Молодий імператор Франц Йосиф І (1830 – †1916) довго йшов до політичної трансформації своєї країни. Дуже часто цьому заважали «рекомендації» його матері, через суперечку з якою він вирішив зробити військову ревізію в Галичині у 1851 р. Як відомо його матір Софія Баварська (1805 – †1872) будучи ерцгерцогинею мала постійні прагнення посадовити старшого сина на престол,а тому це питання було постійною темою серед австрійських політиків. Її називали «єдиним чоловіком при дворі».

Після зречення під час революції 1848 р. імператора Фердинанда I, вона змусила чоловіка, що йшов наступним у лінії престолонаслідування, відразу передати корону синові. Так, 2 грудня 1848 р., 18-річний Франц Йозеф став імператором. Свідомо відмовившись від ролі імператриці, Софія розраховувала користуватись владою, впливаючи на сина. В перші роки його правління так і було. Схильна до консерватизму, матір ерцгерцогиня кілька років визначала таким курс політики австрійського двору. Сприяла також посиленню позицій католицької церкви. Проте з часом усе змінилося і молодий імператор почав діяти по своєму.

156 років тому, 1867 року, австрійська Габсбурзька монархія трансформувалася у двоєдину державу – Австро-Угорщину. У складі Австро-Угорщини перебувало 5 теперішніх українських областей. Тобто історія п’ятої частини України пов’язана із цією імперською державою. Про історію цієї держави і про те, яким був австро-угорський період для цих українських земель, ще в 2017 р. Радіо Свобода розпитувало у співробітника Інституту всесвітньої історії Національної академії наук Володимира Розумюка та автора інтернет-платформи «Пустощі східноєвропейської Кліо» Івана Гоменюка про людей, які проживали у цій імперії.

Про жителів Королівства Галични та Володимирії середини ХІХ ст. Іван Гоменюк прокоментував, що «треба розуміти, що вони мислили не як сучасні люди, вони мислили іншими категоріями. Габсбурги справді уявляли себе імператорами, володарями земель, завойованих зброєю їхніх предків, які вважали, що на тих землях, які підпадали під їхню корону, мали їм коритись у монархічному підданстві, а не в громадянстві, як ми зараз це сприймаємо» [1]. Врешті це була клаптикова імперія, яка консолідувала свою політику в той чи інший час на підтримку вигідним національним громадам!

У 2010 році працюючи над історією корпусів колишньої цісарсько-королівської гімназії імені Франца Йосифа І [2], а сьогодні корпусів Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, нам вдалося віднайти та перекласти кілька важливих джерел із віденської та львівської преси до історії мандрівок Дрогобиччиною з боку представників імператорської родини Ґабсбурґів. Врешті сьогодні нам вдалося завершити спеціальну книгу, у якій розповідається про усі приїзди імператорської родини в Дрогобич та Борислав.

Серед забутих мандрівок до Дрогобича є приїзд молодого імператора Австро-Угорської імперії Франца Йосифа І (1830 – †1916), який відбувся у жовтні 1851 р. [3] Це перший, а донедавна зовсім не відомий в історіографії, приїзд цісаря в Дрогобич, який відбувався у часі його подорожі Галичиною, під час якої правитель із родичами та свитою рухався у напрямку Буковини, оскільки повертався до Відня. Відтак, його маршрут було заплановано таким чином: Чернівці (27 жовтня 1851) – Делятин (28 жовтня 1851 р.) – Галич (28 жовтня 1851 р.) – Дрогобич (30 жовтня 1851 р.) – Коломия (31 жовтня 1851 р.). Перші дані з німецькомовної та полськомовної періодики 1851 р. вдалося віднайти та перекласти Тетяні Лазорак в процесі написання власної дисертації про історію Дрогобицької гімназії імені Франца Йосифа І ще у 2014 р.

Згідно найранішого повідомлення невідомого дрогобичанина, опублікованого на сторінках «Львівської Газети» 4 листопада 1851 р. [4], Франц Йосиф І, якого журналісти возвеличували, як «Найсвітліший пан», приїхав в Дрогобич 30 жовтня о 5 ¼ год після обіду якраз в часі свого повернення до Відня. Кайзер під’їжджав до міста верхи на коні у супроводі численних військових та близьких соратників, а також у супроводі передміщан та селян, які пішки сходилися з усього повіту. З боку вулиці Стрийської офіційний уряд міста та численні громадські організації усіх національних громад спорудили тріумфальну арку, перед якою імператор зупинився разом і з кортежем. Дрогобичани зустріли правителя народним айстро-імперським гімном у супроводі музичного оркестру з числа військових та міщан [5].

