Уже традиційно на початку року Фотографії Старого Львова пропонують читачам познайомитися із знаменними датами року. І якщо у попередній публікації йшлося про події в історії Львова, то сьогодні розповідаємо про 10 видатних діячів доля котрих тісно пов’язана із містом та ювілеї яких відзначаємо у 2022 році.
Отож, цього року виповнюється:
- 2 січня – 130 років від дня народження Ярослава Пастернака (1892 – 1969), українського археолога, етнографа, мистецтвознавця, публіциста, громадського діяча, члена НТШ .
У 1934 р. експедиція НТШ під керівництвом доктора Пастернака за фінансового сприяння Митрополита Андрея Шептицького розпочала археологічні дослідження княжого Галича. У 1936 р. на городищі у Крилосі було відкрито фундаменти літописної Богородичної катедральної церкви (Успенського собору), де було знайдено саркофаг з останками князя Ярослава Осмомисла.
- 19 січня – 110 років із дня народження Ярослава Стецька (1912-1986), державного та політичного діяча,учасника боротьби за незалежність України у XX ст.
Саме уродженець Тернополя, керівник уряду Українського державного правління Ярослав Стецько 30 червня 1941 року у Львові проголосив «Акт відновлення Української держави». Львівське радіо транслювало в ефірі Акт та його благословення митрополитом Андреєм Шептицьким, а над містом Лева майорів національний прапор.
- 14 березня – 150 років із дня народження Олекси Новаківського (1872-1935) українського художника, педагога.
Народився він 14 березня 1872 року в багатодітній сім’ї. Перші уроки малярства отримав в Одесі в художника-декоратора П. Климента. Згодом, впродовж 1892 – 1900 років з дворічною перервою навчався в Краківській академії красних мистецтв.
У 1911 році в Кракові була організована виставка краківських художників, в якій брав участь і Олекса Новаківський. На тій виставці побував митрополит Андрей Шептицький. Твори Новаківського привернули увагу митрополита. Як наслідок Андрей Шептицький запросив художника до України.
За матеріальної підтримки Митрополита у Львові постала приватна мистецька школа О.Новаківського (1923-1935), діяльність якої дозволяє розглядати її сьогодні як унікальне явище. Це був не тільки перший в Галичині мистецький заклад із чіткою українською національною орієнтацією, а й активний осередок духовно-мистецького життя, який і в наступні десятиліття мав широкий резонанс у діяннях української культури не тільки в Україні, а й далеко поза її межами – у багатьох країнах Західного світу.
- 30 березня – 130 років із дня народження Стефана Банаха (1892–1945), вченого, математика, одного із засновників сучасного функціонального аналізу.
У 1922-му, у віці 30 років Стефан Банах стає професором математики Львівського університету, а у 1926 році, він формулює свій знаменитий парадокс подвоєння кулі. Про його відкриття дізнались у всьому світі. New York Times написала про нього як про одне з найбільш вражаючих відкриттів свого часу.
Сучасні вчені-математики наголошують, що насправді, складно переоцінити роль Стефана Банаха в розвитку функціонального аналізу та інших напрямів математики. Це був величезний ривок до прогресу. Рівень і вплив львівської математичної школи в середині минулого століття сягав однієї із найбільш впливових у Європі.
- 30 травня – 150 років від дня народження Костянтини Малицької (1872-1947), української поетеси, прозаїка, діячки культурно-освітніх товариств у Галичині.
Костянтина Малицька разом з Герміною Шухевичевич та Мариною Білецькою була однією з провідних галицьких феміністок, яких тоді називали емансипантками, організаторкою жіночого руху в Галичині, який вона вважала частиною загальноукраїнського національного руху.
Під її проводом відбулося 19 жовтня 1921 року у школі ім. Т.Шевченка створення об’єднаної організації українського жіноцтва. А 22 і 23 грудня того року відбувся у Львові Всеукраїнський жіночий з’їзд на якому відновили «Союз Українок», створений ще у 1917 р. на основі «Жіночої Громади».
К.Малицька входила до проводу «Союзу Українок», була ініціаторкою створення таких жіночих організацій, як «Дружини княгині Ольги», «Світового Союзу Українок», «Жіночої служби України».
