додому Блог сторінка 276

Караванська влаштувала в Києві фешн-виклик і представила новий бренд (відео)

Existential Fashion Error
Existential Fashion Error

Відома українська дизайнерка Оксана Караванська представила свій новий проєкт у Києві, у відкритому просторі інноваційного парку UNIT.City. Унікальна фешн-подія під провокативною назвою Existential Fashion Error стала прем’єрою нового бренду Misstitchic – в колаборації із текстильним дизайнером Ксенією Уманською, випускницею London College of Fashion.

Existential Fashion Error – це концепт про моду як простий спосіб говорити про складні речі. Філософія колекції – ексклюзивна і водночас практична. Це Ready Couture. Свою відповідальність в моді Караванська бачить у створенні одягу актуального, такого, який існує поза часом та обов’язково має інтелектуальну складову.

Existential Fashion Error
Existential Fashion Error

– Це моє бачення трендового, але часто надуманого та ілюзорного поняття Sustainable-фешн, – каже Оксана Караванська. – Живемо у часи, коли інтровертність світу і людини в ньому досягли свого піку. Але наскільки етичною можна вважати моду у стосунку до навмисної модифікації тіла людини?

Existential Fashion Error
Existential Fashion Error

Утім, Existential Fashion Error – це не просто прем’єра нової колекції та  нового бренду Караванської, а непересічний соціальний проєкт на підтримку Благодійного фонду «КРАН» та його доброчинної  ініціативи «Будь потужною на 300W (omen)».

Existential Fashion Error
Existential Fashion Error

Фонд «КРАН» (https://www.kran.fund), який приймає складні виклики в благодійності, та фешн-виклик Караванської Existential Fashion Error об’єднались, щоб залучити нових партнерів до важливого соціального проєкту придбання роботизованого комплексу для відновлення ходьби тяжко травмованих бійців GЕ-O System Evolution, вартість якого – 288 000 євро (виробник – Reha Technology, Швейцарія) і підтримати ініціативу  «Будь потужною на 300W(omen)»: не купувати інвалідні візки, а ставити хворих на ноги.

Гостями дефіле без правил від Караванської в UNIT.City були колишній міністр фінансів України Ігор Уманський, народні депутати Олена Копанчук і Михайло Цимбалюк, колишній міністр культури Євген Нищук, народна артистка України Людмила Смородіна, телеведучі Катя Осадча, Ольга Фреймут з донькою Златою, Ігор Кондратюк, Світлана Вольнова, Ольга Грицик, співачка Анжеліка Рудницька, засновник Ukrainian Fashion Week Володимир Нечипорук та інші. Ведучою показу була Соломія Вітвіцька.

Галина ГУЗЬО

Більше, ніж просто концерт: у Львові відбудеться вечір французької музики та атмосфери

Більше, ніж просто концерт: у Львові відбудеться вечір французької музики та атмосфери

17 червня о 19:00 на даху !FESTrepublic відбудеться вечір французької музики та атмосфери  «Ville de l’amour». Організатори запевняють, що максимально відтворять атмосферу Парижа.

«Зовсім не обов’язково їхати в Париж, щоб насолодитися французькою атмосферою! Маємо ідею, як провести вечір у Львові, але відчути себе посеред Монмартру. Ми відтворимо атмосферу Парижа у Львові. Жодного плану, розслабляємося і відпочиваємо! Це буде більше, ніж просто концерт, це буде вибух французької романтики під зорями!», – зазначають організатори.

Музиканти подарують гостям коктейль з неймовірної суміші класичних творів із вкрапленнями джазових імпровізацій та шаленого драйву у стилі мануш.

«На сцені – чисто чоловіча команда! Легкий та неповторний вечір обіцяють неперевершені Ігор Гнидин – перкусії та ударні,  Віктор Янчак – акордеон, Тарас Видиш – скрипка, Андрій Бадюк – гітара, Сєрж Федорчук – контрабас. Програма складатиметься з творів Рішара Гальяно, Мішеля Леграна, Джанго Рейнхардта, Юбера Жиро, Стефана Грапеллі та ін», – йдеться у повідомленні.

П’ять причин, чому необхідно відвідати концерт «Ville de l’amour»:

  • на вас чекає романтичний вечір під відкритим небом з літнім дрес-кодом для “white party”;
  • звучатимуть найвідоміші шлягери французького кінематографу, циганський стиль мануш;
  • спеціальним гостем вечора буде фіналіст проекту «Голос країни» Аніс Еттаєб;
  • це буде не банальний джаз під відкритим небом, а концептуальний концерт із спеціальною програмою, де пересікатимуться шлягери поколінь,від Леграна до сучасних проектів, як ZAZ.
  • під час заходу відбуватиметься дегустація смачного французького вина та сиру.

З приємностей також втішний бонус для тих, хто дотримається дрес-коду. Цікавинкою вечора буде те, що гостей зустрічатимуть пантоміми.

Кількість місць обмежена відповідно до вимог карантину. Квитки можна придбати за посиланням: https://concert.ua/uk/booking/vechir-francuzkoyi-muziki-ta-atmosferi/

Захід відбудеться за підтримки Французького Альянсу у Львові.

Ольга МАСИМ’ЯК

Кілька фактів про діяльність організації “Пласт” у Бродах

Кілька фактів про діяльність організації “Пласт” у Бродах

Цього року відзначаємо 110-річчя від заснування організації “Пласт” у Галичині. Це товариство відіграло важливу роль у формуванні української еліти як в Україні так і в діаспорі. Вашій увазі представлено декілька фактів про діяльність “Пласту” в Бродах у другій половині 1920-х років.

У 1920-х рр. важливою складовою молодіжного руху у Галичині був “Пласт”. Згідно його статуту метою організації було: “а/ співділання з родиною й школою у вихованні молоді в напрямі вироблення у неї характеру, витревалости, карности почуття обовязку, точности, самостійности, зарадности, ввічливости та замилування до ощадности, розвитку її умових спосібностей і фізичної справности, пізнавання природи, заправлювання до суспільної праці й несення другим помочі та до науки ремесла, пластових умілостей і пожарництва. б/ ширення серед суспільности знання ідей та основ скавтінґу, як також пластового способу життя”. Для кращого ведення роботи й контролю над пластовими відділами Галичину поділено на округи. На чолі кожної округи поставлено Окружну Пластову Команду (ОПК). Спочатку ОПК об’єднували полки, які складалися з декількох гуртків. У 1924 р. поділ на полки було скасовано. Замість них введено курені. До складу куренів входило кілька гуртків. Однак їхня кількість була меншою, ніж у полках. З огляду на це, деякі полки довелося поділити на два курені. Всі пластові курені відносилися до трьох Уладів: Улад Українських Пластунів Юнаків (УУПЮ), Улад Українських Пластунів Новаків (УУПН), Улад Українських Старших Пластунів (УУСП). За підрахунками голови Верховної Пластової Команди (ВПК) у Львові Северина Левицького (псевда “Сірий Лев”, “Шерш”) у 1920–1930 рр. у Галичині і на Волині налічувалося 93 курені УУПЮ. Крім того у 1930 р. існували підготовчі курені, які не мали затвердженої нумерації.

У Бродах розвинули свою діяльність 85, 86 та 87 курені. Членами 85 та 87 куренів були хлопці, 86 – дівчата. Про діяльність “Пласту” в Бродах писали у своїх спогадах пластуни Маруся Завадівська, Надія Чума та Андрій Турчин. Найбільш інформативними є спогади Андрія Турчина. Але і в них є певні неточності. Зокрема про те, що курінь юначок отримав 87 число, насправді 86.

Володимир Мурський у пластовому однострої. 1930 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Володимир Мурський у пластовому однострої. 1930 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.

Об’єктивне висвітлення історії пластових гуртків та куренів у Бродах можливе із залученням документів. Увазі читача представлено 5 документів, які зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові у 389 фонді “Верховна пластова команда, м. Львів”.

Документ № 1 – це звіт 85 пластового куреня імені Богдана Хмельницького в Бродах за другий чвертьрік 1929 р. (датування – липень 1929 р.), № 2 – звіт 85 пластового куреня імені Богдана Хмельницького в Бродах за третій чвертьрік 1929 р. (5 жовтня 1929 р.), № 3 – звіт 85 пластового куреня імені Богдана Хмельницького в Бродах за перший чвертьрік 1930 р. (30 березня 1930 р.), № 4 – лист Северина Левицького до Володимира Мурського про реєстрацію 87 пластового куреня ім. Тимоша Хмельниченка в Бродах (7 травня 1930 р.), № 5 – лист Олени Панас до о. Олександра Бучацького (3 квітня 1930 р.). Кожен пластун у Бродах, з огляду на конспірацію, мав псевдо. За словами Андрія Турчина, – під псевдонімами ми виступали на протоколах сходин гуртка, кожний з нас старався заховувати пластову тайну. З огляду на це у документах № 1, № 2 та № 3 особи подані під псевдами. Встановити справжні прізвища всіх пластунів на разі є проблематичним. Однак, представлені документи дають можливість простежити історію “Пласту” в Бродах, поглянути по-новому на весь спектр досягнень та проблем.

Документи висвітлюють історію “Пласту” в Бродах за 1929–1930 рр. З них дізнаємося про те, що члени 85 куреня проводили вишкіл (впоряд, картографія, знакування та ін.), курінні та гурткові мандрівки, виголошували реферати на актуальні теми, готувалися до пластових іспитів, проводили заходи із вшанування національних героїв, організовували свята (наприклад “Свято Матері”) та ін. При курені існував “кружок есперантистів”, засновано споживчу крамницю, два спортові “кружки копаного м’яча”, гурток “Пугачів” мав свій хор. Брідські пластуни займалися футболом, часто проводили міжгурткові футбольні матчі. Курінь мав у наявності бібліотеку та спортивне спорядження. Члени куреня збирали гроші на пресовий фонд та будівництво “Пластового дому” для пластунів Львова, передплачували львівський пластовий часопис “Молоде Життя”, дбали про збільшення фондів курінної каси тощо. Пластуни планували закупити туристичне спорядження та поширити свою діяльність на Брідщині.

Виявлені документи, на жаль, не містять інформації про обставини та час заснування “Пласту” у Бродах. Ці документи, можливо, зберігаються у ЦДІА України у Львові та чекають, коли їх буде виявлено та введено до наукового обігу. Єдине, що наразі вдалося знайти про цей період – дві нотатки у “Записнику” (охоплює 1926–1929 рр.) голови Верховної Пластової Команди Северина Левицького. Перша: “Броди 1927/28 зал[ожив] Мур[ський] учит[ель] сем[інарії]”, друга: “85 ім. Б. Хм[ельницького] Б[роди] муж[еський] звяз[ковий] Мурмурандо 15/3.1929 [р.]”. Перша нотатка та спогади Андрія Турчина дають можливість зробити попередній висновок про те, що витоки “Пласту” в Бродах слід відносити не пізніше 1927 р.

З огляду на інформативну місткість, унікальність та історичну вагу публікую ці документи. Вони подані при збереженні лексичних і орфографічних особливостей. Розшифровані скорочення у тексті, ініціали, пропущені слова, підписи, наявність відбитків печаток позначені квадратними дужками. Опубліковані документи є цінним історичним джерелом, що дозволяють значно доповнити історію “Пласту” в Бродах у 1920-х рр.

Документи

Перша сторінка звіту 85 пластового куреня імені Богдана Хмельницького в Бродах за другий чвертьрік 1929 р. [Липень 1929 р.]. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Перша сторінка звіту 85 пластового куреня імені Богдана Хмельницького в Бродах за другий чвертьрік 1929 р. [Липень 1929 р.]. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.

№ 1

Звіт 85 пластового куреня імені Богдана Хмельницького в Бродах за другий чвертьрік 1929 р.

[липень 1929 р.]

 

85 Пл[астовий] Кур[інь] Броди.          ОПК ІІ        Видів 3/Х.[19]29 [р.]

         звіт                                                                                        [В. Кархут]

816/18 26/10.[19]29 [р.].

Звіт.

Пл[астовий] рік 18.                                                                        чвертьрік 2

  1. Число і назва Куріня, місцевість: 85 Пл[астовий] Курінь ім. Б. Хмельницького в Бродах.
  2. Звязковий: бр[ат] В[олодимир] Мурмурандо [Псевдо Володимира Мурського. З 21 січня 1921 р. він – член “Пласту”. – А. С.], ст[арший] пл[астун] 3 К[уріня] “Л[ісові] Ч[орти]”.
  3. Команда: 1) Курінний: Микола Сумаренко. 2) пластовий суддя: Леся Українка. 3) писар: Маркіян Голинський. 4) скарбник: Степовий Лев. К[о]м[ан]д[а] вибрана 16.VІ.1929. р.
  4. Число членів: 23 (двайцять трьох).
  5. Прибули до Куріня: 1) Мільйон Крутішко 16.ІV.1929. [р.]
  6. Відійшли з Куріня: 1) Карий Орлик, звільнений від обов’язків пластуна на власне бажання 26.VІ.1929. [р.].
  7. Пластові ступені:
  • прихильників – 2,
  • учасників – 16,
  • розвідників – 5,
  • скобів – 0.
  1. Іспити вмілости: ·/·
  2. Домівки немає.
  3. Майно Куріня:
    1. курінна бібліотека (доперла заснована), 10 книжок пл. видань,
    2. курінна каса – 30 зл[отих].
  1. Курінні установи –
    1. хор гуртка “Пугачів”,
    2. кружок есперантистів.
  1. Діяльність Куріня:

а) одна Курінна Рада 21.VІ.1929. [р.]. В програму входили справи поконання недогідностий, які загрожують існуванню брідського Куріня, справи збільшення акції приєднування на передплатників “Молодого Життя”, збирання значків і пуделок з пасти Левицької, способи збільшення фондів курінної каси, поширення кружка есперантистів і т. п.,

б) 29 гурткових сходин, 2 курінні прогульки, 3 гурткові прогульки. На сходинах приготовлялись брати до пластових іспитів та інших практичних вмілостий як рахівництво, есперанто, так само плекано музику і спів. На прогульках переводжень теренові вправи, картографію, знання дерев, знакування та пл[астові] гутірки. 11.V.1929. р. здало 7 сестер і 1 брат 1 пл[астовий] іспит. 12.V.1929. р. присягало 12 пластунів(-ок). 26.V.1929. р. відсвяткував Курінь “Свято Матері”. В програму входили декламації, впоряд, реферат, веселість і т. п.

26.VІ.1929. р. 4 братів здало 2 пл[астовий] іспит.

27.VІ.1929. р. здав 1 брат 2 пл[астовий] іспит.

26.VІ.1929. р. здало 6 братів 1 пл[астовий] іспит,

в) проекти і виконання:

  1. заложення хору – прийнято і виконано,
  2. заложення кружка есперантистів – прийнято і виконано,
  3. Читання “Історії України”, на гурткових сходинах – прийнято і виконано,
  4. проекти збирання лісничих ростин, в ціли збільшення курінної каси, виучування ріжних пластових вмілостей і т. п. – прийнято і виконано,

г) плян діяльности Куріння на будуче: Курінь має повести акцію поширювання пластової ідеї межи товаришами – не пластунами, акцію приєднування основників Пл[астового] Дому, перевести інтензивну акцію збірки металів, пуделок, значків і монет.

збирання лісничих ростин, приготовлення членів прихильників до 1 пл[астового] іспиту, а других до 2 та 3 пл[астового] іспиту, та до іспитів вмілости, поширення кружка есперантистів, курінної бібліотеки, хору. В тій ціли урадила Курінна Рада скликати курінні сходини на вакаціях в Підлисю та вислати кількох пластунів до обласного пл[астового] табору на Соколі. Інтензивнішим уліпшенням та згуртуванням життя, котре в своїх початках, займеться Курінна Рада на найблищих сходинах.

Скоб!

[Микола Сумаренко]                                                                 [Карий Вовк]
курінний                                                                               за писаря

звязковий.
Мурмурандо.

 

ЦДІА України у Львові. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 39. – Арк. 64–65. Мова українська. Оригінал. Рукопис.

Перша сторінка звіту 85 пластового куреня імені Богдана Хмельницького в Бродах за третій чвертьрік 1929 р. 5 жовтня 1929 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Перша сторінка звіту 85 пластового куреня імені Богдана Хмельницького в Бродах за третій чвертьрік 1929 р. 5 жовтня 1929 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.

 № 2

Звіт 85 пластового куреня імені Богдана Хмельницького в Бродах за третій чвертьрік 1929 р.

5 жовтня 1929 р.

85 Пл[астовий] Кур[інь] Броди.                             816/18

ч: 6

Звіт!

Пл[астовий] рік 18.                                                                        чвертьрік 3

    1. Число і назва Куріня, місцевість: 85 Пл[астовий] Курінь ім. Б. Хмельницького в Бродах.
    2. Звязковий: п. Мурмурандо, ст[арший] пл[астун] 3 К[уріня] “Л[ісові] Ч[орти]”.
    3. Команда: 1) Курінний: Микола Сумаренко. 2) пл[астовий] суддя: Леся Українка. 3) писар: Маркіян Голинський. 4) скарбник: Степовий Лев. К[о]м[ан]д[а] вибрана 16.VІ.1929. [р.].
    4. Число членів: 23. /двайцять трьох/.
    5. Прибули до Куріня: ·/·
    6. Відійшли з Куріня: ·/·
    7. Пл[астові] ступені:
  • прихильників – 2,
  • учасників – 16,
  • розвідників – 5,
  • скобів – 0.
  1. Іспити вмілости: 0.
  2. Домівки немає.
  3. Майно Куріня:

а) бібліотека – 10 пл[астових] Книжок,
б) Курінна Каса – 37.35 зл[отих].

  1. Курінні установи: ·/·
  2. Діяльність Куріня:

а) Курінна Рада. В програму входили: економічні справи Куріня, справи буд[ови] Пл[астового] дому, поширення Пласту, передплата “Молодого Життя” і т. д.,

б) 26.VІІ.1929. [р.] здав І іспит один брат,

в) До Обласного Пл[астового] Табору на Соколі вислав Курінь 4-ох братів,

г) Плян діяльности Куріння на будуче. Заложення пл[астової] кооперативи, пл[астової] Щадниці, купно шатра, побільшення бібліотеки, та поширення Пласту.

Броди дня 5/10.1929. [р.].                                                                     СКОБ!

За Курінну Команду
[місце печатки]

[Сумаренко Микола]                                                  [Маркіян Голинський]
курінний                                                                    курінний писар

Звязковий.
Мурмурандо.

ЦДІА України у Львові. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 39. – Арк. 63–63 зв. Мова українська. Оригінал. Рукопис. 

Печатка 85 пластового куреня імені Богдана Хмельницького в Бродах. 1929–1930 рр. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Печатка 85 пластового куреня імені Богдана Хмельницького в Бродах. 1929–1930 рр. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.

№ 3

Звіт 85 пластового куреня імені Богдана Хмельницького в Бродах за перший чвертьрік 1930 р.

30 березня 1930 р.

      1. Пл[астовий] К[урінь] Броди Броди, дня 30.ІІІ.1930 [р.]

ч. 39.

[Місце печатки]

Звіт.

Пл[астовий] рік 19.                                                                        Чвертьрік І.

      1. Число і назва Куріня, місцевість: 85. Пл[астовий] Курінь ім. Богдана Хмельницького в Бродах.
      2. Звязковий: п. Мурмурандо ст[арший] пл[астун] “Л[ісові] Ч[орти]”.
      3. Опікун: [п. Мурмурандо ст[арший] пл[пластун] “Л[ісові] Ч[орти]”.
      4. Команда:

а) Сумаренко Микола, курінний,
б) Леся Українка, пл[астова] правниця,
в) Степовий Лев, скарб[ник],
г) Голинський Маркіян, писар.

      1. Число членів: 65 (шістдесять пять), 22 заприс[яжених].
      2. Прибули до Куріня: 22 прихильників.
      3. Відійшли з Куріня: ·/·
      4. Пластові степені: 6 розвідчиків, 16 учасників, 43 прихильників.
      5. Іспити вмілости: ·/·
      6. Домівки немає.
      7. Майно:

а) бібліотека – 29 примірників,
б) кур[інна] каса – 150 зл[отих],
в) по гурткам спортові приладдя.

      1. Курінні установи:

а) сп[оживча] кооператива,
б) два спортові кружки (копаний мяч).

