Як Степан Гайдучок влітку 1913 року гостював у словенських соколів

274
Світлина опублікована у виданні з нагоди 50-ліття словенського «Сокола»: «Slovenski koledar za leto 1913. Ob 50 letnici slovenskega Sokolstva 1863–1913» (1913).
Світлина опублікована у виданні з нагоди 50-ліття словенського «Сокола»: «Slovenski koledar za leto 1913. Ob 50 letnici slovenskega Sokolstva 1863–1913» (1913).

Про життєвий і творчий шлях професора українського тіловиховання Степана Гайдучка (1890–1976) неодноразово з’являлися публікації на сайті Фотографії Старого Львова. Сьогодні пропонуємо ознайомитися із ще одним сюжетом його біографії.

Закінчивши свої студії в Академічній гімназії у Львові, Степан Гайдучок став членом товариства «Сокіл-Батько». Прийняття відбулося на ІХ звичайному засіданні старшини гімнастичного товариства «Сокіл-Батько» 8 жовтня 1910 р. У сокільську організацію Степан Гайдучок прийшов у час її розквіту. Адже Іван Боберський як голова організації з потужною командою робив усе можливе для розвою сокільського руху в Галичині. Кандидатура Степана Гайдучка не викликала ніяких застережень. Він вже мав певний досвід в організаційній сфері, пройшовши вишкіл під керівництвом Івана Боберського в Академічній гімназії в лавах «Українського спортового кружка» у 1906–1910 рр.

Степан Гайдучок
Степан Гайдучок

Після вступу до «Сокола-Батька», Степан Гайдучок поринув у роботу. У 1911–1914 рр. він входив до складу старшини «Сокола-Батька», займаючи різні посади, зокрема начальника, писаря та заступника голови руханкової секції, якою керував Іван Боберський. У рухівні «Сокола-Батька» він вишколював, серед інших, й ремісничу молодь та сам вправлявся в учительському кружку. Упродовж 1910–1914 рр. Степан Гайдучок брав активну участь у Загальних зборах та таємних засіданнях «Сокола-Батька» (Надзвичайних Загальних зборах, що відбулися 3 грудня 1910 р., Надзвичайному (таємному) засіданні старшини 17 квітня 1911 р., ХІХ Загальних зборах 4 травня 1912 р., ХХ Загальних зборах 8 березня 1913 р., ХХІ Загальних зборах 14 березня 1914 р., Надзвичайних загальних зборах 25 квітня 1914 р. та ін.).

Учительський відділ товариства «Сокіл-Батько» у Львові. Зліва направо: професор Іван Боберський – провідник відділу, Степан Гайдучок, Тарас Франко, Омелян Гузар, Петро Франко, Іван Ігнат, Олександр Довбенко, Ігор Федів. Весна 1913 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).
Учительський відділ товариства «Сокіл-Батько» у Львові. Зліва направо: професор Іван Боберський – провідник відділу, Степан Гайдучок, Тарас Франко, Омелян Гузар, Петро Франко, Іван Ігнат, Олександр Довбенко, Ігор Федів. Весна 1913 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Як журналіст Степан Гайдучок писав про організацію «Сокіл» інших європейських народів, зокрема чехів, словенців, хорватів тощо. В його активі є публікація «VІ. Олїмпіяда в Празї» про VІ Всесокільський злет, який відбувся упродовж 28, 29, 30 червня та 1 липня 1912 р. у Празі. Ще одну публікацію «У Словінцїв» Степан Гайдучок присвятив словенським соколам. Влітку 1913 р. йому вдалося побувати в цьому краї і ознайомитися з життям і побутом словенців, та, власне з товариством «Сокіл», яке постало 1863 р. У 1905 р. всі словенські сокільські осередки об’єдналися у союз із центром у Любляні. Степан Гайдучок відзначив те, що словенські соколи є добрими руховиками, завзятими і наполегливими практиками та мають відвагу брати участь у міжнародних змаганнях поряд з чехами, французами та іншими європейськими народами. Статтю «У Словінцїв» було опубліковано на сторінках сокільського часопису «Вісти з Запорожа» 15 травня 1914 р. У книгозбірні Степана Гайдучка, частина з якої дійшла до наших днів, вдалося віднайти видання, яке побачило світ 1913 р. з нагоди 50-ліття словенського «Сокола» – «Slovenski koledar za leto 1913. Ob 50 letnici slovenskega Sokolstva 1863–1913». На титульній сторінці є автограф Степана Гайдучка із записом: «Любляна 4.VІІІ.1913». На мою думку, це один із днів його перебування на словенській землі і дата придбання книги.

Текст публікації Степана Гайдучка «У Словінцїв» подано із збереженням мови і правопису оригіналу.

