Слідами останнього галицького диктатора

Слідами останнього галицького диктатора
Слідами останнього галицького диктатора

Коли подих революційності заповнює політичне життя, на перший план цілком справедливо виринають відчайдушні та натхненні перспективою змін особистості. Вони абсолютно не бояться чинити незрозумілі багатьом ходи. Адже готові заради досягнення вимріяних ідеалів піти на неможливе.

Галичина 1910-х – початку 1920-х років не стала винятком з цього твердження. Саме група людей, натхнених ідеєю відновлення України, розпочала активну фазу боротьби у, здавалося б, непохитній Австро-Угорській імперії. Провідну роль руху західноукраїнців займає Євген Петрушевич – перспективний адвокат, що вимушено стає диктатором.

Євген Петрушевич
Євген Петрушевич

Народився майбутній політик у 1863 році у місті Буську, де й проходить його дитинство та юність. Після закінчення народної школи вступає в Академічну гімназію. За нею йде на навчання до правничого факультету Львівського університету, де з часом здобуває ступінь доктора права.

Академічна гімназія у Львові, фото 2015 року
Академічна гімназія у Львові, фото 2015 року

Успішна практика у тогочасного директора товариства «Дністер» Степана Федака розкриває перед амбітною молодою особистістю нові шляхи. Вже у 1896 році Петрушевич засновує у Львові адвокатську канцелярію, яку через рік переносить в Сокаль. Саме це місто стало опорою для його політичної кар’єри.

 Народний дім у Сокалі. Джерело: commons.wikimedia.org
Народний дім у Сокалі. Джерело: commons.wikimedia.org

За сприяння майбутнього диктатора ЗУНР у місті відкрито філію товариства «Просвіта», казино «Руська бесіда», збудовано Народний дім. На додачу, Петрушевич вступає до Української народно-демократичної партії, яку заснували визначні особи політичного руху русинів. Така активна громадянська позиція допомогла Євгенові Омеляновичу в 1907 році отримати 92% голосів на виборах до австрійського парламенту. І це в окрузі Сокаль-Радехів-Броди, де національний склад населення був досить строкатим! Важливий нюанс – Петрушевич тримався у Райхсраті доки не розпалася Австро-Угорщина (А-У).

Райхсрат – парламент Австро-Угорщини.
Райхсрат – парламент Австро-Угорщини.

До Першої світової війни політик встиг побувати намісником міста Сколе та стати послом в Галицькому крайовому сеймі. Надалі Петрушевич головує в Українськїй парламентській репрезентації (УПР) – організації, що чітко дала знати – русини ніколи не зречуться ідеї національної автономії.

Будівля Галицького крайового сейму. Сьогодні – головний корпус ЛНУ ім..Франка.
Будівля Галицького крайового сейму. Сьогодні – головний корпус ЛНУ ім..Франка.

Революційні події 1917-18 років у Наддніпрянщині значно вплинули на політичну рух у Галичині. Проголошення УНР та її участь у Брестських мирних переговорах (березень 1918 року) дали надію сподіватися покращення ситуації на західноукраїнських землях. На чолі з Євгеном Петрушевичем було сформовано галицьку делегацію, яка мали представляти край на цій події. Але тодішній міністр закордонних справ А-У зробив все, щоб представників русинів туди не допустили. Попри це, дипломати УНР таки включили в таємний додаток питання про створення окремого коронного краю Галичини та Буковини. Однак через тиск поляків ці домовленості було скасовано.

Підписання Брестського мирного договору. Джерело: Wikipedia.org
Підписання Брестського мирного договору. Джерело: Wikipedia.org

На додачу, у жовтні 1918 р. А-У проголошує маніфест про перебудову імперії на федеративних засадах. Це ще більше посилює конфронтацію між поляками та українцями. Останні проводять з’їзд тогочасної інтелігенції, який утворює Українську національну Раду. Її президентом обирають Євгена Петрушевича. На такий хід конем поляки реагують досить сміливо. 28 жовтня 1918 р. утворено Польську ліквідаційну комісію, з метою перехоплення влади у Галичині. Всі ці події переростають у справжню війну, що розпочинається 1 листопада повстанням українців у Львові.