      1. Діяльність Куріня:

а) (Курінь зложив 4.ХІ.1929. [р.] вінок на могилі У. С. С.),
б) розпродаж 15 “Перших проб”, 5 Других і третих проб, 10 калєндарців “Скоб”, 10 “Гей гу, Гей га”, 10 прим[ірників] “Пластового Шляху”,
в) пренумерата 23 прим[ірників] “Молодого Життя”,
г) плян діяльности на будуче:

      1. відсвятковання одинайцятьліття повстання Укр[аїнської] Держ[ави], та зєдинення укр[аїнських] земель з початком квітня,
      2. відсвятковання 69 річниці смерти Тараса Шевченка – тоді само,
      3. скликання Курінної Ради дня 2.ІV.1930. [р.],

ґ) переведено анкети в Укр[аїнській] Бурсі, що до відступлення підвечерку на будову “Пластового Дому” у Львові – себто около 100 зл[отих] місячно почавши від 1.ІV.1930. [р.],
д) заложення споживчої крамниці,
е) міжгурткові спортові змагання в копаного м’яча.

Скоб!

За Курінну Команду

[Сумаренко Микола]                                                                 [Карий Вовк]
[курінний]                               [місце печатки]                           [за писаря]

[Мурмурандо]
[звязковий]

Звіт прийнято до відома.
На усне предст[авлення] зв’язкового
апробую розділ Куріня.
Новий Курінь носить назву
87 К[урінь] ім[ені] Тиміша Хмельниченка.
Опік[ун] і зв[язковий] той самий,
що у 85-ім.                                                    ч. 171/19
17/4.[1]930 [р.]
[місце печатки] [Северин Левицький]
звіт прийшов точно
[місце печатки] [Василь Кархут]

ЦДІА України у Львові. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 42. – Арк. 49–49 зв. Мова українська. Оригінал. Рукопис.

Пластова присяга брідських пластунів. Світлину опубліковано у збірнику: Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник / Редактор Богдан Зробок. – Броди, 1998. – Кн. ІІ. – С. 302.
Пластова присяга брідських пластунів. Світлину опубліковано у збірнику: Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник / Редактор Богдан Зробок. – Броди, 1998. – Кн. ІІ. – С. 302.

№ 4

Лист Северина Левицького до Володимира Мурського про реєстрацію 87 пластового куреня ім. Тимоша Хмельниченка в Бродах

7 травня 1930 р.

7 травня [19]30 р.

      • – – – – [Львів, вул.] Шашкевича ч. 5

До
Звязкового В. П. К.

cт[аршого] пл[астуна] скоба МУРСЬКОГО Володимира

в/ Бродах

У відповідь на звіт 85. К[уріня] УУПЮ в Бродах і на Ваше усне представлення В. П. К. годиться поділити 85. К[урінь] УУПЮ на Курінь шкільний і позашкільний.

Новоутворений Курінь зареєстровуємо як 87. К[урінь] УУПЮ ім. Тимоша Хмельниченка в Бродах. Опікун і звязковий ті самі, що в 85. Куріні.

Новоутвореному Куріневі бажаємо як найкращих успіхів у його пл[астовій] праці і здоровимо нашим

СКОБ!

За Команду УУПЮ:

Верх[овний] Отаман [Северин Левицький. – А. С.].

ЦДІА України у Львові. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 71. – Арк. 84. Мова українська. Копія. Машинопис.

Перша сторінка листа Олени Панас до Олександра Бучацького. 3 квітня 1930 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Остання сторінка листа Олени Панас до Олександра Бучацького. 3 квітня 1930 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.

№ 5

Лист Олени Панас до Олександра Бучацького

3 квітня 1930 р.

відписано 5/5.1930 [р.]

Броди. 3.ІV.1930 [р.]

Всечеснійший Отче Добродію

Команданте [йдеться про о. Олександра Бучацького. – А. С.]!

Прошу мені вибачити, що я приватним листом звертаюся до Вас Всечеснійший Отче з проханням у пластових справах. Але пластова ідея так мене опанувала, що я цілий рік живу споминами з таборового життя і надіями на слідуючий табор. Се мабуть тому, що в Бродах не можна займатися явно пластом, бо дирекція ґімназії ворожо відноситься до нього. Одиноким для мене полем до праці є Табор Новиків.

Длятого я вже в Підлютім згадувала, що бажалаби в слідуючім році заняти становиско впорядчиці, але Вс[ечеснійший] О[тче] Добродій недали мені тоді рішучої відповіди.

Можливо що Вс[ечеснійший] О[тче] Добродій сумнівалися, чи я розумію пластову карність, бо я не приняла заряду маґазину. Але я зробила се з обаву,що недам собі ради, бо не знала, що до мене буде належати, а при тім була ще хора по тяжкій ґрипі. Тепер я вже здорова і ніяких обовязків небоюся.

Крім обовязків звичайної впорядчиці моглаби занятися вправами, національними танками, співом, грами та забавами.

Дотого моя осьмилітна сестричка Дарця маєвелику охоту їхати до табору, а без мене перший рік булаби дуже несвоя.

Знаючи Доброту Вс[ечеснійший] О[тця] Добродія прошу ласкаво поперти моє прохання о приняття до Табору Новиків на впорядчицю і ласкаво мене повідомити чи можу приготовлятися.

Довідалася я, що в біжучім році Табор Новиків має бути поділений на два табори; хлопячий і дівочий.

Хоча мої спостереження немають тут ніякого значіння, то прошу приняти кілька моїх гадок.

Булоби се дуже добре, бо новики малиби більшу свободу, але поколи оба табори мають бути в одній будівлі в Підлютім, то тяжко погодити. Поодинокі табори малиби бути по однім місяци. Після мене, се рішучо закоротко. На Соколі се можливе, бо там приїздять вже карні пластунки котре добре знають пластове життя. Новики, є по найбільшій части діти малі, котрим тяжко привикнути до карности протягом дня, чи навіть двох. Приміром на се може бути тамторічний табор, а навіть з 1928 р. де поправду табор зачався щойно по тижни. Було то можливе в пять тижневім таборі,бо як раз на повний табор припало чотири тижні. А мимо то при відїзді всі жаліли що вже скінчився. В поділенім таборі подвійні видатки, все осібне, а табор ще добре не зачнеться, а тут вже мине чотири тижні. Може мої спостереження хибні, однак здається що не дуже. Поділ цей певно має бути з огляду на сподівану скіль[кість] зголошень, але сумніваюсь чи табор буде богато більший від тамторічного. З гори красненько дякую за рішення. Поздоровляю пластовим “Скоб” і цілую руки.

Панасівна Олена.

ЦДІА України у Львові. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 71. – Арк. 60–61 зв. Мова українська. Оригінал. Рукопис.

Андрій СОВА
історик

Джерела та література:

      1. Сова А. Декілька невідомих документів про “Пласт” у Бродах (кінець 1920-их рр.) // Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Матеріали шостої краєзнавчої конференції, присвяченої Дню пам’яток історії та культури 20 квітня 2012 року). – Броди: Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2012. – Вип. 5. – С. 127–133.
      2. Сова А. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
      3. Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512с.

Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com

Львів моторизований, або скільки коштував автомобіль у 1930-х роках

Автомобіль Citroen Six на львівській вулиці
Автомобіль Citroen Six на львівській вулиці

Наприкінці 1930-х років у Львові автомобіль все ще був предметом розкоші. Скільки коштував та хто міг дозволити собі розкіш придбати “залізного коня” сьогодні на сторінках Фотографій старого Львова.

В 1930-их роках львівський робітник заробляв близько 100-120 злотих на місяць, службовці заробляли від 200 до 350 злотих, вчитель 280 злотих, підпоручник і капітан війська польського відповідно 280 і 390 злотих.

Крім автосалонів, з найновішими автівками львів’яни могли познайомитись на щорічних Східних Торгах у Львові, де завжди був виставковий павільйон з авто найпопулярніших марок. Найновіші моделі можна було одразу купити, але забрати лише після закінчення виставки.

Десь між Львовом та Радимно.
Десь між Львовом та Радимно.

Згідно прайсу, відносно дешевий мінімалістичний “Fiat 500” коштував близько 3800 злотих. Схожий на нього австрійський “Steyr 50″ – 4250 злотих. За ціною ближче до 5 тис. злотих, можна було ще купити Fiat 508 , або Morris 8HP. Нова модель Peugeot 202 коштувала уже трохи більше 6 тис. злотих. А от за Opel Olimpia А (прототип першого”Москвича”) треба було віддати 6800 злотих.

Далі ціни росли із збільшенням розміру автівки. Найдорожчим з представлених був Mercedes 320, що коштував 33500 злотих, а це майже 10-річна зарплата службовця.

Автомобіль на львівських номерах в оточенні автомаматорів
Автомобіль на львівських номерах в оточенні автомаматорів

Поза тим, придбавши авто, треба було змиритись з немалими витратами на щорічний податок на автомобіль. Податок залежав від ваги автівки, за кожні 100 кг -15 злотих.
Втім ставку цього податку можна було знизити на цілих 60 %, якщо військові вважали якийсь автомобіль корисним для оборонних цілей. Тим, хто наважився скористатись такою пільгою, доводилось погодитись, що автомобіль буде вилучений військом, якщо почнеться війна.

Крім того, якщо авто використовувалось з метою комерції, то за кожне пасажирське місце сплачувалось по 100 злотих на рік.

Тут треба зауважити, що платники податків, як і сьогодні, любили грати в “цюцюбабки” з податківцями. Львівські (і не тільки) таксисти, яких доволі сильно “напружував” податок на пасажирські місця, знайшли “дірку” в законодавстві.

Автомобіль на львівських номерах в околицях міста
Автомобіль на львівських номерах в околицях міста

Виявилось, що коли зареєструвати своє авто як “dorożka samochodowa” (автомобільний візок), щось на кшталт “„dorożki konnej”, то податку цього можна уникнути . Цю “дірку” в надто заплутаному податковому законодавстві фіскали кинулись терміново затуляти. Причому робили це так активно, що справу після багатьох судових засідань розглядали аж у Верховному Суді. Вердикт був такий: в транспорті, що перевозить кілька людей і невеликий багаж, тип приводу (кінний, чи двигун) до уваги не береться, тому таксі платитиме такий самий податок, як і кінні екіпажі.

Також неминучими були витрати й на ремонти і технічне обслуговування, гуму, технічні рідини, та пальне. А вони були немалими, бо ненажерливі двигуни тягали авто по ненайкращих дорогах. В кінці 1930-х бензин коштував понад 60 грошів за літр, з яких третина йшла на податки.

Автомобільний павільйон на Східних Торгах у Львові
Автомобільний павільйон на Східних Торгах у Львові

Все це впливало на те, що лише багаті львів’яни і ті, що були впевнені, що їх високий заробок є стабільним, могли дозволити собі придбати нову автівку, а її наявність у львівській сім’ї сприймалась, швидше, як виняток, а не правило.

На світлинах виставковий павільйон на Східних торгах у Львові , та автівки львів’ян та мешканців околиць у 1930-х роках.

Гриць СОВКІВ

Львів’ян кличуть на благодійний показ фільмів Ореста Бачмаги (відео)

Орест Бачмага
Орест Бачмага

В неділю, 23 травня 2021 року, о 16.00 в приміщенні Центру міської історії (вул. Академіка Богомольця, 6) відбудеться благодійний показ фільмів Ореста Бачмаги.

Орест Бачмага, кіноаматор, митець та винахідник, потребує допомоги. Минулого тижня з паном Орестом сталась неприємна пригода і він опинився у лікарні з черепно-мозковою травмою, переніс операцію і зараз перебуває у комі.

В конференц-залі можемо розмістити обмежену кількість людей, тому, будь ласка, зареєструйтесь: http://bit.ly/bachmaga-films

Також всі охочі можуть допомогти перерахувавши гроші на картковий рахунок в Приватбанку: 5457 0822 2046 5244 (Олена Буйвідт)

Минулого року Міський медіаархів Центру оцифрував 10 фільмів пана Ореста і відтоді ми показували їх і у Львові, і на інших міжнародних подіях. Зокрема на Ars Electronica та DocuDays.

Попри те, що Орест Бачмага знімав свої фільми на піку популярності кіноаматорства в 1970-80-х рр., його роботи вирізняються уважністю природи, деталей навколишнього світу, а також технічною скрупульозністю. Власне природа і спостереження за її змінами є головною темою для автора. Водночас його захоплення технологією відкривають незвичний спосіб балансувати між живим світом та технікою. Фільми дають можливість Оресту Бачмазі показати свій спосіб взаємодії з навколишнім середовищем поміщаючи себе, або власний погляд у центр сюжету.

В неділю ми переглянемо фільми “Барви літа”, “Все це поки ще існує”,”Мої вихідні”, “Пепе”, “Невидимка”, “Історія якої могло не бути”, “Homo Sapiens”, “Портрет”.

Олександр МАХАНЕЦЬ

“Їхня смерть була найгарнійшим вінцем їх життя”, або легенда про печери у Страдчі

Лєґенда про печери у Страдчі

Сьогодні хочемо познайомити читачів із легендою про Страдчанську печеру (розташована біля села Страдч Яворівського району) – пам’яткою природи у якій ще за княжих часів був печерний монастир.

Легенда була опублікована у безоплатному двотижневому додатку до газети Івана Тиктора “Новий час” – “Туристика і краєзнавство” (число 1, лютий 1925 р.), який видавав орган українського туристично-краєзнавчого товариства “Плай”, а впорядковував Іван Крип’якевич (текст опублікованої легенди подаємо оригінальним).

Титул видання "Туристика і краєзнавство"
Титул видання “Туристика і краєзнавство”

Лєґенда про печери у Страдчі

(біля Янова під Львовом)

Найдавніший опис печер у Страдчі під Львовом зладив Вячеслав Залєський, відомий видавець великого збірника народніх пісень; в його статті, поміщеній в альманаху Der Pilger von Lemberg на 1923  р. (с. 37-38) п.з. Die Höhle bel Janow im Lemberg Kreise, записана також лєґенда про початок печер.

«Нещодавно померший в Бозі парох тутешньої церкви на горі, найстарший із старців в селі, оповідав мені на основі переказу 10-льтнього селянина, який той знову дістав від свойого прадіда, таке:

Антоні Ланге. Страдч, поч. ХІХ ст.
Антоні Ланге. Страдч, поч. ХІХ ст.

«Околиця печери складалася колись з величезних лісів, в яких жив всякий звір. У сусідньому містечку (Городку або Янові) жили два брати, що були незвичайно віддані ловам; раз гнали вони з ріжних сторін за двома великими рисями і, йдучи за їхніми слідами, натрапили на сю печеру. Вони не відважилися війти туди, але чатували при вході так довго, аж рисі вийшли, і застрілили їх. Опісля вони розслідили печеру, побачили, що вона надається чудово на захист для звіра, і побудувалися тут. Біля них зібралося більше людей, так постало село, яке від обох стрільців названо Стрілиськами.

З часом ліс в околиці ставав все рідшим; показалося, що місце надається добре під людські оселі, бо було багато піль і лугів, лісів та здорової паші для худоби. З віком змінилася вдача і уподобання обох братів і їхні уми звернулися до святих річей. Вони стали монахами василіянами, що тоді ще не мали означеного правила, та проживали у лісах та таких печерах; ізза сухости вони вважали печери пригожим мешканням. Вони скликали кількох таких братів і ті прийшли охотно, бо тут дбали про все, що було їм потрібне. І так вони зайняли печеру. У лівій каплиці, де бачите чотирикутний камінь, відправляли богослуженнє і там знайшовся також сей образ Христа».

польського тижневича Przyjaciel Ludu за 1841 р. Гравюра Б. Ж. Стечинського "Частина печери у Страдчі"
З польського тижневича Przyjaciel Ludu за 1841 р. Гравюра Б. Ж. Стечинського “Частина печери у Страдчі”

І тут шановний старик показав образ на полотні густими олійним фарбами, що сильно почорніли, він зображав Христа на хресті, – зрештою образ не заслуговує на згадку з виїмком того, що був знайдений у печері.

«Як пізнійше св. Василій дав правила чинові, збудовано їм церкву на тім самім місці, де вона стоїть дотепер; церква була деревляна;  широкі двері були з одної дошки; стіна складалася в гору з пятьох сильних липових дощок.

Вхід до Страдчанської печери. Джерело: Вікіпедія
Вхід до Страдчанської печери. Джерело: Вікіпедія

Печера стояла тепер порожна. Коли в часах Жиґмонта ІІІ (1537-1632) Татаре напали на наш край і спустошили Львів, – переходили туди на Городок; де є тепер дорога, тоді був ще густий ліс. Серед загальної трівоги до сеї печери заховалося понад 2000 людей. Рабівники переходили і не добачили нещасних; тоді кількох людей відважилося вийти. На щастя переїздив туди один Татарин, до нього стрілили, але не влучили. На його крик завернули инші Татаре, вони не війшли до печери, але підложили при вході великий огонь і підсичували його соломою; дим пішов до печері і всі. Що  там були, подусилися.

Побожні монахи на горі хотіли прийти своїми слабими силами на поміч нещасливим. У священичих ризах, з хрестом попереду, вийшли вони проти дикунів, щоби наклонити їх, щоби залишили свою нелюдську жорстокість.

Страдчанська печера. Джерело: explorer.lviv.ua
Страдчанська печера. Джерело: explorer.lviv.ua

Тоді Татаре сказали: вашою кровю мусите загасити огонь – і зрубали голови тим, що сповняли обовязок християнських священиків . Їхня смерть була найгарнійшим вінцем їх життя.

«Від сеї страти називають се місце Страдчем. – Стільки я знаю від стариків сього села» – закінчив шановний старець».

Увічнення пам’яті Стефанії Павлишин (відео)

Увічнення пам’яті Стефанії Павлишин

У цей день, 20 травня 1930 року народилася СТЕФАНІЯ ПАВЛИШИН — музикознавець зі світовим ім’ям, доктор мистецтвознавства, професор, член правління Національної Спілки композиторів України, почесний академік Національної академії мистецтв України.

Стефанія Павлишин
Стефанія Павлишин

Пригадую 20 травня 2020 року… Через карантинні обмеження не було гучного урочистого вшанування 90-ліття вченої. Проте музична громадськість, її колеги, друзі, колишні студенти щиро вітали її, використовуючи усі доступні засоби комунікації, соціальні мережі… У кожному привітанні лунали слова захоплення, вдячності, поваги, побажання довгих років життя і сподівання на «живу» зустріч. Ніхто тоді не міг уявити, що через декілька місяців ми попрощаємося зі Стефанією Стефанівною назавжди… 5 січня 2021 р. вона відійшла у Вічність.

Не стало людини, яка уособлювала мудрість, відвагу і правдивість, яка зуміла залишатися вірною своїм морально-етичним принципам, громадянській позиції навіть в умовах тоталітарного режиму. Ерудиція і принциповість, подиву гідна працездатність і цілеспрямованість, любов до природи, почуття гумору… Сукупність цих якостей творить портрет унікальної особистості музикознавця-педагога-лектора-критика, яка завжди перебувала в центрі подій культурно-мистецького життя не лише Львова, України, а й світу, надихала і спонукала до дії. Не пам’ятаємо її пригніченою чи розчарованою, а лише повною енергії і молодечого запалу. Такою залишиться у наших серцях.

Стефанія Павлишин у Музеї Соломії Крушельницької (відео)

Місцем останнього спочинку Стефанії Павлишин став Личаківський цвинтар у Львові. Її поховали при головній алеї, навпроти могили Соломії Крушельницької.

Місце останнього спочинку Стефанії Павлишин на Личаківському цвинтарі у Львові
Місце останнього спочинку Стефанії Павлишин на Личаківському цвинтарі у Львові

Декілька днів тому я дізналася, що друзі, колеги Стефанії Павлишин створили ініціативну групу, яка координує дії, пов’язані із спорудженням пам’ятника на могилі Стефанії Павлишин. Цю ініціативу підтримав Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові .  Адже Стефанія Стефанівна від перших днів його діяльності стала для працівників музею порадницею, щирою приятелькою, натхненницею в реалізації численних задумів. Я впевнена, що й інші інституції також підтримають цю гарну ініціативу.

Сьогодні, у день народження нашої дорогої професорки, хочу звернутися, передусім, до її колишніх студентів долучитися до збору коштів на спорудження надгробного пам’ятника Стефанії Павлишин на Личаківському цвинтарі у Львові.

