Українська скарбниця в далекій Америці

Українська скарбниця в далекій Америці

Зі словника музичних термінів СЛОВОПЕДІЯ дізнаємося, що ДИСКОГРАФІЯ (від фр. disque – диск, платівка та гр. grapho – пишу) це – записи видатних виконавців, опис змісту і оформлення платівок, каталоги, переліки, розділи періодики з анотованими списками дисків, нотографією, викладом змісту, рецензії, книги тощо.

Про дискографію як науку знає переважно невелике коло фахівців, а, про українську дискографію та її історію – дуже обмежене коло людей.

Степан Максимюк
Степан Максимюк

До цього вибраного товариства належить Степан Максимюк – громадянин США (або ж – американський українець), журналіст, довголітній співробітник радіостанції “Голос Америки”, продюсер, колекціонер архівних грамплатівок української тематики. А, ще Степан Максимюк – довголітній і щирий приятель Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові. Саме тому у музичному салоні нашого музею 16 червня 2017 р. зібралися члени музикознавчої комісії НТШ й музейники, щоб відзначити 90-ліття від дня народження пана Максимюка. Очевидно, що усім присутнім бракувало безпосереднього спілкування з ювілянтом, який через поважний вік і стан здоров’я не зміг приїхати в Україну. Тим не менше, незрима присутність Степана Максимюка була відчутною завдяки його праці. Адже, у 2003 році у видавництві Українського Католицького Університету у Львові з’явилася друком збірка праць Степана Максимюка “З історії українського звукозапису та дискографії”, що містить матеріали про його колекціонерську, звукозаписну і дослідницьку діяльність.

У 2014 році вийшла і друга ґрунтовна праця “Бібліографія українських звукозаписів, 1903-1995”. Видання охоплює статті, рецензії, нотатки й анонси, окремі монографічні дослідження про український звукозапис від фонографів до сучасних електронних носіїв. Ці видання зберігаються у фондах Музею Соломії Крушельницької і є для нас безцінним джерелом у плані розшифрування й відчитування давніх грамплатівок. Окрім того, під час зустрічі присутні могли оглянути справжні музейні скарби – декілька оригінальних грамплатівок початку ХХ століття, на яких записані музичні твори у виконання Соломії Крушельницької. Ці безцінні реліквії Степан Максимюк впродовж багатьох років передавав у дар нашому Музею.

Перший подарунок він привіз до Львова у 1991 році. Тоді ми – працівники музею, мали декілька причин для нашого захоплення, подиву і вияву поваги особі Степана Максимюка. Тоді ми вперше з уст професійного дослідника й колекціонера почули фаховий і цікавий виклад історії українського звукозапису та вперше відкрили нові сторінки про історію видання грамплатівок із записами Соломії Крушельницької. Тоді ж ми вперше тримали у руках оригінальну грамофонну плиту фірми “Columbia”, на якій були записані дві українські народні пісні “Ой, де ти ідеш, де ти поїдеш” та “Ой, летіли білі гуси”.

 

Дослідникам життя і вокального мистецтва Крушельницької відомо, що у 1928 році під час турне української співачки містами США і Канади були випущені дві платівки із записами чотирьох українських пісень у виконанні Крушельницької. Але, на підставі нових відомостей, Степан Максимюк припускає, що в той час співачка записала аж тринадцять українських пісень. Тому колекціонер вважає своїм обов’язком провести додаткові дослідження для віднайдення матричних записів того року.

Сьогодні, завдяки пану Максимюку, збірка архівних платівок нашого Музею стала значно багатшою. Тут зберігаються плити різних років видання із записами відомих українських виконавців. Очевидно, що основний акцент відведено дискографії Соломії Крушельницькій. Перші записи співачки були зроблені представниками американської фірми “Gramophone and Typewriter Co.” під час її варшавських гастролей у 1902 році. Але на ринок виходять вони лише у 1903 році. Ці плити надзвичайно цінні і рідкісні, а, беручи до уваги час їх запису й виготовлення, виконані вони дуже добре. Пізніші платівки, на яких стоїть ім’я Соломії Крушельницької, були випущені впродовж 1906-1907, 1909 років спеціалістами фірми “Fonotipia” у тодішньому центрі фонографічної індустрії – Мілані.

Платівка із записом арії Адріани Лекуврер з однойменної опери Ф. Чілеа у виконанні С. Крушельницької з факсимільним автографом співачки. Мілан, 1906 р.
Платівка із записом арії Адріани Лекуврер з однойменної опери Ф. Чілеа у виконанні С. Крушельницької з факсимільним автографом співачки. Мілан, 1906 р.

