Верхні митрополичі сади на схилі Святоюрської гори

Верхні митрополичі сади на схилі Святоюрської гори

Одним із унікальних історико-ландшафтних об’єктів у Львові є ансамбль собору святого Юра – архітектурний бароковий комплекс на Святоюрській горі. До комплексу належать: собор св. Юра, дзвіниця собору св. Юра, митрополичі палати із садами, капітульні будівлі (ліве крило, північний корпус ), будинок стайні при огорожі, брами “від ярмарку” та “від городу “. Ця територія разом із середмістям та районом Підзамче у 1998 році увійшли до списку Всесвітньої спадщини під охороною ЮНЕСКО.

Безперечно, найбільшою цінністю ландшафтно-історичного комплексу є район митрополичих барокових садів, який входить у межі території пам’ятки Святоюрського ансамблю.

Парк митрополичих барокових садів розташований на схилі Святоюрської гори. У 1772 році він був обведений кам’яною загорожею. На початок XIX століття це був живописний парк з трьома терасами довкола митрополичого палацу. Він був яскравим прикладом сакральних садів, якими оточувалися львівські монастирі і храми у минулому.

Ще архітектор собору Юра Бернард Меретин до деталей спланував не тільки власне саму споруду, але й інтер’єри, декор та навколишню територію садів. Їх реалізація почалася після смерті Меретина. Близько 1762—1771 довкола митрополичого палацу було розбито декоративний сад на терасах, утриманих потужними підпірними стінами. Кожна з терас протрактована гафтованими квітковими партерами з витонченими візерунчастими заповненнями квадрів, боскетними кабінетами.

Головна вісь об’єднує ансамбль барокових садів при митрополичих палатах та кафедрального собору на Святоюрській горі. Вона починається від тераси вхідного порталу собору, орієнтованого зі сходу на захід і через величний відкритий «вестибюльний» простір соборної площі — курйоли, який можна оглянути, піднявшись на вхідну терасу парадними сходами, продовжується в східному напрямку до західного головного входу митрополичого палацу.

За аналогією з ватиканським Бельведером, будівництво якого в 15 столітті папа Юрій ІІ доручив архітектору Браманте, з еспланади триступінчастих терас і лоджії митрополичих палат зі східної сторони прочитуються квадри восьми квіткових партерів, центральна композиція декоративного басейну та боскетні зали, виконані згідно з проектом Клеменса Ксаверія Фесінґера в 1771 (зберігається в Національному музеї у Львові).

Досі вважалося, що терасовані сади на Святоюрській горі при митрополичих палатах мали такий вигляд, як на опублікованому Т. Маньковським проекті у книзі «Львівські барокові костели» (авторство приписують Бернарду Меретинові). Згідно з задумом Меретина, від сходу будівлю митрополичих палат з трьох сторін охоплює еспланада верхнього саду в три тераси зі сходами на центральній експозиційній осі, яка зорієнтована на видовжене дзеркало водяного партеру в композиції серединного барокового саду. Головна вісь ансамблю Святоюрської «барокової скелі» Бернарда Меретина завершується величавою панорамою Високого замку та архітектурних ансамблів центу Львова.

План Клеменса Ксаверія Фесінґера
План Клеменса Ксаверія Фесінґера

Згідно з задумом Бернарда Меретина, в композиції ансамблю досконало враховані і внутрішні візуальні зв’язки — це довзоляло в деталях оглядати розпланування як серединного саду, де розмістився митрополичий палац, так і нижнього саду, де домінувала головна композиційна вісь. Єдина поперечна вісь з півдня на північ проходить дотично до еспланади терас верхнього саду, на якій розмістився митрополичий палац, і композиції квадратів серединного саду, формуючи коротку композиційну вісь нижнього саду із сходами, гротом під ними та ситемою потужних підпірних стін. Грот під оглядовою терасою, з якої ведуть двораменні сходи, завершує коротку вісь композиції нижнього саду між двома квітковими партерами та боскетними залами — один зі сходу, другий з заходу. Чотири прямокутні форми квіткових партерів, розташовані впоперек тераси серединного саду, візуально створюють ілюзію наближення до квадратів за рахунок скороченої перспективи. Ті, що розташовані з двох сторін водяного партеру, вирішені за мотивом французьких квіткових партерів вишуканим мереживом квіткового візерунку, а ті, що за ними — більш стриманої композиції. Контурна лінія квіткових партерів на кутах кожного квадру підсилена елементами топіарного мистецтва рослинних форм у вазонах.

Святоюрський сад на плані 1857 року
Святоюрський сад на плані 1857 року

На планах Клеменса Ксаверія Фесінґера, виконаних з натури в 1771 році, зовсім інша модель композиції серединного саду. Вісім квадрів з декоративним басейном у формі кола в центрі формують композицію, яка швидше нагадує ренесансний стиль, аніж бароко, тим більше рококо. Про це свідчить хрестовидна форма розпланування по чотири квадри з обох сторін головної осі з круглим басейном.

Сад св. Юра на плані Львова, 1828
Сад св. Юра на плані Львова, 1828

Барокові сади на Святоюрській горі, як і багато інших регулярних композицій 17-18 століття вкінці 18 — на поч. 19 почали переплановуватися під впливом натуралістичних принципів англійських паркових композицій. З первинної структури лишилися осі, підпірні стіни, окремі фрагменти садів залишили свою декоративність. Загалом же новітні розпланування були із криволінійними алеями та вільнорозкиданими куртинами квітів.

У 2-й половині 19 — на початку 20 століття було влаштовано фруктовий сад на східному схилі гори.

І.Левинський виконав проект огорожі, затверджений митрополитом А.Шептицьким, але так і не зреалізований. 1993 року поставили дротяну огорожу між металевими стовпцями. З 1946 року весь комплекс церкви, монастиря і садів перейшов у власність православної консисторії.

На початку 21 століття завалилася частина східної і північної стіни.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Джерела: http://sobor-svyura.lviv.ua/istoriya/ https://uk.wikipedia.org/

Напишіть відгук