Після цього бургомістр Дрогобича Іґнацій Домінік Нєвядомський, його заступник Гіпполит П’ятковський, а також члени міської ради Іван Хованець, Василь Якубовський, Вінцент Нємчевський, Адам Сятецький, судові урядники, економісти, староста із свитою, а також представники духовної ієрархії трьох національних громад привітали імператора із приїздом і урочисто запросили увійти до його імператорського міста. Від імені жителів бургомістр виголосив промову, у якій зазначив: «Найясніший пане! Місто Дрогобич ощасливлене, адже може біля Його ніг висловити почуття вірності і покірності, якими для його святої особи і трону є усі присутні. Щоб Найвище Провидіння Найяснішого пана у якнайдовший час нам водилося, із благословенням виконувалося, а цьому місту якнайчастіше давала можливість здійснювати свої щирі справи і починання. Хай Живе!» [6].

Після цього тисячі  «радісних і щирих» голосів імперії Ґабсбурґів постійно вигукували привітальне гасло від підданого народу «Хай Живе!». Під час вигуків імператор почав верхи рухатися поміж вишикуваними шеренгами євреїв, які стояли разом з усією своєю релігійною символікою та кагалом. Окремо стояли колони дрогобицьких цехів, кожен з яких прийшов із своєю власною хоругвою із зображенням святого патрона. Далі стояли шеренги шкільної молоді. Самостійна колона дівчат, одягнутих в уніфікований святочний одяг білого кольору, рухалася попереду імператора, вистеляючи йому дорогу квітами аж до площі перед римо-католицьким костьолом Св. Ворфоломія. Тут мала розпочинатися воєнна церемонія відвідин міста. Під’їхавши до костьолу, цісар під супровід багатотисячних вигуків на його честь, висадився із сідла, а опісля обернувся лицем до військових. Розпочався урочистий огляд Кайзером вишикуваного війська із числа воєнного гарнізону міста Дрогобича під командуванням Гартмана.

Далі імператор у супроводі поважних делегацій та урядників Дрогобича попрямували пішим ходом до так званого «будинку виховання військової молоді», який він захотів повністю оглянути. Принаймні такий термін щодо назви цього навчального закладу було вжито у описі про мандрівку Франца Йосифа І на сторінках львівської газети у 1851 р. [7] Мова йде передовсім про теперішній будинок факультету української та іноземної філології, який впродовж 1858 – 1896 р. був головним корпусом гімназії імені Франца Йосифа І, а до 1858 р. виконував функції згаданої військової школи для хлопців, яка була збудована силами бургомістра Іґнація-Домініка Нєвядомського ще в 1846 р., і яка проіснувала до 1854 р. під офіційною назвою «Militär-Knaben-Erzіehungs-Haus» [8]. У середовищі міщан цей будинок носив народну назву «sztyft wojskowy», принаймні такий термін вжито у описі про мандрівку імператора на сторінках львівської газети і такий же термін подає дослідник фундаментальної на сьогодні історії дрогобицької гімназії Здіслав Култис [9].

Увійшовши в середину цієї військової школи, Франц Йосиф І почав приймати прохання від усіх бажаючих та злиденних. Опісля імператор вийшов до народу, перед яким виголосив благословенну хартію з приводу свого перебування в Дрогобичі і з переліком нових надань місту та громадянам. Далі Франц Йосиф І почав рухатися в бік другої тріумфальної брами в супроводі музикантів оркестру, які виконували народний гімн імперії, серед слів якого з особливими інтонаціями виконувалися слова: «Боже щасливо впровадь Отця своїх народів» [10]. Надвечір імператор поїхав до Самбора, де по дорозі у Лужку його зустріли окремою тріумфальною аркою [11].

Журналісти «Львівської газети» повідомили, що подія перебування імператора в Дрогобичі була також пов’язана із його розпорядженням від 12 жовтня 1851 р. стосовно скорочення числа армії [12], а тому в цьому приїзді стояла передовсім стратегічна мета вже традиційного для родини Ґабсбурґів «поліційного контролю» над окупованими клаптиками імперії. Основною причиною приїзду імператора в Дрогобич була ревізія військових казарм та військового навчального закладу, адже, як зазначалося в примітці редакції «Львівської газети» після опису приїзду, часопис «Австрійський кореспондент» вже опублікував постанову верховного суду про скорочення армії [13].