Спільними зусиллями ми зможемо гідно вшанувати й увіковічити пам’ять про видатну особистість, яка усе своє життя віддала служінню високому мистецтву та вихованню музичної еліти.

Реквізити:

картка № 4149499386582116
Одержувач   БІЛАС ЛЮБОМИР МИХАЙЛОВИЧ
Рахунок № 26208900393720
IBANUA203052990000026208900393720
АТ КБ «ПРИВАТБАНК», КИЇВ, УКРАЇНА
В графі «Призначення» додатково написати «на пам’ятник проф. С. Павлишин»

Роксоляна МИСЬКО-ПАСІЧНИК
колишня студентка Стефанії Павлишин, старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

Анімаційна «Історія Гір»: проект Hutsul Planet – з прем’єрою трисерійної казки про гуцулів (відео)

Анімаційна «Історія Гір»: проект Hutsul Planet - з прем’єрою трисерійної казки про гуцулів

Story Of The Mountains / Історія Гір – це три анімаційні епізоди про гуцулів та Гуцульщину. Створений аніматорами із Коломиї, із Hutsul Art Production, міні-мульт-серіал – унікальний культурний продукт, який зміксував різні жанри: музику, анімацію, драматургію, театральне мистецтво.    

 «У прадавні часи, коли ще не було ні неба, ні землі… Бог створив Вогняне Колесо і гуцулів. Сказав їм: крутіть Сонце безконечним арканом і передавайте той дар з покоління у покоління: від батька – до сина», – так розпочинається «Історія Гір». І червоною ниткою через усю розповідь проходить тема сили зв’язку поколінь, збереження традицій і любові до рідного краю.

Протягом квітня-травня проект Hutsul Planet презентував під власну музику у мережі три анімаційні серії – «Аркан», «Ой зацвіли фіалочки» та «Дзеркало життя». Менше, ніж за місяць, ці епізоди сумарно зібрали мільйон переглядів. Відтак прем’єра «Історія Гір» – це об’єднана однією казкою унікальна легенда Карпат – про гуцула Василечка із «Аркана», гуцулку Насточку із «Ой зацвіли фіалочки» та їхнє весілля із «Дзеркала життя».

Режисер-аніматор «Історії Гір» – Олег Турянський, художник-постановник – Ярослав Вандерер. Текстову частину проекту створила письменниця та журналіст зі Львова Марічка Крижанівська, а голосом казки став відомий коломийський актор Богдан Базилевич. Саундпродюсер – Ярослав Івасюк. Дизайн бренду Hutsul Planet – Ярослав Шкрібляк.

Hutsul Planet – номер один гуцульський проект у світі, мета якого берегти і транслювати гуцульську культуру на Україну та світ. В музиці Hutsul Planet наче оживають образи із легендарного фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Утім, Hutsul Planet – це не тільки про музику. Це масштабний культурологічний проект, діяльність якого поширюється на підтримку різних проявів гуцульської ідентичності.

Засновник та автор ідеї Hutsul Planet – Михайло Балух. На початку квітня проект випустив свій перший альбом The Music Of The Mountains / «Музика Гір». А на 4 червня заплановано реліз другої збірки – «Весняні Думи». На даному етапі проект співпрацює з відомим українським продюсером Юрієм Нікітіним. 

Галина ГУЗЬО

Найстаріша діюча лікарня Галичини або майже 240-річна історія Львівської обласної клінічної лікарні. Частина друга

Головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні, де колись розміщувався колегіум піярів. Сучасне фото 2018 р.
Головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні, де колись розміщувався колегіум піярів. Сучасне фото 2018 р.

В історії створення Львівської обласної клінічної лікарні значну роль зіграло два чернечі ордени – Боніфратрів та Піярів. Якщо перші іще в кінці XVII століття заснували шпиталь на Личакові і фахово займалися медициною, то другі, будуючи свою колегію, навіть й не думали, що з часом у її приміщення буде передислоковано шпиталь Боніфратрів та у ньому розпочне свою історію головний шпиталь Галичини, тепер – Львівська обласна клінічна лікарня. Про це, а також про розвиток лікарні у ХІХ столітті у другій частині нашої розповіді.

Історія Львівської обласної клінічної лікарні своїми коренями сягає кінця XVII століття – тоді обабіч сучасної вулиці Личаківської (вище перехрестя із вулицею Чехова) було засновано мурований костел Братів Милосердя (Бонифратрів). Львівський історик Денис Зубрицький так писав про це в описі подій 1690 року: «Цього року король Ян ІІІ (Ян Собєський – ред.) заснував при костелику Святого Лаврентія, тепер перетворений на військовий шпиталь, монастир Боніфратрів».

Дослідник історії Львова Ігор Мельник стверджує, що монастир та шпиталь Ян Собєський заснував іще раніше – у 1659 році іще будучи коронним хорунжим і яворівським старостою. Проте цей шпиталь і монастир зруйнували турки під час облоги Львова у 1672 році. Із 1687 року за проектом Шарля Бенуа почалася відбудова монастиря ордену Боніфратрів та шпиталю. Зауважимо, що Лю Перша сакральна споруда на цьому місці існувала із 1539 року – тут розміщувалася дерев’яна каплиця із чудотворним образом Святого Лаврентія.

Головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні. Фото із дрона. 2021 р.
Головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні. Фото із дрона. 2021 р.

Монахи-боніфратри (латиною – Ordo Hospitalarius Sancti Joannis de Deo, італійською – Fatebenefratelli) – це ченці-госпітальєри святого Івана Божого, яких іще називали «милосердні браття». Цей орден Римо-католицької церкви був заснований у 1537 році в Гранаді (Іспанія). Боніфратри дотримувалися уставу Святого Августина і сповідували обітниці бідності, чистоти і послуху, а також четвертої обітниці – допомоги хворим. Оксана Стадник, дослідниця історії медицини Львова, каже, що монахти-боніфратри наприкінці Середньовіччя були ченцями-шпитальниками, отож славилися найсучаснішою, як на кінець XVII століття медичною освітою. Боніфратри уміли виготовляти багато ліків із рослин та опікувалися божевільними.

Чернечий орден боніфратрів поширився за межі Іспанії завдяки брату Петру Соріано, який біля 1572 року відкрив лікарню в Неаполі (Італія), а через 9 років – у Римі. У 1586 році  папа Сикст V буллою «Etsi pro debito» надав братам-боніфратрам статус релігійного ордену.

Після того, як Галичина потрапила під владу Австрії, у 1784 році на базі шпиталю монахів-боніфратрів було створено військовий шпиталь, який існує і досі на цьому ж місці – зараз це Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, який зараз займає  територію між вулицями Личаківською, Чехова, Чернігівською та Академіка Миколи Кравчука. У 1890-91 роках було збудовано інфекційний корпус військового шпиталю у стилі «еклектика» із бароковим декором – він знаходиться праворуч від перехрестя вулиць Чернігівської та Нєкрасова. У 1970-х роках було збудовано великі багатоповерхові корпуси військового госпіталю.

Головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні. Фото зі сторони нижньої частини вулиці Чернігівської. 2018 р.
Головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні. Фото зі сторони нижньої частини вулиці Чернігівської. 2018 р.

Історія власне Львівської обласної клінічної лікарні розпочинається 30 червня 1783 року, коли австрійський імператор Йосиф ІІ підписав рескрипт про створення у Львові Загального шпиталю (Аllgemeinen Krankenhaus). Загалом у Австрійській імперії за указом імператора Йосифа ІІ було створено чотири загальні шпиталі – у Відні, Будапешті, Празі та Львові. Ці шпиталі створювалися за зразком шпиталю «Hôtel-Dieu de Paris». Власне до Загального шпиталю і було переведено монахів-бонифратрів, які на той час були чи не єдиною установою, яка здійснювала лікарський нагляд у Львові.

У Львові Загальний шпиталь отримав приміщення Колегії отців Піярів – найбільшої на той час будівлі Львова. Цікаво, що хоча фасад цієї будівлі виходить на вулицю Нєкрасова, вона має адресу вулиця Чергінівська, 7. Зараз тут головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні, в якому розміщено приймально-діагностичне відділення; відділення інтенсивної терапії, анестезіології та реанімації №1; а також відділення гемодіалізу, функціональної діагностики, кардіохірургічне, судинної хірургії та хірургічне № 1.

Коротко розповімо, хто такі були отці-піярі і як вони з’явилися у Львові. Католицький чернечий орден піярів (Ordo Clericorum Regularium Pauperum Matris Dei Scholarum Piarum) виник на основі школи «Schola pia» («Набожна школа»), яка існувала наприкінці 1590-х років. Засновником ордену піярів вважається Йосиф Каласанський. Статут ордену був затверджений на початку 1620-х років Папою римським Григорієм XV. Монахи-піярі зосереджували свою увагу на навчанні та вихованні молоді.

Костел Св. Лаврентія і шпиталь отців-боніфратрів при сучасній вулиці Личаківській на початку XVIII ст. Рисунок Ігоря Качора
Костел Св. Лаврентія і шпиталь отців-боніфратрів при сучасній вулиці Личаківській на початку XVIII ст. Рисунок Ігоря Качора

На території Польщі – Першої Речі Посполитої, отці-піярі з’явилися у 1641 році на запрошення короля Владислава IV Вази. У 1665 році була заснована Польська провінція піярів, а у Львові вони з’явилися в 1718 році. У 1748 році за ініціативи єпископа Самуеля Роха Гловінського (1703 – 1778 рр.) у Львові створюється навчальний заклад – «Collegium Nobilium», тобто Колегія Піярів.

Ідею єпископа Гловінського підтримав тогочасний король Польщі Август ІІІ. Дозвіл на будівництво приміщення конвікту видав Папа римський Бенедикт ХІV. Це будівництво і розпочалося на розі сучасних вулиць Нєкрасова та Чернігівської. Що ж до колегіуму піярів, то він розпочав діяльність у 1758 році і на початку розміщувався в орендованих приміщеннях.

Щодо авторства проекту головного корпусу Львівської обласної клінічної лікарні, то серед дослідників історії Львова тривають суперечки: одні дослідники історії Львова вважають архітектором колегіуму піярів Франческо Плаціді, інші – Якуба Фонтана. Щодо останнього відомо, що у 1743 році він будував «Collegium Nobilium» у Варшаві. Є припущення, що фасад костелу створив один із італійських архітекторів, а от корпуси зводив хтось із місцевих архітекторів, можливо Петро Полейовський. Будівля зведена у стилі пізнього бароко із елементами класицизму. Фасад костелу, облицьований каменем, до речі, схожий на фасад римської базиліки Сан-Джованні-на-Латерно архітектора Алессандро Галілеї. Будівля прикрашена портиком з трикутним фронтоном, на тимпані якого розміщено Всевидюче око, яке дехто вважає прихованим масонським символом.

Костел Св. Лаврентія і будівлі військового шпиталю. Фото 1894 року
Костел Св. Лаврентія і будівлі військового шпиталю. Фото 1894 року

Немає згоди і щодо того, коли саме почалося зведення колегіуму піярів. Частина дослідників вважають, що будівництво розпочалося у 1748 році, а центральна частина головного корпусу Львівської ОКЛ (облицьована каменем) була зведена уже в 1752 році. Інші ж дослідники кажуть, що 19 травня 1760 року було посвячено наріжний камінь костелу, який повинен був стати центральним елементом будівлі колегіуму піярів.

На початку 1760-х років будівництво колегіуму піярів зупинили через протест отців-єзуїтів. 18 червня 1764 року повторно заклали наріжний камінь «Collegium Nobilium» у Львові. У 1765 – 1776 році будівництвом колегіуму піярів керував Франциск Ксаверій Кульчицький, який на той час був майстром львівського цеху мулярів.

Треба зазначити, що єпископ Самюель Гловінський був дуже заможною людиною – йому належали землі в околицях Львова приблизно від сучасної вулиці Чернігівської аж до Підбірців. Для того, щоб отримати кошти на будівництво колегіуму піярів, Гловінський продав частину своїх земель. Місце для колегіуму він обрав на краю своїх володінь, якомога ближче до центру Львова.

Ескіз фасаду костелу колегіуму піярів. 1750-ті рр.
Ескіз фасаду костелу колегіуму піярів. 1750-ті рр.

До смерті єпископа Гловінського так і не встигли добудувати ліве крило будівлі (те, у якому зараз розміщується реанімаційне відділення і хірургічне відділення № 1), отож будівля, яка за первісним задумом мала нагадувати літеру Н, довший час не була завершена, що добре видно на літографії К. Ауера, яка датована 1837 роком. Головний корпус Львівської ОКЛ будо добудовано лише у 1850-85 роках із збереженням автентичного стилю – на той час в будівлі уже розміщувалася лікарня.

Після смерті єпископа Гловінського у 1778 році продовжувала діяти фундація його імені, яка фінансувала навчання талановитої молоді. Фундація Гловінського існувала довший час – зокрема за її кошти навчався відомий лікар-українець Мар’ян Панчишин (1885 – 1943 рр.), пам’ятник якому в 2000 році встановлено навпроти входу в головний корпус Львівської ОКЛ. Мар’ян Панчишин був відомим громадським діячем, членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка та головою Українського лікарського товариства. Мешкав він зовсім неподалік – на сучасній вулиці Кармелюка, 3 у власній віллі – зараз в цьому будинку знаходиться Музей медицини Галичини.

У 1773 році, після першого поділу Речі Посполитої, Галичина разом зі Львовом стала частиною Австрійської імперії, де правила династія Габсбургів. Імператрицею на той час була набожна Марія-Терезія, яка затвердила діяльність колегіуму піярів під назвою «Collegium Nobilium Theresianum», а такоє діяльність фундації Гловінського, яка виплачувала стипендії 12 небагатим вихованцям колегіуму.

Панорама Львова із зображенням будівлі Загального шпиталю (колишнього колегіуму піярів). Рисунок початку ХІХ ст.
Панорама Львова із зображенням будівлі Загального шпиталю (колишнього колегіуму піярів). Рисунок початку ХІХ ст.

Наступником Марії-Терезії на австрійському троні став імператор Йосиф ІІ, відомий своїм антирелігійним курсом. Відповідно до імператорських наказів, у костелів та монастирів відбирали землі та інше майно, які «неефективно використовувалися». За правління Йосифа ІІ було закрито багато храмів та монастирів, які було «перепрофільовано» в інші заклади. Не оминула така доля і колегіум піярів у Львові – у 1783 році його було перепрофільовано у державну лікарню – Загальний шпиталь. До речі, на цей момент налічувалося лише 9 ченців-піярів.

Паралельно із створенням Загального шпиталю, у 1784 році у Львові було відновлено роботу університету. На той час у ньому було 4 факультети – теологічний, правничий, філософський і медичний. Останній і став тою зерниною, яка дала початок розвитку львівської медичної освіти. Вже з початку діяльності медичного факультету навколо нього почали гуртуватися відомі вчені-медики. Загальний шпиталь у Львові став клінічною базою для медичного факультету університету – тут студенти-медики отримували практичні навички.

Цікаво, що не дивлячись за закриття колегіуму і ліквідацію у Австрії ордену піярів, сучасна вулиця Нєкрасова, обабіч якої розташовано більшість будівель Львівської ОКЛ, довший час носила назву вулиця Піярів – офіційно від 1871 року. У 1939 – 41 роках вона мала назву, дотичну до медицини – Академіка Павлова, За часів німецької окупації вулиця називалася на честь німецького вченого, засновника сучасної паталогічної анатомії та клітинної теорії, реформатора практичної медицини Рудольфа Вірхова – Вірховштрасе. «Другі совіти» дали вулиці, яка проходила повз найбільшу на той час лікарню Галичини, зовсім не медичну назву на честь російського поета Миколи Нєкрасова.

Будівля Загального шпиталю у Львові. Літографія К. Ауера, 1839 р.
Будівля Загального шпиталю у Львові. Літографія К. Ауера, 1839 р.

Після закриття колегіуму піярів будівля на Чернігівській, 7 не зразу була передана під Загальний шпиталь – деякий час тут розташовувалася тютюнова фабрика, яку дуже швидко перенесли у Винники. У Винниках тютюнова фабрика пропрацювала понад 200 років, тут виготовляли, зокрема, популярні колись сигарети «Львів» та «Magna».

На початках у Загальному шпиталі королівства Галичини та Володимерії було кілька відділень – для хворих, божевільних та породіль, а також невелике клінічне відділення, де могли навчатися студенти-медики Львівського університету. Із 1 червня 1785 року керівництво шпиталем обійняв протомедик. Утримання пацієнтів у всіх відділеннях здійснювалося за рахунок місцевого та крайового бюджетів, клінічне відділення фінансувалося урядом і отримувало дотації із навчального фонду.

За словами Ігоря Мельника у львівському діалекті ХІХ століття слово «піярі» було тотожним поняттю «божевільні», адже у вони утримувалися у спеціальному відділенні Загального шпиталю на вулиці Піярів. Лише у 1877 році на околиці Львова Кульпаркові було відкрито спеціалізований заклад для лікування божевільних. Відтоді із з божевільними асоціюється назва цього передмістя.

Із 1795 року у Загальному шпиталі почав працювати Франц Бабель де Фронсберг (1773 – 1841 рр.). У 1824 році він став директором цього шпиталю, а із 1834 – 1841 році, тобто до самої смерті – головним лікарем Загального шпиталю. Паралельно із лікувальною роботою Франц Бабель де Фронсберг із 1805 року викладав у Львівському університеті, він мав славу одного із найкращих лікарів Галичини свого часу.

Австрійський географ і статист В. Блюменбах у своїх працях подає інформацію про медичні заклади у Львові станом на 1822 рік. Він зазначає, що того року у Загальному шпиталі було проліковано 1411 пацієнтів, у шпиталі при монастирі сестер милосердя – 1764 пацієнти. У єврейській лікарні того року надали допомогу 622 пацієнтам. У Львові діяв шпиталь для перестарілих і убогих (хоспіс) на 38 осіб. Тогочасний військовий госпіталь у Львові був розрахований на 180 ліжок. Також у Львові тоді працювало 2 бальнеологічні заклади.

У середині ХІХ століття медики Львова об’єдналися у перше професійне співтовариство – у 1845 році була створена Асоціація практикуючих лікарів Львова, а у 1867 році постало Товариство галицьких лікарів.

Загальний шпиталь у середині ХІХ століття зазнав реформи – Вище Міністерство у Відні 19 січня 1854 року видало наказ № 15.236, за яким лікарня була реорганізована у Крайовий загальний шпиталь у місті Львові. В наказі зазначалося, що це заклад, «на який адміністрація львівського магістрату не може чинити жодного впливу, так як він є призначений не тільки для місцевих, але також для інших хворих». Починаючи із 1854 року клініка отримала назву Крайовий загальний шпиталь у Львові (польською –  Krajowy Szpital  Powszechny we  Lwowie).

Головний корпус Крайового загального шпиталю у Львові. Кінець ХІХ століття
Головний корпус Крайового загального шпиталю у Львові. Кінець ХІХ століття

Іще у 1850 році розпочалася добудова східного крила теперішнього головного корпусу ЛОКЛ на сучасній вулиці Чернігівській, 7. Однак коштів постійно не вистачало – добудова крила тривала 35 років – аж до 1885 року.

Із 1870 року до роботи у Крайовому загальному шпиталі у Львові було запрошено Сестер Милосердя, до обов’язків яких входив догляд за хворими. Також черниці працювали на кухні і у пральні.

У 1878 році було видано «Службову інструкцію», яка врегулювала стосунки між службами шпиталю, встановлювала контроль за якістю медичної допомоги хворим, запроваджувалися постійні чергування медичних працівників у відділеннях. Лікарів ця інструкція зобов’язала укладати наукові звіти щодо своєї роботи. У ті часи було розроблено норми харчування для пацієнтів на основі наукових спостережень. Працівники шпиталю для запобігання зловживаннями, знаходилися на повному бюджетному утриманні.

25 травня 1875 року Крайовий сейм Галичини ухвалив рішення про створення окремого лікувального закладу для божевільних на Кульпаркові – того ж року тут почалося будівництво корпусів лікувального закладу. Нова лікарня для божевільних була розрахована на 500 пацієнтів. У 1877 році в Крайовому загальному шпиталі у Львові відділення для божевільних закрили – всіх пацієнтів перевели на Кульпарків. У ті ж роки у Крайовому загальному шпиталі у Львові створили хімічну лабораторію та збудували прозекторій, пральню та лазню. Тоді ж лікарня отримала водогін, каналізацію та гасове освітлення.

