“Великодні мережива Межигір’я”, або виставка розкішного фаянсу

0
225
Будинок Корнякта на площі Ринок №6

У вівторок, 3 квітня 2018 року, о 16:00 у Львівському історичному музеї (пл.Ринок 6, 3 поверх) відбудеться відкриття виставки “Великодні мережива Межигір’я” (з фондів Національного музею українського народного декоративного мистецтва у Києві).

У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві зберігається найбільша в Україні колекція виробів Києво-Межигірської фаянсової фабрики (1798-1877). Вперше частина з них представлена на виставці у Львівському історичному музеї.

Києво-Межигіський монастир.Фото початку ХХ ст
Києво-Межигіський монастир.Фото початку ХХ ст

Фаянсове виробництво в Україні нараховує понад двісті тридцять років. Важливим фактором для його розвитку була наявність сировини, багатих традицій та досвіду у галузі керамічного виробництва. Значним поштовхом для власного продукування стало масове ввезення англійського фаянсу. У місцевості між Вишгородом і селом Ново-Петрівцями, на межигірських пагорбах були знайдені значні поклади каоліну. 1798 року на території, де раніше існував Спасо-Преображенський чоловічий монастир, була збудована фабрика – перше на Лівобережжі підприємство з виготовлення фаянсу. 1800 року відбувся перший випуск зразків, а 1811 року для оздоблення виробів почали застосовувати друк. Використання цієї техніки давало можливість створювати продукцію високої якості за відносно невисокою ціною.

Ваза. Перша третина ХІХ ст. Києво-Межигірська фаянсова фабрика
Ваза. Перша третина ХІХ ст. Києво-Межигірська фаянсова фабрика (фото http://www.mundm.kiev.ua/)

Асортимент виробів був дуже різноманітний: чайний, кавовий і столовий посуд, вази, кашпо, набори для письма, набори для вмивання, рамки для портретів, свічники, прес-пап’є, менажниці, форми для бланманже, кронштейни, садові стільці, предмети сакрального призначення, скульптура.

У декоруванні значним досягненням межигірських майстрів були друковані малюнки з пейзажними мотивами, військовою тематикою, побутовими сценами. У 1840 – на початку 1860 років на фабриці випускали декоративні тарілки з портретами Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова та інших.

Блюдо. 1839 р. Києво-Межигірська фаянсова фабрика
Блюдо. 1839 р.
Києво-Межигірська фаянсова фабрика (фото http://www.mundm.kiev.ua/)

Велику групу складають вироби з кольоровою поливою і рельєфним декором у вигляді листя хмелю, виноградної лози, стилізованого соняшника. На виробах з блакитною або зеленою поливою використовували рельєфний орнамент з дрібних квітів, так званий «mille fleures», який щільно вкривав тло посуду. Цей декор і мотив виноградної лози вважають найбільш характерними для межигірських виробів.

Виготовляли на фабриці і культово-обрядові предмети: лампади, великодні яйця, ікони, хрести. Напередодні свята Великодня такі твори на виставці представлені найбільше.

Супова ваза. 1830 р. Києво-Межигірська фаянсова фабрика
Супова ваза. 1830 р. Києво-Межигірська фаянсова фабрика (фото http://www.mundm.kiev.ua)

Лампада – це посудина з єлеєм (олією), яку запалюють перед іконами під час богослужіння,  виготовляли також лампади з гніздами для воскових свічок. Були й такі, в яких можна було використовувати і олію, і свічки одночасно. Лампади значних розмірів призначалися для церков, невеликі – для дому. Переважно сферичної або краплеподібної форми, на раменах – маленькі вушка або дірочки для підвішування, знизу завершувалась кулькою, шишкою або скульптурною фігуркою янгола. У системі декору використовували як скульптурні елементи, рельєф так і образотворчі християнські символи, євангельські сюжети («Воскресіння», «Розп’яття», «Хрещення», «Покрова», «Богоматір», «Ісус Христос», «Спас Нерукотворний»), виконані у техніці друку, іноді у поєднанні з  надполивним розписом. Часто за попереднім замовленням виготовляли лампади значних розмірів з ажурним декором у вигляді хрестів, листя аканта і лавра, зі скульптурним завершенням фігуркою янгола, що тримає перед собою щит. До лампад підвішували писанки.

Всеношник. 1840-і – 1870-і рр. (?) Києво-Межигірська фаянсова фабрика
Всеношник. 1840-і – 1870-і рр. Києво-Межигірська фаянсова фабрика (фото http://www.mundm.kiev.ua)

Межигірські великодні яйця цікаві тим, що у їхньому оздобленні найчастіше використовували народні іконографічні сюжети: «Воскресіння», «Розп’яття», «Хрест страстей Господніх», «Богоматір», «Всевидяче Око», «Чаша» та ін. На одній писанці могло бути два, а інколи і три сюжетних зображення.

До асортименту культових виробів належать також «хатні» ікони для домашнього вжитку. Найбільше у колекції музею ікон із сюжетом «Воскресіння». На них зображений Ісус Христос, який здіймається над відкритою трумною зі стягом у правій руці. До сюжетного ряду ікон Києво-Межигірської фабрики належать «Богоматір», «Тайна вечеря», «Свята Варвара», «Свята Софія». Представлені зразки ікон доволі прості за рівнем виконання, оскільки продукувалися виключно на місцевий ринок, а виготовленням і розписом займалися не іконописці, а майстри фаянсу.

“Вакханка” (“Дівчина з виноградом”). Скульптура. 1852 р. Києво-Межигірська фаянсова фабрика
“Вакханка” (“Дівчина з виноградом”). Скульптура. 1852 р.Києво-Межигірська фаянсова фабрика (фото http://www.mundm.kiev.ua)

У колекції музею також зберігається невелика група напрестольних хрестів (за формою латинських). На аверсі – барельєфне зображення «Розп’яття», на реверсі – «Всевидяче Око» і голуб (Святий Дух) у променях. Цей мотив є іконографічним Господнім символом.

Києво-Межигірська фаянсова фабрика проіснувала майже 80 років. Незважаючи на те, що продукція підприємства виготовлялася під впливом західно-європейських зразків, місцевим майстрам, завдяки своєрідному формотворенню і системі декорування, вдалося створити свій власний неповторний стиль.

Напишіть відгук