Звернення Дмитра Вітовського до львів’ян. Джерело:stud-times.com.ua
Звернення Дмитра Вітовського до львів’ян. Джерело:stud-times.com.ua

 9 листопада 1918 р. створено Державний Секретаріат – уряд держави. А 13 листопада проголошено незалежність Західно-Української Народної Республіки. До скликання установчих зборів основна влада в новоствореній країні належала Євгенові Петрушевичу. Керманич невідкладно зайнявся впровадженням важливих реформ. На додачу, практично одразу розпочались переговори з УНР щодо створення спільної держави. Саме 22 січня 1919 року і відбувся цей знаменитий Акт Злуки. Надалі Петрушевич стає представником Західної області УНР (ЗОУНР) в Директорії.

Акт злуки УНР та ЗУНР
Акт злуки УНР та ЗУНР

Втім, частину своїх території ЗОУНР вже втрачає. Польща, підтримувана Антантою, станом на початок 1919 року захопила Львів. Однак Петрушевич так і не зміг порозумітись з Петлюрою, що погіршувало становище. Ситуація вимагала радикальних дій, що й було зроблено. 9 червня 1919 року Євгена Петрушевича проголошують диктатором ЗОУНР.

Натомість уряд УНР не сприйняв такої сміливості від галичан. Практично одразу Директорія створює Міністерство галицьких справ (МГС) для контролем над ЗОУНР. На додачу, «Чортківська офензива», як назвали різкий наступ УГА на сили поляків, закінчився поразкою. Проте Диктатор не здається!

«Чортківська офензива» .Джерело: zbruc.eu
«Чортківська офензива» .Джерело: zbruc.eu

Вже 16 липня у зв’язку з втратою більшості територій Петрушевич разом з урядом та армією переходить за р. Збруч. Мета зрозуміла – пошук політичних союзників. За іронією долі саме тут диктатор вступає в найгіршу конфронтацію з Симоном Петлюрою, очільником Директорії.

Очільник УНР у Кам’янці-Подільському. Джерело: history.org.ua
Очільник УНР у Кам’янці-Подільському. Джерело: history.org.ua

Обидва уряди, перебуваючи в Кам’янці-Подільському, дотримувалися кардинально різних поглядів. Диктатор абсолютно не сприймав соціалістичних ідей, поширених в середовищі УНР. Саме тому на початку серпня Петрушевич в ультимативній формі вимагає від Петлюри проголошення курсу на парламентаризм та демократію. Наступний крок від Диктатора – вимога усунути соціалістичний уряд УНР та скасування МГС. Частково, це було задоволено. Стало зрозуміло, що Диктатор не зупиниться ні перед чим задля його основної мети – визнання ЗУНР міжнародним товариством. Такий ентузіазм не імпонував політичній еліті УНР. Тому конфлікт продовжувався.

Кам’янець-Подільський в час, коли відбувались ці події.
Кам’янець-Подільський в час, коли відбувались ці події.

Кінець усьому прийшов досить швидко. Керівництво УГА, розуміючи хиткість свого стану, бере курс на співпрацю з білогвардійцями. Цей вимушений акт призвів до повної зупинки контактів між УНР та ЗОУНР.

Так виглядав Берлін майже 100 років тому.Джерело:foto-history.livejournal.com
Так виглядав Берлін майже 100 років тому.Джерело:foto-history.livejournal.com

Зрештою, зневірившись у побудову незалежної України, диктатор виїжджає у Відень, де продовжує відвойовувати права ЗУНР. Покинутий Петрушевич і пробував домовитись з провідними політиками Франції та Великобританії, і переконував відстоювати інтереси Галичини Чехословаччину. Навіть, повіривши в українізацію, намагався налагодити контакт з більшовиками. Втім, усі спроби так чи інакше зазнавали невдачі.

Каплиця Євгена Петрушевича на Личаківському кладовищі
Каплиця Євгена Петрушевича на Личаківському кладовищі

Останні роки життя Євген Петрушевич прожив у Берліні. В старості співпрацював з різноманітними емігрантськими організаціями. Помер політик в Німеччині від важкої хвороби у 1940 р. А 2002 р. відбулось перепоховання праху на Личаківському кладовищі. У Львові не забувають про цього визначного політика.

Петро СИНЄОКИЙ

Джерела:

  1. Василь Лозовий «Взаємини урядів УНР та ЗОУНР у Кам’янецьку добу Директорії (липень-листопад 1919)»;
  2. Анастасія Попик «На шляху до радикалізму: Західноукраїнська Народна Республіка за часів диктатури Євгена Петрушевича (1919-1923)».

1 COMMENT

Напишіть відгук