Відтак візитація Франца Йосифа І міст Галичини, окрім політичного значення у плані піднесення громадського авторитету цісаря серед підданих, мала за ціль провести ретельну ревізію військових частин і казарм, а також військових навчальних закладів із метою їх подальшої реорганізації або ж узагалі скорочення. Це був 1851 р., час коли молодому імператорові потрібно було бодай задекларувати скорочення армії, як наслідок нещодавньої «Весни народів» і нібито зменшення «поліційного стилю управління» підданими та їхніми корінними територіями. Проте, як відомо саме у 1851 р. Франц Йосиф I скасував конституцію, внаслідок чого почалися 10 років реакції, які сповільнили національне й політичне життя західних українців. І лише в часі Першої світової війни зможуть відродити своє право на історичну Незалежність силами Західноукраїнської та Української Народних Республік!

Очевидно, що наш національний геній Іван Франко не випадково наголошував на сарказмі приїзду повелителя на рафінерію в Дрогобич та Борислава, тим самим особисто підспівуючи гасло «Боже щасливо впровадь Отця своїх народів» ! Проте це вже опис другого приїзду імператора в Дрогобич, який відбудеться 18 вересня 1880 р.

Богдан ЛАЗОРАК
кандидат історичних наук, доцент, директора Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі»

Джерела та література:

1. Шурхало Д. «Золотий вік» чи «тюрма народів»: яким для Західної України був австро-угорський період? // Радіо Свобода. – 07.2017. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://www.radiosvoboda.org/a/28606264.html
2. Лазорак Б., Лазорак Т. Літній табір Дрогобицької гімназії ім. Франца Йосифа в Уричах (1910 р.) // Фортеця: збірник заповідника ”Тустань”: на пошану Михайла Рожка. – Львів, 2009. – Кн. 1. – С. 655-669; Лазорак Б., Лазорак Т. Дрогобицька цісарсько-королівська гімназія імені Франца Йосифа І в часі першої світової війни (1914 – 1916): невідомі епізоди про «переддень» війни, російську окупацію і не тільки // Актуальні питання гуманітарних наук. Міжвузівський збірник наукових праць молодих учених ДДПУ ім. І. Франка. – Вип. 4. – Дрогобич, 2013. – С. 29-63; Лазорак Б. Будинок для єврейських сиріт імені Франца Йосифа І в Дрогобичі (1912‒1914 рр.): мафіозний піар чи милосердна фундація Якуба Файєрштайна? // Актуальні питання гуманітарних наук : міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. – Дрогобич, 2013. – Вип. 6. – С. 33-51; Лазорак Б. Із зали австрійської феміди або кілька нових знахідок про цісарсько-королівський суд в Дрогобичі (1889 – 1903 рр.) // Драганівські читання. – Дрогобич, 2014. – С. 21-45; Лазорак Б, Лазорак Т. Передісторія головного корпусу Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка або як бургомістр Дрогобича Ксенофонт Охримович фундував новий дім державної гімназії (1894-1896 роки)  // Дрогобицька інтернет-газета Майдан. – 27.06.20215. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://maydan.drohobych.net/?p=35928 ; Лазорак Б. Новий будинок гімназії ім. Франца Йосифа І в Дрогобичі (1894 –1896 рр.) – фундація вчителя Івана Франка і бургомістра Ксенофонта Охримовича // Наша спадщина. Науково-популярний журнал. – 2018. – Спецвип. 1. – С. 12-21.
3. Sprawy krajowe. Drohobycz // Gazeta Lwowska. – 1851. – 4 listopada. – № 254. – S. 1011-1012; Sprawy krajowe. Sambor // Gazeta Lwowska. – 1851. – 7 listopada. – № 257. – S. 1023-1024.
4. Sprawy krajowe. Drohobycz (Nadesłanie)… – S. 1011-1012.
5. Ibidem
6. Ibidem – S. 1012.
7. Ibidem
8. Kultys Ź. Historya gimnazyum Drohobyckiego // Sprawozdanie dyrekcyi c. k. wyższego gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1908. – Drohobycz, 1908. – S. 8.
9. Ibidem
10. Sprawy krajowe. Drohobycz (Nadesłanie)… – S. 1011-1012.
11. 1851 r. (d. 11 października) wjazd najjaśniejszego Franciszka Józefa I, cesarza Austryi, do Krakowa, tudzież podróż J. Ces. Król. Apost. Mości po Galicyi i Bukowinie. – Kraków, 1853. – S. 93.
12. Sprawy krajowe. Drohobycz (Nadesłanie)… – S. 1011-1012.
13. Ibidem – S. 1012.