- 15 липня – 130 років із дня народження Мілени Рудницької (Лисяк-Рудницької) (1892–1976), громадської та політичної діячки, журналістки, письменниці, педагогині.
Мілена Рудницька очолювала низку жіночих рухів та об’єднань. У 1928 р. стала головою Союзу українок і делеґаткою сейму Польщі від Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО).
Мілена Рудницька була однією з трьох делегатів до Ліги Націй у січні 1931 р., які домагались розгляду порушень Польщею гарантій прав нацменшин, зокрема терору і пацифікації. З доповідями на цю тематику вона виступала у Нижній Палаті парламенту і в Королівському інституті закордонних справ у Великобританії.
У період Голодомору 1932–1933 рр. вона була обрана заступником голови Українського громадського комітету рятунку України (УГКРУ), який постав 25 липня 1933 р. у Львові за участі представників політичних, наукових, культурно-освітніх, економічних та інших установ і організацій українців Західної України. Активно займалися організуванням помочі голодуючим.
- 23 вересня – 150 років із дня народження Соломії Крушельницької (1872–1952), української оперної співачки, громадської діячки, педагогині.
Ще за життя Соломія Крушельницька була визнана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання “Вагнерівська примадонна” ХХ ст. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін.
Оперний дебют Крушельницької відбувся 15 квітня 1893 р. на сцені Львівського театру Скарбка в ролі Леонори в опері італійського композитора Г. Доніцетті “Фаворитка”.
З 1894 р. Крушельницька виступає в Львівській опері. У другій половині 1890 р. почались її тріумфальні виступи на сценах театрів світу. Пісні виконувала на 8 мовах.
У післявоєнний період С. Крушельницька почала працювати у Львівській державній консерваторії ім. М, В.Лисенка. У 1951 р. Соломії Крушельницькій присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 р., за місяць до кончини, Крушельницька, нарешті, отримала звання професора.
- 2 листопада – 130 років із дня народження Олександра Пежанського (1892-1972), український архітектор, талановитий фотограф (член Українського фотографічного товариства), один з перших у Галичині, хто зайнявся кольоровою фотографією, скрипаль, художник та мандрівник (член Туристично-краєзнавчого товариства Плай»).
Треба наголосити, що Львівська обласна рада 23 грудня 2021 р прийняла рішення про проголошення 2022 р. Роком львівської родини інженерів-архітекторів Пежанських. Григорій Пежанський та його сини Михайло і Олександр запроєктували та збудували низку визначних громадсько-культурних, освітніх та культових споруд, чим долучилися до формування архітектурного ансамблю Львова та Львівщини в кінці XIX – першій третині XX століття.
- 6 грудня – 130 років із дня народження Романа Дашкевича (1892-1975), військового діяча, генерал-хорунжого Армії УНР, один з засновників української артилерії.
Активний учасник організації та роботи «Січей» – товариств молоді, де українці навчалися військової справи. З 1912 року — Кошовий повітової «Січі» Українських Січових Стрільців у Львові.
Один із організаторів Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців у складі якої на поч. 1918 брав участь у боях за Київ. Від березня 1919 – командир гарматної бригади Січових Стрільців Дієвої армії УНР.
Із саморозпуском Корпусу УСС у грудні 1919 виїхав до Відня, брав участь в орг-ції УВО. 1921 повернувся до Львова, закінчив навчання в університеті й розпочав адвокатську практику.
Відновив діяльність «Січей», а після їх заборони польською владою створив на західноукраїнських землях мережу товариств «Луг» (1926–39). Був редактором «Січових вістей» (1922–24) і «Вістей з Лугу» (1926–39). Автор низки спогадів з історії УСС.
- 7 грудня – 130 років із дня народження Олени Степанів (1892-1963), військової та громадської діячки, географині, історикині, репресованої, учасниці боротьби за незалежність України у XX ст.
Перша жінка-офіцер у світі Олена Степанів свою активну політичну на наукову діяльність Олена Степанів вела у Львові. Тут вона навчалася, брала участь в діяльності товариства «Сокіл», а згодом очолила його першу жіночу чоту у Львові. Вона увійшла до складу Комітету об’єднаних стрілецьких товариств, виїхала на фронт як командир жіночої чети Українських Січових Стрільців, була одним із організаторів Листопадового повстання 1918 р., брала активну участь в українсько-польській війні 1918–1919 років.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
