч[исло] 20 нас не відстрашувало. Навпаки, притягало в свої лябіринти і катакомби. Нас манила домівка Сокола-Батька з її крученими сходами й в р. 1911 ми вже були старими соколами [Петра Франка прийнято в члени товариства «Сокіл-Батько» 22 червня 1910 р., Степана Гайдучка – 8 жовтня 1910 р., Олександра Тисовського – 20 вересня 1913 р. – А. С.]. За нами була вже підготовча праця до першого краєвого здвигу[відбувся 9–10 вересня 1911 р. у Львові. – А. С.].

Іван Чмола – ініціатор і співзасновник української скаутської організації «Пласт». Світлина опублікована у книзі: Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
Іван Чмола – ініціатор і співзасновник української скаутської організації «Пласт». Світлина опублікована у книзі: Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.

Притягали нас щовечора особи Івана Боберського, Сеня Ґорука, які кували пляни, ділилися з нами думками й наших думок не нехтували. Ще сьогодні виразно горить спомин про один з останніх вечорів десь у листопаді 1911 р. Проф[есор] [Іван] Боберський стоїть біля бюрка [Сеня] Ґорука, а Петро Франко, що прозвав себе Ред бой-ом [«red boy» – псевдо Петра Франка. – А. С.] (в противенстві до Блю-бой-а [«Blue boy» – псевдо Степана Гайдучка. – А. С.]), став «вертіти дірку» в мізку проф[есора] [Івана] Боберського, щоб цей винайшов назву на «Skauting». Треба знати, що проф[есор] [Іван] Боберський мав велику пристрасть винаходити власні вислови на чужині. (Цілком доцільне, бо послуговуватися чужими словами свідчить про убожество рідної мови. Так само як тепер, так само і в тодішніх часах сокільство держало руку на живчику новин у фізичному вихованні в Европі, щоб доцільні новості пристосувати для добра українського народу. Між нами падали пробні назви на «Skauting». В одних викликували сміх, у других – арґументи оборони. І в розгарі балачки пригадав собі Петро Франко, що в школі стрічався з відповідною назвою. Ясна річ, що перекрутив її та вже другого дня прийшов з назвою «Пласт». Чи знайшов її в книжці, чи радився свойого Батька [Івана Франка], – не знаю)». Подібними спогадами ділився і професор Академічної гімназії у Львові соратник Івана Боберського Мирон Федусевич. Натомість Мирон Заклинський стверджував, що назву «пластун», що виводиться від кубанських козаків-пластунів запропонував Петрові Франкові його батько Іван Франко.

Пластовий гурток при товаристві «Сокіл-Батько», впорядник Степан Гайдучок. Зліва направо – 1-й: Михайло Чіх, 2-й: Євген Носковський. Львів, весна 1912 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).
Пластовий гурток при товаристві «Сокіл-Батько», впорядник Степан Гайдучок. Зліва направо – 1-й: Михайло Чіх, 2-й: Євген Носковський. Львів, весна 1912 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Дещо інша, переконливіша, точка зору (до якої схиляється автор цих рядків) викладена у спогадах одного із засновників організації «Пласт» Олександра Тисовського: «Ведучи таку [пластову] працю з моїми учнями поза шкільним навчанням [в Академічній гімназії у Львові], я не був свідомий того, що на таку працю треба б мені мати дозвіл дирекції гімназії. Програми сходин наших гуртків я вивішував на коридорі нашої школи. Інші учні, нечлени гуртків, читали ці оголошення, росло зацікавлення нашою працею, а із сторони дирекції не було ніяких заперечень, виглядало так, що вона приймала це мовчки до відома. Зате у конференційній залі інші учителі, як Іван Боберський, Мирон Федусевич, Юліян [насправді Северин. – А. С.] Лещій, часом говорили зі мною і між собою на тему моєї праці з учнями поза обов’язковими годинами навчання. Пригадую собі, що один раз при нагоді таких розмов, Лещій, який був запасним старшиною австрійської армії, висловив погляд, що треба б хлопців також «муштри» вчити. Загально ж всі вчителі апробували мою працю і висловлювали побажання, щоб «Тисовський тим дальше займався». При одній нагоді розмова зійшла на те, як мою організацію учнів назвати, щоб їй присвоїти українську назву, що була б наближена значенням до англійського слова «скавтінґ». А було це якраз після появи якоїсь статті у нашій пресі (її автора вже не пам’ятаю [йдеться про публікацію Петра Франка «Пластуни», яка з’явилася на сторінках часопису «Діло» 2 грудня 1911 р. – А. С.]) про життя кубанських козаків, т[ак] зв[аних] козаків-пластунів, які діяли в оборонній боротьбі проти кавказьких племен.