Степан Гайдучок

У Словінцїв

Довело ся менї минулого лїта бути у їхньому краю і придивити ся житю і бутю не лише у містї, але й на селї. На селї у них цїлком противно як у нас. Не викидають здохлих псів і котів на дорогу або в ріку, мають биті дороги, гарні, муровані, дахівкою криті доми, а ставлять їх в порядку а не будують ся, як кому хоче ся. У хатї панує чистість і порядок. Долівка заметена, стіл накритий чистою скатертю, в хатї не держуть худоби нї курий. Кождий має кілька книжок тай часопись або і кілька. Є в селї гостиниця або і дві, де можете чисто зїсти і переспати ся. Там ґаздинї вміють навіть смачно зварити.

«Розумні люди» – скажете. Певно, бо працюють, вчать ся від других а не нарікають.

Та хочу сказати більше ту про їх Соколів. Як тілько у Чехів повстали ті товариства, то Словінцї, хоч як малий нарід, бо 1 ½ мілїона, стали їх заводити у себе. Они пізнали, що в єдности сила. Їм сприкрило ся панованє Нїмцїв і стали єднати ся. Вже в 1863. роцї заложили они товариство «Juźni Sokol» інакше «Полудневий Сокіл».

Та вже в початках мусїв він зводити борбу з всевладними Нїмцями, що його всюди переслїдували. 1867. року правительство його розвязало. Та не уставали Словінцї. Стево Мандіч і инші засновали в 1868 р. знова товариство під назвою «Сокіл». І через довший час то було одиноке товариство ґімнастичне яке вони мали, бо обставини полїтичні не давали розвинути ся ідеї. Доперва від року 1893 зачиняє рух сокільский кріпшати. До працї в рядах сокільских стає Др. Мурнїк, що дотепер працює невтомимо. Він вихований на чеській методї, пхнув товариство вперед.

Велику ролю для поширеня сокільского руху відограв віддїл ґімназийних учеників, що вправляли з разу разом з членами в Соколї а відтак в осібнім віддїлї. В р. 1899 їх віддїл числив 245 учасників. Покінчивши школу, розбрили ся вони по цїлій Країнї і стали закладати сокільскі товариства. Вийшли з між них Буковні, Вілько, Бойко Гацін, Евген Сайович і богато инших. – І коли в р. 1893. мали товариства 1933 членів, 434 руховиків а 97 члениць і 78 руховичок то при кінци року 1912. було 6.839 членів і 781 члениць, згуртованих в 87 товариствах.

Вправляло в тім роцї 1851 членів, 1195 хлопцїв, 458 члениць а 257 дївчаток.

В р. 1905. злучили ся всї товариства в один спільний союз, який носить назву «Slovenska Sokolska Zveza» з осїдком в Люблянї.

Перший їх здвиг був в р. 1893, однак се було лиш пробованє сил. В р. 1904. відбув ся другий здвиг, в якім взяли також участь Хорвати і Чехи. До вправ вільноруч стануло 640 руховиків з чого 215 Словінцїв. З нагоди 50 лїтного ювилею мав відбути ся вторік III. здвиг в Люблянї та правительство заборонило тому, що були запрошені Серби, Болгари і инші. Все було до здвигу підготоване. Сам здвиг переложено на 1914 р.

Словінцї є дуже добрими руховиками як то мали ми нагоду бачити в Празї в 1912 р., як бачив я се в Люблянї на публичних виступах і таки на годинах руханки. Суть великими практиками, бо знають, що аби вправу навчити ся, треба до неї добре прикладати ся, проте з завзятостию повторяють неудалу вправу, аж поки не вміють єї гладко і певно.

Не дивно, що потім мають відвагу ставати до міжнародних змагань руханкових побіч Чехів, Французів і инших. Вони, так малий нарід, дають через те знати всїм про себе! – А ми? Ми вдоволяємо ся тим, що ми колись вміли добре або тілько трохи.

Джерело: Гайдучок С. У Словінцїв. Вісти з Запорожа. Руханка, Змаг, Пожарництво, Мандрівництво, Пласт, Стрілецтво. Львів, 1914. 15 мая. Чис. 93. С. 12.

Андрій СОВА
історик

Джерела та література:

  1. Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт. ідеї Л. Крип’якевич; упоряд. Ю. Николишин, І. Мельник; літ. редактор І. Лемко. – Львів: Апріорі, 2014. – 268 с.
  2. Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
  3. Сова А. Степан Гайдучок – творець та літописець історії українського гімнастично-спортового руху. URL: http://photo-lviv.in.ua/stepan-hajduchok-tvorets-ta-litopysets-istoriji-ukrajinskoho-himnastychno-sportovoho-ruhu/ (дата звернення: 03.2018).
  4. Сова А. Степан Гайдучок про поїздку галичан на VІ Всесокільський злет у Прагу 1912 року. URL: http://photo-lviv.in.ua/stepan-gajduchok-pro-poyizdku-galychan-na-vi-vsesokilskyj-zlet-u-pragu-1912-roku/ (дата звернення: 03.2019).
  5. Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512с.

Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com

1 коментар

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.