Антон ЛЯГУШКІН 

Перелік джерел інформації:

  1. Зінчук О.М., Яворський І.Г. До історії клініки та кафедри інфекційних хвороб у Львові. // Актуальная Инфектология, № 3 (12), 2016, ст. 141 – 149;
  2. Кафедра неврології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Заснування, становлення, наукова діяльність. / Івасюк Г.,Негрич Т., Боженко Н., Криса В. – Львів: ЛНМУ ім. Данила Галицького, 2019 – 52 ст.;
  3. Кіцера О.О., Крук М.Б., Цимар А.В. Історія кафедри отоларингології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького./ Кіцера О.О., Крук М.Б., Цимар А.В. – Львів: ПП «Видавництво «БОНА», 2014 – 172 ст.;
  4. Кобза І., Чопяк В., Жук Р., Петров В. Трансплантація органів в Україні – історія в особистостях і подіях. // Праці наукового товариства імені Т. Шевченка. Медичні науки, 2018, ст. 25 – 32;
  5. Кухта В.С., Тарасов В.В. До історії медицини Львова. // Здоровий спосіб життя. Випуск 53, 2010, ст. 14 – 19;
  6. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. / Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. – Львів: Видавництво «Апріорі», 2009 – 528 ст.;
  7. Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова. / Мельник Б.В. – Львів: Світ, 2001 – 272 ст.;
  8. Мельник Б.В. З історії львівських вулиць. Випуск 1. / Мельник Б.В. – Львів: В0идавництво «Вільна Україна»: 1990 – 64 ст.;
  9. Мельник Б.В. З історії львівських вулиць. Випуск 2. / Мельник Б.В. – Львів: Видавництво «Вільна Україна»: 1990 – 48 ст.;
  10. Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. / Мельник І. – Львів: Центр Європи, 2008 – 384 ст.;
  11. Петришин О., Оліярчик Т. З історії шпиталів Львова: від притулків до лікарень. // Львівська пошта, № 68 (1827), 2016;
  12. Стадник О. Ретроспективний огляд інституцій соціального захисту в Галичині. // Український вісник медико-соціальної експертизи, №3 (13). 2014, ст. 47-67;
  13. Стадник О.М., Тріль О.В. Онкологія та радіологія у Львові: від перших кроків до становлення. // Український радіологічний журнал, том ХХІІІ, 2015, ст. 7 – 19;
  14. Стадник О. Лікарські товариства у Львові до 1939 року. / Стадник О. – Львів: «Видавництво «Аверс», 2017 – 160 ст.;
  15. Стадник О. Урологія у головному шпиталі Галичини. До 100-річчя урологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні. / Стадник О. – Львів: «Видавництво «Аверс», 2020 – 232 ст.

 

«INSO-Львів» запрошує на два грандіозні проєкти у межах 40-ого фестивалю “Віртуози”

Оркестр «INSO-Львів»
Оркестр «INSO-Львів»

Традиційно, на межі весни і літа, один з найстаріших та наймасштабніших українських фестивалів – Міжнародний фестиваль музичного мистецтва «Віртуози», – відбудеться у Львові впродовж 20 травня – 6 червня. Цього року фестивалю виповнюється 40 років.

«В рамках фестивалю оркестр «INSO-Львів» втілить, серед інших, два масштабні і безпрецедентні віртуозні проєкти, які символічно поєднають минуле й теперішнє. А найголовніше – ми всі матимемо можливість зустрітися в концертному залі з чотирма українцями, представниками музичної еліти світу, які своєю участю підтримують розвиток української культури», – говорить Іоланта Пришляк, голова правління оркестру «INSO-Львів».

– Як писав Річард Бах: «Кожна мрія тобі дається разом із силами, необхідними для її здійснення. Однак тобі, можливо, доведеться для цього добряче попрацювати». Десять довгих років очікування позаду, і ось незабаром наша мрія стане реальністю».

22 травня під час концерту «Віртуози 40. Новий Вектор» прозвучать прем’єри, що вразять своєю багатогранністю та загадковістю:

  • Ерньо Донаньї – Симфонічні хвилини для оркестру, ор. 36
  • Флоран Шмітт – «Трагедія Саломеї», для оркестру, ор. 50
  • Сергій Прокоф’єв – концерт для скрипки з оркестром номер 2, соль-мінор, op. 63
  • Золтан Кодай – Танці з Галанти

Ерньо Донаньї у своєму творі поєднує традиції Сходу і Заходу. Цього композитора називають угорським Брамсом.Флоран Шмітт – втілення французького романтизму. Шмітт також виявляє цікавість до Сходу, і його музика поведе слухача стежками між страхом і любов’ю, розпачем і надією.

Золтан Кодай повертає з небуття багатство угорської музичної культури і у такий спосіб створює новий індивідуальний композиторський стиль.

Сергій Прокоф’єв – давно відомий як майстерний композитор скрипкових концертів, огорне своєю лірикою та занурить у філософські роздуми.

Доторкнутись до цих музичних плодів, які показують ідеальність образів та яскраву лірику, увійти у захоплюючу невідомість, – публіка зможе завдяки академічному симфонічному оркестру «ІNSO-Львів» під батутою знаного європейського диригента Андрія Юркевича (українця за походженням і за переконанням) та за участі солістів: сопрано Софії Соловій (Україна-Італія) та скрипаля-віртуоза Олега Каськіва (Україна-Швейцарія), що грає на інструменті одного з найвидатніших скрипкових майстрів в історії – Джузеппе Гварнері, наданій йому на знак визнання високого рівня його музичної майстерності.

Квитки – https://soldout.ua/booking/421-virtuosos-40.-new-vector?lang=ua

29 травня концертом з ємкою та промовистою назвою Ukrainians – симфонічний оркестр INSO-Lviv наблизить Україну до українців, запросивши розділити з ним місію двох музикантів-зірок світової сцени класичної музики – диригента Кирила Карабиця та скрипаля Валерія Соколова.

Кирило Карабиць – один з найяскравіших представників молодого покоління диригентів України, головний диригент Борнмутського симфонічного оркестру (Велика Британія), українець, що давно і наполегливо прославляє нашу диригентську школу по всьому світу, а в Україну повертає забуті чи втрачені імена та шедеври нашої музики.

Валерій Соколов (Україна-Німеччина) – всесвітньо визнаний скрипаль, харків’янин, що віднедавна обійняв посаду художнього керівника Львівського оркестру «ІNSO-Львів». З моменту перемоги Валерія Соколова на Міжнародному конкурсі скрипалів імені Пабло Сарасате його ім’я не сходить з афіш по всьому світу. Тепер воно все частіше з’являється на афішах концертів оркестру «ІNSO-Львів» – фірмовими знаками якого вже  давно стали: співпраця з першокласними світовими музикантами та культурний продукт, вартий світового експорту.

Саме в такому фантастичному складі прозвучить програма, що подарує унікальну можливість почути, як українську душу бачать композитори інших країн: Йозеф Гайдн у Симфонії № 63 La Roxelane до мажор, Бела Барток у Концерті для скрипки з оркестром № 2, та Леош Яначек в рапсодії для оркестру «Тарас Бульба».

Наша культура цікава та загадкова, особливо для гостей з інших країн. Наша музика приваблює своєю мелодійністю, ліричністю, а часто і запальним характером. Тому в цьому концерті вона звучатиме вишукано і витончено – у подвійних варіаціях Йозефа Гайдна. Прямуватиме від темряви і безвиході до світла і щастя – у Бели Бартока. А у Леоша Яначека – підкреслить трагічність гоголівського сюжету.
Квитки – https://soldout.ua/booking/426-virtuosos-40.-ukrainians?lang=ua

Наталя МЕНДЮК

Названо номінантів Міжнародної премії імені Івана Франка – 2021

Названо номінантів Міжнародної премії імені Івана Франка - 2021

Завершила роботу Експертна рада Міжнародної премії імені Івана Франка. До Оргкомітету премії надійшли висновки від 43 вчених з 9 країн світу: Австрії, Італії, Польщі, Словаччини, США, України, ФРН, Хорватії і Чехії.

Члени Експертної ради оцінювали наукові роботи за трьома критеріями: наявність інноваційних та оригінальних підходів у дослідженні; концептуальність, системність та критичність дослідження;  міжнародний контекст і рівень наукового дослідження.

За результатами оцінювання наукових робіт найвищі бали отримали три праці, які номіновані на здобуття Премії у 2021 році:

  • «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі». Колективна монографія за ред. Альфредаса Бумблаускаса, Сальвіюса Кулявічюса (Литва) та Ігоря Скочиляса (Україна). Подання Українського католицького університету (м. Львів, Україна).
  • «Українки в ГУЛАГу: Вижити значить перемогти». Авторка ОКСАНА КІСЬ (Україна). Подання Українського наукового інституту Гарвардського університету (Кембридж, США).
  • «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)». Автор ЛЕОНІД ТИМОШЕНКО (Україна). Подання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (Дрогобич, Україна).

Праці номінантів охоплюють наукові дисципліни: історію, культурологію, рeлiгiєзнавство, сакральну архітектуру, антропологію, літературознавство, книгознавство та славістику.

Нагадаємо, що у цьому році на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка було подано 26 наукових робіт.

Ім’я лауреата Премії буде оголошено під час урочистої церемонії нагородження, яка відбудеться на батьківщині Франка, у Дрогобичі, 27 серпня – у 165-ту річницю від дня його народження.

Довідково: Міжнародну премію імені Івана Франка присуджують щорічно з 2016 року. Лауреати Премії отримують грошову винагороду та золотий знак.

Нагадаємо, у 2016 році Премію здобув Любомир Гузар, Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви. У 2017 році лауреатами стали професор Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів Міхаель Мозер та  академік, почесний професор Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій. У 2018 році перемогу здобула професорка Українського католицького університету та Українського вільного університету Ярослава Мельник та доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі. У 2019 році нагороду дістала докторка філології Міланського університету Марія Грація Бартоліні. У 2020 році лауреатом став професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ігор Сердюк.

Ольга НИЖНИК

Зі світу львівських книг. Їхні творці, володарі та дещо з закулісся

Зі світу львівських книг. Їхні творці, володарі та дещо з закулісся

“Книги – морська глибина”… Глибина, безумовно, але також книги – були і залишаються товаром, були і залишаються інструментом поширення та популяризації знань, часто, на жаль, навіть знаряддям пропаганди. Відтак уже пуд солі з’їли у розмовах про те, що сучасній Україні необхідно нарощувати обсяги книгодрукування й оживляти внутрішній книжковий ринок. Частково цю функцію беруть на себе різноманітні форуми й площадки, де любителі книг можуть зустрітися. Частково цю ідею перекреслює середньостатистичний українець, який не виказує особливого інтересу до книги й читання. Очевидно, що багато подібних питань поставало і перед жителями попередніх епох. Зокрема, друкуванню й поширенню книг завжди надавали величезного значення. Ці процеси контролювалися державою, а право на дану опцію надавалося лиш відповідним центрам. Одним із таких у XVI – XVIIІ століттях на наших теренах було середовище Львівського Успенського братства.

Успенська церква з вежею Корнякта. Рис. Володимира Січинського
Успенська церква з вежею Корнякта. Рис. Володимира Січинського

Купи книгу

На сьогодні опубліковано багато текстів про друкарню Львівського братства й видані у ній книги. Однак, не менш цікавим і важливим, аніж поява книг, було й питання поширення друкованої продукції, регламентація цього процесу. Виявляється, що надруковані книги досить часто продавали і цей товар користувався популярністю. З-поміж братчиків призначали декількох уповноважених, які й несли відповідальність за призначені для продажу та поширення примірники братських друків. Процедура була наступною: під відповідну розписку конкретний братчик брав потрібні йому книги зі складу й продавав їх зацікавленому клієнтові. При цьому, він точно вказувався перелік книг і дату отримання ним останніх. Цей процес завжди відбувалося в присутності інших братчиків. Таких записів досить багато у документації братства. Наприклад, 3 листопада 1690 року “панові Красовському” було видано “Октої”, “Тріоді Пісні”, “Псалтирі”, “Апостоли”, “Євангелії” і “Граматики” на загальну суму майже 2000 злотих.

Апостол 1574 року. Фото з wikimedia.org
Апостол 1574 року. Фото з wikimedia.org

Ціну на конкретний примірник визначало братство, його старші, керівники. Керувалися, при цьому, собівартістю надрукованої продукції, але не тільки. Таким чином, продавець на вартість книг не впливав. Не без того, що існували й різноманітні процедури, якими клієнтів намагалися зацікавити і схилити до більш щедрих покупок. Зокрема, якщо людина бажала взяти багато книг, вона могла розраховувати на певну знижку. Подекуди братство навіть надавалю покупцю кредит на свої книги. Усі торгово-грошові операції з книгами відбувалися у спеціально обладнаному для цього місці, “склепі”, тобто відповідній книжковій лавці.

Вежа Корнякта, 1921 р. Фото: Ян Булгак
Вежа Корнякта, 1921 р. Фото: Ян Булгак

Як можна бачити, процес продажу книг братством було організовано непогано. Звідси й відповідна географія поширення книг із типографії Львівського Успенського братства: це Волинь і Поділля, але також Центральна Україна, Білорусь, Литва, Молдова, навіть Московія. Особливо тісними та інтенсивними були зв’язки між братством й Києвом. Зі Львова до Києва їхало дуже багато книг, саме у цьому напрямку братство й продавало найбільше друків. Особливо інтенсивним цей процес був в роки Хмельниччини, коли робота київської типографії зупинилась. Врешті, якщо про географію поширення, то навіть на терени сучасних Угорщини, Сербії, Македонії, Греції також потрапляли видання, які побачили світ під львівською вежею Корнякта.

Про гроші, які не люблять тиші

Процес продажу книг у Львівському братстві було організовано так, що усі виручені від цього кошти потрапляли до спільної каси братства. На початках гроші вносили до скарбниці один раз на місяць, а пізніше – один раз на квартал. При цьому, контроль за внесення цих коштів і їх вилученням покладався на тих самих братчиків, які відповідали за продаж та поширення виданих їм книг. Братчик вів підрахунок фінансових справ і звітував за книги, які залишалися у нього на руках. Цей процес також суворо регламентувався й контролювався. Наприклад, під 15 червня 1690 року у документах, пов’язаних із функціонуванням Львівського братства, знаходимо запис про видачу коштів отцю Підгірському, проповіднику. При цьому, інформацію деталізовано і вказано, що гроші взято із “вторгованих книг”, не з каси.

Сторінки Тріоді цвітної. – Львів. друкарня Михайла Сльозки, 1666 – 1667 рр
Сторінки Тріоді цвітної. Львів, друкарня Михайла Сльозки, 1666 – 1667 рр

Безумовно, що досить цікавим є і питанням про конкретні суми, виручені за продані книги. Очевидно, що останні були відмінними і змінювалися у залежності від часу та ситуації. Однак, є підстави вважати, що загалом заробіток був дуже навіть непоганим. У одному із записів у статистичних документах братства подано дуже точний і детальний список проданих книг: 5 “Часословів” за 30 злотих, 7 “Часословів” за 35 злотих, 5 “Часословів” за 25 злотих взяв пан Габріель Лонгіш, 2 було продано за 10 злотих панові Павлові Лавришовичу, 1 за 6 злотих панові Сльозці і 3 за 18 злотих купив прибулий з Луцька. Таким чином, загальна сума – це 129 злотих за 24 “Часослови”. Важливо зазначити, що багато надрукованих книг не продавали, а дарували – після відповідного побажання та рекомендацій братчиків: 1 отцям у Крехів, 1 в Успенську церкву у Львові, 2 в монастир у Добромилі, ще один у монастир св. Онуфрія, а 69 “Часословів” друкареві Михайлові Сльозці замість зарплати. Водночас, як виглядає, процес друкування книг все одно був самоокупним і виправданим.

Львів 70-х років минулого століття. Успенська церква та вежа Кортняка
Львів 70-х років минулого століття. Успенська церква та вежа Кортняка

Очевидно, що заснування типографії представниками Львівського братства, перш за все, сприймалося в контексті просвітницьких ідей та як складова боротьби за уми. Водночас, як показала практика, це починання виявилося ще й фінансово виправданим та приносила непогані кошти. У подальшому ці гроші, на рівні із членськими внесками, пожертвами, виручкою за продаж свічок, були запорукою фінансової стійкості братства, його самостійності, використовувалися для забезпечення різних осередків та ініціатив при ньому: утримання школи, типографії, шпиталю, двох священиків, проповідника і диякона Успенської церкви.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Архив Юго-Западной России. – Киев, 1904. – . Ч. 1. Т.11. – С. 539 – 540, 542.
  2. Архив Юго-Западной России. – Киев, 1904. – . Ч. 1. Т.12. – С. 89 – 92, 227, 237.
  3. Кіт Н. Книготоргівля Львівського ставропігійного братства у XVI – першій половині XVIII століття // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство. – Львів, 2007. – Вип. 2. – С. 39 – 53.

Про (не)відому Ганну Гром, або до Міжнародного Дня Музеїв

Про (не)відому Ганну Гром, або до Міжнародного Дня Музеїв

«Щодня до нас прибувають все нові і нові групи екскурсантів, туристів …»: про відомого хранителя музею Івана Франка в Нагуєвичах Ганну Гром і маловідому музейну педагогіку в часи тотального атеїзму (липень 1956 – березень 1961).

Ганна Петрівна Гром (з дому Гаврилик) (1.08.1933 – †4.04.2004), народилася в Нагуєвичах у 1933 р. у селянській сім’ї. Закінчила Нагуєвицьку середню школу в 1952 р. із золотою медаллю (І випуск). Після закінчення Дрогобицького педагогічного інституту, у липні 1956 р., Г. Гром була скерована на посаду директора незалежного на той час літературно-меморіального музею Івана Яковича Франка, на якій працювала до березня 1961 р. В цей час їй було всього 23 роки, при цьому вона зуміла серйозно реорганізувати музей та адаптувати його екскурсійний потенціал під різні вікові категорії, передовсім учнів та студентів. Врешті музейна справа в Нагуєвичах стала доброю базою для музейної педагогіки студентів Дрогобицького педагогічного інституту, який сьогодні також носить ім’я Івана Франка.

У даній розвідці спробуємо за маловідомими і невідомими матеріалами дослідити не тільки постать Г. Гром, але й її реформаційно-реорганізаційні справи, які були спрямовані на збереженні ідентичності Нагуєвич в період надмірного тиску атеїзму на постать і спадщину українського генія Івана Франка.

Ганна Гром (фото із фондів музею І. Франка в Нагуєвичах)
Ганна Гром (фото із фондів музею І. Франка в Нагуєвичах)

Фактично у липні 1956 р. Г. Гром перейняла справу підготовки до 100-го ювілею від дня народження Івана Франка. Досі не відомо, чому керівництво культури вирішило замінити директора саме на передодні святкування, але факт спонтанності є очевидним. Скоріш за все управління культури області шукало молоду та енергійну людину, яка б докорінно реформувала музейну справу і добре знала туристичні локації родинного села письменника та його спадщину. Наприкінці липня 1956 р. наплив туристів був очевидним, врешті відбувалися літні практики та відчити лекцій для студентів заочних відділень Дрогобицького та Львівського університетів. Наприклад, саме за програмою та угодою із вузами і директором Г. Гром 29 липня 1956 р. музей І. Франка в Нагуєвичах відвідала птужна група студентів-заочників IV-го курсу та викладачів історико-філологічного факультету Дрогобицького педагогічного інституту, а враження про екскурсію опублікувала вчителька Судово-Вишнянської середньої школи Г. Крат. Завідувач кафедри української літератури М. Домницький особисто долучився до екскурсії наукових працівників подавши власні методичні поради щодо педагогічних особливостей подання матеріалу учням про життя І. Франка в Нагуєвичах. Фактично це один із перших зафіксованих навчально-методичних семінарів для вчителів регіону зафіксований в пресі[1].