Пластовий гурток при товаристві «Сокіл-Батько», впорядник Степан Гайдучок. Зліва направо – 1-й: Михайло Чіх, 2-й: Євген Носковський. Львів, весна 1912 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).
Пластовий гурток при товаристві «Сокіл-Батько», впорядник Степан Гайдучок. Зліва направо – 1-й: Михайло Чіх, 2-й: Євген Носковський. Львів, весна 1912 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Іван Боберський, посилаючись на характер діяльности і потрібні вмілості цих козаків-пластунів, сказав, що і членів моєї учнівської організації треба б назвати пластунами, бо вони стараються виробити в собі вмілості, якими відзначалися козаки-пластуни. Назва, запропонована [Іваном] Боберським, подобалася і була принята, але виринуло питання як назвати власне саму організацію тих наших пластунів. На це [Іван] Боберський, який був, сказати б, спеціялістом у творенні термінів руханково-спортового життя, сказав: коли членами організації є пластуни, то їх організація повинна називатись просто «ПЛАСТ». Хоч слово «пласт» в українській мові має значення, яке не конечно відповідало б суті організації юнаків, молоді, то все ж ми це слово приняли і таким способом наш «Пласт» завдячує свою назву І[ванові] Боберському. Ведучи працю з моїми учнями як пластунами у гуртках, я вимагав від них, щоб вони добре вчились і щоб своєю поведінкою не давали причини іншим учителям нарікати, начебто праця у наших гуртках не дозволяє їм як слід присвячуватись науці в школі. Це могло б спричинити шкоду нашій пластовій праці».

Євген Лициняк у пластовому однострої. Осінь 1912 р. Світлина опублікована у книзі: Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
Євген Лициняк у пластовому однострої. Осінь 1912 р. Світлина опублікована у книзі: Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.

Для новоствореної пластової організації у 1911/12 н. р. у Академічній гімназії у Львові був досить складним, адже бракувало вишколених кадрів, не було пластової домівки та методичних посібників. Щоб якось заповнити ці прогалини, на основі англійських, німецьких і польських підручників було укладено методичний посібник, яким послуговувалися дванадцять пластунів 4-а класу під керівництвом Олександра Тисовського. Крім того, організація мала багато симпатиків. У філії Академічної гімназії «Пласт» розвивався під керівництвом Петра Франка. Йому допомагали Андрій Франко, Степан Гайдучок і Микола Мельник.

Андрій СОВА
історик

Джерела та література:

  1. Сова А. Внесок Івана Боберського у становлення організації «Пласт». // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. Збірник наукових праць. – Львів, 2014. – Вип. 15. – С. 85–95.
  2. Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт. ідеї Л. Крип’якевич; упоряд. Ю. Николишин, І. Мельник; літ. редактор І. Лемко. – Львів: Апріорі, 2014. – 268 с.
  3. Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
  4. Сова А. Як Іван Боберський в 1928 році з пластунами зустрічався // http://photo-lviv.in.ua/yak-ivan-boberskyj-v-1928-rotsi-z-plastunamy-zustrichavsya/ (дата звернення: 13.04.2018).
  5. Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512с.

Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.