Святі і грішні Кампіани

1
464

Кумівство, зловживання владою, хитрість і зажерливість політиків – не нове явище в українському суспільстві. Львів вже далеко не такий, яким був 500 років тому. Багато чого збудувано, зруйнувано, додано, забрано. Змінилися закони, мода, їжа, вподобання, техніка, заняття. Не змінилися тільки люди. А влада так і залишилася на рівні Середньовіччя.

Ратуша у 1836 році, Кароль Ауер
Ратуша у 1836 році, Кароль Ауер

Система львівської міської влади створювала колосальні можливості для владних зловживань. Посади членів магістрату, спочатку виборні, з 1519 року стали довічними, причому обрання нових членів ради на звільнені вакансії проводилися самою міською радою. Кандидат повинен був мати вищу освіту й нерухоме майно в межах міських мурів, а найголовніше – сплатити значну суму грішми на користь інших членів ради. У ХVІІ ст. кандидат до ради платив 300 злотих, які потім ділили між старими райцями. Зрозуміло, що кожен, хто сплатив таку суму згодом намагався якнайшвидше її компенсувати. Як правило, нових членів рада приймала на місця їх померлих родичів. У цей спосіб магістрат швидко перетворився у сімейну установу. В 1576 р. львів’яни скаржилися королеві Стефану Баторію на бурмистра Вольфа Шольца, який протягнув на посаду війта одного зі своїх синів, а решту синів зробив райцями. Часто траплялися випадки привласнення міської власності, використання міських слуг в особистих інтересах.

Стефан Баторій, король Речі Посполитої (1576 - 1586 рр.)
Стефан Баторій, король Речі Посполитої (1576 – 1586 рр.)

Найбільших масштабів набуло зловживання владою в роки управління магістратом батька та сина Кампіанів. Родина Кампіанів осіла у Львові в середині ХVІ ст. Першими представником клану лікарів та підприємців був ПавелНовокампіан, що підтримав міські права у 1560 р. Згодом, прізвище скоротилося до Кампіан.

Оселевшись у Львові, ПавелКампіан швидко розбагатів і врешті став міським головою. На середину 90-х років ХVІ ст. він став одним із найбагатших мешканців міста. Коли Львів потрапив у скрутне фінансове становище, великодушний бурмистр позичив магістрату 1000 злотих, щоправда, під заставу міських млинів. Оборудка виявилася дуже вигідною для Кампіана, оскільки на млинах він не лише швидко відробив позичені гроші, а й отримав чималий зиск.

Павло Кампіан
Павел Кампіан

Син Павела Мартин також став бурмистром. Спритністю у фінансових справах та бізнесовою жилкою він перевершив батька. Продовживши позичати Львову гроші, Мартин Кампіан отримав у заставу значну частину міської власності. Вінцем фінансового опанування міської економіки стало перекуплення 1627 року 20-тисячного боргу Львова перед єзуїтами. Після цього, бурмистр відчув себе повноправним володарем міста. Ніхто не міг йому протистояти й Мартин перетворився у фактичного диктатора галицької столиці. Але вже через рік ситуація змінилася. Вчорашній «рятівник міста2, якому співали дифірамби, став для всіх ненависним «тираном». «Бунт» проти Кампіана очолив його колега за фахом – лікар Еразм Сикст. У 1628 році почався тривалий процес «Місто проти Кампіана», яким урешті-решт закінчився не лише вигнанням Мартина Кампіана з посади бурмистра, а й ганебним позбавленням міських прав. Кампіан був другим в історії міста патрицієм, засудженим до такого покарання. Кампіан помер після короткої хвороби 1629 року, саме в той момент, коли його апеляція до короля була задоволена й попередні покарання анульовано.

Львівський бургомістр, патрицій Мартин Кампіан
Львівський бургомістр, патрицій Мартин Кампіан

Комічний епілог конфлікту розігрався вже після смерті Мартина Кампіана. До Львова з’явилися Віктор Куропатніцький та Якуб Стшелєцький, підстароста та гродський писар із Буська, повноважні представники великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського.

Станіслав Конєцпольський ( 9 лютого 1591—11 березня 1646) — польський шляхтич, воєначальник та державний діяч Речі Посполитої.
Станіслав Конєцпольський ( 9 лютого 1591—11 березня 1646) — польський шляхтич, воєначальник та державний діяч Речі Посполитої.

Від імені свого зверхника вони зажадали видачі Конєцпольському усього майна, нерухомості та всіх грошей покійного, посилаючись на те, що Мартин Кампіан був нащадком колишнього кріпосного втікача із володінь Конєцпольських. Сину Мартина Яну Хризостому довелося довгий час залагоджувати цю справу, відкупившись зрештою великою сумою у розмірі 3000 злотих.

Роксана ТИМКІВ

Використане джерело:

Козицький А., Білостоцький М. – Кримінальний світ старого Львова

1 коментар

  1. Драбуга ще дешево відкупився: подумаєш – вигнання!
    А позбавлення честі – що йому з того? Як може мати поняття про честь людина, яка промишляє здирництвом, наживаючись на громадській скруті?!

Напишіть відгук