У 1956 р. Г. Гром долучилася до проектів хранителів Львівського музею І. Франка у підготовці до святкування 100-ття від дня народження І. Франка, зокрема в контексті спеціальної постанови Всесвітньої Ради Миру від 9 квітня 1956 р. Згідно постанови міністерства культури у Києві у Нагуєвицькому музеї розпочалося створення нової експозиції, яку разом із львівськими музейниками Марією Давидовою, Вірою Бонь та Левком Полюгою[2] допомагала розробляти і Ганна Гром. Тоді й виникла ідея побудувати на родинному подвір’ї І. Франка батьківські хату та кузню, а також новий бюст-пам’ятник українського генія. Ця ідея музейників вперше була офіційно висловлена на вищому рівні у спільному зверненні Й. З. Штокала, П. С. Козланюка, Є. К. Лазаренка, В. І. Сколоздри, Ю. С. Мельничука, Р. П. Чупина та Я. Х. Цегельника до секретаря Дрогобицького обкому КПУ тов. Гапія[3]. Щоправда тоді ідея так і не була втілена в життя. Натомість багатотисячне франкове свято відбулося з особливою програмою, адже на подвір’ї Франків вперше виступав відомий письменник Максим Рильський, який написав унікальні слова

«Свята святих землі цієї,
Що у Франковій стороні.
Шановні гості зупиніться
І поклоніться цій землі!»[4]

За підсумками засідання ювілейного комітету, який під головуванням Миколи Бажана відбувався в Києві 3 серпня 1956 р.[5] з питань організації багатоденної програми 100-го ювілею від дня народження Івана Франка, 14 серпня 1956 р. дрогобицька преса повідомила про остаточний текст програми. Серед делегатів від Дрогобиччини виступав голова дрогобицького обласного ювілейного комітету Я. Д. Вітошинський, у доповіді котрого було заслухано й тему підготовки музею Івана Франка в Нагуєвичах до святкувань. Як виявилося з нагоди рішень урочистого засідання Урядового ювілейного комітету і за участі громадськості, представників Всесвітньої Ради Миру, делегацій письменників союзних республік, а також представників зарубіжних країн 26 серпня 1956 р. було відкрито пам’ятник Івану Франку в Києві на площі Івана Франка. При цьому урочисті заключні засідання однозначно мали відбуватися в селі Івана Франка – 6 вересня 1956 р. (щоправда раніше повідомлялося про 5 вересня[6]).

У ці дні музейний простір і громадськість серйозно готувалися до події. Відбувалося генеральне прибирання практично усіх локацій села пов’язаних із Іваном Франком. До 100-ччя згідно офіційних запитів музейного директора до районної влади, влада вперше заасфальтувала центральну вулицю села, що вплинуло на збільшення туристів музею. В середині серпня 1956 р. музей відвідало значно більше туристів. Одну із світлин цієї жвавої екскурсійної пори, зокрема із туристами м. Самбора опублікувала у дрогобицькій пресі І. Картузова[7].

Фото туристичної групи із Самбора біля музею І. Франка. Фото І. Картузової, перед 14 серпня 1956 р.[8]
Фото туристичної групи із Самбора біля музею І. Франка. Фото І. Картузової, перед 14 серпня 1956 р.[8]
6 серпня 1956 р. в газеті «Радянське слово» було опубліковано розлогу рубрику «Завтра – 100-річчя з Дня народження І. Франка», у якій було адаптовано ювілей до партійної тематики, але й коротко оглянуто програму та особливості проведення святкувань в музеї і селі Івана Франка[9]. З цього приводу по питаннях двадцятитомного видання творів І. Франка та програми святкування спеціальну статтю опублікував дійсний член академії наук УРСР А. Білецький[10].

26 серпня 1956 р. Ганна Гром публікує маловідому сьогодні статтю «Всенародна любов» про переддень святкування ювілею у музеї Івана Франка. Щоправда будучи вже одруженою, у газеті прізвище авторки чомусь було опубліковане згідно дівочого прізвища, яко Ганна Гаврилик – директор Літературно-меморіального музею Івана Франка. Про масштаби екскурсійного напливу туристів у Нагуєвицький музей напередодні 100-го ювілею директор зазначала: «Щодня до нас прибувають все нові і нові групи екскурсантів, туристів, які проїхали сотні і тисячі кілометрів, щоб побувати в зеленому прикарпатському селі, де народився Іван Франко. З далекої Канади, через океан здійснили свою подорож Марія Скрипник, Карл Кобилянський і Юрій Мотоляк»[11].  Щоправда ця стаття мала звичайно партійні ідеологічні вимоги, які змушусили молодого директора писати про так зване «оспівування Франком російського братнього народу та його зв’язки з російською культурою»[12]. У цей же час директор вперше повідомила про формування архіву музею, зокрема епістолярної спадщини, адже на адресу установи постійно приходили листи з різних куточків СРСР та з-за кордону. Також збільшувалися численні записи у книгах відвідувачів. З приводу відвідування та вражень від експозицій оновленого музею Г. Гром писала: «Професор С. Бабаджанов, що прибув з Башкирії з великим інтересом простежив життя молодого Франка в його рідному селі. Високо оцінивши експозицію музею, азербайджанський письменник Мехті Гусейн відмітив у книзі, що радянський народ по-справжньому вивчає творчість і життя великого письменника-революціонера»[13]. Зауважимо, що паралельно серйозні оновлення експозиції відбувалися і у Львівському музеї Івана Франка[14], щоправда основні масові заходи до 100-ї річниці відбувалися цього року виключно у Нагуєвичах. В літературі більшість заходів й надалі проводитимуться на масштабному рівні за протоколами ствердженими саме цього ювілею.

До 100-го ювілею село Івана Франка було повністю електризоване новими трансформаторними станціями, які дозволили повністю освітити територію літературно-меморіального музею І. Франка[15].

Напередодні ювілею серйозно було змінено фонди музею, як виявилося переговори про перенесення оригіналів зі Львова і Дрогобича в Нагуєвичі велися, ще за каденції директора музею Ганни Мусієнко, проте завершилися успіхом за директорства Ганни Гром. Так, станом на 26 серпня 1956 р. до фондів Нагуєвицького музею було передано оригінальну німецькомовну «Золоту книгу» нормальної школи оо. Василіан із записом реєстру учнів усіх класів у яких навчався І. Франко[16]. Попередньо книга зберігалася в Дрогобицькому краєзнавчому музеї, але згідно рішення управління культури області та домовленості між дирекціями музеїв, оригінал книги, який зберігається досі, все ж було передано до фондів Нагуєвицького музею[17]. Також у новій експозиції туристи отримали можливість побачити видання коротких біографій Івана Франка, а також твору «Каменярі» різними мовами світу: німецькою, китайською тощо. Окремої уваги заслуговували нові картини відомих художників про епізоди із життя Івана Франка: «Іван Франко серед селян», «Івана Франка серед бориславських робітників», «На етапі» та ін. Впродовж ювілейного тижня 20 – 27 серпня 1956 р. кількість туристів в музеї перевищила 1 500 осіб, при цьому люди прибували з усіх куточків СРСР, зокрема Києва, Москви, Смоленська, Ленінграда та ін. На ювілейне заключне засідання 5 (6) вересня 1956 р. прибули і спортивні екскурсійні маршрути, зокрема окремий табір з наметами розбили учні залізничних шкіл Львова, які мали за мету відвідати під час туристичного походу усі локації та місця пов’язані з Іваном Франком[18]. 25 серпня 1956 р. біля відомої природньо-музейної локації – дуба Івана Франка, зокрема на території «діброви» відбулося також фінішне підсумування обласної літературно-краєзнавчої естафети зіркового походу школярів Дрогобиччини, яка була приурочена до 100-го ювілею. Біля вечірнього вогнища діти декламували вірші та виконували пісні на слова Івана Франка. Водночас неподалік музею відбулася ювілейна сесія Івано-франківської (тоді так називали село Нагуєвичі) та Підбузької районних рад, після чого розпочався ювілейний концерт та легкоатлетичні змагання[19].

З ініціативи директора Г. Гром на території музею і Нагуєвич було домовлено про роботу із дітьми різних вікових категорій. Так, 1 вересня 1956 р. школярі з Дрогобицької області, а також Жидачева прибули на веломашинах до галявини біля дуба Івана Франка. Проте перш ніж дійти до кінцевої точки злету діти пройшли 290 км пішого маршруту. Біля дуба їх привітали представники культури та влади Дрогобиччини та було оголошено відкриття заключної естафети. Учасники злету вишикувалися на урочисту лінійку, адже прибули учасники юних туристів з Києва та Львова. За кілька годин на галявині булі дуба було змонтовано наметове містечко під назвою «Привал юних нащадків Каменяра». 2 вересня, у неділю, між учнівськими загонами відбулися змагання з туризму: на швидкість установки наметів, переправи через ріку (потік Збір), з надання першої медичної допомоги, а також конкурси на кращі краєзнавчі матеріали і туристичний обід. Окремо було змонтовано радіо-намет з якого велася пряма трансляція конкурсної передачі з художньої самодіяльності. Також учасники злету організували екскурсію історичними пам’ятками рідного села Івана Франка. Після цього було розпалено багаття та розпочато нічний похідний вечір із піснями на слова Івана Франка[20].

1 вересня 1956 р. учнівсько-студентський табір біля дуба Івана Франка. Фото І. Картузова[21]
1 вересня 1956 р. учнівсько-студентський табір біля дуба Івана Франка. Фото І. Картузова[21]

Туристи-краєзнавці біля пам’ятної арки на місці, де стояла садиба Франків. Фото І. Картузова, 1 вересня 1956 р. [22]
Туристи-краєзнавці біля пам’ятної арки на місці, де стояла садиба Франків. Фото І. Картузова, 1 вересня 1956 р. [22]
7 серпня 1956 р. Б. Кірше опублікував коротку інформацію про початок святкування 100-го ювілею письменника в музеї та селі Івана Франка[23]. Понеділковий ранок в цей час був дощовий, але це не завадило з’їжджатися на мітинг автобусам з делегаціями з усієї Дрогобицької області. На площі перед новим сільським клубом секретар парторганізації колгоспу ім. І. Франка надав слово голові облвиконкому І. Й. Яворському, після якого виступали ланкова Лідія Джеджула та бібліотекар Діна Кащій. Після цього в клубі відбулося ювілейне засідання районної та селищної ради, яке відкрив голова Підбузького райвиконкому «товариш Лобусевич». Історичну довідку та екскурс і біографію І. Франка здійснив у своїй лекції завідувач кафедри української літератури Дрогобицького педагогічного інституту М. І. Домницький, а після нього спогадами про письменника поділилися сучасники Івана Франка Розалія Гаврилів та Ілля Бадинський[24]. Після цього відбулося ювілейне свято «Пісні та танцю», яке відкрив зведений хор учасників художньої самодіяльності міст Дрогобича, Борислава, Стрия, Самбора, Підбузького і Сколівського районів[25].

5 вересня 1956 р. у середу в селі Івана Франка відбувалося основне заключне засідання програми святкування 100-го ювілею, при цьому від музею аж до родинного подвір’я Франків вулиця була переповнена відвідувачами[26]. Цікаво, що вздовж центральної вулиці громада села допомогла змонтувати чимало книжкових кіосків, у яких популяризувалася спадщина Івана Франка[27]. При цьому силами музейних працівників було організовано вуличну виставку на присвячену життю та творчості Івана Франка. Також за ініціатив та ідеологічного впливу партійної цензури вздовж вулиці було розвішано портрети Максима Горького, Тараса Шевченка, Івана Франка[28].

Мітинг за участі членів міжнародного ювілейного комітету розпочався на площі навпроти середньої школи села Івана Франка (Нагуєвич) о 16. 00 год. Серед присутніх на трибуні були: 1-й заступник Голови Ради Міністрів УРСР – М. С. Гречуха, а також голова Республіканського ювілейного комітету М. Бажан та члени комітету – Є. Гринчак, П. Козланюк, К. Литвин, І. Монастирський, М. Тихонов (секретар правління Спілки радянських письменників СРСР), П. Прокопчак (керівник делегації об’єднаних українських канадців), секретар обласного комітету КПУ – В. Дружинін, голова виконкому Дрогобицької обласної ради – І. Яворський, син Івана Франка – Тарас Франко, а також сучасники Івана Франка. Микола Бажан відкрив мітинг і привітав усіх від імені усіх письменників та урядовців, а також зазначив, що 100-й ювілей від дня народження І. Франка вшановує увесь світ. Після цього виступив письменник П. Козланюк, який охарактеризував життя і творчості Франка. Згодом доповіли про «статистичний прогрес» Підбузького району урядники, а також російський письменник М. Тихонов, який мав особливу промову. Завдання його промови полягало у тому, щоб реабілітувати роботу Всесвітньої ради Миру, яка нібито існувала поза рамками ідеології СРСР. Більше того письменник намагався переконати слухачів, що саме члени Ради внесли Франка в світовий перелік найвідоміших письменників, мовляв досі ніхто цього не розумів. Згодом письменник зачитав власного вірша написаного під впливом перебування у селі Івана Франка[29].

Президія ювілейної сесії в селі І. Франка, присвяченої 100 річчю з дня народження І. Франка. Виступає голова ювілейного державного комітету та ініціатор створення першого музею в Нагуєвичах Микола Бажан. Фото 5 вересня 1956 р.[30]
Президія ювілейної сесії в селі І. Франка, присвяченої 100 річчю з дня народження І. Франка. Виступає голова ювілейного державного комітету та ініціатор створення першого музею в Нагуєвичах Микола Бажан. Фото 5 вересня 1956 р.[30]

Святкування 100-річчя від дня народження Івана Франка в селі Нагуєвичі. Багатотисячний мітинг з нагоди ювілею. Фото 5 вересня) 1956 р.[31]
Святкування 100-річчя від дня народження Івана Франка в селі Нагуєвичі. Багатотисячний мітинг з нагоди ювілею. Фото 5 вересня) 1956 р.[31]

Привітальне слово до ювілею Франка було надано молодому директору Літературно-меморіального музею Івана Франка – Ганні Гаврилик (Гром), текст виступу котрої було опублікована в обласній пресі:

«Імена великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка і великого Каменяра – Івана Яковича Франка завжди живуть в наших серцях. Український народ, всі народи світу гаряче люблять Івана Франка. І це яскраво стверджує те, що протягом тільки останніх двох місяців музей Івана Франка відвідало понад 10 тисяч чоловік»[32].

Власні думки висловив представник від об’єднаних українців Канади журналіст, перекладач і член комуністичної партії Канади – Джон (часто Іван) Вір, який подякував за запрошення відвідати ювілейні заходи до 100-ччя від дня народження Івана Франка в Києві, Москві, Каневі, Львові та селі Івана Франка, зауваживши, що Канада зі свого боку також організувала в цей же час чимало заходів, які відроджують пам’ять про геніального українського письменника. Щоправда головна теза доповідача стосувалася ідеї зближенні українців, які вимушено виїхали в Канаду і стали відірваними від української території із українцями, які досі працюють на своїх землях. Врешті попри ідеологічні наголоси в своїй доповіді Джон Вір зазначив й про ментальні реалії життя українців за кордоном та спадщину Франка в цілому: «…І те, що нас визнають на чужині, що ми маємо свою мову, мистецтво, літературу, цим ми завдячуємо вам, тому що ви творите тут, тому що ви стоїте мужньо і непохитно в перших лавах борців за мир. Ми почуваємо себе невіддільною часткою, часткою великого народу, який вгору йде, хоч був запертий в льох. Ваше майбутнє в ваших трудових руках, і ви не звернете з свого шляху, з шляху поступу й прогресу, який заповідав наш Великий Каменяр»[33]. Як бачимо виступ делегата з Канади повністю різнився із тезами української інтелігенції, котра в цей час складала більшість у Канаді, і яка на території Канади продовжувала суперництво із українцями, які пристали до комуністичної ідеології. Відтак приїзд делегації і Канади в село Івана Франка на 100-й ювілей мав передовсім геополітичне значення в міжнародній ідеологічній війні СРСР. З іншого боку музей І. Франка в Нагуєвичах вперше отримав офіційну візитівку для співпраці із Канадою, яка стане в нагоді дещо пізніше.

Згодом виступили член Президії Академії наук УРСР І. Білодід, який коротко розповів про значення спадщини І. Франка в світовій літературі і науці. Після цього привітальне слово виголосив білоруський поет Микола Аврамчик, який окрім політизованих ідей «братності народів» вперше у історії Нагуєвич виголосив переклад вірша І. Франка «В долині село лежить» живою білоруською мовою[34]. Схожим був виступ грузинського письменника Симона Чіковані, який також зачитав вірша грузинською мовою. Після цього письменник вирішив особливий спосіб подякувати громаді і музею Іван Франка: «Ми, грузинські письменники, від щирого серця даруємо сільській бібліотеці книгу поезій Франка, видану у нас в республіці грузинською мовою»[35]. Поки що нам не вдалося ідентифікувати цей дарунок, а ні в музеї, а ні в бібліотеках теперішніх Нагуєвич, що явно пов’язано із тривалою відсутністю наукового порядку на прикінці ХХ – на початку ХХІ ст. у фондах музею.

Також згідно програми виступали молдавський поет Л. Корняну та казахський письменник Теміргалі Нуртизин, сучасниця Івана Франка – Розалія Гаврилик з Ясениці Сільної,  таджицький письменник Амін Зале, який прочитав власного вірша на честь І. Франка «Моїм українським братам». Також виступав львівський поет Дмитро Павличко, який зачитав свого вірша «Франкова криниця». Польським письменник Юліан Стрийковський від себе зазначив: «…Дороге ім’я Івана Франка я знаю з дитинства. Це велике щастя, що мені довелося побувати на батьківщині великого сина українського народу. Пам’ятаю, як вперше, будучи підлітком, я побачив портрет Франка в простій гуцульській хаті. Його одухотворене вольове обличчя зразу ж справило на мене велике враження…»[36]. Після цього поет прочитав польською мовою вірш «Каменярі». Російський поет Микола Ушаков прочитав учасникам мітингу власні переклади на російську мову поезій Івана Франка. Натомість румунський письменник Єусебіу Камілар зауважив про важливість тяглості поколінь в рідному селі Івана Франка: «…Дорогі друзі! Є в світі речі про які людина ніколи не може забути – це мати, світло сонця і місце народження. Ось чому мене так хвилює перебування в селі, де народився великий син українського народу Івана Франко. Я дивлюся на дітей вашого села, що сидять отут перед нами ,і думаю, що з них можуть і виростуть нові Франки. В цьому я вбачаю безсмертя великого Каменяра»[37]. Після цього слово виголосив український письменник Андрій Малишко, який наголосив на потребі наслідування літературознавчих традицій Франка в українській культурі. Окрему доповідь мав також Тарас Франко, щоправда її резюме чомусь було неопубліковане. Зі свого боку Микола Бажан подякував усім виступаючи і оголосив засідання закритим, після чого пролунав гімн УРСР[38].

Багатотисячне святкування трансформувалося одразу у кілька локацій, які тривали до самого вечора: концерт учасників художньої самодіяльності та артистів обласної філармонії, у сільському клубі відбулася перша демонстрація нового фільму «Іван Франко» Київської кіностудії, який напередодні знімався і в Нагуєвичах[39]. Сьогодні цей фільм вже віднайдено для фондів ДІКЗ «Нагуєвичі».

Ювілейні торжества в с. Івана Франка. На трибуні М. Бажан. Фото 5 вересня) 1956 р.[40]
Ювілейні торжества в с. Івана Франка. На трибуні М. Бажан. Фото 5 вересня) 1956 р.[40]
Достеменно невідомо, чому Ганну Гром «попросили» з посади, щоправда добре відомо про її реформаційну політику, як на рівні науки, так і на рівні розвитку музейних фондів та реорганізації музейної педагогіки. Починаючи із 1961 р. і аж до виходу на пенсію, у 1988 р., Г. Гром викладала українську мову та літературу в Нагуєвицькій середній школі. Упродовж 1968[41], 1977 – 1978 рр. разом із Г. А. Данилькевич підготувала ґрунтовну (із політичних причин надто заангажовану) розвідку про історію села Івана Франка Дрогобицького району для енциклопедичного видання «Історія міст і сіл. Львівська область»[42].