Як уже згадувалося, останні записи були зроблені, у 1928 році у США. Цінними також є й плити-копії, виготовлені з оригінальних матриць. Копіювання грамофонних плит Крушельницької почалося ще з першого року їх запису – 1902 і триває по сей день.
Іноземні фахівці вважають, що записи Соломії Крушельницької є безцінними.

Американський музичний критик Конрад Осборн (Conrad L. Osborn) у місячнику “Higl Fidelity” (червень 1964 року) помістив велику прихильну рецензію, у якій твердить, що на платівках із записами Крушельницької поміщені “справжні раритети, яких не можна почути за жодних кращих умов, а артистка вона безсумнівно велика”.

Унікальна колекція звукозаписів Степана Максимюка, його життєвий доробок є найбільшим не тільки в українському а й західному світі. Своєму захопленню – вивченню історії українського звукозапису, він присвятив багато років життя. На прохання працівників Музею Степан Максимюк написав коротку автобіографію. Подаємо її повністю без змін.

Степан Максимюк в Музеї Соломії Крушельницької, 1995.
Степан Максимюк в Музеї Соломії Крушельницької, 1995.

“Народився я 16-го червня 1927-го року в Ужгороді на Карпатській Україні. До гімназій почав ходити в Ужгороді, пізніше в Модржанах біля Праги, а закінчив у Міттенвальді – Німеччина і 1946-му році. В 1948-му році одружився із Галиною, з дому Захвалинська, і маємо одну дочку – Ірену. В 1949-му приїхав до Сполучених Штатів.

Висока освіта така: в 1961-му році одержав ступінь бакалавра на Американському університеті у Вашінґтоні в ділянці міжнародних відносин та історії Східної Европи і Совєтського Союзу. В 1964-му році одержав ступінь магістра на цьому самому університеті на факультеті міжнародної служби також в ділянці міжнародних відносин та історії Східної Европи і Совєтського Союзу.

З 1955-го року до 1987-го працював у ділянці міжнародного радіомовлення в державній радіостанції “Голос Америки” переважно на становищі радіо продюсера. Від того часу (з 1987) – на пенсії.

Я є колекціонером українських платівок та звукозаписи. В моїй колекції-архіві є біля 1600 старих короткограйних платівок скорістю в 78 о/хв та яких 1500 довгограйних платівок скорістю в 45 та 33 о/хв від 1900-го року і до найновіших з України, дореволюційної Росії, Австро-Угорщини, Польщі, Сполучених Штатів, Канади, Німеччини, Англії, Аргентини, СССР та інших країн. На платівках записано: народні пісні, популярні, опери, клясичні твори, релігійні, інструментальні, хорові, поезія, проза, комедія та інше.

В колекції є також кілька сотень стрічок на котушках і касетках записів українських концертів, конференцій, доповідей, інтерв’ю із політиками, поетами, істориками, літераторами, дисидентами, заяви визначних українців та чужинців про Україну від початку 1960-их років і до тепер. Цю колекцію уважають найбільшою цього роду в західному світі.”

Подальша доля унікальної колекції Степана Максимюка не має оптимістичного забарвлення у контексті України. Йдеться про нездійснену мрію пана Максимюка. Впродовж багатьох років він вів переговори щодо перевезення своєї збірки в Україну – це мав бути його подарунок Батьківщині. Для здійснення цього задуму потрібно було зробити невеликі зусилля з українського боку – виділити приміщення, у якому можна було б належно зберігати й опрацьовувати ці безцінні скарби. Обіцянок впродовж довгих років Степан Максимюк чув багато, але нічого так і не було вирішено ані у Києві, ані у Львові… На жаль, Музей Соломії Крушельницької через брак відповідного приміщення також не міг прийняти цю збірку… Відтепер, згідно волі власника, колекція українського звукозапису Степана Максимюка буде зберігатися у… Сполучених Штатах Америки в Українському культурному центрі в Баунд-Бруці.

Ірина КРИВОРУЧКА
головний хранитель фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

Джерела і література 

  1. Кирик Л. І знову ставили платівки “Грамофона” // Молода Галичина. – 1995. – 27 лип. – С. 3.
  2. Максимюк С. З історії українського звукозапису та дискографії. – Львів – Вашингтон: Вид-во УКУ, 2003. –  288 с., іл.
  3. Степан Максимюк – колекціонер і дослідник українського звукозапису: Біогр. довідка // Бібліографія українознавства. – Львів, 1994. – Вип. 2: Бібліографія та джерела музикознавства / Упоряд. Ю. Ясиновський. –– С. 74-76.
  4. Максимюк С. Короткий життєпис: машинопис. – ФСК № 1481 Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
  5. Савицький Р. Дискографічна праця Степана Максимюка // Свобода. – 1965. – 4 листоп.
  6. Фонди Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

Напишіть відгук