Львів у липні 1941 року очима Уласа Самчука

Львів у липні 1941 року устами Уласа Самчука

Письменник Улас Самчук завітав до Львова у липні 1941 року. До галицької столиці доля приводила його не раз, але саме про цей візит він залишив докладні спогади.

«На невеликому попутному вантаж­нику з будою ми влітаємо до Львова і висідаємо на першій-ліпшій вулиці, яка виявляється вулицею Сапіги, — читає­мо у мемуарах. — Розглядаємося довкруги, скрізь чуємо не свою мову і бачимо дивовижні рудо-червоні вивіски з чудними «Укрглавхарчпромами», «Главмороженим» і іншими «Головними уборами».

Улас Самчук
Улас Самчук

Львів у цей бентежний час був мішаниною колишньої Польщі, не­давньої совєтчини, нашої революції і німецької окупації. На будо­вах красувалися наші тризуби і прапори, крамниці говорили мовою «харчпромів» і мовою Міцкевича. Зате виходили українські газети, говорило українське радіо, появилися темно-сірі уніформи поліцаїв і, розуміється, багато сірих уніформ райху».

Вулична сцена під Львівською Оперою, 1941 - 1944 рр.
Вулична сцена під Львівською Оперою, 1941 – 1944 рр.

Член «похідної групи» Організації українських націоналістів Мельника, У. Самчук найперше поспішив до місцевого її осередку. «Ось ми вже на головній квартирі нашої ОУН, що на Академічній під числом 8. Яка розкіш! Які бурхливі вітання! А скільки різних знайомих з Берліну, Праги, від яких аж роїться у кімнатах домівки, де за совєтів містився ТАСС».

Вулиця Академічна, 8 (тепер пр.Шевченка 8) де розташовувалася адміністрація "Літературно-Наукового Вісника" та музей НТШ
Вулиця Академічна, 8 (тепер пр.Шевченка 8)

Гості пообідали: «в їдальні ми спожили чималу дозу совєтських крабів і якусь горохову юшку», відтак поселилися «десь досить дале­ко, на крутій вулиці гетьмана Тарнавського». Метою приїзду гостей була «евентуальна експансія на схід. Чи є там виразна національна свідомість? Чи живий і діючий релігійний дух? Адже настав час, коли ми в цілій нашій духовності, ментальності і практиці повинні переходити до нових складних і конкретних завдань, викликаних останніми подіями на континенті…»

Вулиця Тарнавського у Львові
Вулиця Тарнавського у Львові

Жваві дискусії про внесок свідомих українців у розвиток по­страдянської України тривали майже щодня, набуваючи часом досить несподіваних форм: «Винятково скандальну і дуже своєрідну комедію пережили ми у домівці Спілки українських письменників, де відбулася наша «зустріч з культурно-мистецькими силами Льво­ва» на тему: «Українська духовність на переломі». Наші реферати не мали в собі нічого провокуючого. Однак з виразу облич при­сутніх і глухої мовчанки, що панувала у залі, можна було вичути наперед загальний настрій — льодово-холодний і в’язничо-неприємний». Дискусія була більше подібна на «дикий концерт» — надто відмінними були думки гостей і господарів… «А коли все скінчило­ся, голова зборів Пачовський почав переді мною вибачатися і пе­редав мені збірку своїх віршів з підписом «Єдиному справжньому європейцеві».

Василь Миколайович Пачовський
Василь Миколайович Пачовський

Зустріч з митрополитом Шептицьким була набагато приєм­ніша: «На своєму святоюрському троні він зустрів і привітав нас справді по-княжому. Здавалося, що його вік, його становище не давали йому багато часу віддаватися таким справам, як література, але він був гаразд поінформований про нас, пригадав, що читав мою «Волинь». Як на свій високий вік, як на всі труднощі, ним пережиті, незважаючи на спаралізовану руку, він виглядав дуже добре, мав чистий, звучний голос».

Митрополит Андрей Шептицький, фото 1943 року
Митрополит Андрей Шептицький, фото 1943 року

Побували гості й у театрі. «Як годиться добрим українцям, — продовжує У. Самчук, — ми вибрали традиційного «Запорожця». Тут уперше довелося побачити його у справжньому театральному будинку і в справжньому виконанні. Дуже шкодую, що не запам’я­тав обсади ролів, бо виконували їх переважного невідомі мені ар­тисти, але їх виконання робило на нас добре враження. Люди, які з такою беззастережністю віддавали іншим лише все, що гарне і приємне, собі лишали тільки труд і клопіт».

Знищений колишній дикастеріальний будинок. Вигляд з проспекту Свободи. Фото 1941 року
Знищений колишній дикастеріальний будинок. Вигляд з проспекту Свободи. Фото 1941 року

«А взагалі, — підсумував наш гість, — Львів був для мене тією батьківщиною духа, де виростала нова, модерна, здорова, демокра­тична Україна західного типу, систему відродження якої я волів би поширити на решту української території…»

Георгій МАЦЕНКО

Джерело: Маценко Г. Славетні гості Львова. Львів: Апоріорі, 2010

Напишіть відгук