Меморіальна арка на колишньому подвір’ї Франків в Нагуєвичах (фото 1968 р.)[43]
Меморіальна арка на колишньому подвір’ї Франків в Нагуєвичах (фото 1968 р.)[43]
очевидь під впливом академічної науки, яка серйозно готувала краєзнавців і дослідників для таких масштабних проектів Г. Гром у пізніші роки розширила свої розвідки з історії Нагуєвич, які вдало застосовувала у педагогічній роботі в школі. Невипадково Г. Гром отримала звання «Відмінника народної освіти», а в пізніший час стала автором численних краєзнавчих праць про Нагуєвичі та постать Івана Франка[44]. Відомим Франкознавцем Ганну Гром знали ще з радянських часів. Невипадково 27 серпня 1976 р. її запросили до членства у президії урочистого вечора з нагоди святкування 120-річчя від дня народження Івана Франка у Києві, на якому Г. Гром виступила із промовою та вітанням від імені громади Нагуєвич[45]. У 1981 р. під час відкриття садиби Івана Франка відомий франкознавець Г. Гром мала кілька зустрічей із відомими письменниками тієї доби. У фондах ДІКЗ «Нагуєвичі» збереглось фото, яке зафіксувало її зустріч із Павлом Загребельним.

Святкування 125-ї річниці від дня народження Івана Франка. 1981 рік. Письменник Павло Загребельний дає автограф вчительці Нагуєвицької СШ Гром Ганні Петрівні[46].
Святкування 125-ї річниці від дня народження Івана Франка. 1981 рік. Письменник Павло Загребельний дає автограф вчительці Нагуєвицької СШ Гром Ганні Петрівні[46].
Праці Г. Гром досі вважаються культовими в історіографії історії Нагуєвич та «нагуєвицького періоду» життя І. Франка. Г. Гром одна із перших звернула увагу на польові дослідження в околицях Нагуєвич, зокрема в стосунку збору спогадів та родинних архівів односільчан, чим реабілітувала історичну пам’ять про нащадків родини Франків в Нагуєвичах. Врешті це була перша директор музею, яка почала творити наукову програму музейних досліджень живучи наукою до останніх днів…

Богдан ЛАЗОРАК та Тетяна ЛАЗОРАК

[1] Крат Г. / Вшановують пам’ять Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 14 липня. – С. 3.

[2] Бонь В., Оркуш М. До історії музею-садиби Івана Франка // // Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. – Вип. 10 (155-річчю від дня народження Івана Франка). – Львів: Ініціатива, 2011. – С. 202-203.

[3] Бонь В., Оркуш М. До історії музею-садиби Івана Франка // // Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. – Вип. 10 (155-річчю від дня народження Івана Франка). – Львів: Ініціатива, 2011. – С. 203.

[4] Бонь В., Оркуш М. До історії музею-садиби Івана Франка // // Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. – Вип. 10 (155-річчю від дня народження Івана Франка). – Львів: Ініціатива, 2011. – С. 204.

[5] РАТАУ. В Урядовому комітеті по підготовці і проведенню 100-річчя з дня народження Івана Франка // радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 5 серпня. – С. 1.

[6] РАТАУ. В Урядовому комітеті по підготовці і проведенню 100-річчя з дня народження Івана Франка // радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 5 серпня. – С. 1.

[7] В селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 14 серпня. – С. 1.

[8] В селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 14 серпня. – С. 1.

[9] Завтра – 100-річчя з Дня народження І. Франка // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 1.

[10] Його велич // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 1.

[11] Гаврилики Г. Всенародна любов // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 3.

[12] Гаврилики Г. Всенародна любов // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 3.

[13] Гаврилики Г. Всенародна любов // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 3.

[14] Дивіться докладніше статтю заступника директора Львівського музею Івана Франка Віри Бонь: Бонь В. В музеї Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1957. – 28 серпня. – С. 4.

[15] Шалак М., Гурський І. По франківських місцях. Напередодні // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 1.

[16] Шалак М., Гурський І. По франківських місцях. Напередодні // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 1.

[17] У грудні 2019 р. переклад та підготовку до публікації «Золотої книги» нормальної школи оо. Василіан в Дрогобичі розпочала старший науковий співробітник ДІКЗ «Нагуєвичі», магістр педагогічної освіти Тетяна Лазорак.

[18] Шалак М., Гурський І. По франківських місцях. Напередодні // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 1.

[19] Шалак М., Гурський І. По франківських місцях. Напередодні // Радянське слово. – 26 серпня 1956. – С. 1.

[20] Зліт юних туристів-краєзнавців // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня 1956. – С. 4.

[21] Зліт юних туристів-краєзнавців // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня 1956. – С. 4.

[22] Зліт юних туристів-краєзнавців // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня 1956. – С. 4.

[23] Кірше Ю. Свято в селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 27 серпня. – С. 2.

[24] Кірше Ю. Свято в селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 27 серпня. – С. 2.

[25] Кірше Ю. Свято в селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 27 серпня. – С. 2.

[26] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[27] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[28] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[29] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[30] Відділ фондів ЛММ КЗ ЛОР «АДІКЗ «Нагуєвичі». – Інв. №  352 ОР-Ф.

[31]Відділ фондів ЛММ КЗ ЛОР «АДІКЗ «Нагуєвичі». – Інв. № 228 ОР-ФР-Ф.

[32] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[33] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[34] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[35] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[36] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[37] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[38] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[39] Святкує земля Каменяра. Вчора у селі Івана Франка // Радянське слово. – Дрогобич, 1956. – 6 вересня. – С. 1.

[40] Відділ фондів ЛММ КЗ ЛОР «АДІКЗ «Нагуєвичі». – Інв. № 355 ОР-Ф.

[41] Гром Г., Данилькевич Г. Село Івана Франка // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Львівська область / Ред. кол. тому: Маланчук В. Ю. (гол. редкол.), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип’якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відп. секр. редкол.), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П. АН УРСР. Інститут історії. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. – С. 286-296.

[42] История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Львовская область / Зав. ред. В. М. Кулаковский; Ред. И. Л. Бутич, Е. П. Вержбицкая и др. – К.: Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1978. – С. 276-284.

[43] Гром Г., Данилькевич Г. Село Івана Франка // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Львівська область / Ред. кол. тому: Маланчук В. Ю. (гол. редкол.), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип’якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відп. секр. редкол.), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П. АН УРСР. Інститут історії. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. – С. 286-296.

[44] Гром Г. Нагуєвичі – батьківщина Івана Франка. – Дрогобич: Відродження, 1992 . – 76 с.; ЇЇ ж. Нагуєвичі . ‒ Дрогобич: Відродження, 2002. ‒ 288 с.; Її ж. Франкові Нагуєвичі. – Дрогобич: ВФ «Відродження», 2004. – 280 с.; ЇЇ ж. Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах  // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – 2010. – Вип. 19. – С. 298-302.

[45] Бонь В., Оркуш М. Літературно-меморіальний музей у селі Івана Франка. Путівник. – Львів: Видавництво «Каменяр», 1978. – С. 51-52.

[46] Відділ фондів ЛММ КЗ ЛОР «АДІКЗ «Нагуєвичі». – Інв. № 211 ОР-ФР-Ф.

Виставка”Львівський історичний музей – Незалежній Україні” відкрилася в Кам’яниці Корнякта

Експозиція виставки "Львівський історичний музей - Незалежній Україні"
Експозиція виставки "Львівський історичний музей - Незалежній Україні"

Вчора, 17 травня 2021 року, в Кам’яниці Корнякта (пл. Ринок, 6, ІІІ поверх) відбулося відкриття виставки “Львівський історичний музей – Незалежній Україні”.

Ретроспективний характер виставки розкриває діяльність Львівського історичного музею за останні 30 років історії, або за перші 30 років Незалежності нашої держави.

Експозиція виставки "Львівський історичний музей - Незалежній Україні"
Експозиція виставки “Львівський історичний музей – Незалежній Україні”

“2021 рік є винятковий для України з огляду на те, що проживаємо 30 років Незалежності Української держави в Новітню добу. І важливість цього року очевидно, що відображається на роботі музею та музейників, які перш за все, з одного боку повинні формувати нову ідентичність спільноти, а з другого – бути платформою діалогу для різноманітних проявів цієї спільноти, говоримо про  релігійні, етнічні меншості, які творять єдину українську націю.

Директор Львівського історичного музею Роман Чмелик
Директор Львівського історичного музею Роман Чмелик

Готуючись до цього ювілейного року Львівський історичний музей пропонуватиме кілька проектів. І сьогодні – відкриття першого такого проекту, який так і називається Львівський історичний музей Незалежній Україні». Ми пропонуємо нашим відвідувачам, гостям, колегам подивитися на історію України за останні 30 років крізь призму роботи одного колективу. І уже кожен оцінить – зроблено багато чи мало? Що саме зроблено? Це ніби своєрідний іспит совісті для Львівського історичного музею”, – сказав директор Львівського історичного музею Роман Чмелик відкриваючи виставку.

Експозиція виставки "Львівський історичний музей - Незалежній Україні"
Експозиція виставки “Львівський історичний музей – Незалежній Україні”

Експозиція виставки за своїм наповненням є мега еклектичною, оскільки саме такою, багатограннною і різновекторною, є діяльність Музею. Тут представлені понад 500 пам’яток з фондів Львівського історичного музею різних культур, країн, епох та стилів.

Зиновій Мазурик
Зиновій Мазурик

“В модерній державі, в модерному суспільстві кожен має робити те, що він вміє і має це робити найкраще, а функція держави створити умови для того, щоб кожен міг розвивати та реалізувати свої вміння і знання. Це дуже важливо. Так само інституційно. І мені дуже приємно бачити виставку – це не просто показати 30 років музею. Музею, який зробив стільки виставок і кожен предмет який тут є  він побував десь, розповідав про історію нашого міста, нашої держави. Показано, те, що не бачить відвідувач – реставраційна робота. І це дуже важливо розуміти, знати і головне осмислювати своє знання. І дуже важливо, що музей це робить і намагається осмислено донести це до відвідувача. І ми повинні розуміти, що музей – це дуже важлива інституція без якої не може бути суспільства, без якої не можна собі уявити міста, без якої не можна уявити держави”, – розповів теоретик музейної справи  Зиновій Мазурик.

Експозиція виставки "Львівський історичний музей - Незалежній Україні"
Експозиція виставки “Львівський історичний музей – Незалежній Україні”

Через призму музейної пам’ятки, яка є чи не найважливішим засобом музейної комунікації, виставка демонструє внесок Львівського історичного музею у творення сучасного обличчя української держави через експозиційну, наукову, реставраційну роботу та формування музейного фонду України.

Генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Ігор Кожан
Генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Ігор Кожан

“Кожен музей має свою функцію і як є музей започаткований  він буде жити довго і плідно працювати. Я завжди говорю, що музей це поняття вічне. Як постав музей, він може десь змінити форму, але він є і він розвивається, має різні етапи свого становлення, розвитку і виконання своїх функцій. А функції у нього закладені від самого початку його заснування. Музей не має стояти на місці, він має розвиватися. Львівський музей має багато локацій та відділів, зокрема нещодавно відкритий. І Сьогодні ми кожному приїжджому гостю, жителю Львова, України, закордонним гостям можемо з гордістю показати, що Львівський історичний музей є одним з провідних та модернових історичних музеїв на сьогодні. І це праця всього творчого, наукового колективу історичного музею”, – поділився думками генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Ігор Кожан.

Експозиція виставки "Львівський історичний музей - Незалежній Україні"
Експозиція виставки “Львівський історичний музей – Незалежній Україні”

Кожна пам’ятка на виставці – це або реалізований виставковий проект (1-зал), чи об’єкт фахової роботи реставратора (2-й зал), чи нове набуття зі свою історичною пам’яттю (3-й зал). Підсумком є підбірка наукових праць, каталогів, матеріалів конференцій, видання яких стали можливими за часів Незалежної України (3-й зал).

Заступник директора Львівського історичного музею з експозиційної роботи, кураторка виставки, Галина Скоропадова
Заступник директора Львівського історичного музею з експозиційної роботи, кураторка виставки, Галина Скоропадова

“Сьогодні у цих стінах ми говоримо про можливості, про внесок і про переосмислення. Нашою виставкою «Львівський історичний музей Незалежній Україні» ми хотіли, в першу чергу донести до глядача який внесок Львівський історичний музей  зробив у творення нового обличчя української держави. Передусім через основні напрямки нашої діяльності: виставково-експозиційну, реставраційну, наукову і формування Музейного фонду України.  Показуємо ми ці напрямки через музейну пам’ятку. Оскільки саме вона є одним з найважливіших засобів комунікації музею і відвідувача. Тут представлено близько 570 пам’яток і кожна з них є або учасником виставкового проекту, або об’єктом фахової роботи реставраторів, або новим набуттям зі своєю історичною пам’яттю. Ці напрямки умовно поділяють виставку на три блоки, підсумком яких є наукова робота, представлена в окремій вітрині”, – розповіла заступник директора Львівського історичного музею з експозиційної роботи, кураторка виставки, Галина Скоропадова.

Вчений секретар Львівського історичного музею, кураторка виставки Ірина Полянська
Вчений секретар Львівського історичного музею, кураторка виставки Ірина Полянська

“За цей час ми надбали 57 тисяч одиниць і це, по суті можна створити новий музей. І повертаючись думками назад – ми всі знаємо як нам було важко збирати пам’ятки, присвячені  національній боротьбі. Українському патріотичному руху. ЗА радянського часу це було неможливо Слава Богу, що зараз наші співробітники мають можливість збирати артефакти, які показують справжню історію України. Завдяки нашим науковцям ми дістали чудові пам’ятки і В’ячеслава Чорновола, і Левка Лук’яненка, і Василя Кука та інших”, – зазначила вчений секретар Львівського історичного музею, кураторка виставки Ірина Полянська.

Експозиція виставки "Львівський історичний музей - Незалежній Україні"
Експозиція виставки “Львівський історичний музей – Незалежній Україні”

Звичайно, показати всі здобутки і напрацювання Музею за 30 років в одному виставковому проекті – неможливо. Але побачити як він розвивався, його історія, історію України – можна.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Луцький замок 1937 року на картині львівського художника

Луцький замок 1937 року на картині львівського художника

На одному із зарубіжних аукціонів пощастило натрапити на раніше невідому картину Луцького замку. Вона привернула увагу, через те, що художнику вдалось намалювати не лише замок, а й будівлі навколо нього.

Відомо, що картина була створена у 1937 році. Також вдалось дізнатись, що автором картини є відомий польський художник-баталіст, член Спілки художників України з 1939 року. Його ім’я Станіслав Батовський-Качор (1866-1946). Напевно, в 1937 році він перебував в місті Луцьку і саме тоді створив це полотно. Назва картини Надбрамна вежа в Луцьку». На ній бачимо одну із веж Луцького замку, інша назва, якої В’їздна.

Художник Станіслав Батовський-Качор, поч. ХХ ст.
Художник Станіслав Батовський-Качор, поч. ХХ ст.

З біографії художника відомо, що він народився в місті Львові. Потім він здобував освіту у Краківській академії, Віденській академії образотворчих мистецтв та Мюнхенській академії мистецтв. Впродовж життя митець багато подорожував, мешкав в Франції, Італії, Марокко та Іспанії.

Більшість свого життя художник провів у своїй віллі в місті Львові, при вулиці Святої Софії (нині – приміщення Візового відділу Генерального консульства Республіки Польща у Львові).

Станіслав Батовський-Качор «Надбрамна вежа в Луцьку», 1937 р.
Станіслав Батовський-Качор «Надбрамна вежа в Луцьку», 1937 р.
Станіслав Батовський-Качор «Надбрамна вежа в Луцьку», 1937 р. (зворот)
Станіслав Батовський-Качор «Надбрамна вежа в Луцьку», 1937 р. (зворот)

У 1903-1914 рр. художник працював викладачем в художній школі міста Львова, також був співзасновником львівського товариства польських художників «Молоде мистецтво» та членом правління Асоціації польських художників у Львові.

Митець прославився картинами на історичну та батальну тему. Його відомі твори: «Атака кінноти під Хотином», ілюстрацій до «Трилогії» Сенкевича — «Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володиєвський».

Надбрамна вежа Луцького замку, 1930-ті роки.
Надбрамна вежа Луцького замку, 1930-ті роки.

Зараз роботи цього художника знаходяться в колекціях найбільших музеїв Польщі, України та США, а частина в приватних колекціях.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело: https://koneser.krakow.pl/

Нове дихання в українському сучасному репі – Роман Рамус (відео)

Роман Рамус
Роман Рамус

Львівський артист Роман Рамус презентує пісню «Поворот», яка зачепить кожного слухача глибиною змісту.

«Для мене дуже важливо самому писати свої пісні, а не користуватися послугами гострайтерів, закладаючи у них сенс, який опирається на власні та особисті історії та досвід. Щирість – у своїх піснях я завжди відвертий та правдивий, як з собою, так і з слухачем».

Послухати пісню можна за посиланням:

Артист розпочав свій творчий шлях ще 5 років тому. Та через життєві обставини зробив перерву на 2 роки. І тепер Роман Рамус готовий до перезавантаження.

«Більш ніж два роки у моїй свідомості вирувала буря та боротьба двох его, які суперечили один одному. Понад два роки я потухав з кожним днем, проведеним без музики. Я точно можу сказати, що не бачу свого життя без музики та творчості. Я готовий працювати на всі 100%!»

Саме піснею  «Поворот» Роман Рамус починає новий етап у творчості:
«Новий «Поворот». Новий, фірмовий звук з власним стилем, який вироблявся роками. Нове бачення. Свіжий, але старий розум. Нові “табу” та відкриття. Старий Рамус, але повністю перезавантажений. 98%, 99%, 100% . RELOADING COMPLETE.
Бережіть своїх смаки та мегабайти на  смартфоні для нового плей-листа. І будьте готові. Ми стартуємо! Можливо вже за наступним “поворотом” наша ціль.»

Артист вже відзняв відео роботу на трек «Поворот», який презентує на початку літа.

Ольга МАКСИМ’ЯК

З 18 до 23 травня Львів святкує Міжнародний день музеїв (повна програма)

Львів, Лев біля Порохової вежі, фото 1976 року
Львів, Лев біля Порохової вежі, фото 1976 року

18 травня Львів разом з усім світом відзначатиме Міжнародний день музеїв. Для події у 2021 році Міжнародна рада музеїв ІСОМ затвердила тему: «Майбутнє музеїв: перевинайдення та переосмислення».

Оскільки цьогорічною темою є «Майбутнє музеїв: перевинайдення та переосмислення», близько 25 музеїв міста підготували спеціальну програму, яка відтворює  переосмислення стосунків між музеями та відвідувачами, відкриває цінність музеїв в житті громади. Програма включає лекції на свіжому повітрі, презентації нових виставок, оновлених експозицій, екскурсії з можливістю творення музейного простору особисто, квести для дітей, перегляд рекламних роликів музеїв тощо. Про це повідомляє пресслужба Львівської міськради.

ПРОГРАМА 

18 травня, вівторок 

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка

Адреса: вул. Івана Франка, 152

Вільний вхід протягом дня.

Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької 

Адреса: вул. Листопадового Чину, 7

Вільний вхід протягом дня.

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського 

Адреса: вул. Листопадового Чину, 11

Вільний вхід протягом дня.

Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького 

Адреса: вул. М. Устияновича, 10

Вільний вхід протягом дня.

Історичний комплекс НМЛ ім. Андрея Шептицького 

Адреса: вул. М. Драгоманова, 42

Вільний вхід на постійну експозицію “Українське мистецтво ХХ ст.” (12:00-20:00)

Інтерактивний музей D.S.Таємна Аптека 

Адреса: пл. Соборна, 1

Вільний вхід протягом дня.

Екскурсія “Таємниці двох старовинних аптек DS” 

10:30-12:00 

12:00-13:30 

Під час екскурсії Вас чекає вражаюча історія та цікаві факти двох відновлених старовинних аптек “Марійської” та “Під угорською короною” й можливість стати учасниками таємного аптечного товариства у “Інтерактивному музеї D.S.Таємна Аптека”.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 37-05-698
Місце зустрічі: пам’ятник Матері Божої на площі Марійській (площа Міцкевича, 8)

Музей міста 

Адреса: пл. Ринок, 1

Вільний вхід протягом дня.

В гості до МуМі. Прийди! Поділись! Пострибай! 

11:00-21:00 

Повеселіться з друзями, згадуючи одну з найулюбленіших дитячих ігор – резинки. Зніміть коротке відео гри, а ще краще одразу навчіть когось, наприклад, своїх дітей. А ролик із хештегом #грарезинки та #mumilviv розмістіть онлайн в соц. мережах в Міжнародний день музеїв 18 травня. Якщо хочете побачити, хто ще пам’ятає як стрибати, викличте друзів на челендж і затегайте їх – нехай покажуть на що вони здатні!

Також, 18 травня можна пограти резинки у Музеї міста, як і поділитись власним досвідом пізнання міського простору в Лабораторії дитинства. У цей день МуМі працюватиме для відвідувачів довше. А хто завітає, ще й отримає сюрприз.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові 

Адреса: вул. І.Франка, 154

Вільний вхід протягом дня.

“Селфі в Президентському саду” 

11:00 – 16:00 

Усі охочі впродовж дня можуть завітати до Львівського музею Михайла Грушевського та безкоштовно зробити фото на квітучій садибі музею та у Президентському саду.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Виставка “…я в році 1901 купив кусень грунту під містом, щоб поставити собі хату…”

11:00-17:00 

Виставка оригінальних матеріалів фондової збірки, присвячена 120-річчю від часу закладення Львівської садиби Грушевських, на якій представлені раритети, що ілюструють історію зведення львівської вілли історика.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

“Вілла Грушевських, або історія одного будинку на Софіївці” 

12:00

Розповідь, під час якої Ви дізнаєтеся історію вілли Грушевських, зведену на мальовничій Софіївці, від часу задуму побудови (на початку ХХ ст.) і до сьогодні. З чого все починалося, хто і коли мешкав у будинку найвизначнішого українського історика за адресою Понінського, 6 (тепер І.Франка, 154) у Львові та які життєві перипетії тут відбувалися. За гарної погоди слухати розповідь будемо у садибі.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Музей-заповідник “П’ятничанська вежа” 

Адреса: Львівська обл., Жидачівський р-н, с. П’ятничани, вул. Замкова, 40

Огляд оновленої експозиції П’ятничанської вежі 

11:00-17:00 

У приміщенні П’ятничанської вежі будуть представлені опудала тварин та твори сакрального мистецтва із фондозбірки Галереї.

Вік: без обмежень
Вартість: вхідний квиток для дорослих – 30 грн., дітей, студентів та пенсіонерів – 20 грн. Без реєстрації 

Меморіальний музей тоталітарних режимів “Територія Терору” 

Адреса: пр. Чорновола, 45г

Вільний вхід протягом дня.

Екскурсії: 150 грн, 75 грн. – пільгова екскурсія

День вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

11:00-18:00 

День вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу відбудеться 18 травня на території музею “Територія Терору”.

В рамках Дня пам’яті плануються такі заходи:

  1. Молитва (дуа) в пам’ять постраждалих в наслідок депортацій. Проводить представник мусульманської громади м. Львова, Енвер Кучук.
  2. У “вагоні-телятнику” відбудеться відкриття виставки картин художника Рустема Емінова. 3. Показ відеоматеріалів про геноцид у бараці №2, а також виступи доповідачів: Амета Бекірова, Тимура Канатаєва.

Вік: 14+
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Музей вишиваних ікон отця доктора Дмитра Блажейовського 

Адреса: вул. Театральна, 26

Вільний вхід протягом дня.

Ознайомча екскурсія до Міжнародного Дня музеїв 

12:00-12:30 

Історія заснування музею, проведені виставки, сучасність і перспективи розвитку музею вишиваних ікон.

Вік: 14+
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Музей “Івана Георгія Пінзеля” 

Адреса: вул. Личаківська, 2-а

Кураторська екскурсія Лесі Банах Музеєм Пінзеля 

14:00-15:00 

Запрошуємо ознайомитись із творчістю останнього великого скульптора доби бароко Івана Георгія Пінзеля та представників львівської школи різьби того періоду. Принагідно, Ви дізнаєтесь про історію храму Кларисок зі стінописом роботи Станіслава Строїнського.

Вік: без обмежень
Вартість: 100 грн. з однієї особи. Вхідні квитки: для дорослих – 50 грн, дітей і пенсіонерів – 20 грн, студентів – 30 грн.
Реєстрація за телефоном: (098) 72-39-143

Музей етнографії та художнього промислу 

Адреса: пр. Свободи, 15

Вільний вхід протягом дня.

Екскурсія виставкою “Керамічний код Івана Левинського” 

15:00-15:40 

Масштабна фондова виставка присвячена керамічному спадку видатного українського архітектора, педагога, підприємця і громадського діяча Івана Левинського. Понад 300 пам’яток зі збірки МЕХП та приватних колекцій, що розміщені на площі 5 залів, демонструють еволюцію художніх особливостей фірмового стилю кераміки Івана Левинського від 1890 до 1914 років.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Художньо-меморіальний музей Івана Труша 

Адреса: вул. І.Труша, 28

Вільний вхід протягом дня.

Кураторська екскурсія музеєм та садом І.Труша 

15:00-15:45 

Екскурсія експозиційними залами ХММ І.Труша ознайомить відвідувачів із основними віхами життя і творчості видатного українського художника Івана Труша. У музеї в широкому хронологічному діапазоні представлена живописна спадщина митця. Екскурсія продовжиться садом довкола вілли і допоможе глядачам довідатись про неперевершений хист художника-мислителя, філософа, співця ліричного образу України.

Вік: 18+
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Зелена толока у садку І.Труша (висаджування улюблених квітів художника)

16:00-17:00 

Сад довкола вілли Івана Труша дарував художнику творчий настрій та наснагу. Тут митець писав численні квіткові етюди упродовж тридцяти літ. Задля відновлення квіткової оази, що була тут при житті художника, у садку І.Труша відбудеться толока. У межах зеленої толоки усі охочі зможуть висадити настурції, братчики та інші улюблені квіти художника. Запрошуємо приносити зі собою однорічні квіткові рослини, аби разом відновити сад.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові 

Адреса: вул. Соломії Крушельницької, 23

Вільний вхід протягом дня.

Відкриття виставки “Дарунок для Соломії” 

17:00-18:00 

У музеї буде презентовано картини художників, які вони подарували музею для проведення аукціону “Дарунок для Соломії”. Аукціон покликаний зібрати кошти для ремонтно-реставраційних робіт напередодні святкування 150-ліття Соломії Крушельницької у 2022 році. Зокрема буде представлено понад 50 робіт видатних художників України.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Музей історії електрифікації Львівщини 

Адреса: вул. Мушака, 56

Вільний вхід протягом дня.

Екскурсія оновленою та розширеною експозицією 

18:00-19:30 

Запрошуємо відвідати екскурсію нашою експозицією, де розповімо про історію електрифікації, еволюцію професій в енергетиці, зміни в суспільстві, які є наслідком процесів електрифікації.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: через Facebook-сторінку музею

Львівський музей історії релігії 

Адреса: пл. Музейна, 1

Вільний вхід протягом дня.

Кураторська екскурсія виставкою “Києво-візантійська традиція: образ і пам’ять”

Час уточнюється 

Проводить куратор виставки Наталія Матлашенко.

Вік: 12-85 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 70-21-321

Відкриття банерної виставки “Крим. Народ. Історія Сьогодення” 

14:00-15:00 

Вік: 12-85 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 70-21-321

Відкриття виставки “Володимир Патик. Збережена таїна прадавньої культури”

15:00-16:00 

Вік: 10-85 років
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Концерт класичної музики (труба, фортепіано, вокал) 

17:00-17:45 

Вік: 10-85 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном 0677021321

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького 

Адреса: просп. Свободи, 20

Вільний вхід протягом дня.

Музейний квест для дітей “Дари Митрополита” 

14:00-15:00 

Пройшовши квест, діти дізнаються багато цікавого з життя Митрополита Андрея Шептицького. Ознайомляться з творами мистецтва (іконами, скульптурою, рукописами та стародруками), які до музею особисто подарував Митрополит Андрей. По закінченню квесту наші юні поціновувачі мистецтва матимуть змогу відтворити особистий герб Митрополита Шептицького.

Вік: 6-13 років
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Майстер-клас з гравюри 

17:00-18:00 

За допомогою спеціально підготовлених кліше ліноритів, діти зможуть надрукувати листівку на папері спеціальною типографською фарбою з допомогою пресу або ж звичайної ложки.

Вік: 6-13 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 71-38-304, Марія

Кураторська екскурсія Василя Одрехівського виставкою «Василь, Володимир, Василь Одрехівський. Скульптура» 

18:00-19:00 

Виставковий проєкт «Василь Володимир Василь Одрехівський. Скульптура» присвячений 100-літтю від дня народження заслуженого діяча мистецтв України, відомого львівського скульптора Василя Одрехівського (1921-1996 рр.). На мультимедійній виставці представлені скульптура, фото, відео та AR (мистецький твір у доповненій реальності). Експонований матеріал виявляє спадковість, часовість і демонструє певний культурологічний зріз мистецтва Львова за останні 70 років.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Музейно-культурний комплекс пивної історії Львіварня 

Адреса: вул. Клепарівська, 18

Вільний вхід протягом дня.

Екскурсія “Майбутнє музеїв: відновлення і переосмислення” 
  • 12:00-12:45 
  • 14:00-14:45 
  • 15:30-16:15 
  • 17:00-17:45 

Поєднання сучасності, новітніх трендів з стародавньою спадщиною міста та історією пивоваріння.

Вік: з 18 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 41-42-344

Відділ “Музей європейського мистецтва 19-21 століть”, ЛНГМ ім. Бориса Возницького

Адреса: вул. В. Стефаника, 3

Екскурсія в сутінках: Від Аїду до Едему 

15:00-16:10 

Авторська тематична екскурсія з ліхтариком, під час якої поговоримо про “сутінкові теми” і “персонажів”, які починають з’являтися в Романтизмі і Символізмі. У європейському мистецтві початку і кінця ХІХ століття переосмислюється антична і біблійна тематики. Популярними стають тематика природи, заходу сонця і сутінків, сюжети переходу в потойбіччя через річку Стікс, теми Смерті і Меланхолії, звернення до образів Ангелів та Демонів. Всі ці неоднозначні  питання цікавили митців і філософів ХІХ – поч. ХХ століття. І ми запрошуємо долучитися до цієї теми на екскурсії оновленою експозицією Палацу Лозинського, і запросити до нашої дискусії також живопис та скульптуру із збірки ЛНГМ ім. Б.Г.Возницького.

Вік: дорослі, студенти
Вартість: 200 грн для екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 150 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за телефоном – (098) 95-94-097 (каса)

Сімейна екскурсія “В гості до Сельських” 

13:00-14:00 

“Салон Сельських” – так неофіційно називалися зібрання львівської інтелігенції у домі подружжя художників Романа та Маргіти Сельських. Тут панувала вільна і невимушена атмосфера, можна було відкрито говорити про новітні напрямки в мистецтві. Завдяки Роману та Марґіті Сельським європейські традиції збереглися для майбутніх поколінь художників. Запрошуємо діток та їхніх батьків насолодитися чудовою атмосферою робіт Романа та Маргіти Сельських у залах оновленої експозиції Палацу Лозинського. На вас чекає цікава розповідь про митців, квест, складання пазлів.

Вік: для дітей з батьками, груп дітей
Вартість: 60 грн. для дитячої екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 150 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за посиланням

Палац Потоцьких 

Адреса: вул. Коперника, 15

Екскурсія “У світі замків і палаців: як жили лицарі і дами у давнину” 

15:00-16:20 

Ви, очевидно, знаєте, що машину часу ще не винайшли. Втім, запрошуємо дітей середнього шкільного віку до ЛНГМ ім. Б. Г. Возницького в захоплюючу подорож давніми епохами. Під час екскурсії Ви дізнаєтесь, як жили представники еліти, якими засобами комунікації користувались, якою мовою спілкувались, від кого захищались, як облаштовували свої покої, дотримувались гігієни, харчувались та відпочивали. Під час цієї мандрівки ми зануримось у світ похмурих і загадкових кам’яних фортець, стіни яких витримали не одну облогу, а також поговоримо про розкішні й казково красиві інтер’єри палаців. Приходьте в Палац Потоцьких. Будемо відкривати загадки минулого разом.

Вік: 12-15 років
Вартість: 60 грн. для однієї екскурсійної (учнівської) групи (10 осіб). Вхідний квиток для учня – 20 грн.
Реєстрація: за телефоном – (068) 96-62-348

Музей модернізму 

Адреса: вул. Коперника, 15а

Кураторська екскурсія Богдана Мисюги у Музеї модернізму 

16:00-17:30 

Музей модернізму – нова експозиційна локація Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького. Під час екскурсії куратор познайомить учасників із львівським мистецтвом, що візуалізує світогляд модернізму: від перших ранньомодерних експериментів у руслі техногенного прогресу – до рафінованих прикладів естетики пізнього структуралізму, з його акцентами на переосмисленні давніх культур та космогонізмі.

Вік: 18+
Вартість: 300 грн. для екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 90 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за телефоном (097) 16-12-699

Музей-заповідник “Золочівський замок” 

Адреса: Львівська обл., м. Золочів, вул. Тернопільська, 5

Кураторська екскурсія Тетяни Олейнікової виставкою “Крилата феєрія” і експозицією Китайського палацу 

15:00-16:00 

Реальні й фантазійні рукокрилі заполонили Золочівський замок. У Великому палаці відкрилась виставка зображень птахів і комах у класичному східному мистецтві. У живописі, скульптурі чи вишивці шовком і навіть утилітарних речах – на одязі, порцеляні, меблях – зображення крилатих виконують роль оберегів та зичливих символів: привертають блага, несуть побажання успіху та довголіття, викликаючи таким чином гідне ставлення до себе. Ці крилаті істоти, безумовно, мають багато прихованих сенсів, які можна відчитати, декодувати і навчитися вбачати у природній екосистемі. То ж принагідно запрошуємо відвідати Китайський палац і прогулятись замковим дитинцем, де побачите інших птахів і комах.

Вік: без обмежень
Вартість: 150 грн. Вартість квитків: дорослі – 90 грн., діти і пенсіонери – 20 грн., студенти – 60 грн.
Реєстрація: за телефоном – (096) 21-84-409

19 травня, середа 

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка

Адреса: вул. Івана Франка, 150-152

Філософський сніданок у Домі Франка: “Майбутнє музеїв” 

11:00 – 12:00 

Уже традиційна подія у Домі Франка – спілкування за філіжанкою запашної кави, смакування вишуканими львівськими пляцками під звуки класичної музики. Знані своїм розумом та непідробною любов’ю до рідного міста львів’яни і львів’янки приходять у гості до іншого, не менш знаного і залюбленого у Львів Івана Франка, щоб у дружній атмосфері поділитися думками на смачні й аж ніяк не тільки солодкі теми.

Вік: молодь, дорослі
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: на Facebook-сторінці музею

Прем’єра екскурсії “Мама і доня: нерозказана драма” (Ольга Франко з Хоружинських і Анна Франко-Ключко) 

12:00 – 13:00 

Взаємини доньки і матері були різними: від щирої безмежної любові до нерозуміння і несприйняття. Через емоційну розповідь та особисті переживання гості Дому Франка дізнаються про обставини життя, побут, стосунки в родині Франків. В основу екскурсії закладені спогади та листування Анни та Ольги Франко.

Вік: молодь, дорослі
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: через Facebook-сторінку музею

Лекція Марти Госовської “Франко і фемінізм” 

13:00-14:00 

Відкрита лекція від літературознавиці та спеціалістки з феміністичної літературної критики Марти Госовської.

Вік: молодь, дорослі
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Музей “Слідами галицьких євреїв” 

Адреса: вул. Котляревського, 30

Колекція музею довоєнної єврейської громади 

12:00-13:00 

Львів – місто музеїв. У Львові до Другої світової війни було два музеї юдаїки, предмети з яких зараз поділені між кількома музеями нашого чудового міста. Під час заходу ми поговоримо про те, які артефакти можна побачити у музеях зараз, що зберігається у запасниках, і які цікавинки вважаються унікальними навіть для знавців. Захід відбудеться у кафе Академія за адресою вул. Ставропігійська, 4.

Вік: 15+
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 68-20-257
Адреса: кафе “Академія”, вул. Ставропігійська, 4

Історичний комплекс НМЛ ім. Андрея Шептицького 

Адреса: вул. М. Драгоманова, 42

Екскурсія постійною експозицією НМЛ “Українське мистецтво ХХ ст.” 

15:00-16:00 

Запрошуємо на знайомство з українським мистецтвом ХХ століття. Експозиція музею розгорнута в трьох експозиційних залах, що представляють різні періоди розвитку нашої культури.

Вік: дорослі, студенти
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського 

Адреса: вул. Листопадового Чину, 11

Кураторська екскурсія “Бачити в шляхетному велике: митрополит Андрей Шептицький і митець Олекса Новаківський” 

16:00-17:00 

Кураторська екскурсія на виставці: «Бачити в шляхетному велике: митрополит Андрей Шептицький і митець Олекса Новаківський», яка експонується у виставкових залах Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької (відділ Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, вул. Листопадового Чину, 7). На виставці представлено живописні та графічні твори Олекси Новаківського. Ці роботи доповнюють світлини, які разом із пропонованим образотворчим матеріалом розкривають сторінки взаємин художника та митрополита Андрея Шептицького, великого мецената українського мистецтва, знакової постаті в історії ХХ століття, а в житті митця – найщедрішого покровителя і приятеля.

Вік: від 12 років
Вартість: 70 грн. для дорослих, 50 грн. – для учнів, студентів, пенсіонерів
Без реєстрації 

Меморіальний музей тоталітарних режимів “Територія Терору” 

Адреса: пр. Чорновола, 45г

Відкрита екскурсія музеєм “Територія Терору”: “Свідки терору ― почути справжнє”

17:00-18:00 

Музей оповідає про масове насильство середини ХХ століття. Це теми, які або зовсім, або майже не представлені в інших музеях Львова ― Голокост, поведінка місцевого населення в умовах нацистського масового насильства, радянські масові депортації воєнного та повоєнного часу, тощо.

В експозиції доступні понад півсотні фрагментів аудіо- та відеозаписів спогадів безпосередніх очевидців, задокументованих упродовж 2019-2020 років. Більшість людей, досвіди яких представлені ― львів’яни, незалежно від того, де вони народились і коли приїхали до міста.

Вік: 14+
Вартість: екскурсія ― 150 грн. (у цю вартість уже входить вхідний квиток за одну особу), 75 грн. ― пільговий квиток. Вартість вхідного квитка: 60 грн, 30 грн. ― пільговий.
Реєстрація: за телефоном ― (096) 25-80-589

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького 

Адреса: пр. Свободи, 20

Тематична екскурсія «Маловідомі факти з життя давніх портретів» 

17:00-18:00 

Глядачі дізнаються багато цікавого про розвиток та особливості давнього українського портрета зі збірки НМЛ ім. А. Шептицького. А також про видатних особистостей зображених на цих портретах (духовенство, шляхта, благодійники та меценати).

Екскурсію проводить завідувачка відділу Українського мистецтва ХІХ-поч. ХХ ст. Оксана Жеплинська.

Вік: без обмежень
Вартість: дорослі – 60 грн., студенти, учні, пенсіонери (за наявності посвідчення) – 30 грн.
Без реєстрації 

20 травня, четвер 

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка

Адреса: вул. Івана Франка, 150-152

Презентація пішохідної екскурсії Львовом в рамках реалізації проєкту “Франкомандри +”

15:00 – 17:00 

Іван Франко був завзятим мандрівником, прихильником пішохідного туризму, учасником та організатором низки групових мандрівок та краєзнавчих експедицій. Дім Франка прагне актуалізувати туристичний досвід свого патрона в контексті сучасності та розробити інтерактивні туристичні маршрути на основі знань про те, які місця відвідував і як мандрував доктор Франко. Але хочемо, щоб це були наповнені захоплюючими історіями та красивими локаціями подорожі, а не типові нудні тури формату «стежками когось».

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Вік: молодь, дорослі
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: на Facebook-сторінці музею

Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької 

Адреса: вул. Листопадового Чину, 7

Тематична екскурсія “Наш ювілей (до 50-ліття ХММ Олени Кульчицької)” 15:00-16:00 

Тематична екскурсія присвячена 50-літтю від заснування музею. Відвідувачі дізнаються про маловідомі факти з історії музею, що стосуються самого будинку та приміщення, де він розташований. Також, мова йтиме про особистостей, що відіграли ключову роль у становленні та розвитку нашого музею.

Вік: без обмежень
Вартість: студенти, пенсіонери – 50 грн, дорослі – 70 грн
Реєстрація: за телефоном – (050) 52-95-089

Меморіальний музей тоталітарних режимів “Територія Терору” 

Адреса: пр. Чорновола, 45г

Відкрита екскурсія музеєм “Територія Терору”: “Свідки терору – почути справжнє”

17:00-18:00 

Музей оповідає про масове насильство середини ХХ століття. Це теми, які або зовсім, або майже не представлені в інших музеях Львова – Голокост, поведінка місцевого населення в умовах нацистського масового насильства, радянські масові депортації воєнного та повоєнного часу, тощо.

В експозиції доступні понад півсотні фрагментів аудіо- та відеозаписів спогадів безпосередніх очевидців, задокументованих упродовж 2019-2020 років. Більшість людей, досвіди яких представлені ― львів’яни, незалежно від того, де вони народились і коли приїхали до міста.

Вік: 14+
Вартість: 150 грн. (у цю вартість вже входить вхідний квиток на 1 особу), 75 грн. – пільговий квиток. Вхідний квиток – 60 грн, 30 грн. – пільговий
Реєстрація: за телефоном – (096) 25-80-589

Історичний комплекс НМЛ ім. Андрея Шептицького 

Адреса: вул. М. Драгоманова, 42

Кураторська екскурсія виставкою “Росте Древо” 

17:00-18:00 

Запрошуємо на знайомство з народним та декоративним мистецтвом Наддніпрянщини XVII – середини XX століття. Під час зустрічі дізнаємось, який мотив став головним формотворчим стержнем виставки, як наддніпрянці зображали його на різноманітних ужиткових предметах та якого значення йому надавали. Почуємо цікаві історії про рідкісні експонати: кахлі та килими, рушники і плахти, сорочки та прикраси, керамічний посуд, іграшки, народні ікони та розписи.

Екскурсію проведе кураторка проєкту, завідувачка відділу народного мистецтва Любава Собуцька.

Вік: діти, студенти, дорослі
Вартість: дорослі – 100 грн, студенти, пенсіонери – 50 грн, учні – 30 грн.
Без реєстрації 

Музей міста 

Адреса: пл. Ринок, 1

Перегляд рекламних роликів “MuseumPromoVideo” 

21:00-22:30 

Приходьте на перегляд рекламних роликів з цілого світу. Спробуємо підважити стійкі стереотипи, переосмислити роль музеїв сьогодні та в майбутньому. Поговоримо як візуальні комунікації можуть допомогти їм не загубитися в інформаційному полі та збільшити свою аудиторію.

Також, під час події запитаємо в експертки з комунікацій Христини Бойко як створити та розкрутити успішний рекламний ролик.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за посиланням

21 травня, п’ятниця 

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка

Адреса: вул. Івана Франка, 150-152

Презентація еко простору “Сад Франка: екологія + культура” та презентація екскурсії просто неба “Сад Дому Франка”.

Прев’ю фотовиставки А. Венінгера “Квіти”

15:00-16:00 

Проєкт «Сад Франка: екологія+культура» це про відновлення меморіального саду навколо садиби Івана Франка, де сьогодні знаходиться Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка, та запровадження нової тематичної екскурсії просто неба “Сад Дому Франка”, яка у доступній та цікавій формі знайомить відвідувачів музею про захоплення письменника садівництвом та високу екологічну свідомість його родини.

Проєкт реалізовано за підтримки Австрійського міністерства закордонних справ та посередництва Австрійського бюро кооперації у Львові.

Вік: молодь, дорослі
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: на Facebook-сторінці музею

Відділ “Музей європейського мистецтва 19-21 століть”, ЛНГМ ім. Бориса Возницького

Адреса: вул. В. Стефаника, 3

15:00-16:00 

Сімейна екскурсія “В гості до Сельських” 

“Салон Сельських” – так неофіційно називалися зібрання львівської інтелігенції у домі подружжя художників Романа та Маргіти Сельських. Тут панувала вільна і невимушена атмосфера, можна було відкрито говорити про новітні напрямки в мистецтві. Завдяки Роману та Марґіті Сельським європейські традиції збереглися для майбутніх поколінь художників. Запрошуємо діток та їхніх батьків насолодитися чудовою атмосферою робіт Романа та Маргіти Сельських у залах оновленої експозиції Палацу Лозинського. На вас чекає цікава розповідь про митців, квест, складання пазлів.

Вік: для дітей з батьками, груп дітей
Вартість: 60 грн. для дитячої екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 150 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за посиланням

Історичний комплекс НМЛ ім. Андрея Шептицького 

Адреса: вул. М. Драгоманова, 42

Презентація видання “Євген Дзиндра: різьблені стежини життя” 

15:00-17:00 

Запрошуємо на презентацію науково-мистецького альбому Романа Яціва «Євген ДЗИНДРА: різьблені стежини життя». В програмі зустріч з мистецтвознавцями та родиною скульптора.
Вік: студенти, дорослі
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації 

Меморіальний музей тоталітарних режимів “Територія Терору” 

Адреса: пр. Чорновола, 45г

Відкрита екскурсія музеєм “Територія Терору”: “Свідки терору – почути справжнє” 17:00 – 18:00 

Музей оповідає про масове насильство середини ХХ століття. Це теми, які або зовсім, або майже не представлені в інших музеях Львова – Голокост, поведінка місцевого населення в умовах нацистського масового насильства, радянські масові депортації воєнного та повоєнного часу, тощо.

В експозиції доступні понад півсотні фрагментів аудіо- та відеозаписів спогадів безпосередніх очевидців, задокументованих упродовж 2019-2020 років. Більшість людей, досвіди яких представлені ― львів’яни, незалежно від того, де вони народились і коли приїхали до міста.

Вік: 14+
Вартість: екскурсія – 150 грн. (у цю вартість вже входить вхідний квиток на одну особу), 75 грн. – пільговий квиток. Вхідний квиток: 60 грн, 30 грн. – пільговий
Реєстрація за телефоном: (096) 25-80-589

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького 

Адреса: просп. Свободи, 20

Тематична екскурсія « “Книга вчить, як на світі жить…”. Рукописи і стародруки у збірці НМЛ»

17:00-18:00 

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького володіє величезною збіркою рукописів і стародруків. Відвідувачі дізнаються, хто писав і друкував перші книги, чим і як. Екскурсію проводить завідувачка відділу рукописів і стародруків Анна Навроцька.

Вік: без обмежень
Вартість: дорослі – 60 грн., студенти, учні, пенсіонери (за наявності посвідчення) – 30 грн.
Без реєстрації 

22 травня, субота 

Музей вишиваних ікон отця доктора Дмитра Блажейовського 

Адреса: вул. Театральна, 26

Тематична екскурсія”Творчі аспекти в науковій діяльності о.д-ра Дмитра Блажейовського” 12:00 – 12:30 

Творчий підхід до створення вишиваної ікони, канон і історія створення ікони, унікальність і сучасність вишиваних ікон.

Вік: 14+
Вартість: безкоштовно
Без попередньої реєстрації 

Історичний комплекс НМЛ ім. Андрея Шептицького 

Адреса: вул. М. Драгоманова, 42

Дитячий квест “Графічна пригода” 

12:00-14:00 

Запрошуємо діток у загадковий світ графіки. В експозиції “Українське мистецтво ХХ ст.” нас чекає захоплююче знайомство з лініями та штрихами, чорно-білими та кольоровими фантазіями, незвичайними персонажами ліноритів, дереворитів та офортів. А цікавий майстер-клас привідкриє особливі таємниці створення станкової графіки.

Вік: 7-12 років
Вартість: 50 грн.
Реєстрація: за телефоном – (067) 14-51-942

Тематичний проєкт “Мистецтво вибійки” 

15:00-16:30 

Пропонуємо учасникам тематичну розповідь про особливості вибійки, представленої на виставці “Росте Древо. Народне мистецтво Наддніпрянщини XVII – середини XX століття”. Також, кожен з учасників матиме можливість спробувати самостійно створити еко-торбинку в цій техніці.

Вік: дорослі, діти
Вартість: 200 грн.
Реєстрація: за телефоном – (067) 14-51-942

Музей-заповідник “Золочівський замок” 

Адреса: м. Золочів, вул. Тернопільська, 5

Чайна церемонія у Китайському палаці Золочівського замку 

13:00-14:00 

Запрошуємо вас зміцнити свій імунітет життєвою енергією чаю, поринути у неповторну атмосферу спокою і блаженства та насолодитись глибоким смаком різних сортів чаю, які здатні змінювати свій смак і ваш настрій з кожним новим ковтком.

Вік: без обмежень
Вартість: 150 грн. Вартість квитків: дорослі – 90 грн, діти і пенсіонери – 20 грн, студенти – 60 грн.
Реєстрація: за телефоном – (096) 21-84-409

Львівський музей історії релігії 

Адреса: пл. Музейна, 1

14:00-14:45 

Квест “Середньовічними підземеллями” 

Вік: 10-14 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 70-21-321

15:00-16:30 

Квест “Вулицями міста Лева” 

Ігровий квест для дітей з легендами, завданнями та цікавинками.

Вік: 10-15 років
Вартість: безкоштовно
Реєстрація: за телефоном – (067) 70-21-321

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького 

Адреса: пр. Свободи, 20

Гра для дітей «Я – музейник» 

15:00-17:00 

Діти познайомляться із тим як працює музей і створять власний проєкт музею та виставки у мішаній техніці.

Вік: 6-13 років
Вартість: 50 грн.
Реєстрація: за телефоном – (067) 71-38-304, Марія

Відділ “Музей європейського мистецтва 19-21 століть”, ЛНГМ ім. Бориса Возницького Адреса: вул. В. Стефаника, 3

Екскурсія в сутінках: Від Аїду до Едему 

16:00-17:10 

Авторська тематична екскурсія з ліхтариком, під час якої поговоримо про “сутінкові теми” і “персонажів”, які починають з’являтися в Романтизмі і Символізмі. У європейському мистецтві  початку і кінця ХІХ століття переосмислюється антична і біблійна тематики. Популярними стають тематика природи, заходу сонця і сутінків, сюжети переходу в потойбіччя через річку Стікс, теми Смерті і Меланхолії, звернення до образів Ангелів та Демонів. Всі ці неоднозначні питання цікавили митців і філософів ХІХ – поч. ХХ століття.І ми запрошуємо долучитися до цієї теми на екскурсії оновленою експозицією Палацу Лозинського, і запросити до нашої дискусії також живопис та скульптуру із збірки ЛНГМ ім. Б.Г.Возницького.

Вік: дорослі, студенти
Вартість: 200 грн. для екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 150 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за телефоном – (098) 95-94-097 (каса)

Меморіальний музей тоталітарних режимів “Територія Терору” 

Адреса: пр. Чорновола, 45г

Відкрита екскурсія музеєм “Територія Терору”: “Свідки терору – почути справжнє” 17:00-18:00 

Музей оповідає про масове насильство середини ХХ століття. Це теми, які або зовсім, або майже не представлені в інших музеях Львова – Голокост, поведінка місцевого населення в умовах нацистського масового насильства, радянські масові депортації воєнного та повоєнного часу, тощо.

В експозиції доступні понад півсотні фрагментів аудіо- та відеозаписів спогадів безпосередніх очевидців, задокументованих упродовж 2019-2020 років. Більшість людей, досвіди яких представлені ― львів’яни, незалежно від того, де вони народились і коли приїхали до міста. Вік: 14+

Вартість: екскурсія – 150 грн. (у цю вартість вже входить вхідний квиток на одну особу), 75 грн. – пільговий квиток. Вхідний квиток: 60 грн, 30 грн. – пільговий
Реєстрація за телефоном: (096) 25-80-589

23 травня, неділя 

Відділ “Музей європейського мистецтва 19-21 століть”, ЛНГМ ім. Бориса Возницького (Палац Лозинського) 

Адреса: вул. В. Стефаника, 3

Екскурсія в сутінках: Від Аїду до Едему 

10:10-11:20 

Авторська тематична екскурсія з ліхтариком, під час якої поговоримо про “сутінкові теми” і “персонажів”, які починають з’являтися в Романтизмі і Символізмі. У європейському мистецтві початку і кінця ХІХ століття переосмислюється антична і біблійна тематики. Популярними стають тематика природи, заходу сонця і сутінків, сюжети переходу в потойбіччя через річку Стікс, теми Смерті і Меланхолії, звернення до образів Ангелів та Демонів. Всі ці неоднозначні питання цікавили митців і філософів ХІХ – поч. ХХ століття.І ми запрошуємо долучитися до цієї теми на екскурсії оновленою експозицією Палацу Лозинського, і запросити до нашої дискусії також живопис та скульптуру із збірки ЛНГМ ім. Б.Г.Возницького.

Вік: дорослі, студенти
Вартість: 200 грн. для екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 150 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за телефоном – (098) 95-94-097 (каса)

Сімейна екскурсія “В гості до Сельських” 

12:00-13:00 

“Салон Сельських” – так неофіційно називалися зібрання львівської інтелігенції у домі подружжя художників Романа та Маргіти Сельських. Тут панувала вільна і невимушена атмосфера, можна було відкрито говорити про новітні напрямки в мистецтві. Завдяки Роману та Марґіті Сельським європейські традиції збереглися для майбутніх поколінь художників. Запрошуємо діток та їхніх батьків насолодитися чудовою атмосферою робіт Романа та Маргіти Сельських у залах оновленої експозиції Палацу Лозинського. На вас чекає цікава розповідь про митців, квест, складання пазлів.

Вік: для дітей з батьками, груп дітей
Вартість: 60 грн. для дитячої екскурсійної групи. Вхідні квитки: для дорослих – 150 грн, для дітей і пенсіонерів – 20 грн, для студентів – 50 грн.
Реєстрація: за посиланням

Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького 

Адреса: вул. М. Устияновича, 10

Кураторська екскурсія “Рання творчість Леопольда Левицького (до 115 річниці від дня народження)” 

14:00-14:45 

У процесі кураторської екскурсії відвідувачі дізнаються про ранні роки життя і творчості Л. Левицького. Познайомляться з основними напрямками мистецької діяльності художника. Дізнаються важливі та цікаві факти з біографії митця часу навчання в Кракові, Парижі, причини виключення з академії та обставини створення “Краківської групи”.

Вік: без обмежень
Вартість: дорослі – 70 грн., студенти, учні, пенсіонери – 50 грн. (за наявності посвідчення)
Без реєстрації 

Історичний комплекс НМЛ ім. Андрея Шептицького 

Адреса: вул. М. Драгоманова, 42

Тематична екскурсія «У подвір᾿ї музею» на території Історичного комплексу НМЛ ім. Андрея Шептицького 

15.00 -16.00 

Протягом екскурсії відвідувачі зможуть ближче ознайомитись з історією та архітектурними особливостями будівель та території, а також з історіями прибудинкових пам’ятників. Саме віллу професора львівського університету Еміля Дуніковського придбав засновник і меценат музею Митрополит Андрей Шептицький та 1913 року подарував українському народові.

Екскурсію проводить Світлана Зінченко, старша наукова співробітниця відділу рукописів і стародруків НМЛ, кандидатка історичних наук.

Вік: без обмежень
Вартість: безкоштовно
Без реєстрації

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького 

Адреса: просп. Свободи, 20

Тематична екскурсія «Чи страшний “Страшний суд”? Ікони “Страшного суду” в експозиції НМЛ» 

15:00-16:00 

Складна і багатогранна історія про Страшний суд опирається на тексти Святого Письма та писання Отців Церкви. Однак найвиразніше вона відтворена в церковному мистецтві. В експозиції Національного музею у Львові представлено шість великоформатних ікон Страшного суду, які вражають великою кількістю дійових осіб та розмаїттям сцен.

Екскурсію проводить завідувачка відділу графіки Марія Цимбаліста.

Вік: без обмежень
Вартість: дорослі – 60 грн., студенти, учні, пенсіонери (за наявності посвідчення) – 30 грн.
Без реєстрації 

Радянські “зірки Давида” як геогліфи минулого

Радянські "зірки Давида" як геогліфи минулого

Геогліф — це нанесений на землю геометричний або фігурний візерунок. Найбільш відомими геогліфами є малюнки Наски, розташовані в Південній Америці.

Можна знайти геогліфи і у нас! Отож, розглядаючи на карті район Рожнятова, в лісочку неподалік села Ясеновець можна помітити абсолютно правильне коло maps.google.com.ua).

Геогліф в лісочку неподалік села Ясеновець в районі Рожнятова
Геогліф в лісочку неподалік села Ясеновець в районі Рожнятова

Зараз це місце заросло деревами, але ще 10 років тому при збільшенні мапи проявлялась вписана в коло “зірка Давида”:

Геогліф в лісочку неподалік села Ясеновець в районі Рожнятова
Геогліф в лісочку неподалік села Ясеновець в районі Рожнятова

Подальший пошук на карті дав подвійний результат – знайшлось подібне коло біля с. Хлопчиці, в лісочку при дорозі з Рудок до Самбора (maps.google.com.ua), про яке відомо, що це – покинута військова частина.

Геогліф біля с. Хлопчиці, в лісочку при дорозі з Рудок до Самбора
Геогліф біля с. Хлопчиці, в лісочку при дорозі з Рудок до Самбора
Геогліф біля с. Хлопчиці, в лісочку при дорозі з Рудок до Самбора

Такі ж геогліфи можна знайти на околицях сіл Костянтинівка Донецької області, Холмець Закарпатської області та в інших місцях, про що є цікава добірка на сайті tour.uzhgorod.ua. Ось, до прикладу, два об’єкти з цієї добірки:

Геогліф на околиці села Костянтинівка Донецької області.
Геогліф в районі села Холмці біля альтернатиіної дороги з села Барвінок в село Дубрівка в Ужгородському районі Закарпатської області

Усі ці геогліфи – це колишні радянські ракетні комплекси протиповітряної оборони. А таке “зоряне” розташування доріг було найбільш раціональним для швидкої доставки боєприпасів до ракетних пускових установок, які розташовувались на кутах цих зірок. В наш час усі ці військові об’єкти нікому вже не потрібні, армія забрала своє майно, народ розкрав решту, а жалюгідні залишки бункерів поволі руйнує природа. Тому жодної військової таємниці вони не становлять.
Смішно, що ці “радянські зірки Давида” було чудово видно зі супутників і американські військові напевно реготали з такого ступеня секретності радянської протиповітряної оборони.

Як цікавинку, можна ще згадати не тільки гексаграми, але й пентаграми, які з неба виглядають, як регулярні п’ятикутні зірки, як от зірочка в Казахстані: maps.google.com

Геогліф в Казахстані
Геогліф в Казахстані

Складно сказати, з якою метою була створена казахська зірка… Інтернет заповнений спробами розкриття теми сатанистської пентаграми. Є також версія, що це теж залишки військового об’єкту. А дехто стверджує, що це залишки піонерського табору, про що в інтернеті жартують: “Ха-ха-ха! Піонертабір №666”.

Геогліф на Кубі біля місцевості Тарара
Геогліф на Кубі біля місцевості Тарара

А от на Кубі біля місцевості Тарара подібна п’ятикутна зірка була створена, як Парк Атракціонів (Parque de Diversiones). На мапі можна її побачити тут: maps.google.com

Автор: Zommersteinhof

1...275276277...683сторінка 276 з 683

Популярні статті:

Панорама Львова

5 ознак справжнього львів’янина

Львів — місто з унікальною атмосферою, де історія, культура та сучасність переплітаються в неповторний спосіб. Справжній львів’янин — це не просто той, хто народився...
Львів, трамваї на площі Радянській (сучасна площа Митна), фото 1970 року

Вуличні баталії. Історія кримінального Львова часів СРСР

Львів запрошує на демонстрацію старовинної техніки: Олег Огородник та ціанотипія

Львів запрошує на демонстрацію старовинної техніки: Олег Огородник та ціанотипія

Полтва - підземна річка Львова

З історії каналізації Львова. Публікація 1942 року

Вулична торгівля, кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

Галерея зниклих львівських оригіналів

Найпопулярніші статті:

Вже бачили наші відео?